КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2016 року №810/4728/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - ТОВ «Фоззі-Фуд» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару від 14.09.2015 №100250002/2015/000073/2; №100250002/2015/000072/2 та №100250002/2015/000073/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митних деклараціях, до яких були додані усі документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення згідно переліку, визначеному Митним кодексом України. Однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про коригування їх митної вартості та картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За наведених обставин, позивач вважає рішення митного органу незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлені факти та застосовано норми закону.

Позивач також зазначив, що з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг він подав митному органу заяву про митне оформлення товарів під гарантійне зобов'язання, здійснив коригування їх митної вартості згідно з рішенням митного органу, подавши нові митні декларації, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю товарів, яка визначена митним органом.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив, що у вересні 2015 року позивачем було пред'явлено до митного оформлення товари. Оскільки надані позивачем документи містили суперечливі відомості, неточності та неповну інформацію, митним органом були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У зв'язку з цим відповідач вважає, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 14.01.2016, не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

14 січня 2016 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, жодних клопотань про відкладення розгляду справи, чи про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Дослідивши наявні матеріали справи в їх сукупності, враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України та беручи до уваги положення частини четвертої статті 128 та частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (ідентифікаційний код 32294926), місцезнаходження: 08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, зареєстроване як юридична особа 02.12.2002 (т.1, а.с. 12-13).

Як вбачається з матеріалів справи, між продавцем - Aimon Group Limited (Гонконг, Китай) та покупцем - ТОВ «Фоззі-Фуд» укладений контракт №068/13 від 25.11.2013, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує непродовольчу продукцію (товар) в асортименті, кількості, по цінам, які встановлюються інвойсами, що є невід'ємною частиною контракту (а.с. 15-20).

Згідно з пунктом 2.1 контракту ціни на товар встановлюються в інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає у себе вартість товару, тари, упаковки, маркування, завантаження товару у порту відвантаження, витрати по митному оформлені вантажу у країні продавця, транспортування товару до місця призначення, витрат на страхування вантажу на час транспортування.

Ціна товару може бути зниженою за взаємною згодою сторін, що може підтверджуватись будь-яким з перерахованих документів, в яких буде вказана ціна на конкретну партію товару: інвойсом, специфікацією на товар, листом продавця, додатковою угодою.

На виконання умов контракту №068/13 від 25.11.2013 ТОВ «Фоззі-Фуд» імпортувало на митну територію України товари: вироби з поліетилену для транспортування та пакування товарів. Виробником товару є фірма «Чанле Шенда Рабер Продактс Ко., ЛТД», країна виробник Китай.

З метою проведення митного оформлення товару, позивачем до Київської митниці були подані митні декларації:

- №100250002/2015/058800, якою до митного оформлення заявлені товари: №1 «вироби з поліетилену для транспортування та пакування товарів (арт. №381524); пакети розмір 22+12х45 мм, 7 мкр у формі майки з ручками в рулонах по 200 шт. 36940 рулонів (по 20 шт. в ящику), 1847 коробів»; №2: додаткові речі до одягу, виготовлені із пластмас (поліетилену) (арт. №467467) рукавички на паперовому кріпленні 100 шт./уп. Для використання у торгівельних залах, 76000 шт., 760 коробів (т.1, а.с. 36-40);

- №100250002/2015/058801, якою до митного оформлення заявлено товар «вироби з поліетилену для транспортування та пакування товарів (арт. №381524); пакети розмір 22+12х45 мм, 7 мкр у формі майки з ручками в рулонах по 200 шт. 53440 рулонів (по 20 шт. в ящику), 2672 коробів» (т.1, а.с. 66-69);

- №100250002/2015/058802, якою до митного оформлення заявлено товар «вироби з поліетилену для транспортування та пакування товарів арт. №381524 пакети розмір 22+12х45 мм, 7 мкр у формі майки з ручками в рулонах по 200 шт., 39620 рулонів (по 20 шт. в ящику), 1981 коробів; арт. №381523 пакети розмір 200х300 мм, 5,5 мкр, в рулонах по 500 шт., 800 рулонів (по 10 шт. в ящику), 80 коробів; атр. № 464305, пакети HDPE розмір 230х400 мм, 7 мкр, в рулонах по 1000 шт., 6100 рулонів (по 10 шт. в ящику), 610 коробів (т.1, а.с. 95-98).

Митна вартість товарів заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною контракту.

На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення, позивач до кожної з митних декларацій подав: міжнародну автомобільну накладну (CMR) (код 2730), коносамент (код 2761), довідку про транспортні витрати (код 3007), експертний висновок Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 11.09.2015 №Ц-533 (код 3016), інвойс (код 3105), пакувальний лист (код 3141), страховий поліс (код 3530), зовнішньоекономічний контракт (код 4100) з додатковою угодою (код 4103), інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю (код 5501), інформацію про позитивні результати здійснення фіто-санітраного контролю (код 5503), інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю (код 5504), сертифікати походження товару загальної форми (код 7011), прайс-лист (код 9000), комерційну пропозицію (код 9000), листи продавця (код 9000).

У судовому засіданні сторони підтвердили, що до митних декларацій був наданий однаковий пакет документів.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою Київської митниці шляхом надсилання електронних повідомлень було запропоновано декларанту подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, а саме:

- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару;

- для підтвердження витрат на транспортування - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів відповідно до пункту ІІІ Правил, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору;

- копію митної декларації країни відправлення;

- виписку з бухгалтерської документації.

На виконання вказаних вимог листами від 14.09.2015 №1743, 1744, №1745 позивачем були надані додаткові документи: прайс-лист від 01.07.2015, комерційну пропозицію від 02.07.2015, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №Ц-533 від 11.09.2015, раніше оформлені митні декларації №100250002/2015/056441 від 19.06.2015, №100250002/2015/058222 від 27.08.2015, №100250002/2015/058223 від 27.08.2015.

Цим же листом позивач повідомив відповідача про неможливість подачі інших запитуваних документів.

За результатами розгляду додаткових документів, 14.09.2015 Київською митницею були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, а саме:

- №100250002/2015/000073/2, яким митну вартість товару відповідно до МД №100250002/2015/058800 із застосуванням резервного методу було скориговано з 21349,38 дол. США до 30597,40 дол. США. (т.1 ,а.с. 34-35);

- №100250002/2015/000072/2, яким митну вартість товару відповідно до МД №100250002/2015/058801 із застосуванням резервного методу було скориговано з 31077,39 дол. США до 44264,35 дол. США (т.1, а.с. 63-64);

- №100250002/2015/000073/2, яким митну вартість товару відповідно до МД №100250002/2015/058802 із застосуванням резервного методу було скориговано з 36242,46 дол. США до 51966,04 дол. США. (т.1, а.с. 92-93).

В якості обставин, що стали підставою невизнання відповідачем заявленої митної вартості товарів, у графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів зазначено, що у наданих документах виявлені неточності та розбіжності, що полягають у наступному: «В наданому контракті від 25.11.2014 №068/13 зазначені інші умови поставки, ніж у товаросупровідних документах. В довідці про транспортні витрати зазначено, що вантаж не страхувався, хоча до митного оформлення було надано страховий поліс. В наданому коносаменті (Bill of Lading) в графі «payment terms» зазначено «freight payable at Marseille», таким чином неможливо порахувати витрати на транспортування (складові митної вартості по транспортуванню). Декларантом не надано всіх документів на запит митниці, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту)».

Після здійснення коригування митної вартості, товари були випущені у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України.

Не погоджуючись із спірними рішеннями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини четверта та п'ята статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Сторонами не заперечувався факт подання позивачем всіх документів, перелік яких наведений у положеннях статті 53 Митного кодексу України.

В силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом України передбачений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частини третя та четверта статті 53 Митного кодексу України).

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

За переконанням суду, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, електронні повідомлення митного органу про надання додаткових документів не містять вказівки на недоліки у поданих відповідачем документах, зокрема, що позивач у митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності (т.1, а.с. 162, 175, 199).

Таким чином, відповідач, витребовуючи додаткові документи, не повідомив декларанта про існування обставин, що виключають можливість визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору (контракту).

З приводу недоліків та розбіжностей, про які зазначено у графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості та які стали підставами для висновку митного органу про недостовірність заявленої позивачем митної вартості товарів, судом встановлено наступне.

Так, відповідач в оскаржуваних рішеннях зазначає, що у пункті 3.1 контракту від 25.11.2013 №068/13 зазначені інші умови поставки, ніж у товаросупровідних документах.

Як передбачено пунктом 3.1 контракту між Aimon Group Limited та ТОВ «Фоззі-Фуд» від 25.11.2013 №068/13, умовами поставки є CFR Одеса, CFR Іллічівськ, CFR Південний, згідно Інкотермс 2010.

Натомість як вбачається з інвойсів, а також відображено позивачем у поданих митних деклараціях, ціну на товар було визначено на умовах поставки FOB Quingdao, China.

Наведені розбіжності, на переконання відповідача, не дозволяють визначити дійсну вартість понесених транспортних витрат.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товарів разом з митними деклараціями та на вимогу митного органу про надання додаткових документів було надано додаткову угоду №3 від 05.03.2015 до контракту №068/13 від 25.11.2013 (т.1, а.с. 195, 206).

Додатковою угодою №3 від 05.03.2015 пункт 3.1 контракту №068/13 від 25.11.2013 було викладено у новій редакції, відповідно до якої всі ціни по зазначеному контракту, а також умови поставки розуміються на умовах СFR Одеса, СFR Іллічівськ, СFR Південний або на умовах FOB згідно Інкотермс 2010. Конкретне місце поставки на умовах FOB зазначається в інвойсі до кожної поставки.

Отже, за умовами контракту №068/13 від 25.11.2013 поставка товарів може відбуватись як на умовах СFR, так і на умовах FOB, про що зазначається в інвойсі на поставку, тобто саме інвойс є тим документом, який визначає умови поставки товару.

Як вбачається з інвойсів від 02.07.2015 №FZAMC15041A (т.1, а.с. 46), №FZAMC15041B (т.1, а.с. 76), №FZAMC15041C (т.1, а.с. 106), умовами поставки є FOB Quingdao, China.

FOB (named port of shipment) (англ. Free On Board), або Франко борт (назва порту відвантаження) - міжнародний комерційний торгівельний термін, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.

За змістом частини 10 статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються в тому числі витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Отже, митна вартість товару включає у тому числі транспорті витрати на перевезення товару, але лише до місця ввезення на митну територію України.

Судом встановлено, що поставка товару здійснювалася морським транспортом перевізником (агентом) CMA CGM Shipping Agencies Ukraine Ltd за договором перевезення від 19.04.2011 №378 (т.1, а.с. 21-34) до місця призначення Одеса, Україна, що підтверджується коносаментом (Bill of Lading) №QDFE012432 (т.1, а.с. 47, 81, 104). До складу митної вартості товару позивачем були включені витрати на транспортування по маршруту Quingdao, China - Одеса (Україна), вартість якого підтверджується довідками про транспорті витрати від 19.08.2015 №3021, №3022, №3023 (т.1, а.с. 54, 85, 111).

Водночас, як вбачається з пункту 2.1 контракту №068/13 від 25.11.2013 ціна включає в себе вартість товару, завантаження товару у порту відвантаження, витрати по митному оформлені вантажу у країні продавця, транспортування товару до місця призначення, витрат на страхування вантажу на час транспортування.

Таким чином, до вартості товару включені витрати на транспортування та перевантаження товару у країні продавця, а тому окремо позивачем останні не декларувались.

Враховуючи викладене, суд вважає, що умови контракту №068/13 від 25.11.2013 та товаросупровідні документи, подані позивачем до митного оформлення, не містили розбіжностей стосовно умов поставки та підтверджують факт поставки задекларованих товарів на умовах FOB Quingdao, China.

Щодо зазначення у коносаменті (Bill of Lading) у графі «payment terms» (англ. «умови платежу») «freight payable at Marseille», що за доводами відповідача свідчить про неможливість вирахувати витрати на транспортування (складові митної вартості по транспортуванню), суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідач не зміг пояснити, як відповідні обставини вплинули на числове значення витрат на транспортування, підтверджених довідками. Не містить будь-якого обґрунтування з цього приводу й оскаржувані рішення про коригування митної вартості.

Також, відповідач зазначає, що у довідках про транспортні витрати вказано, що вантаж не страхувався, хоча до митного оформлення були надані страхові поліси.

Відповідно до пункту 7 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на страхування цих товарів.

Судом встановлено, що страхування здійснювалось TOB «Фоззі-Фуд» за власний рахунок шляхом укладання відповідного договору із страховиком ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна». Зазначені витрати на страхування включались до митної вартості товарів та підтверджувались страховими полісами №5420 від 14.07.2015, №5421 від 14.07.2015, №5422 від 14.07.2015 (т.1, а.с. 59, 83, 109), які надавались разом із митними деклараціями до митного оформлення (код 3530 у графі 44 митних декларацій).

Отже, оскільки морський перевізник CMA CGM Shipping Agencies Ukraine Ltd не здійснював страхування вантажу, підстав для відображення таких витрат у довідках про транспортні витрати не було.

У письмових запереченнях на позов представник відповідача також додав, що до митного оформлення були подані страхові поліси, однак не подавались договори про страхування вантажу. При цьому, з наданих страхових полісів неможливо встановити, суму страхового платежу, яка відповідно до Інкотермс 2010 має складати 110% вартості вантажу.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів у разі здійснення їх страхування, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За змістом статті 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Тобто, для цілей підтвердження митної вартості товарів, у тому числі такої складової як їх страхування, подання страхового полісу, який містить посилання на товар, інвойс, маршрут перевезення, вид транспортного засобу, страхову суму, тариф та страхову премію є вичерпним та достатнім.

Посилання представника відповідача, що числові значення, вказані у страхових полісах не піддаються розрахунку суд відхиляє, оскільки відповідач не зміг вказати, які конкретно суми митний орган не зміг розрахувати та відсутність (помилковість, недостовірність) яких числових значень страхових полісів перешкоджали розрахункам.

Аргумент представника відповідача, що сума страхування відповідно до Інкотермс 2010 повинна становити не менше 110% вартості вантажу у розглядуваному випадку є безпідставним.

Суд зазначає, що таке твердження є справедливим виключно для поставок, що здійснюються на умовах CIF - Cost, Insurance and Freight (… named port of destination), або Вартість, страхування і фрахт (…назва порту призначення) та CIP - Carriage and Insurance Paid То (...named place of destination), або Фрахт/перевезення і страхування оплачені до (...назва місця призначення), оскільки поставка товару на зазначених умовах встановлює обов'язок страхування вантажу.

Проте, суд акцентує увагу, що такий обов'язок, по-перше, покладено на продавця, по-друге, вартість витрат, понесених покупцем на страхування включається до ціни товару.

Натомість, умови поставки FOB не передбачають як обов'язку будь-якої із сторін страхувати вантаж так і мінімальної страхової суми у випадку страхування товару за ініціативи однієї з сторін.

Представник відповідача також звертав увагу суду, що поданий позивачем прайс-лист не може розглядатись у якості підтвердження заявленої митної вартості, оскільки має суб'єктивну спрямованість та містить лише ті позиції товарів, що були пред'явленні до митного оформлення.

Однак суд не вбачає у даних фактах ознак, які будь-яким чином вплинули на числові значення митної вартості товару.

Слід зазначити, що національне та міжнародне законодавство не містить вимог, яким повинен відповідати прайс-лист. Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Крім того, Митним кодексом України не передбачено таких повноважень відповідача як встановлення змісту та форми прайс-листів, або порядку їх заповнення.

Також слід зазначити, що прайс-лист є додатковим документом для підтвердження митної вартості товарів і може вимагатись лише у разі встановлення розбіжностей в основних документах, до яких він не відноситься.

У даному випадку, саме по собі посилання виробника у прайс-листі, що він адресований позивачу, відсутність у ньому абсолютно всіх товарів, які реалізується певним суб'єктом господарювання, за відсутності інших доказів заниження вартості, не спростовує договірну вартість, а тому не може бути достатньою підставою для неврахування вказаних у такому прайс-листі цін, або не врахування його у цілому.

Щодо витребування відповідачем копії митної декларації країни відправлення суд зазначає, що за змістом частини другої статті 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення в переліку основних документів, необхідних для підтвердження митної вартості, не передбачена. Митна декларація країни відправлення може вимагатись лише у разі встановлення розбіжностей в основних документах, до яких експортна декларація не відноситься.

Водночас, пункт 3.15 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», визначає, що митна служба вимагає представлення оригіналу декларації на товари і тільки мінімально необхідної кількості копій.

Про неможливість подання навіть копії вантажної митної декларації країни відправлення повідомлено Держмитслужбу Представництвом України при Європейських Співтовариствах (лист № 3111/16-230-1791 від 20.08.2009) за результатами робочої зустрічі, проведеної 19.08.2009 з представниками Генерального директорату з оподаткування та митного союзу Європейської комісії.

За повідомленням Представництва України при Європейських Співтовариствах, Європейською стороною поінформовано про неприйнятність застосування подібної практики відносно імпортерів країн-членів ЄС, у зв'язку з тим, що імпортер (мається на увазі резидент України): по-перше, не є власником експортної декларації, вона належить експортерові та митним органам країни експорту, при цьому імпортер не має доступу до експортної декларації; по-друге, з 1 липня 2009 року митними органами ЄС для оформлення приймається виключно електронні декларації, декларації в паперовому форматі не використовуються; по-третє, якщо товари експортуються після режиму транзиту (залізниця, TIR), застосовується спрощена процедура митного оформлення у режимі експорт.

Європейська Комісія листом від 27.03.2008 наголосила, що вимога надання копії експортної вантажної митної декларації не відповідає міжнародним митним стандартам, сучасній митній практиці і може бути розглянута як торговельний бар'єр (відповідь Держмитслужби України на лист Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2009 № 767 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»).

Щодо доводів представника відповідача про неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості його упаковки, що не дає можливості перевірити та оцінити фактурну (дійсну) вартість товару та установити фактичний розмір витрат на упаковку, суд погоджується з твердженнями позивача, що згідно пункту 2.1 контракту №068/13 від 25.11.2013 та виходячи з положень частини 10 статті 58 Митного кодексу України вказані витрати включені у ціну товару і не потребують додаткового підтвердження позивачем.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що у митного органу були відсутні підстави витребовувати додаткові документи, перелік яких наведений у частині третій статті 53 Митного кодексу України.

Водночас, відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі № 21-91а12 та від 11.09.2012 у справі № 21-262а12.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить вказівок на документи, що окремо або у сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не містить обставин, які мали бути підтвердженими додатково запитаними митним органом документами.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Суд також приймає до уваги те, що з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи, відповідно до статті 361 Митного кодексу України, органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються, зокрема, такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України; інформація, отримана від Держмитслужби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація, отримана в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи інтернет-магазинів тощо).

Суд зазначає, що контролюючий орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Разом з цим, та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Суд зазначає, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

При цьому, безліч чинників можуть впливати на формування ціни товару, зокрема, характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок, періоди поставки, наявності попиту та пропозиції тощо.

Разом з цим, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

А тому, факт наявності в автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 16.04.2015 по справі №К/800/67953/14 у справі за позовом ТОВ «Фортуна Бліц» до Київської митниці.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «Фоззі-Фуд» митної вартості товару судом не встановлено.

Натомість, доказами, що містяться у матеріалах справи підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, докази подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та не були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 14.09.2015 №100250002/2015/000073/2; №100250002/2015/000072/2 та №100250002/2015/000073/2.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (ідентифікаційний код 32294926) документально підтверджені судові витрати у розмірі 4237 (чотири тисячі двісті тридцять сім) грн. 00 коп. згідно платіжного доручення №3025847 від 18 вересня 2015 року за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Державної фіскальної служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 14 січня 2016 року.