ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2016 року м. Київ справа № 800/13/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

Вербицької О.В.

Суддів:

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Степашка О.І.

Юрченко В.П.

за участю:

cекретаря -

Мартиненка Г.В.

позивача - ОСОБА_7

представників позивача - ОСОБА_8, ОСОБА_9

представника відповідача - Пантелейчук Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_7

до

Вищої ради юстиції

про

визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _7 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_7) звернувся до Вищого адміністративного суду України із позовною заявою до Вищої ради юстиції (далі по тексту - відповідач, ВРЮ) про визнання незаконним та скасування рішення ВРЮ від 17.12.2015 року щодо внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_7

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення: - прийнято ВРЮ поза межами строку, протягом якого можливе його прийняття, оскільки станом на 23.01.2014 року (дата ухвалення позивачем судового рішення) діяла редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якої дисциплінарне стягнення до судді могло бути застосовано не пізніше року з дня вчинення проступку; - ВРЮ не вправі здійснювати повторну оцінку процесуального рішення та обставин його ухвалення, адже судове рішення ухвалене позивачем від 23.01.2014 року було предметом перевірки судом апеляційної інстанції, який за наслідками розгляду не скасував рішення ОСОБА_7, а лише змінив його в частині обрання більш м'якого запобіжного заходу та підтвердив існування обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, так і підстав для обрання запобіжного заходу; - відповідачем порушено порядок розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_7, оскільки 26.11.2015 року під час розгляду справи, позивачем були надані пояснення та відповіді на всі наявні запитання, за наслідками даного розгляду, ВРЮ прийнято рішення про відкладення розгляду справи, з підстав необхідності витребування додаткових матеріалів, які на думку позивача, не стосуються дисциплінарного провадження та стали вирішальними для прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.01.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_7 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним та скасування рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.01.2016 року закінчено підготовче провадження та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

У запереченні проти адміністративного позову відповідач просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_7, зазначає, що спірне рішення є законним та обґрунтованим, підстав для задоволення позову немає.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною третьої статті 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції» акти Вищої ради юстиції можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства.

Частиною четвертої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені статтею 171¹ КАС України. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, і не містять будь-яких обмежень щодо кола осіб, які вправі звернутись до суду з позовом, а також - обмежень щодо змісту, суті та об'єму оскарженого рішення, не конкретизують, які саме рішення, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ОСОБА _7 Указом Президента України від 07.10.2005 року № 1429/2005 призначений на посаду судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

07.11.2005 року ОСОБА_7 відповідно до статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» складено присягу.

Постановою Верховної Ради України від 02.12.2010 року № 2760-VI ОСОБА_7 обрано суддею вказаного суду безстроково. Указом Президента України від 15.06.2012 року № 395/2012 позивач переведений на роботу на посаду судді Дарницького районного суду м. Києва. З 02.07.2012 року виконує повноваження голови Дарницького районного суду м. Києва.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2014 року слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_7. постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання слідчого СВ Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_11 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_12 в рамках кримінального провадження № 12014100000000217, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.01.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 294 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та застосував до ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів - до 21.03.2014 року.

Ухвала слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_7 від 23.01.2014 року була предметом перевірки судом апеляційної інстанції, який за наслідками розгляду вказане рішення змінено в частині обрання ОСОБА_12 більш м'якого запобіжного заходу.

За висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - Комісія) від 24.10.2014 року № 5/02-14 визнано в діях позивача наявність ознак порушення присяги та направлено висновок з матеріалами перевірки до ВРЮ для подальшого розгляду та прийняття рішення.

Ухвалою від 10.09.2015 року ВРЮ відкрито дисциплінарну справу стосовно позивача за вищевказаним висновком Комісії.

За наслідками розгляду дисциплінарної справи 17.12.2015 року ВРЮ прийнято рішення щодо внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_7 із займаної посади за порушення присяги.

Рішенням ВРЮ встановлено, що вчинені суддею ОСОБА_7. дії під час розгляду кримінального провадження № 12014100000000217 та вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_12, якими порушені норми законодавства України, порочать звання судді, викликають сумнів у його об'єктивності та неупередженості, сумлінності виконання ним своїх обов'язків та принижують авторитет судової влади, є підставою для внесення подання про його звільнення з посади судді за порушення присяги.

Позивач серед іншого, в обґрунтування незаконності оспорюваного рішення Комісії зазначає про порушення останньою строків притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Заперечуючи такі доводи позивача, представник відповідача зазначив, що на момент вчинення суддею ОСОБА_7. встановлених порушень законодавством України можливість звільнення судді з посади за порушення присяги не обмежувалась в часі. На час розгляду дисциплінарної справи частиною 4 статті 96 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці. Отже, строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не сплив. Крім того, вважає, що Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», яким визначені повноваження та порядок діяльності Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, і висновок якої про порушення суддею присяги є обов'язковим для розгляду Вищою радою юстиції, встановлені особливі строки давності для притягнення судді до відповідальності з підстав порушення присяги.

Вислухавши пояснення позивача, його представників, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Вищої ради юстиції є протиправним з огляду на наступне.

Частиною другою статті 6, частиною другою статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах відповідно до законів України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою, другою статті 55, пункту 14 частиною першою статті 92, частиною першою статті 127 Конституцією України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні; виключно законами України визначається статус суддів.

Правовий статус суддів та гарантії їх незалежності визначені Конституцією України та законом.

Згідно із положеннями статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

В Рішенні від 09.01.2013 року у справі «Олександр Волков проти України» Європейський Суд з прав людини (далі - Суд) зазначив, що це рішення не обмежується вирішенням персонального питання конкретної особи, а стосується принципів діяльності державної влади в Україні. У вищевказаному рішенні Суд констатував, що ця справа викриває серйозні системні проблеми функціонування судової системи України. З цього рішення випливає, що такими проблемами є: відсутність реального поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, що спричиняє політичну та іншу залежність судів і суддів; політизованість механізму формування суддівського корпусу, яка виявляється в істотному політичному впливі на нього та «ручному» керуванні ним. Суд зазначив, що в Україні не встановлено строків давності для застосування звільнення судді з посади за порушення присяги, а його підстави - нечіткі й неоднозначні. Це зумовлює непередбачуваність і вибірковість застосування заходів відповідальності суддів; абсолютну беззахисність суддів перед безпідставним дисциплінарним переслідуванням, зокрема перед обвинуваченням у порушенні присяги.

Суд зауважив, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22.10.1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень. З рішення ВАСУ у справі заявника та доводів Уряду вбачається, що національне законодавство не передбачало будь-яких часових обмежень для проваджень щодо звільнення з посади судді за «порушення присяги». Хоча Суд не вважає за належне вказувати на те, наскільки тривалим повинен бути строк давності, він вважає, що такий підхід, коли строк притягнення до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарних справах, які стосуються суддів, є невизначеним, становить серйозну загрозу принципові юридичної визначеності.

За цих обставин Суд дійшов висновку, що у цьому відношенні було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Пунктом 8 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Закон України (набрав чинності 29.03.2015 року) передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.

Частиною першою статті 84 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції на день вчинення проступку, надходження висновку ТСК) встановлювалось, що дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Відповідно до частини першою статті 86 вищевказаного Закону дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

З наведених законодавчих приписів випливає, що дисциплінарне провадження є процедурою, результатом якої є прийняття рішення про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності органом, що здійснює дисциплінарне провадження, яким законодавством України є Вища кваліфікаційна комісія суддів України і Вища рада юстиції.

В свою чергу, статтею 88 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачався лише один вид дисциплінарного стягнення до суддів - догана.

При цьому той факт, що звільнення судді з посади з підстав порушення присяги безпосередньо не відносилось до категорії дисциплінарних стягнень, не може бути підставою для висновку про те, що відповідне рішення не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Згідно із частиною 2 статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (в редакції на день прийняття спірного рішення) провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

Отже, рішення Вищої ради юстиції про внесення подання Президентові України про звільнення судді з посади за порушення присяги є дисциплінарним провадженням.

Частинами четвертою та п'ятою статті 87 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачалось, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Усуваючи невизначеність у законодавстві з питань кваліфікації звільнення за порушення присяги судді з урахуванням висновків, наведених у Рішенні Суду «Олександр Волков проти України», законодавець 12.02.2015 року прийняв Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким пунктом шостим частини першої статті 97 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» до переліку дисциплінарних стягнень включено таке стягнення як висновок про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги. При цьому згідно із частиною 4 статті 96 цього Закону в новій редакції дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Що стосується відсутності до 27.02.2015 року строку давності звільнення судді з посади за порушення присяги, то, як зазначалось у Рішенні Європейського Суду у справі «Олександр Волков проти України», така прогалина становить серйозну загрозу принципу юридичної визначеності та означає відсутність часових меж щодо цього виду відповідальності суддів.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Офіційне тлумачення цього конституційного положення наведено в Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99, де зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо недопустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи. Тобто, до юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Наведене означає, що звільнення за порушення присяги судді до внесення вказаних змін до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» за аналогією закону (частина 7 статті 9 КАС України) є видом дисциплінарної відповідальності, яка може бути застосована у межах строку, встановленого частиною 4 статті 87 цього Закону.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що Вища рада юстиції при його прийнятті не обговорила, чи є строк, у межах якого до судді буде застосовано такий вид відповідальності, як звільнення з посади за порушення присяги судді.

Відповідно до частин першої, другої статті 2, частини 2 статті 7 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу Комісії, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону.

Згідно із статтею 3 вищевказаного Закону заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до Комісії протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення.

Висновок Комісії про порушення суддею присяги разом із матеріалами перевірки направляється Вищій раді юстиції для розгляду та прийняття нею рішення у строк не більше трьох місяців з дня надходження висновку у порядку, визначеному законом.

З аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» встановлені межі подання заяви, період існування спеціальної комісії, яка є тимчасовою, і проведення нею перевірки, строки прийняття рішення Вищою радою юстиції в разі направлення до неї висновку Комісії.

Норми вищевказаного Закону не встановлюють строки притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

Єдиним, спеціальним законом, який визначає підстави та порядок застосування до судді дисциплінарної відповідальності (в тому числі звільнення з підстав порушення присяги), а отже і строки притягнення до відповідальності, є Закон України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, доводи відповідача, що Закон України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» передбачає особливі строки притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за висновком Комісії в разі встановлення підстав порушення присяги, є такими, що не відповідають діючому законодавству.

Строки притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, в тому числі звільнення з підстав порушення присяги, є обмежувальними строками. Враховуючи критерії справедливості, пропорційності, розумності, своєчасності, вони не можуть бути скорочені чи продовжені судом або іншим органом, що застосовує ці норми.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вчинені дії, які визначені відповідачем як дисциплінарний проступок, 23.01.2014 року. Оспорюване рішення прийнято ВРЮ 17.12.2015 року.

В положеннях Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стосовно обрахування строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності законодавцем зазначено, що в строк не враховуються тимчасова непрацездатність або перебування судді у відпустці.

Враховуючи період тимчасової непрацездатності, рішення № 1192/0/15-15 «Про внесення подання Верховної Ради України про звільнення судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_7 з посади за порушення присяги», яке прийнято за межами притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, є незаконним і підлягає скасуванню відповідно до положень частини п'ятої статті 171¹ КАС України.

Відповідно до частин першої, дев'ятої статті 95 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляду дисциплінарної справи і прийняття рішення.

Частиною п'ятою статті 93 вказаного Закону передбачено, що у разі відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, закінчення строку давності притягнення або виявлення обставин, орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, приймає рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді.

Конструкція даної норми (кома/або), а також обмежувальні строки притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, які не можуть бути скорочені чи продовжені судом (чи іншим органом, що застосовує ці норми), вказує на те, що кожна з вказаних обставин: відсутність підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, закінчення строку давності притягнення, або виявлення обставин, передбачених частиною п'ятою статті 93 цього Закону, - є окремою підставою для відмови в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Наведений аналіз законодавчих норм свідчить про те, що сплив строку давності є безумовною підставою для припинення дисциплінарного провадження без надання правової оцінки наявності або відсутності в діях судді дисциплінарного проступку.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 158 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_7 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним та скасування рішення задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради юстиції від 17.12.2015 року щодо внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_7.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 171¹ Кодекс адміністративного судочинства України, і може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239¹ Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя

(підпис)

О.В. Вербицька

Судді

(підпис)

О.В. Карась

(підпис)

А.О. Рибченко

(підпис)

О.І. Степашко

(підпис)

В.П. Юрченко