Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Судді –доповідача: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,

при секретарі –Волощук О.О.,

за участю представників:

позивача –Бенедюк Л.О.,

відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Березанського районного центру зайнятості, смт. Березанка Березанського району Миколаївської області на ухвалу господарського суду Одеської області від 17.01.2007 р. за №31/62А-07 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Березанського районного центру зайнятості, смт. Березанка Березанського району Миколаївської області до Одеської військової частини 2138 Одеського прикордонного загону, м. Одеса про стягнення 240,81 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

16.01.2007 р. (вх. №407) Березанським районним центром зайнятості, в порядку передбаченому КАС України, у господарському суді Одеської області пред’явлено адміністративний позов до Одеської військової частини 2138 Одеського прикордонного загону про стягнення 240,81 грн. –суми витрат, пов’язаних з перенавчанням безробітного, згідно до п.4 ст. 26 ЗУ „Про зайнятість населення”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.01.2007 р. суддею Лєсогоровим В.М., згідно до п.1 ст. 109 КАС України, відмовлено Березанському районному центру зайнятості у відкритті провадження в адміністративній справі. Таке рішення суд, враховуючи приписи ст. 3 КАСУ, мотивував тим, що, відповідно до листа Верховного Суду України від 26.12.2005 р. №3.2.-2005, визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у ст. 3 КАСУ, під якою розуміється, переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути, переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має, встановлених нормами КАСУ, ознак справи адміністративної юрисдикції і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом. Відповідно до Положення „Про державну службу зайнятості”, затвердженого Постановою КМУ від 24 червня 1991 р. № 47-1, державна служба зайнятості складається з Державного центру зайнятості Мінпраці, центру зайнятості АРК, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості .... Діяльність державної служби зайнятості провадиться під керівництвом Мінпраці, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Відповідно до Положення «Про Міністерство праці та соціальної політики України», затвердженого Указом Президента України від 30 серпня 2000 р. № 1035/2000-1, Міністерство праці та соціальної політики України (Мінпраці України) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, діяльність якого спрямовується і координується КМУ. Відповідно до Положення «Про Міністерство праці та соціальної політики України», затвердженого Постановою КМУ від 2 листопада 2006 р. № 1543-1, Міністерство праці та соціальної політики України (Мінпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ. Таким чином, як вказує суд, позивач за позовом є суб'єктом владних повноважень, але правовідносини з приводу стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з професійною перепідготовкою вивільненого працівника, не є публічно - правовими, оскільки в межах цих відносин позивач не здійснює будь - яких владних функцій щодо відповідача. На думку суду, у звязку з цим, позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Також, місцевим судом роз'яснено позивачу, що він не позбавлений права звернутися з відповідним позовом до суду, в порядку іншого судочинства (господарського чи цивільного).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.02.2007 р. №29/148-07 суддею Аленіним О.Ю., згідно до п.1 ст. 62 ГПК України, відмовлено Березанському районному центру зайнятості у прийнятті позовної заяви, яку він подав в порядку господарського судочинства, дотримуючись роз’яснення суду, викладеного в мотивувальній частині ухвали від 17.01.2007 р., щодо можливості звернення зі своїм позовом до суду в порядку господарського судочинства, оскільки, відповідно до інформаційного листа ВГСУ від 07.02.2006 р. № 01-8/301 „Про деякі питання, пов'язані із розмежуванням компетенції господарських і адміністративних судів”, справи за участю органів державної виконавчої влади, пов'язані із здійсненням ними владних повноважень, підлягають розглядові місцевими та апеляційними господарськими судами, в порядку, встановленому КАС України.

Не погоджуючись із вищезазначеною судовою ухвалою від 17.01.2007 р. (суддя Лєсогоров В.М.), враховуючи приписи ст. 6, п.3 ст. 9, п.п.4 ст. 17, ст.ст. 19,104, п.2 ст. 185, п.6 ст. 186 КАС України, позивач 15.02.2007 р. звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив її скасувати і прийняти до розгляду його адміністративний позов, з тих підстав, що 23.01.2007 р. (після отримання позивачем оскарженої ухвали) Березанський районний центр зайнятості звернувся до господарського суду Одеської області в порядку, передбаченому ГПК України, з позовом про стягнення з Одеської військової частини 2138 Одеського прикордонного загону 240,81 грн. витрат, пов'язаних з перенавчанням безробітного, згідно п.4 ст. 26 ЗУ „Про зайнятість населення”. Ухвалою названого суду від 01.02.2007 р. було відмовлено в прийнятті позовної заяви, в зв'язку з тим, що „заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в господарських судах України, в порядку господарського судочинства”. Судом, на думку скаржника, при прийнятті ухвали від 17.01.2007 р., порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, оскільки, відповідно до інформаційного листа ВГСУ від 07.02.2006 р. № 01-8/301 „Про деякі питання, пов'язані із розмежуванням компетенції господарських та адміністративних судів”, справи за участю органів державної влади, пов'язані із здійсненням ними владних повноважень, підлягають розглядові місцевими та апеляційними господарськими судами в порядку, встановленому КАС України. Також, спираючись на правову позицію, викладену в постанові ВГСУ від 19.09.2006 р. зі справи № 18/6-1337/15, спір щодо витрат, пов'язаних професійною перепідготовкою вивільненого працівника, на підставі п.4 ст. 26 ЗУ „Про зайнятість населення”, підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, скаржник в самій апеляційній скарзі заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що в оскарженій ухвалі від 17.01.2007 р. суд зазначив, що позов не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, мотивуючи це тим, що позивач за позовом є суб’єктом владних повноважень, але правовідносини в позові не є публічно –правовими, тому позивач „не позбавлений права звернутись з відповідним позовом до суду в порядку іншого судочинства (господарського чи цивільного)”. Вказана ухвала була отримана позивачем 23.01.2007 р.. У той же день (23.01.2007 р.) Березанський районний центр зайнятості звернувся до господарського суду Одеської області в порядку, передбаченому ГПК України, з позовом про стягнення з Одеської військової частини 2138 Одеського прикордонного загону 240,81 грн. витрат, пов’язаних з перенавчанням безробітного, згідно п.4 ст. 26 ЗУ „Про зайнятість населення”. Ухвалою цього суду від 01.02.2007 р. було відмовлено в прийнятті позовної заяви, у зв’язку з тим, що „заявлені вимоги не підлягають розгляду в господарських судах України, в порядку господарського судочинства”. Зазначена ухвала була отримана позивачем 12.02.2007 р..

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 р. поновлено скаржнику строк апеляційного оскарження ухвали місцевого суду від 17.01.2007 р. та відкрито апеляційне провадження за його скаргою.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2007 р. розгляд матеріалів на ухвалу №31/62А-07 було призначено на 10.04.2007 р., про що учасники процесу були належним чином повідомлені.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду матеріалів на ухвалу №31/62А-07 не надав і судова колегія прийняла рішення про розгляд скарги за його відсутністю.

За клопотанням представника скаржника, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Представник скаржника (позивача) в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримав скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах.

В судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України, оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової ухвали.

Заслухавши усні пояснення представника скаржника, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали на ухвалу господарського суду Одеської області від 17.01.2007 р. №31/62А-07, в тому числі наявні у них докази, відповідність викладеним в ухвалі висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія встановила наступне.

У зв'язку з набранням 01.09.2005 р. чинності КАС України, до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта владних повноважень (ст.ст. 2,3,17,50 і 104 названого Кодексу). Пункт 4 статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в п.7 ст. 3 КАС України - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Преамбулою Закону України від 01.03.1991 р. № 803-ХІІ "Про зайнятість населення" (далі - Закон № 803) визначено, що в умовах ринкової економіки і рівноправності різних форм власності цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю. Відповідно до ст. 18 Закону № 803, для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення. Діяльність державної служби зайнятості фінансується за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, передбачених на ці цілі. Статтею 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що одним з видів забезпечення за цим Законом є матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, а до соціальних послуг за цим Законом та Законом № 803 належить професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація. Згідно зі ст. 19 Закону № 803, державна служба зайнятості, зокрема, організує при потребі професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання. Відповідно до ч.2 ст. 24 цього Закону, професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка громадян організується державною службою зайнятості за її направленням у навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях (незалежно від їх підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у спеціально створюваних для цього учбових центрах за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Згідно з п.п."є" п.1 ст. 4 Закону № 803, саме держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою матеріальної допомоги. Пункт 4 ст. 26 цього Закону встановлює умови, за яких витрати на підвищення кваліфікації або професійну перепідготовку працівника проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких його вивільнено. Статтею 34 Закону № 803 визначено, що контроль за додержанням законодавства України про зайнятість населення здійснюється Радами народних депутатів, відповідними державними органами, інспекціями служби зайнятості та профспілковими об'єднаннями. Відповідно до ст. 1 ЦК України, до відносин з загальнообов'язкового державного соціального страхування цивільне законодавство не застосовується. Водночас абзацами першим та другим п.6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 р. № 2953-ІУ) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.

Отже, в даному випадку, позивач виступає саме як суб’єкт владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, ухвала господарського суду Одеської області від 17.01.2007 р. №31/62А-07 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі підлягає скасуванню, а матеріали на зазначену ухвалу –поверненню до місцевого суду для вирішення питання про прийняття позову до розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Однак, в апеляційній скарзі скаржник просив суд, крім скасування оскаржуваної ухвали, прийняти до розгляду його адміністративний позов. З цього приводу, колегія суддів зазначає, що прийняття до розгляду адміністративного позову віднесено КАС України до компетенції суду першої інстанції. Таким чином, враховуючи, що колегія суддів вирішила матеріали на оскаржену ухвалу повернути до місцевого суду для вирішення питання про прийняття адміністративного позову до розгляду в порядку адміністративного судочинства, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись п.6 Прикінцевих та перехідних положень до КАС України та ст.ст. 199,202,205,206 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

1. Апеляційну скаргу Березанського районного центру зайнятості на ухвалу господарського суду Одеської області від 17.01.2007 р. за №31/62А-07 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Березанського районного центру зайнятості до Одеської військової частини 2138 Одеського прикордонного загону про стягнення 240,81 грн. - задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Одеської області від 17.01.2007 р. за №31/62А-07 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі –скасувати, а матеріали на зазначену ухвалу –повернути до господарського суду Одеської області для вирішення питання про прийняття адміністративного позову до розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала, відповідно до ч.5 ст. 254 КАС України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Адміністративного суду України.

Суддя-доповідач: Мирошниченко М. А.

Судді: Бєляновський В. В.

Шевченко В. В.