Ухвала

іменем україни

02 березня 2016 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем'яносова М.В., Маляренка А.В.,

Парінової І.К., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Хмельницького обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання порушення прав, свобод та інтересів, визнання незаконними дій, поновлення права, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 02 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, вимоги якого під час розгляду справи уточнила, та остаточно просила визнати факт порушення відповідачем її прав, свобод та інтересів та визнати незаконними дії відповідача щодо відмови обслуговувати її поточний рахунок та повернення банком платежу, який надійшов на виконання рішення суду; поновити її права на обслуговування відповідачем її поточного рахунку № НОМЕР_1 для цілей надходження і зарахування зарплатних, пенсійних та інших коштів, що надходять на виконання рішень судів; стягнути з відповідача на свою користь 3 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями відповідача щодо ненадання інформації, що стосується її особисто та необхідна їй для захисту її прав, а також грубим порушенням її прав, що визначені Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про інформацію», Законом України «Про захист прав споживачів»; постановити окрему ухвалу та направити її до прокуратури для розгляду в окремій кримінальній справі щодо ознак злочину в діях службових осіб банку, як наслідок зловживання ними службовими повноваженнями, перешкоджання виконанню рішення суду, а також ненадання їй інформації.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницького області від 30 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 02 грудня 2015 року, позов задоволено частково.

Суд ухвалив відновити обслуговування ПАТ «Державний ощадний банк України» рахунку № НОМЕР_1, відкритого на ім'я ОСОБА_4 у філії Хмельницького обласного управління ПАТ «Ощадбанк».

Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_4 компенсацію моральної шкоди у сумі 500 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог, справу передати на новий судовий розгляд, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.

Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають наведеним нормам процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічне положення міститься й у ч. 1 ст. 3 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом установлено, що 16 січня 1991 року на ім'я ОСОБА_4 у Хмельницькій філії № 202 Ощадного банку СРСР відкрито вкладний рахунок № НОМЕР_1 (вклад на вимогу), на який зараховано грошові кошти у сумі 670 рублів.

У період із 1991 року до 31 грудня 2014 року за вказаним рахунком проводилися операції із зарахування коштів та їх видачі.

Відповідно до п. п. 1, 2 статуту Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України»), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2003 року № 261 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 659), ПАТ «Державний ощадний банк України» є державним банком. Банк утворений відповідно до розпорядження Президента України від 20 травня 1999 року № 106, постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 року № 876 шляхом перетворення Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України у відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк», тип якого відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» змінено на публічне акціонерне товариство. Банк є правонаступником Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком України 31 грудня 1991 року за № 4.

19 вересня 2014 року ПАТ «Державний ощадний банк України» видало ОСОБА_4 за вказаним рахунком нову ощадну книжку, в якій зазначено вид вкладу - до запитання і номер рахунку - НОМЕР_2.

Листом від 16 грудня 2014 року за вих. № 16-18/6191 у відповідь на скаргу ОСОБА_4 ПАТ «Державний ощадний банк України» повідомило про те, що знята комісія в сумі 760 грн 99 коп. буде їй повернута з причин відсутності укладеного з нею договору. Одночасно було запропоновано ОСОБА_4 закрити чинний поточний рахунок і відкрити новий, для чого укласти з банком договір банківського рахунку до 15 січня 2015 року, інакше банк припинить будь-які операції за цим рахунком (крім операцій із видачі коштів з рахунку у зв'язку з його закриттям).

Згідно з наданими ОСОБА_4 поясненнями вона не бажає закривати вищевказаний рахунок, про що неодноразово письмово повідомляла відповідача.

Відповідно до платіжних доручень від 11 червня 2015 року № 113, від 11 червня 2015 року № 114, від 16 червня 2015 року № 171, меморіальних ордерів від 16 червня 2015 року № 171, від 12 червня 2015 року № 56931095, від 12 червня 2015 року № 56931086, повідомлення Головного управління ПФУ в Хмельницькій області від 16 жовтня 2015 року за вих. № 519/3-8, кошти, що надходили на рахунок позивача, були повернуті платнику із зазначенням підстави - відсутність укладеного договору банківського рахунку із ОСОБА_4

Крім того, установлено, що 03 липня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до ПАТ «Державний ощадний банк України» із заявою про надання їй офіційної довідки щодо незарахування на її банківський рахунок коштів у червні 2015 року, що були перераховані виконавчою службою через управління ПФУ на виконання рішення суду про стягнення на її користь коштів. Просила також надати їй на ознайомлення матеріали, сформовані за її скаргами з приводу попередження про відмову обслуговувати рахунок. Відповіді на вказану заяву ОСОБА_4 не отримала.

Згідно з ч. 1 ст. 384 ЦК УРСР (в редакції 1963 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) громадяни можуть зберігати кошти в державних трудових ощадних касах та в інших кредитних установах, розпоряджатися вкладами, одержувати по вкладах дохід у вигляді процентів або виграшів, провадити безготівкові розрахунки відповідно до статутів кредитних установ та виданих у встановленому порядку правил.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності; щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Крім того, відповідно до вимог п. 20 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України 12 листопада 2003 року № 492, з ініціативи банку закриття рахунку не підлягає.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію» кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, знайомитися з матеріалами перевірки, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Частиною 2 ст. 25 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним є висновок суду про задоволення позовних вимог про поновлення права ОСОБА_4 на обслуговування відповідачем поточного рахунку № НОМЕР_1 шляхом відновлення його обслуговування відповідачем.

При цьому суд правильно урахував, що відповідно до змісту ст. 3, ч. 3 ст. 203, ст. 627 ЦК України свобода договору є загальною засадою цивільного законодавства і особу не може бути примушено до його укладення.

Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд обгрунтовано виходив із того, що такої шкоди завдано відповідачем позивачу внаслідок ненадання відповіді на її звернення щодо причини повернення платежу, який надійшов на її рахунок у червні 2015 року, а також ненаданням можливості ознайомитися зі сформованими матеріалами перевірки за її скаргами, яка виразилася в її душевних стражданнях із приводу протиправної поведінки щодо неї, потреби у вжитті додаткових заходів для організації свого життя, вжиття заходів для відновлення своїх порушених прав.

При цьому суд правильно урахував, що відповідач не надав доказів на спростування вищевказаних обставин.

Визначаючи розмір моральної шкоди у 500 грн, суд обгрунтовано виходив із засад розумності та справедливості, враховуючи глибину і тривалість душевних страждань позивача.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку згідно з положеннями ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213-215 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи, зокрема про порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 214 ЦПК України; незастосування Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 1058-1060 ЦК України; а також те, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає вимогам ст. ст. 14, 16 ЦК України; ненадання позивачем доказів на обґрунтування позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян», висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а ухвалені у справі судові рішення - залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницького області від 30 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 02 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Дьоміна

Судді: М.В. Дем'яносов

А.В.Маляренко

І.К.Парінова

О.В.Ступак