ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2016 рокусправа № 804/13445/13-а

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області та Публічного акціонерного товариства «Дніпронафтопродукт» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року у справі №804/13445/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпронафтопродукт» до Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області про скасування припису, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року ПАТ «Дніпронафтопродукт» (далі по тексту - позивач) звернулося до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати припис від 23.09.2013 року №4-9040-11-3.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними та скасовано пункти 1-10, 12-14, 16-18, 22, 26 припису Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області №4-9040-3 від 23.09.2013 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодились ПАТ «Дніпронафтопродукт» і Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області та подали апеляційні скарги.

У своїй апеляційній скарзі ПАТ «Дніпронафтопродукт» просило скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, суд невірно застосував норми матеріального права. Апелянт вказував, що стосовно пунктів 11 та 15 припису суд невірно вважав, що ним недостатньо проводиться контроль якості стічних вод, які потрапляють на очисні споруди та у наглядових свердловинах, оскільки контроль здійснюється лише по двох показниках. Такий висновок, на думку апелянта, суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 року №1100, згідно якої контроль забруднюючих речовин здійснюється лише у разі, якщо паводкові води скидаються в поверхневі водні об'єкти, однак, опадові води не скидаються до водних об'єктів взагалі, а збираються по ливнестоках до резервуарів-відстійників через піскоуловлювачі, після чого, вже доочищена вода (опадова) потрапляє в пожежні резервуари, з яких випаровується, що передбачено ВБН В.2.2.-58.1-94. Апелянт посилався на копії висновків за результатами повного експертного обстеження усіх накопичувальних резервуарів, розташованих на території нафтобази, які не знаходяться на території промислової площадки і до останніх не потрапляють ливневі стоки, накопичувачі та призначені виключно для збирання каналізаційних вод, контроль за останніми ведеться шляхом періодичного обстеження на герметичність. Апелянт посилався на результати вимірювань, складених лабораторією Лівобережної станції аерації при прийнятті стічних каналізаційних вод КП «Дніпроводоканал» за договорами від 27.03.2013 року №9 та від 27.11.2013 року №66, згідно яких КП «Дніпроводокангал» проводить моніторинг (лабораторний контроль) каналізаційних вод та за результатами якого Лівобережна станція аерації надає перелік результатів вимірювання за відповідними показниками. Апелянт вказував, що моніторинг підземних вод ведеться згідно з договором з ТОВ ПГ «Енергобуд» про проведення нагляду та відкачки раніше втраченого нафтопродукту. Апелянт посилався на рішення господарського суду від 04.12.2007 року у справі №А28/535-07(39/254), яким встановлено відсутність вини підприємства у нині існуючій у підземному горизонті колбі нафтопродуктів, про що відомо відповідачу. На думку апелянта, ним в повному обсязі виконуються вимоги щодо недопущення забруднення каналізаційних вод нафтопродуктами. Апелянт вказував на неправильність висновків суду щодо правомірності пунктів 19, 20, 21, 22 припису з огляду на те, що матеріали інвентаризації відходів нафтобази, нормативи граничних показників утворення відходів, нормативи питомих показників утворення відходів та ліміти на утворення та розміщення відходів не відповідають фактичному стану підприємства, потребують доповнення та перегляду. Апелянт посилався на лист Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області від 26.03.2013 року №03-04-09, яким зареєстровано матеріали інвентаризації промислових та побутових відходів ПАТ «Дніпронафтоппродукт» (в тому числі мул активний надлишковий (ставків-випаровувачів, 3 клас небезпеки), у складі яких містяться розрахункові нормативи граничних показників утворення відходів у технологічних операціях та нормативи питомих показників утворення відходів на одиницю продукції/наданої послуги. Апелянт вказував, що підприємством проведено розрахунок класу токсичності промислових відходів за результатами хімічного аналізу для усіх відходів, що утворюються в процесі господарської діяльності нафтобази позивача та погоджено з СЕС Дніпропетровської області. Апелянт пояснив відсутність лакофарбових матеріалів у лімітах на утворення та розміщення відходів тим, що останні повністю використовуються, а банки і контейнери здаються у якості лому. Вказані види відходів включено до складу ліміту №282 на 2013 рік, до лімітів відходів на 2013 рік на утворення та розміщення відходів, погоджених Мінекології та природних ресурсів та затверджених Дніпропетровською облдержадміністрацією, включено відходи масел технічних (нафтопродукти відпрацьовані) 3 клас небезпеки 6000.2.8.0, залишки очищення резервуарів для зберігання, що містять нафтопродукти (3 клас небезпеки) 6000.22.9.17, відходи, які містять продукти хімічні неорганічні, н.в.і.у (3 клас небезпеки) 7760.3.1.02, суміші речовин мастильних та масел нафтових, одержані від вилучення масел з вод стічних (нафтопродукти очисних споруд 3 клас небезпеки), відходи від функціонування установок для очищення вод стічних, не позначені іншим способом (3 клас небезпеки). Адсорбент не був включений до лімітів, оскільки, на нафтобазі відсутні очисні споруди, які використовують адсорбент. Не був включений до лімітів відходів пароніт, оскільки він як окремий вид відходу не утворюється на нафтобазі, не планувалося у 2013 році утворення залізничного баласту, не планувалися у зв'язку з відсутністю фінансування з 2011 року відходи офісної та побутової техніки та відходи офісних меблів, відходи пароніту здаються разом з рукавами начорно-всмоктувальними відпрацьованими 7710.3.17 (4 клас небезпеки), вказаний вид відходу включений до ліміту №282 на утворення та розміщення відходів на 2013 рік. Пожежна кошма на підприємстві не утворюється, включено до інвентаризації як можливий вид відходу, оскільки є матеріалом для гасіння пожеж, відходи електроізоляційних матеріалів утворюються у дуже малих кількостях, у зв'язку з чим включені до відходів пластмаси 7710.3.1.05 та відходи теплоізоляції 4010.2.9.12, що не заборонено діючим законодавством у сфері поводження з відходами, оскільки вказане є відповідним сортуванням відходів за їх фізико-хімічними властивостями, технічними складовими з метою підготовки їх до утилізації чи видалення. Апелянт вказував, що позивач розробив та затвердив ліміти на обсяги утворення та розміщення саме тих відходів, що реально утворювались в період перевірки, що підтверджується журналом обліку та пакування матеріалів і тари (форма №1-ВТ) та довідками про обсяги токсичних відходів та обсяги утворення, використання і поставку відходів як вторинної сировини і відходів виробництва за 2012 та 2013 роки по нафтобазі. Апелянт вказував, що ним було надано дозвіл на розміщення відходів №282 та ліміт на утворення та розміщення відходів №282 на 2013 рік (відходи 4 класу небезпеки), а також дозвіл на розміщення відходів №2591 від 04.02.2013 року та ліміт на утворення та розміщення відходів на 2013 рік (1-3 класи небезпеки). Апелянт зазначав, що на побутові відходи (у тому числі рідкі відходи - фекальні стоки (каналізація)) згідно діючого законодавства з 2013 року не передбачено одержання лімітів на обсяги і розміщення, ним укладено договір від 10.09.2013 року №70005 з КП «Дніпроводоканал» про приймання та очищення стічних вод з автотранспорту, згідно якого автомобіль позивача (спеціалізований) у зв'язку з відсутністю централізованої каналізації, відкачує з вигрібних резервуарів підприємства фекальні стоки (каналізаційні) та відвозить до КП «Дніпроводоканал». Приймання стоків проводиться на підставі проекту питомих балансових норм водоспоживання та водовідведення. Щодо неправомірності п.23 припису позивач пояснив, що згідно п.9 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 року №2034 Мінприроди форми паспорту відходів та інструкції його ведення не затверджено, що не було враховано відповідачем при перевірці та судом першої інстанції при винесенні рішення. Щодо законності п.25 припису, апелянт вказав, що у зв'язку тим, що перевірка проводилась за період з жовтня 2012 року по жовтень 2013 року, то було надано журнал за формою 1-ВТ саме за період жовтня - грудня 2012 року, оскільки, статистична звітність є річною та подається до 20 січня наступного року. Апелянт вказував на неправомірність п.27 припису у зв'язку з тим, що на нафтобазі з серпня 2012 року не використовувались отруйні хімічні речовини кислота соляна та калій двохромовокислий, що підтверджується наказом від 12.09.2012 року №1/88. Щодо незаконності п.28 припису, апелянт пояснив, що позивачем було отримано повідомлення від 09.09.2011 року про результати ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки (повторно) з присвоєнням реєстраційного номеру 12.03481879.10.1. Форма ОПН-1 узгоджена з Державною інспекцією ЦЗ та ТБ ГУ МНС України в Дніпропетровській області, інвентаризація проведена відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 року №956. Апелянт вважав, що п.29 припису є незаконним, оскільки рішення Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області від 29.11.2010 року №161 тимчасово забороняло діяльність нафтобази щодо утворення та розміщення відходів, що з липня 2013 року може застосовуватися лише за рішенням суду та рішення останнього датовано три роки до проведення перевірки, чим пропущено строк застосування.

У своїй апеляційній скарзі Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтувала тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказував, що пункти 1, 3, 4, 8. 12, 13, 22, 26, 27 припису є обґрунтованими з огляду на положення ст.3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», яка визначає одним з основних принципів охорони навколишнього природного середовища запобіжний характер заходів, вказані пункти припису направлені на припинення порушення вимог природоохоронного законодавства та недопущення їх в подальшій діяльності. Апелянт зазначив, що позивачем не було надано до початку перевірки весь пакет документів, який запитувався перевіряючими. Щодо п.3 припису, апелянт пояснив, що позивачем тривалий час не вирішуються питання щодо підключення госппобутових стічних вод до мереж центральної міської каналізації (на міські очисні споруди), а також не вирішується питання водозниження, очистки грунтових, зливових і стічних вод до нормативних показників, та відведення їх з території підприємства. Підприємством у 2013 році розроблено проект реконструкції системи очистки промзливових стічних вод нафтобази, проектна документація з розділом ОВНС на розгляд не надана. Щодо п.4 припису, апелянт вказував, що до грудня 1993 року нафтопродукти на нафтобазу надходили і по Лісічанському нафтопродуктпроводу, який належав Лісічанському управлінню нафтопродуктпроводів, у грудні 1993 року нафтопровід Лісічанськ - Нижньодніпровськ був перекритий фахівцями нафтобази, консервація до теперішнього часу не здійснена. Недіючий нафтопродуктпровід є потенційним забруднювачем р. Самара. Щодо п.5 припису апелянт пояснив, що ділянки зберігання масел нафтопродуктів та відпрацьованих нафтопродуктів, очисних споруд промзливових стічних вод не обладнано твердим непроникливим покриттям, тривалий час підприємством не запроваджуються достатні заходи запобігання негативного впливу промділянки на підземні води та ґрунти. Щодо п.6 припису, апелянт вказав, що підприємством не ведеться контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин. Щодо пунктів 7-8 припису, апелянт пояснив, що фактичний стан підприємства не відповідає матеріалам інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та відповідно дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, у ході візуального обстеження встановлено, що зазначене обладнання в наявності не демонтовано та в будь-який час може експлуатуватись. Щодо пунктів 9, 10 припису, апелянт зазначив, що статистична звітність по формі 2-ТП (повітря) та розрахунки податкового зобов'язання з екологічного податку за викиди стаціонарними джерелами викидів складаються відповідно до інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, яка не відповідає фактичному стану виробництва. Статзвітність за формою 2-ТП (водгосп) заповнюється з порушенням вимог діючої інструкції, а саме відсутні дані щодо якості стічних вод та інформації щодо очисних споруд (таблиці №2, 3). Щодо п.12 припису, встановлено, що територія підприємства не в повному обсязі спланована та не обладнана твердим непроникливим покриттям, у зв'язку з тим, що проект реконструкції системи очистки промзливових стічних вод нафтобазою на розгляд Держінспекції не було надано то даний пункт припису було надано з попереджувальною метою. Щодо п.13 припису, підприємством тривалий час не здійснюються заходи з зачищення промасленого баласту, що утворюється на території нафтобази, у зв'язку з цим можливо припустити, що підприємством здійснюється додатковий вплив на стан ґрунтів та підземні горизонти, перевіркою встановлено не зачищення залізничного баласту, який є одним із видів відходів. Апелянт вказував, що на території, прилеглій до очисних споруд, розташовано заглиблені ємкості, що використовуються для тимчасового зберігання нафтопродуктів, вловлених на очисних спорудах, ємкості для зберігання замазученого піску та два наземних заглиблених збірника промзливової стічної води. Вказана територія необладнана твердим покриттям, в наявності сліди розливу нафтопродуктів, заходи щодо попередження забруднення зливової поверхні не вжито. Щодо п.14 припису, встановлено, що територія підприємства не в повному обсязі спланована та не в повному обсязі обладнана зливоприймальниками. Підприємством у 2013 році розроблено проект реконструкції системи очистки промзливових стічних вод нафтобази, проектна документація з розділом ОВНС на розгляд не надана, за інформацією підприємства даний проект знаходився на комплексній експертизі в ДП «Укрдержбудекспертиза» в Дніпропетровській області. Щодо п.16 припису, апелянт пояснив, що з 1998 року відповідно з «Програмою еколого-гідрологічних вишукувань…», яка затверджена з Держуправлінням екобезпеки в Дніпропетровській області на території підприємства проводяться вишукувально-виробничі роботи і санація шляхом вилучення загублених внаслідок тривалого періоду експлуатації нафтобази рідких нафтопродуктів, які накопичились і вільно переміщуються на поверхні ґрунтового водоносного горизонту. На цей час у межах проммайданчика нафтобази обладнано елемент системи інженерного захисту, до складу якого входять 2 нафтопродуктові (очисні) свердловини і мережа спостережувальних свердловин. Аналіз гідрологічного стану ділянки проммайданчика показує, потужність лінзи рідких нафтопродуктів в районі розвідувальних свердловин знижується, проходить відпрацювання запасів нафтопродуктів, які накопичувались. З 1998 року по 2011 рік з підземних горизонтів вилучено 342,79 т. нафтопродуктів, за 2011 рік вилучено 1,25 т., інформації за 2012 рік не надано. Щодо п.17 припису, підприємством не здійснюється облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів. Щодо п.18 припису, апелянт пояснив, що внаслідок багаторічних технологічних втрат в межах нафтобази здійснено забруднення грунтоводоносного горизонту рідкими нафтопродуктами, які накопичились у вигляді плям забруднення на поверхні ґрунтових вод. На цей час у межах промислового майданчика нафтобази обладнано елемент системи інженерного захисту, до складу якого входять 2 нафтопродуктові (очисні) свердловини і мережа спостережувальних свердловин. Аналіз гідрологічного стану ділянки проммайданчика показує, що потужність лінзи рідких нафтопродуктів в районі розвідувальних свердловин знижується, проходить відпрацювання запасів нафтопродуктів, які накопичились. З 1998 року по 2011 рік з підземних горизонтів вилучено 342,791 т. нафтопродуктів, за 2011 рік вилучено 1,25 т. Інформація щодо вилучення нафтопродуктів з підземних горизонтів за 2012 рік не надано, що є порушенням ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Щодо п.24, апелянт пояснив, що на підприємстві реєстрові картки об'єктів утворення та об'єктів оброблення та утилізації відходів не розроблені. Щодо п.26, апелянт пояснив, що згідно ст.29 Закону України «Про відходи» виробники відходів здійснюють моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів, в ході перевірки було встановлено, що підприємство не здійснює даний моніторинг, інформація щодо впливу нафтобази на ґрунти та на якість атмосферного повітря не надавалась.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області не підлягає задоволенню, апеляційну скаргу ПАТ «Дніпронафтопродукт» слід задовольнити, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги частково та скасовуючи припис Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 23.09.2013 року №4-9040-11-3 в частині пунктів 1-10, 12-14, 16-18, 24, 26, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ст.3, ст.51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» мають загальний характер із запобіжними рекомендаціями, загальний характер п.1 припису не дозволяє встановити, які саме порушення були допущені ПАТ «Дніпронафтопродукт», а отже, що потрібно здійснити останньому для усунення порушень. (п.1 припису). Суд першої інстанції вказав, що факт неприйняття до уваги запитуваних документів під час проведення перевірки, з урахуванням їх надання та фіксування порушення у приписі з метою усунення порушень вимог чинного природоохоронного законодавства є протиправним (п.2 припису). Суд першої інстанції вказав, що позивачем надавались до перевірки Експертна оцінка аналітичного опрацювання матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище об'єкту нерухомості (нафтобаза), затверджена ДП «Центр екологічних ініціатив» за 2012 рік, згідно якої діяльність підприємства на вказаному об'єкті відповідає вимогам чинного природоохоронного законодавства та раціонального використання, відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Також надавалась Експертна оцінка від 08.04.2013 року №04-353-13, проведена філією ДП «Укрдержбудекспертиза» у Дніпропетровській області, розділ «Оцінка впливу на навколишнє природне середовище» у складі робочого проекту «Об'єкт нерухомості (нафтобаза), згідно якої діяльність підприємства цілком відповідає ДБН А-2-2-1-2003 та вимогам «Рекомендацій по складанню матеріалів ОВНС діючих об'єктів навколишнього природного середовища України» від 08.02.2005 року №753/21-8. Суд вказав, що позивачем було надано постанову господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2007 року у справі №А28/535-07(39/254), згідно якої було встановлено відсутність вини лише позивача у забрудненні ґрунтів нафтопродуктами (п.3 припису). Суд першої інстанції вказав, що факт неналежності нафтопроводу Лісічанськ - Нижньодніпровськ ПАТ «Дніпронафтопродукт» підтверджується Переліком нерухомого майна, яке передавалось під час приватизації у власність ВАТ «Дніпронафтопродукт» від 14.03.2001 року №12/7-916, а, отже, позивач не мав права здійснювати консервацію вищевказаного об'єкта (п.4 припису). Суд першої інстанції вказав, що позивачем у листопаді 2012 року було надано відповідачу План заходів по запобіганню та недопущенню впливу нафтобази на водні об'єкти та ґрунти, що підтверджується листом №15/2611-01 від 26.11.2012 року на виконання припису відповідача від 17.09.2012 року №4-8245-11-3 попередньої перевірки (п.5 припису). Суд першої інстанції вказав, що територія нафтобази обладнана твердим непроникливим покриттям у повній відповідності з вимогами ДБН В.2.2.-58.1-94 (проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа), що унеможливлює забруднення верхніх шарів ґрунту на промисловій території нафтобази (п.6 припису). Суд першої інстанції вказав, що позивачем до перевірки надавався Звіт про проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферу від джерел ВАТ «Дніпронафтопродукт» Нижньодніпровська нафтобаза, розроблений ПП «Екопроект-КМ» у 2006 році, який визнаний дійсним Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області, що підтверджено листом від 06.06.2011 року №4-2139-10-1. Суд вказав, що підприємством на підставі рішення технічної комісії у березні 2011 року як обладнання, що відпрацювало свій робочий ресурс були виведені з експлуатації джерела викидів: свердловий верстат 2 М112 (приміщення котельні), заточувальний верстат DSK 201 (приміщення котельні); заточувальний верстат ПМА 3212ПУ36 (АТЦ) та повернуто власнику ТОВ «Рубенор», що підтверджується відповідними актами, які надавались до перевірки (п.7 припису). Суд вказав, що у зв'язку з тим, що викиди забруднюючих речовин від ємкості газоурівнювальної системи (біля автоналивної системи), заточувального та свердлильного верстату, обладнання ГОУ (автотранспортний підрозділ), зварювального обладнання РМЦ, мерника на дільниці калібровки та повірки лічильників (згідно інвентаризації 2 клапани від мірника, а фактично 3, що є джерелами утворення викидів не обліковуються в дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря підприємства, то їх немає в інвентаризації джерел викидів. Суд зазначив, що газоурівнювальна система в інвентаризації викидів зазначена під №16, дільниця калібрування та повірки лічильників - під №73 (2 дихальних клапани на мірнику). Підприємством надавався до перевірки Дозвіл №1210138400-1057 на викиди забруднюючих речовин атмосферне повітря стаціонарними джерелами терміном на 5 років з 23.06.2011 року по 23.06.2016 року. У зв'язку з цим статистична звітність складалася у повній відповідності з вимогами чинного законодавства. (пункти 8, 9 припису). Вище вказані факти підтверджують також те, що підприємством вірно здійснюється розрахунок податкового зобов'язання з екологічного податку. (п.10 припису). Суд першої інстанції вказав, що відповідач не зазначив, які саме стічні води він мав на увазі, оскільки, нафтобаза обладнана промзливовими стоками, які безпосередньо збираються та направляються в резервуари - відстійники. Ливневі стоки не потрапляють до госпфекальної каналізації, а централізовано надходять до резервуарів- відстійників для проведення відповідного доочищення. Зобов'язання щодо будівництва централізованої стічної каналізації опадів на промисловій площадці є таким, що порушує вимоги ДБН В.2.2.-58.1-94, оскільки останній встановлює, що така каналізація не потрібна в районах, де річна норма опадів не перевищує 600 мм. (м. Дніпропетровськ знаходиться в зоні річної норми опадів, що не перевищує вказаний показник). Підприємством розроблено проектну документацію системи доочищення промзливових стоків. (п.12 припису). Суд вказав, що відповідачем не наведено жодного факту забруднення зливової поверхні на території підприємства. Позивачем було надано ОВНС, пункт 14 припису щодо запровадження заходів із збирання та очищення зливових вод з території підприємства має попереджувальний характер (пункти 13, 14 припису). Суд зазначив, що матеріалами справи, а саме договорами підтверджується планомірне з 2000 року вилучення позивачем рідких нафтопродуктів з підземних водоносних горизонтів. У 2012 році не було відкачано нафтопродукту, оскільки, рівень останнього знаходився на межі, не доступній для відкачування існуючими технічними методами, про що був поінформований відповідач (п.16 припису). Суд вказав, що позивач не здійснює скидання стічних вод в поверхневі водні об'єкти, госпфекальні стоки вивозяться асенізаторами на Лівобережну станцію аерації згідно договору з КП «Дніпроводоканал» №9 від 27.03.2013 року. Суд зазначив, що оснащення пристроями та вимірювальною апаратурою, що здійснюють облік об'єму скидання води відповідно до пунктів 1, 6 ч.1 ст.98 Водного кодексу України стосується тільки підприємств, які безпосередньо вводяться в експлуатацію після будівництва та реконструкції та при експлуатації свердловин на воду, позивач до таких підприємств не відноситься (п.17 припису). Суд вказав, що позивачем було надано до перевірки узгоджений проект ОВНС Нижньодніпровської нафтобази - експертна оцінка філії «Укрдержбудекспертиза» у Дніпропетровській області (лист №04-353-13 від 08.04.2013 року) та висновок еколого-експертної оцінки аналітичного опрацювання матеріалів ОВНС ДП «Центр екологічних ініціатив» при Мінприроди України (2012 рік) (п.18 припису). Суд вказав, що на Нижньодніпровській нафтобазі ПАТ «Дніпронафтопродукт» розроблені та затверджені в Держуправлінні екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області реєстрові картки об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів. Реєстр ведеться на підставі звітних даних виробників відходів, відомостей уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами, (30.04.2004 року). З моменту реєстрації змін у діяльності нафтобази не відбувалося, а тому реєстрові картки не проходили процедуру щорічної перереєстрації (п.24 припису). Суд вказав, що лабораторією Нижньодніпровської нафтобази здійснено аналіз повітря на предмет визначення концентрації вуглеводів граничних в місцях тимчасового зберігання відходів. Відповідно до проведеного санітарно-епідемілогічного обстеження підприємства (акт за формою №315/0) встановлено відповідність місць утворення та зберігання відходів вимогам діючого законодавства, документи надавались до перевірки (п.26 припису).

Суд першої інстанції вважав правомірними пункти 11, 15, 19-23, 25, 27-29 припису. Суд вказав, що об'єкти підприємства обладнані місцевими системами збору стоків в збірники, станом на 2013 рік влаштовано 23 заглиблених вигреба госпфекальних стоків (з них 15 без проекту) і 14 заглиблених вигребів промзливових стоків (з них 6 без проекту). Контроль за станом заглиблених накопичувачів та за впливом на підземні горизонти підприємством не здійснюється, що є порушенням вимог статей 44, 105 Водного кодексу України, ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ст. 164 Земельного кодексу України. У 1992 році, у зв'язку з відсутністю необхідних потужностей для системи водозниження на трансформаторних підстанціях, очисних спорудах і зупинкою централізованого фінансування роботи були припинені, проектування і будівництво були виконані без гідрогеологічного обґрунтування, що привело до вторинного підтоплення проммайданчика, а також не виключає фільтрацію в обхід завіси. Так, за даними лабораторного контролю лабораторії нафтобази станом на 2011-2012 роки по спостережувальним свердловинам, розташованим як до завіси так і після неї в бік о.Старічного (басейн р. Дніпро) фіксуються показники вмісту нафтопродуктів в розмірі: до завіси - до 6,139 мг/л; після завіси - до 1,8 мг/л. Таким чином, до теперішнього часу забруднені ґрунтові води залишаються в районі території нафтобази, в наявності факти фільтрації забруднених нафтопродуктами підземних горизонтів в бік о.Старічного (басейн р. Дніпро), що свідчить про негативний вплив нафтобази на стан вод, заходи з охорони вод на підприємстві здійснюються недостатньо. (п.11 припису). Суд вказав, що підприємством тривалий час не вирішуються питання щодо підключення госппобутових стічних вод до мереж центральної міської каналізації (на міські очисні споруди), а також не вирішуються питання водозниження, очистки ґрунтових, зливових і стічних вод до нормативних показників, та відведення їх з території підприємства. Робочий проект «Септик потужністю 9 куб.м./добу» від АБК 1 та столової бази, розроблений ТОВ «ІТЦ «Технострім» на замовлення ТОВ «Рубеном» з висновком державної екологічної експертизи на розгляд не надано, згідно постанови Кабенту Міністрів України від 27.07.1995 року за № 554 даний об'єкт відноситься до видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Промзливові стоки із збірників вивозяться асенізаційними машинами на очисні споруди зливових стоків. Очисні споруди складаються з двох резервуарів-відстійників (сталеві резервуари ємністю 100 м3 и 400 м3), в які поступають стічні води через піскоуловлювач (сталевий резервуар ємністю 25 м3). Після відстою в піскоуловлювачі стічні води перекачуються за допомогою насосу СМ-100 в резервуари-відстійники № 33-400 м3 або № 34-1000 м3 для подальшого відстою на період не менш 2-х діб, що забезпечує зменшення вмісту нафтопродуктів в стічних водах з 300-400 мг/л до 10-50 мг/л. Якщо відстій може бути продовжений до 4-5 діб вміст нафтопродуктів може бути доведений до 3-5 мг/л, після відстоювання стічні вод подаються в ставок-випарювач. Установка ВЛ-3 потужністю 3 л/сек. (позитивний висновок державної екологічної експертизи від 28.08.2001 року № 92), що передбачала очищення стічних вод до вмісту нафтопродуктів 0,05 мг/л не введена в експлуатацію і не працює. Підприємством у 2013 році розроблено проект реконструкції системи очистки промзливових стічних вод Нижньодніпровської нафтобази ПАТ «Дніпронафтопродукт», який на момент перевірки знаходився на комплексній експертизі в ДП «Укрдержбудекспертиза» в Дніпропетровській області (лист підприємства від 13.09.2013 року № 75). Контроль якості стічних вод, які потрапляють на очисні споруди, а також у наглядових свердловинах здійснюється лише по двом показникам (нафтопродукти та завислі речовини), що є недостатнім, чим порушено вимоги статей 44, 105 Водного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 року № 1100. Згідно Переліку забруднюючих речовин, скидання яких нормується, за списком А - Забруднюючі речовини, що нормуються у всіх випадках скидання зворотних вод: розчинений кисень (мг/л), завислі речовини, мінералізація води, сульфати, хлориди, азот амонійний, нітрати, нітрити, фосфати, нафтопродукти. Крім того, обов'язково нормуються такі фізико-хімічні показники, як біохімічне споживання кисню (БСК 5), хімічне споживання кисню (ХСК) - перманганатна окислюваність та біхроматна окислюваність, рівень токсичності води (на основі біотестування), показники бактеріологічного забруднення і рівень радіоактивності води (сумарна радіоактивність), та враховуються водневий показник (рН) і температура. Суд вказав, що підприємству необхідно контролювати всі показники забруднюючих речовин, що скидаються, а не два як вважає позивач (п.15 припису). Суд зазначив, що підприємством ПАТ «Дніпронафтопродукт» в 2013 році згідно договору з ПП «Екопроект - КМ» розроблено інвентаризацію промислових і побутових відходів ПАТ «Дніпронафтопродукт», згідно якої на Нижньодніпровській нафтобазі утворюється 36 видів відходів. В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено, що матеріали інвентаризації відходів та дозвільні документи в частині поводження з відходами (ліміти на утворення та розміщення відходів, дозволи на розміщення відходів) не відповідають фактичному стану підприємства по кількості і видам відходів, що утворюються на підприємстві, а саме: в лімітах на утворення та розміщення відходів не враховані відходи лакофарбових матеріалів, відходи нафтопродуктів та технологічних рідин, відходи відпрацьованого адсорбенту, побутові відходи, шлам очисних споруд зливової каналізації, відходи пароніту, відходи офісної та побутової техніки, відходи офісних меблів, відходи пожежної кошми, відходи очищення залізничного баласту, відходи електроізоляційних матеріалів, господарсько - фекальні стоки, крім того в матеріалах інвентаризації відходів розробленої в 2013 році, враховані не всі види відходів, а саме: мул ставків - випаровувачів. Невідповідність фактичному стану підприємства матеріалів інвентаризації відходів нафтобази, нормативам граничних показників утворення відходів, нормативам питомих показників утворення відходів та ліміти на утворення та розміщення відходів не відповідають фактичному стану підприємства, що є порушенням вимог статей 17, 26, 31, 32 Закону України «Про відходи», ст.55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (пункти 19-22 припису). Суд звернув увагу на те, що позивачем не було проведено паспортизацію відходів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 року №2034 (п. 23 припису). Суд вказував, що первинний поточний облік кількості відходів та пакувальних матеріалів і тари, які можуть утворюватись (по формі 1-ВТ) та статистична звітність про формі 1-відходи, ведеться позивачем не в повному обсязі, а саме: обліковуються не всі види відходів, що утворюються на підприємстві, що є порушенням вимог ст.17 Закону України «Про відходи». Відповідачем було виявлено, що в матеріалах первинного поточного обліку кількості відходів та пакувальних матеріалів і тари, які можуть утворюватись (по формі 1-ВТ) за 2012 рік зазначені 9 видів відходів, які утворюються на підприємстві, а в матеріалах статистичної звітності по формі 1-відходи обліковується 20 видів відходів. Щодо п. 23 оскаржуваного припису, то за змістом такого ПАТ «Дніпронафтопродукт» має постійно здійснювати операції з отруйними хімічними речовинами (зберігання, використання, транспортування) за наявності відповідних дозволів (п.23 припису). Суд вказав, що за результатами перевірки було встановлено, що лабораторія підприємства надає послуги з лабораторних досліджень проб нафтопродуктів та стічної води (свідоцтво про атестацію № ПЧ-133 2011 терміном дії 30.06.2011 року - 30.06.2014 року). В наявності ліцензія на придбання, зберігання, використання прекурсорів від 19.04.2013 року серії АЕ №195081, терміном дії до 19.04.2018 року. В ході господарської діяльності та контрольно-аналітичних робіт використовуються кислота соляна, калій двохромовокислий, поводження з якими здійснюється без дозволу, передбаченого постановою Кабінету міністрів України від 20.06.1995 року № 440, що є порушенням вимог ст.52 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (п.27 припису). Суд першої інстанції зазначив, що в 2011 році на підприємстві згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 року № 956 було проведено повторну ідентифікацію об'єктів підвищеної небезпеки по формі ОПН-1. Висновок територіального управління Держгірпромнагляду відсутній. Екологічною інспекцією було визначено, що в матеріалах ідентифікації підприємства не в повному обсязі обліковано всі небезпечні відходи та речовини, що утворюються та зберігаються на підприємстві, тобто матеріали ідентифікації не відповідають фактичному стану підприємства, що є порушенням ст.9 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки». Також в матеріалах ідентифікації не в повному обсязі обліковані всі небезпечні речовини, які використовуються на підприємстві (ртуть лампи відпрацьовані акумуляторів, тощо), та місця їх зберігання, крім того не зазначені зміни, що сталися на підприємстві, а саме: встановлено два водогрійних газових котла фірми «UNIKAL» типу ELLPREX630 замість котлу ДКВР 6,5/13, сумарна маса бензину та дизпалива змінилась, у зв'язку з тим що, змінилась кількість діючих резервуарів, тобто ідентифікація потребує доповнення та коригування. (п.28 припису). Суд зазначив, що за результатами перевірки від 20.09.2010 року - 08.10.2010 року Головним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області було винесено рішення від 29.11.2010 року № 161 «Про тимчасову заборону (зупинення) діяльності щодо утворення та розміщення відходів нафтобази без ліміту на утворення та розміщення відходів Нижньодніпровської нафтобази ВАТ «Дніпронафтопродукт», яке підприємством не виконується, що є порушенням вимог ст.20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 8, 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Колегія суддів вивчивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що з 27.08. по 16.09.2013 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області було проведено планову перевірку на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами філією «Нижньодніпровська нафтобаза» ПАТ «Дніпронафтопродукт» за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Океанська, 11, на підставі наказу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області №1164-П від 26.07.2013 року, направлення на проведення позапланової перевірки № 4-7093-11-3 від 26.07.2013 року. За результати перевірки 23.09.2013 року було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами за № 4-9040-11-3, на підставі якого 23.09.2013 року винесено припис за № 4-9040-11-3. ПАТ «Дніпронафтопродукт» відповідно до ч.6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» подало відповідачу свої письмові зауваження до акту перевірки від 19.09.2013 року, які не були прийняті до уваги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваний припис Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області за своєю формою відповідає встановленим вимогам чинного законодавства та є розпорядчим документом органу державного нагляду (контролю), в якому безпосередньо встановлюються вимоги щодо усунення порушень діючого законодавства, виявлених під час перевірки, як про це зазначено у Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Наряду з цим, припис повинен містити конкретні вимоги щодо усунення конкретних порушень у відповідний термін. Саме виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність вимог відповідача, викладених у пунктах 1-10, 12-14, 16-18, 24, 26 припису, оскільки, вимоги носять загальний характер із запобіжними рекомендаціями на майбутнє та не містять чіткого викладення виявлених порушень ПАТ «Дніпронафтопродукт» норм природоохоронного законодавства, загальний характер не дозволяє встановити, які саме порушення у ньому відповідач намагався відобразити. Колегія суддів вважає недоведеними твердження відповідача про те, що позивачем не було надано до перевірки документи, які ним витребовувались, необхідність яких була обов'язкова під час перевірки, дані твердження спростовані матеріалами справи.

У своїх поясненнях відповідач, посилаючись на ст.3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», зазначає, що одним із основних принципів охорони навколишнього природного середовища є запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. На думку відповідача, вимоги, викладені в пунктах 1, 3, 4, 8, 12, 13, 26 припису направлені на припинення порушення вимог природоохоронного законодавства та недопущення їх в подальшій діяльності.

При перевірці відповідачем було встановлено порушення вимог статей 3, 20-2, 27, 29, 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 7, 13. 14, 32, 39 Закону України «Про екологічну експертизу», ст.35 Закону України «Про охорону земель», ст.44 Водного кодексу України, статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст., ст.17, 26 Закону України «Про відходи», вимоги Земельного кодексу України, ст.9 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» та інші нормативно-правові акти.

Так, судом було встановлено, що проектні рішення діючого об'єкту - Нижньодніпровської нафтобази ПАТ «Дніпронафтопродукт» відповідають вимогам, викладеним у ДБН В.2.2-58.1-94 «Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа».

Встановлено, що ДП «Центр екологічних ініціатив» у 2012 році було проведено еколого-експертну оцінку аналітичного опрацювання матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище об'єкту нерухомості (нафтобаза) за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Океанська, 11 ПАТ «Дніпронафтопродукт», відповідно до якої діяльність підприємства на вказаному об'єкті відповідає вимогам чинного природоохоронного законодавства та раціонального використання, відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Відповідно до Експертної оцінки від 08.04.2013 року №04-353-13, проведеної філією ДП «Укрдержбудекспертиза» у Дніпропетровській області, розділ «Оцінка впливу на навколишнє природне середовище», у складі робочого проекту «Об'єкт нерухомості (нафтобаза), розташований за адресою: 49022, м. Дніпропетровськ, вул. Океанська, 11 ПАТ «Дніпронафтопродукт» у цілому відповідає ДБН А-2.2-1-2003 та вимогам «Рекомендацій по складанню матеріалів ОВНС діючих об'єктів навколишнього природного середовища України» від 08.02.2005 року №753/21-8.

Щодо твердження відповідача про необхідність отримання висновків державної екологічної експертизи по робочому проекту з розділом ОВНС «Об'єкт нерухомості (нафтобаза), розташований за адресою: 49022, м. Дніпропетровськ, вул. Океанська, 11 ПАТ «Дніпронафтопродукт», колегія суддів зазначає, що таке погодження згідно статей 7, 13 Закону України «Про екологічну експертизу» обов'язкове для об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, згідно з переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 року №808. У вказаному переліку відсутній такий вид діяльності як зберігання нафтопродуктів (складське господарство за КВЕД) та такий об'єкт як нафтобаза.

Матеріалами справи, також встановлено, що листом №15/2611-01 від 26.11.2012 року позивачем було направлено відповідачу план заходів по запобіганню та недопущенню впливу нафтобази на водні об'єкти та ґрунти.

Встановлено, що позивачем було надано Звіт про проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферу від джерел ВАТ «Дніпронафтопродукт» Нижньодніпровська нафтобаза, розроблений ПП «Екопроект-КМ» у 2006 році, який був визнано дійсним Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області відносно Нижньодніпровської нафтобази ПАТ «Дніпронафтопродукт» листом від 06.06.2011 року за № 4-2139-10-1 та згідно якого під №16 таблиці 2.1. аркуш 1 додатку до Звіту вказано як джерело викиду свічка СНДК-50 установки компремірування викидів від РВС 19, 20, 21, 22, 16А, 8А, 71, 110, 111, 112, 113, 81, 82, 4а, 72. Вказана установка компремірування, відповідно до технічної документації на газоурівнювальну систему на Нижньодніпровській нафтобазі є безпосередньо тією ємністю, яка збирає викиди нафтопродуктів з усіх резервуарів, в яких зберігається нафтопродукт та не поділяється на окремі об'єкти в інвентаризації джерел викидів, є одним стаціонарним джерелом викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря; під №63 та 65 таблиці 2.1. аркуш 4 додатку до Звіту вказано зварювальні пости ремонтно-механічного цеху Агрегат (РМЦ); під №73 таблиці 2.1. аркуш 5 додатку до Звіту вказано дихальний клапан на мірнику (дільниця калібрування та повірки лічильників) у кількості - 2 шт. Згідно технічної документації на мірник передбачається наявність лише 2-х клапанів на 1 мірник. Технічно наявність на мірнику 3-х клапанів не передбачено. Мірник є пересувним джерелом викидів, який не може включатись у дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Джерела викидів: свердловий верстат 2 М112 (приміщення котельні), заточувальний верстат DSK 201 (приміщення котельні); заточувальний верстат ПМА 3212ПУ36 (АТЦ) - виведені із експлуатації на підставі рішення технічної комісії у березні 2011 року як обладнання, що відпрацювало свій робочий ресурс. Також за поясненнями позивача вказане обладнання у березні 2011 року було повернуто власнику ТОВ «Рубенор», що підтверджується відповідними актами. Аналізуючи вище приведене, колегія суддів не погоджується з висновками відповідача про те, що фактичний стан підприємства не відповідає матеріалам інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та відповідно дозволу на викиди № 1210138400-1057 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами терміном дії 5 років з 23.06.2011 року по 23.06.2016 року. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не було детально вивчено документи, які надавались до перевірки стосовно виведення з експлуатації вказаного обладнання, та того, що в інвентаризації викидів ГЗС зазначена за номером 16, а дільниця калібрування та повірки лічильників обліковується в інвентаризації викидів за номером 73 (2 дихальних клапани на мірнику). У зв'язку із цим екологічна інспекція прийшла до необґрунтованого висновку щодо помилкових розрахунків податкового зобов'язання з екологічного податку. Судом першої інстанції обґрунтовано визнано незаконним п.9 припису щодо порушень у здійсненні розрахунку податкового зобов'язання з екологічного податку за викиди стаціонарними джерелами викидів відповідно до інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, яка не відповідає фактичному стану виробництва.

Встановлено, що територія нафтобази обладнана твердим непроникливим покриттям у повній відповідності з вимогами ВБН В.2.2.-58.1-94 (Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93, 3 кПа), що унеможливлює забруднення верхніх шарів ґрунту на промисловій території нафтобази.

Відповідач наполягав на наявності забруднення верхніх шарів ґрунту на промисловій території нафтобази, однак, не надав жодного відео-, фото-, лабораторного підтвердження забруднення території.

Колегія суддів вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що позивачем здійснюється зворотне водокористування. Як вбачається з матеріалів справи, згідно технології, яка впроваджена на нафтобазі, стічні води на вказаному об'єкті не потрапляють до водних об'єктів, зворотне не доведено відповідачем. Схемою дії очисних споруд на об'єкті відведення очищених стічних вод здійснюється у ставки - випаровувачі, що знаходяться на території нафтобази. З них вода збирається для задоволення технологічних потреб підприємства, як то поповнення протипожежного запасу, миття промислових майданчиків, та не проводиться складання вказаних вод безпосередньо у водні об'єкти. Відповідач не зазначив, які саме стічні води він має на увазі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність зобов'язання щодо будівництва централізованої стічної каналізації опадів на промисловій площадці. Підприємством розроблено проектну документацію системи доочищення промзливових стоків згідно діючих нормативів, підприємство належним чином виконує свої зобов'язання щодо проведення усіх необхідних заходів щодо вдосконалення існуючої системи збору та доочищення стічних вод, окрім тих, що фактично існують відповідно до будівельних норм.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони не заперечували того, що позивачем планомірно, починаючи з 2000 року на підставі договорів, проводились роботи по вилученню рідких нафтопродуктів з підземних водоносних горизонтів. Відповідно до Звіту ТОВ ПГ «Енергобуд» колба нафтопродуктів в результаті проведених робіт з відкачки знижена до мінімуму, істотно скоротилася потужність забруднювача по спостережувальним свердловинам, відмічається зниження до мінімуму шару нафтопродуктів по св. №7 за зовнішньою стіною ПФЗ. У 2012 році не було відкачано нафтопродукту взагалі оскільки рівень останнього вже знаходиться на межі, не доступній для відкачування існуючими технічними методами.

Матеріалами справи встановлено, що ПАТ «Дніпронафтопродукт» не здійснювало скидання стічних вод в поверхневі водні об'єкти. Господарсько-фекальні стоки вивозяться асенізаторами на Лівобережну станцію аерації відповідно до встановленого середньомісячного обсягу послуг в розмірі 600 м3 за договором з КП «Дніпроводоканал» №9 від 27.03.2013 року. Встановлено, що вартість скиду 1 куб.м. включена як плата за перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у воді, включена плата за очищення стічних цих вод до показників. Встановлених Правилами приймання стічних вод у каналізаційні мережі м. Дніпропетровська, затверджених рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 25.12.2012 року №1895, а саме позивач здійснює додаткову оплату за скиди понаднормативних забруднень, що підтверджується актами-розрахунками, позивач по нафтобазі проводить контроль показників якості стічних вод, які вивозяться згідно вищевказаного договору до станції аерації за всіма показниками, що підтверджується протоколами вимірювання показників якості стічних вод.

Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що ПАТ «Дніпронафтопродукт» розроблено реєстрові карти об'єктів утворення та об'єктів оброблення і утилізації відходів, які затверджені в Держуправлінні екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області (30.04.2004 року). Реєстр об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів ведеться на підставі звітних даних виробників відходів, відомостей уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. За поясненнями позивача, оскільки з моменту реєстрації змін у діяльності нафтобази не відбувалося, реєстрові карти не проходили процедуру щорічної перереєстрації.

Моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів є складовою єдиної системи державного моніторингу навколишнього природного середовища. Відповідно до встановлених правил такий моніторинг ведеться шляхом проведення лабораторного контролю повітря в місцях тимчасового зберігання відходів відповідно до ст.10 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та отримання відповідних висновків (актів) як це передбачено ДСанПіН 2.2.7.029-99. Лабораторією Нижньодніпровської нафтобази здійснено аналіз повітря на предмет визначення концентрації вуглеводнів граничних в місцях тимчасового зберігання відходів. Відповідно до проведеного санітарно-епідеміологічного обстеження підприємства (акт за формою № 315/о) встановлено відповідність місць утворення та зберігання відходів вимогам діючого законодавства з цього питання.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності пунктів 11, 15, 19-23, 25, 27-29 припису Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 23.09.2013 року №4-9040-11-3.

Колегією суддів при розгляді справи було враховано висновки акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ПАТ «Дніпронафтопродукт» Нижньодніпровська нафтобаза, який був вкладений за результатами перевірки державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області, призначеної ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 року у справі №804/13030/13-а за позовом Дніпропетровської екологічної інспекції у Дніпропетровській області до ПАТ «Дніпронафтопродукт» про тимчасову заборону (зупинення) діяльності філії ПАТ «Дніпронафтопродукт» «Нижньодніпровська нафтобаза» з експлуатації джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; тимчасове захоронення (зупинення) діяльності щодо утворення та розміщення відходів без ліміту на утворення та розміщення відходів; тимчасове захоронення (зупинення) діяльності, пов'язаної з використання отруйних речовин без дозволу, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.1995 року№440.

Матеріалами справи встановлено, що вищевказаний адміністративний позов Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області було подано за результатами планової перевірки, проведеної з 27.08. по 16.09.2013 року, за результатами якої винесено оскаржуваний припис. Як вбачається з акту перевірки, яка проводилась з 20.03.-02.04.2015 року, порушення чинного законодавства ПАТ «Дніпронафтопродукт» не встановлено.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року у справі №804/13030/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судами у справі №804/13030/13-а було встановлено, що висновки акту перевірки про відсутність в інвентаризації джерел викидів ємності газоурівнювальної системи (біля автоналивної системи), зварювального обладнання РМЦ та мірника на дільниці калібровки та повірки лічильників є необґрунтованими, оскільки згідно наданих відповідачем документів (акти про вивід верстатів з експлуатації, акти приймання-передачі обладнання за договором оренди з ТОВ «Рубеном») було встановлено, що зазначені верстати під час проведення перевірки не працювали. Встановлено, що у 2013 році розроблено інвентаризацію промислових і побутових відходів ПАТ «Дніпронафтопродукт», згідно якої на «Нижньодніпровській нафтобазі» утворюється 36 видів відходів, діяльність відповідача в сфері поводження з відходами здійснюється на підставі ліміту на утворення та розміщення відходів на 2013 року (1-3 класу небезпеки) та ліміту на утворення та розміщення відходів 4 класу небезпеки на 2013 рік. ПАТ «Дніпронафтопродукт» отримано ліміти на утворення та розміщення, дозвіл № 282 від 01.11.2012 року на розміщення відходів у 2013 році, виданий держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області та ліміт № 282 на утворення та розміщення відходів на 2013 рік для Нижньодніпровської нафтобази. Відповідно до Журналу обліку та пакування матеріалів і тари (форма № 1-ВТ), у 2013 році на філії «Нижньодніпровська нафтобаза» ПАТ «Дніпронафтопродукт» не утворювались відходи офісної та побутової техніки, відходи офісних меблів, відходи пожежної кошми, відходи пароніту, відходи теплоізоляції та відходи лакофарбових матеріалів, фарба із залізних банок максимально вибиралась під час проведення фарбувальних робіт, що дозволило включити використані банки у склад лому та відходів чорного металу. Щодо господарсько-фекальних стоків, ПАТ «Дніпронафтопродукт» укладено з КП «Дніпроводоканал» договір №70005 від 10.09.2013 року про приймання та очищення стічних вод з автотранспорту, згідно якого відкачувались з вигрібних резервуарів підприємства стічні води, оскільки на нафтобазі не має централізованої каналізації, та відвозились до КП «Дніпроводоканал», що не суперечило Проекту питомих балансових норм водоспоживання та водовідведення погоджених з заступником начальника облуправління водних ресурсі на 2013 році. ПАТ «Дніпронафтопродукт» було укладено договори зі спеціалізованими підприємствами на предмет вивозу з території нафтобази відповідача відходів, що утворювались за перевіряємий період. Суди також вказали, що згідно наказу ПАТ «Дніпронафтопродукт» № 1/88 від 12.09.2012 року кислота соляна та калій двохромовокислий не використовувалися лабораторією Нижньодніпровської нафтобази з вересня 2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, колегія суддів вважає доведеними вищевказані обставини, які встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили у справі №804/13030/13-а.

Колегія суддів керуючись ст.11 КАС України, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015 року у даній справі призначила перевірку ПАТ «Дніпронафтопродукт», проведення якої було доручено Державній екологічній інспекції у Дніпропетровській області на предмет наявності чи відсутності порушень вимог природоохоронного законодавства, викладених в акті перевірки від 27.08.-16.09.2013 року та у приписі №4-9040-11-3 від 23.09.2013 року.

Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області з 17.09.-30.09.2015 року було проведено перевірку, за результатами якої складено акт. Згідно акту, підтверджено порушення, викладені в пунктах 4, 5, 9, 12, 14, 15, 16, 18, 23, 24. 25 припису №4-9040-11-3 від 23.09.2013 року, а саме:

- Державна економічна інспекція у Дніпропетровській області вказала, що на момент перевірки висновок державної екологічної експертизи по робочому проекту з розділом ОВНС «Об'єкт нерухомості (нафтобаза), розташований за адресою: 49022, м.Дніпропетровськ, вул. Океанська, 11, ПАТ «Дніпронафтопродукт» відсутній.

- Не було надано дані щодо результатів інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів від пересувних джерел (автотранспорт). Підприємством не погоджені з Департаментом екології та природних ресурсів у Дніпропетровській облдержадміністрації нормативи використання води, проект питомих балансових норм водоспоживання та водовідведення для філії Нижньодніпровська нафтобаза ПАТ «Дніпронафтопродукт», розроблені у 2013 році та погоджені Дніпропетровським обласним управлінням водних ресурсів.

- За результатами протоколів вимірювань показників якості зворотної стічної води підприємства в контрольних колодязях госппобутових стоків, зворотна вода підприємства не відповідає вимогам Правил приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська» (ЛСА) по показниках амоній-іони, ортофосфати, БСК-5, БСК-п. На момент перевірки підприємством надано результати повного експертного обстеження підземних резервуарів. Які виконані ТОВ «Тріада Плюс» Вимірювальна лабораторія (свідоцтво про атестацію лабораторії №088/09-01. Видане 27.10.2010 року), згідно яких технічний стан резервуарів - працездатний, строк дії висновків за результатами експертних обстежень до 2016 року.

- Статзвітність за формою 2-ТП (водгосп) складається не в повному обсязі, а саме відсутні дані щодо якості стічних вод.

- Контроль якості підземних вод здійснюється лише по двом показникам (нафтопродукти та завислі речовини), що не забезпечує достатній контроль за якістю підземних вод. На протязі всього строку експлуатації нафтобази мали місце витоки нафтопродуктів у водонасичених ґрунтах, під промділянкою підприємства утворилась лінза втраченого раніше нафтопродукту. Підприємством не здійснювались заходи щодо вилучення рідких нафтопродуктів з підземних водоносних горизонтів.

- В ході візуального обстеження території підприємства встановлено, що збирання зливових вод підприємства здійснюється не в повному обсязі. Заходів щодо попередження забруднення зливової поверхні, підземних горизонтів та території підприємства вжито недостатньо, контроль за станом ґрунтів не здійснюється.

- Реєстрові картки об'єктів утворення та об'єктів оброблення і утилізації відходів не розроблені. На момент перевірки технічні паспорти відходів відсутні. Первинний облік у сфері поводження з відходами на підприємстві ведеться не у відповідності до вимог Інструкції щодо заповнення типової форми первинної облікової документації, а саме: дані норм утворення відходів заповнено недостовірно та не в повному обсязі, також не зазначено кількість утворених відходів чи використаної упаковки. Яка утилізується підприємством Статзвітність по формі 1-відходи складається недостовірно.

- На підприємстві проведена ідентифікація об'єкту підвищеної небезпеки (ОПН-1), в якій не обліковуються небезпечні речовини відходів 1 та 2 класу небезпеки.

Аналізуючи вищевказані порушення чинного природоохоронного законодавства, які вказані в акті перевірки, колегія суддів зазначає, що видом діяльності філії ПАТ «Дніпронафтопродукт» Нижньодніпровська нафтобаза є зберігання нафтопродуктів, що підтверджується Довідкою ЄДРПОУ. Згідно ст., ст.7, 13 Закону України «Про екологічну експертизу» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 року №808, такий об'єкт як нафтобаза та вид діяльності як зберігання нафтопродуктів не становлять підвищену екологічну небезпеку і не є об'єктами екологічної експертизи. Отже, вимоги державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області щодо необхідності отримання висновків державної екологічної експертизи по робочому проекту з розділом ОВНС «Об'єкт нерухомості (нафтобаза), розташований за адресою: 49022, м.Дніпропетровськ, вул. Океанська, 11, є протиправними.

Матеріалами справи встановлено, що підприємством здійснюється контроль за показниками госппобутових вод з спостережувальних свердловин, які розташовані на території резервуарного парку нафтобази, де зберігаються нафтопродукти. Виведення господарсько-фекальних стоків здійснюється асенізаторами на Лівобережну станцію аерації згідно з договором з КП «Дніпроводоканал», згідно умов якого включена оплата вартості скиду, плата за перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у воді, плата за очищення стічних вод до затверджених показників, що підтверджується актами-розрахунками приймання наданих послуг. ПАТ «Дніпронафтопродукт» по об'єкту Нижньодніпровська нафтобаза відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19.02.2012 року №37, проводить контроль показників якості стічних вод, які вивозяться згідно договору до станції аерації, що підтверджується протоколами вимірювання показників якості стічних вод.

Колегія суддів погоджується з твердженням позивача про те, що він не проводить зворотне водокористування, стічні води на об'єкті Нижньодніпровська нафтобаза не потрапляють до водних об'єктів. Відповідно до п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 року №1100 підприємства повинні здійснювати контроль забруднюючих речовин, що скидаються у поверхневі водні об'єкти. Схемою дії очисних споруд на об'єкті відведення очищених стічних вод здійснюється у ставки-випаровувачі, що знаходяться на території нафтобази. З них вода збирається для задоволення технологічних потреб підприємства, як то поповнення протипожежного запасу, миття промислових майданчиків. Відповідно до листа Дніпропетровського обласного управління водних ресурсів від 16.10.2015 року №2041/09-15 заповнення статзвітності форми 2-ТП (водгосп) здійснюється вірно.

Встановлено, що, починаючи з 1998 року позивач за власні кошти проводить роботи з очищення підземних вод на промисловому майданчику по вул. Океанській. 11 в м.Дніпропетровську. Відповідно до Звіту про результати еколого-геологічних досліджень нафтохімічного забруднення підземних под. на території Нижньодніпровської нафтобази, яке підготувало ТОВ НВЦ «Інгеоком», розробляються нові технологічні схеми ліквідації забруднення в продовження тих робіт, які вже проводяться.

Колегія суддів зазначає, що твердження відповідача про те, що збирання зливових вод здійснюється не в повному обсязі, не підтверджено матеріалами справи, оскільки резервуарний парк відповідає нормам ВБН В.2.2-58-2-94 «Резервуари вертикальні сталеві для зберігання нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа». ДСТУ Б В.2.6-183-2011 «Резервуари вертикальні циліндричні сталеві для нафти та нафтопродуктів. Загальні технічні вимоги» та ДСТУ-Н Б А.3.1-10:2008 «Настанови з проведення технічного діагностування вертикальних сталевих резервуарів». Обвалування резервуарів виконано у точній відповідності з вищевказаними ВБН.

Матеріалами справи спростовано твердження відповідача про відсутність у позивача реєстрових карт об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів (30.04.2004). Діючим законодавством не передбачена щорічна реєстрації карт при відсутності змін у діяльності нафтобази.

Згідно листа Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.11.2015 року №7/653-15, паспорти відходів розробляються лише на відходи, для яких не знайдено оптимальні шляхи утилізації і вони постійно накопичуються у місцях видалення. Таких відходів на об'єкті Нижньодніпровська нафтобаза не виявлено.

Згідно статей 3, 9 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» державний нагляд та контроль у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки, здійснюють уповноважені законами органи влади, в тому числі центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи (у разі утворення), до відання яких відповідно до закону віднесені питання: охорони праці; забезпечення екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища; державного нагляду (контролю) у сферах пожежної і техногенної безпеки; санітарно-епідемічної безпеки; містобудування. Суб'єкт господарської діяльності ідентифікує об'єкти підвищеної небезпеки відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин. Нормативи порогової маси небезпечних речовин встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок ідентифікації. Форма та зміст оповіщення про її результати визначаються Кабінетом міністрів України. На основі ідентифікаційних даних Кабінет Міністрів України затверджує класифікацію суб'єктів підвищеної небезпеки і порядок їх обліку.

Згідно пунктів 18, 22 - 25, постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 року №956 «Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки (НПАОП 0.00-6.21-02), (НПАОП 0.00-6.22-02)» суб'єкт господарювання складає повідомлення про результати ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки за формою ОПН-1, встановленої форми, і надсилає його у двотижневий термін відповідним територіальним органам Держгірпромнагляду, Державної інспекції техногенної безпеки, Мінприроди, державної санітарно-епідеміологічної служби, Держархбудінспекції, а також відповідній місцевій держадміністрації або виконавчому органу місцевої ради. Уповноважені органи ведуть облік об'єктів підвищеної небезпеки на підставі повідомлень про результати ідентифікації та копій свідоцтв про їх державну реєстрацію. Державний реєстр об'єктів підвищеної небезпеки веде Держгірпромнагляд, встановленої форми. Включення об'єкта підвищеної небезпеки до Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки здійснюється протягом 30 робочих днів після подання суб'єктом господарювання до територіального органу Держгірпромнагляду повідомлення про результати ідентифікації. Протягом 10 робочих днів після реєстрації територіальний орган Держгірпромнагляду видає суб'єкту господарювання свідоцтво про державну реєстрацію об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки, встановленої форми. Суб'єкт господарювання надсилає уповноваженим органам копію свідоцтва про державну реєстрацію об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки. У разі коли за результатами ідентифікації об'єкти не віднесено до об'єктів підвищеної небезпеки, територіальний орган Держгірпромнагляду надсилає суб'єктові господарювання інформацію про результати ідентифікації.

Матеріалами справи встановлено, що ПАТ «Дніпронафтопродукт» виконало вимоги вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України. Підприємством отримано повідомлення від 09.09.2011 року про результати ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки (повторно) з присвоєнням реєстраційного номеру 12.03481879.10.1 Форма ОПН-1 узгоджена з Державною інспекцією ЦЗ та ТБ ГУ МНС України в Дніпропетровській області. Листом від 14.09.2011 року №85 позивач направив до ТУ Держгірпромнагляду по Дніпропетровській області інформацію (повідомлення) у формі ОПН-1 про результати ідентифікації об'єкта підвищеної небезпеки (нафтобази Нижньодніпровської філії ПАТ «Дніпронафтопродукт» з проханням на підставі даного повідомлення видати свідоцтво про державну реєстрацію суб'єктів підвищеної небезпеки із зазначеним кодом у державному реєстрі та класом небезпеки (а.с.31-44, т.2).

Згідно Експертної оцінки щодо розгляду розділу «Оцінка впливу на навколишнє природне середовище» у складі робочого проекту «Об'єкт нерухомого майна (нафтобаза), розташований за адресою: 49022, м. Дніпропетровськ, вул. Океанська, 11 ПАТ «Дніпронафтопродукт», затвердженої ДП «Укрдержбудекспертиза» 08.04.2013 року №04-353-13 та відповідно до результатів ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки. на нафтобазі відсутній перелік гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин (а.с.49-53, т.2).

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, колегія зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки, відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України не доведена правомірність винесення оскаржуваного припису. Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області належними доказами не доведено порушення позивачем природоохоронного законодавства, більшість висновків базуються на загальних припущеннях, направлених на недопущення у майбутньому, доводи перевіряючих не підтверджені відповідними актами, висновками уповноважених органів, лабораторними дослідженнями, фото, відео-зйомками та іншими допустимими доказами, у зв'язку з чим, більшість вимог носять декларативний характер, з яких неможливо встановити суть порушення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Дніпронафтопродукт» підлягає задоволенню, в задоволенні апеляційної скарги Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області слід відмовити, у зв'язку з цим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, позовні вимоги - задоволенню.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.ст.205, 207 КАС України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпронафтопродукт» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 року у справі №804/13445/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дніпронафтопродукт» до Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області про скасування припису - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області № 4-9040-11-3 від 23.09.2013 року.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлений 10.03.2016 року.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук