Справа № 357/13466/15-ц

2/357/140/16

Категорія 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Голуб А. В. ,

при секретарі – Куца В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Біла ОСОБА_1 в залі суду №4 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до директора приватного підприємства «ГЕО-КАДАСТР» ОСОБА_3, Білоцерківської міської ради Київської області, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про скасування акту погодження меж земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому посилався на те, що за договором дарування від 29.09.1999 року, зареєстрованим Білоцерківською державною нотаріальною конторою в реєстрі №3-2813, у встановленому законодавством порядку позивачем було одержано від його батька ОСОБА_6 належну йому половину житлового будинку та присадибну ділянку їхнього родового домоволодіння за адресою: м.Біла Церква, вул. Гризодубової, 80. Позивач вказував на те, що межі огородженої присадибної земельної ділянки з посадженим ще дідом плодоносним садом були встановлені в натурі та належно оформлені технічним паспортом Білоцерківського МТБІ з інвентарним №3180 і реєстровим №693, який разом з нотаріально завіреним договором дарування був у час набуття позивачем права користування присадибною земельною ділянкою єдиним правовстановлюючим документом, що визначав площу і межі прибудинкової території. Позивач посилався на те, що він не міняв цільового призначення присадибної ділянки, а тому з вступом у законну силу нових Земельних кодексів України він не переоформляв набуте право користувача, оскільки не мав достатніх коштів для оформлення документації на приватизацію землі і це чинним законодавством України без зміни цільового призначення земельної ділянки не вимагалося. Однак коли він зібрав необхідні кошти і звернувся до Білоцерківської міської ради із заявою про приватизацію належної позивачу ділянки під садівництво і городництво, листом №7-2218 від 21.10.2014 року його було повідомлено, що частина його присадибної ділянки з плодоносним садом знаходиться у приватній власності гр. ОСОБА_4 і як згодом виявилося, виділена рішенням Білоцерківської міської ради № 1459-68-V від 26.08.2010 року частина його присадибної ділянки площею 140,81 кв.м. була незаконно оформлена у приватну власність ОСОБА_4 і через місяць після оформлення продана ОСОБА_5 Позивач вказував на те, що вказане рішення Білоцерківської міської ради було прийняте на підставі сфальшованих землевпорядних документів, підготовлених землевпорядною організацією - приватним підприємством «ГЕО-КАДАСТР», очолюваної директором ОСОБА_3, оскільки був сфальшований акт погодження меж земельної ділянки (на місцевості). Позивач просив в судовому порядку визнати незаконним та скасувати акт погодження меж земельної ділянки (на місцевості) як обов»язкову складову землевпорядної документації, підготовленої ПП «ГЕО-КАДАСТР» для відведення земельної ділянки площею 140,81 кв.м. з присадибної ділянки позивача за адресою: м.Біла Церква, вул. Гризодубової, 80 ОСОБА_4 для приватизації і будівництва житлового будинку як такий, що оформлений в порушення п»ятнадцяти норм земельного законодавства із земельних відносин, а саме: ч. 6 ст. 118, ст.ст. 120,125,126 п.7 Розділу Х перехідні положення ЗК України в редакції Закону від 21.10.2001 року №2768-ІІІ, ст. 120, п.2 ч.2 ст. 123, ст. 125, п.2 ст. 149, п. б) ч. 2 ст. 198 ЗК України ( в редакції 16.03.2010 р.); ч. 4,5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; п. 2 ст. 51, ст. 59 Закону України «Про землеустрій»; п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»; п.п. 1.12, 1.13, 1.14 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі» в редакції Наказу Держкомзему №144 від 23.08.2001 року шляхом підробки підписів землекористувачів; визнати незаконним та скасувати державний акт серії ЯЛ №918549 від 11.10.2010 року на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3210300000:05:022:0089, одержаний ОСОБА_4 за адресою: вул. Гризодубової, 80-А, одним з правовстановлюючих документів при виготовленні якого був сфальсифікований акт погодження меж земельних ділянок; судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 надав до суду заяву про зменшення позовних вимог позивача та просив суд визнати незаконним та скасувати акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків землевласнику від 18.03.2010 року, яка знаходиться за адресою: вулиця Гризодубової, м.Біла Церква Київської області. Представник позивача посилався на те, що акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків землевласнику від 18.03.2010 року був оформлений з порушенням: ч.ч. 6,7 ст. 118, ст.ст. 120,125,126 п.7 Розділу Х перехідні положення ЗК України в редакції Закону від 25.10.2001 року №2768-ІІІ, ст.ст. 106, 107, ч.ч. 6,7 ст. 118, 119, п.2 ч.2 ст. 123, п.2 ст. 149, ч. 2 ст. 198 ЗК України; ч. 4,5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; ст.ст. 22-29,50,51,55,59 Закону України «Про землеустрій»; п.п. 1.12, 1.13, 1.14 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, яка затверджена Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 року за №43 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 року за №354/3647. Представник позивача ОСОБА_6 просив стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір в сумі 551,20 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 7000,00 грн.

Позивач в судове засідання не з»явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 підтримав вищевказані зменшені позовні вимоги позивача.

Відповідач директор приватного підприємства «ГЕО-КАДАСТР» ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 зменшені позовні вимоги позивача ОСОБА_2 заперечували.

Представник Білоцерківської міської ради Київської області до суду не з»явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду лист від 02. 11.2015 року за №3122/1-13 в якому просив слухати дану справу без представника Білоцер ківської міської ради Київської області на розсуд суду.

ОСОБА_5 до суду не з»явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву в якій просив справу розглядати у відсутності його представника.

Представник ОСОБА_5 ОСОБА_7 в судове засідання не з»явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином. В судовому засіданні 03.11.2015 року ОСОБА_7 позов заперечував.

Заслухавши пояснення учасників процесу, покази свідка, та дослідивши матеріали цивільних справ № 1003/14542/12 2/357/531/13, № 357/15928/14-ц 2/357/287/15, та матеріали справи, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ОСОБА_8 народних депутатів №337 від 23.12.1997 року ОСОБА_6 надано під будівництво нового житлового будинку №80а по вул. Гризодубової земельну ділянку площею 1000 кв.м. за рахунок лишків домоволодіння №80 по вул. Гризо дубової, на що є згода власників домоволодіння №80 по вул. Гризодубової. Площа земельних ділянок буде становити: №80а по вул. Гризодубової - 1000 кв.м. норма; №80 по вул. Гризодубової - 1000 кв.м. - норма, 2286 кв.м. - надано в тимчасове користування строком на три роки під город. Наведене підтверджується архівним витягом від 13.01.2016 року №Г-4/06-03 з рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ОСОБА_8 народних депутатів №337 від 23.12.1997 року.

Судом встановлено, що згідно до договору дарування частини жилого будинку від 29.09.1999 року нотаріально посвідченого державним нотаріусом Білоцерківської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 в реєстрі №3-2813, 29.09.1999 року ОСОБА_6 подарував ОСОБА_2 1/2 частину жилого будинку з частиною господарських та побутових будівель та споруд, що знаходиться в м.Білій Церкві, вул. Гризодубової, 80, розташованого на земельній ділянці. На вказаному договорі

дарування частини жилого будинку від 29.09.1999 року міститься реєстровий напис про те, що вищевказана 1/2 частина жилого будинку зареєстрована в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_2 30.09.1999 року реєстр №693. У вказаному договорі дарування частини жилого будинку від 29.09.1999 року та реєстровому написі на ньому не зазначено розмір земельної ділянки на якій розташований вищевказаний будинок, а також у вказаних документах відсутні відомості про відчуження ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 земельної ділянки, яка розташована біля вказаного жилого будинку. Наведене підтверджується копією договору дарування частини жилого будинку від 29.09.1999 року.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_10 згідно до договору купівлі-продажу від 03 жовтня 1986 року нотаріально посвідченого державним нотаріусом Білоцерківської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 в реєстрі №2-4672 належить половина жилого будинку, що знаходиться в м.Біла Церква, вул.Гризодубо вої під №80. На вказаному договорі купівлі-продажу від 03.10.1986 року міститься реєстровий напис про те, що вищевказана 1/2 частина жилого будинку зареєстрована в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_10 13.10.1986 року, реєстр №693. У вищезазначеному договорі купівлі-продажу вказано, що будинок в цілому має 59,20 кв.м. жилої площі і розташований на земельній ділянці 910 кв.м. Наведене підтверджується копією договору купівлі-продажу від 03 жовтня 1986 року.

Судом також встановлено, що на підставі рішення 63 сесії 5 скликання від 28.04.2010 року №1359 Білоцерківської міської ради ОСОБА_10 було видано державний акт від 13.01.2011 року серії ЯК № 043731 на право власності на земельну ділянку площею 0,0500 га, розташовану в АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3210300000:05:022:0095 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 321030001000067. Земельна ділянка межує із земельними ділянками ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_12, та землями загального користування (вул. Гризодубової). Наведене підтверджується копією державного акту від 13.01.2011 року серії ЯК № 043731.

Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердив те, що позивачу видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0500 га, розташовану в м. Біла Церква, вулиця Гризодубової 80, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Однак до суду вказаний державний акт надано не було.

Відповідно до витягу з рішення Білоцерківської міської ради від 18.03.2010 року №1329 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо оформлення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господар ських будівель та споруд ОСОБА_4 в місті Біла Церква по вулиці Гризодубової, поблизу житлового будинку №80, орієнтовною площею 0,0709 га, за рахунок земель населеного пункту м.Біла ОСОБА_1. Наведене підтверджується копією рішення Білоцерківської міської ради від 18.03.2010 року.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_4 звернувся до землевпорядної організації ПП «ГЕО-КАДАСТР» із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,0709 га, що розташована в м.Біла Церква, вул. Гризоду бової поблизу житлового будинку №80, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку. Наведене підтвердили в судовому засіданні директор ПП “ГЕО-КАДАСТР” ОСОБА_3, ОСОБА_4, вказане підтверджується копією заяви ОСОБА_4

Також в судовому засіданні було встановлено, що ПП «ГЕО-КАДАСТР» в 2010 році було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_4 за адресою: м. Біла Церква, вул. Гризодубової, поблизу житлового будинку №80 в межах Білоцерківської міської ради Київської області. Наведене підтверджується копією вказаного проекту землеустрою.

До складу вищевказаного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки також входить акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків землевласнику від 18.03.2010 року. У вказаному акті зазначена земельна ділянка по вулиці Гризодубової в м.Біла Церква, а також вказано, що представник ПП “ГЕО-КАДАСТР” ОСОБА_13, в присутності землевласника ОСОБА_4 та представників суміжних землекористу вачів: ОСОБА_14, АДРЕСА_2, НОМЕР_1, ОСОБА_15, вул. Гризодубова 80, НОМЕР_2, що пред”явили свої повнова ження, провели встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки яка знаходиться за адресою: м.Біла Церква, Київської області по вулиці Гризоду бової. Межові знаки, якими закріплена земельна ділянка в кількості 4 шт. показані представником ПП “ГЕО-КАДАСТР” на місцевості та передані на зберігання землевласнику. Розміри та місцезнаходження земельної ділянки показані на абрисі на звороті даного акту. Ніяких претензій при встановленні зовнішньої межі не заявлено. Межі погоджені і не викликають спірних питань. На вказаному акті містяться підписи: представника ПП “ГЕО-КАДАСТР” ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14, та начальника управління Держкомзему у м.Біла ОСОБА_1Денийченко, а також на підписі останнього міститься печатка управління Держкомзему у м.Біла ОСОБА_1. Наведене підтвердили у суді ОСОБА_3, ОСОБА_4 Вказане також не заперечував у суді представник позивача ОСОБА_6 На вказаному акті також міститься підпис ОСОБА_15 На звороті даного акту міститься абрис земельної ділянки за адресою: м.Біла Церква вул. Гризодубової (поблизу ж/б №80) на якому показані розміри та місцезнаходження земельної ділянки, опис меж суміжних землевласників (землекори стувачів). Вказаний абрис виконала ОСОБА_3, що остання підтвердила у суді. Все наведене також підтверджується копією вищевказаного акту.

Відповідно до копії довідки Управління Держкомзему у місті Біла Церква Київської області від 11.08.2010 року №385 «Про правовий статус земельної ділянки» виданої ОСОБА_4, земельна ділянка за адресою: м. Біла Церква по вул. Гризодубової (поблизу житлового будинку №80), буде надана у власність за рахунок земель Білоцерківської міської ради для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Земельна ділянка згідно форми 6-зем обліковується як землі державної власності (до розмежування земель державної і комунальної власності).

Згідно до витягу з рішення Білоцерківської міської ради від 26.08.2010 року за № 1459-68-V Білоцерківською міською радою було затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність та передано земельну ділянку у власність ОСОБА_4 в місті Біла Церква по вул. Гризодубової (поблизу житлового будинку №80), загальною площею 0,0709 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, за рахунок земель населеного пункту м.Біла ОСОБА_1.

На підставі рішення Білоцерківської міської ради № 1459-68-V від 26.08.2010 року ОСОБА_4 було видано державний акт від 11.11.2010 року серії ЯЛ № 918549 на право власності на земельну ділянку площею 0,0709 га, розташовану в м. Біла Церква, вулиця Гризодубової, 80-а, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3210300000:05:022:0089 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011093601070. Земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_14, з інших сторін - землі Білоцерківської міської ради та землі загального користування.

ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 19.03.2011 року продав ОСОБА_5 вищезазначену земельну ділянку. Право власності на земельну ділянку за ОСОБА_5 зареєстровано в Управлінні Держкомзему у місті Біла Церква Київської області 25.03.2011 року за № 70 та внесено відповідні зміни до державного акту на право власності на земельну ділянку.

З копії відповіді заступника міського голови від 21.10.2014 року №Г-2218 на ім”я ОСОБА_2 вбачається, що заява від 06.10.2014 року була розглянута 13.10.2014 року на засіданні постійної комісії з питань ефективного використання земель всіх форм власності і за результатами розгляду заяви повідомлено, що на підставі рішення Білоцерківської міської ради від 26.08.2010 року № 1459-68-V земельна ділянка по вул. Гризодубової 80А перебуває у приватній власності ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Судом також встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 19.02.2013 року по цивільній справі № 1003/14542/12 2/357/531/13 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_12, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зустрічним позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_5, ОСОБА_14, треті особи: Управління Держкомзему м. Біла ОСОБА_1, приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_16, про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, треті особи: Управління Держкомзему м. Біла ОСОБА_1, приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_16, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та зустрічним позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_16, Управління Держкомзему в м. Біла ОСОБА_1 Київської області, про визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_12, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_12 до ОСОБА_5, ОСОБА_14, треті особи: Управління Держкомзему м. Біла ОСОБА_1, приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_16, про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку відмовлено, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, треті особи: Управління Держкомзему м. Біла ОСОБА_1, приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_16, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку відмовлено, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_10 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_16, Управління Держкомзему в м. Біла Церква Київської області, про визнання недійсним та скасування договору купівлі - продажу земельної ділянки, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18.06.2013 року апеляційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_12 відхилені, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.02.2013 року залишене без змін. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.02.2013 року набрало законної сили 18.06.2013 року. Наведене підтверджується матеріалами цивільної справи № 1003/14542/12 2/357/531/13.

Також в судовому засіданні встановлено, що рішенням Білоцерківського міськ районного суду від 17.03.2015 року ухваленим по цивільній справі № 357/15928/14-ц 2/357/287/15 за позовом ОСОБА_10 до Білоцерківської міської ради, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання незаконними та скасування рішення Білоцерківської міської ради №1459-68-У від 26.08.2010 року, державного акту серії ЯЛ №918549 від 11.11.2010 року на право власності на земельну ділянку в задоволенні позову ОСОБА_10 до Білоцерківської міської ради, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання незаконними та скасування рішення Білоцерківської міської ради №1459-68-У від 26.08.2010 року, державного акту серії ЯЛ №918549 від 11.10.2010 року на право власності на земельну ділянку відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18.06.2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_10 – ОСОБА_6 відхилено, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.03.2015 року залишене без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.10.2015 року касаційну скаргу ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_10 відхилено, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.03.2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18.06.2015 року залишено без змін. Таким чином рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.03.2015 року набрало законної сили 18.06.2015 року.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 30 ЗК України 1990 року, який діяв на час укладення вищевказаного договору дарування частини жилого будинку, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчує ться ОСОБА_8 народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

А як передбачено ст.67 цього Кодексу, громадянам за рішенням сільської, селищної, міської ОСОБА_8 народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач. Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара.

Нормами ЗК України 1990 року, а саме ст. 59 вказаного ЗК, було також передбачено надання земельних ділянок у користування для індивідуального городництва.

Згідно до ст. 22 ЗК України 1990 року, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. В ст. 23 ЗК України 1990 року зазначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними ОСОБА_8 народних

депутатів. А в ст. 24 ЗК України 1990 року вказано, що право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Форма договору і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.ст. 120,125,126, п.7 Розділу X Перехідні положення ЗК України в редакції Закону від 25.10.2001 р. № 2768-111 до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі її їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. Право власності та право постійного користування та земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форма державних актів затверджується Кабінетом Міністрів України. Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Згідно до ст.ст. 125,126 ЗК України в редакції Закону № 1066-17 від 05.03.2009 р., № 3613-17 від 07.07.2011 р. право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 року із змінами, вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що: а) згідно з частиною першою статі 81,82 ЗК право власності на земельну ділянку набувають громадяни України; б) згідно з положеннями статті 119 ЗК передача громадянину у власність або в користування земельної ділянки, якою він добросовісно, відкрито і безперервно користується протягом 15 років за відсутності документів про право на цю земельну ділянку, здійснюється у порядку, встановленому ЗК. Зворотної дії в часі ця норма не має; в) з 1 січня 2002 р. відповідно до статті 125 ЗК право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 2 травня 2009 р. у відповідності із Законом України від 5 березня 2009 р. № 1066-У1 право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; г) громадяни зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розд. X «Перехідні положення» ЗК, одержані ними до 1 січня 2002 р. у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством; ґ) при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

Таким чином, після переходу права власності на 1/2 частину жилого будинку з частиною господарських та побутових будівель та споруд, що знаходиться в м.Білій Церкві, вул. Гризодубової, 80 від ОСОБА_6 до ОСОБА_2, до останнього могло перейти право на користування земельною ділянкою біля будинку у вказаних вище розмірах, оскільки інше не передбачалось у договорі дарування частини жилого будинку.

До суду ні позивачем, ні його представником згідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України не надано доказів того, що позивач звертався з відповідними заявами до Білоцерківської міської ради про надання йому земельної ділянки у користування або передачу її у власність після того як до позивача перейшло право власності на 1/2 частину жилого будинку з частиною господарських та побутових будівель та споруд, що знаходиться в м.Білій Церкві, вул. Гризодубової, 80.

Статтею 14 Конституції України гарантується право власності громадян України на землю. Частиною 2 цієї статті передбачено, що це право реалізується і набувається громадянами виключно відповідно до закону.

Згідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Відповідно до ст. 119 ЗК України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають

документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотан ням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом, тобто відповідно до ст.ст. 118,123 ЗК, Закону України «Про оренду землі».

Зміст цих правових норм свідчить про те, що ст. 119 ЗК не передбачає переваг для осіб, зазначених у ч. 1 цієї статті, оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не приводить до виникнення права власності на землю чи право користування. Зазначена норма надає цим особам лише право звернення до відповідного органу із клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов’язкової передачі земельної ділянки у власність чи користування таким особам при дотриманні передбаченої законом процедури звернення та подання необхідних докумен тів.

Позивач та його представник не надали суду належні та безспірні докази на під твердження того, що позивач ОСОБА_2, добросовісно, відкрито і безперерв но користувався спірною земельною ділянкою протягом 15 років та звертався до компетентного органу про надання йому безоплатно у власність чи в користування спірної земельної ділянки.

Відповідно до вимог ст. 116 ЗК України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами здійснює ться шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно до вимог ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадиб ної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопо тання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користу ванні інших осіб).

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техні ко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіа льних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. А в ч. 8 цієї ж статті, вказано, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погоджен ням документації із землеустрою. Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експер тизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.

Згідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ст. 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

Згідно до ст. 107 ЗК України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використан ня ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Частиною 2 ст. 149 ЗК України передбачено, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України,

Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільсь ких, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Згідно до ст. 193 ЗК України, державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.

Відповідно до ст. 194 ЗК України, призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Згідно до ст. 196 ЗК України, Державний земельний кадастр включає: а) кадастрове зонування; б) кадастрові зйомки; в) бонітування ґрунтів; г) економічну оцінку земель; ґ) грошову оцінку земельних ділянок; д) державну реєстрацію земельних ділянок; е) облік кількості та якості земель.

Відповідно до ст. 198 ЗК України, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконува них для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про землеустрій» в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласни ками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

В ст. 23 Закону України «Про землеустрій» передбачені нормативно-правові акти з питань здійснення землеустрою. Статтею 24 цього ж Закону передбачені державні стандар ти, норми і правила у сфері землеустрою. У статті 25 вказаного Закону передбачена документація із землеустрою.

Згідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій», замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі. Розробниками документації із землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону. Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

В статті 27 Закону України «Про землеустрій» передбачені права та обов'язки замов ників документації із землеустрою.

Згідно до ст. 28 Закону України «Про землеустрій», розробники документації із землеустрою мають право: а) виконувати роботи із складання документації із землеустрою; б) погоджувати із замовником наукові, технічні, економічні та інші вимоги до документації із землеустрою, строк виконання робіт, їх вартість та порядок оплати; в) вимагати індексації вартості виконаних робіт із землеустрою в порядку, встановленому законом; г) авторства на створену ними документацію із землеустрою; ґ) здійснювати авторський нагляд за реалізацією заходів, передбачених документацією із землеустрою; д) вимагати зупинення робіт, що виконуються з порушенням документації із землеустрою і призводять до нецільового використання земель та їх псування; е) вносити пропозиції щодо оновлення застарілої або розробки нової документації із землеустрою. Розробники документації із землеустрою зобов'язані: а) дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою; б) інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою; в) виконувати всі умови договору. Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією. У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов'язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Згідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо від ведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведен ня земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно до ч. 2 ст. 51 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо створення нових землеволодінь та землекористувань розробляються на основі схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень і територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культур ного призначення з урахуванням матеріалів попереднього погодження місця розташуван ня об'єкта землеустрою.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про землеустрій», встановлення меж земель ної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов»язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Згідно до ст. 59 Закону України «Про землеустрій», врахування громадських інтересів при здійсненні землеустрою на місцевому рівні полягає в прогнозуванні та забезпеченні комплексного розвитку соціальної та інженерної інфраструктури території. Врахування приватних інтересів при здійсненні землеустрою на місцевому рівні полягає у забезпеченні фізичним та юридичним особам рівних можливостей набуття у власність або користування, у тому числі на умовах оренди, земельних ділянок і в захисті їхніх прав на землю.

Згідно до п. 1.12. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, яка затверджена Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 року за №43 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 року за №354/3647 в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, складання державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об'єднанням громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Відповідно до п. 1.13. вищевказаної Інструкції, складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановних документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.

Згідно до п. 1.14. вищевказаної Інструкції, довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику або користувачу земельної ділянки, про що складається відповідний акт. Акт складається у трьох примірниках, підписується власником або користувачем земельної ділянки, виконавцем робіт і представником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України. Один примірник додає ться до технічної документації зі складання відповідного державного акта, другий – передається виконавцю робіт, третій - видається разом з державним актом на землю власнику або користувачу земельної ділянки. Власник або користувач земельної ділянки попереджається про відповідальність за порушення чи знищення вказаних знаків.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач та його представник не надали до суду належних, та безспірних доказів, які б підтверджували те, що ОСОБА_2 в передбаченому законом порядку набув права власності або права користування земельною ділянкою, яка була приватизована ОСОБА_4 Також позивачем та його представником не було доведено в суді порушення права власності або права користування земельною ділянкою, що перебуває у користуванні ОСОБА_2

Згідно наданої позивачем копії державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №918549 виданого ОСОБА_4 11.11.2010 р., із земельною ділянкою ОСОБА_4 не межує земельна ділянка ОСОБА_2 і останній не являється суміжним землекористу вачем із ОСОБА_4

Позивач та його представник не довели в суді те, що були порушені права позивача на користування земельною ділянкою, яка була приватизована ОСОБА_4 і яка на даний час знаходиться у власності ОСОБА_5

В обгрунтування позовних вимог позивача представник позивача посилався на те, що в оскаржуваному акті про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків землевласнику від 18.03.2010 року не вказано точну адресу земельної ділянки, а тому неможливо встановити про яку конкретно земельну ділянку йдеться, оскільки у акті не вказано номера домоволодіння біля якого розміщується ця ділянка, а вказано лише вулицю Гризодубової в м.Біла ОСОБА_1, яка налічує кілька сотень домоволодінь з присадибними земельними ділянками.

Суд вважає, що вказані посилання представника позивача є необгрунтованими, оскільки на звороті спірного акту міститься абрис земельної ділянки за адресою: м.Біла Церква вул. Гризодубової (поблизу Ж/Б №80) на якому показані розміри та місцезнаходження земельної ділянки, опис меж суміжних землевласників (землекористувачів) і вказані розміри, місцезнаходження земельної ділянки, опис меж суміжних землевласників (землекористу вачів) співпадають з розмірами, описом меж, місцезнаход женням земельної ділянки наданої на праві власності ОСОБА_4, що вбачається із копії спірного акту та із копії державного акту від 11.11.2010 року серії ЯЛ № 918549 на право власності на земельну ділянку виданого на ім»я ОСОБА_4 А тому зважаючи на вищевикладене, суд не приймає до уваги вищевказані посилання представника позивача.

Також в обгрунтування позовних вимог позивача представник позивача посилався на те, що у вказаному оскаржуваному акті від 18.03.2010 року, як суміжний землекористувач розписався ОСОБА_14, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, але на момент складення оскаржуваного акту ОСОБА_14 не був землекористу вачем земельної ділянки за адресою: м.Біла Церква, вул. Гризодубової, 78а, оскільки рішення Білоцерківської міської ради № 1459-68-V про надання ОСОБА_14 права власності на земельну ділянку площею 0,0702 га за адресою: м.Біла Церква, вул. Гризодубової, 78а було прийняте Білоцерківською міською радою лише 26.08.2010 року.

З копії державного акту від 11.10.2010 року серії ЯЛ № 918550 на право власності на земельну ділянку вбачається, що на підставі рішення Білоцерківської міської ради № 1459-68-V від 26.08.2010 року ОСОБА_14 було видано державний акт від 11.10.2010 року серії ЯЛ № 918550 на право власності на земельну ділянку площею 0,0702 га, розташовану в м. Біла Церква, вулиця Гризодубової, 78а, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3210300000:05:022:0088 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011093601071. Земельна ділянка межує із земельними ділянками ОСОБА_12, ОСОБА_4, землями Білоцерківської міської ради, та землями загального користування.

Суд вважає, що позивач та його представник відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України не надав суду належних та безспірних доказів на підтвердження того, що станом на 18.03. 2010 року ОСОБА_14 не являвся землекористувачем земельної ділянки площею 0,0702 га за адресою: м.Біла Церква, вул. Гризодубової, 78а, яка межує з вищевказаною земельною ділянкою ОСОБА_4 А тому зважаючи на вищенаведене, суд не приймає до уваги вищевказані посилання представника позивача.

Крім вказаного, в обгрунтування позовних вимог позивача його представник поси лався на те, що в оскаржуваному акті записаний як суміжний землекористувач ОСОБА_15, вул. Гризодубова, 80, НОМЕР_2 і в акті міститься підпис ОСОБА_15, але насправді землекористувачем по вул. Гризодубова,80 являється ОСОБА_10, який не підписував вказаний акт і у вказаному акті вказані серія та номер паспорта, які не співпадають із серією та номером паспорта ОСОБА_10

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 17.03.2015 року, що набрало законної сили 18.06.2015 року були встановлені наступні обставини: згідно договору купівлі-продажу від 03 жовтня 1986 р. ОСОБА_8 продав ОСОБА_10 половину житлового будинку, що знаходиться в м.Біла Церква, вул. Гризодубової під №80. Будинок в цілому має 59,20 кв.м. жилої площі і розташований на земельній ділянці 910 кв.м. з надвірними спорудами. Ця частина будинку належала ОСОБА_8 на підставі Свідоцтва про право на спадщину. Згідно Реєстрового надпису зазначено, що вказаний в цьому документі жилий будинок 1/2 частина зареєстрований в Білоцерківському МБТІ за ОСОБА_10 У зазначеному договорі купівлі-продажу та Реєстровому надписі на ньому не вказано, яку саме площу земельної ділянки із загальної площі розміром 910 кв.м. слід рахувати, як таку, що є частиною земельної ділянки згідно договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку яка придбана ОСОБА_10 у ОСОБА_8 Згідно технічного паспорта на житловий будинок по вул. Гризодубової, 80 у м.Біла Церква зазначено, що власниками будинку були ОСОБА_6 частка 1/2, ОСОБА_10 частка 1/2, ОСОБА_2 частка 1/2, станом на 14.09.1999 р. (складено паспорт). Згідно витягу із рішення виконкому Білоцерківської міської ради від 23.12.1997 р. № 338: Стецюку Дмитру Михайловичу вул. Гризодубової, 80 дозволити передати безкоштовно земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у приватну власність в розмірі 1000 кв.м. Площу земельної ділянки уточнити в натурі; після встановлення меж земельної ділянки виготовити державний акт на право приватної власності на землю. Позивач отримавши право на користування земельною ділянкою на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.1986 р. 1/2 частини будинку №80 по вул. Гризодубової у м.Біла Церква Київської області, отримавши відповідно до рішення виконкому Білоцерківської міської ради № 338 від 23.12.1997 р. дозвіл на передачу безкоштовно земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у приватну власність в розмірі 1000 кв.м., не надав до суду докази того, що скористався своїми правами: здійснив уточнення площі земельної ділянки в натурі, після встановлення меж земельної ділянки отримав державний акт на право приватної власності на землю за адресою Київська область, вул. Гризодубової, 80. Згідно Ухвали колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 18.06.2013 р., 13 січня 2011 р. ОСОБА_10 одержав державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК №043731, на підставі якого є власником земельної ділянки площею 0,0500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_3. Державний акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 321030001000067, кадастровий номер земельної ділянки 3210300000:05:022:0095, вона межує із земельними ділянками інших землекористувачів та землями загального користування. Згідно наданої позивачем копії Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №918549 виданого ОСОБА_4 11.10.2010 р., із земельною ділянкою ОСОБА_4 не межує земельна ділянка ОСОБА_10 Суду позивачем, представником позивача не надані правовстанов люючі документи на підтвердження того, що земельні ділянки ОСОБА_4 і позивача межують, відтак право позивача на користування земельною ділянкою не може вважатися порушеним.

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у ци вільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказую ться при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

А тому судом приймаються до уваги вищевказані обставини, які встановлені рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 17.03.2015 року, що набрало законної сили 18.06.2015 року.

Судом також встановлено, що на підставі рішення 63 сесії 5 скликання від 28.04. 2010 року №1359 Білоцерківської міської ради ОСОБА_10 було видано державний акт від 13.01.2011 року серії ЯК № 043731 на право власності на земельну ділянку площею 0,0500 га, розташовану в АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3210300000:05:022:0095 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №321030001000067. Земельна ділянка межує із земельними ділянками ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_12, та землями загального користування (вул. Гризодубової). Наведене підтверджується копією державного акту від 13.01.2011 року серії ЯК № 043731.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що вищевказана земельна ділянка ОСОБА_4 не межує із вищезазначеною земельною ділянкою ОСОБА_10 і останній не являється суміжним землекористувачем із ОСОБА_4

Оцінюючи доводи представника позивача про фальсифікацію підпису ОСОБА_10 в оспорюваному акті від 18.03.2010 року суд враховує наступне.

Відповідно до п. 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010 р., закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадках їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

У наказі п.6, яким затверджено вищевказану Інструкцію вказано, що цей наказ набирає чинності з 1 січня 2011 р.

Позивачем, та представником позивача не наданий суду вирок, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, обов»язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, стосовно, якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, в тому числі факту підробки підпису ОСОБА_10

При цьому суд вважає, що надані суду на підтвердження факту підробки підпису ОСОБА_10 лист першого заступника прокурора міста Біла ОСОБА_1 від 06.07.2011 року №8112 та постанова старшого слідчого СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_17 про закриття кримінального провадження від 19.02.2013 р. є недопустимими доказами, оскільки відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні підтвердив, що він не підписував акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків землевласнику від 18.03.2010 року і у вказаному акті вказані серія та номер паспорта, які не співпадають із серією та номером паспорта ОСОБА_10

Суд не приймає до уваги вищевказані покази свідка ОСОБА_10, оскільки в даній цивільній справі не заявлялося клопотання щодо призначення почеркознавчої експертизи з приводу належності підпису ОСОБА_10, а експертиза проведена при розгляді іншої справи, в тому числі кримінальної, не може вважатися належним та допустимим доказом.

В обгрунтування позовних вимог позивача представник позивача посилався також на те, що акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків землевласнику від 18.03.2010 року готувала не землевпорядна організація ПП «ГЕО-КАДАСТР», а стороння особа.

Суд не приймає до уваги вищевказані посилання представника позивача, оскільки наведене спростовується самим актом про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків землевласнику від 18.03.2010 року, у якому зазначена земельна ділянка по вулиці Гризодубової в м.Біла Церква, а також вказано, що представник ПП “ГЕО-КАДАСТР” ОСОБА_13, в присутності землевласника ОСОБА_4 та представників суміжних землекористувачів: ОСОБА_14, АДРЕСА_2, НОМЕР_1, ОСОБА_15, вул. Гризодубова 80, НОМЕР_2, що пред”явили свої повноваження, провели встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки яка знаходиться за адресою: м.Біла Церква, Київської області по вулиці Гризодубової. Межові знаки, якими закріплена земельна ділянка в кількості 4 шт. показані представником ПП “ГЕО-КАДАСТР” на місцевості та передані на зберігання землевласнику. Розміри та місцезнаходження земельної ділянки показані на абрисі на звороті даного акту. Ніяких претензій при встановленні зовнішньої межі не заявлено. Межі погоджені і не викликають спірних питань. На вказаному акті містяться підписи: представника ПП “ГЕО-КАДАСТР” ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14, та начальника управління Держкомзему у м.Біла ОСОБА_1Денийченко, а також на підписі останнього міститься печатка управління Держкомзему у м.Біла ОСОБА_1. На вказаному акті також міститься підпис ОСОБА_15 На звороті даного акту міститься абрис земельної ділянки за адресою: м.Біла Церква вул. Гризодубової (поблизу ж/б №80) на якому показані розміри та місцезнаходження земельної ділянки, опис меж суміжних землевласників (землекористу вачів), поясненнями директора ПП «ГЕО-КАДАСТР» ОСОБА_3, ОСОБА_4

Позивач та його представник не надали до суду доказів на підтвердження вищевка заних посилань представника позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами відповідно до ст. 198 ЗК України є складовою частиною кадастрової зйомки, підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку.

З огляду на вищевикладені положення ст. 118 ЗК України, саме органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування приймають рішення щодо приватизації земельних ділянок на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки, також міська рада розглядає клопотання вказане в ст. 118 ЗК України і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Згідно до ч. 8 статті 118 ЗК України, розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов”язаних з погодженням документації із землеустрою. В ч. 9 цієї ж статті вказано, що районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить - передача, надання, вилучення, викуп земельних ділянок.

Як вже зазначено вище в рішенні суду, відповідно до рішення Білоцерківської міської ради від 26.08.2010 року за № 1459-68-V Білоцерківською міською радою було затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність та передано земельну ділянку у власність ОСОБА_4 в місті Біла Церква по вул. Гризодубової (поблизу житлового будинку №80), загальною площею 0,0709 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, за рахунок земель населеного пункту м.Біла ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної ОСОБА_8 України з прав людини. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) непри пустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією Укра їни та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборо нена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросо вісність та розумність.

Згідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення.

Суд вважає, що позивач не довів свого позову щодо порушення його прав, що є його обов”язком відповідно до засад змагальності процесу за ст.10 ЦПК України.

Крім вказаного, в ст. 16 ЦК України зазначені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Також у ст. 16 ЦК України вказано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Однак ст.ст. 16 ЦК України та 152 ЗК України не передбачений такий спосіб захисту, як визнання незаконним та скасування акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків землевласнику. Вказаний акт не являється ні правочином, ні угодою, ні рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

В ст. 158 ЗК України передбачені органи, які вирішують земельні спори.

Відповідно до ст. 70 Закону України “Про землеустрій”, спори, що виникають при здійсненні землеустрою, вирішуються судом.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що ОСОБА_2 необхідно відмовити в задоволенні його позову.

Суд також вважає, що позивачу слід відмовити у задоволенні його вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору в сумі 551,20 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 7000,00 грн.

На підставі вищевикладеного та ст.ст. 14,55 Конституції України, ст.ст. 22,30,59,67 ЗК України 1990 року, ст.ст. 120,125,126, п.7 Розділу X Перехідні положення ЗК України в редакції Закону від 25.10.2001 р. № 2768-111, ст.ст. 125,126 ЗК України в редакції Закону № 1066-17 від 05.03.2009 р., № 3613-17 від 07.07.2011 р., ст.ст. 12,106,107,116,118,119,149, 193,194,196,198,152,158 ЗК України, ст.ст. 22-29,50,51,55,59,70 Закону України «Про землеустрій», ст.ст. 3,15,16,344 ЦК України, Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, яка затверджена Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 року за №43 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 року за №354/3647, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 84, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня йо го проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіда нні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя

ОСОБА_18