КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа : № 826/16468/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів за участю секретаря представника позивача представника третьої особи

Борисюк Л.П., Грибан І.О., Собківа Я.М. Приходько К.М. Карука О.О. Кривенка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області та Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2015 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, третя особа: Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2014 року ПАТ «Кримський титан», правонаступником якого є ПАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Скадовської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області, правонаступником якої є Скадовська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області та Красноперекопської ОДПІ ГУ Міндоходів в Автономній Республіці Крим, правонаступником якої є Генічеська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, третя особа: ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- Красноперекопської ОДПІ АР Крим від 13.07.2012 №0000062201 про збільшення суми грошового зобов'язання на 17 052 592,79 грн. з екологічного податку та нарахування штрафних санкцій на суму 1 412 502,22 грн.;

- Чаплинської МДПІ від 25.04.2012 №0000162310 про збільшення суми грошового зобов'язання на 314 785,99 грн. з екологічного податку та нарахування штрафних санкцій на суму 26 232,66 грн. та від 25.04.2012 №0000102310 про збільшення суми грошового зобов'язання на 1 652 626,42 грн. з екологічного податку та нарахування штрафних санкцій на суму 137 719,37 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 жовтня 2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ АР Крим від 13.07.2012 №0000062201, Чаплинської МДПІ від 25.04.2012 №0000162310.

Відповідач - Генічеська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області та третя особа - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Крім цього, Скадовською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області подано заяву про приєднання до апеляційної скарги Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області підтримавши вимоги останньої.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Кримський Титан» (код ЄДРПОУ 32785994) з 01.09.2004 взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Основним видом діяльності позивача відповідно до даних виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №524792 є виробництво барвників і пігментів.

В період з 16.01.2012 по 19.03.2012 на підставі письмового повідомлення №18/10/23-0 від 30.12.2011 та наказу №753 від 30.12.2011, направлень від 13.01.2012, виданих СДПІ ВПП в м. Сімферополі, податковим органом була проведена планова виїзна перевірка ПрАТ «Кримський Титан» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2011.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення:

- п. 246.2 ст. 246 та п. 249.2 ст. 249 із врахуванням вимог п.2 підрозд.5 розд. ХХ Перехідних Положень ПК України, в результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з екологічного податку на загальну суму 18 917 427,06 грн. (по Херсонській області та АР Крим), в т.ч.: за І кв. 2011 р. - на суму 6 305 809,02 грн.; за ІІ кв. 2011 р. - на суму 6 305 809,02 грн.; за ІІІ кв. 2011 р. - на суму 6 305 809,02 грн.

Загальна площа кислотонакопичувача становить 4456,9015 га, у т.ч.: Херсонська область - 464,45 га (10,4%); АР Крим - 3992,4515 га (89,6%).

Згідно фактичного розподілення площі кислотонакопичувача сума заниження екологічного податку підлягає розподілу по територіальності у наступних розмірах:

1. по Херсонській області (Чаплинська МДПІ Херсонської області, яка реорганізована шляхом приєднання до Скадовської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області) - 18 917 427,06х10,4%=1 967 412,41 грн., у т.ч.: за І кв. 2011 р. - на суму 655 804,14 грн.; за ІІ кв. 2011 р. - на суму 655 804,14 грн.; за ІІІ кв. 2011 р. - на суму 655 804,13 грн.

2. по АР Крим (Армянське відділення Красноперекопської ОДПІ АР Крим ДПС) - 18 917 427,06х89,6%=16 950 014,65 грн., в т.ч.: за І кв. 2011 р. - на суму 5 650 004,88 грн.; за ІІ кв. 2011 р. - на суму 5 650 004,88 грн.; за ІІІ кв. 2011 р. - на суму 5 650 004,89 грн.

- п. 246.4 ст. 246 ПК України, в результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з екологічного податку за І кв. 2011 р. у розмірі 102 578,14 грн. (з врахуванням фактичних обсягів розміщених відходів, встановлених при проведені перевірки фахівцями Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища).

За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки №4/40-00/32785994 від 02.04.2012.

Не погоджуючись із зазначеними вище висновками податкового органу, ПрАТ «Кримський Титан» подало до СДПІ ВПП в м. Сімферополі заперечення, за результатом розгляду якого рішенням податкового органу №206/10/42-00 від 20.04.2012 «Відповідь на заперечення до Акту перевірки №4» залишені без змін, викладені в Акті перевірки №4 висновки в частині заниження суми грошового зобов'язання з екологічного податку, а вказане заперечення - задоволене частково.

На підставі зазначеного вище Акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- Чаплинською МДПІ - податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №0000162310 від 25.04.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: надх. від розміщення відходів у спец. відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинна сировина, на загальну суму 341 018,65 грн. (з яких 314 785,99 грн. - за основним платежем та 26 232,66 грн. - за штрафними санкціями);

- Чаплинською МДПІ - податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №0000102310 від 25.04.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: надх. від розміщення відходів у спец. відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинна сировина, на загальну суму 1 790 345,79 грн. (з яких 1 652 626,42 грн. - за основним платежем та 137 719,37 грн. - за штрафними санкціями);

- Красноперекопською ОДПІ АРК ДПС - податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №0000022201 від 25.04.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: надх. від розміщення відходів у спец. відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинна сировина, на загальну суму 18 465 096,01 грн. (з яких 17 052 592,79 грн. - за основним платежем та 1 412 503,22 грн. - за штрафними санкціями).

В той же час, за результатами адміністративного оскарження, рішенням ДПС в АР Крим №1844/10/10-0223 від 04.07.2012 «Про результати розгляду первинної скарги» податкове повідомлення-рішення №0000022201 від 25.04.2012 було скасоване в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн., в іншій частині скарга позивача була залишена без задоволення.

При цьому, на підставі рішення ДПС в АР Крим №1844/10/10-0223 від 04.07.2012 Красноперекопською ОДПІ АРК ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000062201 від 13.07.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: надх. від розміщення відходів у спец. відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинна сировина, на загальну суму 18 465 095,01 грн. (з яких 17 052 592,79 грн. - за основним платежем та 1 412 502,22 грн. - за штрафними санкціями).

Проте, не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями №0000162310 та №0000102310 від 25.04.2012, а також №0000062201 від 13.07.2012 р. ПрАТ «Кримський Титан» оскаржив їх в адміністративному порядку, за результатом якого рішенням ДПС України №448/0/61-12/10-2215 від 16.08.2012 була залишена без задоволення скарга позивача, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи, що відповідачами були порушені права та охоронювані законом інтереси ПрАТ «Кримський Титан» під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковими органами не доведені правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп. 14.1.57 п. 14.1 ст.14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Згідно із підпунктом 240.1.3 пунктом 240.1 статті 240 Податкового кодексу України, платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюють розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання).

Відповідно до підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Податкового кодексу України, об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання.

Підпунктом 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що розміщення відходів - це постійне (остаточне) знаходження або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр т. п.), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Статтею 16 Закону України «Про відходи» встановлено, що підприємства, установи та організації усіх форм власності у сфері провадження з відходами мають право на зберігання відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах відповідно до санітарних норм і правил утримання територій.

Відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами (абзац шістнадцятий статті 1 Закону України «Про відходи»).

Згідно із пунктом 246.4 статті 246 Податкового кодексу України, за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повне виключення забруднення атмосферного повітря та водних об'єктів, ставки податку, зазначені у пунктах 246.1 - 246.3 цієї статті, збільшуються у 3 рази.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про відходи» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органи на місцях, державна санітарно-епідеміологічна служба України, інші органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

Статтею 30 Закону України «Про відходи» закріплено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, державна санітарно-епідеміологічна служба України, їх органи на місцях та інші спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері поводження з відходами забезпечують заінтересовані органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадян та їх об'єднання інформацією про розташування місць чи об'єктів зберігання і видалення відходів, їх вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Отже, вищенаведеними нормами законодавства підтверджуються повноваження Держсанепідслужби про надання інформації про розташування місць чи об'єктів зберігання і видалення відходів, їх вплив на стан навколишнього природного середовища, а тому відповідачі мали право використовувати дану інформацію при перевірці позивача.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про відходи», державному обліку та паспортизації підлягають в обов'язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону.

Державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Система і форми звітності, порядок надання і використання відповідної інформації про відходи, а також порядок перегляду їх номенклатури розробляються на основі державного класифікатора відходів і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань статистики за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про відходи», зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Статтею 28 Закону України «Про відходи» визначено, що з метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини ведеться реєстр місць видалення відходів.

Реєстр місць видалення відходів ведеться на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному уточненню.

Порядок ведення реєстру місць видалення відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 1216 затверджено Порядок ведення реєстру місць видалення відходів (далі - Порядок № 1216).

В пункті 10 даного Порядку зазначено, що реєстр створюється і ведеться на підставі паспортів МВВ (місця видалення відходів - спеціально відведені місця чи об'єкти (полігони, комплекси, котловани, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких для видалення відходів отримано дозвіл від спеціально уповноважених органів у сфері поводження з відходами), звітних даних, що подаються виробниками відходів, відомостей спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Відповідно до пунктів 13-19 Порядку № 1216 (редакція від 11.10.2002), у визначений термін власники МВВ надсилають проекти паспортів на погодження до органів МОЗ, Мінпраці та Держбуду на місцях, а також до відповідних організацій, що належать до сфери управління Мінекоресурсів і Держводгоспу.

Після погодження проектів паспортів власники МВВ передають їх на розгляд органів Мінекоресурсів на місцях.

Проекти паспортів розглядаються органами Мінекоресурсів на місцях у двотижневий термін. У разі погодження проекту паспорта МВВ органи Мінекоресурсів на місцях ставлять у ньому відмітку (штамп, печатку). У разі відхилення проекту паспорта на адресу власника МВВ надсилається лист з обґрунтуванням причин відхилення і встановленням терміну повторного подання такого проекту.

Погоджені паспорти МВВ органи Мінекоресурсів на місцях надсилають Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міській державній адміністрації на затвердження та внесення до реєстру.

Кожному МВВ присвоюється реєстраційний номер та фіксується дата реєстрації.

Оригінал паспорта повертається власнику МВВ, а копії - органу Мінекоресурсів на місці та місцевій державній адміністрації.

Щорічно паспорти МВВ підлягають перегляду за результатами спостережень, контрольних замірів, додаткових робіт тощо і погоджуються органами Мінекоресурсів на місцях. У разі необхідності за рішенням місцевих державних адміністрацій може здійснюватися позачергове уточнення даних паспортів МВВ (в 2013 році були внесені зміни до Порядку № 1216 щодо погодження та затвердження паспортів МВВ).

В пункті 20 Порядку № 1216 закріплено, що на підставі даних паспортів органи Мінекоресурсів на місцях разом з місцевими державними адміністраціями готують висновки щодо рівня екологічної безпеки МВВ, визначають категорію їх екологічної безпеки для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Висновки надсилаються власникам МВВ для вжиття ними заходів, спрямованих на забезпечення екологічно безпечного функціонування МВВ.

Отже, документом, який є підставою для визначення категорій екологічної безпеки МВВ для навколишнього природного середовища, є дані паспортів, які підлягають затвердженню, повинні містити реєстраційний номер та дату реєстрації.

Так, за наданими до перевірки, а також до суду документами встановлено, що позивачем розроблені паспорти для приймання та розміщення ряду відходів у спеціально відведених МВВ, зокрема:

- на МВВ «Полігон для складування та захоронення промислових відходів та сміття» відповідно до Паспорту МВВ № 15, зареєстрованого Радою міністрів АР Крим № 15 від 22.12.2004, код та вид операцій по видаленню відходів - складування на спеціально обладнане звалище;

- на МВВ «Кислотонакопичувач» відповідно до Паспорту МВВ № 16, зареєстрованого Радою міністрів АР Крим № 16 від 22.12.2004, код та вид операцій по видаленню відходів - скид (розміщення) в поверхневе штучне водоймище;

- на МВВ «Фосфогіпсосховище» відповідно до Паспорту МВВ № 13, зареєстрованого Радою міністрів АР Крим № 13 від 22.12.2004, код та вид операцій по видаленню відходів - зберігання до здійснення відносно них операцій з утилізації.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, за результатами перевірки наданих позивачем до СДПІ ВПП в м. Сімферополі документів податковий орган прийшов до висновку, що при виробництві ПрАТ «Кримський Титан» Двоокису титану утворюється відхід, який розміщується останнім у МВВ «Кислотонакопичувач» та є відходом, що належить до групи відходів виробничо-технологічні інші, не позначені іншим способом, або відходи від комбінованих процесів (кислота сірчана відпрацьована) (код 2412.2.9.04 за ДК 005-96) - «гідролізна кислота» (ІІ клас небезпеки).

Проте, на запит податкової служби щодо надання інформації про фактичні обсяги забруднюючих речовин, які розміщуються у МВВ «Кислотонакопичувач» по видах забруднюючих речовин (у тому числі «гідролізна кислота») за період І-ІІІ квартали 2011 р., ПрАТ «Кримський Титан», повідомило про нерозміщення відходу у вигляді «гідролізної кислоти» у вказаному МВВ за перевіряємий період, оскільки відхід «гідролізна кислота» є складовою частиною утвореного в результаті змішування нового відходу, який належить до відходів виробничо-технологічні інші, не позначені іншим способом, або відходи від комбінованих процесів (код 2413.2.9 за ДК 005-96) - «промислові та господарсько-побутові стічні води підприємства» (ІV клас небезпеки).

Згідно ст. 34 Закону України «Про відходи», усі небезпечні відходи за ступенем їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та на життя і здоров'я людини поділяються на чотири класи і підлягають обліку. Відповідний клас відходів визначається виробником відходів відповідно до нормативно-правових актів, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Поряд із цим, Українським науковим гігієнічним центром МОЗ України були розроблені Державні санітарні правила та норми «Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення», затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України Головного санітарно-епідеміологічного управління МОЗ України №29 від 01.07.1999 (надалі - ДСанПіН 2.2.7.029-99), які поширюються на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, а також органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, діяльність яких пов'язана з поводженням з відходами, та є обов'язковими для виконання органами державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування, суб'єктами права власності та суб'єктами у сфері поводження з відходами.

Положеннями п.1.2 та п.1.3 ДСанПіН 2.2.7.029-99 встановлено, що відходи сфер виробництва і сфери споживання в залежності від фізичних, хімічних і біологічних характеристик всієї маси відходу або окремих його інгредієнтів поділяються на чотири класи небезпеки: I-й клас - речовини (відходи) надзвичайно небезпечні; II-й клас - речовини (відходи) високо небезпечні; III-й клас - речовини (відходи) помірно небезпечні; IV-й клас - речовини (відходи) мало небезпечні. Клас небезпеки визначається токсичністю промислових відходів. При цьому, за правилами ДСанПіН 2.2.7.029-99 клас небезпеки відходів визначається виробником відходів або за його дорученням.

За результатом дослідження наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що на підставі укладеного між ПрАТ «Кримський Титан» (Замовник) та Державним закладом «Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління» філією «Центр екологічного аудиту та сертифікації» Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (Виконавець) договору №25/846/з від 10.07.2009 була розроблена та затверджена «Розробка технології розміщення стоків (промислових та господарсько-побутових) в кислотонакопичувач ПрАТ «Кримський Титан» відповідно до Методики їх розміщення (надалі - Методика), на підставі якої позивачем було розроблено Технічну інструкцію по розміщенню змішаного стоку (промислових та господарсько-побутових) в кислотонакопичувач ПрАТ «Кримський Титан» (надалі - Технічна інструкція).

Так, за даними Методики всі рідкі відходи (одним із яких є «гідролізна кислота»), промислові та господарсько-побутові стоки, які утворюються при здійсненні виробничої діяльності структурними підрозділами (цехами) позивача потрапляють в загальний колектор промислових стоків (надалі - Колектор), де відбувається їх змішування, опісля, загальний стік потрапляє через скид №3 та розміщується у МВВ «Кислотонакопичувач».

Згідно Паспорту №43: найменування відходу - «гідролізна кислота» (ІІ клас небезпеки), рекомендований спосіб поводження - вказані відходи належать розміщенню у спеціально відведеному місці МВВ «Кислотонакопичувач»; за 2011 р. на підприємстві (цех «Титан-1») об'єм утворення відходу становить 111424,097 т, з якого направлено в колектор - 99836,733 т;

Згідно Паспорту №44: найменування відходу - «гідролізна кислота» (ІІ клас небезпеки), рекомендований спосіб поводження - вказані відходи належать розміщенню у спеціально відведеному місці МВВ «Кислотонакопичувач»; за 2011 р. на підприємстві (цех «Титан-2») об'єм утворення відходу становить 143866,031 т, з якого направлено в колектор - 143866,031 т.

Позивач зазначає, що відхід у вигляді «гідролізної кислоти» обсягом 243702,764 т був змішаний з іншими промисловими та господарсько-побутовими стоками у загальному Колекторі, за результатами чого утворився новий вид відходу, який через скид №3 розміщується у МВВ «Кислотонакопичувач», а саме: «промислові та господарсько-побутові стічні води підприємства» (код 2413.2.9 за ДК 005-96), що має ІV клас небезпеки, який визначається щоквартально Інститутом екогігієни і токсикології ім. Л.І.Медведя (надалі - Інститут ім. Л.І.Медведя) за дорученням ПрАТ «Кримський Титан».

Згідно із зазначеним, у І-ІІІ кварталі 2011 р. відхід «гідролізна кислота» обсягом 187777,073 т (ІІ клас небезпеки) було задекларовано ПрАТ «Кримський Титан» у складі об'єкту оподаткування екологічним податком на суму 3 404 246,95 грн. щодо відходів у вигляді «промислових та господарсько-побутових стічних вод підприємства» (код 2413.2.9 за ДК 005-96), які розміщувались у МВВ «Кислотонакопичувач», в обсязі 302599,729 т за ставкою 1,25 грн./т, оскільки мають ІV-й клас небезпеки.

Крім цього, керуючись висновками Інституту ім. Л.І.Медведя, ПрАТ «Кримський Титан» отримано дозвіл Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього середовища №430001 від 30.12.2010, відкоригований на підставі листа за вх. №05-04-01/13585 від 29.11.2010, дозвіл Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області №07-14/9-5802 від 22.10.2010 на розміщення у МВВ «Кислотонакопичувач» відходів у 2011 р. (надалі - Дозволи), на підставі яких були погоджені та затверджені Республіканським комітетом АР Крим по екології та природним ресурсам ліміти №430001 на утворення та розміщення відходів у 2010-2011 рр. (надалі - Ліміти №430001), які свідчать про включення позивачем як відходи за кодом 2413.2.9 за ДК 005-96 - відходи виробничо-технологічні інші, не позначені іншим способом, або відходи від комбінованих процесів - «промислові та господарсько-побутові стічні води підприємства» (ІV клас небезпеки), так і відходи за кодом 2412.2.9.04 за ДК 005-96 - виробничо-технологічні інші, не позначені іншим способом, або відходи від комбінованих процесів - «гідролізна кислота» (ІІ клас небезпеки).

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять паспорту відходів № 61, який складений на утворений в результаті змішування вид відходів «промислові та господарсько-побутові стічні води підприємства» код 2413.2.9 за ДК 005-96 ПрАТ «Кримський Титан» у жовтні 2010 року.

З метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів, удосконалення економічного механізму справляння зборів за їх розміщення постановою Кабінету Міністрів України №1218 від 03.08.1998 затверджено Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин (надалі - Порядок №1218), який визначає правила розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів на території України.

Так, згідно п. 2 Порядку №1218, ліміт на утворення відходів - максимальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності на відходи є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території, при цьому, ліміт на розміщення відходів - обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінекоресурсів на місцях.

Згідно із п.3 та п.4 Порядку №1218, ліміт на утворення відходів визначається їх власником у процесі діяльності на підставі дозволу на розміщення відходів та договору (контракту) на передачу відходів іншому власнику. Ліміт на утворення відходів розраховується на підставі нормативів утворення для кожного виду відходів за класами їх небезпеки і має дорівнювати сумарному обсягу відходів, розміщених на своїй території та переданих іншому власнику.

Відповідно до п. 14 та п. 15 Порядку №1218, на підставі одержаних дозволів власники відходів готують скориговані проекти лімітів на утворення та розміщення відходів і до 1 вересня поточного року подають їх на погодження органам Мінекоресурсів на місцях. Дозвіл набирає чинності після затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів. Він може бути скоригований за клопотанням власника відходів щодо перегляду ліміту на утворення та розміщення відходів.

При цьому, власник відходів має право протягом 6 місяців після затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів звернутися з клопотанням про його перегляд (п.19 Порядку №1218).

Однак, з огляду на дані Дозволу №430001 від 30.12.2010 встановлено, що у зв'язку із наданням ПрАТ «Кримський Титан» пакету документів не в повному обсязі Республіканським комітетом АР Крим з охорони навколишнього середовища було відмовлено позивачу у коригуванні вказаного Дозволу та Ліміту №430001 на утворення та розміщення відходів у 2011 р. по відходам, зокрема, у вигляді «гідролізна кислота» (ІІ клас небезпеки), що свідчить про його розміщення у МВВ «Кислотонакопичувач» як окремого виду відходу за кодом 2412.2.9.04 за ДК 005-96 - виробничо-технологічні інші, не позначені іншим способом, або відходи від комбінованих процесів (кислота сірчана відпрацьована, ІІ клас небезпеки), а не як складової частини відходу за кодом 2413.2.9 за ДК 005-96 - відходи виробничо-технологічні інші, не позначені іншим способом, або відходи від комбінованих процесів, утвореного при змішуванні у загальному Колекторі надходять у МВВ «Кислотонакопичувач» як один вид відходу «промислові та господарсько-побутові стічні води підприємства» (ІV клас небезпеки).

З огляду на відомості розділу V «Загальна характеристика відходів, що видаляються» Паспорту МВВ №16 підтверджено факт окремого розміщення за 2011 р. ПрАТ «Кримський Титан» у МВВ «Кислотонакопичувач» відходів у вигляді «гідролізної кислоти» (ІІ клас небезпеки).

Наданий позивачем висновок Центру судових експертиз №229/12 від 25.07.2013 колегія суддів оцінює критично, оскільки під час здійснення експертами дослідження використовувались матеріали зовсім іншої адміністративної справи №2а-9344/12/0170/30 разом із доказами, які також не надавались податковому органу під час проведення перевірки, такі як: Паспорт МВВ ¹34 на «Кислотонакопичувач», який зареєстрованого за №34 від 19.11.2008 та інші.

Крім цього, з вказаного висновку вбачається, що судовим експертом Юга І.П. було проведено саме судово-економічну експертизу, а не комплексну як зазначено в назві самого висновку (судово економічна та екологічна). Спеціалісти, які володіють спеціальними знаннями в галузі екологічної безпеки до проведення даної експертизи не залучалися, що ставить під сумнів висновки, які зроблені експертом Юга І.П. в результаті її проведення.

Оскільки, колегією суддів встановлено факт розміщення позивачем у 2011 р. окремого виду відходу як «гідролізна кислота» (ІІ клас небезпеки) у МВВ «Кислотонакопичувач», колегія суддів погоджується із висновками податкових органів щодо протиправного нездійснення позивачем визначення окремо суми екологічного податку та її декларування за період І-ІІІ кварталах 2011 р. за ставкою 12,75 грн./т щодо відходів у вигляді «гідролізної кислоти» обсягом 182777,073 т (ІІ клас небезпеки), як наслідок, відповідно до розрахунку екологічного податку позивачем занижено податкове зобов'язання з екологічного податку на суму 18 917 427,06 грн. по Херсонській області та АР Крим, а саме: 182777,073х(12,75-1,25)х3х3=18 917 427,06 грн.

Крім цього, як вбачається з податкової декларації екологічного податку та додатку №4 (Розрахунок №1 податкового зобов'язання з екологічного податку, що справляється з розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах) за І квартал 2011 р. (надалі - Розрахунок №1 до декларації за І квартал 2011 р.) ПрАТ «Кримський Титан» нараховано та визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 855 671,84 грн.

Згідно п. 250.12 ст. 250 ПК України, органи державної податкової служби залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та спеціальних підрозділів центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

Так, податковим органом для перевірки правильності визначення ПрАТ «Кримський Титан» фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів був залучений висновок Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища, який викладено в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 14.06.-01.07.2011.

При цьому, як вбачається з Акту перевірки з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства, відповідно до поданої позивачем до Армянського відділення Красноперекопської ОДПІ АР Крим ДПС податкової звітності ПрАТ «Кримський Титан» за І квартал 2011 р. нараховано розмір податкового зобов'язання з екологічного податку із застосуванням коефіцієнта - 1, що не відповідає фактичному місцю розміщенню відходів, які забезпечують повне виключення забруднення атмосферного повітря, згідно із викладеним у таблиці №1 переліком та обсягів відходів, для яких не застосовано коефіцієнт - 3 при нарахуванні збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Згідно із зазначеним, враховуючи висновки Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища, податковим органом було встановлено заниження ПрАТ «Кримський Титан» суми грошового зобов'язання з екологічного податку за І квартал 2011 р. на суму 102 578,14 грн. у зв'язку із нездійсненням позивачем у декларації за І квартал 2011 р. та Розрахунку №1 до неї збільшення ставки податку за розміщення відходів, вказаних в таблиці №1 до Акту перевірки з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Згідно п. 246.4 ст. 264 ПК України, за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, ставки податку, зазначені у п.246.1 - 246.3 цієї статті, збільшуються у 3 рази.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Кримський Титан» розміщує відходи у МВВ «Полігон для складування та захоронення промислових відходів та сміття», на якому відбувається забруднення атмосферного повітря за наслідками розміщення сипучих відходів, а саме: шлак печей випалювання; будівельні відходи; відходи, що утворилися при гасінні вапна; матеріали, що містять азбест пошкоджений або відпрацьований; шлам чорний твердий; шлам, що утворився від процесів знесолення води; та інші відходи.

Водночас, задекларований відхід фосфогіпс розміщується позивачем у МВВ «Фосфогіпсосховище», на якому відбувається забруднення атмосферного повітря при вантажно-розвантажувальних роботах та в повітряну погоду.

Позивач наголошує на тому що, забезпечує повне виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, що підтверджується паспортами на МВВ, а тому обчислює, нараховує та сплачує до бюджету екологічний податок застосовуючи при цьому коефіцієнт « 1».

Однак, колегією суддів встановлено, що паспорти на МВВ «Кислотонакопичувач» та МВВ «Фосфогіпсосховище» не є належними доказами, оскільки не містять реєстраційних номерів, дати реєстрації та доказів затвердження даних паспортів, як це передбачено Порядком № 1216.

Оскільки для визначення податкових зобов'язань з екологічного податку за розміщення відходів є не тільки зберігання відходів у спеціально створеному МВВ, а й забезпечення внаслідок використання такого місця повного виключення забруднення атмосферного повітря, що за висновком Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища позивачем не було забезпечено у МВВ «Полігон для складування та захоронення промислових відходів та сміття» та МВВ «Фосфогіпсосховище», як наслідок, колегія суддів вважає правомірним збільшення податковим органом у 3 рази ставки податку екологічного податку за розміщення відходів, визначених у таблиці №1 Акту перевірки з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства, на МВВ, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря податкового, сума якого з цих підстав збільшена на 102 578,14 грн.

Допущені позивачем помилки при формуванні податкової звітності з екологічного податку за період з І-ІІІ квартали 2011 р. спричинили заниження нарахованої позивачем суми податкового зобов'язання на 19 020 005,20 грн., в той час, як висновки податкового органу щодо такого заниження підтверджуються наявними в матеріалах доказами.

Крім цього, згідно п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Водночас, у листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 №2198/11/13-11 вказано про те, що в розумінні п. 123.1 ст. 123 ПК України, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% застосовуються не за сам факт повторного виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення протиправних діянь за обставин, передбачених п.п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 ПК України.

В той же час, згідно із п.7 підрозд.10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, повністю доведено правомірність прийнятих ними податкових повідомлень-рішень: №0000062201 від 13.07.2012, прийнятого Красноперекопською ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим та №0000162310 від 25.04.2012, прийнятого Чаплинською МДПІ Херсонської області, в той час, як позивачем в повному обсязі не підтверджено правомірність визначення суми екологічного податку, позаяк спростовуються бухгалтерськими та первинними документами, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційних скарг спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області та Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2015 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя

Л.П. Борисюк І.О. Грибан Я.М. Собків

Повний текст постанови складено та підписано - 07.04.2016

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Грибан І.О.

Собків Я.М.