ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

21.03.2016 Справа № 907/1080/14

За позовом ОСОБА_1 організації „Агенція „Центр розвитку інновацій, інвестицій та туризму міста Ужгорода”, м. Ужгород

до відповідача ОСОБА_2 комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород

про стягнення суми 92 077,00 Євро (1 766 957 грн. 60 коп.),

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача ОСОБА_1 організації „Агенція „Центр розвитку інновацій, інвестицій та туризму міста Ужгорода”, м. Ужгород

про визнання недійсним Генерального договору б/н від 14.05.2013 року,

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя – Пригара Л.І.

Суддя – Андрейчук Л.В.

Суддя – Мокану В.В.

представники :

Позивача за первісним позовом (від відповідача за зустрічним позовом) – не з’явився

Відповідача за первісним позовом (від позивача за зустрічним позовом) – ОСОБА_3, доручення № 03-17/457 від 10.12.2015 року

В судовому засіданні брав участь ОСОБА_4, заступник начальника відділу прокуратури Закарпатської області

СУТЬ СПОРУ: ОСОБА_1 організаціїєю „Агенція „Центр розвитку інновацій, інвестицій та туризму міста Ужгорода”, м. Ужгород заявлено позов до відповідача ОСОБА_2 комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород про стягнення суми 92 077,00 Євро (1 766 957 грн. 60 коп.). Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 01.12.2014 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 907/1080/14 зустрічний позов ОСОБА_2 комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород до ОСОБА_1 організації „Агенція „Центр розвитку інновацій, інвестицій та туризму міста Ужгорода”, м. Ужгород про визнання недійсним Генерального договору б/н від 14.05.2013 року.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Разом з тим, 27.08.2015 року подав через канцелярію суду письмове клопотання б/н від 27.08.2015 року (вх. № 02.5.1-14/11835/15 від 27.08.2015 року) про розгляд справи за відсутності представника позивача за первісним позовом на підставі наявних матеріалів справи. 27.08.2015 року подав через канцелярію суду письмовий відзив на зустрічну позовну заяву б/н від 27.08.2015 року (вх. № 02.5.1-14/11849/15 від 27.08.2015 року), в якому просить суд припинити провадження у справі в частині зустрічної позовної заяви, оскільки вважає, що спір не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки оспорюваний договір є адміністративним договором, а тому зустрічна позовна заява має розглядатися адміністративним судом за правилами КАСУ.

Подав також через канцелярію суду письмову заяву б/н від 27.08.2015 року (вх. № 02.5.1-14/11853/15 від 27.08.2015 року), якою відмовляється від первісного позову та просить суд припинити провадження у справі за первісним позовом.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) просить суд прийняти відмову позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) від первісного позову та припинити провадження у справі за первісним позовом.

Щодо зустрічного позову просить задоволити в повному обсязі. Посилається на те, що Генеральний договір б/н від 14.05.2013 року та додаток до нього № 1 від 20.05.2014 року суперечать актам цивільного законодавства, а тому повинні бути визнані недійсними. Стверджує про те, що спірний договір за правовою природою є правочином про спільну діяльність з елементами інших договорів, зокрема договорів про послуги, який регулюється ст. 901 Цивільного кодексу України.

Зазначає про те, що відповідно до ст. 2 Закону України “Про здійснення державних закупівель” цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, за умови, що вартість предмета закупівлі (без урахування податку на додану вартість), товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 1 мільйон гривень. Враховуючи невідповідності процедури закупівлі вимогам Закону України “Про здійснення державних закупівель”, з огляду на положення ч. 1 ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання недійсним спірного договору, бо він є похідним від не проведеної процедури. Посилається на те, що недійсність додатку № 1 від 20.05.2014 року до Генерального договору б/н від 14.05.2013 року, який був укладений виконувачем обов'язків міського голови, секретарем міської ради як посадової особи, яка мала право від імені Виконкому вчиняти юридично значимі дії без доручення, укладено за відсутності повної інформації.

Вказує на те, що відповідно до п. 4 Порядку підготовки та реалізації проектів у рамках програм прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства та партнерства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1111 від 08.12.2010 року, головний партнер укладає з повноважним органом Європейської Комісії грантовий контракт. Головний партнер та партнер (партнери) укладають угоду про партнерство, якою визначають права, обов'язки, порядок спільної реалізації проекту, а також обсяг співфінансування проекту, що становить не менш як 10 відсотків загального обсягу фінансування проекту. Пунктом 2 вищевказаного Порядку визначено поняття “грант” - кошти Європейського Союзу, що надаються на безоплатній та безповоротній основі головному партнерові та/або партнерові (партнерам) для реалізації проекту; “партнер” (під час державної реєстрації проекту в Мінекономрозвитку - реципієнт) - юридична особа (резидент або нерезидент), що бере участь у реалізації проекту, укладенні та виконанні угоди про партнерство.

Зокрема , Грантовий проект "Ярослав-Ужгород: спільна ініціатива для покращення туристичної привабливості історичних міст-партнерів" описано у додатку 1 (згідно з описом ОСОБА_5 англійською мовою - додаток Д до посібника для заявників) до Грантової угоди ІРВU.01.02.00-18-354/11-00. У пункті 12 “Опис партнерства” та Додатку зазначено, що чотири особи займаються реалізацією проекту, дві людини з польської сторони: міський голова міста ОСОБА_5 - провідний партнер, Ярославський район - Партнер 2 і дві людини з української сторони: Виконком - Партнер 1 і ГО “Агенція” - Партнер 3. При цьому Партнери 2 і 3 є Партнерами з нульовим фінансуванням.

Посилається також на п. 11 Порядку залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 року № 153, яким визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають проекти (програми) за умови надання відповідних документів). Отже, відповідно до умов проекту було визначено обсяг прав та обов'язків її реципієнтів.

Крім того, відповідно до Закону України “Про транскордонне співробітництво”, його правовою основою являється Конституція України, міжнародні договори України, що регулюють відносини у цій сфері, згода на обов'язковість яких надана ВР України, цей Закон та інші нормативно-правові акти. Якщо міжнародним договором, згодою на обов'язковість якого надано ВР України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору України (ст. 6 Закону України “Про здійснення державних закупівель”).

В пункті 2.4. Програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2007-2013 визначено, що тендерні процедури на рівні проектів залежать від країн бенефіціара (головного партнера) або партнера, який проводить тендер.

Бенефіціари, які розташовані в ОСОБА_4, повинні дотримуватися польського законодавства про державні закупівлі, бенефіціари (головні партнери) і партнери, які розташовані в Білорусії та Україні повинні дотримуватися Практичного посібника з контрактних процедур для зовнішньої діяльності ЄС, на яке є посилання у договорі про партнерство щодо співпраці в рамках проекту “Ярослав-Ужгород: спільна ініціатива для покращення туристичної привабливості історичних міст-партнерів” в рамках Програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2007-2013, як на нормативний акт, який врегульовуватиме тендерні процедури.

Договір про партнерство є типовим для програми прикордонної співпраці Європейського інструменту сусідства та партнерства та який був опублікований разом із усіма іншими формулярами при оголошенні конкурсу із залучення коштів міжнародної технічної допомоги.

Відповідно до п. 2 параграфу 9 Договору про партнерство від 14.05.2013 року права та обов'язки, що виникають з предметного договору, не можна передавати частково або повністю іншим суб'єктам без попередньої згоди решти партнерів та Спільного Органу Управління.

При цьому вказує на те, що ГО „Агенція „Центр розвитку інновацій, інвестицій та туризму міста Ужгорода” не є реципієнтом у розумінні Порядку залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 153 від 15.02.2002 року, де реципієнтом визначають резидента (фізична або юридична особа), який безпосередньо одержує міжнародну технічну допомогу згідно з проектом (програмою). Стверджує про те, що ГО „Агенція „Центр розвитку інновацій, інвестицій та туризму міста Ужгорода” не отримувала і не отримуватиме коштів безпосередньо згідно Грантової угоди та договору про партнерство.

Крім того, стверджує про те, що п. 5 Порядку № 1111 від 08.12.2010 року визначено, що головний партнер та/або партнер (партнери) відкривають в уповноважених банках у встановленому законодавством порядку валютний рахунок для реалізації проекту. У разі відкриття валютного рахунка розпорядник бюджетних коштів подає до відповідного органу Казначейства довідку банку про відкриття такого рахунка. Валютний рахунок було відкрито в жовтні 2013 року в банку ПАТ “Хрещатик”. Згідно п. 7 Порядку № 1111 від 08.12.2010 року використання гранту в іноземній валюті здійснюється головним партнером та/або партнером (партнерами) у встановленому законодавством порядку.

Отже, розрахунки між сторонами спору повинні були відбуватися в національній валюті з рахунків відкритих в органах Казначейства, а усі закупівлі товарів, робіт та послуг за рахунок гранту здійснюються відповідно до п. 15 Порядку підготовки та реалізації проектів у рамках програм прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства та партнерства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1111 від 08.12.2010 року та Закону України “Про здійснення державних закупівель”.

Разом з тим, посилається на ст. ст. 2, 13 Бюджетного кодексу України, п. 10 Порядку № 1111 від 08.12.2010 року, якими визначено, що грант, одержаний розпорядником бюджетних коштів включається до доходів місцевого бюджету і використовується в порядку, встановленому бюджетним законодавством та рішенням про місцевий бюджет. Розпорядники бюджетних коштів проводять операції, пов'язані з використанням гранту відповідно до Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого Мінфіном (п. 21 Порядку № 1111 від 08.12.2010 року).

Рішеннями сесії міської ради від 01.03.2013 року № 822 та від 19.12.2013 року № 1143 “Про зміни до бюджету міста на 2013 рік” відповідно дана Програма участі м. Ужгорода у реалізації грантового проекту “Ярослав-Ужгород: спільна ініціатива для покращення туристичної привабливості історичних міст-побратимів” на 2013-2015 роки передбачена була у змінах до бюджету міста Ужгорода. Разом з тим, кошти міжнародної технічної допомоги є коштами бюджету м. Ужгорода. Стверджує про те, що валютні кошти відображені в балансі бюджетної установи - Виконкому, про що свідчить приналежність цих коштів до коштів місцевого бюджету міста Ужгорода.

Роз 'ясненням Міністерства фінансів України від 04.03.2015 року № 31-12220/21-7217, яке надано на запит Виконкому від 31.12.2014 року № 03-22/356, Міністерством фінансів України роз'яснено, що валютні кошти, отримані по грантовому проекту, є бюджетними коштами, а отже є частиною бюджету органу місцевого самоврядування. Так, згідно балансу виконавчого комітету Ужгородської міської ради станом на 01.01.2014 року валютний рахунок являється частиною бюджету міста. Крім того, відповідно до переліку груп власних надходжень бюджетних установ, грант належить до інших джерел власних надходжень бюджетних установ. А тому, укладаючи спірний договір, міський голова відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування”, повинен був отримати попереднє схвалення сесії міської ради на укладення відповідного договору. Оскільки такого схвалення не відбулося, спірний договір слід визнати недійсним.

Представник прокуратури просить суд прийняти відмову позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) від первісного позову та припинити провадження у справі за первісним позовом. Зустрічні позовні вимоги просить задоволити у повному обсязі, посилаючись на ч. 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, ст. 2 Закону України “Про здійснення державних закупівель”, Порядок залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 року № 153, Закон України “Про транскордонне співробітництво”.

Письмовими поясненнями представника Управління ДКСУ у м. Ужгороді, повідомлено про те, що кошти, які надходять бюджетній установі в іноземній валюті, згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 26.06.2013 року № 611, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.07.2013 року за № 1214/23746, відображаються в бухгалтерському обліку бюджетних установ на субрахунку 318 "Поточні рахунки в іноземній валюті ” та в обліку органів Казначейства по виконанню бюджету.

Центральні органи виконавчої влади, інші головні розпорядники бюджетних коштів, установи, організації, основна діяльність яких здійснюється за рахунок коштів державних або місцевих бюджетів, операції в іноземній валюті в 2013 році відображали в бухгалтерському обліку згідно з вимогами Порядку відображення в обліку операцій в іноземній валюті, затвердженого наказом Державного казначейства України № 126 від 24.07.2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 6 серпня 2001 року за № 670/5861. Порядком передбачено, що при проведенні операцій в іноземній валюті розпорядниками бюджетних коштів складається Довідка про операції в іноземній валюті (за встановленою формою), яка подається до органу Державного казначейства України не пізніше останнього робочого дня місяця.

4 листопада 2013 року ОСОБА_2 комітетом Ужгородської міської ради до Управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області подано довідку про операції в іноземній валюті і станом на 01 листопада 2013 року зазначено надходження в іноземній валюті 167 044,45 з одночасним відображенням операції у національній валюті України, що дорівнює 1 812 114 грн. 90 коп. На підставі поданої довідки зазначені надходження відображені в місячному звіті про виконання місцевих бюджетів по бюджету м. Ужгород станом на 01 листопада 2013 року по коду бюджетної класифікації 25020000 “Інші джерела власних надходжень бюджетних установ ”. А тому стверджує що, кошти грантів в іноземній валюті, отримані Виконкомом Ужгородської міської ради у жовтні 2013 року, є бюджетними.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача за первісним позовом

(позивача за зустрічним позовом),

суд встановив:

По первісному позову

Позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) через канцелярію суду подано письмову заяву б/н від 27.08.2015 року (вх. № 02.5.1-14/11853/15 від 27.08.2015 року), якою в порядку ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмовляється від первісного позову щодо стягнення з ОСОБА_2 комітету Ужгородської міської ради суми 92 077,00 Євро (1 766 957 грн. 60 коп.) та просить суд припинити провадження у справі за первісним позовом.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відмову позивача за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) від первісного позову, оформлену заявою б/н від 27.08.2015 року (вх. № 02.5.1-14/11853/15 від 27.08.2015 року) судом прийнято як таку, що не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї – небудь права і охоронювані законом інтереси, тому провадження у справі за первісним позовом підлягає припиненню згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

По зустрічному позову

14 травня 2013 року між ОСОБА_2 комітетом Ужгородської міської ради (Партнер 1) та ОСОБА_1 організаціїєю „Агенція „Центр розвитку інновацій, інвестицій та туризму міста Ужгорода” (Партнер 2) укладено Генеральний договір б/н “Про розподіл прав та обов'язків реалізації грантового проекту “Ярослав-Ужгород: спільна ініціатива для покращення туристичної привабливості історичних міст-побратимів” в рамках Програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2007-2013”, відповідно до умов якого сторони даного договору спільно діють в інтересах один одного та виключно з метою належної реалізації міжнародного договору по впровадженню Грантового проекту “Ярослав-Ужгород: спільна ініціатива для покращення туристичної привабливості історичних міст-побратимів” в рамках Програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2007-2013, в якому сторони виступають рівними партнерами зі сторони України.

Умовами Генерального договору визначено, що Партнер 1 виступає у власних інтересах та в інтересах Партнера 2 при укладенні грантової угоди, відтак, здійснює отримання та розподіл отриманого грантового фінансування між Партнером 1 та Партнером 2 відповідно до нижченаведених розподілів коштів.

Партнер 2 уповноважує Партнера 1 отримати на власний валютний рахунок від інших партнерів грантового проекту фінансування для реалізації Партнером 2 взятих на себе зобов’язань та виконання партнерської угоди. Сторони даного договору здійснюють розподіл прав та обов’язків при укладенні та реалізації грантового проекту “Ярослав-Ужгород: спільна ініціатива для покращення туристичної привабливості історичних міст-побратимів” в рамках Програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2007-2013 та визначають обсяг спільних зобов’язань за грантовою угодою, а також здійснюють розмежування обов’язків та чіткий перелік заходів, які Партнер 1 та Партнер 2 повинні здійснювати самостійно за рахунок фінансів по вищезгаданому грантовому проекту (Розділ 1 Договору).

Відповідно до п. 2.6. Генерального договору Партнер 1 зобов’язується здійснювати перерахування Партнеру 2 коштів в національній валюті України, які отримані Партнером 1 в іноземній валюті в рамках проекту у відповідності до гармонограми (плану-графіку) фінансування витрат Партнера 2, відповідно до вказаних у даному договорі статей витрат.

Пунктом 4.6. Генерального договору визначено статті та об’єм асигнувань, передбачені для виконання Партнером 2 цілей грантового проекту у відповідності до поданої заявки на отримання гранту та реалізації грантового проекту на загальну суму 184 154 євро (згідно змін, внесених до Генерального договору - додаток № 1 від 20.05.2014 року).

Згідно п. 4.8 Генерального договору Партнери 1 та 2 укладають угоду по грантовому проекту та у відповідності до статей витрат, вказаних у п. 4.6. даного договору визначають об’єм виконуваних кожним з партнерів робіт та здійснення заходів.

14.05.2013 року у м. Ярослав між м. Ярослав, ОСОБА_2 комітетом Ужгородської міської ради, який бере участь у проекті, далі Партнер 1 або фінансовий партнер та Староством Ярославського повіту, що виконує роль партнера у проекті, далі Партнер 2 або нефінансовий партнер та Агенцією „Центр розвитку інновацій, інвестицій та туризму міста Ужгорода”, що виконує роль партнера, який бере участь у проекті, далі Партнер 3 або нефінансовий партнер укладено Договір про партнерство щодо співпраці в рамках проекту “Ярослав-Ужгород: спільна ініціатива задля підвищення туристичної привабливості історичних міст-партнерів” в рамках Програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2007-2013 (далі – Договір про партнерство).

Предметом даного договору відповідно до п. 1 §2 є принципи співпраці між Партнерами, взаємні обов’язки сторін та вимоги щодо належного управління сторонами договору фінансовими засобами, виділеними на реалізацію проекту, який також окреслює умови повернення Головним партнером неналежно витрачених сум під час реалізації Грантового проекту.

Згідно із §5 Договору про партнерство фінансовий партнер зобов’язується: виконувати свої обов'язки відповідно до документів, які регулюють імплементацію Програми; співпрацювати з Лідером під час реалізації проекту, звітності та моніторингу, надавати доступ, на вимогу Лідера, до всієї необхідної документації, пов’язаної з реалізацією проекту; обов’язок Партнера 1 забезпечити фінансові ресурси на реалізацію власних заходів у розмірі, що становить щонайменше 10% власних прийнятих витрат бюджету; відкрити власний валютний рахунок для потреб реалізації проекту та вести окрему бухгалтерію; дотримуватись при державних закупівлях п. 7.3. Детальних умов та додатку IV до грантової угоди (процедури заключення контрактів). Пунктом 2 §5 договору про партнерство передбачено, що фінансовий партнер несе цілковиту відповідальність за будь-які неточності, які стосуються задекларованих ним видатків, та повинен повернути Лідеру проекту неналежно переказані суми.

Приписами §6 Договору про партнерство встановлені права та обов’язки нефінансових партнерів даного договору, зокрема: реалізація заходів, необхідних для своєчасної та цілковитої реалізації частини, яка на нього припадає; реалізація усіх необхідних заходів з метою уможливлення Головному партнеру виконання обов’язків, передбачених грантовою угодою, невідкладно інформувати Головного партнера про обставини, що мають вплив на правильність, своєчасність, ефективність та довершеність реалізованих ним заходів.

Відповідно до довідки № 03-10/96 від 18/03/2016 року ОСОБА_2 комітет Ужгородської міської ради на виконання грантової угоди від 22.07.2013 року по Програмі транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2007-2013 відкрив валютний рахунок в ПАТ КБ “Хрещатик” в жовтні 2013 року, на який в тому ж місяці поступили кошти в розмірі 167 044,45 Євро.

Як вбачається із матеріалів справи, і позивач і відповідач є реципієнтами ОСОБА_5 – Ужгород: спільна ініціатива для покращення туристичної привабливості історичних міст-побратимів, тобто особами, які за визначенням, безпосередньо одержують міжнародну технічну допомогу згідно з проектом (програмою). Цей проект зареєстрований відповідно до Порядку залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 153 від 15.02.2002 року у Порядку підготовки та реалізації проектів у рамках програм прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства та партнерства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1111 від 08.12.2010 року.

Відповідно до п. 43 Порядку залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 153 від 15.02.2002 року, та п. 18 Порядку № 1111 від 08.12.2010 року реципієнти повинні забезпечити цільове використання коштів, одержаних для реалізації міжнародної технічної допомоги.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Нормами частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У відповідності до ст. 1 Закону України „Про здійснення державних закупівель” замовниками у розумінні цього Закону є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об’єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є одержувачем бюджетних коштів та уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, в межах такого фінансування; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

У відповідності до ст. 2 цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, за умови, що вартість предмета закупівлі (без урахування податку на додану вартість), товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 1 мільйон гривень.

Згідно з п. 12 Порядку № 1111 грант спрямовується згідно з грантовим контрактом на: закупівлю товарів, робіт та послуг; виплату заробітної плати особам, які залучаються до реалізації проекту, нарахування на заробітну плату (податки та збори (обов'язкові платежі) і внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в тому числі пенсійне страхування, що сплачуються одночасно з виплатою заробітної плати); компенсацію витрат, пов'язаних з відрядженням осіб, які залучаються до реалізації проекту, зокрема, транспортних витрат; покриття адміністративних витрат, пов'язаних з реалізацією проекту; покриття інших витрат, пов'язаних з виконанням грантового контракту.

Відповідно до п. 2 Порядку підготовки та реалізації проектів у рамках програм прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства та партнерства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1111 від 08.12.2010 року, визначено, що грант - це кошти Європейського Союзу, що надаються на безоплатній та безповоротній основі головному партнерові та/або партнерові (партнерам) для реалізації проекту.

Головний партнер та/або партнер (партнери) відкривають в уповноважених банках у встановленому законодавством порядку валютний рахунок для реалізації проекту. Використання гранту в іноземній валюті здійснюється головним партнером та/або партнером (партнерами) у встановленому законодавством порядку. Для реалізації проекту за рахунок гранту розпорядник бюджетних коштів у встановленому законодавством порядку відкриває в органах Казначейства відповідні рахунки, зокрема, спеціальні реєстраційні. Грант, одержаний розпорядником бюджетних коштів, включається відповідно до законодавства до доходів державного або місцевого бюджету і використовується в порядку, встановленому бюджетним законодавством та рішенням про місцевий бюджет. Відповідно до переліку груп власних надходжень бюджетних установ грант належить до інших джерел власних надходжень бюджетних установ. У разі одержання гранту розпорядник бюджетних коштів вносить у встановленому бюджетним законодавством порядку зміни до кошторису (п. п. 5, 7, 9, 10, 11 Порядку № 1111 від 08.12.2010 року).

Закупівля товарів, робіт та послуг за рахунок гранту здійснюється відповідно до законодавства та угоди про фінансування (п. 15 Порядку № 1111 від 08.12.2010 року).

Пунктом 21 Порядку № 1111 від 08.12.2010 року встановлено, що головний партнер та/або партнер (партнери) - розпорядники бюджетних коштів проводять операції, пов’язані з використанням гранту, відповідно до Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами та Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затверджених Мінфіном.

Крім того, відповідно до п. 2 Порядку залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 153 від 15.02.2002 року, зазначено, що міжнародна технічна допомога — це фінансові та інші ресурси та послуги, що відповідно до міжнародних договорів України надаються донорами на безоплатній та безповоротній основі з метою підтримки України.

Статтею 14 Закону України “Про транскордонне співробітництво” передбачено, що видатки на реалізацію проектів (програм) транскордонного співробітництва здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів на відповідний рік, а також інших джерел, не заборонених законом. Для спільного фінансування проектів (програм) транскордонного співробітництва може використовуватися міжнародна технічна допомога, кредитні ресурси міжнародних фінансових організацій згідно із законодавством України.

В зв'язку з тим, що кошти міжнародної технічної допомоги є бюджетними коштами, укладаючи спірний договір, необхідно було прийняти рішення сесії міської ради щодо передачі відповідних коштів з місцевого бюджету.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення зустрічного позову шляхом визнання недійсним Генерального договору б/н від 14.05.2013 року “Про розподіл прав та обов'язків реалізації грантового проекту “Ярослав-Ужгород: спільна ініціатива для покращення туристичної привабливості історичних міст-побратимів” в рамках Програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2007-2013”, укладеного між ОСОБА_2 комітетом Ужгородської міської ради та ОСОБА_1 організацію „Агенція „Центр розвитку інновацій, інвестицій та туризму міста Ужгорода”, м. Ужгород.

Доводи позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) стосовно того, що спірний Генеральний договір є адміністративним договором та зустрічна позовна заява повинна розглядатися адміністративним судом за правилами КАСУ, колегією суддів до уваги не приймається з огляду на наступне.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: - участь у спорі суб'єкта господарювання; - наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по- друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; - наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; - відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (п. п. 3, 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам”).

Враховуючи те, що за правовою природою Генеральний договір б/н від 14.05.2013 року є правочином про спільну діяльність з елементами інших договорів, зокрема, договорів про послуги, а відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, вказаний спір є підвідомчий господарському суду.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, п. 4 ч. 1. ст. 80, ст. ст. 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову від первісного позову.

2. Провадження у справі за первісним позовом припинити.

3. Зустрічний позов задоволити повністю.

4. Визнати недійсним Генеральний договір б/н від 14.05.2013 року “Про розподіл прав та обов'язків реалізації грантового проекту “Ярослав-Ужгород: спільна ініціатива для покращення туристичної привабливості історичних міст-побратимів” в рамках Програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2007-2013”, укладений між ОСОБА_2 комітетом Ужгородської міської ради та ОСОБА_1 організацію „Агенція „Центр розвитку інновацій, інвестицій та туризму міста Ужгорода”, м. Ужгород.

5. Стягнути з ОСОБА_1 організації „Агенція „Центр розвитку інновацій, інвестицій та туризму міста Ужгорода”, м. Ужгород, вул. Баб'яка, 1/78 (код ЄДРПОУ 37809312) на користь ОСОБА_2 комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород, пл. Поштова, 3 (код ЄДРПОУ 04053699) суму 1 218 (Одна тисяча двісті вісімнадцять гривень) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

6. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.03.2016 року

Головуючий суддя Пригара Л.І.

Суддя Андрейчук Л.В.

Суддя Мокану В.В.