Справа № 133/2064/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23.03.2016 року

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В складі головуючого судді Воронюк В.А.

при секретарі Полонській Н.М.

з участю позивачки ОСОБА_1

представника позивачки адвоката ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Козятині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "Земельний центр" про визнання недійсними протоколів встановлення та закріплення меж земельних ділянок та проектів відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку; третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4, -

ВСТАНОВИВ :

Позивачка звернулась в суд із позовом в якому просила визнати недійсними протокол встановлення та закріплення меж земельної ділянки без дати, яка знаходиться на території м.Козятин, вул.Стуса,23, ОСОБА_5; визнати недійсними протокол встановлення та закріплення меж земельної ділянки, яка знаходиться на території м.Козятин, вул.Стуса,23 від 23.06.2003року, ОСОБА_1; визнати проекти відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в м.Козятині по вул.Стуса,23 квартири№1, квартири №2 ПП «Земельний центр» - незаконними.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилаються на те, що відповідно до свідоцтва про право власності вона є власником квартири №1 в багатоквартирному будинку №23 розташованому в м.Козятин, по вул.Стуса, 23. Будинок є одноповерховим і кожна квартира має окремий вихід у двір. Створювати об'єднання співвласників будинку не обов'язково, тому таке об'єднання не створювалось. З набуттям у власність двокімнатною квартирою №1 - 54/100, однокімнатною №2 -28/100, однокімнатною №3 - 28/100 частин багатоквартирного будинку №23 кожен власник квартири має право на безкоштовне отримання у власність відповідної пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди прибудинкової території багатоквартирного будинку №23 згідно до ч.4 ст.120 ЗКУ (редакція Земельного Кодексу України від 15.12.2009р.). З вищеописаного виходить, що землевпорядна організація першочергово (спочатку) зобов'язана в натурі на місцевості визначити, встановити межі всієї прибудинкової території багатоквартирного будинку та її фактичну площу, а після цього визначити та встановити межі площі ділянок на цій території індивідуально для кожної квартири окремо відповідно до часток 54/100, 18/100, 28/100 у багатоквартирному будинку. Виготовляється один державний акт на прибудинкову територію багатоквартирного будинку на якому визначені межі всієї прибудинкової території та її загальна площа, зазначаються в акті межі ділянок та їх площі для кожної з квартир будинку. Зазначається порядок користування, в акті проїздами будівельними відступами, до спільного майна. 14.11.2002 року Козятинською міською радою було надано дозвіл за №304 ПП ОСОБА_6 на складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул.Стуса,23. Дозвіл видавався на виготовлення проекту щодо усього житлового будинку по вул.Стуса,23. Проте, в дозволі не зазначено навіть орієнтовно загального розміру ділянки будинку №23 розташованого по вул. Стуса та окремо розмір ділянки для обслуговування квартири №1 згідно частки 54/100, значеної у свідоцтві про право власності, не вказано, що двір даного будинку є двором загального користування, на якому знаходяться сараї спільна-сумісна власність усіх власників квартир, яких існує єдиний проїзд загального користування. Але «Земельний центр» ПП Фролова не визначив фактичну загальну площу та межі прибудинкової території багатоквартирного будинку,23, а почав ділити її на частки: 1) у 2004році для кв№1 встановив 229 м.кв межі та площу; у 2012році для кв№2 встановив 261 м.кв. межі та площу; для квартири №3 , а ні площі, а ні меж ще не встановлено. В секреті землевпорядної організації перебуває і загальна площа всієї прибудинкової території багатоквартирного будинку. Із фактично встановлених меж та площ ПП Фроловим вбачається, що площі 229 м.кв. та 261 м.кв. не відповідають вартості квартир зафіксована у правовстановлюючих документах набуття права власності на квартиру. Для кв№1 - 54/100 - 229 м.кв. Для кв№2 - 18/100 - 261 м.кв Для кв.№3 - 28/100 - (х) кв.м. Крім цього спільне майно будинку - це споруда сарай Б опинилось в межах ділянки кв~№2 без доступу до сараю інших співвласників. ОСОБА_7 не керувався приписом ч.1, ч.2, ч.3 ст.42 ЗКУ, не дотримувався давно існуючих спільних меж з сусіднім домоволодінням №21 та №25 , порушив порядок використання території; єдиним проїздом до спільного майна будинковолодіння №23, №24, зменшив межу на 1,2м, що призвело до втрати будівельного відступу для обслуговування погреба «В». Відповідно до листа начальника відділу Держкомзему у м. Козятині від 29.01.2013 року М03-41 дані про загальний розмір земельної ділянки по вул. Стуса, 23, у відділі відсутні. Зі схематичного плану будинку по вул. Стуса, 23 в м. Козятині, який міститься в матеріалах інвентаризаційної справи № 102, вбачається, що орієнтовний загальний розмір земельної ділянки по вул. Стуса.23 в м.Козятині становить 0,0539 га. Таким чином, розмір земельної ділянки ОСОБА_8 по вул. Стуса, 23/3 в м. Козятині становить 49 кв.м. (0,0539 га - 0,0229 га - 0.0261 га = 0,0049 га). Відповідно розмір частки позивачки ОСОБА_1, яка є власником квартири АДРЕСА_1 загальною площею 53 кв. м., що становить 54/100 будинку, і повинен становити 0,0291 га (54% від 0,0539га), а не 0,0229 га. Розмір частки третьої особи ОСОБА_5, який був власником квартири АДРЕСА_2, що становить 9/50 частки будинку, повинен становити 0,0097 га(18% від 0,0539га), а не 0,0261га. Розмір частки третьої особи ОСОБА_8, який є власником квартири № 3 по вул. (Стуса, 23 в м.Козятині, що становить 28/100 частки будинку, повинен становити 0,0151 га(28% від 0,0539 га)„ а не 0,049га. Таке порушення земельного законодавства сталось внаслідок неправомірних дій ПП Земельний центр». Оскільки ПП «Земельний центр» здійснив помилку при складані проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул.Стуса,23, адже здійснив розподіл земельних ділянок всупереч ст.120 ЗК України, та без виміру загальної площі земельної ділянки по вул. Стуса,23, без погодження меж з усіма власниками квартир у протоколах.

Також при складанні Протоколу погодження (встановлення) та закріплення меж

земельної ділянки ОСОБА_5 проводився без повідомлення власників суміжних ділянок і без урахування методики для багатоквартирних будинків, без зазначення дати його складання, при відсутності представника міської ради та за відсутності частини межових знаків з будинком 21 по вул..Стуса

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити. При цьому позивачка ОСОБА_1 додала, що Ігноруючи норми закону, ПП «Земельний цетр» , його директор ОСОБА_6 при встановленні та закріпленні меж земельних ділянок на прибудинковій території багатоквартирного будинку по вул. Стуса, 23, при виготовленні проектів відведення цих земельних ділянок допустився порушень, а саме : ОСОБА_6 не розібрався, що з приватизацією квартир у багатоквартирному будинку з державного житлового фонду право на земельну ділянку - не набувається.

Також ОСОБА_6 не взяв до уваги, що земельна ділянка по вул. Стуса, 23 є прибудинковою територією багатоквартирного будинку (а це одна єдина неподільна земельна ділянка), а не присадибною ділянкою.

ОСОБА_6 не взяв до уваги, що право власності (користування) на прибудинкову територію кожного співвласника багатоквартирного будинку визначається у Свідоцтві про право власності на квартиру у вигляді відповідної частки (Свідоцтво про право власності на квартиру Позивача знаходилось в землевпорядній документації під сторінкою 9).

ОСОБА_6 виконав лише частину вимог Дозволу № 304 від 14.11.2002р., наданого йому Козятинською міською радою, він визначив загальну точну площу всієї прибудинкової території багатоквартирного будинку по вул. Стуса, 23, що підтверджує виконаний ним ОСОБА_8, але приховав ці дані від розпорядника земель - Міської ради, Відділу Держкомзему (ОСОБА_9 № 03-4117 від 29.01.2013р.) від неї , від власника квартири № 3; крім цього ОСОБА_9 № 45 від 07.02.2014р. до місцевої прокуратури ОСОБА_6 підтверджує, що загальну площу будинковолодіння по вул. Стуса, 23 не визначав;

не виготовив проект землеустрою на всю прибудинкову територію і не подав цей проект на затвердження до Козятинської міської ради. А на затвердження до Міської ради подав інший проект землеустрою, лише на частину прибудинкової території розміром 229 м.кв. (для кв. № 1) хоча адресу зазначив багатоквартирного будинку: м. Козятин, вул. Стуса, 23, але Дозволу на виділення 54/100 частини прибудинкової території, встановлення її меж та виготовлення на неї проектної документації для квартири № 1 ОСОБА_6 не мав , що підтверджує лист Козятинської МР від 01.10.2015р. №2005/15.

ОСОБА_6 виготовив для неї документацію із землеустрою як на будинок по Стуса, 23, а не як для квартири № 1, розміщеної у багатоквартирному будинку по вул. Стуса, 23.

ОСОБА_6, як знавець земельного законодавства, знав що відповідно до ч. 1, 2, 6, 10 ст. 118 ЗК України «громадянин» може приватизувати лише ту земельну ділянку, яка «перебуває у його користуванні», але не розібрався і не взяв до уваги, перед встановленням меж майбутньої ділянки для кв. № 1 та кв. № 2, що у жодного співвласника багатоквартирного будинку немає і ніколи не було на прибудинковій території багатоквартирного будинку по вул. Стуса, 23 в користуванні особисто ділянки.

ОСОБА_6 помилково вважав, що сама по собі наявність Дозволу Козятинської міської ради № 304 від 14.11.2002р. на складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку по вул. Стуса, 23 м. Козятин є умовою та підставою розподілу приибудинкової території багатоквартирного будинку на частки.

При встановленні меж всієї прибудинкової території по вул.. Стуса, 23 в натурі на місцевості не взяв до уваги і не відобразив в Абрисі споруду сараю «Б», що перебуває у спільній сумісній власності всіх співвласників будинку.

Позивачка вважає, що пропустила строк з поважних причин , так як у неї склались важкі життєві обставини, вона хворіла з 2004 року , в 2009 році перебувала на реабілітації після хвороби. Крім того з 2011 року вона намагається захистити своє право та оскаржує рішення різних установ до суду, є юридично необізнаною, а тому просила поновити строк для звернення до суду.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову. При цьому пояснила,що ОСОБА_1С в січні 2003 року звернулася із заявою до ПП « Фролова «, (нині це ПП « Земельний центр «) провести роботи по проекту відведення земельної ділянки та видати державний акт на право власності на земельну ділянку згідно існуючих меж для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.. При цьому надала необхідний перелік документів.в тому числі дозвіл Козятинської міської ради на виготовлення технічної документації на земельну ділянку по вул..Стуса 23 в м.Козятині . Після цього працівник ПП «Фролова « виходив на місце, де ОСОБА_1 показувала межі земельної ділянки, погодила межі земельної ділянки з сусідами, про що зазначено в протоколі погодження та встановлення меж земельної ділянки, узгодила проект відведення земельної ділянки з усіма службами, а лише після того даний проект відведення був поданий на затвердження Козятинської міської ради, був погоджений з Козятинським міським відділом земельних ресурсів , управління містобудування та архітектури , Козятинської регіональної екологічної інспекції та пройшов експертизу . Після цього лише отримала державний акт на право власності на земельну ділянку. З того часу ніяких претензій не було аж до тих пір, поки мешканці іншої квартири почали оформляти документи на земельну ділянку біля їхньої квартири. Вважає, що ПП» Земельний центр « діяв відповідно до закону, яке існувало на той час. Якби були виявлені порушення, то Козятинська міська рада не затвердила б проект відведення земельної ділянки.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні позову. При цьому пояснила, що ОСОБА_1 першою ще в 2003 році отримала державний акт на право власності на земельну ділянку біля будинку 23 по вул..Стуса в м.Козятині. Між ОСОБА_1 та ПП «Фроловим « нині «Земельний цент « були договірні відносини , на підставі чого ОСОБА_10 приступив до виготовлення технічної документації на спірну земельну ділянку. Протокол погодження ( встановлення ) та закріплення меж земельної ділянки датований 22.05.2003 року, погодила ОСОБА_1 та ОСОБА_11 з суміжними власниками земельних ділянок, при цьому особисто збирала підписи власників земельних ділянок. В даному проекті маються підписи навіть тих землевласників, які не межують з земельною ділянкою ОСОБА_1 ОСОБА_10 не збирав підписи суміжних землекористувачів , це все робила ОСОБА_1 Вона погоджувала проект відведення земельної ділянки з усіма іншими службами, і лише після того проект відведення був затверджений рішенням Козятинської міської ради та видано державний акт на право власності на землю. Позивачка оскаржувала рішення міської ради про затвердження проекту відведення земельної ділянки та зверталася в суд із позовом про визнання недійсним державних актів на право власності на земельну ділянку, але їй було відмовлено в позові.

Крім того позивачкою пропущено строк позовної давності , оскільки вона знала про наявність протоколу погодження меж земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 ще з 2003 року, а земельної ділянки ОСОБА_5 ще з 08.04.2011 року, коли оскаржувала рішення Козятинської міської ради від 31.12.2010 року про затвердження ОСОБА_5 технічної документації на земельну ділянку площею 261 кв.м по вул..Стуса 23/2 по існуючим межам та просила визнати недійсним державний акт на земельну ділянку площею 261 кв.м. виданий на імя ОСОБА_5 та державний акт на земельну ділянку площею 229 кв.м виданий ОСОБА_1 , де їй було відмовлено в позові .

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідка , дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що на прибудинковій території по вул. Стуса, 23, в центрі м. Козятин, Вінницької області розміщено житловий будинок , який складається з трьох квартир, що належать ОСОБА_1, ОСОБА_4та ОСОБА_8та належна до нього господарська споруда -сарай «Б».

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 05 жовтня 2004 року відповідно до рішення 10 сесії 24 скликання Козятинської міської ради від 15.08.2003 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0.0229га по вул..Стуса 23 в м.Козятині .

Як вбачається із оглянутої в судовому засіданні технічної документації – проект відведення земельної ділянки ОСОБА_1, ОСОБА_11, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель на споруд, що розташований в м.Козятині по вул..Стуса 23 за рахунок земель Козятинської міської ради, розроблений ПП ОСОБА_10 згідно з дозволом № 304 Козятинської міської ради від 14.11.2002 року та на підставі заяви ОСОБА_1 .

Даним проектом відповідно до ст.. 118 ЗК України, в редакції, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, передбачено відвести земельну ділянку ОСОБА_1 ОСОБА_11 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, загальною площею 229 кв.м.

В матеріалах проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_1 по вул..Стуса 23 в м.Козятині Вінницької області міститься власноручно написана заява ОСОБА_1 на ім’я приватного підприємця ОСОБА_10 провести роботи по проекту відведення земельної ділянки та видати державний акт на право власності згідно існуючих меж для будівництва та обслуговування будинку, господарських споруд датована 10.01.2003 року; копія свідоцтва про право власності на житло, де ОСОБА_1 ОСОБА_11 належить 54/100 долі від будинку по вул..Стуса 23/1, дозвіл Козятинської міської ради від 14.11.2002 року № 304 про надання дозволу приватному підприємцю ОСОБА_10 на складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по вул..Стуса 23 в м.Козятині згідно заяви ОСОБА_1: висновок Козятинського міського відділу земельних ресурсів про наявність обмежень щодо надання земельної ділянки від 18.07.2003 р. № 166 ; висновок управління містобудування та архітектури Козятинської міської ради про відсутність обмежень земельної ділянки по вул..Стуса 23 від 10.02.2003р № 75 ; висновок Козятинської регіональної екологічної інспекції від 20 червня 2003 року № 136 яким згідно заяви ОСОБА_1 ОСОБА_11 погоджено проект відведення земельної ділянки по вул..Стуса 23 площею 228.75 кв.м ; висновок Козятинської міськрайсанепідемстанціїї від 26 травня 2003 року № 917 яким згідно заяви ОСОБА_1 погоджено проект відведення земельної ділянки по вул..Стуса 23.; протокол погодження ( втасновлення ) та закріплення меж земельної ділянки від 22 травня 2003 року, де маються підписи ОСОБА_1 ОСОБА_11 та суміжних землевласників ( землекористувачів ) ; абрис земельної ділянки по вул..Стуса 23 ; рішення Козятинської міської ради від 15.08.2003року № 194/03 10 сесії 24 скликання про передачу у приватну власність земельних ділянок, а також затвердження проекту відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, в тому числі ОСОБА_1, ОСОБА_11 в розмірі 229 кв.м.

Із оглянутої в судовому засіданні технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр.-ОСОБА_5С , в даний час правонаступник ОСОБА_12 міститься заява ОСОБА_5 на імя директора ПП «Земельний цент « від 12 серпня 2009 року про проведення робіт по складанню технічної документації, що посвідчує право власності на земельну ділянку ; дозвіл Козятинської міської ради від 11.08.2009 року № 120 про надання дозволу ОСОБА_5 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 258 кв.м АДРЕСА_3. .: висновок Козятинського міського відділу земельних ресурсів про наявність обмежень щодо надання земельної ділянки від 27.01.2012р № 1033; висновок управління містобудування та архітектури Козятинської міської ради про відсутність обмежень земельної ділянки АДРЕСА_3 від 23.12.2011р № 300 ; протокол відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_5 , без дати , з підписами суміжних землекористувачів, за виключенням ОСОБА_1; акт обстеження меж земельної ділянки від 27 жовтня 2010 року, складений комісією Козятинської міської ради встановлено, що межі земельної ділянки площею 0.0261 га яка розташована за адресою м.Козятинвул.Стуса 23 кв.2 є непорушними.Даний акт затверджений рішенням Козятинської міської ради від 13.12.2010 року № 27-У1 2 сесії 6 скликання. Рішенням Козятинської міської ради від 10.02.2012 року № 417-У1 15 сесії 6 скликання передано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд у розмірі 261 кв.м. по вул..Стуса 23/2 та затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку , в тому числі ОСОБА_5

ОСОБА_1 оскаржувала до суду рішення Козятинської міської ради 2 сесії 6 скликання від 13.12.2010 року № 27-У1 згідно яким ОСОБА_5 затверджено межу земельної ділянки площею 262 кв.м по ву.Стуса 23 кв.2 та просила визнати його незаконним та скасувати, а також просила визнати незаконним та скасувати рішення 15 сесії 6 скликання Козятинської міської ради від 10.02.2012 року №417-У1 в частині надання ОСОБА_5 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд АДРЕСА_3 площею 216 кв.м та визнати недійсним державний акт на дану земельну ділянку , а також просила визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 229 кв.м виданий ОСОБА_1. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року , яка залишена в силі ухвалою Вищого адімінстративного суду України від 22 листопада 2014 року , в позові ОСОБА_1 відмовлено. При прийнятті даного рішення було встановлено, що ОСОБА_1 першою із інших землекористувачів отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 229 кв.м. Протокол погодження меж від 22.05.2003 року ОСОБА_1, підписаний позивачкою, що свідчить про відсутність спору щодо меж на момент приватизації нею земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки пройшов експертизу, перевірку та внесений в базу даних Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК «.

Згідно ст..61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо якої встановлені ці обставини.

Згідно з п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону України питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Згідно зі ст.. 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні , подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адімністраціїї або сільської, селищної, міської ради за місцемзнаходлженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок прийнмається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до статей 4, 5 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003№ 858-IV (далі –Закону) в редакції, який діяв на момент виникнення правовідносин між позивачкою та відповідачем, суб'єктами землеустрою є органи державної влади та органи місцевого самоврядування; юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій; землевласники та землекористувачі. Об'єктами землеустрою є території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки.

Підстави проведення землеустрою передбачені пунктами «а» і «б» статті 22 Закону і здійснюються на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою. Козятинська міська рада, чиї повноваження, як розпорядник земель в межах населеного пункту, були визначені пунктом 12 розділу Х Земельного кодексу України надала ПП ОСОБА_10 дозвіл № 304 від 14.11.2002 року на відведення земельної ділянки по вул. Стуса,23, проте міська рада не була замовником цих робіт.

Стаття 26 Закону визначає, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Розробниками документації із землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону.

Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

Частина 2 статті 27 Закону визначала, що замовники документації із землеустрою за рахунок власних коштів мають право на вибір розробника та укладення з ним договору, якщо інше не передбачено законодавством України.

Будинок за адресою вул. Стуса,23, м. Козятин має три квартири. Позивачкою не надано жодних доказів про узгодженість із іншими власниками квартир про вибір виконавця землевпорядних робіт, аби були виконані роботи на всю земельну ділянку.

У даному випадку позивачка самостійно обрала розробника і була замовником виконання робіт по виготовленню проекту відведення ОСОБА_1 та ОСОБА_13 на земельну ділянку за адресою вул. В.Стуса 23/1, про що засвідчує лист від 10.01.2003 р. ОСОБА_1 до ПП ОСОБА_10, що міститься у проекті відведення, із проханням «провести роботи по проекту відведення земельної ділянки і видати державний акт на право власності згідно існуючих меж для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд».

Згідно пункту «а» статті 27 Закону замовники документації із землеустрою мають право доручати розробникам виконання робіт із землеустрою. Замовивши роботи з виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку, позивачка доручила ПП ОСОБА_10 виконання робіт із землеустрою. При цьому чинність пункту «е» цієї статті надавала позивачці право здійснювати контроль за виконанням робіт із землеустрою в порядку, встановленому законом, в чому не була обмежена, оскільки першою без згоди інших співвласників виявила бажання відвести свою ділянку.

Відповідно до частини 2 ст. 42 Земельного кодексу України (в редакції 2003 року) передбачено, у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Доказів про створення об?єднання співвласників житлового будинку позивачка не надала.

Згідно частини 3 статі 42 ЗКУ порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Наведена норма не встановлює категоричних приписів для виконавця робіт із землеустрою діяти в межах цієї норми, що могло б впливати на порушення прав позивачки, заподіяних протиправними діями відповідача.

Пункт «б» частини 3 статті 27 Закону визначав обов’язки замовника, згідно якого замовник зобов’язаний надавати вихідну документацію, необхідну для виконання робіт із землеустрою.

У пункті 4 технічного завдання, погодженого ПП ОСОБА_10, затвердженим 13.06.2003 року начальником Козятинського міського відділу земельних ресурсів ОСОБА_9 (далі-Технічне завдання), вказано, що вихідними даними є правовстановлюючі документи гр. ОСОБА_1, ОСОБА_11; протокол погодження та закріплення меж земельної ділянки; планово-картографічні матеріали; інші графічні матеріали, що обґрунтовують розмір земельної ділянки.

Отже, як вихідні дані проект відведення містить:1) свідоцтво про право на власність на житло від 12.11.1993 року, яке не має дописок про право власності на сарай; 2) протокол погодження та закріплення меж земельної ділянки від 22.05.2003 року; 3) із планово-картографічних матеріалів – абриси зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1, ОСОБА_11

Пункт 10 Технічного завдання встановлювало зобов’язання сторін, при якому замовник зобов’язаний був забезпечити виконавцю умови для обстеження земельної ділянки; надання земельної ділянки погодити з відповідними установами, організаціями. Виконавець зобов’язаний був подати звіт по проекту відведення на розгляд міської ради, своєчасно інформувати замовника щодо матеріалів необхідних для подальшого виконання робіт.

З урахуванням наданих вихідних даних та визначеними зобов’язаннями позивачка самостійно погоджувала проект відведення земельної ділянки, що підтверджується отриманими нею висновками регіональної екологічної інспекції від 20.06.2003 року № 136; Козятинської міськрайсанепідемстанції від 26.05.2003 року № 35; Козятинського міського відділу земельних ресурсів про наявні обмеження щодо надання земельних ділянок від 18.07.2003 року № 166. Отже, й не могла бути не обізнаною щодо меж, площі, конфігурації земельної ділянки, розташованих на ній об’єктів нерухомого майна, відсутності на плані ще однієї ділянки, на якій за її твердженнями знаходився сарай.

В свою чергу виконавець виконав зобов’язання: надав проект відведення на затвердження у Козятинську міську раду.

Стаття 385 Цивільного кодексу України встановлює, що власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку, користування квартирами та спільним майном житлового будинку можуть створювати об'єднання власників квартир (житла). Таке об'єднання може бути створено також власниками житлових будинків. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Згідно абзацу 9 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Отже, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, або ж відсутність такого не залежало від волі розробника документації із землеустрою і не випливало із умов виконання замовлення. Відповідно й не спричиняє правових наслідків, що спростовує протиправність дій відповідача при виконанні робіт із землеустрою на ділянках по вул. Стуса, 23/1 та Стуса, 23/2 у м. Козятині. Адже, виявивши бажання першою серед власників квартир будинку 23 по вул. Стуса у м. Козятині приватизувати земельну ділянку, позивачка не надала доказів ініціювання, або ж відмови інших власників на її ініціювання створити об'єднання співвласників багатоквартирного будинку і отримати прибудинкову територію у спільну сумісну власність. Навпаки: одноосібно виявила бажання приватизувати разом із ОСОБА_11 земельну ділянку згідно існуючих меж.

Абзац 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає, що прибудинкова територія – це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Враховуючи, що на момент виготовлення ПП ОСОБА_10 проекту відведення ОСОБА_1 та ОСОБА_11 державний акт на право власності земельною ділянкою для обслуговування багатоквартирного будинку, розташованого за адресою вул. В. Стуса, 23,

м. Козятин, не видавався, відповідно й територія навколо будинку не мала статусу прибудинкової, аби розробник документації із землеустрою здійснював відведення визначене співвласниками земельної ділянки по вул. В.Стуса, 23, м. Козятин. Відведення земельних ділянки, як ОСОБА_1, ОСОБА_11, так й ОСОБА_5 відбувалося із земель, які перебували у розпорядженні Козятинської міської ради, виключно у компетенції якої згідно ст. 26 ч.34 Закону України "Про місцеве самоврядування " перебувають питання земельних відносин.

Позовні вимоги щодо твердження позивачки про обов’язок ПП ОСОБА_10 здійснити розподіл земельної ділянки відповідно до частки у вартості будинку, посилаючись на статтю 120 Земельного кодексу України, спростовуються тим , що вихідні дані, надані позивачкою, не містили відомостей про частки осіб у вартості будівлі, оскільки власники квартир будинку 23 по вул. Стуса одночасно не подавали заяв до одного і того ж розробника із землеустрою ; кожен із власників відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про землеустрій» мав право вибору іншого виконавця робіт. (Так для виконання робіт із землеустрою на земельній ділянці за адресою вул. В.Стуса, 23/2 ОСОБА_5 було обране приватне підприємство «Земельний центр») ; 54/100 долі від будинку, які вказані у свідоцтві на право власності на житло від 12.11.1993 р., виданого ОСОБА_1 та ОСОБА_11, не є тотожними з поняттям належної їй частки у вартості будівлі. Адже, частки осіб у вартості будівлі могли бути різними, більшими і не відповідати частці долі від будинку. До того ж позивачкою не надано документів, які підтверджують її частку вартості у будівлі; тлумачення частини 4 статті 120 Земельного кодексу України ( в редакції від 26.04.2003, передбачає, якщо в договорі відчуження будівлі і споруди не передбачено іншого, то перехід права власності на земельну ділянку до кількох осіб визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі і споруди Очевидно, що дана норма регулює порядок набуття права власності на земельну ділянку при вторинному переході права власності, а тому у даному випадку не може застосовуватись і надавати переваг суб’єкту земельних відносин під час реалізації ним права власності на земельну ділянку в ході безоплатної приватизації земельної ділянки, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_11 набули права власності на житло в ході приватизації державного житлового фонду, а не за договором відчуження. ОСОБА_5 набув право власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, ОСОБА_8 –договору дарування квартири.

Частиною 3 статті 20 закону встановлено, що власники землі,землекористувачі, у тому числі орендарі, при здійсненні землеустрою зобов'язані забезпечити доступ розробникам документації із землеустрою до своїх земельних ділянок, що підлягають землеустрою.

Із абрисів земельної ділянки, який міститься в проекті ОСОБА_1 очевидно, що під час виконання робіт по відведенню земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_11 землекористувачі забезпечили доступ розробнику документації із землеустрою до своїх земельних ділянок. Про це засвідчують схематичні абриси конфігурації земельної ділянки по Стуса 23 із нанесеними на ними схематичними об’єктами нерухомого майна. Зокрема, на земельній ділянці, яка не входила в межі плану державного акта ОСОБА_1, вказано, що два землевласники ОСОБА_14 та ОСОБА_5 не розділені.

Очевидність таких відомостей на момент виготовлення проекту, який виготовлявся на замовлення позивачки, не спонукав її до заявлення вимов до розробника про відведення їй земельної ділянки в частині, яка у 2012 році була відведена ОСОБА_5

Пункт «г» частини 3 статі 27 Закону визначав обов’язок замовника прийняти виконанні роботи та оплатити їх. Отримання державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,229 га по вул. Стуса 23/1, м. Козятин засвідчує факт прийнятих позивачкою виконаних робіт при наданому пунктом «е» частини 1 статті 27 Закону правом здійснювати контроль за виконанням робіт із землеустрою.

Згідно частини 2 статті 50 Закону визначено, що порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 10; 11 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 677, погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства. Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською

держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у або користування передача у власність земельних ділянок.

У проекті відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_11 наявний висновок державної землевпорядної експертизи від 23.12.2003 року № 594 Вінницького обласного головного управління земельних ресурсів та рішення Козятинської міської ради 10 сесії 24 скликання від 15.08.2003 року «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам», яким затверджено проект відведення земельної ділянки ОСОБА_1С, ОСОБА_11 та передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 229,0 кв. м .Козятині по вул.Стуса 23. ОСОБА_1 отримано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку, який є основним документом, що підтверджує право власності, а протоколи погодження ( встановлення ) та закріплення меж земельних ділянок є виключною формою документа , розробленого виконавцем робіт ПП"Земельний центр " , який слугував для підтвердження факту відсутності спірних питань і можливості подальшого виконання робіт, повязаних із виготовленням правоустановлюючих документів на земельні ділянки.

Таким чином з огляду на вищевикладене суд вважає, що підстав для визнання протоколу встановлення та закріплення меж земельної ділянки від 23.06.2003 року ОСОБА_1 по вул.Стуса 23 в м.Козятині Вінницької області, про визнання недійсним протоколу встановлення та закріплення меж земельної ділянки по вул.Стуса 23 в м.Козятині Вінницької області без дати , ОСОБА_5, та, проектів відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_4 виготовлені ПП "Земельний центр " недійсними немає.

Відповідно до ч.2,3 ст.. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 60 ЦПК України передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.3 ст.60 ЦПК України ).

Згідно ст.. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно принципів ст..257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд вважає, що позивачка не надала переконливих доказів для поновлення строку звернення до суду, а тому самостійною підставою для відмови у позові є крім іншого і пропуск позивачкою строків звернення до суду

Керуючись ст.ст. 12,13 , 256,257 ЦК України, ст. 42 ЗК України, ст. ст.3,10, 27,31, 57-60, ч.3 ст. 61, 208,209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Відмовити в позові ОСОБА_1 до приватного підприємства "Земельний центр " про визнання недійсними протоколу встановлення та закріплення меж земельної ділянки від 23.06.2003 року ОСОБА_1 по вул.Стуса 23 в м.Козятині Вінницької області, про визнання недійсним протоколу встановлення та закріплення меж земельної ділянки по вул.Стуса 23 в м.Козятині Вінницької області без дати , ОСОБА_5, та, проектів відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування

житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_4 виготовлені ПП "Земельний центр ".

На рішення суду може бути подарна апеляція до апеляційного суду Вінницької області через Козятинський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Судя: підпис ОСОБА_15

Згідно з оригіналом.

суддя

секретар

Дата документу 23.03.2016 року