КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа : №826/22531/15 Головуючий у 1-й інстанції: Нагорянський С.І.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Новак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом адвоката Карнаух Олени Володимирівни до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

24 вересня 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною відмову Державної служби геології та надр України у наданні документів, запитуваних адвокатським запитом Карнаух О.В. від 31 серпня 2015 року; зобов'язати Державну службу геології та надр України надати копії документів, запитуваних адвокатом Карнаух О.В. адвокатським запитом від 31 серпня 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Наказом Державної геології надр України №7-с від 05.10.2015 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3.» заступнику начальника управління - начальнику відділу геологї рудних та нерудних корисних копалин Управління геології ОСОБА_3 оголошено догану. Підставою для винесення вказаного наказу слугувала службова записка голови Комісії з проведення службової перевірки директора Департаменту державного геологічного контролю ОСОБА_4 від 12.08.2015 №37/13-сл (а.с. 39-40).

28 серпня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до адвоката Карнаух Олени Володимирівни з проханням проаналізувати законність проведення службового розслідування щодо його дій та правомірність потенційного притягнення його до дисциплінарної відповідальності за результатами такого розслідування. Крім цього ОСОБА_3 надав згоду на розголошення будь-яких наданих щодо нього (в т.ч., але не обмежуючись, персональних даних, інформацію про виконання ним посадових обов»язків тощо), які стосуються вказаного вище службового розслідування (перевірки) (а.с.69).

31 серпня 2015 року в порядку ст. 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом Карнаух О.В. направлено адвокатський запит до Державної служби геології та надр України, у якому викладено прохання надати належним чином завірені копії всіх матеріалів службового розслідування (перевірки) стосовно дій ОСОБА_5 (а.с. 7).

До запиту докладено копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер на ведення справи.

Листом від 04 вересня 2015 року №11626/В/14-15 позивачу повідомлено про те, що ОСОБА_3 ознайомлений з результатами проведеного службового розслідування в установленому порядку. Також у листі міститься посилання на п. 12 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.00 №950, згідно якого, копії акта службового розслідування за зверненням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, органів державної влади надаються за рішенням керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування (а.с. 8).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не надано доказів наявності обмежень, передбачених ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», тому підстави для відмови у наданні інформації на адвокатський запит листом від 04 вересня 2015 року за №11626/В/14-15 відсутні, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції загалом є вірною, однак, невірною є позиція суду щодо порядку надання відповідачем копій документів, запитуваних адвокатом Карнаух О.В. адвокатським запитом від 31 серпня 2015 року, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Підпунктами 1, 2 пункту 1 статті 1 Закону №5076-VI визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 2 Закону №5076-VI закріплено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Статтею 20 Закону №5076-VI визначені професійні права адвоката, згідно яких під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Згідно частини першої статті 24 Закону №5076-VI адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Абзацом першим частини другої вказаної статті передбачено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Частиною третьої статті 24 Закону №5076-VI встановлено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Карнаух О.В. скеровано адвокатський запит до Державної служби геології та надр України від 31.08.2015 на підставі договору №03/13-1 про надання правової допомоги від 18 березня 2013 року, укладеному з ОСОБА_3 (а.с. 10). До адвокатського запиту додано копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер на ведення справи.

Таким чином, адвокатський запит відповідав вимогам ст. 24 Закону мав бути розглянутий відповідачем у встановленому законом порядку.

Щодо змісту запитуваної позивачем інформації, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з частинами першою та другою ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації», конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Статтею 8 вказаного Закону встановлено, що таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Згідно ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування». Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Отже, вищевказаними нормами можливість віднесення інформації до конфіденційної, таємної чи службової не слід розуміти як єдину достатню підставу для обмеження доступу до конкретної інформації, що містить ознаки будь-якого із названих видів інформації. Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформаії»

Державна служба геології та надр України, надаючи відповідь на адвокатський запит від 04.09.2015 № 11626/В/14-15 не зазначає, що витребувані документи стосовно ОСОБА_3 містять інформацію з обмеженим доступом (або конфіденційну інформацію, або таємну інформацію, або службову інформацію), що в свою чергу могло призвести до неможливості надання витребуваних адвокатським запитом копій документів.

Щодо посилання відповідача на те, що у матеріалах службового розслідування міститься й інформація стосовно дій інших його посадових осіб, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Таким чином, відповідачем на запит позивача могла бути надана інформація, яка стосувалась лише його клієнта - ОСОБА_3

Проте, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що згідно з частинами другою та третьої статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 №740 затверджено граничні норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, згідно яких за копіювання або друк копій документів формату А4 та меншого розміру (в тому числі двосторонній друк) справляється плата у розмірі не більше ніж 0,1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати за виготовлення однієї сторінки.

Як вбачається з рахунку №14 від 27.01.2016, наданого відповідачем у суді апеляційної інстанції, відшкодування витрат за копіювання або друк копій документів формату А4 та меншого розміру, які надаються за запитом Карнаух О.В. складає 244 грн 26 коп., однак позивачем вказаний рахунок сплачено не було.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки запитувана позивачем інформація щодо клієнта ОСОБА_3, до інформації з обмеженим доступом не відноситься, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність відмови у наданні такої інформації.

При цьому слід зобов'язати Державну службу геології та надр України надати копії документів запитуваних адвокатом Карнаух Оленою Володимирівною адвокатським запитом від 31.08.2015, саме з урахуванням оплати фактичних витрат на копіювання витребовуваних документів згідно вимог чинного законодавства.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Згідно з ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, ухвалене судом першої інстанції рішення про задоволення позовних вимог є правильним, однак, з неправильним застосування норм матеріального права, які не призвели до невірного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення, проте є підставою для його зміни.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2016 року - змінити, виклавши пункт 3 постанови наступного змісту:

«Зобов'язати Державну службу геології та надр України надати копії документів запитуваних адвокатом Карнаух Оленою Володимирівною адвокатським запитом від 31.08.2015, з урахуванням оплати фактичних витрат на копіювання витребовуваних документів згідно вимог чинного законодавства».

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді : Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

ОСОБА_7