АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа

№ 544/701/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1079/16

у 1-й інстанції Сайко О.О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року

. Полтава

Колегія

суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого : Дорош А.І.

Суддів: Омельченко Л.М., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

з участю

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ПАТ «Полтаваобленерго»

на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за цільовим призначенням,-

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача ОСОБА_1,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Полтаваобленерго» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за цільовим призначенням, у якому просив зобов'язати відповідача в особі Пирятинської філії ПАТ «Полтаваобленерго» демонтувати опору лінії електропередач із належної йому земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Водостічна,11 м. Пирятина Полтавської області. Свої вимоги обґрунтовує тим, що на належній йому на праві приватної власності земельній ділянці поряд із існуючим старим господарським приміщенням на віддалі 1 м знаходиться лінія електропередач Пирятинської філії ВАТ «Полтаваобленерго» ПЛ 0,4 кВ №3 від ЗТП №8 м. Пирятин, зокрема і опора №6, яка була зведена після побудови вищевказаного господарського приміщення. У жовтні 2014 року позивач вирішив побудувати нове господарське приміщення замість існуючого старого, проте йому було відмовлено у видачі будівельного паспорту через наявність вказаної лінії електропередач на території його домоволодіння. На його письмове звернення до ПАТ «Полтаваобленерго» про перенесення вказаної опори лінії електропередач надійшло повідомлення про те, що для перенесення вказаної опори йому необхідно виготовити проект про зміну конфігурації ЛЕП, погодити його в ПАТ «Полтаваобленерго» та згідно проекту виконати роботи по перенесенню опори силами організації, яка має ліцензію на дані види робіт.

Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 05 червня 2016 рокузалучені до участі у справі Пирятинська міська рада та відділ Держземагенства у Пирятинському районі Полтавської області (а.с. 50).

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2016 року позов ОСОБА_2 – задоволено.

Усунуто перешкоди у використанні належної позивачу ОСОБА_2 на праві власності земельної ділянки площею 0,0289 га (кадастровий номер 5323810100:50:024:0244), що розташована по вул. Водостічна, 11 у м. Пирятині Полтавської області за її цільовим призначенням шляхом зобов’язання Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» демонтувати опору лінії електропередач з указаної земельної ділянки.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, ЄДРПОУ 00131819) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у повернення сплаченого судового збору 243 грн. 60 коп.

Не погодившись з судовим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив відповідачПАТ «Полтаваобленерго», який, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 вересня 2006 року, виданого державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області (реєстр. №1708), ОСОБА_2 є власником 48/100 частин житлового будинку №11 з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що знаходяться по вул. Водостічна у м. Пирятині Полтавської області (а.с.8-9).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САК № 843642 від 06.10.2014 р. ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0289 га (кадастровий номер 5323810100:50:024:0244), цільове призначенням якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по вул. Водостічна,11 у м. Пирятині Полтавської області (а.с.10-11).

Через належну позивачу на праві власності земельну ділянку прокладено повітряну лінію електропередач Пирятинської філії ВАТ «Полтаваобленерго» ПЛ 0,4 кВ №3 від ЗТП №8 м. Пирятин, яка була введена в експлуатацію у 1969 році, знаходиться на балансі та її технічному обслуговуванні, у тому числі розміщено залізобетонну опору повітряних ліній електропередач №6, 1976 року установки (а.с.46).

Вказана опора знаходиться на віддалі 1 м від старого господарського приміщення сараю «В», 1957 року побудови, що розташований на земельній ділянці позивача (а.с.15-19).

На плані земельної ділянки, що належить ОСОБА_2, вказані лінії електричних мереж, які повинні обов'язково бути позначені та погоджені з енергопостачальною організацією, не нанесені (а.с.28).

Вказане вище господарське приміщення перебуває в неналежному технічному стані та підлягає капітальному ремонту (а.с.146).

З метою отримання дозволу на реконструкцію вказаного приміщення у жовтні 2014 року позивач звернувся до Пирятинської міської ради Полтавської області, проте йому було відмовлено у видачі будівельного паспорту забудови через наявність вказаної лінії електропередач на території його домоволодіння (а.с.12).

На письмове звернення позивача до ПАТ «Полтаваобленерго» про перенесення вказаної опори лінії електропередач йому надійшло повідомлення про те, що для перенесення вказаної опори позивачу необхідно виготовити проект про зміну конфігурації ЛЕП, погодити його в ПАТ «Полтаваобленерго» та згідно проекту виконати роботи по перенесенню опори силами організації, яка має ліцензію на дані види робіт (а.с.13-14).

Спірна опора ліній електропередач установлена у 1969 році на земельній ділянці, що належала Пирятинській міській раді Полтавської області. На момент отримання позивачем свідоцтва про право власності на земельну ділянку обмежень та обтяжень у її використанні встановлено не було. Після приватизації позивачем земельної ділянки право на користування її частиною відповідач не отримав.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а особа, яка бажає користуватися чужою земельною ділянкою, має право вимагати встановлення земельного сервітуту. Оскільки спірна опора ліній електропередач установлена у 1969 році на земельній ділянці, що належала Пирятинській міській раді Полтавської області, і на час отримання позивачем свідоцтва про право власності на земельну ділянку обмежень та обтяжень у її використанні встановлено не було, тому після приватизації позивачем земельної ділянки право на користування її частиною відповідач не отримав. У зв’язку із розміщенням на земельній ділянці позивача електроопори, останній позбавлений фундаментальних прав використовувати своє майно за цільовим призначенням, зокрема провести реконструкцію господарського приміщення, яке руйнується, оскільки в іншому місці звести таку споруду з дотриманням будівельних норм та правил немає можливості, а покладення на нього обов’язку за свій рахунок виконати роботи по перенесенню опори, на думку суду, становитиме надмірний тягар для нього. Таке вочевидь не відповідає засадам справедливості та пропорційності. У той час, з урахуванням правових, технічних та економічних чинників, можливості виконати ці роботи відповідачем є значно більшими. Крім цього, відповідач не обгрунтував належними доказами технічну неспроможність перенесення спірної електроопори у інше місце. Заперечення відповідача спростовуються висновком Держенергонагляду у Полтавській області, згідно якого можливість виносу електричних меред ПАТ «Полтаваобленерго» за межі земельної ділянки позивача ОСОБА_2 із заміною ділянки траси проходження ПЛ 0,4 кВ, або заміна частини цієї ПЛ на кабельну вставку існує. Захист порушеного права позивача у спосіб, обраний ним, є обгрунтованим, тому позов підлягає задоволенню.

Проте, з таким висновком місцевого суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом даного спору є усунення перешкод у користуванні належною позивачеві земельної ділянки шляхом зобов»язання відповідача демонтувати опору лінії електропередач з вказаної земельної ділянки.

Вимоги про перенесення опори електропередач чи про заміну її на кабельну вставку позивачем не заявлялися, отже не є предметом спору.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на норми Земельного та Цивільного кодексів України.

Ухвалюючи судове рішення у справі, місцевий суд поклав в його основу норми вказаних законів, проте, залишив поза увагою спеціальні норми матеріального права, зокрема вимоги Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об»єктів», який є чинним з 17.08.2010 року та регулює спірні правовідносини сторін, а саме земельні відносини у галузі енергетики, зокрема щодо використання земель власниками та користувачами земельних ділянок, а також підприємствами, які здійснюють експлуатацію об'єктів енергетики, та спрямований на забезпечення нормальних умов їх експлуатації та запобігання пошкодженню, визначення обмежень для власників і користувачів земельних ділянок у спеціальних зонах об»єктів енергетики, дія якого поширюється саме на правовідносини, пов'язані з використанням земель енергетики незалежно від форм власності на землю та об'єкти енергетики, відомчої їх належності, а також земельні ділянки, розміщені у межах спеціальних зон об'єктів енергетики, а також Правила охорони електричних мереж, затверджені Постановою КМ від 04.03.1997 р. № 209.

Зокрема ч. 1 ст. 2 цього Закону визначає обмеження для власників і користувачів земельних ділянок у спеціальних зонах об»єктів енергетики.

Стаття 3 цього Закону передбачає визнання пріоритету потреб суспільної необхідності на землі енергетики над потребами приватної власності на землю інших осіб.

Статтею 4 цього Закону передбачено, що відносини, пов'язані з наданням, використанням та охороною земель енергетики, регулюються Земельним кодексом України, законами України "Про охорону навколишнього природного середовища" "Про охорону земель», "Про електроенергетику" , "Про альтернативні джерела енергії", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про

землеустрій ", "Про оренду землі", "Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення" ( 2861-15 ), цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.13 цього Закону облік кількості земель енергетики ведеться в земельно-кадастровій книзі підприємства, установи та організації відповідно до законодавства. Форма земельно-кадастрової книги підприємства, установи та організації і порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Згідно ч. 2,3 ст. 14 цього Закону об'єкти передачі електричної енергії можуть розміщуватися на земельних ділянках усіх категорій земель без зміни їх цільового призначення. Для будівництва, розміщення та експлуатації об'єктів передачі електричної або теплової енергії земельні ділянки всіх форм власності, за договором з власником чи користувачем земельної ділянки, можуть використовуватися також шляхом встановлення постійних або строкових земельних сервітутів без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Згідно ст. 15 цього Закону розмір площі, що надається у власність чи користування для розміщення енергогенеруючих об'єктів, визначається за проектами їх будівництва відповідно до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Конфігурація і розміри площ, що надаються для розміщення трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів, струмопроводів, пристроїв і споруд, що належать до електричних мереж, визначаються за проектами їх будівництва відповідно до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Конфігурація і розміри площ, що відводяться для розміщення опор повітряних ліній електропередачі, а також прокладання кабельних ліній електропередачі, визначаються за проектами їх будівництва відповідно до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок залежно від конструкції опор та напруги електричної лінії. Для окремих конструкцій опор розміри площ встановлюються державними будівельними нормами на підставі документації із землеустрою.

Згідно ст. 16 цього Закону підприємства, які будують чи експлуатують об'єкти енергетики та передачі електричної енергії, мають право використовувати земельні ділянки за договором про встановлення земельного сервітуту з власником чи користувачем земельної ділянки для розміщення об'єктів, зазначених у частині четвертій цієї статті, на праві постійних або строкових земельних сервітутів. Постійні земельні сервітути можуть встановлюватися для розміщення споруд опорних конструкцій повітряних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів, пристроїв і споруд. Земельні сервітути щодо права будівництва та обслуговування об'єктів передачі електричної енергії встановлюються на підставі договору про встановлення земельного сервітуту між експлуатуючим підприємством та власниками чи постійними користувачами земельних ділянок, укладеному в порядку, встановленому Цивільним кодексом України .Строк дії земельного сервітуту визначається у договорі про

встановлення земельного сервітуту. У договорі про встановлення земельного сервітуту для розміщення об'єктів енергетики та передачі електричної енергії зазначаються: зміст земельного сервітуту, кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут (за наявності), площа земельної ділянки, на яку поширюється дія

земельного сервітуту, дані про земельну ділянку, на якій встановлюється земельний сервітут. Межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія земельного сервітуту, наносяться на кадастровий план земельної ділянки і за необхідності переносяться в натуру (на місцевість) та закріплюються відповідними межовими знаками. Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації. Фінансування робіт із землеустрою, необхідних для встановлення сервітутів, та їх державна реєстрація здійснюються за

рахунок коштів осіб, на користь яких встановлений сервітут. Дія сервітуту, встановленого відповідно до цієї статті, зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлено сервітут, до іншої особи, а також у разі зміни осіб, на користь яких встановлено сервітут. У таких випадках до раніше укладених договорів про встановлення сервітутів можуть вноситися відповідні зміни, якщо інше не передбачено договором. Встановлене право земельного сервітуту щодо будівництва об'єктів передачі електричної та теплової енергії є підставою для запровадження обмежень у використанні земельної ділянки, а також отримання дозволу на початок проведення робіт з будівництва таких об'єктів.

Згідно ст. 25 цього Закону спеціальні зони об’єктів енергетики зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічному обґрунтуванні використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній

документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), іншій визначеній законом документації із землеустрою. Межі спеціальних зон об'єктів енергетики зазначаються у документації із землеустрою з часу надання земельної ділянки для будівництва відповідного об'єкта та, у разі необхідності, встановлюються в натурі (на місцевості) і позначаються відповідними попереджувальними знаками. Власникам і користувачам земельних ділянок, на які

встановлено обмеження та обтяження, видається кадастровий план їх земельних ділянок з нанесеними межами спеціальних зон, а також письмовий перелік обмежень та обтяжень щодо використання земель у цих зонах. Власники і користувачі земельних ділянок, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, що експлуатують об'єкти енергетики, повинні вживати заходів щодо охорони об'єктів енергетики та дотримання встановлених обмежень та обтяжень у використанні земель у межах спеціальних зон, передбачених документацією із землеустрою. Особи, на користь яких встановлені обмеження щодо використання земель у межах охоронних та інших зон об'єктів енергетики, повинні вимагати від власників і користувачів земельних ділянок дотримання таких обмежень та обтяжень. Спори щодо порядку використання земель у межах охоронних та інших зон об'єктів енергетики вирішуються в судовому порядку відповідно до закону.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачеві згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.09.2006 р. належить 48/100 часток житлового будинку № 11 з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що знаходяться по вул. Водостічній в м. Пирятин Полтавської області, які за життя належали його матері ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданих державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області 25.01.1974 р. відповідно за реєстровими номерами 226 та 224. Зазначена частка будинку розташована на земельній ділянці Пирятинської міської ради Полтавської області, площею 0,03 га (а.с.8).

Спірна опора та сама повітряна лінія ПЛ 0,4 кВ від ТП № 8 м. Пирятин Полтавської області введена в експлуатацію 01.12.1969 р., її розташування відповідає стандартам встановленим Правилами улаштування електроустановок, з вказаної дати не змінювала свого місця розташування, тобто спірна опора знаходиться на вище вказаній земельній ділянці, а повітряна лінія проходить через неї. Позивач не надав суду належні та допустимі докази щодо посилань про переміщення опори.

Правомірність побудови лінії ПЛ 0,4 кВ від ТП 8 підтверджується паспортом від 1969 р. иа планом траси 0,4 кВ від ТП №8, затвердженимУкпгірпроменерго 1968 року (а.с. 46,65-66).

Державний стандарт СРСР приставки залізобетонної для дерев»яних опор повітряних ліній електропередач та зв»язку затверджений та введений в дію Постановою ОСОБА_7 Міністрів СРСР у справах будівництва від 09.01.1975 р. № 5 (а.с.87-88).

Отже вбачається, що до набуття у 1974 році колишнім власником домоволодіння ОСОБА_6 права власності на нього, спірна опора вже була встановлена. ОСОБА_6 померла 05.02.2006 р.

Також із технічного паспорту на домоволодіння вбачається, шо житловий будинок побудований у 1915 році, а сарай, замість якого позивач має намір побудувати новий, – у 1957 р., тобто до введена в експлуатацію спірної опори (а.с. 19). Матеріали справи не містять доказів з приводу погодження з власниками будинку чи органами місцевої влади місця розташування опори у 1969 р., відсутні дані чи мали місце спори з приводу знаходження опори на земельній ділянці попередніх її користувачів.

Як стверджує відповідач, до статутного фонду ВАТ «Полтаваобенерго» були передані об»єкти нерухомого майна, в тому числі і лінія ПЛ 0,4 кВ від ТП 8 в м. Пирятин Полтавської області.

Згідно п.1,4 Правил охорони електричних мереж, затверджених Постановою КМ від 04.03.1997 р. № 209, електричними мережами, які підлягають охороні згідно з Правилами, вважаються трансформаторні підстанції, розподільні пункти і пристрої, струмопроводи, повітряні лінії електропередачі, підземні і підводні кабельні лінії електропередачі та споруди, які до них належать. Підприємства, установи, організації та громадяни, яким надано у власність, постійне або тимчасове користування земельні ділянки, де знаходяться об'єкти електричних мереж, зобов'язані вживати належних заходів до збереження зазначених об'єктів.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.10.2014 р. ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0289 га за адресою м. Пирятин Полтавської області, вул. Водостічна, 11, кадастровий номер: 5323810100:50:024:0244, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 10).

Згідно переліку обмежень у використанні земельної ділянки і наявності земельних сервітутів, наданого відділом Держземагенства у Пирятинському районі Полтавської області, на земельній ділянці площею 0,0289 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в м. Пирятин Полтавської області, вул. Водостічна, 11, спеціальні обмеження не існують (а.с. 31), хоча діюче законодавство, зокрема вимоги Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об»єктів», який є чинним з 17.08.2010 року, передбачають встановлення земельних сервітутів щодо права обслуговування об'єктів передачі електричної енергії на підставі договору про встановлення земельного сервітуту між експлуатуючим підприємством та власниками чи постійними користувачами земельних ділянок, укладеному в порядку, встановленому Цивільним кодексом України.

Згідно ч. 1 ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Одним із видів земельних сервітутів є право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (п. «в» ч. 1 ст. 99 ЗК України).

Згідно ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки (ч. 2 ст. 402 ЦК України).

Таким чином, право земельного сервітуту по суті є можливістю обмеженого використання чужої земельної ділянки (ділянок) в певних цілях.

Факт знаходження на земельній ділянці опори та повітряної лінії електропередач вказує на наявність спеціальної зони об»єкту енергетики, який підлягає охороні згідно вимог діючого законодавства.

Висновок місцевого суду про те, що оскільки спірна опора ліній електропередач установлена у 1969 році на земельній ділянці, що належала Пирятинській міській раді Полтавської області, та на час отримання позивачем свідоцтва про право власності на земельну ділянку обмежень та обтяжень у її використанні встановлено не було, тому після приватизації позивачем земельної ділянки право на користування її частиною відповідач не отримав правомірно, суперечить вимогам ст. 25 Закону УкраїниУкраїни «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об»єктів», зміст якої приведено вище.

На час користування ОСОБА_6 земельною ділянкою не існував Закон України«Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об»єктів», проте колегія суддів вважає, що при виготовленні технічної документації позивачем при отриманні свідоцтва про право власності на земельну ділянку 06.20.2014 р. не будо дотримано вимог діючого законодавства щодо встановлення обмежень та обтяженьу зв»язку з наявністю спеціальної зони об»єкту енергетики, який підлягає охороні.

Заперечення позивача проти апеляційної скарги щодо відсутності обмежень та зоборон управі користування колишнім власником домоволодіння не заслуговують на увагу, оскільки Закон України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об»єктів» набув чинності 17.08.2010 року, тобто після отримання земельної ділянки у користування та встановлення спірної опори електропередач. З набранням чинності вказаним Законом він підлягає обов»язковому дотриманню при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що задовольняючи вимоги про усунення перешкод у користуванні приватною земельною ділянкою шляхом зобов»язання відповідача демонтувати опору лінії електропередач з неї, місцевий суд не оцінив ризики та правові наслідки, які можуть настати у разі вчинення дій по демонтажу електроопори, оскільки остання є діючою та служить для постачання електроструму населенню. У даному випадку статтею 3 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об»єктів» передбачено визнання пріоритету потреб суспільної необхідності на землі енергетики над потребами приватної власності на землю інших осіб.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги є незаконними та задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що у рішенні місцевого суду має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення суду підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п. 2,3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ПАТ «Полтаваобленерго» - задовольнити.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за цільовим призначенням – відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

С У Д Д І :