АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 331/6898/14 Головуючий у 1 інстанції: Мінасов В.В.

Провадження № 22-ц/778/423/16 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 березня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Савченко О.В., суддів Маловічко С.В., Кочеткової І.В.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі адвоката Дерев’янко Ірини Олександрівни на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_5, з якою він підтримував дружні стосунки з 1997 року. Оскільки донька померлої - відповідач по справі ОСОБА_2 відмовилась поховати свою матір, він своїми коштами оплатив поховання ОСОБА_5 Зазначає, що ним були витрачені кошти: на поховання в сумі

4 558,36 грн., послуги моргу в розмірі 550 грн., поминальний обід - 1 125 грн., на облаштування могили - 4 000 грн., для чого було куплено 1 м куб. бетону на 890 грн., виготовлення огорожі 5 600 грн., а всього на загальну суму 16 723 грн. Оскільки з банківської картки померлої ним були зняті кошти в сумі 2 000 грн., за мінусом цієї суми витрати на поховання ОСОБА_5 складають 14 723 грн. Вважає, що понесені ним витрати повинні бути повернуті йому відповідачем як спадкоємцем першої черги за законом після померлої матері. Посилаючись на зазначені обставини, просив суд стягнути з відповідача витрати на поховання ОСОБА_5 в розмірі 14 723 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 14 173 грн. витрат на поховання та 243,60 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_2 в особі представника Дерев’янко І.О. подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що висновки суду зроблено без повного з»ясуванням обставин у справі, за невідповідності встановлених судом обставин фактичним, з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просила скасувати рішення суду та постановити нове, яким у задоволені позову відмовити.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 26 березня 2015 року апеляційну скаргу задоволено частково: рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2014 року в цій справі скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1 585,36 грн. в рахунок відшкодування витрат на поховання та судовий збір у сумі 243,60 грн.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням апеляційного суду Запорізької області, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення апеляційного суду Запорізької області від 26 березня 2015р. та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року касаційну скаргу задоволено частково, рішення апеляційного суду Запорізької області від 26 березня 2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1232 ЦК України спадкоємці зобов»язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкоємця.

Зазначена норма містить особливість при покладенні на спадкоємців обов»язку щодо покриття витрат на поховання спадкоємця, а саме: такі витрати повинні бути розумними, що стосується їхнього розміру та необхідності здійснення.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва та лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1, у якій була зареєстрована та мешкала ( а.с. 10, 12-13).

Спадкоємцем померлої ОСОБА_5 є її донька ОСОБА_2, яка на час смерті матері була зареєстрована та мешкала разом з матір»ю за вищевказаною адресою, а отже прийняла спадщину. Доказів, що вона відмовилась від спадщини, відповідач не надала.

Позивач ОСОБА_4 поховав померлу ОСОБА_5 за свій рахунок та здійснив

облаштування її могили, тому у відповідності до вимог ст. 1232 ЦК України просив дочку померлої - ОСОБА_2 як спадкоємця відшкодувати йому понесені витрати, а саме: витрати на похованні у сумі 4558 грн., оплату послуг моргу на рахунок благодійного фонду «Крок назустріч здоров»ю» - 550 грн., вартість поминального обіду - 1125 грн., витрати з облаштування місця поховання - 8 990 грн. Оскільки остання в добровільному порядку відшкодовувати вказані витрати відмовилась, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення з неї всіх витрат у загальному розмірі 14 723 грн.

Задовольняючи вказаний позов частково у сумі 14 173 грн., суд першої інстанції виходив із того, що позивач довів здійснення ним витрат на поховання ОСОБА_5 та на облаштування місця її поховання на вказану суму, та ці витрати суд вважав розумними. Відмовляючи у позові в частині стягнення оплати послуг моргу на рахунок благодійного фонду в розмірі 550 грн., суд вказував, що, оскільки вказані витрати не є обов»язковими, а є добровільною пожертвою позивача благодійній організації, то не входять до переліку витрат, які підлягають відшкодуванню за правила ст. 1232 ЦК України.

Рішення суду першої інстанції сторонами в частині відмови в стягненні витрат, слачених на рахунок благодійного фонду, не оскаржено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказувала, що судом не враховано положення ст. 1232 ЦК України щодо відшкодування спадкоємецем саме розумних витрат, а не взагалі всіх витрат, особі, яка їх понесла. Вважає, що на розумні витрати було б достатньо двох пенсій померлої, які держава надає на поховання. Також вважає, що не повинна відшкодовувати витрати на спорудження пам»ятника, оскільки позивач не узгоджував з нею цього питання як з близькою особою померлої. Крім того, вважає, що частина витрат взагалі не підтверджена належними і допустими доказами.

Частково задовольняючи вказану апеляційну скаргу, апеляційний суд Запорізької області своїм рішення від 26 березня 2015р. визнав доведеними тільки витрати на похованя у розмірі 4558 грн. та витрати на поминальний обід у сумі 1125 грн., тому стягнув ці витрати у сумі 1585,36 грн. за мінусом 2000 грн., які знято позивачем з картрахунку померлої, та 2098 грн., які перераховані з пенсійного органу на поховання. Відмовляючи в задоволенні позову щодо відшкодування витрат на виготовлення кованої огорожі у сумі 5600 грн., витрат на придбання 1 кубомету бетону у сумі 890 грн. та 4000 грн. на облаштування місця поховання, апеляційний суд зазначив, що ці витрати належним чином не підтверджені, доказів щодо фактично облаштування могили позивачем не надано, а також судом не враховано, що спадкоємець має відшкодувати витрати щодо пам»ятника та огорожі лише в межах граничної вартості їх стандартного виконання у даній місцевості.

Скасовуючи рішення апеляційного суду та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справи в ухвалі від 11 листопада 2015р. вказував, що апеляційний суд в ході розгляду справи наданих позивачем доказів на підтвердження здійснених витрат не перевірив та не спростував висновків місцевого суду щодо того, що понесені на поховання ОСОБА_5 витрати є розумними, а також не перевірив, чи відповідають понесені позивачем витрати на виготовлення пам»ятника та огорожі їх фактичній вартості, зокрема, чи не перевищують вони граничну вартість стандартних пам»ятників і огорож у даній місцевості, яка визначена Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Отже, оскільки вказівки касаційного суду є обов»язковими для виконання судами при новому розгляді справи, то перевірці підлягають саме наступні обставини: належність та допустимість наданих позивачем доказів на підтвердження витрат на поховання матері відповідача та облаштуваня місця поховання, перевірка їх розміру з урахуванням вимог ст. 1232 ЦК України на предмет «розумності» та з урахуванням граничного розміру, встановленого для стандартних пам»ятників та огорож у Запорізькій області.

Згідно з договором-замовленням № 1276, квитанцією № 171 від 11.03.2014р. та квитанцією № 786 від 18.03.2014р. вартість організації та проведення похорону ОСОБА_5 складає 4 558,36 грн., які були сплачені позивачем на користь Спеціалізованого комунального підприємства «Запорізька ритуальна служба» ( а.с. 8, 17).

Позивач визнав, що 2000 грн. ним було сплачено до ритуальної служби за проведення похорону за рахунок коштів, знятих з картрахунку померлої, відкритому у Дельта Банку, які він просив відрахувати із суми витрат.

З інформації, наданої у листі № 2578/06 від 10.03.2015р. Управлінням пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя, вбачається, що допомога на поховання пенсіонерки ОСОБА_5 у розмірі її двомісячної пенсії виплачена агенту Запорізької ритуальної служби ОСОБА_8 ( а.с. 94).

Вказана інформації додатково підтверджується довідкою СКП «Запорізька ритуальна служба» № 212 від 27.02.2015р., з якої слідує, що за дорученням ОСОБА_4 ритуальною службою отримано допомогу на поховання померлої в розмірі 2098 грн., та вказані грошові

кошти були враховані при укладенні договору № 1276 на організацію та проведення поховання ОСОБА_5 ( а.с. 95).

Отже, витрати за ритуальні послуги з поховання ОСОБА_5, які залишились невідшкодованими ОСОБА_4, складають: 4558,36 грн. - 2000 грн. - 2098 грн. = 460,36 грн., які є обов»язковими при похованні, і тому підлягають стягненню зі спадкоємця ОСОБА_2

Відповідно до товарного чеку № 2 від 12.03.2014р. ОСОБА_4 оплатив вартість поминального обіду на суму 1 125 грн. ( а.с. 23).

У статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв»язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Виходячи із зазначеного визначення поняття «поховання померлого», до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу, тому до таких витрат не відносять витрати на проведення поминального обіду, який проводиться після поховання.

Саме на таку позицію націлено суд при новому апеляційному розгляді, про що зазначено в ухвалі ВССУ від 11 листопада 2015р., якою скасовано попереднє рішення апеляційного суду із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Зважаючи на вказане, колегія вважає, що витрати на поминальний обід у сумі 1 125 грн., не підлягають відшкодуванню за рахунок спадкоємця, тому у цих вимогах позивача слід відмовити.

Згідно з рахунком № 19 від 28 березня 2014р. та квитанції № 309159 від 28 березня 2014р. ОСОБА_4 сплатив 5600 грн. на користь ПП ОСОБА_9 за виготовлення кова-

ної огорожі розміром 3450 х 2600 ( а.с. 19). ПП ОСОБА_9 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та ФОП та, серед іншого, може здійснювати підприємницьку діяльність з виготовлення металевих виробів ( а.с. 19-зворот, 20).

За накладною № 512 ОСОБА_4 отримано від ТОВ «Будсервіс» бетон на суму 890 грн. ( а.с. 22).

У відповідності до квитанції № 642918 від 26.03.2014р. ОСОБА_4 сплатив ФОП ОСОБА_10, яка зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб як ФОП, за ритуальні послуги 4000 грн., які розшифровані у розрахунку до квитанції: бетонні роботи, гравірування ПІБ, квітник гранітний ( а.с. 42).

В судових засіданнях ОСОБА_4 на заперечення відповідача щодо облаштування могили одразу після поховання, що є неприпустимим з огляду на усадку землі протягом часу, вказував, що лише оплатив виготовлення всіх складових для облаштування могили для запобігання збільшенню витрат в подальшому через подорожчання, але само облаштування могили планував здійснити пізніше.

Вказані пояснення позивача знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

Так, на час ухвалення оскаржуваного на теперішній час рішення суду першої інстанції облаштування могили ще не було здійснено, але на час повторного розгляду справи апеляційним судом позивач вказував, що встановив та забетонував огорожу на могилі в вересня 2015р. Про зазначені обставини ним були надані фотознімки з місця сімейного захоронення родини ОСОБА_2, з яких видно, що на цьому місці встановлено та забетоновано ковану огорожу у розмірах, зазначених в рахунку та квитанції, виданих ПП ОСОБА_9

Таким чином, вказаним рахунком та квитанцією від ПП ОСОБА_9, квитанцією ФОП ОСОБА_10 та розрахунком робіт до неї, а також фотознімком місця захоронення у сукупності підтверджено виготовлення та встановлення позивачем кованої огорожі з виконанням бетонних робіт з придбаного бетону, гравірування ПІБ та виготовлення квітника. При цьому, як слідує з пояснень позивача, квітник та табличка з гравіруванням ПІБ померлої на теперішній час ще не встановлені, але виготовлені. Таким чином, є підтвердженими витрати позивача на облаштування могили у сумі 5 600 грн. + 890 грн. + 4000 грн. = 10 490 грн.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», витрати на поховання ( у тому числі на ритуальні послуги і обряди) відшкодовуються тій особі, яка понесла ці витрати. Витрати на виготовлення пам»ятників і огорож визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам»ятників і огорож в даній місцевості. Вартість таких витрат визначена у постанові правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про витрати на поховання та пов»язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» від 03

жовтня 2008р. № 45.

Саме ці обставини вважає не встановленими судом апеляційної інстанції Вищий спеціалізований суд України, зазначивши про це в ухвалі від 11 листопада 2015р., постановленій у цій справі.

На виконання вимог вказаної ухвали апеляційним судом було витребувано інформацію щодо граничної вартості пам'ятників і огорож у Запорізькій області в СКП «Запорізька ритуальна служба» та з Управління Фонду.

СКП «Запорізька ритуальна служба» листом № 161 від 23.02.2016р. відповіло, що не може надати таку інформацію, оскільки на підприємстві відсутній власний цех по виготовленню намогильних споруд.

Листом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Запорізькій області № 02-300 від 19.02.2016р. надало інформацію, що встановлений Постановою правління Фонду № 45 від 03.10.2008р. розмір граничних витрат по Запорізькій області на виготовлення та встановлення пам»ятника, огорожі, виготовлення фотографій, табличок та інше на теперішній час є незмінним та складає 2 700 грн.

Натомість, позивачем надано інформацію ПП Мусійченко, який займається виготовленням та продажем пам»ятників, огорож та інших намогильних споруд у Запорізькій області, згідно з якою у 2014р., зокрема, на час смерті ОСОБА_5 та придбання позивачем намогильних споруд, вартість середнього пам»ятника, огорожі та інші супутні витрати по місцю захоронення із їх монтажем та доставкою складає 5285 грн.

Але, враховуючи, що правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, встановивши в постанові № 45 від 03.10.2008р. граничний розмір відшкодування витрат на пам»ятник і огорожу у 2008р., жодного разу не змінювало цю суму з цього часу, не зважаючи на інфляцію у країні та значне збільшення цін на намогильні споруди та інше облаштування для місць захоронення, колегія вважає, що в такому разі слід керуватись саме даними спеціалізованих установ у даній місцевості, які їх виготовляють, та визначеними ними середніми цінами на стандартний пам»ятник та огорожу з їх встановленням.

Так, вище визначено, що витрати позивача на облаштування місця поховання ОСОБА_5 склали у загальному розмірі 10 490 грн., в тому числі: вартість огорожі - 5 600 грн., вартість бетону - 890 грн., квітник з табличкою та гравірування ПІБ із бетонними роботами - 4000 грн.

Але, враховуючи вимоги щодо можливості відшкодування розумних витрат, які обмежуються граничним розміром, за який колегія приймає вартість стандартного пам»ятни-

ка і огорожі та супутніх витрат і робіт по їх встановленню у Запорізькій області у сумі 5 285 грн., то до стягнення підлягає саме така гранична сума, оскільки витрати позивача вдвічі перевищують цей розмір.

Таким чином, усунувши упущення, допущені судом І інстанції при розгляді справи та апеляційним судом при первісному розгляді апеляційної скарги ОСОБА_2, колегія визначила, що до стягнення підлягає тільки невідшкодована сума з ритуальних послуг у розмірі 460,36 грн. та витрати з облаштування місця поховання ОСОБА_5 в сумі 5 285 грн., що разом становить 5 745,36 грн. Тому у відповідності до вимог п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині розміру стягнутої суми у бік її зменшення з 14 173 грн. до 5 745,36 грн., що не впливає на розмір стягнутих судових витрат.

Рішення суду в частині відмови в позові щодо стягнення 550 грн., сплачених позивачем як благодійного внеску, не оскаржувалось та не переглядалось.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314. 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2014 року у цій справі змінити в частині розміру стягнутих витрат на поховання у сумі 14 173 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на поховання ОСОБА_5 у сумі 5 745 (п»ять тисяч сімсот сорок п»ять) гривень 36 копійок, в тому числі: вартість ритуальних послуг у розмірі 460 (чотириста шістдесят) гривень 36 копійок, вартість облаштування місця поховання в сумі 5 285 (п»ять тисяч двісті вісімдесят п»ять) гривень.

В стягненні решти суми відмовити.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Савченко О.В.

Судді: Маловічко С.В.

Кочеткова І.В.