Провадження №2/173/97/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 р.

. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Шевченко О.Ю. при секретарі судового засідання Демяненко С.І.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства «Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Дніпропетровської обласної ради» про зобов’язання вчинити певні дії та за зустрічною позовною заявою комунального підприємства «Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Дніпропетровської обласної ради» до ОСОБА_3 про стягнення збитків,

встановив:

ОСОБА _3 звернулася до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до комунального підприємства «Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Дніпропетровської обласної ради» про зобов’язання вчинити певні дії. В обґрунтування позову (з урахуванням уточненої позовної заяви (а.с.19-34), зазначено, що на підставі договору купівлі-продажу від 27 серпня 2015 року позивач є власником квартири АДРЕСА_1. 8 жовтня 2015 року позивач звернулася до комунального підприємства «Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Дніпропетровської обласної ради» з метою укладення договору про надання відповідних послуг та підключення квартири до централізованого водопостачання та водовідведення. Проте відповідач запропонував сплатити борг попередніх власників квартири, після чого укласти договір та оформити окремий особовий рахунок. Відповідач займає монопольне становище на ринку надання послуг з водопостачання та водовідведення. Споживачі питної води мають право на підключення в установленому порядку до централізованого водопостачання та водовідведення. Окрім того відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг. На підставі вищевикладеного ОСОБА_3 просила суд зобов’язати відповідача підключити квартиру АДРЕСА_2 до централізованого водопостачання та водовідведення та укласти Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».

До початку розгляду справи по суті відповідачем подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 про стягнення збитків. В обґрунтування позову зазначено, що у колишнього власника квартири – ОСОБА_4 виникла заборгованість перед позивачем в сумі 5126 грн. 62 коп. 8 жовтня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до позивача із заявою про те, що їй необхідно підключити систему водопостачання до центральних мереж та укласти договір про надання послуг. У зв’язку з чим техніком ОСОБА_5 було оглянуто водопровідні мережі та виявлено, водопровідний ввід до квартири № 38 відрізаний від стояка. З 1 листопада 2015 року нарахування по особовому рахунку на ім’я ОСОБА_4 було припинено. 20 січня 2016 року контролер ОСОБА_6 повідомила начальника збуту про те, що в квартирі АДРЕСА_3 ремонтно-будівельні роботи. При перевірці було встановлено без абонентне, безоблікове використання води ОСОБА_3 про що було складено відповідний акт та нараховано штрафні санкції на суму 14931 грн. На підставі вищевикладеного комунальне підприємство «Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпропетровської обласної ради» просило суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь збитки за безабонентне, безоблікове використання водопостачання та водовідведення в сумі 14931 грн. заборгованість з оплати за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення та заборгованість з оплати за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 5126 грн. та понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги. Суду пояснив, що позивачу відмовили в укладенні договору у зв’язку з тим, що існує борг колишніх власників квартири та запропонували погасити борг. В квартирі води не має, не має сантехніки, водовідведення. Труби в квартиру підведені, проте там стоїть заглушка. В будинку взагалі вода є. Зустрічний позов представник позивача не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог відповідача. Суду пояснив, що позивач водою не користується. Акти, що були складені відповідачем, не є доказом без облікового використання води позивачем, оскільки вони складені з порушеннями, за відсутності позивача. Тому нарахування штрафних санкцій є безпідставним. Так само не має правових підстав для стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості колишніх власників квартири.

Представник відповідача в судовому засіданні первісний позов не визнала, проти задоволення позовних вимог заперечувала. Суду пояснила, що позивачу не відмовляли в укладенні договору, а запропонували звернутися до відділу збуту та укласти договір, також запропоновано було погасити заборгованість. Після того позивач до них не зверталася та звернулася до суду. Потім було встановлено, що в квартирі ведуться ремонтні роботи та позивач користується водою без укладання договору. У зв’язку з чим було нараховано штрафні санкції на суму 14931 грн., які було позивачу запропоновано погасити добровільно. На підставі вищевикладеного представник позивача просила суд відмовити у задоволенні первісного позову, оскільки сторони є вільними в укладенні договору та суд не може зобов’язати сторони укласти договір та задовольнити зустрічну позовну заяву з підстав, зазначених в позові.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

27 серпня 2015 року ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_4. Право власності на нерухоме майно зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.3). 8 жовтня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до КП «Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Дніпропетровської обласної ради» із заявою про підключення квартири до централізованого водопостачання та водовідведення та з проханням надати проект договору про надання відповідних послуг (а.с.4). 28 жовтня 2015 року на заяву ОСОБА_3 КП «Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Дніпропетровської обласної ради» надало відповідь про те, що з метою оформлення відносин з підприємством їй необхідно звернутися до відділу збуту та виконати такі дії: з’ясувати стан особового рахунку на дату звернення, в тому числі попередніх власників квартири, які залишилися несплаченими на дату купівлі-продажу та оплатити їх та укласти договір на отримання послуг (а.с.5).

Відносини з приводу водопостачання та водовідведення постачання регулюються ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24-27 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно зі ст.19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з власниками будинків, що перебувають у приватній власності. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті, в тому числі з власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Статтями 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору, ст. ст. 6, 627 ЦК України визначають, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів).

Разом з тим виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20 ЦК України, ст. ст. 3-5 ЦПК України) можна дійти висновку про те, що в разі відмови водопостачальної організації укласти договір на постачання води та водовідведення, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-110 цс 12 від 10 жовтня 2012 року.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджується, що позивач не зверталася до відповідача із заявою про укладення договору, а лише просила надати їй проект договору. В свою чергу відповідач не відмовив їй в укладенні договору, а запропонував звернутися до відділу збуту з метою укладення договору, проте позивач до відділу збуту не зверталася.

У зв’язку з чим суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги про зобов’язання відповідача укласти договір на водопостачання та водовідведення не відповідають способам захисту, передбачених ст. 16 ЦК України та є передчасними.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача підключити квартиру АДРЕСА_2 до централізованого водопостачання та водовідведення, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Разом з тим позивачем та її представником не наведено обґрунтування того, які саме дії відповідач зобов’язаний зробити щодо підключення квартири позивача до водопостачання, з урахуванням того, що сторони в судовому засіданні визнали, що водопостачання в квартирі не було відключено, оскільки чинне законодавство забороняє відключати споживачів від водопостачання. Фактично води та водовідведення не має в квартири через відсутність системи водопостачання та водовідведення саме в квартирі, а не в будинку, оскільки колишній власник вирізав всі труби в квартирі, які забезпечували водопостачання та водовідведення в квартиру. Опломбування запірних вентелів в квартирі не було. Зазначені обставини сторони визнали в судовому засіданні, тому згідно з ч.1 ст. 61 ЦПК України вони не підлягають доказуванню. Також ця обставина підтверджується листом КП «Житловик» від 18 лютого 2016 року, згідно з яким відключення квартири АДРЕСА_5 від централізованого водопостачання силами та засобами КП «Житловик» не проводилось (а.с.73).

У зв’язку з чим суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обов’язок відповідача щодо підключення квартири до водопостачання та водовідведення з урахуванням того, що квартира фактично від водопостачання не відключена від центральної мережі.

З урахуванням встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню.

Також судом встановлено, що 30 жовтня 2015 року представником КП «Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_5 було проведено огляд технічного стану водопровідних мереж за адресою: АДРЕСА_6 та встановлено, що вода до квартири не подається та до стояка не підключена, про що складено відповідний акт (а.с.53). Також 29 січня 2016 року представниками КП «Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Дніпропетровської обласної ради» було складено акт № 1/16 про безоблікове використання води в квартирі АДРЕСА_7 (а.с.42). 18 лютого 2016 року представником КП «Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Дніпропетровської обласної ради» за заявою позивача було проведено огляд технічного стану водопровідних мереж за адресою: вул.. Кірова, б. 28, кв.38 та встановлено, що в трубу стояка врізано кран, в квартирі проводяться ремонтні роботи, система водовідведення замінена на нову, на стінах залишки тримачів від демонтованих водопровідних труб (а.с.75).

Згідно з п. 3.2. Правил користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах, затверджених наказом Міністерства ЖКГ України № 190 від 27 липня 2008 року водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Відповідно до п.п.3.3.,3.4 Правил користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах, затверджених наказом Міністерства ЖКГ України № 190 від 27 липня 2008 року ОСОБА_3 нараховано штрафні санкції за безоблікове користування водопостачанням та водовідведенням в сумі 14931,38 грн. (а.с.43).

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він складав всі три вищезазначені акти. 30 жовтня 2015 року він до квартири позивача не заходив, а побачив через сусідню квартиру, що в квартирі № 38 відсутні труби, тому і було складено такий акт. Позивача під час складання цього акту не було. 29 січня 2016 року він заходив до квартири ОСОБА_3, її там не було, проте були двоє ремонтників, та до труби було підключено шланг, що свідчило про те, що водою в квартирі користувалися. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 до квартири не заходили, проте акт підписали. 18 лютого 2016 року він також був в квартирі позивача, вона також була там. Було видно, що до труби підключено новий кран. ОСОБА_7 в той день з ним не було. ОСОБА_3 акт не підписувала. Оскільки він запропонував їй приїхати до водоканалу та підписати складений акт, проте вона цього не зробила.

Оцінюючи акти, складені ОСОБА_5, як представником КП «Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Дніпропетровської обласної ради», суд приходить до висновку про неможливість прийняти їх як докази з огляду на таке.

Акт від 29 січня 2015 року було складено без обстеження самої квартири АДРЕСА_8, за відсутності власника квартири, що в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_5 У зв’язку з чим суд не може прийняти такий як достовірний доказ.

Так само акт № 1/16 від 29 січня 2016 року було складено без власника квартири, особи, які були в квартирі з актом не ознайомлювались та його не підписували, так само як і власник квартири. Окрім того, як зазначив свідок ОСОБА_5 ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які підписали акт від 29 січня 2016 року до квартири позивача не заходили. У зв’язку з чим акт №1/16 від 29 січня 2016 року було складено фактично одноособово ОСОБА_5, а тому суд вважає його необ’єктивним та не може прийняти його як доказ безоблікового використання води ОСОБА_3

18 лютого 2016 року ОСОБА_5 був присутнім в квартирі № 28 в буд.№ 38 по вул..Кірова в м.Верхньодніпровськ разом з власником квартири – ОСОБА_3 Проте акт огляду технічного стану водопровідних мереж, в якому зафіксовано врізаний в стояк кран, не було підписано ОСОБА_3, в ньому також не зафіксовано відмову ОСОБА_3 від підписання акту. У зв’язку з чим суд приходить до висновку, що зі змістом цього акту ОСОБА_3 не була ознайомлена. Окрім того цей акт підписано ОСОБА_7, якого на час огляду квартири разом з ОСОБА_5 не було, що підтвердив в судовому засіданні свідок. У зв’язку з чим суд також не може прийняти такий доказ до уваги, оскільки його складено з порушенням, так як він не підписаний ОСОБА_3, а навпаки підписаний особою, яка не була присутня під час його складання. У зв’язку з чим акт від 18 лютого 2016 року також викликає сумніви у його об’єктивності.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено обов’язок сторони доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що позивачем за зустрічною позовною заявою не надано суду належних, допустимих, беззаперечних та переконливих доказів безоблікового користування водою ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_7, суд приходить до висновку, що підстав для стягнення з ОСОБА_3 нарахованих КП «Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Дніпропетровської обласної ради» збитків в сумі 14931,38 грн. не має.

Також встановлено, що станом на 1 лютого 2016 року по особовому рахунку № 1/1829 за адресою: АДРЕСА_9 за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення нараховано заборгованість в сумі 5126 грн. 26 коп., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с.52).

Нарахування за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення проводилося відповідно до договору № 1/1829 від 6 листопад 2002 року, який було укладено між КП «Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Дніпропетровської обласної ради» та колишнім власником квартири ОСОБА_4 (а.с.76-77).

Відповідно до ст. 322 ЦК України на власника покладено тягар утримання майна. Таким чином новий власник майна не зобов’язаний платити за борги попереднього власника. Предметом розгляду справи є заборгованість, що значиться за попереднім власником житла, а позивач за зустрічною позовною заявою не навів доказів виникнення у відповідача зобов’язань по погашенню заборгованості за послуги водопостачання, яка виникла у попереднього власника. При цьому суд звертає увагу, що частина заборгованості за надані послуги нарахована вже після придбання квартири ОСОБА_3 – за вересень-жовтень 2015 року в сумі 240 грн. 16 коп. Проте позивачем за зустрічною позовною заявою ніяким чином не обґрунтовано та не надано доказів виникнення у відповідача якихось зобов’язань перед позивачем за вказаний період.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог КП «Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Дніпропетровської обласної ради» до ОСОБА_3 про стягнення суми збитків та суми заборгованості, а тому позов не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до висновку, що понесені сторонами судові витрати відшкодуванню не підлягають та їх необхідно віднести за рахунок сторін, оскільки судом прийнято рішення про відмову в первісному позові та в зустрічному позові також.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, 10,11,60,61,212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

В позові ОСОБА_3 до комунального підприємства «Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Дніпропетровської обласної ради» про зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

В зустрічній позовній заяві комунального підприємства «Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Дніпропетровської обласної ради» до ОСОБА_3 про стягнення збитків – відмовити.

Судові витрати, понесені сторонами – віднести за їх рахунок.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, проте не були присутні в судовому засіданні під час його проголошення мають право оскаржити його протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ю. Шевченко