КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2016 р. Справа№ 910/19216/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Рябухи В.І.

Ропій Л.М.

при секретарі Нагулко А. Л.

За участю представників:

від позивача: Куц А. В. - директор

від відповідача 1: Свербиус М. Е. - представник за довіреністю № 050/05-10280 від 26.11.2015

від відповідача 2: не з'явились

від прокуратури: Потапова Г. М. - прокурор відділу за посвідченням № 036533 від 04.12.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юскутум-Консалтінг»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2015

у справі № 910/19216/14 (суддя Головатюк Л. Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юскутум-Консалтінг»

до 1. Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2. Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві

за участю Прокуратури міста Києва

про стягнення 146 892,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про:

- зобов'язання відповідача 2 зареєструвати додаткову угоду № 3 до договору про закупівлю послуг в галузі права за державні кошти № ПРАВО/2012-2 від 08.11.2012 на суму 146 892,80 грн.;

- стягнення з відповідача 1 заборгованості за договором про закупівлю послуг в галузі права за державні кошти № ПРАВО/2012-2 від 08.11.2012 в сумі 146 892,80 грн.;

- зобов'язання відповідача 2 перерахувати кошти в розмірі 146 892, 80 грн. на банківський рахунок позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2015, повний текст якого складений 21.12.2015, у справі № 910/19216/14 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять ніяких інших доказів надання позивачем відповідачу 1 послуг за спірним договором в січні 2013 року на заявлену до стягнення суму, окрім на підписаного з боку відповідача 1 акту № 3, що матеріали справи не містять доказів, з яких би вбачалося, що сторони мали право укладати додаткову угоду № 4 до спірного договору (вказаною угодою визначено ціну договору на 2013 рік - примітка суду), що відповідно до чинного станом на 2013 рік Закону України «Про здійснення державних закупівель» забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

Також суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що умовами укладеного між сторонами договору визначено, що доручення на виконання послуг за договором оформлюються письмово за підписом уповноваженої особи, проте матеріали справи не містять жодного письмового доручення відповідача 1 на виконання послуг в період з 02.01.2013 по 31.01.2013.

Крім того, суд першої інстанції зазначив про те, що матеріали справи не містять жодних доказів, з яких би вбачалося, що позивач та/або відповідач 1 звертався до відповідача 2 стосовно реєстрації додаткової угоди № 3 до договору про закупівлю послуг в галузі права за державні кошти № ПРАВО/2012-2 від 08.11.2012, і що відповідач 2 повернув відповідний пакет документів без виконання, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість вимоги позивача про зобов'язання відповідача 2 зареєструвати вказану додаткову угоду № 3.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юскутум» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 у справі № 910/19216/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач послався на невідповідність висновків, викладених у оспорюваному рішенні, обставинам справи, оскільки висновок суду першої інстанції про недоведеність факту надання послуг позивачем для відповідача 1 не відповідає фактичним обставинам справи. В обґрунтування зазначеної позиції позивач, зокрема, послався на те, що відповідач 1 факт надавання спірних послуг на заявлену до стягнення суму не заперечив, на те, що питання належного надання послуг позивачем було предметом перевірки правоохоронних органів та Державною фінансової інспекції України в місті Києва, якими не встановлено факту ненадання спірних послуг, та на те, що факт реального надання послуг позивачем для відповідача у січні 2013 року може бути підтверджений матеріалами судових справ за цей період, які зберігаються у відповідача 1, а судові рішення з вказаних справ знаходяться у відкритому доступі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також позивач послався на помилковість висновку суду першої інстанції про недоведеність факту надання відповідачу 2 додаткової угоди № 3 до договору про закупівлю послуг в галузі права за державні кошти № ПРАВО/2012-2 від 08.11.2012 для реєстрації, оскільки наявні в матеріалах справи листи № 10-08/23-1330 від 01.02.2013 та № 10-08/35-1658 від 07.02.2013 свідчать про звернення до відповідач 2 з зазначеною вимогою.

Крім того, позивач зазначив про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме на невірний висновок суду про відсутність у позивача та відповідача 1 правових підстав для укладення у 2013 році додаткової угоди до договору, укладеного у 2012 році за результатами проведеної процедури державної закупівлі, оскільки можливість продовження дії договору про закупівлю на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної у договорі, укладеному у попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку, встановлена в ч. 6 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», в той час як бюджет міста Києва було затверджено лише 08.02.2013.

Ухвалою від 13.01.2016 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юскутум» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Ухвалою від 24.02.2016 назву позивача змінено з «Товариство з обмеженою відповідальністю «Юскутум» на «Товариство з обмеженою відповідальністю «Юскутум-Консалтінг».

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав повністю, представники відповідача 1, відповідача 2 та Прокуратури міста Києва проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а оспорене рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та Прокуратури міста Києва, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

08.11.2012 позивач як виконавець та відповідач 1 як замовник в рамках процедури державних закупівель уклали договір про закупівлю послуг в галузі права за державні кошти № ПРАВО/2012-2 від 08.11.2012 (далі Договір) (а.с. 12-17 т. 1), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання протягом дії Договору надавати відповідачу 1 послуги в галузі права, зазначені в п. 1.2 Договору, а відповідач 1 - прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно з п. 3.1 Договору ціна Договору становить 744 128 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору термін надання послуг: листопад - грудень 2012 року.

В пункті 10.1 Договору сторони погодили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012, а в частині фінансового зобов'язання - до повного виконання.

29.12.2012 сторони підписали додаткову угоду № 3 до Договору (далі Додаткова угода № 3) (а.с. 148 т. 1), в пункті 2 якої погодили, керуючись п. 6 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» продовжити дію Договору до 31.03.2013.

22.01.2013 сторони підписали додаткову угоду № 4 до Договору (далі Додаткова угода № 4) (а.с. 149 т. 1), якою, з посиланням на приписи п. 6 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» доповнили Договір пунктом 3.3 такого змісту: «Ціна договору на 2013 рік становить 146 892,80 грн. в тому числі ПДВ 24 482,13 грн., що складає 20 % від суми, зазначеної в п. 3.1 Договору при затверджені кошторисних призначень.».

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що ним, на виконання умов Договору, в 2013 році були надані юридичні послуги на загальну суму 146 892,80 грн., проте відповідач 1 акт про прийняття вказаних послуг не підписав, а відповідач 2 відмовився зареєструвати бюджетні зобов'язання на вказану суму, що унеможливлює отримання позивачем плати на вказані послуги.

З матеріалів справи слідує, що позивачем відповідачу 1 для підписання був направлений Акт про закупівлю послуг у галузі права за державні кошти № 3 від 31.01.2013 на загальну суму 146 168 грн. (далі Акт № 3) та Звіт до Акту № 3 про закупівлю послуг у галузі права за державні кошти від 31.01.2013 (а.с.19-43 т.1), проте вказані документи відповідачем 1 підписані не були з посиланням на те, що відповідачем 2 повернуті без виконання документи щодо реєстрації бюджетних зобов'язань згідно Додаткової угоди № 4 від 22.01.2013, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у відповідача 1 підстав для розгляду та взяття на облік кредиторської заборгованості за актом № 3.

На підтвердження зазначених обставин, до матеріалів справи залучені лист відповідача 1 № 050/02-1915 від 26.02.2013, листи відповідача 2 № 10-08/23-1330 від 01.02.2013 та № 10-08/35-1658 від 07.02.2013 (а.с. 46-48 т. 1).

Так, зі змісту листа відповідача 2 № 10-08/23-1330 від 01.02.2013 слідує, що йому відповідачем 1 в січні 2013 року був поданий реєстр бюджетних зобов'язань № 4 від 25.01.2013 з підтверджуючими документами (Додаткова угода № 4), проте зазначені документи не є повним пакетом документів, необхідних для реєстрації бюджетного зобов'язання (відсутні Договір та реєстр бюджетних зобов'язань в електронному вигляді). Також звернуто увагу відповідача 1 на надходження до Головного управління Державної казначейської служби України листа Прокуратури м. Києва № 07/1/5-9963-12 від 13.12.2012, де зазначено про недопущення реєстрації відповідачу 1 зобов'язань щодо закупівлі послуг в галузі права у позивача та відповідного перерахування коштів на рахунки вказаного підприємства, з огляду на що документи були повернуті без виконання.

З листа відповідача 2 № 10-08/35-1658 від 07.02.2013 слідує, що йому відповідачем 1 в лютому 2013 року був поданий реєстр бюджетних зобов'язань № 4 від 04.02.2013 з підтверджуючими документами (Додаткова угода № 4 та Договір) (тобто відповідач 1 виправив допущені раніше недоліки та подав для реєстрації повний пакет документів - примітка суду), проте документи вдруге були повернуті без виконання з посиланням на те, що відповідачем 2 отримано лист Прокуратури м. Києва № 07/1/5-9963-12 від 13.12.2012, де зазначено про недопущення реєстрації відповідачу 1 зобов'язань щодо закупівлі послуг в галузі права у позивача та відповідного перерахування коштів на рахунки вказаного підприємства.

Отже, фактично, в січні-лютому 2013 року відповідач 2 відмовився реєструвати бюджетне зобов'язання за Додатковою угодою № 4, а відповідач 1, відповідно, підписувати Акт № 3 лише з підстав отримання листа Прокуратури м. Києва № 07/1/5-9963-12 від 13.12.2012 (а.с.135-136 т.1), в якому зазначено про недопущення реєстрації відповідачу 1 зобов'язань щодо закупівлі послуг в галузі права у позивача та відповідного перерахування коштів на рахунки вказаного підприємства. Жодних заперечень щодо обсягів або якості послуг, про які йдеться в Акті № 3, висловлено не було.

З матеріалів справи слідує таке.

В листопаді 2012 року Прокуратурою місті Києва із залученням спеціалістів Державної фінансової інспекції у м. Києві організовано перевірку щодо можливих неправомірних дій службових осіб відповідача 1 при проведення державної закупівлі послуг в галузі права на листопад-грудень 2012 року (лист № 07/1/5-9943-12 від 01.11.2012 (а.с. 97 т. 1).

Прокуратурою міста Києва в листопаді 2012 року направлялося Голові Київської міської державної адміністрації Попову О. П. Подання про усунення порушення вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель», Бюджетного кодексу України, причин цих порушень та умов, що їм сприяють (а.с. 94-97 т. 1), в якому прокуратура вимагала, зокрема, відмінити торги на закупівлю послуг в галузі права на листопад - грудень 2012 року.

Слідчим відділом Шевченківського РУ ГУМВС України в місті Києві проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013110000000231) за фактом службової недбалості, підроблення документів та розтрати коштів колишнім заступником директора відповідача 1 та службовими особами позивача, що виразилось у внесенні в акти виконаних робіт про закупівлю послуг в галузі права недостовірних відомостей, за ознаками кримінальних порушень, передбачених ч. 2 ст. 191 (привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем), ч. 1 ст. 366 (складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів) та ч. 1 ст. 367 КК України (службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб).

За наслідками вказаного розслідування, 31.10.2015 старшим слідчим Слідчого відділу Шевченківського РУ ГУМВС України в місті Києві винесено постанову про закриття кримінального провадження (а.с. 186-187 т. 1), якою вказане кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Вказаною постановою, зокрема, встановлено, що згідно наданих документів взаємних звірок та актів прийому-передачі виконаних робіт розбіжності серед учасників Договору відсутні, тому дії посадових осіб позивача та відповідача 1 не підпадають під предмет злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України (службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб).

Отже, наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено факту наявності у діях посадових осіб позивача та відповідача 1 при укладенні та виконанні Договору та, відповідно, всіх додаткових угод до нього будь яких порушень приписів чинного законодавства.

Вказані обставини, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів визнання недійсними Договору та, відповідно, всіх додаткових угод до нього, враховуючи приписи ст. 204 та ст. 629 ЦК України свідчать про правомірність вказаних правочинів та обов'язковість виконання їх сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Отже, відповідно до приписів ЦК України оплаті підлягає надана послуга, а відтак, для встановлення наявності у позивача права на отримання плати за юридичні послуги, перелік яких визначеній в Акті № 3, слід встановити, чи були позивачем відповідачу 1 надані вказані послуги на загальну суму 148 892 грн. (позивач в позовній заяві помилково визначає вартість цих послуг на 0,80 грн. більше, ніж вказано в Акті № 3, а саме 148 892,80 грн. - примітка суду).

Згідно з п. 1.3 Договору, надання відповідачем 1 доручень на виконання послуг, наведених в п. 1.2 Договору, представникам позивача оформлюється письмово за підписом уповноваженої особи відповідача 1.

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки за Договором проводяться наступним чином:

- після виконання доручення відповідача 1, з питань надання послуг, представники позивача готують звіт про виконану роботу, де зазначається вид та обсяг наданих послуг, кількість відпрацьованих годин, кількість представників позивача, ціна, прізвище уповноваженої особи відповідача 1, від якої отримано замовлення на надання послуг, та інша додаткова інформація за вимогою відповідача 1;

- за результатами наданих послуг, позивач, до 10 числа місяця наступного за звітнім, надає відповідачу акт наданих послуг.

Відповідно до п. 4.2 Договору, у випадку відсутності зауважень до акту наданих послуг, відповідач 1 зобов'язаний не пізніше 7 днів з моменту отримання акту, прийняти надані послуги шляхом його підписання.

Отже, за умовами Договору позивач, надавши, на виконання письмових доручень уповноважених осіб відповідача 1, послуги, має підготувати звіт про виконану роботу, де, в тому числі, зазначити прізвище уповноваженої особи відповідача 1, від якої отримано замовлення на надання послуг, та акт наданих послуг, які до 10 числа місяця, наступного за звітним, передати відповідачу 1, який, в свою чергу, зобов'язаний не пізніше 7 днів з моменту отримання акту прийняти надані послуги шляхом його підписання або висловити відповідні зауваження.

В матеріалах справи відсутні докази оформлення письмових доручень уповноважених осіб відповідача 1, але у вищезгаданому звіті до Акту № 3 про закупівлю послуг у галузі права за державні кошти від 31.01.2013 (а.с. 32-43 т. 1), оформленому у порядку, встановленому Договором, зазначено, що замовником послуг є Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а у стовпчику 7 проти кожної наведеної в переліку послуги вказано прізвище уповноваженої особи відповідача 1.

З наявних у матеріалах справи документальних доказів слідує, що відповідач 1, отримавши від позивача відповідні Акт № 3 та звіт до нього, відмовився його підписувати з посиланням на відмову відповідача 2 реєструвати бюджетне зобов'язання за Додатковою угодою № 4, спричинену отриманням вищезгаданого листа Прокуратури міста Києва № 07/1/5-9963-12 від 13.12.2012, але матеріалами справи не підтвердився факт наявності в діях посадових осіб позивача та відповідача 1 при укладенні та виконанні Договору та, відповідно, всіх додаткових угод до нього будь яких порушень приписів чинного законодавства.

При цьому а ні проти факту надання відповідних доручень на надання юридичних послуг, а ні проти факту надання позивачем таких послуг у повному обсязі відповідач 1 не заперечив, з огляду на що та враховуючи вищевикладене, факт відсутності в матеріалах справи доказів письмового оформлення замовлень відповідача 1 на надання позивачем послуг, перелічених в Акті № 3 та звіті до нього, не приймаються судом як докази того, що доручення на надання вказаних послуг відповідачем 1 позивачу не надавались.

З огляду на відсутність заперечень відповідача 1 з приводу обсягів та якості наданих юридичних послуг, а також відсутність зауважень до акту наданих послуг, колегія суддів вважає відмову відповідача 1 у підписанні Акту № 3 такою, що порушує п. 4.2 Договору.

За правилами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає доведеним належними документальними доказами факт надання позивачем відповідачу 1 юридичних послуг в січні 2013 року на загальну суму 148 892 грн., з огляду на що позивач має право на отримання плати за надані юридичні послуги.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

У п. 4.3 Договору сторони погодили, що у разі затримки бюджетного фінансування, розрахунки за надані послуги за цим Договором здійснюються протягом 5 банківських днів з дати отримання відповідачем 1 відповідного бюджетного фінансування.

Втім, у Додатковій угоді № 3 сторони виклали п. 4.3 Договору в такій редакції: «Розрахунок за надані послуги здійснюється на підставі стаття 49 Бюджетного кодексу України».

Статтею 49 Бюджетного кодексу України встановлено, що:

- розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу (ч. 1);

- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету;

2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань (ч. 2).

Отже, за умовами Договору оплата наданих послуг здійснюється шляхом надання відповідачем 1 як розпорядником бюджетних коштів відповідного доручення відповідачу 2 як органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, який, в свою чергу, має здійснити відповідний платіж за певних умов, а саме: наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету, наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) та наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань, втім, всі перелічені вище дії можна вчинити лише у випадку реєстрації зобов'язання з оплати послуг як бюджетного зобов'язання, чого в даному випадку не відбулось з огляду на відмову відповідача 2 вчинити відповідні дії з посиланням на лист Прокуратури м. Києва № 07/1/5-9963-12 від 13.12.2012.

З огляду на досліджені судом вищевикладені обставини справи, щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1 вартості наданих за Додатковою угодою № 4 послуг та зобов'язання відповідача 2 перерахувати кошти в розмірі 146 892, 80 грн. на рахунок позивача слід зазначити таке.

Частина 6 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» в редакції, яка діяла станом на дату укладення Додаткових угод № 3 та № 4, встановлює, що дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Отже, чинним на дату укладення Додаткових угод № 3 та № 4 законодавством сторонам договору про закупівлю товарів за бюджетні кошти надано право, за наявності затверджених в установленому порядку видатків, продовжувати дію договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми договору, в той час як про факт наявності чи відсутності відповідних видатків у 2013 році на оплату юридичних послуг, які надавались відповідачу 1 третіми особами, мав знати, в першу чергу, саме відповідач 1, а отже, саме він, укладаючи у 2013 році відповідні додаткові угоди, мав, у випадку відсутності вказаних видатків, повідомити про це позивача та не укладати відповідні додаткові угоди.

У додаткових поясненнях, наданих на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016, відповідач 1 повідомив суду, що відповідно до ч. 1 ст. 79 Бюджетного кодексу України, якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято рішення про місцевий бюджет, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або виконавчий орган місцевої ради мають право здійснювати витрати місцевого бюджету лише на цілі, визначені у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період та одночасно передбачені у проекті рішення про місцевий бюджет на наступний бюджетний період, схваленому Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією чи виконавчим органом місцевої ради та поданому на розгляд Верховної Ради Автономної Республіки Крим або відповідної місцевої ради. При цьому щомісячні бюджетні асигнування місцевого бюджету сумарно не можуть перевищувати 1/12 обсягу бюджетних призначень, встановлених рішенням про місцевий бюджет на попередній бюджетний період (крім випадків, передбачених частиною шостою статті 16 та частиною четвертою статті 23 цього Кодексу, а також з урахуванням необхідності проведення захищених видатків місцевого бюджету; що у зв'язку з неприйняттям рішення про місцевий бюджет на 2013 рік, тимчасовим кошторисом на 2013 рік було затверджено видатки в сумі 687 000 грн. по КЕКВ «Оплата послуг (крім комунальних)», в тому числі і видатки, як передбачались на оплату юридичних послуг в сумі 146 900 грн. (тобто спірні юридичні послуги); що в бюджеті міста Києва на 2013 рік фактично були передбачені видатки на оплату спірних послуг, проте фінансування не було виділено у зв'язку з невзяттями відповідачем 2 на облік фінансових зобов'язань; що відповідач 1 звертався до відповідач 2 з відповідними вимогами щодо реєстрації зобов'язання з оплати спірних послуг.

Отже, станом на дату укладення Додаткових угод № 3 та № 4 видатки на оплату юридичних послуг в сумі 146 900 грн. були затверджені в установленому порядку.

Вказані вище обставини підтверджуються наданими відповідачем 1 копіями Зведеного кошторису на 2013 рік від 05.03.2013, тимчасового кошторису на 2013 рік від 18.01.2013, тимчасової лімітної довідки № 378 про бюджетні асигнування та кредитування на 2013 рік, лімітної довідки № 482 про бюджетні асигнування та кредитування на 2013 рік, планом заходів на виконання завдань по КФК 180410 «Інші заходи, пов'язані з економічною діяльністю» в межах виділених коштів згідно бюджету міста Києва на 2013 рік, Обґрунтуванням до кошторису на 2013 рік та реєстром бюджетних зобов'язань № 4 від 04.02.2013.

Враховуючи, що, як встановлено судом, Додаткові угоди № 3 та № 4 є дійсними та обов'язковими для виконання їх сторонами, в силу приписів ст. 204 та ст. 629 ЦК України вказані додаткові угоди є такими, що породжують для уклавших їх сторін відповідні права та обов'язки, зокрема, право позивача отримати плату за надані послуги та обов'язок відповідача 1 їх оплатити.

Отже, посилання відповідачів на приписи ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України, згідно з якою зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів, взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства, витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки наявні в матеріалах справи докази свідчать про наявність відповідних бюджетних асигнувань для оплати спірних послуг.

Водночас невиділення відповідачем 1, незважаючи на затвердження тимчасовим кошторисом на 2013 рік відповідних видатків, фінансування на оплату юридичних послуг є наслідком дій відповідача 2 з відмови у реєстрації Додаткової угоди № 4 з посиланням на лист Прокуратури м. Києва № 07/1/5-9963-12 від 13.12.2012, тобто не з встановлених чинним законодавством підстав.

Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Виходячи з принципу справедливості та добросовісності, відповідач 1, отримавши від позивача юридичні послуги, мав вжити заходів для виконання свого договірного зобов'язання по оплаті таких послуг, оскільки вказані послуги не були надані безоплатно, і відповідач 1 мав певні обов'язки перед надавачем таких послуг.

З огляду на обставини, які викладені вище, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 вартості наданих за умовами Додаткової угоди № 3 та Додаткової угоди № 4 послуг та зобов'язання відповідача 2 перерахувати вказані кошти на рахунок позивача є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню частково, в сумі 146 892 грн. (позивач в позовній заяві помилково визначає вартість цих послуг на 0,80 грн. більше, ніж вказано в Акті № 3, а саме 148 892,80 грн. - примітка суду).

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача 2 зареєструвати Додаткову угоду № 3 слід зазначити таке.

Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України встановлений відповідним Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.03.2013 за № 419/20732.

Виходячи зі змісту Додаткової угоди № 3, якою сторони виклали п. 4.3 Договору в такій редакції: «Розрахунок за надані послуги здійснюється на підставі статті 49 Бюджетного кодексу України» та погодили, керуючись п. 6 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» продовжити дію Договору до 31.03.2013, вказана угода не підлягала реєстрації у відповідача 2, оскільки її зміст не передбачав зобов'язання розпорядника бюджетних коштів сплатити кошти відповідно до бюджетного асигнування за надання послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, а відтак, у задоволенні вказаних вимог слід відмовити.

При цьому, посилання позивача, надані на виконання вимоги ухвали Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016, в яких позивач зазначає про те, що ним при написанні позовної заяви допущено помилку в номері додаткової угоди, яку він просить зобов'язати зареєструвати, а саме: замість «Додаткова угода № 4» помилково зазначено: «Додаткова угода № 3», колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вказані додаткові угоди є двома різними правочинами і у спірному випадку не можливо дійти однозначного висновку про те, що позивач при складення позовної заяви саме припустився помилки, в той час як судом першої інстанції розглядалися вимоги про зобов'язання відповідача 2 зареєструвати саме Додаткову угоду № 3, а норми ГПК України не надають суду апеляційної інстанції повноважень на розгляд тих позовних вимог, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскарженого рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та неправильне застосування норм матеріального права.

Задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 на користь позивача основного боргу в сумі 146 892 грн. та про зобов'язання відповідача 2 перерахувати кошти в сумі 146 892 грн. на рахунок позивача, в решті позову (щодо зобов'язання відповідача 2 зареєструвати додаткову угоду № 3 до договору № ПРАВО/2012-2 від 08.11.2012 на суму 146 892,80 грн. та стягнення і перерахування 0,80 грн.) відмовляється.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 у справі № 910/19216/15 підлягає скасуванню.

З огляду на підстави скасування рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Юскутум-Консалтінг» задовольняється частково.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову та витрати за звернення до суду з апеляційною скаргою покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи часткове задоволення майнової вимоги, задоволення одної немайнової вимоги і відмову у задоволенні другої немайнової вимоги.

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юскутум-Консалтінг» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 у справі № 910/19216/14 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 у справі № 910/19216/14 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 04633423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юскутум-Консалтінг» (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 1, офіс 3, ідентифікаційний код 36148295) основний борг в сумі 146 892 (сто сорок шість тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 937 (дві тисячі дев'ятсот тридцять сім) грн. 87 коп.

5. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, ідентифікаційний код 37993783) перерахувати кошти в розмірі 146 892 (сто сорок шість тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Юскутум-Консалтінг» (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 1, офіс 3, ідентифікаційний код 36148295).

6. Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, ідентифікаційний код 37993783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юскутум-Консалтінг» (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 1, офіс 3, ідентифікаційний код 36148295) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн.

7. В решті позову відмовити.

8. Стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 04633423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юскутум-Консалтінг» (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 1, офіс 3, ідентифікаційний код 36148295) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3 231 (три тисячі двісті тридцять одна) грн. 66 коп.

9. Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, ідентифікаційний код 37993783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юскутум-Консалтінг» (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 1, офіс 3, ідентифікаційний код 36148295) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1 339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) грн. 80 коп.

10. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

11. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/19216/14.

Повний текст постанови складено: 18.03.2016

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді В.І. Рябуха

Л.М. Ропій