ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 р.

м.Одеса

Справа № 814/3860/15

Категорія: 12.3

Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю апелянта ОСОБА_1;

представника апелянта ОСОБА_2;

представників вiдповiдача Петрухіна Д.А. та Кривого В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.12.2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказів №14 від 08.04.2015 року та №24 о/с від 12.05.2015 року, поновлення на посаді та зобов'язання здійснити розрахунку за час вимушеного прогул.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що його було звільнено за надзвичайну подію, до якої він не має відношення, а саме пояснює, що загиблий ОСОБА_6 зайшов на територію СІЗО в той час, коли позивач знаходився в іншій частині ізолятору. Також, позивач був відсутній під час того, коли старший резервний групи ОСОБА_7 допустив проникнення ОСОБА_8 до кімнати зберігання зброї, що надало можливість останньому вчинити самогубство. Відповідальним за зберігання зброї був саме ОСОБА_7 В теперішній час ОСОБА_7 притягнуто до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ст.264 КК України. Також, позивач зазначив, що в нього не було відібрано пояснення перед застосування дисциплінарного стягнення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.12.2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, ОСОБА_5 в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, працював в Миколаївському слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби в Миколаївській області з 25.01.2010 року, а на посаді чергового помічника начальника СІЗО чергової служби з 26.09.2011 року (а.с.40).

Наказом начальника СІЗО №89ск від 03.04.2015 року ОСОБА_1 призначений на чергування з 08 год.00 хв. до 20 год.00 хв. 04.04.2015 року на посаді чергового помічника начальника СІЗО.

04.04.15 під час чергування зміни ОСОБА_1 на територію СІЗО потрапив ОСОБА_8, який також працював в слідчому ізоляторі на посаді заступника чергового помічника, але в іншій зміні та не знаходився на службі в цей день. Скориставшись приятельськими стосунками зі старшим резервної групи ОСОБА_7, ОСОБА_8 пройшов до кімнати зберігання зброї, самовільно взяв пістолет та застрелився.

За наслідками зазначеної події було проведено службове розслідування, яким встановлені порушення з боку начальника СІЗО ОСОБА_9, заступника начальника СІЗО з режиму та охорони ОСОБА_10, заступника начальника СІЗО з оперативної роботи ОСОБА_11, начальника відділу режиму та охорони СІЗО ОСОБА_12, молодшого інспектора СІЗО ОСОБА_13, молодшого інспектора СІЗО ОСОБА_14, начальника відділу роботи з персоналом СІЗО ОСОБА_15 та інші (а.с.48).

06.04.2015 року начальником управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області видано наказ №14 від 08.04.2015 року «Про надзвичайну подію в Миколаївському слідчому ізоляторі управління ДПтС в Миколаївській області та притягнення винних посадових осіб до дисциплінарної відповідальності», яким начальника СІЗО ОСОБА_9 попереджено про неповну службову відповідність, чергового помічника начальника СІЗО ОСОБА_1 та молодшого інспектора ОСОБА_7 звільнено з органів та установ кримінально-виконавчої служби України, а іншим оголошено догани та інші стягнення (а.с12).

Крім того, ОСОБА_7 було притягнуто до кримінальної відповідальності за ст.264 КК України - недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів, якщо це спричинило загибель людей (а.с.98).

Відповідно п.п."є" п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Отже, такий вид припинення служби в органах внутрішніх справ, як звільнення за пп."є" п.64 Положення, є однією із підстав для звільнення осіб рядового і молодшого начальницького складу

Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року №3460-ІV, визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Приписами статті 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного Статуту звільнення з органів внутрішніх справ є одним із видів дисциплінарних стягнень, які накладаються за порушення службової дисципліни на осіб рядового і начальницького складу.

Статтею 14 Дисциплінарного Статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Про оголошення дисциплінарного стягнення видається наказ.

Відповідно до статті 18 Дисциплінарного Статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Згідно до посадової інструкції чергового помічника СІЗО, яка затверджена начальником СІЗО 23.04.2012 року та підписана позивачем про ознайомлення 01.08.2012 року, черговий помічник начальника СІЗО призначається на посаду та звільняється наказом начальника управління служби у Миколаївській області; безпосередньо підпорядковується начальнику ізолятору та його заступникам; керує закріпленою за ним зміною; у роботі керується законодавством України, наказами, інструкціями та іншими нормативними актами Державної пенітенціарної служби України та управління в Миколаївській області; контролює виконання правил перепускного режиму; організовує і забезпечує зберігання зброї, боєприпасів, спеціальних заходів.

Пунктом 4 Інструкції встановлено, що черговий відповідає: за якісне та своєчасне виконання своїх функціональних обов'язків; за стан виконання перепускного режиму; за зберігання зброї, яка закріплена за зміною, її якісне чищення після зміни з чергування; несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни, суворе додержання Законодавства особовим складом зміни.

Згідно п.2.2.1. Наказу Державного департаменту з питань виконання покарань від 12.06.2000 р. № 132 «Про затвердження інструкції служби озброєння в органах, установах, та начальних закладах кримінально виконавчої системи» із внесеними змінами Наказом від 14.04.2008 р. № 90, зброю та боєприпаси видає та приймає відповідальний від відділу охорони (черговий помічник начальника слідчого ізолятору - ЧПНСІ, черговий помічник начальника установи - ЧПНУ, черговий по підрозділу, черговий по навчальному закладу).

Відповідно до п. 7.5.7 Наказу ДПтСУ від 20.09.2000 р. № 06 «Про затвердження інструкції про організацію охорони і нагляду за особами, які тримаються у слідчих ізоляторах і тюрмах » підміна молодших інспекторів на зовнішніх постах проводиться за розпорядженням чергового молодшими інспекторами резервної групи.

Положення Розділу 7.5 зазначеного Наказу № 06 визначає порядок зміни постів зовнішньої охорони СІЗО та п.7.5,6 цього розділу зазначає, що після прийому-здачі постів зовнішньої охорони, старший резервної групи попередньої зміни веде молодших інспекторів у кімнату розводу і наказує їм розрядити, почистити і здати зброю, тобто після закінчення несення служби на постах та передача постів новій зміні.

З матеріалів справи встановлено, згідно з поясненням старшого резервної групи ОСОБА_16, яке зазначається у висновку перевірки управління ДПтСУ в Миколаївській області за фактом надзвичайної події, 04.04.2015 р. близько 14:55 год. він отримав з дозволу ОСОБА_1 ключі від кімнати зберігання зброї (Далі- КЗЗ) з метою видачі зброї молодшому сержанту ОСОБА_19 для несення служби, після чого отримав від позивача особисто ключі від сейфу, та видав ОСОБА_19 боєприпаси до зброї. Після того ОСОБА_16 з дозволу позивача та при його особистої присутності зайшов у кімнату зберігання зброї та прийнявся з чатовим - молодшим інспектором ОСОБА_18, якого змінив ОСОБА_19, чистити зброю. Далі ОСОБА_7 відвів ОСОБА_18 на пост, де змінивши ним чатового - молодшого інспектора Перова, прийшов з останнім до кімнати зберігання зброї та прийнявся також чистити зброю.

Таким чином, старший резервної групи ОСОБА_7, який згідно п.3.6 Наказу № 06 безпосередньо підпорядковується черговому та діє за його вказівками, за його наказом у відповідності до п.7.5.7 наказу № 06 зміняв одного за одним молодших інспекторів з постів зовнішньої охорони та проводив з ними чистку зброї, після чого ставив їх знову на пости, що є порушенням вищезазначених нормативних актів, оскільки зброя повинна була чиститись при її здачі та після несення служби молодшими інспекторами на постах.

Вказаними діями позивач порушив п. 2.2.1 Наказу № 132, у зв'язку з тим, що відповідно до абз. 6 цього пункту зброю з кімнати зберігання зброї має видавати та приймати саме черговий помічник начальника СІЗО, тобто позивач, а ні старший резервної групи ОСОБА_7. Теж саме стосується й боєприпасів, які призначені для несення служби Надавши можливість отримати ключі від кімнати збереження зброї ОСОБА_7, було порушено також п. 2.1.9 Наказу № 132, тому що цій пункт Наказу чітко встановлює круг осіб, які мають право на зберігання ключів від замків кімнати зберігання зброї (далі - КЗЗ). Перші примірники ключів повинні зберігатися у відповідального по відділу охорони, тобто у чергового помічника начальника слідчого ізолятору, яким був позивач, або у чергового по спецпідрозділу чи у чергового по навчальному закладу. Другий примірник ключів зберігається у начальника установи.

Із зазначеного Наказу видно, що старший резервної групи, яким був ОСОБА_7 не відноситься до кола осіб, які мають право зберігати перші або другі примірники ключів. При цьому Наказом заборонено передавати ключі особам, які не мають права на зберігання ключів від кімнати зберігання зброї.

Так у п. 2.1.10 зазначеного наказу зазначається, що передача першого примірника ключів від замків КЗЗ тими особами, у яких вони зберігаються без перевірки наявності і здачі під підпис озброєння, яке там зберігається у томи числі особам, яким вони підпорядковуються забороняється;

абз. 7 п. 2.1.11 наказу визначає, що двері КЗЗ СІЗО опечатуються печаткою чергового, тобто позивача, який примає КЗЗ під охорону;

п. 2.1.12 вказує, що дверцята ставниць зі зброєю та шафи з боєприпасами опечатуються печатками осіб, які зберігають перший примірник ключів від них, тобто знову печаткою позивача.

п. 2.2.9 зазначає, що у разі відсутності особи, яка зберігає перший примірник від КЗЗ, ставниць, шаф з ящиками з озброєнням, вони можуть бути відчинені з дозволу начальника установи за допомогою другого примірника ключів комісією у складі не менш ніж 3 осіб.

Вищевказане підтверджує, що дозвіл на відкриття кімнати зберігання зброї мається виключно у працівників, які зберігають перший примірник, що мав позивач, але не мали підпорядковані йому працівники.

У зв'язку з тим. що позивачем були порушені вказані нормативні акти ДПтСУ, його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно розділу 4 Закону України від 22.02.2006 № 3460-ІУ «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України». При прийнятті рішення про застосування дисциплінарного стягнення до позивача, були прийняти до уваги наступні складові:

- порушення особисто позивачем встановлених наказом ДПтСУ вимог щодо порядку зберігання та видачі зброї, у зв'язку з чим контроль за зброєю в кімнаті зберігання зброї перейшов від відповідального за це позивача до осіб, які не мали на це права, тобто до ОСОБА_7, а від нього до загиблого. Також під час несення служби черговою зміною, позивачем було організовано не регламентовану наказами чистку зброї;

- неналежна організація та контроль позивачем несення служби працівниками підпорядкованої йому зміни, що виявилося у особистому порушенні старшим резервної групи ОСОБА_7 наказів Державної кримінально-виконавчої служби № 06 та № 132, що мало також ознаки кримінального правопорушення , щодо допуску до кімнати зі зброєю, а також до самої зброї безпосередньо посторонньої особи, яка не входила до чергової зміни, шляхом передачі їй ключів від ставниці зі зброєю. Наслідком вказаного порушення виникла надзвичайна подія із загибеллю людини. Крим цього, як зазначалося вище, ОСОБА_7 видавав особисто зброю з КЗЗ, не маючи на це права, встановленого нормативними документами.

- неналежний контроль позивача за виконанням правил перепускного режиму, при цьому він особисто ніс особисту відповідальність за стан виконання перепускного режиму відповідно до своїх функціональних обов'язків . У зв'язку із послабленням такого контролю, стан виконання перепускного режиму на пропускному пункті виконувався повільно, до режимної установи, всупереч нормативним документам могла зайти людина, яка не мала на це право, що і трапилося як факт.

- позивач мав особисту відповідальність за збереження зброї, яка закріплена за зміною;

- позивач мав особисту відповідальність за стан службової дисципліни, суворе додержання Законодавства особовим складом зміни, яка йому підпорядковувалася. Але позивач не тільки не контролював належним чином суворого додержання працівниками підпорядкованої зміни норм нормативно-правових актів, регламентуючих несення їх служби, а навпаки сам особисто грубо їх порушував, щу було вже зазначене вище.

З огляду на встановлені порушення службової дисципліни до позивача відповідно до п. 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту та на підставі п. «є» ст. 64 «Положення про проходження служби в ОВС» затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991 № 114 було застосовано стягнення у виді звільнення з органів і установ кримінально - виконавчої служби України.

Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи апелянта стосовно того, що ОСОБА_7 мав доступ до зброї та ніс відповідальність за зберігання зброї у кімнаті зброї тому, що обов'язками старшого резервної групи, які встановлені п. 3.6 Наказу № 06 не передбачається видача або приймання ним зброї та боєприпасів.

Стаття 7.5.6 Наказу зазначає, що після прийому-здачі постів зовнішньої охорони, старший резервної групи веде молодших інспекторів у кімнату розводу і наказує їм розрядити, почистити та здати зброю. Зазначене жодним чином не представляє старшому резервної групи доступу до кімнати збереження зброї та до зброї, яка там знаходиться. Поряд з цим абз. 5 вказаної статті зазначає, що у разі відсутності помічника чергового, старший резервної групи готує зміну до розводу. Відповідно до п.п.7.1.2.-7.1.3 зазначеного Наказу заступник чергового або старший резервної групи шикує особовий склад чергової зміни у приміщені адміністративного корпусу та після перевірки прибувших та прийняття від них службових посвідчень видає їм зброю і перевіряє її справність. Зазначене також не надавало старшому резервної групи ОСОБА_7 права на доступ до кімнати зберігання зброї, та не дозволяло йому видачу зброї з КЗЗ. Крім цього, підстави для видачі старшим резервної групи зброї особовому складу чітко визначені п. 7.1.2, 7.1.3 наказу № 06, це підготовка чергової зміни до розводу перед заступленням на службу. Місце видачі зброї також визначене - це спеціальне виділене для розводу приміщення адміністративного корпусу, але жодним чином це ні є кімната зберігання зброї. Факти, що оспорюються не відбувалися під час підготовки чергової зміни до розводу, що зазначається у цьому наказі, а безконтрольний доступ до зброї ОСОБА_7 мав місце вже після цього, тобто під час несення зміною служби.

Тривалість безперервного несення служби на зовнішніх постах встановлюється начальником або черговим відповідно до п. 7.5.7. Наказу № 06 . Вказуючи на те, що у той день за наказом позивача ОСОБА_7 була здійснена не просто чистка зброї чатовими, а здійснювалася підміна чатових з метою не находження ними безперервно 12 годин на вишці, не позбавляє позивача від відповідальності за порушення Наказу № 132, тому що зброя мала видаватися та прийматися з КЗЗ, як вже зазначалося вище саме черговим, а не будь якою іншою особою. Право на видачу зброї черговим також був визначений вироком Центрального районного суду від 05.10.2015 р. за кримінальною справою № 490/6245/15-к відносно ОСОБА_7, копія якого наявна в матеріалах справи.

Крім того судова колегія суду апеляційної інстанції вважає, що посилання апелянта на порушення строків притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення є необґрунтованими, оскільки ст. 47 КЗпПУ, не розповсюджується на військовослужбовців, тому що вони не перебувають у трудових відносинах з установами, а проходять службу відповідно до спеціальних нормативно - правових актів, таких як Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу», «Положення проходження служби в ОВС» «Дисциплінарний статут» та інше.

Стаття 16 Статуту визначає, що дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення. Як вбачається з матеріалів справи дисциплінарні стягнення на винних працівників були накладені наказом начальника управління відповідно до встановлених законодавством строків.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову вмотивованими, оскільки у зв'язку із здійсненням апелянтом порушень своїх функціональних обов'язків чергового слідчого ізолятору та неналежного контролю за виконанням службових обов'язків військовослужбовцями чергової зміни, які безпосередньо несли службу 04.04.2015 р. під керівництвом ОСОБА_1 і виникли певні обставини, які мали тяжкі наслідки та сприяли скоєнню надзвичайної події у слідчому ізоляторі, а саме самогубства ОСОБА_8

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.12.2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 04.03.2016 року

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик