ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 року м. Київ К/800/38349/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач),

Ліпського Д.В.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області

на постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 28 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України (далі - УПФУ) в Кролевецькому районі Сумської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії УПФУ в Кролевецькому районі Сумської області щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії та зобов'язання відповідача призначити і виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії.

Постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 28 травня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача, щодо відмови у призначенні позивачу відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі його десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Зобов'язано відповідача призначити та виплатити позивачу відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі його десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

У касаційній скарзі УПФУ в Кролевецькому районі Сумської області порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 працює в державному професійно-технічному навчальному закладі (далі - ДПТНЗ) «Кролевецьке вище професійне училище» на посаді фізрука з 20 жовтня 1977 року і з 01 вересня 1993 року на посаді керівника фізичного виховання та за внутрішнім суміщенням на посаді викладача згідно затвердженої тарифікації з кваліфікаційною категорією «спеціаліст вищої категорії».

Педагогічний та страховий стаж позивача за час роботи в ДПТНЗ «Кролевецьке вище професійне училище», (училище реорганізовувалася і його назва змінювалася) складає 37 років, що підтверджується записами трудової книжки та уточнюючими довідками, виданими ДПТНЗ «Кролевецьке вище професійне училище».

Позивач має кваліфікацію спеціаліста вчителя фізичної культури за спеціальністю фізичне виховання, має відзнаку «Відмінник освіти України», яку отримав у 2002 році, успішно проходив атестацію за період роботи фізруком, керівником фізичного виховання та як викладач фізичної культури.

З 18 грудня 2014 року позивачу призначена пенсія за віком. На день призначення пенсії він працював в ДПТНЗ «Кролевецьке вище професійне училище», де продовжує працювати.

На звернення позивача про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач листом №5/М від 17 березня 2015 року повідомив, що підстави для виплати такої допомоги відсутні, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» посади фізрука і керівника фізичного виховання не передбачені.

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії протиправними, звернувся до суду.

Відповідно до статті 1 Закону України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» (далі - Закон № 103/98) законодавство України про професійно-технічну освіту базується на Конституції України і складається з Закону України «Про освіту», цього Закону та інших нормативно-правових актів.

При цьому Закон України «Про освіту» застосовується в частині, що не врегульована спеціальним законом.

Спеціальним законом, що визначає права, обов'язки та соціальні гарантії педагогічних працівників професійно-технічного навчального закладу є Закон України «Про професійно-технічну освіту».

Відповідно до статті 45 цього Закону до педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів та установ професійно-технічної освіти належать викладачі, вихователі, майстри виробничого навчання, старші майстри виробничого навчання, інструктори виробничого навчання, методисти, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники професійно-технічних навчальних закладів та інші працівники, які беруть безпосередню участь у навчально-виховній роботі.

Вимоги до педагогічного працівника визначаються кваліфікаційною характеристикою, що затверджується Міністерством праці та соціальної політики України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти.

Для визначення відповідності педагогічного працівника займаній посаді, рівня його кваліфікації проводиться атестація.

Згідно із статтею 18 Закон України «Про професійно-технічну освіту» вище професійне училище належить до професійно-технічних навчальних закладів.

Відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 посада керівника фізичного виховання відноситься до педагогічних.

Держава забезпечує педагогічним працівникам професійно-технічних навчальних закладів та установ професійно-технічної освіти пенсію за вислугу років за наявності стажу безперервної педагогічної роботи не менше ніж 25 років (частина 2 статті 47 Закону № 103/98).

Згідно із пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального захисту при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджений у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 віднесено у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах посади директорів, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старших майстрів виробничого навчання, майстрів виробничого навчання, викладачів, педагогів професійного навчання, практичних психологів, соціальних педагогів, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Відповідно до примітки 3 вказаного Переліку, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

В період роботи позивача до 1992 року діяв Перелік установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, що є додатком до постанови Ради Міністрів від 17 грудня 1959 року № 1397 «Про пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я та сільського господарства».

Судами встановлено, що позивач, працюючи на посаді фізрука і керівника фізичного виховання за суміщенням, займав посаду викладача, яка відповідно до зазначених переліків дає йому право на пенсію за вислугу років, та виконував посадові обов'язки у тому самому закладі освіти, у той самий проміжок часу, що був відведений для основної роботи, отримуючи при цьому доплату за суміщення, яка включається до розрахунку та обчислення середньої заробітної плати в повному обсязі, сплачуючи при цьому відповідні відрахування та податки, та користувався усіма правами, обов'язками і відповідно і пільгами, передбаченими законодавством для посад, займаних позивачем.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій первинних документів (копій наказів про розподіл педагогічного навантаження по ДПТНЗ «Кролевецьке вище професійне училище» та розрахунково-платіжних відомостей за період з листопада 1977 року до грудня 1979 року включно, атестаційних листів) позивач, працюючи з 1977 року на посаді фізрука, а в подальшому з 01 вересня 1993 року - на посаді керівника фізичного виховання, весь час безпосередньо брав участь у навчально-виховному процесі як викладач фізичного виховання у ДПТНЗ «Кролевецьке вище професійне училище» та мав педагогічне навантаження, за що отримував додаткову оплату.

Внаслідок педагогічної діяльності ОСОБА_4 набув право на призначення пенсії відповідно до підпункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як педагогічний працівник.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає правильними висновки судів про право позивача на отримання грошової допомоги при призначенні пенсії за віком у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що судами не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області залишити без задоволення, а постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 28 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді

С.В. Головчук

Д.В. Ліпський

Ю.К. Черпак