Справа № 214/1025/16-ц

2/214/1448/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 березня 2016 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Прасолова В.М.

при секретарі – Горбуновій Л.С.

за участю позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» (далі за текстом «ТОВ»), в якому просить: визнати договір фінансового лізингу № 003347 від 27 січня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ недійсним, стягнути з ТОВ на свою користь грошові кошти в розмірі 40400 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову наводить наступне. 27.01.2016 р., у місті Луцьк Волинської області, в офісному приміщенні на проспекті Волі, 66 між ТОВ в особі ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності №38 від 17.12.2015р., та ним, позивачем, був укладений договір фінансового лізингу №003347. Вказаний договір, відповідно до вимог чинного законодавства, вважає недійсним, а сплачені ним відповідачу кошти такими, що підлягають поверненню з наступних підстав. Приблизно в другій декаді січня 2016 року, на сайті «Авториа» (сайт оголошень щодо продажу автомобілів за адресою:auto.ria.com), займаючись пошуками нового автомобіля, прочитав об`яву ТОВ про те, що продається новий автомобіль «РЕНО» 2013 року випуску в комплектації з бензиновим двигуном об’ємом 1,6 куб.см. з механічною коробкою передач, 4х2. Вартість автомобіля була вказана 184000 грн. ОСОБА_3 було зазначено, що покупцю пропонується по акції встановити газобалонне обладнання за ціною 3700 грн. та в подарунок комплект зимової гуми. Приблизно 24 січня 2016 року зателефонував на вказаний в об`яві номер «097-639-32-62», відповіла жінка, яка назвалась менеджером ТОВ в місті Луцьк на ім`я ОСОБА_2, підтвердила наявність вказаного в об`яві автомобіля в їхньому салоні в місті Луцьк за адресою: проспект Волі, 66, пояснила, що її компанія проводить розпродаж нереалізованих автомобілів за ціною 2013 року. Представник ТОВ пояснила, що потрібно приїхати в м. Луцьк, підписати договір, сплатити попередню оплату в сумі не меншій 20% вартості автомобіля, після чого автомобіль перегонять в м. Кривий Ріг. Сплативши залишок ціни, він, позивач, зможе його забрати у менеджера ОСОБА_3 як ціна була досить приваблива, порадившись з дружиною – ОСОБА_4, вирішив придбати цей автомобіль. 26.01.2016 р. разом з дружиною, придбавши квитки на залізничний транспорт, поїхали в місто Луцьк Волинської області. 27.01.2016 р., прибувши в місто об 11-25 год., зателефонував менеджеру ТОВ - ОСОБА_2, яка запросила приїхати до офісу, розташованому на проспекті Волі, 66 в місті Луцьк Волинської області. Як виявилося, за вказаною адресою знаходився багатоповерховий житловий будинок. Офісне приміщення, з назвою ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», розміщеною на вивісці, знаходилось на першому поверсі з окремо розташованим входом на фасадну частину будинку. Ніяких показових стоянок нових автомобілів біля офісу та будинку не було. В офісі ТОВ було три жінки. Одна з них назвалась менеджером ТОВ - ОСОБА_2 (в подальшому, показала свій паспорт громадянки України). ОСОБА_2 пояснила, що автомобіль, за яким він з дружиною приїхали, вже проданий місцевому жителю, запропонувала придбати такий же автомобіль, який знаходиться на площадці їхнього представництва в місті Суми. Тетяна зазначила, що навіть ціна автомобіля значно нижча - 167000 грн. Порадившись з дружиною, погодились на цю пропозицію. ОСОБА_2 пояснила, що ми повинні сплатити 20% від вартості автомобіля, що становить 33400 грн. Враховуючи моє бажання встановити газобалонне обладнання по акційній ціні 3700 грн., ОСОБА_2 назвала загальну суму до сплати 37100 грн. Вона запропонувала округлити суму першого внеску до 40000 грн., щоб було менше сплачувати залишкову вартість автомобіля. Отримавши їх згоду,ОСОБА_2 дала платіжний документ з банківськими реквізитами рахунку ТОВ в АТ «ОСОБА_5 Аваль» №26004482354 для сплати на цей рахунок 40000 грн. ОСОБА_2 сказала, що буде займатись оформленням договору, а вони, щоб не втрачати час, повинні сплатити перший внесок в банк, бо зі слів ОСОБА_2 через пів години запланована зустріч з іншими покупцями для оформлення договору. Тетяна наполягала на негайному проведенні платежу, до підписання договору, щоб автомобіль в місті Суми можна було забронювати та його нікому не відчужили. Повіривши менеджеру ТОВ, не читаючи умов договору, пішов з дружиною в найближче відділення банку по вул. Винниченка, 25 в м. Луцьк і сплатив по наданих ОСОБА_2 реквізитах 40000 грн. на рахунок ТОВ №26004482354 в АТ «ОСОБА_5 Аваль» та 400 грн. комісії за послуги банку. Повернувшись з дружиною, надали ОСОБА_2 квитанцію, а остання запропонувала підписати договір №003347 фінансового лізингу щодо автомобіля 2015 року випуску вартістю 347973,00 грн. ОСОБА_2 пояснила, що ТОВ змушений, в зв’язку вимогами законодавства, офіційно укладати договори щодо продажу автомобілів 2015 року випуску. ОСОБА_2 запевнила, що при отриманні ним, позивачем, вибраного автомобіля «Рено» 2013 року випуску в м. Кривому Розі, він сплатить залишок вартості автомобіля - 127000 грн., а договір буде приведений у відповідність до характеристик придбаного автомобіля, шляхом перепідписання. Враховуючи, що вже сплатив перший внесок, довелось погодитись із запевненнями менеджера. ОСОБА_2 повідомила, що автомобіль «Рено» 2013 року випуску пригонять йому в м. Кривий Ріг, після встановлення ГБО, до 29.01.2016р. Наполягає, що фактично, використовуючи його, позивача, юридичну неграмотність, складність для розуміння положень фінансового лізингу, великий об`єм договору – 12 сторінок дрібним шрифтом, та обмежений час на ознайомлення, ОСОБА_2 свідомо ввела його в оману щодо дійсних умов договору і він підписав цей правочин. 28.01.2016 р. зателефонував ОСОБА_2 на вказаний на її візитній карточці номер, проте ніхто не відповідав. Потім зателефонував на вказаний в об`яві номер «097-639-32-62». Мені відповіла якась жінка і пояснила, що ОСОБА_2 у відрядженні в м. Харків, а його автомобіль пошкодили при установці ГБО, дала київський номер телефону 044-332-39-90 центрального офісу ТОВ і порадила зателефонувати туди. Зателефонувавши декілька раз на наданий номер, отримав роз’яснення невідомого чоловіка наступного змісту: «Ви підписали договір щодо покупки автомобіля 2015 року,повинні сплатити 20% від вартості автомобіля - 347973,00 грн., після чого його Вам відправлять». Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій сторін (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Поняття фінансового лізингу надається у статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», який являє собою вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Пунктом 1.3 договору ТОВ взяв на себе зобов’язання придбати і передати позивачу майно - автомобіль, тобто даний договір є договором непрямого лізингу. Відповідно до частини 1 ст. 807 ЦК України і частини 1 ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Стаття 184 ЦК України річчю, визначеною індивідуальними ознаками називає таку річ, яка наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Частиною 2 статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що істотною умовою договору лізингу є предмет лізингу. Відповідно до частини 1 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач має право: обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю; відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям; вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу. У розділі договору фінансового лізингу, який дає визначення термінів, зазначено, що предметом лізингу є транспортний засіб, зазначений в п. 1.1 договору та специфікації в додатку №2 (автомобіль, сільськогосподарськатехніка, комерційна, будівельна техніка та ін.), який підлягає обов’язковій державній реєстрації. У пунктах1.1 і 1.2 договору вказано, що предметом лізингу по договору є автомобіль марки Рено», модифікація - expression в комплектації з бензиновим двигуном об’ємом 1,6 куб.см. з механічною коробкою передач, приводом 4х2, вартість якого вказана у Додатку № 1. Специфікація у Додатку № 2 до Договору містить лише вищенаведені характеристики та вартість автомобіля – 12887,89 дол. США. Індивідуальними ознаками автомобіля, зокрема, являються: марка, модель, тип, об`єм двигуна, тип пального, колір, дата випуску, вартість тощо. Зі змісту Договору і Додатку № 2 до нього (специфікація) вбачається, що предмет фінансового лізингу автомобіль, не визначений, оскільки відсутні його технічні й індивідуальні характеристики, рік випуску, продавець тощо. Наполягає, що укладений ним з ТОВ договір фінансового лізингу не містить обов`язкових істотних умов договору, оскільки він не містить таких індивідуальних ознак автомобіля, який наділений тільки йому властивими ознаками, що вирізняють цей автомобіль із поміж інших однорідних авто. Зі змісту Договору фінансового лізингу та платіжного документу на сплату 40000 грн. вбачається, що сплачена мною сума у розмірі 40000 гр. являється адміністративним платежем, який є одноразовою платою лізингоодержувачем лізингодавцю за перевірку, розгляд та підготовку документів для оформлення даного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до пункту 17 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Визначення умов договору приєднання закон відносить до питань внутрішньої діяльності лізинговою компанії, перевірка, розгляд та підготовка документів для укладення договору не являється такою послугою, яка визначена Законом України «Про захист прав споживачів» у п. 17 статті 1, а також частина 2 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» не передбачає лізингового платежу пов`язаного з укладенням самого договору фінансового лізингу. ому, включення таких витрат в ціну договору і зобов’язання споживача їх оплатити не відповідає вимогам закону. пункті 9.4 Договору зазначено, що у разі збільшення вартості предмета лізингу, лізингоодержувач повинен одноразово сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем та передачі його лізингоотримувачу. Крім того, п.п. 8.1, 8.3 Договору погоджена сторонами вартість предмета лізингу, однак лише на момент укладення договору (12887,89 доларів США). За умовами договору, вона може бути змінена, в залежності від зміни обмінного курсу долара США до української гривні або у разі зміни відпускної ціни транспортного засобу у продавця. ОСОБА_3 умови договору вважає несправедливими, оскільки відповідно до вимог викладених у пункті 13 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору. Згідно пункту 12.1 договору, у випадку розірвання даного договору лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі та не отримав транспортний засіб має право розірвати договір за власним бажанням. Лізингодавець повертає сплачені кошти авансового платежу за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання договору - 40 % від сплаченої суми авансових платежів. В такому випадку адміністративний платіж за організацію даного договору лізингоодержувачу не повертається. ОСОБА_3 умови договору вважає є несправедливими з огляду на те, що наслідком розірвання договору з ініціативи лізингодавця є неотримання транспортного засобу лізингоодержувачем, та ще й при цьому понесення ним неоправданих витрат: утримання штрафу у розмірі 40 % від сплаченого авансового платежу і повне неповернення йому сплаченого авансового платежу. Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими являються також умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункт 3); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника) (пункт 7); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11). Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина 1). Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача (частина 2). Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору (пункт 10 частини 3). Наведений у частині 3 статті 18 Закону перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (частина 4). Укладений 27.01.2016р. договір фінансового лізингу є досить об`ємним - на 12 аркушах мілким шрифтом, є юридично складним і утрудненим для одноразового сприйняття при читанні, у зв’язку з чим для його прочитання, детального вивчення і зрозуміння його положень потребується досить тривалий проміжок часу. Не має юридичної освіти, не обізнаний, у тому числі, із таким видом договору як фінансовий лізинг. При укладенні договору потребував певного часу для ознайомлення із умовами цього договору, якого представник ТОВ умисно не надала. Відповідно до правил пункту 2 частини 6 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому. Згідно положень статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється (частина 1). Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною (частина 1). Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що, якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману, зокрема, стосовно: ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг (пункт 3). Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. У частині третій зазначеної статті міститься перелік форм підприємницької діяльності, заборонених як таких, що вводять в оману, який не є вичерпним. Відповідач, укладаючи договір фінансового лізингу, ввів його, позивача, в оману, приховавши призначення першого платежу – адміністративного збору в сумі 40000 гр. під платіж за договором, який за умовами договору не повертається за любих випадків і не являється сплатою першого платежу по договору. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно загальних вимог необхідних для чинності правочину, викладених у частині 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Недійсний правочин, за правилами частини 1 ст. 216 ЦК України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України, однією із вимог, додержання якої є необхідним для чинності правочину, є спрямованість на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Наполягає, що дії ТОВ свідчать про відсутність у нього наміру вчинити дії спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків за договором: введення в оману представником ТОВ щодо предмету та ціни договору; місцем укладення договору зазначено м. Київ, що не відповідає дійсності, так як правочин складався там підписувався в м. Луцьк Волинської області. В розділі 18 Договору «Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін»вказаний код ЄДРПОУ іншого суб’єкта господарювання – 39706238. За вказаним ідентифікаційним кодом в Єдиному державному реєстрі зареєстроване ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТО-ГРАФ+". Код ЄДРПОУ (Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України) — унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Присвоєння кодів ЄДРПОУ проводиться державними реєстраторами, органами державної статистики, центральними органами виконавчої влади України. Код ЄДРПОУ зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. Він є обов'язковим для використання в усіх видах звітних та облікових документів суб'єкта господарювання і зазначається на його печатках та штампах. У всіх документах — адміністративних, фінансових чи інших, де фігурує підприємство (організація), обов'язково вказується ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ. Згідно з даними ЄДР – ідентифікаційний код Відповідача – 39733392. В розділі 18 Договору «Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін» вказаний банківський рахунок Відповідача в АТ «ОСОБА_5 Аваль» - 26001479423. Проте, в платіжному документі, виписаному менеджером Відповідача і на який я сплатив внесок в сумі 40000 грн. був зазначений інший рахунок - №26004482354. Згідно Єдиного державного реєстру судових рішень, на день звернення мною до суду, в районні суди України,тільки на протязі 2015 року, звернулося більше 600 громадян з позовом до ТОВ про визнання договорів фінансового лізингу недійсними та стягнення грошових коштів. Обставини та умови укладення оскаржуваних правочинів ідентичні викладеним ним обставинам по справі. З метою досудового врегулювання спору, 30.01.2016 р. направив на адресу ТОВ лист, де зазначив недійсність умов договору та вимагав негайно повернути сплачені 27.01.2016 р. на рахунок №26004482354 в АТ «ОСОБА_6 Аваль» 40000 грн. шляхом перерахування на його особистий рахунок зазначений в додатку до цього листа. Крім того, потребував надіслати мені інформацію щодо: договорів поставки (купівлі-продажу) автомобіля «Рено» чорного кольору з об`ємом двигуна 1,6 куб.см.(який мав намір придбати та який зі слів менеджера був наявний у ТОВ на час укладання договору) станом на 27.01.2016 року і по даний час, бухгалтерські документи про прийняття на баланс ТОВ цього авто та документи про його реєстрацію; копії завірених автосалоном/автодилером прайсів про вартість автомобіля «Рено» чорного кольору з об`ємом двигуна 1,6 к.см.2013 р.в. станом на 27.01.2016 року і по даний час; у разі наявності на балансі ТОВ вищевказаних авто, відомості про їх місцезнаходження, а також наявність у ТОВ «салонів» та «майданчиків» для зберігання автомобілів із зазначенням їх адрес; відомості про зареєстровані в Україні автосалони та офіційних автодилерів, з якими ТОВ укладає (укладало) договори (укладало) договори поставки або купівлі-продажу автомобілів із документальним підтвердженням співробітництва (копії договорів, прайсів автосалонів/дилерів). Вказаний лист відповідач отримав 05.02.2016 року, проте, на час звернення з позовною заявою до суду, відповіді не на дав, в телефонному режимі надати інформацію щодо стану розгляду звернення відмовляється.

У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, підтвердивши зміст позовної заяви.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання заяви не надав, від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку з чим, на підставі ст. 224 ЦПК України, за згодою позивача, судом проведено заочний розгляд справи.

У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: договір (а.с.5-10), інформація (а.с.11, 12), квитанція (а.с.12), проїзні документи, чеки (а.с.13), витяг (а.с.14).

Суд, оцінивши відповідно до ст. 58 ЦПК України, досліджені у судовому засіданні договір (а.с.5-10), інформація (а.с.11, 12), квитанція (а.с.12), проїзні документи, чеки (а.с.13), витяг (а.с.14) вважає ці докази належними, так як вони містить інформацію щодо до укладення договору та внесення позивачем сум на користь ПАТ.

Суд, оцінивши відповідно до ст. 59 ЦПК України, досліджені у судовому засіданні квитанцію, договір, заяву, повідомлення, вважає ці докази допустимими, так як вони отримані без порушення порядку, встановленого законом.

Суд, оцінюючи відповідно до ст. 212 ЦПК України, всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо, досліджені наявні у справі докази, вважає, що у судовому засіданні встановлені наступні факти та обставини.

27 січня 2016 року в м. Луцьку між позивачем та ТОВ був укладений договір, згідно якого, позивач просив відповідача надати йому автомобіль «Рено», модифікація – «expression» в комплектації з бензиновим двигуном об’ємом 1,6 куб.см. з механічною коробкою передач, приводом 4х2, вартість якого 12887,89 дол. США.

Відповідно до п.3.3.1 договору від 27 січня 2016 року на позивача покладений обов’язок до отримання предмету лізингу сплатити авансовий платіж у розмірі - 50,00%, сума якого становить – 6443,94 доларів США.

Позивач 27 січня 2016 року сплатив за наданими ТОВ реквізитами адміністративний платіж у розмірі 40000 грн. 00 коп. та комісійний збір у сумі 400 грн.

Позивач досяг домовленості з ТОВ, що після сплати 40000 грн. 00 коп. отримає вищевказаний автомобіль, однак права на отримання автомобіля не одержав.

30 січня 2016 року позивач направив на адресу ТОВ лист, де зазначив недійсність умов договору та просив повернути сплачені 27 січня 2016 року 40000 грн., але відповіді не отримав.

Взаємини між сторонами регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про фінансовий лізинг», Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно ст.215 ч.1 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частиною першою статті 203 ЦК України. Згідно ст. 203 ч.1 ЦК України, зміст правочину не може суперечити, зокрема, цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 215 ч.3 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах передбачених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним. Відповідно до ст. 228 ч.3 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій сторін (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що істотною умовою договору лізингу є предмет лізингу.

Відповідно до ст.11 ч.1 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач має право: обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю; відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям; вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.

У розділі договору фінансового лізингу, який дає визначення термінів, зазначено, що предметом лізингу є транспортний засіб, зазначений в п. 1.1 договору та специфікації в додатку №2 (автомобіль, сільськогосподарськатехніка, комерційна, будівельна техніка та ін.), який підлягає обов’язковій державній реєстрації. У пунктах1.1 і 1.2 договору вказано, що предметом лізингу по договору є автомобіль марки Рено», модифікація - expression в комплектації з бензиновим двигуном об’ємом 1,6 куб.см. з механічною коробкою передач, приводом 4х2, вартість якого вказана у Додатку № 1. Індивідуальними ознаками автомобіля, зокрема, являються: марка, модель, тип, об`єм двигуна, тип пального, колір, дата випуску, вартість тощо. Зі змісту договору вбачається, що предмет фінансового лізингу автомобіль, не визначений, оскільки відсутні його технічні й індивідуальні характеристики, рік випуску, продавець тощо. Таким чином оспорюваний договір не містить обов`язкових істотних умов договору, так як в ньому відсутні індивідуальні ознаки автомобіля.

Тому, суд приходить до переконання, що оскільки всупереч вимогам ст.1 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг», в договорі не зазначені індивідуальні відомості про предмет лізингу, то відповідно до ст.ст.215 ч.1, 203 ч.1 ЦК України, маються підстави для визнання цього договору недійсним.

Згідно ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, робітник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими є, зокрема, умови договору про: надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Згідно вимог ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до умов оспорюваного договору позивач зобов’язаний сплатити адміністративний платіж в сумі 40000 грн. Як визначено в договорі адміністративний платіж сплачується за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору. Згідно п.12.1 цього договору, в разі розірвання договору, адміністративний платіж не повертається, будь-які умови повернення цього платежу або компенсації цього платежу не передбачені. На переконання суду, включення в договір платежу, який не пов'язаний з виконанням договору, а пов’язаний лише з підготовкою договору, суперечить вимогам ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», надання права ТОВ не повертати споживачу цей платіж або його компенсацію, суперечить вимогам ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, суд вважає, що є несправедливою та суперечить вимогам ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» стаття 8 вказаного договору, яка передбачає можливість для ТОВ збільшувати ціну, але не передбачає права позивача в такому випадку розірвати договір. ОСОБА_3, на переконання суду, є несправедливим пункт 1.4 спірного договору, згідно якого лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо.

ОСОБА_3 відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» як несправедлива умова договору є надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом. Згідно п. 2.1 договору, визначено, що строк договору діє протягом 78 календарних місяців, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов’язань сторонами. Таким чином, вказаний договір є укладеним на невизначений строк. Пунктом 3.2.6 цього договору передбачено право відповідача розірвати договір в односторонньому порядку, без зобов’язання завчасно повідомити про це позивача. На переконання суду, умови визначені в п.3.2.6 договору є, згідно вимог ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими.

Згідно положень статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Суд вважає, що відповідач, укладаючи договір фінансового лізингу, ввів позивача в оману, приховавши призначення першого платежу – адміністративного збору в сумі 40000 гр. під платіж за договором, який за умовами договору не повертається за любих випадків і не являється сплатою першого платежу по договору.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Тому, суд приходить до переконання, що включивши до оспорюваного договору несправедливі умови, ввівши позивача в оману стосовно суті адміністративного платежу, відповідач допустив порушення вимог закону, спрямованих на захист прав споживачів щодо заборони включати до договору несправедливі умови та допустив нечесну підприємницьку діяльність. Таким чином, на переконання суду, даний договір у зв’язку з порушенням гарантованих законом прав позивача, не відповідає інтересам суспільства, його моральним засадам, а тому маються передбачені ст. 228 ч.3 КК України підстави для визнання договору недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Судом встановлено, що за вказаним договором позивач сплатив відповідачу 40000 грн. 00 коп. Оскільки суд прийшов до переконання про недійсність договору, ця сума належить стягненню з відповідача на користь позивача.

Стаття 22 ЦК України надає право особі, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. Згідно ст.1192 ЦК України, суд може зобов’язати особу, що завдала шкоду майну, відшкодувати завдані збитки в повному обсязі. Судом встановлено, що за вказаним договором позивач для сплати на користь відповідача 40000 грн. 00 коп. поніс витрати в сумі 400 грн. 00 коп. на комісійний збір. Прийшовши до переконання про недійсність договору, суд вважає, що діями ТОВ з укладення договору позивачу завдана матеріальна шкода в вигляді витрат при вчиненні операції з оплати непередбаченого законом платежу. Тому витрати позивача на комісійний збір належать стягненню з ТОВ на користь позивача.

Зважаючи на викладене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають повному задоволенню, а тому позивач обґрунтовано, у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України звернувся за захистом своїх прав до суду.

Вислухавши позивача, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 10 ЦПК України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається та ст. 11 ЦПК України згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1102 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст.15, 16, 22, 203, 215, 216, 228, 806, 1192 України, ст.ст.1, 6, 11, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст.18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів».ст.ст. 8, 10, 11, 208, 212, 214, 215, 224, 88 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів – задовольнити повністю.

Визнати договір фінансового лізингу № 003347 від 27 січня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» - недійсним.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» грошові кошти в сумі 40400 грн. 00 коп.

Стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на користь держави судовий збір в сумі 1102 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов