Ленінський районний суд м. Запоріжжя

м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 1/2, 69006, (061) 283-08-13

справа № 2-5658/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2010 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Франчук Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо неправомірних дій органів державного управління стосовно виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

в с т а н о в и в :

24 червня 2010 року позивач звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2009 роки у розмірі 4 326 гривень 50 копійок .

В позові зазначила, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право з 01.01.2006 року на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Рішеннями Конституційного Суду України за N 6-рп/2007 від 09.07.2007, за N 10-рп/2008 від 22.05.2008 було відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" у редакції від 18.11.2004, яким встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком

Але, відповідачем з 2007 року, всупереч вищезазначених Рішень Конституційного Суду України нарахування провадились частково та в значно меншому розмірі ніж це встановлено ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», що змушує позивачку звертатися із позовом до суду.

Представник відповідача в судовому проти позову заперечував, подав до суду письмові заперечення, суду пояснив, що ЗУ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ЗУ "Про соціальний захист дітей", запроваджуються з 1 січня 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету", але в 2006 року урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

З 09.07.2007 року, тобто з моменту відновлення дії ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", законодавством не було визначено механізм розрахунку підвищення пенсії дітям війни.

Враховуючи, що фінансування виплат за Законом України "Про соціальний захист дітей війни" проводиться із Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, законодавчо закріплений порядок доплат відшкодовується на централізованому рівні і сторони по даній справі позбавленні права на проведення виплат на своєму рівні. Внаслідок цього порядок обчислення підвищення, передбаченого Законом України "Про соціальний захист дітей війни", залишився неврегульованим.

Що стосується вимог за 2009 рік, то позивачу нарахування провадились відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008, № 530, якою встановлені виплати пенсіонерам, які мають статус «Діти війни», в розмірі 49,80 грн.

Разом з тим, представник позивача пояснила, що позивачу за результатом розгляду адміністративного позову, вимоги, в частині стягнення недоплаченої суми щомісячної державної соціально допомоги «Дітям війни» за період 2006 – 2009 років задоволені частково, шляхом зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя зробити перерахунок за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року. Згідно з вказаним рішенням суду, на підставі розпорядження по о/р № 139552 від 06.07.2010 року позивачу зроблений перерахунок та проведено виплату грошових коштів у розмірі 1 426 гривень 13 копійок. У зв’язку з чим, вимоги позивача щодо стягнення недоплаченої суми щомісячної державної допомоги як «Дитині війни» за період 2007 - 2008 років є безпідставними.

В судове засідання позивач не з’явилась, підтримуючи позовні вимоги, надала клопотання щодо розгляду справи без її участі.

Вислухав пояснення позивача, представника відповідача, а також дослідив матеріали справи, суд приходить до висновків, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступними підставами.

В судовому засіданні встановлено, що позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 було встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про державний бюджет 2007» текст статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» був викладений внаступній редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.

Рішенням Конституційного суду від 9 липня 2007року, N 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік

дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» був викладений в такій редакції:

"Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”, який втратив чинність, як такий, що є неконституційним, на підставі Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008.

Таким чином, рішеннями Коституційного Суду України за N 6-рп/2007 від 09.07.2007, за N 10-рп/2008 від 22.05.2008 було відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" у редакції від 18.11.2004, яким встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному у розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону, починаючи з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008, а також протягом 2009 року

Відповідно до п.6 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Позивач, відповідно до ст..6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 18.11.2004, чинній у 2009 році, має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008, а також протягом всього 2009 року.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Також, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ у Ленінському районі м. Запоріжжя, за місцем проживання позивача.

Таким чином, аналізуючи у сукупності докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги законні та обґрунтовані, але підлягають задоволенню частково, шляхом зобов’язання відповідача зробити позивачу перерахунок пенсії та здійснити їй виплати у відповідності до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" за 2009 рік, з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судові витрати, які були нею сплачені при зверненні із позовом до суду у вигляді держмита в розмірі 8 гривень 40 копійок та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 гривень, що разом складає 45 гривень 40 копійок.

Керуючись ст. ст.10, 11, 60, 61, 81, 88, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 64, 92, 124, 152 Конституції України, Рішенням Конституційного суду від 9 липня 2007року, N 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд -

В И Р І Ш И В :

позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо неправомірних дій органів державного управління стосовно виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни - задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" за 2009 рік, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 45 (сорок п’ять) гривень 40 копійок

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду протягом десяти днів, з дня проголошення, може бути оскаржено до апеляційного суду запорізького суду.

Суддя