-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2009 р.
№40/142
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
:
МирошниченкаС.В.,
Суддів :
КотаО.В.,
Малетича М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
Заступника
прокурора міста Києва
на постанову
Київськогоапеляційного господарського суду від 27.01.2009 року
у справі
№40/142 господарського суду міста Києва
за позовом
Заступникапрокурора міста Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного космічного агентства України
до
третя особа
1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
2) Відкритого акціонерного товариства "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Мир"
Державне підприємство завод "Арсенал"
про
визнаннядоговору оренди недійсним та повернення майна
за участю:
прокурора: не з'явився,
та представників сторін:
позивача 1
позивача 2
нез'явились,
не з'явились,
відповідача 1
відповідача 2
третьої особи
нез'явились,
не з'явились,
Данченко М.Ю.,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2008 року заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного космічного агентства України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, ВАТ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Мир", третя особа державне підприємство завод "Арсенал" про визнання договору оренди недійсним та повернення майна.
Обґрунтовуючи позов зазначив, що договір оренди № 3729 від 07.12.2006 року, укладений відповідачами, не відповідає вимогам закону, оскільки відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", а також об'єкти, включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", які випускають підакцизну продукцію.
Рішенням господарського суду м. Києва від 06.11.2008 року (суддя: Пукшин Л.Г.) у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необгрунтованістю.
Приймаючи рішення, господарський суд застосував ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та положення Закону України "Про перелік об'єктів, які не підлягають приватизації" і мотивував його тим, що оспорюваний договір не суперечить вимогам зазначених Законів.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 року (судді: Кондес Л.О., Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) рішення господарського суду м. Києва від 06.11.2008 року у даній справі залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просив рішення та постанову у даній справі скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши пояснення представника третьої особи, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як встановили господарські суди, 07.12.2006 року відповідач-1 (Орендодавець) та відповідач-2 (Орендар) уклали договір оренди № 3729 (далі - Договір), предметом якого є строкове платне користування державним нерухомим майном площею 772 м2. Приміщення знаходиться на балансі третьої особи і розташоване на 3 поверсі, корпус № 1 у м. Київ, вул. Московська, 8.
Суди попередніх інстанцій прийшли до обгрунтованого висновку про відповідність оспорюваного договору вимогам закону та про відсутність підстав для визнання його недійсним, з огляду на нижченаведене.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Господарський суд з'ясував, що на момент укладання договору відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" від 15.12.1992 року № 8-92 і на даний час відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 року на Національне космічне агентство України ( далі - НКАУ) покладено функції щодо управління майном, в тому числі по здійсненню контролю за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна.
Відповідач-1 при укладенні спірного договору виходив з того, що НКАУ, як орган, уповноважений управляти відповідним державним майном, листом №4448/10-6 від 05.10.2006 року і третя особа, як балансоутримувач майна, листами № 127/Н від 14.09.2006 року та № 141/Н від 02.10.2006 року надали позитивні висновки на передачу в оренду нерухомого державного майна.
Крім того, НКАУ як орган, уповноважений управляти відповідним державним майном, на момент укладання договору відповідно до вимог чинного законодавства надало висновок, що майно, яке передається в оренду, не підпадає під критерії заборони, визначенні Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до абз.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", а також об'єкти, включені до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про Перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", які випускають підакцизну продукцію, крім цілісних майнових комплексів, які випускають підакцизну продукцію, переданих в оренду до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 29 червня 2004 року.
Частиною 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів ( робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.
Тобто, чинним законодавством визначено, що об'єктом, який має загальнодержавне значення, є цілісний майновий комплекс підприємства.
Проте, відповідач-2 орендує частину нерухомого майна (приміщення) під офіс, що не відноситься до об'єктів, перелічених в ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна".
Суди попередніх інстанцій відхилили твердженням прокурора, що Державне підприємство завод "Арсенал", як об'єкт НКАУ відноситься до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, а тому його майно не може бути передано в оренду, оскільки Законом України "Про приватизацію державного майна" визначено, що такими об'єктами є майнові комплекси підприємств.
Прокурор наполягає на порушенні вимог закону при укладені оспорюваного договору у зв'язку з тим, що Спеціалізоване виробництво Заводу "Арсенал" (код 14310520) включено до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України від 07.07.1999 року №847-ХІУ. Господарські суди обгрунтовано спростували даний довід, адже відповідач-2 орендує частину нерухомого майна (приміщення), що не знаходиться у цехах для виробництва спеціальної техніки та не входить до складу спеціального виробництва Заводу "Арсенал".
Водночас, згідно Статуту № 33 Державного підприємства завод "Арсенал" (код 14310520), основним видом діяльності ДП завод "Арсенал" є виробництво і реалізація промислових та побутових лічильників газу, банківської техніки, світлофорів дорожніх, фотоприладдя, радіолокаційної та навігаційної апаратури, апаратури дистанційного керування, медтехніки.
Господарський суд встановив, що ДП завод "Арсенал" не здійснює виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення відповідно до п."а" ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна" і протягом останніх 12 років завод не отримував державного замовлення на вироблення товарів загальнодержавного значення.
До того ж, об'єкт оренди не має загальнодержавного значення та не є об'єктом Національного космічного агентства України у розумінні положень Закону України "Про космічну діяльність".
Крім того, Державне підприємство завод "Арсенал" не відноситься до підприємств, які виробляють підакцизну продукцію, що не заперечується сторонами та підтверджується листом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 22.08.2008 року № 11483/9/15-109, де зазначено, що ДП завод „Арсенал" не є платником акцизного збору.
За таких обставин, суди прийшли до правомірного висновку, що при укладенні договору № 3729 від 07.12.2006 року відповідачами додержано вимоги Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо дотримання процедури укладення договорів оренди майна державних підприємств.
Даний договір укладено особами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та мали намір досягти реального настання правових наслідків, що обумовлені ним, зокрема, від імені держави спірний договір був укладений Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву як особою, яка уповноважена виступати орендодавцем державного нерухомого майна відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч.1 статті 287 ГК України.
З огляду на викладене, господарські суди відмовили у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним № 3729 від 07.12.2006 року та повернення майна.
Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності та прийняв постанову, яка відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Посилання у касаційному поданні на порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом при винесенні постанови норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.
Крім того, відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 року у справі № 40/142 залишити без змін.
Головуючий
С. Мирошниченко
Судді
О. Кот
М. Малетич
скопійовано
-
скопійовано
-
