КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2016 р. Справа№ 910/26992/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 15.02.2016 року

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хімекс Лімітед» на рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2015 року,

у справі № 910/26992/14 (суддя - Ващенко Т.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімекс Лімітед»

до публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) CPI Investment Fund Limited

2) Національний банк України

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2015 року в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Хімекс Лімітед» до публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про зобов'язання відповідача вчинити дії, спрямовані на реєстрацію додаткової угоди від 27.08.2014 року до договору позики в іноземній валюті № 0306 від 02.06.2008 року, укладеного між позивачем та CPI Investment Fund Limited - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 22.10.2015 року позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2015 року у справі № 910/26992/14 скасувати та зобов'язати відповідача вчинити дії, спрямовані на реєстрацію додаткової угоди до договору позики в іноземній валюті, укладеного між відкритим акціонерним товариством «Хімекс», правонаступником якого є позивач, та третьою особою-1.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У письмових поясненнях представник CPI Investment Fund Limited підтримав подану апеляційну скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити. Рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю.

У судових засіданнях 18.01.2016 року та 15.02.2016 року представник скаржника та у судовому засіданні 15.02.2016 року представник CPI Investment Fund Limited надали суду свої пояснення по справі, в яких підтримали подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просили суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.02.2016 року також надав суду свої пояснення по справі, в яких заперечив проти вимог апеляційної скарги, вважає скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2015 року законним та таким що відповідає нормам чинного законодавства.

Представники Національного банку України у судове засідання ані 18.01.2016 року ані 15.02.2016 року не з'явились, про час та місце розгляду справи третя особа-2 була повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представників сторін що з'явилися в судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки третя особа-2 про дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином на підтвердження чого, в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштового відправлення. Участь представників Національного банку України що не з'явилися, у судовому засіданні 15.02.2015 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи на час розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі. Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, та у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України строк розгляду справи вже продовжувався.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 02.06.2008року між позивачем (далі - позичальник) та Компанією Carbon Products International Limited (далі - позикодавець) було укладено договір позики в іноземній валюті № 0306 (далі - договір) відповідно до умов якого позивачу було надано позику на суму 2 000 000,00 доларів США строком до 31.12.2018 року.

Договір зареєстровано Національним банком України відповідно до свідоцтва № 799 від 18.06.2008 року.

Додатковою угодою до договору змінено позикодавця за договором на CPI Investment Fund Limited. Крім того, додатковими угодами до договору сторони погоджували строки дострокового повернення частин позики за договором.

27.08.2014 року між позивачем та CPI Investment Fund Limited було підписано додаткову угоду від 27.08.2014 року до договору, якою сторони дійшли згоди дострокового розірвання договору та дострокового повернення позики в розмірі 897 000 доларів США з нарахованими відсотками відповідно до умов договору.

На виконання вимог положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 року № 270, позивач звернувся до відповідача та управління Національного банку України в Донецькій області з повідомленням № 102 від 30.09.2014 року з викладеним в ньому проханням здійснити реєстрацію змін до договору в зв'язку з його достроковим розірванням.

Листом № КНО-67.4.1/18 від 06.10.2014 року відповідач відмовив позивачу в реєстрації змін до договору та повернув наданий пакет документів.

Підставою для відмови відповідачем вказано постанову Правління Національного банку України № 540 від 29.08.2014 року «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України».

В обґрунтування своїх позовних вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії, спрямовані на реєстрацію додаткової угоди від 27.08.2014 року до договору позики в іноземній валюті № 0306 від 02.06.2008 року, укладеного між позивачем та CPI Investment Fund Limited, позивач вказує, що зазначена постанова Правління Національного банку України № 540 від 29.08.2014 року не може застосовуватись до відносин між позивачем і третьою особою-1, оскільки суперечить Угоді про сприяння і взаємний захист інвестицій від 10.02.1993 року.

Однак , з такими доводами позивача судова колегія апеляційного господарського суду погодитися не може, виходячи з наступного.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, правовими положеннями ст. 6 Закону України «Про Національний банк України» (далі по тексту - Закон) передбачено, що відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Згідно із ст. 7 Закону Національний банк виконує також відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику.

Відповідно до статті 44 Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю, зокрема, належить видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність (ст. 56 Закону України «Про Національний банк».

Так, 29.08.2014 року правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 540 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України» (далі - постанова № 540), відповідно до п.п. 1 п. 1 якої дозволено резидентам здійснювати погашення кредитів, позик (у тому числі фінансової допомоги) в іноземній валюті за договорами з нерезидентами, у тому числі в разі укладення додаткових угоди до кредитних договорів, не раніше строку, передбаченого договорами. Зазначена вимога поширюється на випадки дострокового виконання резидентом-позичальником зобов'язань як за основною сумою кредиту/позики, так і за іншими платежами, установленими договором кредитування (позики). Національний банк України не здійснює реєстрацію змін до договорів про залучення резидентами-позичальниками кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів, які стосуються скорочення строків виконання резидентами-позичальниками зобов'язань за такими договорами або їх дострокового виконання.

Вимоги цього підпункту не поширюються на випадки дострокового погашення кредитів, позик:

- залучених уповноваженими банками на умовах субординованого боргу, за умов спрямування достроково поверненого субординованого боргу на збільшення статутного капіталу уповноваженого банку-позичальника та отримання відповідного дозволу Національного банку України;

- за рахунок коштів, що залучаються резидентом-позичальником за іншим кредитним договором (договором позики) з нерезидентом, якщо цей договір передбачає більш пізній строк виконання зобов'язань позичальника (повністю або частково) порівняно з умовами попереднього кредитного договору (договору позики).

Строк дії постанови № 540 встановлено з 02.09.2014 року до 02.12.2014 року включно.

Згідно із ст. 56 Закону Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, станом на день звернення позивача 30.09.2014 року позивача до відповідача та управління Національного банку України в Донецькій області з повідомленням № 102 та проханням здійснити реєстрацію змін до договору в зв'язку з його достроковим розірванням, зазначена постанова була чинною та обов'язковою для виконання як товариством з обмеженою відповідальністю «Хімекс Лімітед» так і публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк».

Таким чином, оскільки позивач є резидентом-позичальником, а CPI Investment Fund Limited є нерезидентом позикодавцем, та додаткова угода від 27.08.2014 року до договору, передбачає дострокове розірвання договору та дострокове повернення позики в іноземній валюті резидентом-позичальником, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідності до вказаних вище положень постанови № 540, відповідач не мав права реєструвати таку додаткову угоду.

Згідно із ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність» державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України шляхом встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

Частиною 1 ст. 33 Закону визначено, що для забезпечення організації готівкового грошового обігу Національний банк здійснює визначення порядку ведення касових операцій для банків.

Отже, запровадження Національним банком України заходів щодо діяльності банків та фінансових установ, викладених в постанові № 540, законодавством України віднесено до повноважень Національного банку України, які останнім реалізовано.

Таким чином, оскільки дія вказаної постанови № 540 розповсюджується на правовідносини між позивачем, відповідачем, третьою особою-1, та зазначена постанова була чинною на момент звернення позивача за реєстрацією додаткової угоди від 27.08.2014 року до договору та не була в судовому порядку скасована чи визнана незаконною, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, про відсутність підстав для реєстрації відповідачем такої додаткової угоди, а тому останній діяв в межах чинного законодавства України.

Доводи скаржника про те, що зазначена постанова Правління Національного банку України № 540 від 29.08.2014 року не може застосовуватись до відносин між позивачем і третьою особою-1, оскільки суперечить Угоді про сприяння і взаємний захист інвестицій від 10.02.1993 року, колегія суддів вважає помилковими та необґрунтованими, оскільки на переконання колегії суддів укладений між сторонами 02.06.2008 року договір № 0306 за своєю правовою природою є договір позики в іноземній валюті, а не інвестиційним договором, як помилково вважає позивач. Міжнародна Угода про сприяння і взаємний захист інвестицій від 10.02.1993 року, регулює правовідносини пов'язані лише у сфері інвестиційної діяльності.

Так, відповідно до пункту а статті 1 Угоди між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про сприяння і взаємний захист інвестицій від 10.02.1993 року для цілей цієї Угоди інвестицією є будь-який вид інвестицій, зроблених відповідно до чинного законодавства на території кожної із договірних сторін.

Режим здійснення іноземних інвестицій на території України, зокрема, Законом України «Про режим іноземного інвестування», Господарським кодексом України, Положенням про порядок іноземного інвестування в Україну, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 №280 (далі - положення 280).

Відповідно до вказаних нормативно-правових актів, інвесторами є суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України. Крім того, вказаним законодавством визначені форми, види іноземних інвестицій, а також державні гарантії захисту іноземних інвестицій. Так, згідно і вимогами ст.ст. 395 Господарського кодексу, 13 Закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестиції підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (постанова КМУ від 16.03.2013 року №139 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій та її анулювання»). Незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених законодавством.

Нормами положення 280 передбачено порядок іноземного інвестування в Україну в грошовій формі та порядок повернення інвестицій, а також прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні. Пунктом 1.2 положення 280 визначено, що норми цього положення не поширюються на операції з отримання резидентами кредитів, позик, поворотної фінансової допомоги від нерезидентів, залучення резидентами коштів від нерезидентів на умовах субординованого боргу, виконання нерезидентами інвестиційних зобов'язань (на зворотній основі) в процесі приватизації об'єктів інвестування в Україні (за виключенням операцій з придбання об'єктів інвестування), операції з облігаціями зовнішньої державної позики України. Порядок здійснення вищезазначених операцій визначається іншими нормативно-правовими актами Національного банку України.

З огляду на відсутність доказів щодо того, що відповідно до законодавства України позикодавець є інвестором та здійсненої їм інвестиції, твердження скаржника щодо встановлення Національним Банком України перепон до вільного та необмеженого переказу інвестицій не відповідає дійсності.

Враховуючи вказане, оскільки норми законодавства щодо здійснення інвестицій не регулюють правовідносини, що виникли за договором, то вони відповідно не можуть бути застосовані у даній справі.

До того ж, скаржником, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано доказів, що укладений між сторонами договір мав за свою мету отримання прибутку чи доходу, отримання якого є істотною та обов'язковою умовою для інвестиційних договорів.

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити те, що наразі діє постанова Правління Національного банку України від 01.12.2014 №758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (далі - постанова 758). Підпунктом 1 пункту 6 постанови 758 встановлено: - дозволити резидентам здійснювати погашення кредитів, позик (у тому числі фінансової допомоги) в іноземній валюті за договорами з нерезидентами, |у тому числі в разі укладання додаткових угод до кредитних договорів, не раніше строку, передбаченого договорами. Зазначена вимога поширюється на випадки дострокового виконання резидентом-позичальником зобов'язань як за основною сумою кредиту/позики, так і за іншими платежами, установленими договором кредитування (позики).

Національний банк України не здійснює реєстрацію змін до договорів про залучення резидентами-позичальниками кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів, які стосуються скорочення строків виконання резидентами-позичальниками зобов'язань за такими договорами або їх дострокового виконання.

Зазначена постанова 758 була предметом розгляду справи у окружному адміністративному суді міста Києва та Київському апеляційному адміністративному суді. Так, постановою адміністративного апеляційного суду від 27.05.2015 року по справі № 826/19603/14 апеляційну скаргу Національного Банку України задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Компанії CPI Investment Fund Limited до Національного Банку України про визнання нечинним п.п. 1 п. 6 постанови від 01.12.2014 року №758 - відмовлено в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність та необґрунтованість наведених позивачем підстав для задоволення позову, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому місцевим господарським судом правомірно було відмовлено у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ТОВ «Хімекс Лімітед» не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2015 року прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Хімекс Лімітед» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2015 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хімекс Лімітед» на рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2015 року у справі № 910/26992/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2015 року у справі № 910/26992/14 залишити без змін.

3. Справу № 910/26992/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 22.02.2016 року