ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2016 р. м. Київ К/9991/29801/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Ємельянової В.І.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року в справі за його позовом до Комсомольського відділу міліції Херсонського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, начальника сектору у справах громадянства, реєстрації та імміграції фізичних осіб Комсомольського відділу міліції Херсонського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, Херсонського міського управління управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області про зобов'язання вчинити дії, стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У червні 2010 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому зазначав, що у жовтні 2009 року подав до сектору у справах громадянства, реєстрації та імміграції фізичних осіб Комсомольського відділу міліції Херсонського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області заяву про оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон у зв'язку з тим, що термін дії попереднього паспорта закінчувався у травні 2010 року. Проте у видачі паспорта було відмовлено у зв'язку тимчасовими обмеженнями, про що він дізнався у березні 2010 року.

Посилаючись на неправомірність дій відповідачів та неодноразово уточнюючи і доповнюючи позовні вимоги просив суд зобов'язати начальника сектору у справах громадянства, реєстрації та імміграції фізичних осіб Комсомольського відділу міліції Херсонського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон; зобов'язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області не перешкоджати у виїзді з України та з цією метою відкликати відповідну інформацію управління інформаційних технологій управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області з відповідних пунктів перетину кордону України щодо його затримання; стягнути з Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області майнову шкоду та відшкодувати моральну шкоду.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року, відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що у разі видачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, Україною було б порушено міжнародні зобов'язання взяті згідно Договору між Україною та Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах та Мінської Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, у зв'язку з чим дії відповідачів є правомірними.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивач просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 квітня 2010 року на запит адвоката щодо причин невидачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон надійшла відповідь, у якій зазначалося, що паспорт оформлено без порушення терміну, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення», однак відповідно до інформації управління інформаційних технологій управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на теперішній час є діючі тимчасові обмеження у отриманні закордонного паспорта, які передбачені пунктом 3 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлення порядку розв'язання спорів у цій сфері врегульовано Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

Відповідно до статті 7 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231 затверджено Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення (чинні на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 10 даних Правил передбачено, що для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон подається: заява-анкета встановленого зразка; паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років) (після прийняття документів повертається); копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.

Підставою для оформлення паспорта/проїзного документа чи обґрунтованої відмови у його видачі є рішення, прийняте начальником (або його заступником) відповідного територіального органу або підрозділу, посадовою особою дипломатичного представництва чи консульської установи України в порядку, встановленому відповідно ДМС і МЗС (пункт 13 Порядку).

У обґрунтування позовних та касаційних вимог позивач посилався, що з часу подання заяви про видачу паспорту для виїзду за кордон від відповідачів не надходило відповіді про прийняте рішення. Суди попередніх інстанцій не встановили дотримання сектором у справах громадянства, реєстрації та імміграції фізичних осіб Комсомольського відділу міліції Херсонського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області вимог щодо розгляду заяви-анкети позивача та надання йому обґрунтованого рішення.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» заяви громадян України або їх законних представників про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини розглядаються протягом не більше трьох місяців з дня подання документів.

У разі обґрунтованої відмови у видачі громадянинові України паспорта мотиви такого рішення доводяться до відома заявника у письмовій формі.

Судами попередніх інстанцій не з'ясовано дотримання відповідачами вимог даної статті Закону та повідомлення позивача про прийняте рішення з відповідними мотивами.

З метою забезпечення виконання постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 грудня 2004 року № 1603 затверджено Порядок провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини.

Згідно з пунктом 12 даного Порядку територіальні органи та територіальні підрозділи вищого рівня, які приймають відповідні рішення, після надходження матеріалів від територіальних підрозділів нижчого рівня на підставі їх вивчення протягом 10 робочих днів перевіряють правильність оформлення документів та відсутність підстав, що тимчасово обмежують право громадянина на виїзд за кордон відповідно до пункту 22 Правил.

Для цього здійснюють перевірку за обліком відповідного територіального органу та адресно-довідкового бюро з питань, визначених в абзаці другому пункту 10 цього Порядку. Про результати перевірки на зворотному боці заяви-анкети проставляється штамп (додаток 7) і робиться відповідний запис, що скріплюється підписом працівника, який проводив перевірку.

Перевірка наявності чи відсутності обставин, що обмежують право громадянина на виїзд за кордон відповідно до підпунктів 3, 4 і 9 пункту 22 Правил (порушеної проти заявника кримінальної справи; судимості за вчинення злочину; перебування заявника під адміністративним наглядом органів внутрішніх справ), здійснюється вказаними територіальними органами та територіальними підрозділами через відповідні управління (відділи) інформаційних технологій ГУМВС, УМВС. Відповідна інформація підрозділу інформаційних технологій береться до уваги протягом місяця з моменту її надання та долучається до заяви-анкети.

Суди попередніх інстанцій не встановили результати перевірки наявності чи відсутності обставин, що обмежують право позивача на виїзд за кордон, проставляння відповідної відмітки у заяві-анкеті позивача, тобто не перевірили дотримання відповідачами процедури перевірки інформації про особу.

Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» визначено підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон.

Так, громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо: він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; проти нього порушено кримінальну справу - до закінчення провадження у справі; він засуджений за вчинення злочину - до відбуття покарання або звільнення від покарання; він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань; він свідомо сповістив про себе неправдиві відомості - до з'ясування причин і наслідків подання неправдивих відомостей; він підлягає призову на строкову військову службу - до вирішення питання про відстрочку від призову; щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі; він за вироком суду визнаний особливо небезпечним рецидивістом чи перебуває під адміністративним наглядом міліції - до погашення (зняття) судимості чи припинення нагляду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу правомірно відмовлено у видачі паспорта на підставі пункту 3 частини першої статі 6 Закону - у зв'язку з тим, що проти нього порушено кримінальну справу.

Проте відповідно до довідки управління інформаційних технологій Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 27 листопада 2009 року ОСОБА_4 на території України станом на 27 листопада 2009 року засудженим (за кримінальними справами) не значиться та в розшуку не перебуває.

Суд першої інстанції виходив з того, що управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області 27 вересня 2010 року надано інформацію про заведення 20 лютого 2007 року Міністерством внутрішніх справ Республіки Молдова розшукової справи відносно ОСОБА_4 за скоєння злочину та обрано запобіжний захід арешт.

Проте ця інформація не є офіційною, а є відповіддю на лист судді Херсонського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року, в якому підставою для відмови у видачі позивачу паспорту для виїзду за кордон також зазначено надання недостовірної інформації при заповненні заяви-анкети про оформлення паспорту.

Судами така підстава відмови не перевірена.

Окружний суд, з яким погодився апеляційний суд, зазначав, що відповідно до Договору між Україною та Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13 грудня 1993 року та Мінської Конвенції «Про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 22 січня 1993 року, Україна взяла на себе зобов'язання щодо кримінального переслідування громадян України, які підозрюються у скоєнні злочину на території Республіки Молдова. У разі видачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон Україною було б порушено взяті міжнародні зобов'язання. Проте судами не перевірено посилання про заведення розшукової справи відносно позивача, чи проводиться його кримінальне переслідування та певні слідчі дії на території України.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

На підставі наведеного та керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Судді: