-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 лютого 2016 р.
м.Одеса
Справа № 484/3245/15-а
Категорія: 10.2
Головуючий в 1 інстанції: Закревський В.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді - доповідача
Косцової І.П.
суддів
Турецької І.О.
Стас Л.В.
за участю: секретаря
Разінкіної Л.В.
апелянта: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 листопада 2015 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайського району Миколаївської області про визнання нечинним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії- ,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _5 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайського району Миколаївської області про утримання частини призначеної пенсії з 01.04.2015 року, зобов'язати відповідача поновити йому виплату пенсії з 01.08.2014 року у розмірі, призначеному постановою Первомайського міськрайонного суду від 29.03.2012 року розмірі, а також стягнути суму недоотриманої пенсії за період з квітня по серпень 2015 року.
В уточнюючій заяві від 05.10.2013 року щодо розміру недоотриманої частини пенсії з квітня 2014 року по жовтень 2015 року позивач зазначив, що цей розмір складається з таких сум: 10 219,41 грн. - сума недоплаченої пенсії, яка утворилась з квітня по серпень 2014 року, 44 280,71 грн. - недорахована сума пенсії за період з 01.08.2014 року, 2 139,34 грн. - утриманий податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було незаконно утримано частину його пенсії, а посилання Пенсійного фонду на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» є невірним.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що позивач з 24.06.2004 року перебуває на обліку в УПФУ в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області та отримував пенсію до 01.08.2014 року в розмірі 8 733 грн., призначену відповідно до рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.03.2012 року.
З 01.08.2014 року його пенсію зменшено до 5 425,58 грн., а з квітня 2015р. додатково з його пенсії щомісячно утримується ПДФО та військовий збір у розмірі 225 грн., внаслідок чого розмір пенсії позивача зменшився до 5 200,62 грн.
Заявою від 24.07.2015 року позивач просив УПФУ в м. Первомайську та Первомайському районі надати йому аргументовану письмову відповідь щодо причин та підстав зменшення розміру його пенсії.
Відповіддю від 07 серпня 2015 року УПФУ в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області повідомило позивача, що у зв'язку з набранням 03.08.2014 року чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», а також у зв'язку з тим, що у постанові Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.03.2012 року не зазначено кінцевого терміну виплати визначених судовим рішенням сум, то з серпня 2014 року позивачу припинено нарахування відповідної суми за вказаним рішенням суду.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак підстави для задоволення позову відсутні.
Проте колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає помилковим, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 31.07.2014 року, яка діяла на момент зменшення розміру пенсії позивача) встановлено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст.50 Закону в цій же редакції (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014р. №1622-VII, Прикінцеві положення Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" доповнено пунктом 6-7, яким встановлено, що норми і положення ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Водночас, колегія суддів зазначає, що Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначив, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
В свою чергу, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII від 28.12.2014 року внесено зміни у Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме, текст статті 50 викладено у такій редакції: "Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Статтю 54 викладено у наступній редакції: "Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань".
Зазначений Закон набрав чинності з 01.01.2015 року.
Аналізуючи вищенаведені положення нормативно-правових актів, колегія суддів приходить до висновку, що саме з моменту набрання чинності Законом України № 76-VIII у органів Пенсійного фонду України з'явились законні підстави для перерахунку розміру соціальних виплат, у тому числі, пенсій.
Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.7 Прикінцевих положень закону України № 76-VIII у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, відповідно до цього Закону, її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Таким чином, на думку судової колегії, Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайського району Миколаївської області неправомірно зменшило розмір пенсії позивача, визначений постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.03.2012 року, з 01.08.2014 року, отже недоотримані пенсійні виплати підлягають донарахуванню та виплаті позивачеві.
Що стосується позовних вимог про стягнення недоотриманої пенсії за період з квітня по серпень 2015 року, а саме, недоплаченої пенсії у розмірі 10 219,41 грн. та утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору в сумі 2 139,34 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014р. №71- VІІІ внесено зміни до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті ПК України. В зв'язку з набранням чинності змінами до Кодексу з 01.01.2015 р. до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються зокрема суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або місячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, зокрема, нарахованих (виплачених, наданих) у вигляді пенсій, якщо база оподаткування для місячного оподаткованого доходу перевищує три розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.
З 01.01.2015р. відповідно до статті 8 Закону України від 28.12.2014р. №80-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2015 рік» розмір мінімальної заробітної плати для працездатних осіб встановлено у розмірі 1218 грн. на місяць. Тобто, починаючи з 01.01.2015р., управління при виплаті пенсій у розмірі, що перевищує 3 654 грн. (розмір мінімальної заробітної плати 1218 грн. х 3), зобов'язано утримати податок на доходи фізичних осіб за ставкою 15 відсотків.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем правомірно утримано з позивача 1 944,88 грн. податку на доходи фізичних осіб за період з лютого по серпень 2015 року.
Стосовно правомірності відрахування військового збору колегія суддів зазначає, що згідно пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлюється військовий збір, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу, зокрема, фізичні особи-резиденти,які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, а об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (підпункт 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до приписів п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, якій підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
відповідно до п.164.2.19 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, суми пенсій.
При цьому ставка збору становить 1,5% від об'єкта оподаткування, визначеного в підпункті 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу
Таким чином, відповідачем правомірно утримано з позивача 194,46 грн. військового збору за період з лютого по серпень 2015 року.
Як встановлено колегією суддів, станом на 01.09.2015 року утримання з пенсії позивача податку на доходи фізичних осіб та військового збору припинено на підставі Закону України «Про внесення зміни до статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування пенсій інвалідів війни та деяких інших категорій осіб» від 17.07.2015р. №653-VІІІ.
Стосовно ж суми заборгованості з виплати пенсії позивачеві в розмірі 10 219,41 грн., яка утворилась до 01.08.2014 року, колегія суддів зазначає, що вказані суми були нараховані позивачу на підставі судового рішення, проте не виплачені через відсутність бюджетних асигнувань.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" (далі Закон № 606-XIV).
Відповідно до ст.1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно частин 1,2 ст.2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).
Статтею 3 цього Закону № 606-XIV передбачено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.
Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що примусове стягнення визначених судовим рішенням сум перебуває у сфері дії закону України "Про виконавче провадження", отже питання щодо їх стягнення не може вирішуватися шляхом звернення до суду з новим позовом, позаяк судовий орган вже визначився щодо розміру та порядку виплати цих коштів.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не повною мірою з'ясовані всі обставини справи, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.
Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 листопада 2015 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайського району Миколаївської області про визнання нечинним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - скасувати.
Ухвалити у справі нову постанову, якою позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайського району Миколаївської області щодо зменшення розміру пенсійних виплат ОСОБА_5 з 01.08.2014 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області поновити ОСОБА_5 виплату пенсії у розмірах, визначених, постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.03.2012 року по справі № 1421/104/12 та рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 травня 2010 року у справі №2-984/10, а саме, в розмірі 8 733 грн., з 01 серпня 2014 року та здійснити відповідні нарахування та виплати.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Суддя - доповідач:
/підпис/
І.П. Косцова
Судді:
/підпис/
І.О.Турецька
/підпис/
Л.В. Стас
скопійовано
-
скопійовано
-
