Справа №235/10191/15-а

Провадження №2-а/235/18/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року м. Красноармійськ

Красноарміський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хмельової С.М.

секретаря судового засідання Кучерявого М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 в м.Красноармійську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії,

ВСТАНОВИВ:

До Краснармійського міськрайонного суду звернулась з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 08 листопада 2008 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2.

Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, 16 травня липня ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серія І-НО № 263558, де батьком вказаний ОСОБА_2.

05 вересня 2012 року шлюбні відносини були розірвані.

11 березня 2015 року ОСОБА_2, помер.

Відповідно до довідки про причину смерті № 1202 від 12.03.2015 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, помер 11.03.2015 року, причина смерті вогнепальні кулькові поранення голови та тіла з пошкодженням внутрішніх органів.

20 серпня 2015 року позивачка звернулась до УПФ в місті Красноармійську і Красноармійському районні з заявою про призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника відповідно до статті 36, 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

27 жовтня 2015 року звернулася до відповідача про надання їй рішення про результати розгляду заяви про призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника. 17 листопада 2015 року позивачка отримала рішення відповідача на зазначену заяву.

Відповідно до рішення про відмову вішення призначенні пенсії УПФ в місті Кгасзсермійську і Красноармійському районні від 26 серпня 2015 року, значиться наступне:

«Згідно наданих документів страховий стаж померлого годувальника ОСОБА_2 складає 00 років 10 місяців 27 днів. До страхового стажу не враховано період служби в армії з 11.05.2007 року по 15.04.2008 року, та період служби в органах внутрішніх справ з 25 5.2014 року по 03.11.2014 року, так як за вищевказані періоди відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу. За таких обставин відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії у зв’язку з втратою годувальника згідно ст.36, 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у зв’язку з відсутністю на день смерті годувальника необхідного страхового стажу 2 роки.»

Позивачка вважає, що рішення про відмову в призначенні пенсії у зв’язку з втратою годувальника суперечить діючому законодавству України та підлягає скасуванню. Оскільки час перебування на військовій службі включається до страхового стажу.

Стосовно не врахування періоду служби в органах внутрішніх справ з 23.05.2014 року по 03.11.2014 року до страхового стажу, позивачка зазначає, що до загибелі ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ у період з 23 травня 2014 року (наказ про прийняття на службу УМВС України на Донецькій залізниці від 23.05.2014 №157 о/с) по 03 листопада 2014 року (наказ про звільнення УМВС України на Донецькій залізниці від 30 жовтня 2014 року №326 о/с), що підтверджується довідкою №28.07.2015 року №п-28.

Позивака вважає, що відповідач не включив страховий стаж померлого період часу служби в органах МВС України помилково, оскільки платником єдиного соціального внеску є орган внутрішніх справ, який повинен був сплачувати страхові внески в межах визначених бюджетом для ПФУ.

Період з 23.05.2014 року по 03.11.2014 року загиблий чоловік проходив службу в органах внутрішніх справ, тому єдиний соціальний внесок в цей період сплачувала держава.

Чоловік до смерті матеріально забезпечував позивачку та їх дитину усім необхідним, тобто вони знаходились на повному його утриманні. Після смерті чоловіка позивачка самостійно виховує неповнолітнього сина. Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», члени сім’ї померлого взажаються такими, що перебували на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів, для існування. Грошове утримання загиблого чоловіка була постійним і основним джерелом засобів для існування малолітньої дитини.

З огляду на вище перелічене, позивачка вважає, що відповідач неправомірно відмовив в призначенні пенсії по втраті годувальника.

Позивачка просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України у місті Красноармійську та Красноармійського району Донецької області про відмову в призначенні пенсії від 26 серпня 2015 року. Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у місті Красноармійську та Красноармійського району Донецької області призначити пенсію ОСОБА_1 у разі втрати годувальника ОСОБА_2, який помер 11.03.2015 року.

Позивачка до судового засідання не з’явилась, надала заяву, в якій підтримала адміністративний позов, просила справу розглянути за її відсутності (а.с. 7).

Представник відповідача до судового засідання не з’явився, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, проти позовних вимог заперечують та просять відмовити в задоволенні позовних вимог. В запереченнях зазначили, що відповідно ч. 1 ст. 36 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ (далі - Закон № 1058) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Страховий стаж, необхідний для призначення пенсії по інвалідності регулюється ст. 32 Закону № 1058. ОСОБА_2 помер у віці 25 років, стаж необхідний для визначення права на пенсію - 2 роки. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Механізм щодо визначення страхового стажу для обчислення пенсії та призначення пенсії по втраті годувальника є наступним.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (Закон № 1058 набрав чинності з 01.04.2004 року).

Спірний період, який не був врахований до страхового стажу - це період служби в армії з 11.05.2007 року по 15.04.2008 рік та період служби в органах внутрішніх справ, 23.05.2014 року по 03.11.2014 рік, так як за вищевказані періоди відсутні дані, індивідуальних відомостях про застраховану особу. Страховий стаж померлого годувальника ОСОБА_2 складає 00 років 10 місяців 27 днів та підтверджується індивідуальним відомостями застрахованої особи та рішенням Управління про відмову в призначенні пенсії від 26.08.2015 року.

За пунктом 8 ст. 11 Закону № 1058 підлягають загальнообов'язково« державному пенсійному страхуванню особи, які проходять строкову військову службу Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно д законів України військових формуваннях, а також в органах Міністерства внутрішні справ України.

Страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установі організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду грошове забезпечення, допомогу, - для осіб, зазначених у пунктах 7-9, 12-14, 17 і 18 статті 11 цього Закону (п. 2 ст. 14 Закону № 1058).

За таких підстав, порушень з боку Управління щодо прийнятого рішення від 26.08.2015 року не вбачається, після впровадження Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначений прямий механізм розрахунку страхового стаж для визначення права на пенсію або призначення пенсії в разі втрати годувальника.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з п.10 ч.1 ст.3 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе та доцільне провести розгляд справи в порядку письмового провадження.

Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 08.11.2008 року, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 (а.с.11).

ОСОБА_3 народився 16 травня 2009 року у місті Донецьк, актовий запис про народження № 346, батьками дитини у свідоцтві зазначені: батько – ОСОБА_2, мати – ОСОБА_1 (а.с.10).

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 05.09.2012 року шлюб розірвано (а.с.12).

ОСОБА_2 помер 11 березня 2015 року у місті Донецьк, актовий запис про смерть № 347 (а.с.9).

Згідно довідки про причину смерті № 1202 від 12.03.2015р. ОСОБА_2 помер 11.03.2015р., причиною смерті є вогнепальні кульові поранення голови та тіла з пошкодженням внутрішніх органів (а.с.13), що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 1202 від 12.03.2015р. (а.с.17).

Рішенням Управління ПФУ в м. Красноармійську та Красноармійському районі від 26.08.2015 року відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії у зв’язку з втратою годувальника, оскільки у померлого на час смерті відсутній необхідний стаж (а.с.22, 23).

Період служби в армії ОСОБА_2 підтверджується наступними документами:

Посвідчення № 57 про приписку до призовної дільниці Пролетарсько-Будьонівського ОРВК м. Донецька (а.с.14).

Військовий квиток серії СО № 244688, відповідно до якого ОСОБА_2 призвано на військову службу 11 травня 2007 року, військову присягу прийнято 26.05.2007р., звільнений на підставі наказу МО України від 18.03.2008р. № 96 (а.с.15).

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_2 працював з 23.05.2014р. по 03.11.2014р. в органах внутрішніх справ Управлінні МВС України на Донецькій залізниці (а.с.18).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За умовами п.п.1,2 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом законності, відповідно до якого, суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закони. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатними членами сім'ї, крім інших, вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до п.3 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, що діяла на час смерті ОСОБА_2І.) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У частині 1 статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла на час смерті ОСОБА_2І) визначено коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають : особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також в органах Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» страхувальниками, крім інших, відповідно до цього Закону є: підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, - для осіб, зазначених у пунктах 7-9, 12-14, 17 і 18 статті 11 цього Закону.

Відповідно до ч 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 5 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Базою для нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, інших юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у чому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує наявність трудового стажу для призначення пенсії є трудова книжка.

Також згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж - період, протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному врахуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок сум, що находять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

З аналізу статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працював померлий, саме він нараховує страхові внески із заробітної плати застрахованої особи.

Нарахування та сплата ССВ за таких платників здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України (Постанова КМУ від 02.03.2011 р. №178), але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу (п. 1 ч. 1 ст. 7).

Порядком нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб , затв. Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2011 року передбачено, що цей Порядок визначає механізм сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) за: осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, СБУ, органах МВС та службу в органах і підрозділах цивільного захисту.

П.4 цього порядку встановлено, що обчислення єдиного внеску провадиться такими платниками єдиного внеску: військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, - за осіб, зазначених у підпункті 1 пункту 1 цього Порядку, а саме осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, СБУ, органах МВС та службу в органах і підрозділах цивільного захисту.

А п.6 цього порядку встановлено, що сплата єдиного внеску здійснюється за осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 1 цього Порядку, - в межах та за рахунок загального обсягу видатків, передбачених в Державному бюджеті України на відповідний рік для Пенсійного фонду України.

Таким чином, посилання відповідача на те, що установою, де працював та проходив військову службу померлий, не було сплачено страхові внески є безпідставними, оскільки із заробітної плати під час його роботи в органах внутрішніх справ щомісячно утримувалась сума страхових внесків, а крім того, людина не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків установою, в якій вона працює.

Страховий стаж, необхідний для призначення пенсії по інвалідності регулюється ст. 32 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». ОСОБА_2 помер у віці 25 років, стаж необхідний для визначення права на пенсію - 2 роки.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що до страхового стажу ОСОБА_2 повинно бути зараховано:

період проходження військової служби з 11.05.2007р. по 15.04.2008 року, що становить 11 місяців 4 дні (підтверджено військовим квитком);

період роботи в органах внутрішніх справ з 23.05.2014р. по 03.11.2014р., що становить 5 місяців 10 днів (підтверджено записами в трудовій книжці).

Таким чином, при складанні зазначених періодів та періоду, який був врахований відповідачем 10 місяців 27 днів: 11 м.4д.+5м.10д.+10м.27д.= 27 місяців 11 днів, саме цей страховий стаж повинен бути врахований при призначенні пенсії.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню оскільки вони обґрунтовані та законні.

Відповідно до вимог законодавства, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України. В цілях повного захисту прав позивача суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог щодо призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника та зазначити дату з якої потрібно призначити пенсію, якою є наступний день після смерті ОСОБА_2, а саме з 12 березня 2015 року.

Керуючись ст.ст. 19, 46 Конституції України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2, 9, 11, 86, 159, 160, 162, 163, 186 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії від 26 серпня 2015 року.

Зобов’язати Красноармійське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити пенсію ОСОБА_1 у зв’язку з втратою годувальника ОСОБА_2, який помер 11.03.2015 року, як матері малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, з дати звернення за призначенням пенсії 20.08.2015 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

На постанову суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня її проголошення з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженню апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

В судовому засіданні 31 березня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частину. Повний текст постанови виготовлено 5 квітня 2016 року.

Суддя