-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" березня 2016 р. Справа № 922/995/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Терещенко О.І. , суддя Хачатрян В.С.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників:
позивача – ОСОБА_1, дов. №36/1-02 від 09.03.2016 р.
відповідача – ОСОБА_2, дов. №85/1250 від 25.12.2015 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К." (вх.№342 Х/1-12) на ухвалу господарського суду Харківської області від 26 січня 2016 року у справі № 922/995/15
за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К.", м. Харків,
до Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків,
про стягнення 11770678,21 грн.,
та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків,
до Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К.", м. Харків,
про зобов'язання виконати поставку товару та стягнення 2346231,09 грн. пені,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2016 року ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" звернувся до господарського суду Харківської області з заявою (вх.№1120) про відстрочку виконання рішення суду та зняття арештів. в якій просив суд відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2015 року у справі № 922/995/15 до 31 вересня 2016 року; зняти арешти з грошових коштів, що накладені у виконавчому провадженні №47985923 згідно постанов державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 13.07.2015 року та від 01.09.2015 року; зняти арешт з усього майна АТ "ХТЗ", накладений у виконавчому провадженні №47985923 згідно постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 28.08.2015 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 січня 2016 року у справі № 922/995/15 (суддя Прохоров С.А.) заяву задоволено частково, відстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2015 р. у справі № 922/995/15 до 26 квітня 2016 р., в задоволені решти заяви відмовлено.
Приватне акціонерне товариство "У.П.Е.К." з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилося, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду від 26.01.2016 року у справі № 922/995/15 про відстрочення виконання рішення.
Апеляційну скаргу з урахуванням додаткових пояснень (вх.№) 2313 від 29.02.2016 року) обґрунтовує тим, що боржник не довів факт наявності виключних обставин, які б давали підстави для надання йому відстрочки виконання рішення суду і всі заяви про відстрочення виконання рішення суду по справі №922/995/15, які були подані після 22.12.2015 р., обґрунтовані одними і тими ж доказами.
Також вказує на те, що він не був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права. Так апелянт звертає увагу суду на той факт, що він отримав ухвалу господарського суду першої інстанції про призначання розгляду справи на 21.01.2016 р. від 18.01.2016 р. лише 26.01.2016 р., і вважає, що, надіславши відповідну ухвалу 20.01.2016 р., суд порушив норми процесуального права.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К." прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.02.2016 р. на 9:30 год.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 р. було продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів та відкладено розгляд справи на 29.02.2016 року на 12:30 год.
У судовому засіданні 29.02.2016 року було оголошено перерву до 10:00 год. 03.03.2016 року.
У судовому засіданні 03.03.2016 року було оголошено перерву до 9:30 год. 10.03.2016 року.
Представники Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К." в судових засіданнях 22.02.2016 року, 29.02.2016 року, 03.03.2016 року та 10.03.2016 року підтримали апеляційну скаргу.
Публічне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№ 2469 від 03.03.2016 року), доповненні до відзиву на апеляційну скаргу (вх.№2626 від 10.03.2016 року) та його представник в судових засіданнях 22.02.2016 року, 29.02.2016 року, 03.03.2016 року та 10.03.2016 року проти її доводів заперечував, вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Свої заперечення обґрунтовує тим, що у матеріалах справи містяться докази повідомлення місцевим господарським судом Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К." про дату та час судового засідання щодо розгляду заяви про відстрочку виконання рішення та знаття арештів.
Також вказує на те, що Публічним акціонерне товариство "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" було надано достатні докази щодо його перебування у скрутному матеріальному стані та щодо винятковості такої обставини, що є підставою для відстрочки виконання рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ "У.П.Е.К." звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" 11770678,21 грн. ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" звернулось з зустрічним позовом до ПрАТ "У.П.Е.К." про зобов’язання виконати поставку товару та стягнення 2346231,09, грн. пені.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.03.2015 р. у справі № 922/995/15 первісний позов задоволено частково, в зустрічному позові відмовлено повністю. Стягнуто з ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" на користь ПрАТ "У.П.Е.К. " 10062204,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 1265228,11 грн. пені, 112970,06 грн. 3% річних від простроченої суми боргу 1316 193,83 грн. інфляційних витрат за договором постачання № 8/05/14 від 08.05.2014 р. та 73080,00 грн. судового збору. Стягнуто з ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" на користь державного бюджету України 24 937,37 судового збору.
Постановою Харківського апеляційного суду від 20.05.2015 р. залишеною без змін рішення господарського суду першої інстанції. Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2015 р., постанову Харківського апеляційного господарського суду залишено без змін.
На виконання рішення 06.06.2015 р. господарським судом Харківської області було видано відповідні накази.
ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" в січні 2016 року звернулось до господарського суду Харківської області із заявою в порядку статті 121 ГПК України про відстрочку виконання рішення суду до 31.09.2016 р. та зняття арештів з грошових коштів та майна, накладених у виконавчому провадженні №47985923, в зв’язку з ускладненням виконання рішення суду через скрутне фінансове становище підприємства.
В обґрунтування заяви ПАТ “Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" посилається на те, що виконання рішення суду господарського суду Харківської області у справі № 922/995/15 є ускладненим через скрутне фінансове становище.
При цьому, за твердженням заявника, про його скрутне матеріальне становище свідчать наступні обставини: в 2015 році ПАТ “Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" перебував у режимі простою з березня по грудень місяці, працівники були переведені на режим 3-денного робочого тижня, а з грудня 2015 року- відправлені у відпустки; з 28 грудня на АТ “ХТЗ” задіяна лише мінімальна чисельність працівників для виконання термінових та аварійних робіт та робіт, які пов’язані з життєзабезпеченням підприємства; відповідач має заборгованість по виплаті заробітної плати.
Задовольняючи заяву в частині надання відстрочки виконання рішення до 26 квітня 2016 року, господарський суд виходив з того, що в даному випадку наявні виключні обставини, які є підставою для надання відстрочки виконання рішення суду і заявником надані достатні докази на підтвердження того, що боржник знаходиться в тяжкому фінансовому становищі і в нього відсутні кошти чи майно, на яке можна звернути стягнення.
Однак, колегія суддів не погоджується із таким висновком господарського суду першої інстанції, вважає його таким, що не відповідає матеріалам справи, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вже звертався в липні 2015 року із заявою про надання розстрочення виконання рішення суду рівними частинами на один рік до серпня 2016 р. Ухвалою від 27.07.2015 р. заяву було задоволено, здійснено розстрочення виконання рішення рівними частинами до 31 липня 2016 р. по 1069139,67 грн. щомісяця. Зазначена ухвала суду була скасована 07.09.2015 р. постановою Харківського апеляційного господарського суду. Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 р. залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2015 р.
Також боржник звертався 22.12.2015 р. до суду із заявою про відстрочку виконання рішення до 31.10.2016 р. Ухвалою Харківського господарського суду в задоволенні даної заяви відмовлено 04.01.2016 р. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 р. ухвалу Харківського господарського суду від 04.01.2016 р. залишено без змін.
В зазначених постановах судом встановлено факт перебування стягувача в скрутному фінансовому становищі, отже зазначений факт не потребує доказування і є преюдиційним в силу частини 3 статті 35 ГПК України. Крім того, вказаними судовими актами встановлені факти фінансової спроможності боржника.
Як свідчать матеріали справи, на час розгляду справи боржником у добровільному порядку не було сплачено жодної частини боргу.
Згідно зі статтею 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Пленум Вищого господарського суду України в п. 7.1-7.2 Постанови від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначив, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Слід зазначити, що господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України, тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.
Колегія суддів зазначає, що наведені боржником в обґрунтування неможливості своєчасного виконання судового рішення обставини не є виключними в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, оскільки згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями, тобто відсутність у боржника необхідних для виконання взятих на себе зобов’язань грошових коштів не виправдовує порушення ним даних зобов’язань.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Крім того, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що вказана заява про відстрочення виконання судового рішення не підлягає задоволенню, враховуючи і міжнародно-правові норми захисту порушених прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 за № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
Зі змісту ст. 121 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що Господарський процесуальний кодекс України не містить конкретних підстав та застережень щодо відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що ускладнюють виконання рішення суду.
В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.
Отже господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення заяви Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" про відстрочку виконання судового рішення, що потягло невірне застосування норм місцевим господарським судом процесуального права і є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Стосовно відмови в зняті арешту, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 60 Закону Укрнаїни “Про виконавче провадження” арешт в рамках виконавчого провадження може бути знято лише за наявності підстав та особами, перелік яких наводиться в зазначеній статті. Згідно з ч. 6 ст. 60 ЗУ “Про виконавче провадження” у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Отже , положення частини 5 статті 60 вказаного Закону стосовно зняття арешту з майна у випадках незавершеного виконавчого провадження за рішенням суду стосується саме рішення суду.
Заява про зняття арешту з майна подається до ВДВС, який відкрив виконавче провадження та наклав арешт на майно. У разі відмови Відділу державної виконавчої служби у задоволені заяви про зняття арешту, такі дії можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом XIV ГПК України. При цьому, за приписами господарського судочинства, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
З огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що господарський суд не наділений процесуальними повноваженнями здійснювати заходи щодо виконавчого провадження, зокрема, зняття арешту, накладеного державним виконавцем в рамках виконавчого провадження.
В апеляційній скарзі ПрАТ “У.П.Е.К.” зазначає, що він не був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права. Так апелянт звертає увагу суду на той факт, що він отримав ухвалу господарського суду першої інстанції про призначання розгляду справи на 21.01.2016 р. від 18.01.2016 р. лише 26.01.2016 р., і вважає, що, надіславши відповідну ухвалу 20.01.2016 р., суд порушив норми процесуального права.
Колегія суддів вважає такі посилання обґрунтованими, зважаючи на наступне.
Законом України "Про поштовий зв’язок" врегульовані відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв'язку і користувачами їх послуг. Згідно з ч.2 ст.13 вказаного Закону послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.
Наказом Мінтрансзв'язку України від 28.11.2013 р. № 958 затверджено Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів. Відповідно до пункту 4 Нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції нормативні строки пересилання становлять чотири дні від дня подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку.
За таких обставин колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не був позбавлений права перевірити інформацію щодо отримання позивачем за первісним позовом ухвали про розгляд заяви скаржника з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” щодо відстеження пересилання поштових відправлень.
З витягу сайту “Укрпошти” вбачається, що позивач за первісним позовом отримав ухвалу 26.01.2016 р., тобто вже після розгляду заяви відповідача за первісним позовом по суті, в результаті чого був позбавлений можливості скористатися правами, наданими процесуальним законодавством.
Отже, місцевий господарський суд розглянув справу за відсутності представника стягувача, не повідомленого належним чином, що відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є безумовною підставою для скасування судового рішення місцевого господарського суду.
Виходячи з вищезазначеного колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Харківської області від 26 січня 2016 року у справі №922/995/15 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К." - задоволенню.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1 та 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ПрАТ “У.П.Е.К.” задовольнити.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 26.01.2016 р. у справі №922/995/15 скасувати.
В задоволені заяви ПАТ “ХТЗ” про відстрочку виконання рішення суду та зняття арештів (вх.№1120 від 16.01.2016 року) відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (61007, м. Харків, пр. Московський, 275, поточний рахунок 26003020151430 в ПуАТ "ФІДОБАНК", м. Київ, МФО 300175, код ЄДРПОУ 05750295) на користь Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К." (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 4, поточний рахунок 26005001304683 у АТ "ОТП Банк", м. Київ, МФО 300525, код ЄДРПОУ 23001858) 1378,00 грн. по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 12.03.2016 р.
Головуючий суддя Шепітько І.І.
Суддя Терещенко О.І.
Суддя Хачатрян В.С.
скопійовано
-
скопійовано
-
