Справа № 22-5485/2006 Головуючий по 1-й інстанції:

суддя - Олещенко А.Б.

Категорія-10 Доповідач: суддя - Страгіло В.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2006 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі головуючого: судді Шабанової В.О., суддів Стратило В.І., Азевич В.Б., при секретарі Кошмак Т.С., з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Васьковського О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 03 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фокстрот-Донецьк» про розірвання договору купівлі-продажу і стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, вказуючи, що З березня 2005 року він купив у відповідача у магазині ТОВ «Фокстрот-Донецьк» у м.Донецьку акустичні колонки ІНФОРМАЦІЯ_1 вартістю 2447,1 та плеєр ІНФОРМАЦІЯ_2 вартістю 2183,1 грн.

Вказані предмети йому були доставлені відповідачем 4-го березня 2005 року о 14-й годині. Він звернув увагу, що відсутній гарантійний лист та комплект шипів для закріплення колонок до підлоги, а також переклад інструкції на російську мову. Низ колонок дуже потертий з-за довгочасного знаходження та пересування по підлозі магазину, на одній з них було вдавлення-подряпина довжиною 10 см.

Вдома він помітив у подальшому, що у колонок cлабке звучання високих частот.

Продавець не попередив його та не надав йому/повну і своєчасну інформацію про товар, виготівника, що призвело до придбання товару непотрібних йому якостей.

4.03.2005 року він упакував апаратуру увечері, а 5-го 03.2005 року о 10 годині був у магазині, де у бесіді з менеджером ОСОБА_2 домовився про здачу апаратури в магазин і повернення грошей, але машини на той час не було. Йому запропонували прийти наступного дня о 9 годині. Коли він прийшов у призначений час, йому сказали, що машини нема і що він сам може привести апаратуру та здати її на склад. 9-го березня о 13-й годині він привіз апаратуру згідно з домовленістю, повідомив про це менеджера, але через 25 хвилин зібралась команда представників відповідача, звинуватили його у заміні динаміків на колонках та у шахрайстві, викликали міліцію. Робітники міліції затримали його, разом з апаратурою доставили до відділу УМВС.

Однак потім розібралися і відпустили його, повідомивши про відмову у порушенні відносно нього кримінальної справи.

19.04.2005 року головне Донецьке управління у справах захисту прав споживачів провело перевірку вказаних обставин за його заявою. Було запропоновано провести експертизу з питання можливості заміни динаміків. Однак експерт сказав, що необхідно звертатися до суду, оскільки між сторонами існують суперечності.

20.04.2005 року він направив директору магазина заяву про розірвання договору

купівлі-продажу, але отримав повідомлення юриста. Посилався на те, що відповідач

вказаними діями порушив його конституційні права, права споживача, створив загрозу

його життю, зробивши хибний виклик до міліції, об'явивши його злочинцем без

рішення суду.

Крім того, протягом довгого часу неправомірними діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у фізичних та моральних стражданнях. Моральну шкоду він оцінив у розмірі 3000 грн. Також ним понесені витрати на таксі у зв'язку з доставкою апаратури у розмірі 54,64 грн.

Позивач просив постановити рішення, яким розірвати договір купівлі-продажу від 3.03.2005 року, стягнути на його користь вартість акустичних колонок в сумі 2447 грн., вартість плеєра у сумі 2183,1 грн., моральну шкоду у розмірі 3000 грн., вартість витрат на таксі у сумі 56,64 грн.

03.03.2006 року позивач частково змінив позовні вимоги, вказуючи, що 13.01.2006

року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України « Про

захист прав споживачів» від 1.12.2005 року, тому до тексту позовної заяви від

28.08.2005 року внесені вимоги нової редакції Закону.

Адміністрація відповідача щоб не виконувати вимог Закону, застосувала до нього умови договору на свій розсуд, порушивши його права споживача на розірвання договору з- за ненадання своєчасної інформації та комплектності товару, що згідно до ст.21 абз.1 Закону повинно бути визнано недійсним. Відповідач пішов на створення умов договору про обмеження прав споживача і застосування нечесної підприємницької практики, що згідно зі ст. 18 п.3 пп.11, 14 та інших норм Закону визнається незаконним.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 03.04.2006 року у задоволенні позову відмовлено. Крім того, суд стягнув з позивача на користь відповідача судові витрати, пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 174,36 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що між сторонами було укладено угоду купівлі-продажу товару. Згідно заявки на доставку вказаний у позовні й заяві товар було доставлено позивачу в технічно справному стані, укомплектованим без механічних пошкоджень. При цьому суд посилався на ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів», яка була чинною на момент укладання угоди, де вказано, що повернення вартості товару та розірвання договору купівлі-продажу можливе лише у випадку придбання неякісного товару. Позивач же вказував, що в нього немає претензій до якості придбаного товару. Відповідно в нього не виникає права на розірвання договору.

Крім того, суд виходив з того, що позивачем не було надано переконливих доказів на підтвердження факту ненадання відповідачем повної та несвоєчасної інформації про товар. При цьому суд посилався на акт від 19.04.2005 року, який було складено за результатами перевірки діяльності магазину відповідача Головним Донецьким обласним управлінням у справах захисту прав споживачів, згідно з яким позивачу була надана повна та своєчасна інформація про товар.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими і відмовив у задоволенні позову та стягнув з позивача судові витрати, пов'язані з проведенням експертизи на користь відповідача.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав на нього апеляційну скаргу, вказуючи, що вважає рішення незаконним та необгрунтованим, яке підлягає скасуванню як таке, що постановлене з порушенням норм конституційного, матеріального та процесуального права. На думку апелянта суд застосував у своєму рішенні норми матеріального права, що втратили силу, суд застосував ст. 698 ЦК України без досилання на її пункти, але не застосував нормативні акти, що регулюють окремі відносини у сфері роздрібної торгівлі, такі як „Правила продажу непродовольчих товарів», затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі України" від 27.05.1996 р. №294

Крім того, вказував, що суд не застосував деякі норми матеріального права. Він також не згоден з діями суду по призначенню судової експертизи. Призначення експертизи та ухвала суду з цього приводу постановлені з порушенням норм процесуального та матеріального права. Суду на його думку необхідно було призначити не технічну, а товарознавчу експертизу. Апелянт вказував, що він не користувався придбаними товарами через відсутність у продавця інформації про товар і тому вважає, що суду необхідно було застосувати положення п.7 пп.1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції від 1.12.2005 року.

5.03.2005 року він повідомив продавця про некомплектність товару та інформації про нього, але оскільки укомплектувати і надати інформацію про товар було нічим, продавець сам запропонував йому здати товар і отримати назад гроші і була у цьому взаємна домовленість. Закон надає йому право вибирати любий шлях і він погодився на повернення грошей.

Також апелянт заперечує проти застосування у якості доказу акту від 19.04.2005 року перевірки магазину співробітниками головного Донецького управління у справах з захисту споживачів, де він поставив свій підпис, як присутня особа.

Адміністрація відповідача в односторонньому порядку протиправно змінила умови договору 5.03.2005 року, застосувала нечесну підприємницьку практику.

Крім того, апелянт вказував, що суд не забезпечив надання письмових доказів і відхилив його клопотання з цього приводу. Після оголошення рішення суду були порушені норми процесуального права, він отримав копію рішення тільки 17.04.2005 р., після спливу 14 днів, йому чинились перешкоди в отриманні копій процесуальних документів та матеріалів справи, допущені помилки у технічному запису процесу, судом навмисне забирався час, встановлений законом на підготовку апеляційної скарги.

Апелянт просив прийняти його апеляційну скаргу до розгляду та відмінити рішення суду першої інстанції.

Від відповідача письмових заперечень на скаргу не надійшло.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги в межах оскарження , апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Апеляційним судом встановлено, підтверджено наявними доказами і сторонами не заперечується, що дійсно 03.03.2005 року позивач купив у відповідача у магазині ТОВ «Фокстрот-Донецьк» у м. Донецьку акустичні колонки ІНФОРМАЦІЯ_1 вартістю 2447,1 та плеєр ІНФОРМАЦІЯ_2 вартістю 2183,1 грн.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає чи зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні ( покупець), а покупець приймає чи зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього відповідну грошову суму.

Таким тином, між сторонами було укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.683 ЦК України якщо договором купівлі-продажу встановлений обов"язок продавця передати покупцеві певний набір товару у комплекті ( комплект товару), зобов'язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту.

Продавець зобов'язаний передати весь товар, який входить до комплекту, одночасно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з заявкою на доставку вказаний у позові товар було доставлено позивачу додому відповідачем 04.03.2005 року і позивач прийняв цей товар.

З цього документу також вбачається, що товар позивачу доставлено, технічно справний, укомплектований, механічних пошкоджень немає, з умовами зберігання упаковочної тари ознайомлений, що підтверджується підписом позивача ( а.с.71).

За таких обставин доводи позивача про доставку йому недоукомплектованого товару з посиланням на відсутність шипів для кріплення колонок, інструкції з перекладом на російську мову, та на пошкодження колонок суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги.

Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України „Про захист прав споживачів", яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, споживач при виявленні недоліків чи фальсифікації товару протягом гарантійного або інших термінів, установлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виготівника :

а) безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх

виправлення споживачем чи третьою особою;

б) заміни на аналогічний товар належної якості;

в) відповідного зменшення його купівельної ціни;

г) заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної

ціни;

д) розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав.

Однак вказаних обставин у спразі не встановлено. Більш того, позивач не ставив питання про розірвання договору купівлі-продажу через недоліки у якості товару.

Доводи позивача про ненадання йому інформації відповідачем також не знайшли свого підтвердження.

Відповідно з абз.1 ч.1 ст.18 Закону України „Про захист прав споживачів" в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари ( роботи, послуги), що забезпечує можливість їх свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи ( послуги).

У пункті 2 вказаної статті зазначено, що інформація, передбачена пунктом 1 цієї статті, доводиться до відома споживачів виготівником ( виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до товарів ( наслідків робіт, послуг), на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів ( робіт, послуг) або в окремих сферах обслуговування.

Згідно з актом від 19.04.2005 року, який було складено за результатами перевірки діяльності магазину відповідача головним Донецьким обласним управлінням у справах захисту прав споживачів позивачу відповідачем була надана відповідна інформація щодо придбаного ним товару, а саме вручено гарантійний талон та керівництво по експлуатації на російській мові на придбаний ним товар. Вказані обставини засвідчені у вказаному акті і підтверджені особистим підписом позивача та інших осіб, що приймали участь у перевірці ( а.с. 69-70).

Крім того, позивачем не були спростовані доводи представника відповідача про те, що вказані документи були видані позивачу повторно, оскільки первинно вони були передані йому в день доставки товару.

Посилання позивача на ту обставину, що працівники магазину спочатку погоджувались прийняти товар і повернути гроші, не можуть бути підставою для визнання дій відповідача протиправними і задоволення позову.

Доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень Закону України „Про захист прав споживачів" в редакції від 1.12.2005 року, а також „Правил продажу непродовольчих товарів», затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі України" від 27.05.1996 р. №294 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не основані на вимогах закону.

Згідно зі ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії \ часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні правовідносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

У даному випадку спірні правовідносини виникли до введення в дію Закону України „Про захист прав споживачів" в редакції від 1.12.2005 року і тому положення цього закону не мають зворотної сили щодо вказаних правовідносин.

Що стосується „Правил продажу непродовольчих товарів», затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі України" від 27.05.1996 р. №294, на які посилався позивач, вказаний нормативний акт втратив чинність згідно з наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11 березня 2004 року №98, тобто до виникнення спірних правовідносин і тому не може бути застосований при вирішенні цієї справи.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.

Розглядаючи спір в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інтонації норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 304, п.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст.314, 315, 317,319 ЦПК України апеляційний суд , -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 03 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двох місяців з моменту набрання нею чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.