264/8295/14-ц

Категорія 53 Головуючий у 1 інстанції Пустовойт Т.В.

Доповідач Ігнатоля Т.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого - Ігнатоля Т.Г.,

суддів - Кочегарової Л.М., Попової С.А.,

за участю секретаря - Герасимової Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «Азовмаш», третя особа: Президент України, про визнання недійсним колективного договору, про визнання незаконною або недійсною організації оплати праці; визнання незаконним присвоєння третього розряду та зобов’язання виплатити міжрозрядну різницю; виправлення записів у трудовій книжці; про оплату лікарняного листа; визнання незаконними та скасування дисциплінарних стягнень; про зміну підстав звільнення; стягнення вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним або незаконним колективний договір ПАТ «Азовзагальмаш», або окремі його положення; визнати незаконною або недійсною організацію оплати праці в ПАТ «Азовзагальмаш»; визнати незаконними або недійсними та скасувати накази про накладення дисциплінарних стягнень від 10 вересня 2014 року, 24 вересня 2014 року та 30 вересня 2014 року (т.1.а.с. 1-14).

23 та 24 лютого 2015 року позивач доповнив позовні вимоги і просив визнати незаконним або неправомірним присвоєння йому третього розряду токаря-карусельника; зобов’язати ПАТ «Азовзагальмаш» виплатити різницю між третім та четвертим розрядами токаря - карусельника за період з 2 квітня 2012 року по 18 лютого 2014 року; зобов’язати відповідача виправити записи в трудовій книжці за №№ 33,34,35; оплатити лікарняний за лютий 2014 року; поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 вересня 2014 року та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10 000 грв.( т.1. а.с. 95-100,106).

1 квітня 2015року позивач подав заяву про зміну позовних вимог та просив змінити формулювання причини звільнення з п.4 ст.40 КЗ п П України на ч.3 ст.38 КЗ п П України та стягнути з відповідача вихідну допомогу в розмірі трьохмісячної заробітної плати ( т.1. а.с. 137).

3 липня 2015 року позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним колективний договір ПАТ «Азовзагальмаш» за період з липня 2011 року по вересень 2014 року; визнати незаконною або недійсною організацію оплати праці даного підприємства за період з липня 2011 року по серпень 2014 року ( т.2. а.с. 36).

В позовних заявах посилався на те, що відповідачем на протязі 2011 - 2014 років не виконувалося законодавство про працю, умови колективного та трудового договору, внаслідок чого він 6 серпня 2014 року звернувся до відповідача з заявою про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України, в якій зазначав про незаконність оплати праці у 2014 році, а саме, відсутність оплати простою, оплати міжрозрядної різниці; відсутність графіків режиму роботи та змінності, затверджених профкомом та адміністрацією; невідповідність умов колективного договору вимогам законодавства, але його заява залишилася відповідачем без розгляду. Накладені на нього дисциплінарні стягнення за передчасне залишення робочого місця у вигляді доган від 10. 09. 2014 року, 24. 09. 2014 року та звільнення з роботи 30.09.2014 року здійснено з порушенням вимог трудового законодавства.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 липня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним колективного договору, визнання незаконною або недійсною організації оплати праці, визнання недійсними або скасування догани, про визнання незаконним або неправомірним присвоєння третього розряду по професії токар - карусельник, про зобов’язання виплатити різницю між третім та четвертим розрядами; про виправлення записів у трудовій книжці; про оплату лікарняного листа; про зміну підстав звільнення, про стягнення вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду та посилаючись в апеляційній скарзі на неповне з’ясування судом обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, позивач просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема, в апеляційній скарзі позивач наводить обставини, якими обґрунтовував позовні вимоги і стверджує, що суд безпідставно, в порушення вимог процесуального та матеріального права, не взяв їх до уваги.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення ОСОБА_1, який підтримав доводи скарги та просив її задовольнити, заперечення представника ПАТ «Азовзагальмаш» - ОСОБА_2 та представника первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «Азовмаш» ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК У країни апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ПАТ «Азовзагальмаш» 7 липня 2011 року токарем – карусельником 4 розряду механо – збирального цеху №139 ПАТ «Азовзагальмаш» (а.с. 184).

Відповідно до наказу № 483 к від 30 вересня 2014 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗ п П України. Підставою для звільнення в наказі зазначено, що починаючи з 3 вересня 2014 року по теперішній час ОСОБА_1 здійснює прогул без поважних причин (т.1 а.с. 225).

13 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду і, обґрунтовуючи позов, про визнання недійсним колективного договору, визнання незаконною або недійсною організації оплати праці, посилався на те, що колективний договір ПАТ «Азовзагальмаш» є недійсним, оскільки не зареєстрований органами державної виконавчої влади - виконкомом Маріупольської міської ради; не внесений в державний реєстр колективних договорів; не містить положень про зобов’язання профспілкового органу по врегулюванню трудових відносин, передбачених ст.13 КЗпП України; Генеральна та Галузева угоди, на підставі яких приймався колективний договір, не відповідають вимогам закону, оскільки не пройшли державної реєстрації, не внесені в державний реєстр і затверджені неправомочним органом; колективний договір підписаний неповноважними особами - від імені голови правління - ОСОБА_4 та від імені голови профспілкового органу - ОСОБА_5, право яких на підписання колективного договору не підтверджено відповідно до вимог закону.

Організація оплати праці на підприємстві є незаконною, оскільки в колективний договір не включені умови щодо визначення форм, систем оплати праці, норм праці, розцінок, тарифних сіток, посадових окладів тощо у відповідності з вимогами, передбаченими ст.97 КЗ п П України та ст.15 Закону України «Про оплату праці»; колективний договір суперечить ст.104 КЗ П України щодо оплати міжрозрядної різниці; графіки режиму роботи та змінності, не затверджені профкомом та адміністрацією.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову в частині визнання недійсним колективного договору, суд виходив з того, що колективні договори ПАТ «Азовзагальмаш» зареєстровані Іллічівським УПСЗН Маріупольської міської ради та їм присвоєно реєстровий номер відповідно до Порядку повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів, затвердженого постановами КМУ від 05 квітня 1994 року та від 13 лютого 2013 року. На підставі рішень Маріупольської міської ради від 27 липня 2010 року та від 30 жовтня 2014 року затверджено Положення про управління соціального захисту населення Іллічівського району м. Маріуполя, якому делеговано право реєстрації колективних договорів. Генеральний директор підприємства ОСОБА_4, відповідно до Статуту ПАТ «Азовзагальмаш», має повноваження на підписання колективного договору, а голова профспілкового комітету ПАТ «Азовмаш» ОСОБА_5 має повноваження на підписання колективного договору відповідно до ст.20 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Колективні договори за період 2011-2015 років містять норми, відповідно до яких формування та використання фонду оплати праці підрозділів здійснюється відповідно з вимогами законодавства про оплату праці, постанов Кабінету Міністрів України, а також галузевих і регіональних угод. Умови оплати праці розробляються відповідно до положень вказаних угод самостійно і узгоджуються з профспілковим комітетом.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір в зазначеній частині позову, суд першої інстанції повно та об’єктивно перевірив доводи сторін, їм та наданим доказам дав належну оцінку і дійшов правильного висновку про необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 12 Кодексу законів про працю України та статей 3, 4 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою) з одної сторони, і первинною профспілковою організацією, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності – представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони. В укладанні колективного договору, угоди беруть участь одна або кілька професійних спілок підприємства, установи, організації. Якщо на підприємстві, в установі, організації є кілька професійних спілок, то вони повинні сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів і укладання колективного договору, угоди.

Згідно з ч.2 ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди» у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, в тому числі, щодо нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).

Статтею 5 цього Закону та ст.16 КЗ п П України встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Відповідно до ст.18 КЗпП України ст.9 Закону України «Про колективні договори та угоди», положення колективного договору є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства.

Згідно з положеннями ч.3 ст.36 Конституції України , всі професійні спілки, які утворені і діють згідно з їх статутами на підприємствах, в установах, організаціях, мають гарантовані Конституцією України рівні права для захисту трудових і соціально-економічних прав та інтересів своїх членів.

Статтею 243 КЗпП України передбачено, що держава визнає професійні спілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально – економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з іншими об»єднаннями громадян.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між адміністрацією ПАТ «Азовзагальмаш» та профспілковим комітетом ПАТ «Азовмаш» в період з 2010 року по 2015 роки щорічно, з урахуванням Постанови конференції трудового колективу, укладалися сумісні рішення щодо підготовки проекту колективного договору, його реєстрації, внесення змін та продовження дії.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про колективні договори і угоди" галузева і регіональна угоди (далі - угоди) підлягають повідомній реєстрації в Міністерстві праці, а колективний договір - районними державними адміністраціями, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчими комітетами сільських, селищних та міських Рад (реєструючий орган).

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року № 225 "Про порядок повідомної реєстрації галузевих і регіональних угод, колективних договорів" (з наступними змінами від 13.02.2013 року № 115) було затверджено Положення про порядок повідомної реєстрації галузевих і регіональних угод, колективних договорів, відповідно до п.1 якого галузеві (міжгалузеві) і територіальні (обласні та республіканська) угоди підлягають повідомній реєстрації Мінсоцполітики, а колективні договори і територіальні угоди іншого рівня - районними, районними у м. м. Києві та Севастополі держадміністраціями, виконавчими комітетами сільських, селищних та міських рад (далі - реєструючий орган).

Відповідно до п.п. 9 п «б» ч.1 ст.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських селищних, міських рад належать делеговані повноваження.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Маріупольської міської ради від 27 липня 2010 року №5/45.6686 та рішенням № №6/42- 4732 від 30 жовтня 2014 року затверджені Положення про управління соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради, відповідно до п. 3.2 та п/п. 4.19.1 п.4.19 яких до функцій управління віднесено повідомну реєстрацію колективних договорів, тобто, аналіз ситуації у соціально – трудовій сфері в районі, стану укладення колективних договорів на підприємствах, в установах організаціях; проведення їх реєстрації; ведення обліку; забезпечення зберігання оригіналів колективних договорів, змін та доповнень до них.

Як вбачається з копій витягів з колективних договорів, які містяться в матеріалах справи та оглянутих в судовому засіданні апеляційного суду оригіналів колективних договорів ПАТ «Азовзагальмаш» за період з 2011 - 2015 роки, мається відмітка про їх реєстрацію Іллічівським УПСЗН Маріупольської міської ради та присвоєно реєстровий номер, відповідно до нормативних актів, які регулюють питання реєстрації колективних договорів ( а.с. т.1 а.с. 241-248, т.2 а.с. 1-8).

Відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди" між Стороною власників, в особі Кабінету Міністрів України, та Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні, з однієї сторони, та Стороною профспілок, в особі Спільного представницького органу всеукраїнських профспілок та профспілкових об'єднань для ведення колективних переговорів та соціального діалогу на національному рівні, з другої сторони 09 листопада 2010 року укладено Генеральну угоду про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010-2012 роки. Угода є основою для розроблення та укладення галузевих і регіональних угод, колективних договорів. Угода набирає чинності з дня підписання і діє до укладання нової або перегляду цієї Угоди.

17 лютого 2010 року між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України та 10 профспілками, які входять у галузь, підписано галузеву угоду на 2010 -2011 роки. На теперішній час дії даних угод продовжено і вони є чинними.

Відповідно до положень ст. ст. 245,246, 247 КЗпП України працівники мають право брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями через загальні збори (конференції), ради трудящих колективів, професійні спілки, які діють у трудових колективах. Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально – економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи. Виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації: укладає та контролює виконання колективного договору, звітує про його виконання на загальних зборах трудового колективу; разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання оплати праці працівників, форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочуваних, компенсаційних виплат; разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання робочого часу і часу відпочинку, погоджує графіки змінності та надання відпусток запровадження підсумовуваного обліку робочого часу. Разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання соціального розвитку підприємства, поліпшення умов праці тощо.

Статтею 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено право профспілок, їх об'єднань на ведення колективних переговорів та укладання колективних договорів і угод. Профспілки, їх організації та об'єднання ведуть колективні переговори, укладають колективні договори, генеральну, галузеві (міжгалузеві), територіальні угоди від імені працівників у порядку, встановленому законом.

Профспілки, їх об'єднання здійснюють контроль за виконанням колективних договорів, угод. У разі порушення роботодавцями, їх об'єднаннями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування умов колективного договору, угоди профспілки, їх об'єднання мають право направляти їм подання про усунення цих порушень, яке розглядається в тижневий термін. У разі відмови усунути ці порушення або недосягнення згоди у зазначений термін профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до місцевого суду.

З урахуванням в наведених нормативних актів, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання колективних договорів ПАТ « Азовзагальмаш» через відсутність їх реєстрації, відсутність реєстрації галузевих та регіональних угод, на підставі яких були прийняті та затверджені колективні договори підприємства.

Генеральним директором ПАТ «Азовзагальмаш» є ОСОБА_4, який обраний на черговий строк рішенням Наглядової ради ПАТ «Азовзагальмаш» 24 квітня 2014 року, що підтверджено протоколом №12/14 від 24 квітня 2014 року ( т.2 а.с.148).

Як вбачається з тексту п.11.3.12 Статуту ПАТ «Азовзагальмаш» до компетенції генерального директора підприємства віднесено, в тому числі, підписувати колективний договір (т. 2 а.с. 52-60) .

З виписки з протоколу засідання профспілклового комітету Первинної профспілкової організації ПО «Азовмаш» від 26 квітня 2011 року головою Первинної профспілкової організації ПО « Азовмаш» обрано ОСОБА_5 (т.1.а.с. 140), який, як представник трудового колективу, відповідно до положень закону, має право на укладення та підписання колективного договору.

З урахуванням наведених норм законодавства та матеріалів справи, колегія суддів також вважає обґрунтованим висновок суду про безпідставність доводів позивача щодо відсутності повноважень у генерального директора та голови профспілкового комітету на підписання колективних договорів.

При вирішенні справи в частині вимог позивача щодо визнання незаконною або недійсною організації оплати праці на підприємстві, у зв’язку з невідповідністю положень колективного договору щодо оплати праці вимогам ст.97 КЗ п П України та ст.15 Закону України «Про оплату праці», невідповідності умов колективних договорів підприємства положенням ст.104 КЗп П України про оплату міжрозрядної різниці, про відсутність належним чином затверджених графіків змінності та доведення їх до відома працівників, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених позивачем вимог в цій частині.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного.

Згідно зі ст.5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів.

Організація оплати праці на підприємствах регулюється ст. 15 Закону України «Про оплату праці» та ст.97 КЗ п П України, у відповідності з якими, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Як вбачається з положень п.6.1 розділу 6 колективних договорів ПАТ «Азовзагальмаш» на 2011-2012 року, 2012-213 роки, 2014-2015 роки, адміністрація зобов’язується здійснювати формування і використання фонду оплати праці підрозділів у відповідності з вимогами законодавства про оплату праці, постанов Кабінету Міністрів України, а також галузевої та регіональної угод, які визначають загальні правові, економічні і соціальні основи їх діяльності.

Пунктом 6.2 колективних договорів передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат з виконанням нормі гарантій, що передбачені законодавством України та галузевою угодою встановлюються самостійно, узгоджуються з профкомом і визнаються обома сторонами.

Пунктами 6.6 – 6.10 колективних договорів встановлені додаткові надбавки та пільги понад встановлені законодавством актами.

Тобто, з текстів колективних договорів вбачається, що їх нормативні умови не суперечать законодавству та не порушують виробничих, трудових і соціально - економічних прав працівників, передбачених законодавством, Генеральною та Галузевими угодами. Оскільки колективні договори укладаються як на основі законодавства, так і угод між адміністрацією підприємства та профспілковими органами підприємства, дія яких поширюється на сторони колективного договору адміністрацією підприємства, з урахуванням кількості структурних підрозділів, спеціальностей, служб тощо, приймаються рішення щодо конкретних норм, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій тощо для всіх категорій працівників, які узгоджуються з профспілковим комітетом підприємства та доводяться до відома працівників.

Відповідно до ст.104 КЗ п П України при виконанні робіт різної кваліфікації праця почасових робітників, а також службовців оплачується за роботою вищої кваліфікації. Праця працівників - відрядників оплачується за розцінками, встановленими для роботи, яка виконується. В тих галузях народного господарства, де за характером виробництва робітникам-відрядникам доручається виконання робіт, тарифікованих нижче присвоєння їм розрядів, робітникам, які виконують такі роботи, виплачується між розрядна різниця. Виплата міжрозрядної різниці та умови такої виплати встановлюються колективним договором.

Пунктом 6.18 розділу 6 колективних договорів ПАТ «Азовзагальмаш» на 2011-2012 роки, 2013-2014 роки, 2014-2015 роки передбачено проводити доплату міжрозрядної різниці працівникам – відрядникам, які виконують роботи, що тарифіковані нижче розрядів, які присвоєні. Ці виплати проводити за нормований час при виконанні працівниками норм виробітки і наявності різниці в розряді не менше чим на два розряди (т.1. а.с. 244,247, т. 2. а.с. 3,7 ).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був прийнятий на роботу 7 липня 2011 року токарем – карусельником 4 розряду механо – збирального цеху №139 ПАТ «Азовзагальмаш». З моменту прийняття на роботу працював за відрядною формою оплати праці, згідно з розцінками, встановленими для роботи, яка виконувалась.

2 квітня 2012 року, на підставі протоколу засідання кваліфікаційної комісії №435, при здачі кваліфікаційних екзаменів ОСОБА_1 присвоєна кваліфікація токар – карусельник 3 розряду (т.2 а.с. 49)

Відповідно до протоколу засідання кваліфікаційної комісії від 18 лютого 2014 року про проведення кваліфікаційних іспитів працюючих по професії токар – карусельник ОСОБА_1 присвоєна кваліфікація токар – карусельник 4 розряду ( т.2 а.с.50-51 ).

З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що позивачем заявлено вимоги про визнання незаконним або неправомірним присвоєння йому третього розряду токаря-карусельника та про зобов’язання відповідача виплатити різницю між третім та четвертим розрядами за період з 2 квітня 2012 року по 18 лютого 2014 року (а.с.95-98).

Колегія суддів не може не погодитися з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених вимог в цій частині, оскільки підставою для зниження розряду було рішення кваліфікаційної комісії про оцінку знань робітників даної спеціальності. Вказане рішення, яке оформлене протоколом від 2 квітня 2012 року, не було оскаржене та не скасоване до теперішнього часу.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом правильно вирішено спір щодо правомірності присвоєння ОСОБА_1 третього розряду токаря - карусельника та відсутності підстав для стягнення міжрозрядної різниці.

Колегія суддів також зауважує, що згідно з вимогами ст.104 КЗпП України виплата міжрозрядної різниці та умови такої виплати встановлюються колективним договором.

Пункт п. 6.18 колективного договору передбачає порядок виплати міжрозрядної різниці при виконанні працівниками норм виробітки і наявності різниці в розряді не менше чим на два розряди.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію на 1 розряд нижче, чим у нього був, що не є підставою для виплати міжрозрядної різниці.

Крім того, з матеріалів справи та пояснень представника відповідача в апеляційному суді, вбачається, що заробітна плата для працівників – відрядників залежала від норми виробітку. Проведені аналізи заробітної плати у 2012-2013 роках свідчать про те, що об’єм виконаних робіт і процент виконання норм виробітки у вказані період був нижчим (т.1 а.с. 18).

Доводи ОСОБА_1 про те, що зниженням розряду порушені істотні умови його праці, а тому, відповідач повинен був його повідомити його за два місяці, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки положення ст.104 КЗпП України, яка визначає умови виплати міжрозрядної різниці, виключає застосування до відносин з приводу виконання робітниками – відрядниками робіт, що тарифікуються за нижчими розрядами, правил про переведення на іншу роботу ( ст.31,ч.1 ст.32 КЗпП України) і про зміну умов праці ( ч.3 ст.32КЗпП України).

Щодо відсутності на підприємстві належним чином затверджених та доведених до відома працівників графіків змінності, суд зробив висновок про безпідставність заявлених вимог.

На думку колегії суддів, такі висновки суду є обґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників ПАТ «Азовзагальмаш» та профспілкового органу даного підприємства в судовому засіданні апеляційного суду, графіки роботи всіх структурних підрозділів підприємства розробляються щорічно відділом праці та заробітної плати, підписуються керівником та головою профспілкового комітету. В графіках зазначаються час початку і закінчення робочої зміни, що зафіксовано у п.2.3 колективного договору. Про зміну графіків режиму роботи видаються накази (т.1 а.с. 179-183), з якими ознайомлюють кожного працівника під розпис всіх цехів та структурних підрозділів. Графік роботи цеху №139 розміщений на інформаційному стенді в табельній цеху.

22 січня 2014 року ПАТ «Азовзагальмаш», з метою найкращого використання виробничих фондів тощо, прийнято наказ №37 про зміну графіків режиму роботи, з яким під розпис були ознайомлені працівники цеху №139, в тому числі і ОСОБА_1, що підтверджується списком ознайомлення з наказом (т. 1 а.с. 181-182).

17 лютого 2014 року ПАТ «Азовзагальмаш» прийнято наказ №87 про зміну графіків режиму роботи, у зв’язку з істотними змінами кон’юнктури ринку, що спричинила зниження запланованих об’ємів виробництва, з яким під розпис був ознайомлений, в тому числі й ОСОБА_1, що підтверджується списком ознайомлення (т.1 а.с. 179-180,183).

Посилання позивача на те, що його особисто не ознайомлювали з графіком роботи, є неспроможними, оскільки п.7.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку, що затверджені на конференції трудового колективу ПАТ «Азовзагальмаш» 17 березня 2005 року та є діючими по теперішній час, не передбачено особистий підпис працівника про ознайомлення з графіком роботи (т.1 а.с. 191), а з наказами про зміну графіку режиму роботи позивач був ознайомлений, про що свідчать його підписи у списках – додатках до наказів.

Тобто, порушення прав позивача в даному випадку судом не встановлено.

Таким чином, виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно перевірив доводи сторін, їм та наданим доказам дав належну оцінку і дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання колективного договору ПАТ «Азовзагальмаш» або його окремих умов за період з липня 2011 року по вересень 2014 року недійсними; визнання незаконною або недійсною організації оплати праці даного підприємства за період з липня 2011 року по серпень 2014 року; про визнання незаконним або неправомірним присвоєння йому третього розряду токаря-карусельника та про зобов’язання відповідача виплатити різницю між третім та четвертим розрядами за період з 2 квітня 2012 року по 18 лютого 2014 року.

Обґрунтовуючи позов про визнання недійсними та скасування дисциплінарних стягнень за передчасне залишення робочого місця 11 серпня 2014року, 27 серпня 2014 року, 28 серпня 2014 року та 30 вересня 2014 року; про зміну підстав звільнення з роботи, що мало місце 30 вересня 2014 року, з п.4 ст.40 на ч.3 ст.38 КЗ п П України та про виправлення записів у трудовій книжці ; про стягнення вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди; про оплату лікарняного листа за лютий 2014 року, ОСОБА_1 посилався на те, що з 07 липня 2011 року працював в ПАТ «Азовзагальмаш» токарем-карусельником четвертого розряду. Дисциплінарних стягнень за період роботи з 2011 по 2014 роки не мав. На початку лютого 2014 року знаходився на лікарняному на протязі 4 днів, який передав до табельної цеху, але лікарняний не був оплачений. 06 серпня 2014 року подав заяву про звільнення за власним бажанням, у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю та порушення його прав. Однак, ніяких дій від керівництва не було вчинено. З 21 серпня 2014 року він знаходився на робочому місці, але виконання трудових обов’язків не здійснював, оскільки вважав договір розірваним на підставі поданої заяви у зв’язку з порушенням відповідачем трудового законодавства. З 04 вересня 2014 року він припинив виходити на роботу. 11 вересня 2014 та 24 вересня 2014 року його було ознайомлено з наказами про оголошення йому догани за передчасне залишення робочого місця. 08 жовтня 2014 року поштою отримав лист з ПАТ «Азовзагальмаш» про звільнення за ст. 40 ч. 4 КЗпП України за прогули без поважних причин. Вважає, що накладення на нього дисциплінарних стягнень та звільнення відбулося з порушенням норм трудового законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність фактів прогулу позивачем без поважних причин; процедура звільнення його з роботи здійснена у відповідності з нормами трудового законодавства; порушень трудових прав позивача відповідачем не допущено, а тому, підстави для зміни формулювання причин звільнення та внесення змін у трудову книжку позивача, виплати вихідної допомоги, відшкодування моральної шкоди відсутні. Доказів на підтвердження подачі заяви про звільнення з 6 серпня 2014 року у зв’язку з порушенням власником трудового законодавства та здачі лікарняного для оплати позивачем не надано.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в цій частині, вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, наданим сторонами доказам та вимогам закону.

Відповідно до ст.38 ч 3 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до п.4 ст.40 КЗ п П України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин).

Згідно з положеннями Наказу генерального директора ПАТ «Азовзагальмаш» ОСОБА_4 №786 від 25 жовтня 2012 року «Про дотримання трудової дисципліни при запровадженні електронної системи контролю доступу на підприємство», п.2.1,4 Памятки для робітників ПАТ «Азовзагальмаш», затвердженої заступником генерального директора ОСОБА_6, п.7.2 сумісного рішення адміністрації та профспілкового комітету №273/234 від 11жовтня 2012 року, співробітник зобовязаний вчасно приходити на роботу, дотримуватися встановленої тривалості робочого часу, використовувати весь робочий час для продуктивної праці. Відсутність зафіксованого факту проходу на підприємство до, після або на протязі робочої зміни за вини працівника, є порушенням Правил внутрішнього трудового розпорядку і тягне за собою застосування дисциплінарного стягнення.

З вказаними локальними нормативними актами підприємства ОСОБА_1 був ознайомлений, про свідчить його підпис у списку ознайомлення з наказом №786 від 25 жовтня 2012 року та рішенням №273/234 від 11жовтня 2012 року (т1 а.с. 205-206).

З матеріалів справи вбачається, у відповідності з наказами про зміну графіку режиму роботи в цеху №139 від 22 січня 2014 року, табелю обліку робочого часу, ОСОБА_1 мав п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями ( т.1 а.с. 181-183,199,205-206).

Згідно з довідкою ПАТ «Азовзагальмаш» 11 серпня 2014 року ОСОБА_1 повинен був працювати в ІІ зміні, початок якої о 15-10 год., кінець - 23-20 год., перерва 18.00 -18.22 год.( т.1 а.с. 197).

Як вбачається з інформації про вхід - вихід співробітника ОСОБА_1 на територію підприємства через турнікет, 11 серпня 2014 року вхід зафіксований о 15-11 год., вихід о 21-19 год. ( т.1 а.с. 224).

Згідно з доповідною начальника зміни ОСОБА_7 на ім’я начальника цеху №139 від 11 серпня 2014 року у вказани й день токар-карусельник ОСОБА_1 пішов з роботи (ІІ зміна) о 21-00 год. ( т.1. а.с. 195).

У відповідності з актом №1 від 11 серпня 2014 року, комісія в складі начальника зміни ОСОБА_7, машиніста крану ОСОБА_8, токаря-карусельника ОСОБА_9, встановили факт відсутності на роботі без поважних причин токаря-карусельника ОСОБА_1 з 21год. до 23-20 год.( т.1 а.с. 196).

Відповідно до службової записки на ім’я начальника управління персоналом від 12 серпня 2014 року, начальник цеху №139 ОСОБА_10 звернувся з проханням оголосити догану ОСОБА_1, який 11.08.2014 року здійснив передчасний вихід з роботи, чим порушив п.5.2, п.7.2 «Правил внутрішнього трудового розпорядку» (т.1. а.а. 194).

Факт передчасного залишення робочого місця підтверджено і табелем обліку робочого часу про присутність ОСОБА_1 на робочому місці протягом 5,5 год. ( т.1. а.с. 199).

З акту №2 від 12 серпня 2014 року вбачається, що комісія запропонувала токарю-карусельнику ОСОБА_1 написати пояснювальну з приводу відсутності на роботі 11серпня 2014 року з 21- 00год. по 23-20год., на що він відмовився ( т.1. а.с. 198).

Наказом №449-к від 10 вересня 2014 року токаря-карусельника цеху №139, ОСОБА_1І за порушення трудової дисципліни та п.п.5.2.2, 7.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани ( т.1 а.с. 193).

Згідно з довідкою ПАТ «Азовзагальмаш» 27 серпня 2014 року ОСОБА_1 повинен був працювати по графіку 2-1 у 2 зміні, початок якої 15-10 год., кінець – 23-20 год., перерва - з 18-00 год. до 18 -22 год. ( т.1 а.с. 211).

З інформації про вхід - вихід ОСОБА_1 на територію підприємства через турнікет 27 серпня 2014 року вбачається, що його вхід зафіксований о 14-53 год. дані про вихід - відсутні ( т.1 а.с. 224).

Згідно з доповідною начальника зміни ОСОБА_7 на ім’я начальника цеху №139 від 27 серпня 2014 року у вказаний день токар-карусельник ОСОБА_1 не знаходився на роботі (ІІ зміна) з 19-20 год. до 23-20 год. ( т.1 а.с. 209).

У відповідності з актом №3 від 27 серпня 2014 року, комісія в складі начальника зміни ОСОБА_7, машиніста крану ОСОБА_8, токаря-карусельника ОСОБА_11, встановили факт відсутності на роботі без поважних причин токаря-карусельника ОСОБА_1 з 19-20 год. 23-20 год.( т.1 а.с. 210).

В пояснювальній від 28 серпня 2014 року на ім’я старшого майстра ОСОБА_12 ОСОБА_1 не визнав факт залишення робочого місця 27 серпня 2014 року ( т.1. а.с. 212).

Відповідно до службової записки на ім’я начальника управління персоналом від 3 вересня 2014 року начальник цеху №139 ОСОБА_10 звернувся з проханням оголосити догану ОСОБА_1, який 27.08.2014 року здійснив передчасний вихід з роботи, чим порушив п.5.2, п.7.2 «Правил внутрішнього трудового розпорядку» для Працівників ПАТ «Азовзагальмаш» ( т.1. а.с. 208).

Факт передчасного залишення ОСОБА_1 робочого місця підтверджено і табелем обліку робочого часу, в якому відмічено його присутність на роботі 27 серпня 2014 року протягом 3,8 год. ( т.1. а.с. 213).

28 серпня 2014 року ОСОБА_1, згідно з графіком роботи, повинен був працювати у 2 зміні, початок якої 15-10 год., кінець – 23-20 год., перерва - з 18-00 год. до 18 -22 год. ( т.1 а.с. 219).

Як вбачається з інформації про вхід – вихід ОСОБА_1 на територію підприємства через турнікет 28 серпня 2014 року, вхід на територію підприємства зафіксований о 14-46 год., дані про вихід з території підприємства відсутні (т.1 а.с. 224).

З доповідної начальника зміни ОСОБА_13 на ім’я начальника цеху №139 вбачається, що 28 серпня 2014 року токар-карусельник ОСОБА_1 не знаходився на роботі (ІІ зміна) з 19-00год. до 23-20 год.( т.1. а.с. 217).

Згідно з актом №4 від 28.08.2014 року, комісія в складі начальника зміни ОСОБА_13., токаря – карусельника ОСОБА_14, машиніста крану ОСОБА_15, встановила факт відсутності на роботі без поважних причин 28.08.2014 року з 19-00 год. до 23-20 год. токаря-карусельника ОСОБА_1І.( т.1 а.с. 218).

В табелі обліку робочого часу за 28 серпня 2014 року відмічено присутність ОСОБА_1 на роботі в цей день протягом 3,5 год. ( т.1. а.с. 223).

З акту від 29 серпня 2014 року, вбачається, що комісія запропонувала токарю-карусельнику ОСОБА_1 написати пояснювальну з приводу відсутності на роботі 28 серпня 2014 року, на що він відмовився ( т.1 а.с. 220).

Відповідно до службової записки на ім’я начальника управління персоналом від 04 вересня 2014 року, начальник цеху №139 звернувся з проханням оголосити догану ОСОБА_1, який 28 серпня 2014 року здійснив передчасний вихід з роботи, чим порушив п.5.2, п.7.2 «Правил внутрішнього трудового розпорядку» ( т.1. а.с. 216).

Наказом №472-к від 24 вересня 2014 року токаря-карусельника цеху №139, ОСОБА_1І за порушення трудової дисципліни та п.п.5.2.2,7.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за вихід з роботи до закінчення робочої зміни, що мало місце 27 серпня 2014 року та 28 серпня 2014 року. Крім того, з метою приховування факту порушення трудової дисципліни при проходженні контрольно – пропускного пункту під час виходу з території підприємства, ОСОБА_1 не зафіксував час виходу шляхом відмітки в електронній системі контролю доступу (т.1 а.с. 207).

Згідно з доповідними майстра дільниці №1 ОСОБА_16 на ім’я начальника цеху №139 від 03 вересня 2014 та 10 вересня 2014 року токар-карусельник ОСОБА_1 відсутній на роботі з 3 вересня 2014 року без поважних причин ( т.1. а.с. 235,233).

Комісія у складі майстра ОСОБА_16, старшого інспектора по кадрам ОСОБА_17, та начальника БВПтаЗ ОСОБА_18 склала акт №16 від 3 вересня 2014 року про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 3 вересня 2014 року без поважних причин (т.1. а.с. 234).

Згідно з актом №17 від 10 вересня 2014 року комісія у тому ж складі відвідала на дому ОСОБА_1, який документів, що підтверджують поважність відсутності на роботі з 03.09.2014 року не надав, пояснювальну написати відмовився, усно повідомлений про те, що засідання цехового комітету з приводу його відсутності на роботі відбудеться 15 вересня 2014 року о 12- 00 год., запрошення на цеховий комітет ОСОБА_1 підписати відмовився ( т.1. а.с. 232).

Відповідно до акту №18 від 11 вересня 2014 року, ОСОБА_1 повторно був відвіданий комісією на дому, написати пояснювальну записку за фактом відсутності на роботі з 3 вересня 2014 року відмовився. Ознайомився з запрошенням на засідання цехового комітету 15 вересня2014 року і розписався (т.1. а.с. 230,231).

Згідно акту №19 від 15 вересня 2014 року ОСОБА_1 повторно відмовився від написання пояснювальної з приводу відсутності на роботі з 03.09.2014 року( т.1. а.с. 229).

Відповідно до виписки з протоколу засідання цехового комітету цеху №139 з правами профспілкового комітету №25 від 15 вересня 2014 року члени цехового комітету вирішили дати згоду адміністрації на звільнення за п.4 ст.40 КЗп П України за прогули ОСОБА_1, який був присутнім на засіданні комітету ( т.1. а.с. 228).

17 вересня 2014 року начальником цеху та інспектором по кадрам на ім’я начальника відділу кадрів направлено подання про застосування дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 ( т.1. а.с. 227).

Згідно зі службовою запискою начальника цеху №139 на ім’я начальника управління персоналом ПАТ «Азовзагальмаш» від 18 вересня 2014 року адміністрація цеху просила звільнити ОСОБА_1 за прогули відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України ( т.1. а.с. 226).

Факт відсутності на роботі з 03 вересня 2014 року підтверджено табелем обліку робочого часу ( т.1. а.с. 236) та не оспорюється позивачем.

Наказом №483-к від 30 вересня 2014 року ОСОБА_1, токаря-карусельника цеху №139, у зв’язку зі здійсненням прогулу без поважних причин з 03.09.2014 року притягнуто до дисциплінарної відповідальності - звільнено на підставі п.4 ст.40 КЗпП України( т.1. а.с. 225).

Згідно з актом №20 від 30.09.2014 року комісія у складі начальника БВПтаЗ ОСОБА_18Т, ведучого економіста по праці ОСОБА_19 та старшого інспектора по кадрам ОСОБА_17, з метою ознайомлення з наказом №483-к від 30.09.2014 року, відвідала на дому ОСОБА_1, однак, двері ніхто не відкрив ( т.1. а.с. 240).

Відповідно до акту від 25 листопада 2014 року, складеного начальником УП ОСОБА_20.М., ведучими інженерами ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_1 ознайомився з наказом №483-к від 30.09.2014 року, однак завірити своїм підписом і отримати його відмовився ( т.1. а.с.237) . В цей же день складно акт ведучим інженером ОСОБА_21, начальником УП ОСОБА_20 і заступником начальника УП ОСОБА_23 про те, що ОСОБА_1 ознайомився з наказом №483к про припинення трудового договору та отримав трудову книжку, однак, завірити підписом наказ та отримати його копію – відмовився. ( т.1. а.с. 238).

Проаналізувавши встановлені обставини та надані сторонами докази, колегія суддів не може не погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що акти про передчасне залишення робочого місця, що мало місце 11, 27 та 28 серпня 2014 року, про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 3 вересня 2014 року, є правовою підставою для його звільнення з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України, оскільки встановлені цими актами обставини позивачем не спростовані належними та допустимими доказами.

Не надано позивачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду і доказів на підтвердження фактів відсутності на роботі в зазначені в актах періоди з поважних причин.

Позивач в позовній заяві та в поясненнях посилався на те, що у зв’язку з подачею заяви про звільнення за п.3 ст. 38 КЗпП України 6 серпня 2014 року він вважав трудовий договір припиненим, тому, причини його невиходу на роботу не можуть розцінюватися неповажні.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, факт отримання від ОСОБА_1 заяви про звільнення від 6 серпня 2014 року у будь – який спосіб відповідач заперечує. Належних та допустимих доказів на підтвердження факту подачі такої заяви позивачем суду не надано. Згідно з оглянутої в апеляційному суді книги реєстрації вхідної кореспонденції за серпень 2014 року будь - які заяви від ОСОБА_1 не зареєстровані.

Фактів порушення трудових прав позивача з боку відповідача судом не встановлено.

У зв’язку з викладеним, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позову про визнання незаконними наказів про накладення дисциплінарних стягнень, наказу про звільнення, про зміну формулювання причин звільнення з ч. п.4 ст.40 на ч.3 ст.38 КЗ п П України та внесення змін в записи у трудову книжку, відсутні, оскільки при розгляді справи знайшли підтвердження факти передчасного залишення позивачем робочого місця та вчинення прогулів без поважних причин на протязі тривалого часу.

Висновок суду про відповідність процедури звільнення вимогам ч.1,4 ст.149 КЗ п П України підтверджено наявними та дослідженими судом доказами.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи та наведених норм закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання незаконними наказів про накладення дисциплінарних стягнень, наказу про звільнення, про зміну формулювання причин звільнення з ч. п.4 ст.40 на ч.3 ст.38 КЗ п П України та внесення змін в записи у трудову книжку, оскільки факт порушення роботодавцем законних прав позивача не знайшов підтвердження. Позивач вчинив прогули без поважних причин, за що був звільнений за п.4 ст.40 КЗпП України з дотриманням процедури, встановленої КЗпП України.

Доводи позивача про невиплату заборгованості по заробітній платі при звільненні спростовуються довідкою ПАТ «Азовзагальмаш» від 11червня 2015 року та відомостями №33, 34 від 26.05.2015 року, відповідно до яких заборгованості, станом на 11 червня 2015 року, перед ОСОБА_1 ПАТ «Азовзагальмаш» не має, оскільки 26 травня 2015 року позивачу сплачено 685 грв., як заробітну плату за серпень, вересень 2014 року ( т.1. а.с. 185,186) та 248,59 грв., як компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату при звільненні (т.1 а.с.187).

Відповідно до положень ст.44 КЗ п П України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

У зв’язку з відмовою у позові про визнання незаконним наказу про звільнення та зміну формулювання причин звільнення з п.4 ст.40 на ч.3 ст.38 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення вихідної допомоги.

Твердження ОСОБА_1 про порушення порядку надання згоди профспілки на розірвання трудового договору, з огляду на те, що така згода дана неправомочним органом профспілки, є безпідставними, спростовуються наявними письмовими доказами.

Зокрема, первинна профспілкова організація ВАТ «Азовмаш» зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців 10 лютого 2000 року, що підтверджується виписками з Єдиного державного реєстру ( т.2 а.с. 156 -161).

Згідно з п. 4.11.8 Статуту профспілки працівників машинобудування та металообробки України, зареєстрованого Міністерством юстиції України 10 лютого 2000 року, свідоцтво №1329, профспілковий комітет має право передавати комітетам цехових організацій постійним комісіям при профспілковому комітеті окремі свої права і функції».

Відповідно до п.1.12 постанови профспілкового комітету від 20 жовтня 2010 року №К-2 було прийнято рішення про часткове делегування прав профкому ПАТ «Азовмаш» цеховим профспілковим комітетам, зокрема, надавати згоду на звільнення за ініціативою адміністрації відповідно до КЗп П України. Профспілковий комітет цеху №139 обрано на звітно – виборних зборах цеху 17 вересня 2013 року, протокол №4 ( т.1. а.с. 74-75). Тому, неправомочність дій цехового профспілкового комітету не підтверджена.

Що стосується вимог позивача про оплату лікарняного за лютий 2014 року, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що доказів на підтвердження здачі такого лікарняного ОСОБА_1 не надав, оскільки у своїх поясненнях апеляційному суду, як і суду першої інстанції, позивач не зазначив в які саме дні він перебував на лікарняному у лютому 2014 року, не надав довідки з лікарні, в якій перебував на лікуванні, не надав для огляду амбулаторну карту або виписку з неї. Не надано суду позивачем і належних доказів, які б підтверджували факт здачі лікарняного відповідачу в установленому порядку.

Згідно довідки начальника розрахункового відділу ОСОБА_24 від 22 лютого 2016 року №2852 лікарняний лист від ОСОБА_1 у лютому 2014 року в бухгалтерію ПАТ « Азовзагальмаш» не поступав і, відповідно, не був оплачений.

Посилання ОСОБА_1 на відмітку в табелі обліку робочого часу за лютий 2014 року про його відсутність на роботі з 3 по 6 лютого 2014 року та на розрахунковий лист за березень 2014 року, в якому зазначено про нарахування лікарняного, як на доказ перебування на лікарняному у лютому 2014 року, не спростовує висновки суду про відсутність доказів здачі лікарняного листа за період з 3 по 6 лютого 2014 року в бухгалтерію підприємства для проведення оплати.

Щодо доводів позивача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не дав в рішенні ніякої оцінки факту невидачі відповідачем спецодягу та засобів індивідуального захисту, як доказу порушення відповідачем трудового законодавства та його прав, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки при подачі первісного позову 13 жовтня 2014 року (т.1. а.с. 1-14), доповнень до позову від 20 жовтня 2014 року та 24 лютого 2015 року ( т.1. а.с. 95-100), заяви про збільшення та уточнення позовних вимог від 23 лютого 2015 року ( т.1. а.с. 106), заяви про зміну позову (т.1 а.с. 137), про уточнення позовних вимог від 3 липня 2015 року (т.2. а.с. 36) позивач не посилався на ці обставини, як на підставу позову про порушення відповідачем трудового законодавства.

Посилання на те, що про ці факти позивачем було зазначено в заяві про звільнення з роботи за ч.3 ст.38 КЗп П України на ім’я начальника цеху, яка ніби - то подана ним 6 серпня 2014 року, не можуть бути взяті до уваги, оскільки факт подачі такої заяви позивачем не доведено.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вирішуючи справу за спірними правовідносинами, суд першої інстанції виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши доводи сторін, правильно встановив обставини справи, наданим сторонами доказам, дав належну оцінку та зробив вичерпні висновки, які відповідають встановленим обставинам справи. Рішення суду постановлено у відповідності з нормами матеріального права, порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовною підставою для скасування рішення, у справі не встановлено.

В апеляційній скарзі та суді апеляційної інстанції позивач на наявність нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду в суді 1 інстанції та могли вплинути на рішення суду не посилався, доводи апеляції зводяться до викладення позовних вимог та переоцінки апеляційним судом наданих суду першої інстанції доказів.

У зв’язку з цим апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без зміни.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 липня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Т.Г.Ігнатоля

Судді: Л.М.Кочегарова

ОСОБА_25