ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2016 року Справа № 876/5597/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Носа С.П., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції у Волинській області на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.04.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Волинській області, відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції у Волинській області, виконуючого обов'язки начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області Бендюженка Ф.В., головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції у Волинській області Сидько А.А. про визнання дій та бездіяльності неправомірними,

В С Т А Н О В И В :

23.03.2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Волинській області, відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції у Волинській області, виконуючого обов'язки начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області Бендюженка Ф.В., головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції у Волинській області Сидько А.А. про визнання дій та бездіяльності неправомірними.

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.04.2015 року задоволено позовні вимоги в частині визнання неправомірною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції у Волинській області, що полягає у незабезпеченні реєстрації та зволіканні у передачі на виконання державному виконавцеві виконавчих листів у справі Ковельського мськрайсуду Волинської області № 1/0306/235/2012 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 сум матеріальної, моральної шкоди, завданої злочином, а також у справі Ковельського міськрайсуду Волинської області № 159/2 167/13 ц провадження № 2/159/661/2013 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди та не надісланні для відома ОСОБА_2 як стороні виконавчого провадження копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.12.14 р. В решті позовних вимог відмовлено.

Постанову оскаржив відповідач ВДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції у Волинській області, вважаючи, що така підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції при її прийнятті порушив норми матеріального та процесуального права з повного та всебічного дослідження обставин справи, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує порушенням судом вимог ст.181 КАС України, оскільки вважає, що стороною позивача пропущено десятиденний строк на подачу позовної заяви.

Окрім цього вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги вийшов за межі позовних вимог, що є недопустимим.

Відповідно до ч.1 ст.15 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, застосовуючи положення ст.195 КАС України, не виходячи за межі доводів апеляційної скарги, дійшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню з таких міркувань.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Ковельським міськрайонним судом за вироком суду 27.07.2012 року видано виконавчий лист № 1/0306/235/2012 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 5222 грн, моральної шкоди в розмірі 15000 грн, а також виконавчий лист від 13.06.2013 року за № 159/2 167/13 ц про стягнення матеріальної шкоди в сумі 341,74 грн, які перебувають у зведеному виконавчому провадженні.

За змістом ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів МЮ України.

Згідно з ч. 1, п.1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами. Саме такими виконавчими документами і є вищезазначені виконавчі листи.

Правила роботи з документами в органах державної виконавчої служби, в тому числі порядок загального документування, а також діловодство з виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), оформлення документів, технічного забезпечення їх підготовки регламентується Порядком роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 25.12.2008 року №2274/5 (далі - Порядок №2274/5).

Згідно з пунктами 2.6, 2.8 Порядку №2274/5 виконавчі документи та документи, що їх доповнюють, підлягають реєстрації в Журналі реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчого провадження під одним реєстраційним номером. Зареєстровані в установленому порядку документи розглядаються керівником Відділу не пізніше наступного робочого дня з дня надходження кореспонденції до Відділу, а документи за рішеннями, що підлягають негайному виконанню, - в день їх надходження. Результати розгляду документів керівником фіксуються в резолюції. Після накладення резолюції керівником Відділу документи повертаються діловоду для внесення необхідної інформації до реєстраційних та (або) облікових журналів, у необхідних випадках - для оформлення документів в обкладинку, та не пізніше наступного робочого дня з дня накладення резолюції передаються виконавцям до виконання або на ознайомлення.

Пунктами 3.6, 3.9 Порядку №2274/5 передбачено, що передавання документів про відкриття виконавчого провадження державному виконавцеві здійснюється діловодом під підпис у Журналі обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцеві. Дата одержання документів переноситься державним виконавцем із Журналу обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцеві, на обкладинку виконавчого провадження у графу "Передано до виконання". Державний виконавець після одержання документів про відкриття виконавчого провадження у встановлений Законом України "Про виконавче провадження" строк приймає рішення щодо відкриття виконавчого провадження чи відмови у його відкритті. Постанови державного виконавця, які є виконавчими документами відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", при виділенні їх у окреме виконавче провадження підлягають внесенню до Журналу обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцеві.

Судом достовірно встановлено і цього не спростовано стороною відповідача, що виконавчі листи, з приводу яких звертався із скаргою позивач, після їх надходження 23.10.14 року у ВДВС Ковельського МРУЮ Волинської обл., не були останнім зареєстровані в цей же день як вхідна кореспонденція (рекомендована), не були внесені до вищезазначеної книги реєстрації вхідної кореспонденції відповідача - В ДВС Ковельського МРУЮаж до 03.12.14 р. Лише 03.12.14 р. за вх. № №103 12, 103 29 у відповідачем - ВДВС Ковельського МРУЮ Волинської обл. - вказані вище виконавчі листи були зареєстровані такими, що надійшли.

За змістом резолюції без зазначення дат, що маються у оглянутому судом зведеному виконавчому провадженні, на виконання вищевказані виконавчі листи передані саме Сидько А.А. як держвиконавцеві.

Саме 03.12.14 р., а не раніше, за таких обставин, відповідач - головний держвиконавець ВДВС Ковельського МРУЮ Сидько А.А. здобула можливість вчиняти будь які дії, пов'язані з виконанням по вищезазначених виконавчих листах.

Як слідує з матеріалів перевірки скарги позивача, оглянутого судом зведеного виконавчого провадження, копії постанови відповідача - головного держвиконавця ВДВС Ковельського МРУЮ Сидько А.А. - остання, дійсно, лише 03.12.14 р. винесла постанови про відкриття виконавчого провадження за вищезазначеними виконавчими листами, що фактично перебували у розпорядженні ВДВС Ковельського МРУЮ Волинської обл. з 23.10.14 р.

Одночасно копією супровідного листа № 25 567/10 від 04.12.14 р. декларується, що відповідачем - головним держвиконавцем ВДВС Ковельського МРУЮ Сидько А.А. - було підготовлено і за підписом начальника В ДВС Ковельського МРУЮ надіслано позивачеві за адресою, вказаною виконавчому листі, тобто, єдиною відомою на той час В ДВС Ковельського МРУЮ адресою позивача - копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.12.14 р., для відома.

Так як, на вищезазначеному супровідному листі мається вихідний номер та дата, підпис начальника відділу як посадової особи, то, з врахуванням положень Інструкції з діловодства у Державній виконавчій службі України, що затверджена Наказом ДВС України від 18.04.12 р. N 19/2, підстав вважати, що відповідач - головний держвиконавець ВДВС Ковельського МРУЮ Сидько А.А. мала можливість вплинути на хід відсилання вказаного вище листа із копією постанови позивачеві ВДВС з метою ненадіслання такої кореспонденції, немає.

Разом з тим, відповідачем - ВДВС Ковельського МРУЮ Волинської обл. не надано суду доказів відправлення 04.12.14 р. рекомендованої чи простої кореспонденції позивачеві за адресою, що міститься у вищезазначених виконавчих документах.

Беручи до уваги наведені нормативно-правові акти та встановлені обставини справи, що підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем - ВДВС Ковельського МРУЮ Волинської обл. допущено неправомірну бездіяльність, що полягала у невиправданому зволіканні у передачі вищезазначених виконавчих листів на виконання державному виконавцеві ВДВС Ковельського МРУЮ Волинської обл., що фактично надійшли у його розпорядження 23.10.14 р.. Передані на виконання конкретному виконавцеві вищезазначені листи були лише 03.12.14 р.. Вказане призвело до того, що, фактично, цілий ряд виконавчих дій, що вчинені відповідачем - головним держвиконавцем В ДВС Ковельського МРУЮ Сидько А.А. було останньою вчинено лише починаючи з 03.12.14 р. А також - у не надісланні позивачеві як стороні виконавчого провадження копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.12.14 р., винесеної держвиконавцем Сидько А.А., для відома.

Одночасно необхідно погодитись з тим, що за період з 23.10.14 р. по даний час у матеріалах, що стосуються вищезазначених виконавчих листів, немає відомостей про те, що неправомірна бездіяльність відповідача - ВДВС Ковельського МРУЮ Волинської обл. призвела до упущення можливості реального часткового чи повного виконання виконавчих документів, так як боржник не працював і не працює на даний час, не мав і не має на даний час майна та доходу, на що можливо було б звернути стягнення за виконавчими листами.

Колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта про порушення позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки 03.04.15 р. позивачем подано суду заяву про поновлення строків позовної давності звернення до суду, мотивовану тим, що 10.03.15 р. він звернувся до Ковельського міськрайсуду Волинської обл. з даним адміністративним позовом, а 13.03.15 р. звернувся із заявою до Ковельського міськрайсуду про відкликання матеріалів вищезазначеної справи для усунення недоліків, усунувши які, а саме: сплативши судовий збір, він повторно подав розглядувану заяву до суду 23.03.15 р.

Згідно з частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Таким чином, перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд), одним із аспектів якого є доступ до суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд підставно поновив строк звернення до суду.

Необхідно також зазначити, що відповідно п. 5 ч 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті.

В той же час, за правилами п. 1 ч. 2 ст. 18 КАС України окружним адміністративним судам предметно підсудні адміністративні справи, якщо однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Згідно вимог абзацу третього ч. 1 ст. 21 КАС України якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Враховуючи, що адміністративний позов підсудний окружному суду, Ковельський районний суд, вирішуючи спір по суті позовних вимог, допустився порушення норм процесуального права.

Згідно ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; змінити постанову суду; скасувати її та прийняти нову постанову суду; скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судовго рішення норм процесуального права, а також допущення неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції з прийняттям в нової про часткове задоволення апеляційної скарги та відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції у Волинській області задовольнити частково.

Постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.04.2015 року у справі №159/1593/15-а скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції у Волинській області, що полягає у незабезпеченні реєстрації та зволіканні у передачі на виконання державному виконавцеві виконавчих листів у справі Ковельського мськрайсуду Волинської області № 1/0306/235/2012 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 сум матеріальної, моральної шкоди, завданої злочином, а також у справі Ковельського міськрайсуду Волинської області № 159/2 167/13 ц провадження № 2/159/661/2013 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди та ненадісланні ОСОБА_2 як стороні виконавчого провадження копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.12.14 р., винесеної держвиконавцем Сидько А.А., для відома.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції у Волинській області на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати у справі в сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді І.М. Обрізко

С.П. Нос

Повний текст виготовлено 16.03.2016р.