Номер провадження 2-а/754/2/16

Справа №754/3457/15-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 березня 2016 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Петріщевої І.В., при секретарі судового засідання Нескородяній О.Д., Малинці А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва в особі Ленцова Андрія Анатолійовича про оскарження рішень (актів індивідуальної дії) дій суб'єкта владних повноважень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Деснянського районного суду міста Києва з зазначеним адміністративним позовом в порядку адміністративного судочинства, в якому, з урахуванням уточнень змісту позовних вимог, просять: 1) визнати протиправними та незаконними рішення та дії Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва відносно ОСОБА_1, що виразилися у неврахуванні стажу роботи ОСОБА_1 у психіатричному закладі охорони здоров'я - психоневрологічному диспансері №3 до стажу її роботи в період із 06.01.2008 року по 30.09.2011 року та призначення їй пенсій не у подвійному розмірі тобто у прямому порушенні ст. 60 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" та призначення пенсійної виплати у меншому розмірі ніж того вимагає законодавство; 2) визнати протиправними та незаконними рішення та дії Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва відносно ОСОБА_2, що виразилися у неврахуванні стажу роботи ОСОБА_2 у психіатричному закладі охорони здоров'я - психоневрологічному диспансері №3 до стажу її роботи в період із 01.01.2004 року по 03.10.2011 року та призначення їй пенсій не у подвійному розмірі тобто у прямому порушенні ст. 60 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" та призначення пенсійної виплати у меншому розмірі ніж того вимагає законодавство 3) зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва здійснити із врахуванням ст. 60 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, що призначена їй в меншому розмірі та без дотримання законодавства України, тобто, врахувати ОСОБА_1 стаж роботи, що дає право на отримання подвійного розміру стажу пенсії та виплату ОСОБА_1 зазначеної пенсії з 10.02.2015 року; 4) зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва здійснити із врахуванням ст. 60 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" перерахунок призначеної ОСОБА_2 пенсії, що призначена їй в меншому розмірі та без дотримання законодавства України, тобто, врахувати ОСОБА_2 стаж роботи, що дає право на отримання подвійного розміру стажу пенсії та виплату ОСОБА_2 зазначеної пенсії з 10.02.2015 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, наведених у позові з урахуванням додаткових пояснень, зазначивши, що аргументи відповідача щодо неврахування стажу роботи позивачів є надуманими, оскільки, саме в ч. 3 ст. 24 Закону N 1058-IV зазначено, що за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важними умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року, вважає, що Законом зазначається про необхідність перерахунку пенсії на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечувала у повному обсязі, зазначивши, що Управлінням у зв'язку з вирішенням пенсійного забезпечення відповідачів було проведено аналіз документів, які містяться в пенсійній справі, зазначивши, що ОСОБА_2 період роботи з 08.07.2002 р. по 31.12.2003 р. на посаді (санітарки) молодшої медичної сестри в Київському міському психоневрологічному диспансері №3 зараховано до стажу роботи в подвійному розмірі, для зарахування в подвійному розмірі, а період роботи з 01.01.2004 р. по 03.10.2011 р. в одинарному розмірі, також, позивачу ОСОБА_1 період роботи з 06.01.2008 р. по 30.09.2011 р. на посаді санітарки в Київському міському психоневрологічному диспансері №3 зараховано до стажу в одинарному розмірі, зазначивши, що під час визначення права на пенсію за вислугу років, спеціальний стаж роботи як до 01.01.2004, так і після цієї дати обчислюють за нормами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 - за даними трудової книжки, а в разі необхідності - уточнюючих довідок, тому вважає, що Управління дійшло вірного висновку про не зарахування стажу роботи позивачам в подвійному розмірі після 01.01.2004 року на посадах медичних працівників, оскільки починаючи з 01.01.2004 року, а саме набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж враховується в одинарному розмірі.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, повно і всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі, підтверджені доказами, які були досліджені в судовому засіданні, відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працювала повний робочий день в Київському міському психоневрологічному диспансері №3 з 06.01.2003р. на посаді санітарки (наказ №9/к від 05.01.2008р.) 30.09.2011р. звільнена з даної посади за власним бажанням (наказ №199/к від 30.09.2011р.), всього працювала - 3 роки 8 місяців 24 дні, виконувала роботу по обслуговуванню психічно хворих, мала надбавку до заробітної плати 25% за роботу у шкідливих умовах праці, користувалася відпусткою 49 календарних дні.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, працювала повний робочий день в Київському міському психоневрологічному диспансері №3 на посаді (санітарки) молодшої медичної сестри за період: на посаді санітарки з 08.07.2002 року (наказ №67/к від 08.07.2002 року) в порядку термінового договору на період декретної відпустки санітарки; на посаді санітарки - з 05.02.2007 року (наказ №32/к-1 від 05.02.2007 року), виконувала роботу по обслуговуванню психічно хворих, мала надбавку до заробітної плати 25% за роботу у шкідливих умовах праці, користувалася відпусткою 49 календарних дні, звільнена від займаної посади за власним бажанням з 03.10.2011 року, (наказ №200/к від 03.10.2011р.), всього працювала в установі 9 років 2 місяці 25 днів.

ОСОБА_1 з 11.12.2007 року перебуває на обліку в Управлінні та отримують пенсію за віком розраховану відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Період її роботи з 06.01.2008 р. по 30.09.2011 р. на посаді санітарки в Київському міському психоневрологічному диспансері №3 зараховано до стажу в одинарному розмірі.

ОСОБА_2 з 03.01.2007 року перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком розраховану відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Період її роботи з 08.07.2002 по 31.12.2003 р. на посаді (санітарки) молодшої медичної сестри в Київському міському психоневрологічному диспансері №3 зараховано до стажу роботи в подвійному розмірі, для зарахування в подвійному розмірі, а період роботи з 01.01.2004 по 03.10.2011 р. - в одинарному розмірі.

04 лютого 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись зі скаргами до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києві, в яких просили перерахувати їх пенсію відповідно ст. 60 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

10 лютого 2015 року Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києві надало відповідь, що для зарахування в подвійному розмірі до стажу роботи в подвійному розмірі, періоди їх роботи з 01.01.2004 підстав немає.

Разом з тим, Департаментом пенсійного забезпечення Мінсоцполітики було розглянуто адвокатський запит представника позивачів щодо обчислення страхового стажу, та повідомлено, що згідно із статтею 24 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 60 Закону України „Про пенсійне забезпечення" (зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до статті 60 Закону України „Про пенсійне забезпечення", який набув чинності з 15.08.2003) робота, зокрема, у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Тобто для визначення права на призначення пенсії норми статті 60 Закону України „Про пенсійне забезпечення" застосовуються як до 01.01.2004, так і після цієї дати. А для обчислення розміру пенсії (визначення коефіцієнту страхового стажу) страховий стаж до 01.01.2004 зараховується із урахуванням пільгового обчислення за статтею 60 Закону України „Про пенсійне забезпечення" (у подвійному розмірі), а з 01.01.2004 - відповідно до статті 24 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто в одинарному розмірі.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стаж повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

За наведеного вище, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача, оскільки починаючи з 01.01.2004 року, а саме набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж зараховується в одинарному розмірі, а тому підстави для перерахунку призначеної позивачам пенсії, відсутні.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 17 Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а саме на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Системний аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що фізична чи юридична особа може оскаржити до адміністративного суду будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, шляхом подання адміністративного позову з вимогами, перелік яких міститься у частині четвертій статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскільки такий перелік не є вичерпним, особа може обрати й інші вимоги на захист своїх прав, свобод чи інтересів у сфері публічно - правових відносин, але, виходячи із закону, яким визначається порядок реалізації прав та свобод у сфері публічно-правових відносин, враховуючи компетенцію адміністративних судів (ст. 17 Кодексу), а також повноваження суду при вирішенні справи (ст. 162 Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до чинного закону, а саме чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду та вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, позивачами суду не надано жодних належних та допустимих доказів у доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не здобуто таких доказів і в ході судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, зміст позовних вимог адміністративного позову, ті способи захисту прав й інші вимоги, що містить даний адміністративний позов, які випливають із законів, які визначають порядок реалізації відповідних прав чи свобод, тобто містять норми матеріального права, перевіривши їх доказами, які були досліджені в судовому засіданні, оцінивши ці докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини, на які посилаються позивачі, як на підстави своїх вимог, не доведені з їх боку, не підтверджені певними засобами доказування, будь-яких доказів незаконності дій відповідача, позивачі не надали, в одночас, відповідач доказав правомірність своїх дії, а відтак, позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 є безпідставною та необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1-16, 69-71, 158-164, 171-2, 293 КАС України, на підставі ст.ст. 8, 13, 14, 19 Конституції України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва в особі Ленцова Андрія Анатолійовича про оскарження рішень (актів індивідуальної дії) дій суб'єкта владних повноважень відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня оголошення постанови або з дня отримання копії постанови з одночасним направленням копії апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Петріщева І.В.