Справа № 758/12434/14-ц

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

за участю:

представників відповідача - Юрко О.Є., Козачук Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Київпастранс» про повернення безпідставно набутих коштів, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про повернення безпідставно набутих коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що 25.05.2012 року у міському електротранспорті (тролейбусі по маршруту № 8) контролером КП «Київпастранс» (особистий НОМЕР_1) з нього були стягнуті грошові кошти в сумі 30 гривень, що підтверджується квитанцією серії АГ № 112712. Незважаючи на наявний у нього проїзний документ - квиток серії 01 ТРВ N116165, підставою стягнення цих коштів було зазначено «безквитковий проїзд».

Зазначає, що з діями контролера не погодився, вважав їх незаконними, а стягнуті грошові кошти такими, що стягнуті без належної правової підстави, а тому 27.07.2012 року звернувся до КП «Київпастранс» із: Скаргою на дії начальника служби організації збору та обліку виручки КП «Київпастранс» ОСОБА_4 та контролера з особистим НОМЕР_1; вимогою про повернення безпідставно набутих грошових коштів. За результатами розгляду вимоги про повернення безпідставно набутих грошових коштів заступник генерального директора КП «Київпастранс» - ОСОБА_5 листом від 12.09.2012 року № 40/503 дійшов висновку, що «законодавством чітко не врегульовано питання щодо узгодженості повноважень органів в громадському транспорті» та, як наслідок, приніс вибачення та запевнив, що безпідставно набуті грошові кошти будуть повернуті.

Вказує на те, що очевидним є висновок про те, що в 2012 році заступник генерального директора КП «Київпастранс» - ОСОБА_5 визнав стягнуті з нього грошові кошти за безквитковий проїзд безпідставно набутими.

Звертає увагу суду також на те, що 17.09.2014 року у міському електротранспорті (трамвай за маршрутом № 3) з нього були стягнуті грошові кошти в сумі 30 гривень, що підтверджується квитанцією серії АГ № 229430. Ці кошти стягнуті контролером КП «Київпастранс» ОСОБА_6, який пред'явив жетон НОМЕР_2 та посвідчення контролера НОМЕР_3. Не зважаючи на пред'явлений ним квиток КПТБ серії 18 № 795390, підставою для стягнення грошових коштів також було зазначено «безквитковий проїзд».

18.09.2014 року він звернувся до КП «Київпастранс» з вимогою про повернення безпідставно набутих коштів та відшкодування завданих збитків. За результатами розгляду вищезазначеної вимоги про повернення безпідставно набутих грошових коштів та відшкодування завданих збитків заступник генерального директора КП «Київпастранс» - ОСОБА_5 листом від 08.10.2014 року № 40/792 дійшов висновку, що «вимоги щодо повернення суми стягнутого штрафу, відшкодування збитків, видачі проїзного квитка та притягнення до адміністративної відповідальності контролера КП «Київпастранс» не підлягають задоволенню ... ».

Вважає, що очевидним є висновок про те, що в 2014 році той самий заступник генерального директора КП «Київпастранс» ОСОБА_5 дійшов вже протилежного висновку щодо правових підстав стягнення грошових коштів контролером відповідача за безквитковий проїзд, однак він не погоджується з позицією КП «Київпастранс» та вважає грошові кошти в сумі 30 грн. такими, що в обох випадках стягнуті контролерами відповідача без належної правової підстави.

Посилається на те, що із статей 135 та 222 КУпАП вбачається, що розгляд справ про адміністративні правопорушення пов'язані з безквитковим проїздом у міському транспорті належить до виключної компетенції органів внутрішніх справ (міліції). А з аналізу статті 229 та абзацу 6 та 8 ст. 135 КУпАП можна зробити висновок про те, що контролери КП «Київпастранс» можуть розглядати справи про адміністративні правопорушення за безквитковий проїзд виключно в автобусах приміського/внутрірайонного сполучення та міжміського та міжнародного сполучення. Відмовляючи в задоволенні його вимоги про повернення безпідставно одержаних грошових коштів, КП «Київпастранс» в листі від 08.10.2014 року № 240/792 наводить таке: «згідно із ч.2 ст. 117 КУпАП перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у пункті 5 статті 213 цього Кодексу, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України. За п.6.3. Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України штрафи за порушення даних правил накладаються начальником трамвайно-тролейбусного управління, начальником трамвайного чи тролейбусного депо, начальниками служб руху і районів руху трамвайно-тролейбусних управлінь, а також контролерами трамвайно-тролейбусних управлінь і стягуються на місці». Вважає, що така позиція КП «Київпастранс» є помилковою та безпідставною.

Зазначає, що наявна ситуація, коли КУпАП надає повноваження накладати штрафи за безквитковий проїзд у міському транспорті (ч. 2. ст. 135 КУпАП) виключно органам внутрішніх справ (міліції) (ст.222 КУпАП), а наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства № 2329 від 09.10.2006 року такі повноваження надає контролерам трамвайно-тролейбусних управлінь. В той же час КУпАП є законом, а наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства № 2329 від 09.10.2006 року є підзаконним нормативно-правовим актом і у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. А тому, посилання КП «Київпастранс» на підзаконний нормативно-правовий акт є безпідставним та незаконним, оскільки він суперечить закону саме в частині повноважень органів, яким надано право накладати штраф за безквитковий проїзд у міському транспорті.

Звертає увагу суду на те, що повноваження КП «Київпастранс», як органу автомобільного транспорту та електротранспорту, прямо визначені статтею 229 та в силу абзацу 6 та 8 ст.135 КУпАП дозволяють розглядати справи про адміністративні правопорушення за безквитковий проїзд виключно в автобусах приміського/внутрірайонного сполучення а міжміського і міжнародного сполучення. А тому контролери КП «Київпастранс» в обох випадках перейняли на себе функції міліції та без належної правової підстави заволоділи його грошовими коштами на загальну суму 60 гривень, з яких: 25.05.2012 року грошовими коштами в сумі 30 гривень, що підтверджується квитанцією серії АГ № 112712; 17.09.2014 року грошовими коштами в сумі 30 гривень, що підтверджується квитанцією серії АГ № 229430.

Вважає, що вищезазначені грошові кошти в сумі 60 гривень є такими, що набуті контролерами КП «КИЇВПАСТРАНС» без належної правової підстави, та в силу ст. 1212 ЦК України та глави 3 ЦК України мають бути витребувані з чужого незаконного володіння разом з відшкодуванням шкоди.

Крім того обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вказує на те, що зважаючи на положення статей 536, 625, 1214 ЦК України кредитор має право вимоги від боржника сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції весь час прострочення та процентів за зберігання та користування ним грошовими коштами кредитора до моменту, коли такі кошти були повернуті або перераховані - боржником кредитору. Загальна сума інфляційних збитків за користування КП «Київпастранс» безпідставно набутими його грошовими коштами в період з червня 2012 року по вересень 2014 року складає 5,40 грн.

Також вказує на те, що безпідставне набуття коштів контролерами КП «Київпастранс» завдало йому і фактичних збитків в розмірі 68,28 грн., які складаються із витрат по надсиланню листів до КП «Київпастранс» з намаганням вирішити питання в досудовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, а також керуючись ст.ст. 22, 536, 625, 1212, 1214 ЦК України звертається з даним позовом до суду та просить суд стягнути з КП «Київпастранс» грошові кошти в сумі 135,91 грн., з яких: 60 грн. - сума безпідставно набутих 25.05.2012 року та 17.09.2014 року грошових коштів; 2,23 грн. - сума трьох відсотків річних за користування безпідставно набутими грошовими коштами в період з 25.05.2012 р. по 16.10.2014 р.; 5,40 грн. - сума інфляційних збитків за користування безпідставно набутими грошовими коштами в період з червня 2012 р. по вересень 2014 р. грн.; 68,28 грн. - сума фактичних збитків.

В судовому засіданні позивач вимоги підтримує з вищевикладених підстав, обгрунтуваши поясненнями просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечують проти вимог, мотивуючи тим, що відповідно до п. 3.2. Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України затверджених наказом № 329 Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 09.10.2006 року: право на проїзд у трамваї, тролейбусі надає придбаний квиток, закомпостований абонементний талон, проїзний талон тривалого користування, картка або інше посвідчення, що дає право на пільговий проїзд згідно з чинним законодавством». Згідно п.5.5. Правил пасажири зобов'язані: сплатити свій проїзд, закомпостувавши абонементний талон або придбавши разовий квиток у кондуктора чи водія.

Зазначають, що з копій квитків, які додані позивачем не зрозуміло коли і де вони були придбані і чи взагалі закомпостовані в тому рухомому складі в якому здійснював поїздку позивач.

Відповідно до п. 6.3. Правил: «штрафи за порушення даних Правил (п.5.5.) накладаються начальником трамвайно-тролейбусного управління, начальниками трамвайного чи тролейбусного депо, начальниками служб руху районів руху трамвайно-тролейбусних управлінь, а також контролерами трамвайно-тролейбусних управлінь і стягуються на місці». Відповідно до ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення: «протокол не надається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями ... 135 .... цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення». Виходячи із положень ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення позивач на місці стягнення штрафу свого правопорушення не оспорював, оскільки в разі не згоди з даним правопорушенням до позивача застосовувалися б положення п. 6.4. Правил якими передбачено: «у разі відмови пасажира сплатити штраф він може бути висаджений на найближчій зупинці, а у разі злісної непокори - доставлений до найближчого органу внутрішніх справ для вжиття заходів відповідно до чинного законодавства».

Щодо тверджень позивача про розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачені ч. 2 статті 135 КУпАП органами внутрішніх справ вказують на те, що ст. 135 КУпАП містить лише одну частину яка складається з декількох абзаців.

Також посилаються на те, що позиція позивача про недійсність Правил в частині які суперечать КУпАП є хибною, оскільки відповідно до ст. 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»: «Міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр. накази міністерства, видані в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами. Накази Міністерства нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру - нормативно-правових актів». Враховуючи вищевикладене, просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом, відповідно до Квитанції КП «Київпастранс» серія АГ № 112712 про стягнення штрафу за безквитковий проїзд у трамваї, тролейбусі, автобусі сплачено штраф в сумі тридцять гривень, особистий номер контролера 103/384 (а.с. 9).

Відповідно до квитка серія 01ТРВ 116165 на проїзд в міському автобусі, тролейбусі, трамваї вартістю 1,50грн., квиток без відміток компостера не дійсний (а.с. 10).

Відповідно до Скарги на дії начальника служби організації збору та обліку виручки КП «Київпастранс» ОСОБА_4 та контролера з особистим НОМЕР_1 направленої 27.07.2012 року на адресу КП «Київпастранс» ОСОБА_3 останній просить розглянути скаргу на дії начальника служби організації збору та обліку виручки КП «Київпастранс» ОСОБА_4 та контролера з особистим номером 103/384; вказати законну підставу накладення адмінштрафу (а.с. 11-12).

Відповідно до Вимоги про повернення безпідставно набутих коштів, направленої 27.07.2012 року на адресу КП «Київпастранс» ОСОБА_3, останній вимагає повернути ОСОБА_3 безпідставно отримані КП «Київпастранс» грошові кошти в сумі 30,16 грн., з яких 30 грн. - основного боргу за безпідставно і незаконно стягнутий контролером з особистим НОМЕР_1 штраф за безквитковий проїзд, 0,16 грн. - 3% річних (а.с.14-15).

Відповідно до листа КП «Київпастранс» від 12.09.2012 року №40/503 направленого на адресу ОСОБА_3, КП «Київпастранс» вбачається, що останні розглянули його вимогу від 27.07.2012 року та повідомило, що законодавцем чітко не врегульовано питання щодо узгодженості повноважень органів в громадському транспорті, тому приносить свої вибачення та повідомляє, що грошові кошти в розмірі 30 грн.16 коп. буде перераховано на вказаний рахунок (а.с. 18).

Відповідно до Квитанції КП «Київпастранс» серія АГ № 229430 про стягнення штрафу за безквитковий проїзд у трамваї, тролейбусі, автобусі сплачено штраф в сумі тридцять гривень, особистий номер контролера 504/433 (а.с. 20).

Відповідно до квитка КПТБ серія 18 на проїзд в міському автобусі, тролейбусі, трамваї вартістю 1,50 грн., квиток без відміток компостера не дійсний (а.с. 21).

Відповідно до Вимоги про повернення безпідставно набутих коштів та відшкодування завданих збитків направленої на адресу КП «Київпастранс» ОСОБА_3 останній вимагає повернути йому безпідставно набуті контролером КП «Київпастранс» ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 30 гривень, відшкодувати завдані збитки в сумі 42,84 грн.; надати місячний проїзний квиток на користування міським електротранспортом (трамваєм), як відшкодування упущеної вигоди; направити на його адресу належним чином завірену копію застосованого до контролера КП «Київпастранс» дисциплінарного стягнення (а.с.24-27).

Відповідно до листа КП «Київпастранс» від 08.10.2014 року № 40/792 направленого на адресу ОСОБА_3 вбачається, що КП «Київпастранс» розглянуло його вимогу (вхід. №05/561 від 22.09.2014 року) та прийшло до висновку, що у контролера КП «Київпастранс» було достатньо повноважень щодо стягнення штрафу на місці, а вчинені ним у вказаній ситуації дії відповідали вимогам законодавства (а.с. 29).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

За приписами ст. 135 КУпАП, безквитковий проїзд пасажира у в міському транспорті - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості проїзду.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються: органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Стаття 217 КУпАП визначає, що посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків. Перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у пункті 5 статті 213 цього Кодексу, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України.

Відповідно до ст.ст. 2, 4 Закону України «Про міський електричний транспорт», цей Закон регулює відносини, пов'язані з діяльністю у сфері міського електричного транспорту загального користування, в яких беруть участь замовники транспортних слуг, перевізники та пасажири. Оплата транспортних послуг проводиться безпосередньо пасажирами та замовником. Право на користування транспортними послугами надає придбаний разовий квиток, закомпостований абонементний талон, проїзний квиток тривалого користування, картка, посвідчення або довідка, що дає право на пільговий проїзд згідно із законодавством.

Згідно ст. 6 Закону України «Про міський електричний транспорт», права та обов'язки пасажирів, порядок проїзду і його оплати визначаються Правилами користування міським електричним транспортом, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту і які повинні гарантувати пасажирам право на одержання: якісних і безпечних транспортних послуг відповідно до цього Закону; своєчасної та достовірної інформації стосовно транспортних послуг; компенсації згідно із законодавством заподіяної під час користування міським електричним транспортом шкоди.

Зі змісту п.п. 1, 3, 4 Правил надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом, затверджених постановою Кабінета міністрів України від 23.12.2004 року № 1735, вбачається, що правила розроблено з метою забезпечення надання пасажирам надійних і якісних послуг міським електричним транспортом - трамваями, тролейбусами та метрополітеном, а також створення необхідних умов для належного функціонування підприємств міського електричного транспорту та захисту прав пасажирів. Правила регулюють відносини між замовниками транспортних послуг, перевізниками і пасажирами. Правила встановлюють порядок надання населенню послуг міським електричним транспортом (далі - транспортні послуги) та їх оплати, обов'язки, права і відповідальність їх замовників, перевізників і пасажирів. Взаємовідносини перевізників і пасажирів під час надання транспортних послуг регламентуються Правилами користування трамваєм і тролейбусом та Правилами користування метрополітеном, які затверджуються у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п.п. 28, 29, 20 Правил надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 23.12.2004 року № 1735, пасажир безпосередньо здійснює оплату транспортних послуг за встановленим тарифом (вартістю). Тарифи та вартість проїзних квитків (карток) тривалого користування встановлюються відповідно до законодавства. Абонементні талони, разові чи тривалого користування проїзні квитки (картки), жетони (далі - проїзні документи) дають право на проїзд у відповідному рухомому складі у тому місті, де вони придбані.

Згідно п.п. 32, 33 Правил надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 23.12.2004 року № 1735, справляння плати за проїзд та контроль оплати цього проїзду здійснюється перевізником. Безквитковий проїзд пасажира (несплата проїзду протягом однієї або більше зупинок або відсутність документа, що дає право на пільговий проїзд) тягне за собою адміністративну відповідальність згідно із законодавством. Справи про адміністративні правопорушення на міському електричному транспорті розглядаються згідно із законодавством. У разі стягнення штрафів порушникам видаються квитанції встановленого зразка.

Крім того, відповідно до п.п. 1.1., 1.2 Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України, затверджених Наказом міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 09.10.2006 року № 329, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.12.2006 року №1274/13148, ці правила визначають порядок проїзду і його оплати, права та обов'язки пасажирів, а також взаємовідносини перевізників і пасажирів під час надання транспортних послуг. Правила обов'язкові для виконання усіма працівниками підприємств міського електротранспорту незалежно від форм власності (далі - підприємства), які надають послуги з перевезення пасажирів та їх багажу трамваями, тролейбусами, а також пасажирами.

Згідно п. 3.2. Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України, затверджених Наказом міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 09.10.2006 року № 329, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.12.2006 року за № 1274/13148, право на проїзд у трамваї, тролейбусі надає придбаний

разовий квиток, закомпостований абонементний талон, проїзний квиток тривалого користування, картка або інше посвідчення, що дає право на пільговий проїзд згідно з чинним законодавством. Закомпостований абонементний талон або разовий квиток дає

право на одну поїздку в межах кінцевих зупинок маршруту в одному напрямку. Абонементні талони, разові та тривалого користування проїзні квитки дають право на проїзд у відповідному рухомому складі лише в тому місті, де вони придбані.

Відповідно до п. 5.5. Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України, затверджених Наказом міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 09.10.2006 року № 329, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.12.2006 року за № 1274/13148, пасажири зобов'язані, зокрема, мати при собі документи, які засвідчують право на проїзд та провезення багажу в трамваї, тролейбусі, завчасно придбавши такі

документи поза рухомим складом (у касах підприємств або в інших юридичних та фізичних осіб, які їх реалізують на основі угод з цими підприємствами: кіосках «Укрпошта», «Міськдовідка» тощо), а також абонементні талони та разові квитки безпосередньо в рухомому

складі в кондукторів чи водіїв під час зупинки; сплатити свій проїзд, закомпостувавши абонементний талон або придбавши разовий квиток у кондуктора чи водія; зберігати разові квитки та закомпостовані абонементні талони до кінця поїздки; пред'являти для перевірки документи, що засвідчують право проїзду на вимогу контролерів, водіїв, кондукторів, посадових

осіб, зазначених у пункті 6.3 цих Правил.

За приписами п.п. 4.12, 4.13 Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України, затверджених Наказом міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 09.10.2006 року № 329, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.12.2006 року за № 1274/13148, контролер зобов'язаний: мати службове посвідчення, нагрудний знак (жетон, картку тощо) з особистим номером контролера, прикріплений на лицьовому

боці верхнього одягу, квитанції встановленого зразка, а також засоби, необхідні для вимірювання ваги та лінійних розмірів багажу; попередньо повідомити водія про початок проведення контролю, пред'явивши своє службове посвідчення; на першу вимогу пасажира пред'явити своє службове посвідчення, повідомити про місце роботи, телефон та

місцезнаходження підприємства; зробити відмітку про проведений контроль у відповідній

дорожній документації.

Контролер має право: поза чергою входити в салон трамвая і тролейбуса через передні двері; перевіряти додержання вимог цих Правил пасажирами та кондуктором; вилучати в пасажирів недійсні проїзні документи (які не пізніше наступного дня повинен здати до служби збору виручки або у відділ контролю). Недійсними проїзними документами вважаються: використаний проїзний квиток або абонементний талон; абонементний талон, на якому неможливо визначити код компостера (якщо це не є наслідком несправного компостера); прострочені проїзні квитки тривалого користування.

Відповідно до п.п. 6.2., 6.3., 6.4. Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України, затверджених Наказом міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 09.10.2006 року № 329, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.12.2006 року за № 1274/13148, порушення даних Правил (безквитковий проїзд, а також безоплатне провезення пасажиром дитини віком від 7 до 16 років або неоплаченого багажу) тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу згідно з чинним законодавством. Крім штрафу, пасажир повинен сплатити вартість проїзду. Штрафи за порушення даних Правил накладаються начальником трамвайно-тролейбусного управління, начальниками трамвайного чи тролейбусного депо, начальниками служб руху і районів руху трамвайно-тролейбусних управлінь, а також контролерами трамвайно-тролейбусних управлінь і стягуються на місці. При стягненні штрафів порушникам видаються квитанції встановленого зразка, бланки яких належать до документів суворої фінансової звітності. У разі відмови пасажира сплатити штраф він може бути висаджений на найближчій зупинці, а у разі злісної непокори - доставлений до найближчого органу внутрішніх справ для вжиття заходів відповідно до чинного законодавства.

Згідно ст. 27 КУпАП штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 258 КУпАП протоколи не складаються, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Згідно ч. 3 ст. 307 КУпАП штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

Стаття 11 Закону України «Про міський електричний транспорт» визначає, що відносини замовників з перевізниками регулюються згідно із законодавством, а також договором про організацію надання транспортних послуг. У договорі про організацію надання транспортних послуг визначаються обсяги і якість транспортних послуг за маршрутами (лініями) згідно з розкладом руху, вартість перевезення пасажирів, обов'язки та права сторін, порядок та строки проведення розрахунків, інші умови надання транспортних послуг. Типовий договір про організацію надання транспортних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 9 Типового договору про організацію надання транспортних послуг з перевезень міським електричним транспортом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України14.11.2012 року № 1045, одержані понад встановлені завданням доходи від реалізації проїзних документів та надходження від стягнення штрафів за безквитковий проїзд, а також чистий дохід від надання додаткових послуг за іншими напрямами господарської діяльності залишаються у розпорядженні перевізника.

Як вже зазначалося вище, позивачем 25.05.2012 року було сплачено штраф за безквитковий проїзд у міському електротранспорті відповідно до квитанції КП «Київпастранс» серія АГ № 112712 - 30,00 грн., а 17.09.2014 року було сплачено штраф за безквитковий проїзд у міському електротранспорті, відповідно до квитанції серія АГ № 229430 - 30,00 грн.

Судом встановлено, що на час розгляду справи квитанції серія АГ №112712 та серія АГ №229430 не визнані недійсними ні частково ні повністю, а дії контролерів КП «Київпастранс» щодо стягнення з позивача штрафів 25.05.2012 року та 17.09.2014 року та видачі останньому відповідних квитанцій невизнані не правомірними.

Стаття 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

При системному аналізі вказаної норми ЦК України в сукупності з іншим законодавством України можна прийти до висновку, що грошові кошти не можуть вважатися набутими чи збереженими без достатніх правових підстав, якщо це відбулося у незаборонений законодавством спосіб.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) грошових коштів, ст.1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, тощо.

Відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем та його представниками протягом всього часу розгляду справи, суду не було надано належних доказів в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження порушення його прав з боку КП «Київпастранс», а тому суд приходить до висновку, що в стягненні з КП «Київпастранс» на користь позивача грошових коштів в сумі 60,00 грн., як безпідставно набутих 25.05.2012 року та 17.09.2014 року, необхідно відмовити.

Позовні ж вимоги позивача в частині стягнення суми 3% річних - 2,23 грн., суми інфляційних збитків - 5,40 грн. та суми фактичних збитків - 68,28 грн. є похідними від позовної вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів, а тому задоволенню також не підлягають

Посилання позивача на законопроекти «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо відповідальності за правопорушення, скоєні на автомобільному транспорті)» № 4753 від 02.07.2009 року; «Про антикризові заходи у сфері житлово-комунального господарства» № 6200 від 16.03.2010 року; «Про внесення змін до статті 229 Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо відповідальності за безквитковий проїзд у міському транспорті)» № 8549 від 19.05.2011 року та те, що дані законопроекти не були прийняті Верховною Радою України, що на думку позивача свідчить що розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з безквитковим проїздом у міському транспорті (ч.2 ст. 135 КУпАП), належить до виключної компетенції органів внутрішніх справ, ст. 222КУпАП) не приймається судом до уваги з наступних підстав.

Так відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 3 ст. 2 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Також слід зазначити, що відповідно до загальнодоступної інформації на веб-сайті Верховної Ради України (rada.gov.ua) відповідно до висновків Головного наукового-експертного управління Апарату Верховної Ради України на дані законопроекти, останні рекомендовано повернути суб'єктам права законодавчої ініціативи для доопрацювання.

Крім того, посилання позивача на Постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 26 січня 2011 року, справа № 2«а»-348/11 за позовом ОСОБИ_1 до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» про визнання незаконних дій суб'єкта владних повноважень та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення не приймається судом до уваги, оскільки відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Що стосується показань свідка ОСОБА_7 то суд відноситься до них критично, так як вони не конкретизовані та спростовуються іншими доказами наявними в справі.

Стаття 11 ЦПК України визначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому позов задоволенню не підлягає в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 536, 625, 1212, 1214 ЦК України, ст.ст. 27, 135, 213, 217, 258, 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 4, 6,11 Закону України «Про міський електричний транспорт», Правил надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 23.12.2004 року № 1735, Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України, затверджених Наказом міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 09.10.2006 № 329, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.12.2006 року за № 1274/13148, ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Київпастранс» про повернення безпідставно набутих коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

В. С. Декаленко