ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2016 р. Справа № 922/6327/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Ільїн О.В., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача Головаш П.Ю. за дорученням № 104 від 12.01.2016 року

3-ї особи Фівкін П.М. за дорученням № 220/815/д від 30.12.2015 року

відповідача Прядка В.О. за дорученням № 915 від 30.12.2015 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ( вх. № 386 Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 26 січня 2016 року у справі

за позовом Військової частини НОМЕР_1 , м. Харків

3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України м. Київ

до Державного підприємства Південна залізниця, м. Харків

про стягнення 829119,20 грн. збитків

ВСТАНОВИЛА:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Державного підприємства Південна залізниця збитків у розмірі 829119,20 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26 січня 2016 року (суддя Доленчук Д.О.) в позові відмовлено.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 26 січня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вказує на те, що під час загального огляду цистерн представник ВЧ НОМЕР_1 не міг виявити жодних недоліків, які свідчили б про проникнення у цистерни під час перевезення і жодних зауважень щодо стану цистерн у нього не виникло, лише в ході комісійного прийому палива у ВЧ НОМЕР_1 проведено відповідні заміри бензину та виявлено його нестачу. Результатами проведеного позивачем службового розслідування встановлено, що причиною нестачі автобензину в кількості 45556 кг на суму 829119,20 грн. є його викрадення невстановленим колом осіб під час його транспортування залізничним транспортом з військової частини НОМЕР_2 (м. Дубно) до ВЧ НОМЕР_1 (м. Харків). За таких обставин, відповідачем в порушення умов Договору не виконано обов`язок щодо охорони вантажу під час його перевезення за Договором, що призвело до втрати частини вантажу і завдання військовій частині НОМЕР_1 збитків на суму 829119,20 грн. (а.с.185-192).

3-тя особа у поясненнях на апеляційну скаргу вказує на те, що нестача автомобільного бензину марки А-95 «Форсаж» в загальній кількості 45556 кг. була виявлена під час його приймання у військовій частині НОМЕР_1 , облікована за військовою частиною НОМЕР_1 шляхом її внесення до книги обліку нестач, неналежне виконання умов договору № 341/10/19/15 від 06.08.2015 року про організацію перевезень військових вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги з боку державного підприємства «Південна залізниця» завдало матеріальних збитків на загальну суму 829 119 грн. 20 коп. саме військовій частині НОМЕР_1 , яка є складовою частиною Збройних Сил України і належним позивачем у господарській справі, що розглядається. Згідно вимог ч.І ст. 114 Статуту, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. На цій підставі просить апеляційну скаргу позивача задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 26 січня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити (а.с.213-215).

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що оскаржене рішення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності і прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги позбавлені будь-якого фактичного та правового обґрунтування. Вказує на те, що перевезення вважається закінченим після здачі вантажу вантажовласнику, що засвідчується підписами у пам`ятці про подавання вагонів форми ГУ-45 представниками залізниці і вантажовласника. Про відсутність ознак втрати вантажу під час перевезення свідчить про те, що після прибуття на станцію призначення цистерни №№ 73945644, 73734774, 74925330, 74734179, 73995144 були прийняті представником вантажоодержувача ОСОБА_1 без зауважень, на підтвердження чого складена та підписана представником залізниці і вантажовласника пам`ятка про подавання вагонів форми ГУ-45 №64. Таким чином, підпис пам`ятки про подавання вагонів підтверджує виконання залізницею обов`язків по договору перевезення спірного вантажу і його передачу (цистерни №№ 73945644, 73734774, 74925330, 74734179, 73995144) одержувачу без зауважень - в технічно справному стані, за справними ЗПП відправника, номера яких відповідають вказаним у перевізному документі. Вказане свідчить про те, що залізниця належним чином виконала свої обов`язки щодо перевезення вантажу та його збереження від часу прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 26 січня 2016 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення (а.с.201-207).

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи 06.08.2015 року між Міністерством оборони України (Замовник) та Державним підприємством "Південна залізниця" (Виконавець) укладений Договір № 341/10/19/15 про організацію перевезень військових вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (а.с.14-19).

Відповідно до п.1.1. Договору Виконавець зобов`язується у 2015 році надати послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом (послуги з перевезення залізничним транспортом військових вантажів на Південній залізниці, код 49.20.1), у визначеній кількості рухомого складу та пов`язані з ними послуги відповідно орієнтовних розрахунків перевезення (Додатки 1,2 до цього Договору), Замовник оплатити такі послуги, а начальник управління військових сполучень на Південній залізниці (далі - представник замовника) відповідно прийняти послуги.

Згідно з 1.2 Договору Військові частини, для яких надаються та будуть надаватися послуги з перевезення залізничним транспортом військових вантажів - військові частини дислоковані у зоні відповідальності Південної залізниці.

Відповідно до п.2.1. Договору Виконавець повинен надати Замовнику послуги, якість яких відповідає умовам які визначені: Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085, Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 р. № 317, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356.

Згідно з п. 3.1. Договору ціна цього договору становить 3685632,58 грн., із них: за бюджетною підпрограмою 2101020/6 - 2815921,62 грн., за бюджетною підпрограмою 2101020/8 - 869710,96 грн., в т.ч. ПДВ - 614272,01 грн.

У п. 4.1 Договору сторони визначили, що розрахунки за договором проводяться шляхом оплати фактично наданих послуг виконавцем та прийнятих представником замовника послуг протягом 20 банківських діб з дня надходження до замовника рахунків-фактур та підписання виконавцем і представником замовника акта наданих послуг (за умови надходження коштів з Державного бюджету України, передбачених на зазначені цілі).

Відповідно до п.5.1., п.5.2 Договору строк надання послуг встановлюється до 31 грудня 2015 року. Місце надання послуг: територія України (залізничні станції на Південній залізниці).

Згідно з п. 7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

З накладної № 21113 від 13 серпня 2015 року вбачається, що ВЧ НОМЕР_2 (м. Дубни Рівненської області) до ВЧ НОМЕР_1 (м. Харків) відправлено бензин моторний (автомобільний) в загальній кількості 279307 кг. Відомість вагонів - ЦС №: 73945644, 73734774, 74925330, 74734179, 73995144 (а.с.23).

З Наряду № 701/341/3/1-ДЗ/741/2271 від 14.08.2015 року та накладних військової частини НОМЕР_2 №№ 566, 559 вбачається, що з ВЧ НОМЕР_2 (м. Дубни Рівненської області) відвантажено та відправлено до ВЧ НОМЕР_1 (м. Харків) автомобільний бензин А-76 Форсаж (а.с.63-65).

По прибуттю 17.08.2015 року цистерн №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 на станцію "Індустріальна" Південної залізниці (Основа) в 21-40 год., вони оглянуті в комерційному відношенні старшим прийомоздавальником вантажу станції "Індустріальна" Південної залізниці ОСОБА_2 та комерційним агентом ОСОБА_3 , про що складено Акт загальної форми ГУ-23 № 27, з якого вбачається, що вагони виявились в технічному та комерційному відношенні є справними, опломбованими справними ЗПП, номера яких відповідали вказаним в накладній, зливні пристрої та повітряний клапан закриті, слідів пошкодження транспортних засобів виявлено не було, доступу до вантажу нема (а.с.90).

Здача вантажу вантажовласнику підтверджується складеною працівником ДП "Південна залізниця" Долбійовою Т.І. Пам`яткою про подавання вагонів форми ГУ-45, з якої вбачається, що 18.08.2015 о 09:30 год. залізницею подано військовій частині навантажені вагони: № 73734774, № 73945644, № 73995144, № 74734179, № 74925330. Пам`ятка про подавання вагонів № 64 від 18.10.2014 року підписана уповноваженою особою Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 без зауважень та заперечень (а.с.88).

З Актів приймання пально-мастильних матеріалів №710, 711, 712, 713 вбачається, що вантаж прибув на станцію призначення та був отриманий вантажоотримувачем військова частина НОМЕР_1 ( дата початку приймання - 18.08.2015 р., дата закінчення приймання - 19.08.2015 р.) (а.с.24-28).

Проте, з Листа командира військової частині НОМЕР_1 , напрвленого18.08.2015 року Начальнику залізничної станції «Індустріальна» Південної залізниці вбачається, що в ході комісійного прийому пального (автобензин А-76 Форсаж), яке надійшло залізничним транспортом до військової частини НОМЕР_1 , комісією було виявлено його нестачу в загальній кількості 45556 кг., зокрема: в залізничній цистерні № 74734179 - 26079 кг.; в залізничній цистерні № 73945644 - 16097 кг.; в залізничній цистерні № 73995144 - 2700 кг.; в залізничній цистерні № 73734774 - 680 кг. За таких обставин, командир військової частини НОМЕР_1 просив скласти комерційний акт (а.с.28,29).

За результатами розгляду пропозиції начальник залізничної станції "Індустріальна" Південної залізниці Листом № 86 від 19.08.2015 р. повідомив про відсутність підстав для складання комерційного акта та повідомив, що вимога про перевірку маси вантажу у вагонах, що подаються на під`їзну колію, може бути заявлена лише в момент приймання вагонів у пункті, встановленому Договором, а також згідно п.п.11, 12 «Правил видачі вантажів», ст. 52 Статуту залізниці (а.с. 30).

У зв`язку з відмовою начальника залізничної станції "Індустріальна" Південної залізниці скласти комерційний акт, 19.08.2015 року за № 2556 на ім`я начальника Державного підприємства "Південна залізниця" командир військової частини НОМЕР_1 на дії начальника залізничної станції "Індустріальна" подав скаргу (а.с.31,32).

За результатами розгляду скарги Перший заступник начальника залізниці листом від 04.09.2015 року № /43-1-06/850 повідомив, що оскільки вагони прибули у справному комерційному стані зі справними ЗПП, а перевезення вважається закінченим після здачі вантажу вантажовласнику, що засвідчується підписами у пам`ятці про подавання вагонів форми ГУ-45 представниками залізниці і вантажовласника, у зв`язку з чим відсутні підстави для складання комерційного акта (а.с.33-36). .

З Висновку Акту службового розслідування від 26.08.2015 року, проведеного на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 вбачається, що ймовірною причиною нестачі автобензину в кількості 45556 кг на суму 829119,20 грн. є його викрадення невстановленим колом осіб під час його транспортування залізничним транспортом з військової частини НОМЕР_2 (м. Дубно) до військової частини НОМЕР_1 (м. Харків). Враховуючи, що в діях майора ОСОБА_4 та старшини ОСОБА_5 відсутній склад будь-якого дисциплінарного правопорушення, питання щодо притягнення вказаних військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності не розглядається. Нестачу автомобільного бензину А-76 Форсаж в кількості 45556 кг. на загальну суму 829119,20 грн. слід занести до книги обліку нестач військової частини НОМЕР_1 (а.с.39-48).

У Наказі командира військової частини НОМЕР_1 № 236 від 26.08.2015 року зазначено, що порушень встановленого порядку відправки та отримання пального, його прийому та оформлення документів з боку посадових осіб ВЧ НОМЕР_1 не виявлено, ймовірно причиною вказаної нестачі дизельного пального є його викрадення невстановленим колом осіб під час транспортування з ВЧ НОМЕР_2 до ВЧ Ф1361. Головному бухгалтеру наказано нестачу автомобільного бензину А-76 Форсаж в кількості 45556 кг. на загальну суму 829119,20 грн. занести до книги обліку нестач військової частини НОМЕР_1 (а.с.49,50).

У позовній заяві зазначено, що за фактом викрадення автобензину 10 вересня 2015 року Військовою прокуратурою Рівненського гарнізону в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне правопорушення за № 42015180490000141.

18.09.2015 року позивачем на адресу відповідача направлена претензія № 2809 на суму 829119,20 грн., яка відповідачем Листом № НЗ-1-06/986 від 29.10.2015 року відхилена у повному обсязі (а.с.51-56).

З позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем в порушення умов Договору № 341/10/19/15 про організацію перевезень військових вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 06.08.2015 року не виконано обов`язок щодо охорони вантажу під час його перевезення за договором, що призвело до втрати частини вантажу і завдання військовій частині НОМЕР_1 збитків на суму 829119,20 грн.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

У ч. І ст. 614 ЦК України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Цивільно-правова відповідальність за завдання майнової шкоди наступає за наявності цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність майнової шкоди, протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) заподіювача, причинний зв"язок між протиправною поведінкою та майновою шкодою, вина.

За загальним правилом, з урахуванням статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України позивач повинен довести наявність збитків (їх розмір), порушення зобов`язання заподіювачем та причинний зв"язок між ними.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

З огляду на положення ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. (Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 20.12.2010 у справі №06/113-38).

На підставі наведених норм чинного законодавства колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме позивач повинен довести наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення у діях відповідача.

Під час дослідження матеріалів справи колегією суддів встановлені наступні обставини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 5 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 року нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеку руху є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

У п.п. 5, 8 р. 2 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року, зазначено, що загальна маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Маса вантажів, які перевозяться наливом у цистернах, може визначатися заміром висоти наливу з подальшим визначенням об`єму налитого вантажу і його маси за допомогою спеціальних таблиць. При визначенні маси заміром відправник зобов`язаний окремо зазначити в накладній висоту наливу, температуру вантажу в цистерні й густину продукту.

Стаття 38 Статуту залізниць України та п. 3 р. 3 Правила пломбування вагонів і контейнерів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001 року зазначають, що завантажені цистерни пломбуються тим підприємством, організацією, засобами яких проводиться навантаження.

З залізничної накладної № 211113 вбачається, що у вагони (цистерни) №№ 73945644, 73734774, 74925330, 74734179, 73995144 завантажений бензин моторний, спосіб визначення маси вантажу відправником Військовою частиною НОМЕР_2 на станції Дубно - шляхом заміру, тобто об`ємно-масовим статичним методом, при цьому густина продукту склала 07255 см, а його об`єм 81312 л при висоті наливу 277 см, транспортні засоби опломбовані запірно- пломбувальними пристроями (ЗПП) відправника та прийняті до перевезення станцією Дубно Львівської залізниці 13.08.2015 року призначенням на станцію Індустріальна Південної залізниці на адресу вантажоодержувача Військова частина НОМЕР_1 (а.с.23).

Відповідно до п. 28 р. 2 Правила приймання вантажів до перевезення, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

З Акту загальної форми ГУ-23 №27 від 17.08.2015 року вбачається, що по прибуттю поїзда вагони (цистерни) №№ 73945644, 73734774, 74925330, 74734179, 73995144 оглянуті в комерційному відношенні старшим прийомоздавальником вантажу станції Індустріальна Лаптенко С.А., виявились в технічному та комерційному відношенні справними, опломбованими справними ЗПП, номера яких відповідали вказаним в накладній, зливні пристрої та повітряний клапан закриті, слідів пошкодження транспортних засобів не виявлено, доступу до вантажу не було (а.с.90).

Згідно з п.п. 10, 11 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року, при подаванні вагонів на під`їзні колії передача їх провадиться в місцях, установлених договорами про подавання й забирання вагонів або договорами про експлуатацію під`їзної колії, і засвідчується підписами представників станції й одержувача в пам`ятці про подавання/забирання вагонів. При передаванні завантажених вагонів і контейнерів, сторони зобов`язані зовнішнім оглядом пересвідчитись у справності кузова вагона (контейнера), наявності та цілісності пломб, запірно - пломбувальних пристроїв (ЗПП), відповідності відтиску на них даним, зазначеним у перевізних документах.

У відповідності до п. 17, 20, 23 Правил видачі вантажів видача вантажів, що прибули в справних цистернах за справними пломбами (ЗПП) відправника провадиться залізницею без перевірки маси. Видача небезпечних вантажів, що прибули в справних вагонах з непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, провадиться без перевірки кількості місць, маси і стану вантажу. Вимога щодо перевірки маси вантажу у вагонах, що подаються на під`їзну колію, може бути заявлена лише в момент приймання вагонів у пункті, встановленому договором. Перевезення вважається закінченим після здачі вантажу вантажовласнику, що засвідчується підписами у пам`ятці про подавання вагонів форми ГУ-45 представниками залізниці і вантажовласника.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що про відсутність ознак втрати вантажу під час перевезення свідчить те, що після прибуття на станцію призначення цистерни №№ 73945644, 73734774, 74925330, 74734179, 73995144 прийняті представником вантажоодержувача Шавро О.М. без зауважень, на підтвердження чого складена та підписана представником залізниці і вантажовласника Пам`ятка про подавання вагонів форми ГУ-45 №64 (а.с.88).

Наведені обставини свідчать про те, що відповідач належним чином виконав свої обов`язки щодо перевезення вантажу та його збереження від часу прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем прийнято вантаж в порушення п. 4.2.2.1 Інструкції, який зазначає, що об`ємно-масовим статичним методом визначається маса нафти і нафтопродукту за їх об`ємом, густиною та температурою. Об`єм нафти і нафтопродуктів визначається за допомогою градуйованих резервуарів та засобів вимірювань рівня нафти і нафтопродуктів у резервуарах, залізничних цистернах, танках суден або за повною місткістю мір (автоцистернах, причепах-цистернах, напівпричепах-цистернах).

Згідно з п. 22 Правил видачі вантажів перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким саме способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

З Актів приймання паливо - мастильних матеріалів Військової частини НОМЕР_1 №710, 711, 712 та 713 затверджених 19.08.2015 року командиром військової частини та Акту службового розслідування затвердженого 26.08.2015 року командиром військової частини, якими позивач підтверджує недостачу спірного вантажу і його вагу, вбачається, що приймання вантажу позивачем здійснене об`ємно - масовим статичним методом за допомогою заміру (а.с.39-48).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Додатку 1 до Інструкції акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю, зокрема, обов`язково повинен містити показники за відвантажувальними документами та показники фактичної наявності такі, як тип цистерни, загальний рівень наповнення (мм) рівень підтоварної води (мм), густина (кг/мЗ), температура (С ), маса нафти або нафтопроукту брутто (кг), маса нафти або нафтопродукту нетто (кг).

В порушення вимог розділу 4.3 та Додатку 1 приведеної вище Інструкції зазначені Акти не містять інформації щодо показників висоти наливу, температури та густини нафтопродукту, а лише констатують його фактичну вагу і приблизну наповненість цистерн. Посилань на будь-які інші документи, які містять дані необхідні для розрахунку і визначення ваги вантажу, акти не містять.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що констатація комісією військової частини НОМЕР_1 фактичної маси нафтопродукту без заміру і урахування необхідних параметрів вантажу, які у сукупності визначають його масу, не є належним доказом недостачі палива з вини відповідача.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пам`ятка про подавання вагонів № 64 підписана уповноваженою особою військової частини без зауважень щодо пошкодження вагонів та пломб, або інших пошкоджень, які б свідчили про можливу недостачу вантажу, а позивачем не доведено наявності таких пошкоджень при видачі вантажу, та не доведено недостачі вантажу і причин можливої недостачі, оскільки згідно з залізничними накладними в порушення п. 8 Правил приймання вантажів до перевезення зазначена тільки висота наливу без відомостей щодо температури вантажу в цистерні й густини продукту, і встановлення комісією військової частини маси нафтопродукту в актах приймання паливо-мастильних матеріалів здійснювалось за даними тільки показника висоти наливу без зазначення температури та густини продукту, що виключає достовірність визначення маси нафтопродукту, внаслідок чого висновок про недостачу вантажу не підтверджений належним доказами.

Колегія суддів ставиться критично до тверджень позивача щодо необхідності складання комісійного акту з наступних підстав.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б)у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або

документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в)псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г)повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Стаття 52 Статуту залізниць України містить вичерпний перелік обставин, за яких на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, в тому числі прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами (ЗПП) відправника або пломбами попутних станцій. У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбаченні Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану.

Вимога щодо перевірки маси вантажу у вагонах, що подаються на під`їзну колію, у відповідності до Правил видачі вантажів (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) може бути заявлена лише в момент приймання вагонів у пункті, встановленому договором.

Спірні цистерни видані представнику одержувача ВЧ НОМЕР_1 без зауважень та будь-яких вимог 18.08.2015 року о 09:30, у зв`язку з чим у цей час перевезення спірного вантажу було закінчене.

Як підтверджено представниками сторін у судовому засіданні, Лист №2550 за підписом командира ВЧ НОМЕР_1 полковника Середи Ю.О. про виявлення недостачі вантажу у цистернах №73945644 в розмірі 16097кг, №74734179 в розмірі 26079кг, №73995144 в розмірі 2700кг, №73734774 в розмірі 680кг. на адресу начальника станції Індустріальна надійшов надійшов 18.08.2015 року близько 12:00, тобто по сплину більш ніж 2 годин після передачі вантажу представнику вантажовласника - ВЧ НОМЕР_1 .

Приймаючи до уваги викладені вище норми чинного законодавства, у залізниці відсутній обов`язок скласти комерційний акт, оскільки перевезення завершене, вантаж отриманий одержувачем, який самостійно та без участі залізниці почав вивантаження, зняв ЗПП та на свій розсуд почав розпоряджатися вантажем.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

В абз. 1 п. 114 Статуту залізниць України зазначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач, в порушення вищенаведених норм матеріального права не надав ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції доказів наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, вини, а відсутність одного із них є підставою для відмови для застосування такої міри відповідальності та и збитків заявлених до стягнення і наявності чи відсутності права вимоги на такі збитки у позивача.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача необґрунтовані, не доведені матеріалами справи, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об`єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 26 січня 2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

У апеляційній скарзі позивач просив відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі, посилаючись на відсутність коштів та подавав в обґрунтування заявленого клопотання Рапорт від 26.01.2016 року та Заявку від 08.02.2016 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2016 року клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору задоволено, відстрочено позивачу сплату судового збору до 01 березня 2016 року.

01 березня 2016 року позивач подав через канцелярію суду клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у зв`язку з не виділенням коштів на фінансування відповідних видатків. В обґрунтування заявленого клопотання подав Рапорт від 26.01.2016 року, Заявку від 08.02.2016 року та виписку по рахунках Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області станом на 25 лютого 2016 року (а.с. 210-212).

Розглянувши клопотання позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

У пункті 7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/704/2012 від 23.05.2012 року Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір та у пункті 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/869/2012 від 05.07.2012 року Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір зазначено, що статтею 8 Закону України Про судовий збір передбачена можливість відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати цього збору з урахуванням майнового стану сторони.

За приписами п.п.3.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України, єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги, що позивач надав докази в обґрунтування заявленого клопотання, колегія суддів дійшла висновку про задоволення його клопотання та звільнення позивача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26 січня 2016 року у справі № 922/6327/15 залишити без змін.

Задовольнити клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Звільнити позивача від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повна постанова складена 04.03.2016 року.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Черленяк М.І.