УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/2247/15-ц 22-ц/774/218/К/16

Справа 215/2247/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження 22ц/774/218/к/16 суддя Квятковський Я.А.

Категорія - 48 ( ІУ ) Суддя-доповідач - Барильська А.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2016 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Ляховської І.Є., Михайлів Л.В.,

секретар: Петренко К.І.

за участю: представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - Виконавчий комітет Тернівської районної у м. Кривому Розі ради, про відшкодування матеріальної шкоди, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною і визначення інших способів спілкування з дитиною,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - виконавчий комітет Тернівської районної у м. Кривому Розі ради, про відшкодування матеріальної шкоди, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною і визначення інших способів спілкування з дитиною

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначив, що він з відповідачем ОСОБА_2 з 11.06.2005 року перебував у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу в них народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 21.10.2014 року, шлюб між сторонами розірвано. Після припинення шлюбних відносин син залишився проживати разом із позивачем. Рішенням Тернівської районної у місті Кривому Розі ради № 408 від 15.10.2014 року було визначено спосіб участі у вихованні та зустрічей позивача з сином ОСОБА_5. Проте, вказане рішення відповідачкою згідно встановленого графіку не виконується, відповідач чинить перешкоди в спілкуванні з дитиною. У зв'язку з чим, позивач просив суд зобов`язати відповідача не чинити йому перешкоди в спілкуванні з сином та визначити наступний порядок спілкування з дитиною: щотижня в середу, п'ятницю з 18:00 до 20:00 год., без присутності матері дитини, в першу та третю суботу і неділю кожного місяця цілий день з нічлігом, а також з правом на виїзд з ним у відпустку кожного літа за межі міста Кривого Рогу строком на 12 днів.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 не чинити перешкоди ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Визначено порядок спілкування ОСОБА_4 з малолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1: щотижня в середу, п'ятницю з 18:00 год. до 20:00 год., без присутності матері - ОСОБА_2, в першу та третю неділю кожного місяця з 09:00 год. до 14:00 год., а також з правом один раз на рік, у літні місяці виїжджати за межі м. Кривого Рогу строком на 12 днів, без присутності матері - ОСОБА_2.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 243,60 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 400,00 грн., а всього 643,60 грн., на користь ОСОБА_4. В інший частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду в частині зобов'язання не чинити перешкоди ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_5, та щодо визначення порядку спілкування ОСОБА_4 з малолітнім ОСОБА_7 з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні заяви щодо зупинення провадження у справі, у зв'язку з відсутністю судового розгляду адміністративної справи.

Суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні заяви про закриття провадження у справі, оскільки розгляд даної позовної вимоги підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, так як мова фактично йде про внесення змін до редакції рішень Виконкому, який здійснював владні управлінські функції, як орган опіки та піклування.

Виконком мав бути залучений у якості третьої особи на стороні позивача, у зв'язку з чим, суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні заяви щодо залишення позовної заяви без розгляду.

На думку апелянта, суд безпідставно відмовив в задоволенні заяви про відвід судді, оскільки упередженість судді полягає у потуранні позивачу, залишенні без уваги очевидних та грубих порушень, допущених у позовній заяві, відмові усунути виявлені порушення та розглянути справу належним чином.

Судом не взято до уваги, що після зустрічей дитини з батьком, дитина хворіє, що підтверджується медичними документами, відповідно до яких дитину було госпіталізовано до неврологічного відділення лікарні з діагнозом: «енцефалостенічний синдром, невротична реакція, астенічний синдром», в результаті чого відповідачем подано до Служби у справах дітей заяву про зміну способу зустрічей та спілкування позивача з Дитиною, зокрема, про заборону зустрічей за місцем проживання батька.

Суд при постановленні рішення, помилково посилався на акт обстеження умов проживання позивача,складений 30.03.2015 року, оскільки позивач не є власником даного помешкання та за даною адресою не зареєстрований, належним житлом позивача є помешкання за адресою: АДРЕСА_1, апелянт вважає, проведене обстеження не є об'єктивним, оскільки проведене без участі відповідача, як матері Дитини, що виключає достовірність відомостей про обстеження.

Судом не взято до уваги, що дитина має складну нервову систему та психіку, Дитина активна, потребує дуже великої уваги та терпіння, у зв`язку з чим Дитина повинна бути під постійним контролем відповідача, Крім того, рішеннями Виконкому №№408 та 103 не передбачено вивезення Дитини до помешкання, де проживає позивач з новою родиною.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково посилання суду на рішення Європейського суду, оскільки даний спір регулюється чинними нормами діючого законодавства.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів заявлених позовних вимог, апеляційної скарги і заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що у період з 11.06.2005 року по 21.10.2014 року позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. В період перебування у шлюбі в них народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано. Після припинення шлюбних відносин та спільного проживання, дитина залишилась проживати разом із матір'ю.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_4 посилався на те, що відповідач ОСОБА_2 не виконує рішення Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради № 408 від 15.10.2014 року та перешкоджає йому у спілкуванні з сином.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції визначаючи порядок спілкування позивача з дитиною: щотижня в середу, п`ятницю з 18:00 год. до 20:00 год., в першу та третю неділю кожного місяця з 09:00 год. до 14:00 год., та з правом один раз на рік у літні місяці виїжджати за межі м.Кривого Рогу строком на 12 днів, виходив з того, що це буде відповідати інтересам дитини, можливості дитини в повній мірі сприйняти спілкуванню кожного з батьків та отримати від цього достатню кількість виховних заходів кожного з них в такому ритмі, який не буде порушувати виховний графік дитини. Визначивши порядок побачень позивача з дитиною без присутності відповідачки, суд першої інстанції виходив з неприязних стосунків та конфліктних ситуацій між сторонами, що може негативно сказатись на психологічному стані дитини.

Колегія суддів не може повністю погодитись з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до положень ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 159 СК України визначено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Виходячи з положень ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини та ст.ст. 141,159 СК України, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини Хант проти України, та Олссон проти Швеції, між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які у залежності від природи та важливості можуть переважати над інтересами батьків. Для батьків та дітей бути разом - це основа сімейного життя, більш того, природні стосунки не припиняються від того, що дитина взята на державне піклування. Тобто те, що сторони по даній справі, проживають окремо, не повинно перешкоджати дитині спілкуватись з батьком, який виявляє бажання проводити більше часу з дитиною.

Між сторонами виник спір щодо участі у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає разом з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 окремо від батька, позивача по справі.

Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-Ш зі змінами та доповненнями передбачено, що у разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно рішення виконавчого комітету Тернівської районної в місті ради № 408 від 15.10.2014 року, до якого внесено зміни рішенням Тернівської районної в місті ради № 133 від 15.04.2015 року, ОСОБА_4 визначено спосіб участі у вихованні дитини, стосовно зустрічей батька гр. ОСОБА_4 з малолітньою дитиною ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, щотижня в середу, п`ятницю з 18-00год до 20-00год. і неділю з 09-00год до 14-00 год.

Відповідно до довідки квартального комітету позивач ОСОБА_4 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3

Згідно акту обстеження умов проживання позивача від 30.03.2015 р., встановлено, що станом на 30.03.2015 року за даною адресою створені всі необхідні умови для спілкування малолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_4.(а.с. 12)

Як вбачається з матеріалів справи й не заперечується сторонами, між позивачем та відповідачем склалися неприязні стосунки, які позбавляють можливості відповідача регулярно спілкуватись з дитиною, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні батька з дитиною.

Відповідно до висновку виконкому Тернівської районної у місті ради від 16.02.2016 року щодо участі гр. ОСОБА_4 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, наданого до суду апеляційної інстанції, з огляду на психоемоційний стан ОСОБА_5, а також на те, що для хлопця на даний час відвідування батька за місцем мешкання його нової родини може бути психотравмуючим фактором, враховуючи відсутність порозуміння між батьками в питаннях виховання дитини, що в свою чергу буде провокувати нові сварки на очах у ОСОБА_5, Виконком районної у місті ради прийшов до висновку, що тривалі зустрічі батька з сином на даний час є недоцільними, а також, до налагодження взаємовідносин між батьками дитини, адаптації дитини до факту розлучення батьків вважає за потрібне батьку утриматися від проведення частих зустрічей з ОСОБА_5 за місцем його мешкання, а тому з урахуванням викладеного, визначено спосіб участі гр. ОСОБА_4 у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, та спілкуванні щотижня в середу і п`ятницю з 18-00 год. до 20-00 год., а також півдня щосуботи або щонеділі, щоб батько мав можливість проводити з сином дозвілля змістовно, відвідуючи культурні та розважальні заходи.

В ч.1 ст. 159 Сімейного кодексу України зазначено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

З аналізу норм ст.ст. 158, 159 Сімейного кодексу України вбачається, що рішення ради опіки та піклування з цього питання є обов'язковим, як і обов'язковим є дотримання порядку щодо участі у вихованні дитини, який визначено цими статтями.

Виходячи з рівності прав батьків щодо участі у вихованні дитини, встановлених обставин, які свідчать про те, що відповідач чинить позивачу перешкоди у вихованні та спілкуванні з сином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача ОСОБА_2 не чинити позивачу перешкоди у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Враховуючи, що відвідування батька неповнолітньою дитиною за місцем мешкання його нової родини може бути психотравмуючим фактором, враховуючи відсутність порозуміння між батьками в питаннях виховання дитини, колегія суддів вважає, що визначення місця і часу спілкування позивача з неповнолітнім сином за місцем проживання дитини та в присутності матері дитини буде провокувати нові сварки на очах у неповнолітнього ОСОБА_7, що в свою чергу приведе до негативних наслідків, для неповнолітнього сина сторін. У зв'язку з чим, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку визначивши порядок спілкування позивача з сином без присутності матері дитини, відповідача у справі.

Однак, визначаючи порядок спілкування позивача з малолітнім сином ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1: щотижня в середу, п'ятницю з 18:00 год. до 20:00 год., без присутності матері - ОСОБА_2, в першу та третю неділю кожного місяця з 09:00 год. до 14:00 год., суд першої інстанції не взяв до уваги малолітній вік дитини, той факт, що тривалі зустрічі батька з сином у даний час є недоцільним, виходячи з психоемоційного стану дитини, який у теперішній час ще не адаптований до факту розлучення батьків та виявляє в даний час не бажання спілкуватися з батьком.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що часті зустрічі позивача з дитиною у будні дні будуть порушувати розпорядок дня дитини, враховуючи, що дитина відвідує з ранку до вечора дошкільний заклад , що буде порушувати усталений спосіб життя дитини, та негативно вплине на психоемоційний стан малолітньої дитини.

Крім того, зобов'язавши відповідача надавати позивачу можливість у спілкуванні з сином з правом виїзду за межі м. Кривого Рогу один раз на рік, у літні місяці строком на 12 днів, суд першої інстанції не врахував вік дитини, його особисту у теперішній час прихильність до матері, що призведе до того, що дитина у віці 4-х років буде важко переносити розлуку з матір`ю, суд не врахував стан здоров`я дитини та не встановив конкретне місце куди батько дитини має бажання вивозити сина та разом з ким з членів родини позивача, враховуючи, що згідно висновку Тернівської районної у місті ради від 16.02.2016 року, відвідування нової родини позивача може бути психотравмуючим фактором для малолітньої дитини.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що вимога позивача про надання йому права вивозу малолітнього сина за межі м. Кривого Рогу є передчасною, оскільки враховуючи вік дитини, такі подорожі завдадуть йому стресу, так як буде порушений усталений спосіб життя малолітньої дитини.

У зв'язку з чим, колегія суддів враховуючи вищевикладене, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного порядку спілкування ОСОБА_4 з малолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити наступний порядок спілкування ОСОБА_4 з малолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1: друга та четверта п`ятниця кожного місяця з 18.00год. до 19.00 год. без присутності матері ОСОБА_2. В першу та третю неділю кожного місяця з 10.00год. до 14.00 год. без присутності матері ОСОБА_2.

У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині, заслуговують на увагу.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні заяви щодо зупинення провадження у справі до розгляду справи про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Тернівської районної у місті ради, колегією суддів до уваги не береться, оскільки розгляд вищезазначеної справи, не є перешкодою для розгляду вимог ОСОБА_4, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною і визначення інших способів спілкування з дитиною

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні заяви про закриття провадження у справі, оскільки розгляд даної позовної вимоги підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів до уваги не бере, так як предметом розгляду даної справи є усунення перешкод у спілкуванні з дитиною і визначення інших способів спілкування з дитиною, що підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги, про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в клопотання щодо залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з неналежним залученням третьої особи, а також відмови в задоволенні заяви про відвід судді, не можуть бути підставою для скасування законного рішення, оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції помилково посилання суду на рішення Європейського суду, оскільки даний спір регулюється чинними нормами діючого законодавства, колегія суддів до уваги не бере, оскільки при вирішенні спору необхідно керуватися нормами СімейногоКодексу України та Європейською конвенцією з прав людини та основоположних свобод.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині визначеного порядку спілкування ОСОБА_4 з малолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В іншій частині рішення суду повинно бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 314-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2015року змінити в частині визначеного порядку спілкування ОСОБА_4 з малолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити наступний порядок спілкування ОСОБА_4 з малолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1: друга та четверта п`ятниця кожного місяця з 18.00год. до 19.00 год. без присутності матері ОСОБА_2. В першу та третю неділю кожного місяця з 10.00год. до 14.00 год. без присутності матері ОСОБА_2.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: І.Є. Ляховська

Л.В. Михайлів