ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року м. Київ К/800/6849/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015

та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2014

у справі № 825/3072/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинська сільгосптехніка»

до Ніжинської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування рішення про результати розгляду скарги та податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніжинська сільгосптехніка» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про результати розгляду скарги від 09.07.2014 № 2074/10/15-01-10-05-15 в частині залишення без задоволення скарги ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» та в частині зобов'язання Ніжинської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області прийняти нове податкове повідомлення-рішення; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 23.07.2014 № 0001432200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення; в іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість - податковій декларації з податку на додану вартість від 20.03.2014 № 9015066257 ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» за лютий 2014 року, складено акт № 43/22-36945864 від 10.04.2014, в якому зафіксовано порушення: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, ст. 200, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 5, п. 6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.12.2013 за № 2094/24626, що зумовило неправомірне завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 547 285 грн. та занижено податок на додану вартість за лютий 2014 року на суму 547 285 грн.

29.04.2014 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000802200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 820 927,50 грн., в т.ч.: 547 285 грн. основного платежу та 273 642,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Головне управління Міндоходів у Чернігівській області рішенням від 09.07.2014 № 2074/10/25-01-10-05-15 скасувало податкове повідомлення-рішення від 29.04.2014 № 0000802200 та зобов'язало Ніжинську ОДПІ прийняти податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 547 285 грн. за основним платежем та 273 642,50 грн. за штрафними санкціями із зазначенням фактично порушених норм: ст. ст. 50, 187, 192, 200, 201, 209 Податкового кодексу України.

23.07.2014 на виконання зазначено рішення Ніжинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001432200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 820 927,50 грн., в т.ч.: 547 285 грн. основного платежу та 273 642,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням від 08.09.2014 № 3038/6/99-99-10-01-15 Державна фіскальна служба України залишила без змін рішення Головного управління Міндоходів у Чернігівській від 09.07.2014 № 2074/10/25-01-10-05-15 та податкове повідомлення-рішення Ніжинською ОДПІ від 23.07.2014 № 0001432200.

Матеріалами справи встановлено, що в грудні 2012 року ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» поставила ТОВ «Амарант» 4 177,2 тонн кукурудзи загальною вартістю 8 020 224 грн., в т.ч. ПДВ - 1 336 704 грн. згідно умов договору поставки від 30.12.2012 № 301202.

Виконання даного договору підтверджено видатковою та податковою накладними.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операції з поставки товару в грудні 2012 року відображені ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» в складі податкової декларації (скороченої) за грудень 2012 року, яка подана до Ніжинської ОДПІ 20.01.2013.

В квітні 2013 року отримувач товару TOB «Амарант» здійснив його повернення на користь постачальника ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» в повному обсязі поставки, а саме в кількості 4177,2 тонн кукурудзи на загальну вартість 8 020 224 грн.

Операція по поверненню ТОВ «Амарант» в квітні 2013 року, проданого ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» в грудні 2012 року, товару, відображена позивачем в податковій декларації (скорочена) за квітень 2013 року в рядку 8.1, яка подана до Ніжинської ОДПІ 20.05.2013.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції та оскарження судових рішень лише в частині задоволення позовних вимог, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства і відповідає критеріям, установленим у п. 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно з п. 209.2 ст. 209 цього Кодексу згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 ПК України для цілей цієї статті застосовуються такі терміни: виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит: а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції. У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів. У разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання.

Пунктом 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11 (далі - Порядок № 11) визначено, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету. Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період.

Згідно з п. 4 Порядку № 11, сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

В період здійснення господарських операцій між ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» та ТОВ «Амарант» діяв Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 № 1492 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1342) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228, який втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 13.11.2013 № 944 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 за № 2093/24625) (далі - Порядок № 1492).

Відповідно до положень пп. 4.1.1 п. 4 р. 5 Порядку № 1492 у скороченій податковій декларації відповідно до пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 розділу V Податкового кодексу України відображаються, зокрема: а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою використання у виробництві сільськогосподарської продукції; б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку.

Згідно з п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до положень п. 4.5 р. 5 Порядку № 1492, коригування податкового кредиту, пов'язане з використанням раніше придбаних товарів/послуг, необоротних активів частково для виготовлення сільськогосподарськими підприємствами сільськогосподарських товарів/послуг або переробними підприємствами готової продукції, а частково для виготовлення інших товарів/послуг проводиться, зокрема: у разі зміни напряму використання товарів/послуг, необоротних активів з іншої діяльності на діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства або на діяльність по виготовленню готової продукції переробним підприємством.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Ніжинською ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2012 року та січень 2013 року, під час перевірки встановлено, що частина товару (кукурудза), реалізованого позивачем ТОВ «Амарант», які не є товаром власного виробництва ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка».

Податкові зобов'язання по операції з поставки товару (кукурудзи) в грудні 2012 року частково сплачені ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» до бюджету на суму 893 504,01 грн.

Однак, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, чинне законодавство не передбачає обов'язку відображення в податковій декларації з податку на додану вартість результатів донарахувань, які зроблені контролюючим органом за результатами проведених перевірок та адміністративного оскарження результатів таких перевірок платниками податків.

Отже, в даному випадку платником податку в податковій звітності (загальній) правомірно не були відображені результати перевірки за грудень 2012 року та січень 2013 року, а також результати адміністративного оскарження ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» по вказаній перевірці, лише після сплати до бюджету 893 504,01 грн., які були нараховані позивачу контролюючим органом як податкові зобов'язання з податку на додану вартість за поставку товару не власного виробництва згідно податкового повідомлення-рішення від 12.06.2013 № 00000292200, ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» мало провести уточнення своєї податкової звітності за квітень 2013 року (скороченої та загальної).

Проте, таке уточнення було зроблено лише після виявлення такої помилки шляхом подання податкової звітності, а саме податкових декларацій з ПДВ як загальної, так і скороченої за лютий 2014 року, уточнюючих розрахунків.

Згідно п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Враховуючи вищевикладене, у податковій звітності з податку на додану вартість (загальна декларація) за лютий 2014 року ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, реєстраційний № 9015056263, дата реєстрації 20.03.2014 проведено уточнення показників податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2013 року.

Наданим уточнюючим розрахунком підприємством зменшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2013 року, а саме: проведено коригування податкового зобов'язання в бік зменшення на суму 547 385 грн. згідно з розрахунком коригувань кількісних і вартісних показників № 1\2 від 29.04.2013 до податкової накладної від 30.12.2012 № 4\2, виписаної ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» покупцю ТОВ «Амарант».

На основі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність в діях позивача порушень вимог податкового законодавства в сфері оподаткування податком на додану вартість спірного періоду.

Враховуючи вказані обставини, межі перегляду, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220^{1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -}

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий

В.В. Кошіль

Судді

І.В. Борисенко

О.А. Моторний