РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

"23" лютого 2016 р. 145/1375/15-ц

2/145/54/2016

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого Мазурчака А. Г.

за участю секретаря Віценко К.А.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Тиврівської центральної районної лікарні до ОСОБА_2 та ТОВ «Студія 1+1» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про захист ділової репутації,

встановив:

Тиврівська ЦРЛ звернулась до суду із позовом, в якому просить зобов'язати ОСОБА_2 та ТОВ телерадіокомпанія "Студія "1 + 1" спростувати недостовірну інформацію стосовно поміщення ОСОБА_2 до моргу Тиврівської районної центральної лікарні в ефірі вечірньої телепрограми «Телевізійної служби новин» на національному телеканалі «1+1» 19:30 год., тим же способом як її було поширено, мотивуючи тим, що дана інформація була поширена в вечірньому ефірі національного телеканалу «1+1» 21.04.2015 р., о 19:30 год. в телепрограмі «ТСН»; є такою, що не відповідає дійсності, завдає шкоди репутації закладу, створює негативне ставлення до працівників лікарні серед населення, принижує їх.

ОСОБА_2 жодним чином не міг перебувати в моргу Тиврівської ЦРЛ, так як морг на той час був зачинений, не працював, патологоанатом був відсутній та жодних тіл в ньому не знаходилось.

Більше того він сам не знає, яким чином морг Тиврівської ЦРЛ виглядає, а його судження ґрунтуються на тому, що він біля моргу опам'ятався.

Працівниками лікувального закладу йому була надана необхідна медична допомога.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити з підстав, викладених у заяві.

Представник відповідача ТОВ телерадіокомпанії "Студія "1+1" та відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з’являлись, про розгляд справи повідомлені в установленому законом порядку. Заяв про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

У вечірньому ефірі національного телеканалу «1 + 1» 21.04.2015 р. , о 19:30 год., в телепрограмі «ТСН» в сюжеті «Живий мрець» поширено інформацію зі змістом, що ОСОБА_2 поступив до Тиврівської центральної районної лікарні 20.04.2015 р., де йому не було надано належної та необхідної медичної допомоги та поміщено до моргу лікарні.

В ході сюжету ОСОБА_2 дав інтерв’ю, з якого вбачається, що після втрати свідомості він отямився в лікарняному морзі .

Копія сюжету знаходиться у всесвітній мережі Інтернет за адресою: https// youtu.bm/xFkmxUFFvOlist=PL1neMztLSbMMrnRHVgrbwc8uL0iLvwt9j.

Як роз"яснено в п. 15 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. № 1 під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені)

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

За таких обставин суд вважає доведеним факт поширення вищевказаної інформації.

Інформація щодо факту звернення ОСОБА_2 до позивача за медичною допомогою відповідає дійсності.

Однак, інформація щодо ненадання медичної допомоги та поміщення його до приміщення моргу лікарні свого підтвердження в ході судового розгляду не знайшла.

Згідно із записами Журналу медичної допомоги відділення екстреної медичної допомоги Тиврівської ЦРЛ ОСОБА_2 поступив до даного відділення 20.04.2015р., о 12-15год. в стані алкогольного сп’яніння з підозрою на панкреатит. Огляд пацієнта проводили в.о. зав.відділення екстреної медичної допомоги – ОСОБА_3 та лікар - хірург - ОСОБА_4 ОСОБА_2 покинув відділення екстреної медичної допомоги о 15-00год.

Відповідно до супровідного листа ОСОБА_2 був доставлений ВЕМД Тиврівської ЦРЛ із смт. Сутиски 20.04.2015р., о 12-00год., в зв’язку із втратою свідомості, попередній діагноз: гострий панкреатит ?, алкогольне сп’яніння. Бригадою ШМД проведено лікувальні заходи. (а.с. 51), а саме : ін’єкція но-ш-па 2мл. в/в струйно на фіз.розчині, платифілін 1мл. в/м. Зроблено ЕКГ, проведено катетеризацію вени та підключено фізрозчин 200 мл. в/в. крапельно.

В результаті огляду ОСОБА_2 лікарем хірургом ОСОБА_4 діагностовано алкогольне сп’яніння, хронічний алкогольний гепатит, панкреатит в стадії ремісії ( а.с. 51).

В ході перевірки даних обставин Тиврівським РВ УМВС України у Вінницькій області встановлено, що ОСОБА_2 був доставлений до ВЕДМ Тиврівської ЦРЛ, де йому було надано медичну допомогу. Після чого, о 15-00год., останній самовільно залишив лікувальний заклад. Під час опитування працівників Тиврівської ЦРЛ було встановлено, що ОСОБА_2 не поміщали у приміщення моргу, що стверджується висновком про результати розгляду листа головного лікаря Тиврівської ЦРЛ ОСОБА_5 від 07.05.2015р. (а.с.52).

Лікар-хірург Тиврівської ЦРЛ ОСОБА_4, допитаний як свідок, дав показання про те, що в першій половині дня, 20.04.2015 р. його викликали до приймального покою лікарні, де повідомили, що швидка допомога доправила до лікарні чоловіка, прізвище якого ОСОБА_2. Він мав виключити у нього гостру хірургічну патологію живота. Пацієнт спав на лівому боці, він його розбудив і оглянув, скарг на болі в животі не було, допомога хірурга йому була непотрібна, із ротової порожнини у нього був різкий запах алкоголю.

Згідно показань свідка ОСОБА_6 20.04.2015 року вона виконувала обов’язки заступника головного лікаря. У приймальному відділені ЦРЛ, в оглядовій кімнаті помітила сплячого чоловіка, старша медсестра ОСОБА_7 пояснила, що він доставлений автомобілем швидкої допомоги. Його оглянули хірург і реаніматолог. Гострої потреби в госпіталізації не було, в нього було алкогольне сп’яніння і він спав. Вона пішла до відділення реанімації, о 15 год. медсестра ОСОБА_8 повідомила їй, що ОСОБА_2 прокинувся і пішов з відділення. Далі приймального відділення його не заводили.

Свідок ОСОБА_9 дала показання про те, що вона працює молодшою медсестрою реанімаційного відділення Тиврівської ЦРЛ. 20.04.2015р. була на роботі. Швидка допомога привезла ОСОБА_2, його положили в оглядовій кімнаті, роздягнули за допомогою медсестри ОСОБА_8 Працівники швидкої допомоги говорили, що він втратив свідомість в магазині. ОСОБА_2 був у п’яному стані, одяг в болоті, чути запах алкоголю з рота. Вони поклали сушити верхній одяг, медсестри займались ним далі, а вона пішла в реанімаційне відділення. Поступив він біля 12 години, вона ще кілька разів заходила у приймальне відділення, ОСОБА_2 спав. В її присутності, біля 15 години він сам встав, одягнувся, взувся, сказав, що іде на автобус, але не має грошей і медсестра ОСОБА_8 дала йому біля 6 гривень і він вийшов з відділення. Вона його більше не бачила.

Свідок ОСОБА_10 дала показання, згідно яких, вона - медсестра Тиврівської ЦРЛ, окрім основної роботи працює в статистичному відділі даного закладу. 20.04.2015р., знаходячись в статвідділі на 4-му поверсі поліклініки, вона та інші працівники статвідділу бачили як чоловік із явними ознаками сп’яніння, брудний, хиткою ходою підійшов до дверей моргу і шарпав за вхідні двері моргу, але вони не відчинялись, заглядав у вікно моргу, а і потім зник. Вікна моргу заґратовані, туди проникнути неможливо. На другий день вона чергувала в гінекологічному відділені і біля моргу помітила знімальну групу, туди стали підходити працівники лікарні і вона теж підійшла. Там по одягу впізнала чоловіка, що напередодні шарпав двері моргу. Його водив чоловік, якого називали ОСОБА_11, говорили, що ОСОБА_2 занесли в морг. Вона доказувала операторам, що це не правда, але її не слухали і в розмову з нею не вступали, а ввечері вже був репортаж по телебаченню.

Свідок ОСОБА_7 показала, що вона - старша медсестра відділення екстреної медичної допомоги Тиврівської ЦРЛ. 20.04.2015р. була на роботі. В 12 год.15 хв. швидка допомога доставила до лікарні чоловіка, прізвище його ОСОБА_2. Сказали, що доставили із магазину, де він працює, попередній діагноз в супровідному листі - алкогольне сп’яніння, гострий панкреатит. Вона його побачила, як він вже лежав в оглядовій кімнаті. Медсестра ОСОБА_8 його прийняла, виміряла тиск, температуру, зробила електрокардіограму, викликала до нього лікаря-хірурга та анестезіолога, які його оглядали, а вона пішла у відділення. Після огляду лікарів, які відхилили хірургічні патології і порушення вітальних функцій, він залишився спати в оглядовій кімнаті. Після 13 год. він піднявся, вийшов на поріг, побачив що погана погода і знову повернувся та ліг на кушетку в оглядовій кімнаті. Ближче до 15-00 год. він прокинувся сказав, що в нього немає грошей доїхати до Сутисок, а медсестра ОСОБА_8 дала йому 6 гривень і він пішов із відділення. В цей день більше вона його не бачила. А на другий день вона його побачила біля моргу разом із знімальною групою ТСН. Він сказав журналістам, що спав на кушетці застеленій білим простирадлом та клейонкою. Члени знімальної групи не давали більше слова нікому. Санітарка відчинила двері моргу і запросили ОСОБА_2 та знімальну групу всередину, де лікарка ОСОБА_6 запропонувала ОСОБА_2 показати місце в морзі, де він лежав. Однак він нічого не зміг показати, а мовчки стояв. Потім всі перейшли в приймальний покій, де ОСОБА_2 впізнав кушетку в оглядовій кімнаті і казав, що дійсно він там спав.

Свідок ОСОБА_8 – медична сестра приймального відділення Тиврівської ЦРЛ дала показання, згідно яких, 20.04.2015р. була на чергуванні. В 12-15 год. швидка допомога доставила до лікарні із смт. Сутисок ОСОБА_2, якого вона знає, оскільки він працює в магазині неподалік від її будинку. Знаходився він в стані алкогольного сп’яніння. Вона разом із санітаркою ОСОБА_9 та фельдшером швидкої допомоги перемістили його із автомобіля швидкої до оглядової кімнати приймального відділення. Фельдшер підозрював у нього панкреатит. Виміряли тиск, температуру, зробили кардіограму серця, викликали лікаря ОСОБА_3 та хірурга. Вони виключили панкреатит. Хірург ОСОБА_4 поставив діагноз: хронічний гепатит, алкогольне сп’яніння, госпіталізації ОСОБА_2 не підлягав. Вона просила у нього номер телефону родичів чи когось із роботи. Номерів телефону він не дав і вона нікого повідомити не змогла. Він дійшов до вхідних дверей, далі йти не зміг і вони з молодшою медсестрою ОСОБА_9 роздягли, роззули його і знову поклали на кушетку в оглядовій кімнаті. Спав він приблизно до 15-00год., вона дала йому на дорогу 6 грн., так як він не мав коштів на маршрутку. Прокинувшись, він вийшов з відділення і в цей день вона його більше не бачила. На другий день, приблизно 0 17год., вона його бачила біля господарського магазину.

Свідок ОСОБА_12 – медсестра відділення ЕМД Тиврівської ЦРЛ показала, що під час її чергування швидка допомога доставила до відділення п’яного чоловіка, в оглядовій кімнаті йому виміряли тиск, температуру, роззули, роздягнули та зробили кардіограму. Вона повернулась до свого відділення, цього чоловіка в той день вона більше не бачила.

Отже, медичну допомогу в обсязі, що йому була необхідна - ОСОБА_2 отримав та його було залишено на ліжку (кушетці медичній) в передпокої приймального відділення ЕМД Тиврівської ЦРЛ, щоб останній поспав та вийшов зі стану алкогольного сп'яніння. До приміщення моргу ОСОБА_2 20.04.2015р. поміщений не був.

Стан алкогольного сп'яніння, якщо він не несе небезпеки для життя та здоров'я людини не потребує відповідного медичного втручання та зникає внаслідок процесів природного метаболізму спирту етилового в організмі людини.

Відомостей про небезпеку для здоров'я чи життя ОСОБА_2 на час перебування його у Тиврівській ЦРЛ 20.04.2015р. не встановлено.

Відсутність таких обставин підтверджується також і тим, що на наступний день після вказаних подій - 21.04.2015р. ОСОБА_2 давав інтерв’ю засобам масової інформації. Крім того, цього ж дня було проведено повторне медичне обстеження ОСОБА_2, що вбачається із записів Журналу медичної допомоги відділення екстреної медичної допомоги Тиврівської ЦРЛ.

Скарг від ОСОБА_2 до лікарні чи правоохоронних органів щодо ненадання чи надання не в повному обсязі медичної допомоги не надходило.

Згідно із його письмовою заявою до головного лікаря від 21.04.2015р. (а.с. 44) в морзі він не спав, від лікування відмовився.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Як визначено ч. 1 ст. 2 даного Закону основними принципами інформаційних відносин є: достовірність і повнота інформації.

Частина 2 ст. 5 вказаного Закону стверджує, що реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно ст. 59 Закону України 21 грудня 1993 року N 3759-XII « Про телебачення і радіомовлення» телерадіоорганізація зобов'язана дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії; поширювати об'єктивну інформацію, а згідно вимог ст..60 даного Закону обов'язком творчих працівників телерадіоорганізацій є необхідність перевіряти достовірність одержаної ними інформації.

Обов’язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (п. 18 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. № 1).

Жодних доказів про те, що поширена інформація про неналежну медичну допомогу ОСОБА_2 працівниками Тиврівської ЦРЛ та поміщення ОСОБА_2 до приміщення моргу даного лікувального закладу 20.04.2015р. відповідає дійсності, відповідачі не надали.

Приписами ч.1 ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації.

Поширення відповідачами негативної недостовірної інформації щодо невиконання працівниками Тиврівської ЦРЛ своїх службових обов’язків принижує ділову репутацію даного закладу, тобто порушує особисте немайнове право позивача на недоторканість ділової репутації.

Відповідно до ст.. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів є відновлення становища, яке існувало до порушення ( ч.1, п.4 ст. 2 ст.. 16 ЦК України ).

Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України (ч. 1 ст. 27 Закону України «Про інформацію»).

Згідно ст. 64 Закону України 21 грудня 1993 року N 3759-XII XII « Про телебачення і радіомовлення» громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи.

Якщо в телерадіоорганізації відсутні достатні докази того, що поширені нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана терміново їх спростувати.

Спростування повинно бути поширено тією ж телерадіоорганізацією і в такій же програмі чи передачі, що й відомості, які не відповідають дійсності, або в інший час за домовленістю з особою, права якої були порушені.

У спростуванні має бути зазначено, які відомості не відповідають дійсності, коли і в якій програмі чи передачі вони були поширені телерадіоорганізацією.

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила (п.15 постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. № 1).

Згідно роз’яснень Пленум Верховного Суду України в п.п.24,25 вищевказаної постанови від 27.02.2009 р. № 1 у судовому рішенні з розгляду справ зазначеної категорії також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.

Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація.

При спростуванні відомостей по радіо чи телебаченню суд може вказати органу масової інформації, щоб резолютивна частина судового рішення була зачитана диктором у тій самій передачі або циклі передач і в той самий час — не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили. Редагування органом масової інформації тексту судового рішення або коментар до нього не допускаються.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої стороні понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з роз’ясненнями Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.35 постанови від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

В зв’язку з чим, суд присуджує судові витрати позивача з відповідачів в рівних частках.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 15,88, 212-215, 224-226, 228 ЦПК України, п. 1, 3 ст. 34 ,ст.. 49 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 94ЦК України, ст. 1 , ч. 1 ст. 2 , ч. 2 ст. 5 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII, ст. ст.. 59,60,64 Закону України 21 грудня 1993 року N 3759-XII « Про телебачення і радіомовлення»,

вирішив:

Позов задоволити.

Зобов 'язати ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія "Студія "1+1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 23729809) спростувати недостовірну інформацію стосовно поміщення ОСОБА_2 до моргу Тиврівської центральної районної лікарні Вінницької області, що була поширена у вечірньому ефірі національного телеканалу «1 + 1» 21.04.2015 р., о 19:30 год. в телепрограмі «Телевізійна служба новин» в сюжеті «Живий мрець», тим же способом як було поширено недостовірну інформацію - в ефірі вечірньої телепрограми «Телевізійної служби новин» на національному телеканалі «1+1» о 19:30год. в місячний строк з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія "Студія "1+1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Тиврівської районної центральної лікарні судовий збір в сумі 243, 60 грн. в рівних частках.

Заява про перегляд заочного рішення відповідачами може бути подана до Тиврівського районного суду протягом десяти діб з дня отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд протягом десяти діб.

Суддя Мазурчак А. Г.