КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2016 р. Справа№ 910/2943/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Фесенко А. В.

За участю представників:

від позивача: Чорна О. С. - представник за довіреністю від 01.09.2015

від відповідача: Портянко О. В. - представник за довіреністю № 4 від 04.01.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека низьких цін ТМ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2015

у справі № 910/2943/15-г (суддя Бондарчук В. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека низьких цін ТМ»

до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання рішення недійсним

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.11.2014 № 113/02-р/к по справі № 105-02/08.14 як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства України та порушує права та законні інтереси позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2015, повний текст якого складений 18.12.2015, у справі № 910/2943/15-г у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 113/02-р/к від 27.11.2014 прийнято у межах визначених законом повноважень та за результатами повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи № 105-02/08.14.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека низьких цін ТМ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 у справі № 910/2943/15-г повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі позивач послався на ті саме обставини, що й при зверненні до суду з позовом.

Ухвалою від 15.01.2015 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека низьких цін ТМ» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» (далі Закон) Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно зі ст. 4 Закону Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах законності, гласності, захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до ст. 5 Закону Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Вказані повноваження нормами п. 5 ч. 1 ст. 17 Закону та п.п. 5 п. 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету № 32-р від 23.02.2001 віднесені до компетенції голови територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Відповідно до п.п. 4-5 п. 13.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» № 15 від 26.12.2011 системний аналіз п. 5 ч. 1 ст. 17 Закону та п.п. 5 п. 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету N 32-р від 23.02.2001 норм свідчить про те, що хоча вони й не містять вичерпного переліку підстав вимагати надання певної інформації, але направлення органом Антимонопольного комітету України відповідного запиту буде правомірним лише у випадку, прямо передбаченому законом.

Наявність таких підстав входить до предмета доказування у справах зі спорів, пов'язаних з визнанням недійсними рішень органів названого Комітету. Відтак, господарські суди у розгляді відповідних справ мають з'ясовувати, зокрема, чи відбувся збір інформації органом Антимонопольного комітету України в межах розгляду заяви або справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, чи мало місце проведення таким органом необхідної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, до Київського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі Відділення АМК) звернувся громадянин ОСОБА_4 з заявою від 03.04.2014 (а.с.31 т.1) про порушення позивачем законодавства про захист від недобросовісної конкуренції у вигляді поширення на рекламних вивісках аптеки № 10 інформації, що вводить в оману споживачів, в зв'язку з чим Голова Відділення АМК направив позивачу Вимогу про надання інформації від 04.08.2014 № 26-02/2719 (далі Вимога) (а.с.32-34 т.1), де вимагав протягом 10-ти календарних днів з дня отримання Вимоги надати відповідь на кожне з 15 поставлених питань, та попередив, що згідно з пунктами 13, 14, 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» подання недостовірної інформації, подання інформації в неповному обсязі, неподання інформації у встановлені Головою Відділення АМК строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 52 цього Закону.

Отже, Вимогу позивачу Головою Відділу АМК направлено в межах наявних в останнього повноважень для розгляду заяви громадянина ОСОБА_4 з метою здійснення перевірки викладених ним в заяві фактів.

Як зазначає сам позивач, Вимогу він отримав 11.08.2014, тобто запитувану інформацію мав надати в строк до 21.08.2014.

Листом № 133 від 13.08.2014 (а.с. 20-24 додатку до справи) позивач повідомив відповідача про те, що заява громадянина ОСОБА_4 не є і не може бути заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції оскільки, по-перше, гр. ОСОБА_4 у своїй заяві посилався на нібито порушення позивачем норм Законів України «Про рекламу» та «Про захист прав споживачів», а не конкурентного законодавства, а по-друге, відповідно до ст. 2 Закону України «Про захист економічної конкуренції» вказаний закон застосовується до відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарювання, в той час як з Вимоги не вбачається, що громадянин ОСОБА_4, за заявою якого відповідачем було витребувано у позивача спірну інформацію, є суб'єктом господарювання, а отже, вказана особа не є і не може бути належним заявником з питань щодо недобросовісної конкуренції.

Також позивач звернув увагу відповідача на набрання чинності 03.08.2014 статтею 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», в якій встановлено, що перевірки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

З огляду на вказані обставини, позивач зазначив про те, що в нього були і є обґрунтовані сумніви у наявності достатніх законних підстав у відповідача витребовувати запитувану у позивача інформацію, та просив:

- підтвердити статус громадянина ОСОБА_4, а саме, чи є зазначений громадянин суб'єктом господарювання?

- підтвердити та обґрунтувати необхідність надання інформації за Вимогою (просив також вказати законність вимагання інформації);

- надати дозвіл Кабінету Міністрів України у відповідності до ст. 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік»;

- відмовити заявнику громадянину ОСОБА_4 у розгляд справи;

- у разі підтвердження необхідності надання інформації за Вимогою, наявності відповідного дозволу Кабінету Міністрів України, - подовжити строки надання інформації за Вимогою на 60 календарних днів, у тому числі у зв'язку з великим обсягом запитуваної інформації, численними вихідними і святковими днями, з наявністю періоду літніх відпусток, в тому числі керівника та робітників, які безпосередньо будуть збирати інформацію, знаходженням засновників (по багатьом пунктам Вимоги надати інформацію можуть лише вони) поза межами міста, країни.

На вказаний лист відповідач відповів листом № 26-02/2955 від 26.08.2014 (а.с. 26, 27, 27 зворот додатку до справи), де зазначив про безпідставність посилань позивача на відсутність у громадянина прав на звернення з заявою з питань щодо недобросовісної конкуренції; про те, що вимога голови відділення Антимонопольного комітету України не відноситься до планової або позапланової перевірки; що інформація, запитувана у Вимозі, необхідна для розгляду заяви ОСОБА_4, яка надійшла до Відділу АМК; що терміни розгляду заяв визначені Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затвердженими розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299; що продовження строку надання інформації є виключним правом, а не обов'язком відповідача; що запитувана у Вимозі інформація не потребує здійснення додаткового аналізу та опрацювання інформації від третіх осіб, а відтак, у позивача достатньо часу для збору і підготовки матеріалів, та попередив, що неподання інформації у встановлений Вимогою строк є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, витребувану Вимогою інформацію позивач відповідачу не надав.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 22 Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (ч. 2 ст. 22 Закону).

Згідно з п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції

Як вбачається з матеріалів справи, з огляду на ненадання запитуваної у Вимозі інформації, згідно з розпорядженням адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 141/02-рп/к від 29.08.2014 «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» (а.с. 29-30 додатку до справи) розпочато розгляд справи № 105-02/08.14 за ознаками вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 13 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки.

Копію вказаного Розпорядження з листом № 26-02/3009 від 29.08.2014 відповідач направив позивачу, який отримав його 05.09.2014, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 32 додатку до справи).

Не погоджуючись з розпорядженням відповідача № 141/02-рп/к від 29.08.2014 про початок розгляду справи № 105-02/08.14, позивач направив відповідачу заперечення (лист № 142 від 10.09.2014 (а.с. 33-38 додатку до справи).

З листом № 26-02/3594 від 23.10.2014 відповідачем позивачу направлено копію подання про попередні висновки по справі № 105-02/08.14 (а.с. 72-74 додатку до справи), який отримано останнім 29.10.2014, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 75 додатку до справи).

27.11.2014 за результатами розгляду матеріалів справи № 105-02/08.14 адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету прийнято рішення № 113/02-р/к у справі № 105-02/08.14 «Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі Рішення) (а.с. 128-130 додатку до справи), яким:

- визнано дії позивача, які полягають у неподанні інформації на вимогу Голови Відділення АМК від 04.08.2014 № 26-02/2719 у встановлений ним строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;

- за порушення, вказане у пункті 1 резолютивної частини Рішення, на позивача накладено штраф у розмірі 68 000 грн.

З огляду на досліджені судом обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 113/02-р/к від 27.11.2014 прийнято у межах визначених законом повноважень та за результатами повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи № 105-02/08.14.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, просить визнати Рішення недійсним, посилаючись на ті саме обставини щодо безпідставності направлення відповідачем Вимоги, що й у вищезгаданому листі № 133 від 13.08.2014.

Щодо вказаних посилань, слід зазначити таке.

Згідно з п. 3 Положення про порядок проведення перевірок додержань законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України № 182-р. від 25.12.2001 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.02.2002 за № 139/6427, плановою виїзною перевіркою вважається перевірка об'єктів, яка проводиться за їх місцезнаходженням або за місцезнаходженням їхнього відокремленого структурного підрозділу, у комплексі питань уповноваженими працівниками Антимонопольного комітету України, відділення, виходячи з їхніх функціональних повноважень, і передбачена планами роботи.

Відповідно до пункту 8 вказаного Положення, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи Антимонопольного комітету України, відділення і може проводитися без попереднього письмового повідомлення.

З огляду на вказані приписи, колегія суддів погоджується з позицією відповідача щодо того, що вимога голови відділення Антимонопольного комітету України не відноситься до планової або позапланової перевірки дотримання законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до пункту 17 Правил розгляду заяв і справ порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299, особами, які мають право подавати заяву відповідно до абзацу другого частини першої статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» або частини першої статті 28 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», є суб'єкти господарювання - конкуренти, постачальники чи покупці відповідача та інші фізичні та юридичні особи, які можуть підтвердити, що дії чи бездіяльність відповідача, визначені зазначеними законами як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть безпосередньо і негативно вплинути на їхні права.

Отже, з вказаних норм слідує, що правом на звернення з заявою відповідно до абзацу другого частини першої статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» або частини першої статті 28 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» мають на лише суб'єкти господарювання а й покупці відповідача та інші фізичні та юридичні особи.

Вказане спростовує доводи позивача стосовно того, що громадянин ОСОБА_4 не є і не може бути належним заявником з питань щодо недобросовісної конкуренції, оскільки він не є суб'єктом господарювання.

Щодо тверджень позивача про те, що заява громадянина ОСОБА_4 не стосувалася порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, оскільки в ній були наявні посилання лише на норми Законів України «Про рекламу» та «Про захист прав споживачів», слід зазначити, що, відповідно до положень чинного законодавства наявність або відсутність ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції встановлюють виключно органи Антимонопольного комітету України, а не суб'єкти господарювання, зокрема, позивач, а відтак, у останнього відсутні підстави для аналізу поданої до відповідача гр. ОСОБА_4 заяви на предмет наявних в ній посилань на порушення самим позивачем законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.

Крім того, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що зміст та обсяг витребуваної Головою Відділення АМК у Вимозі інформації відповідає завданням Відділення АМК, пов'язаним з розглядом заяви гр. ОСОБА_4, зокрема, з урахуванням того, що поширення інформації, що вводить в оману, може кваліфікуватися як порушення конкурентного законодавства відповідно до положень Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Щодо посилань позивача на ігнорування відповідачем клопотання щодо подовження строків надання інформації на Вимогу, яке було викладене позивачем у відповідних листах, слід зазначити таке

Строки розгляду заяв визначені пунктом 19 Правил розгляду заяв і справ порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), яким встановлено, що заява про порушення розглядається протягом 30 календарних днів, а у разі потреби одержання додаткової інформації, яка не може бути надана заявником, строк розгляду заяви може бути подовжений державним уповноваженим, головою відділення на 60 календарних днів, про що письмово повідомляється заявнику.

У Вимозі зазначено, що запитувана в ній інформація та копії документів необхідні для розгляду заяви громадянина ОСОБА_4, яка надійшла до відповідача, а надаючи 10 календарних днів з дня отримання Вимоги для подання інформації, відповідач виходив з термінів розгляду заяв, визначених Правилами розгляду заяв і справ порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), та з того, що запитувана у Вимозі інформація та копії документів не потребували здійснення додаткового збору, аналізу та опрацювання інформації від третіх осіб.

Колегія суддів погоджується з відповідачем в тому, що позивачу було надано достатньо часу для збору та подання зазначеної у Вимозі інформації та копій документів до Відділення АМК.

Водночас слід врахувати, що подовження строку надання інформації є виключним правом Голови Відділення АМК, а не його обов'язком. Таке подовження можливе за наявності суттєвих обставин, які унеможливлюють своєчасне виконання вимоги. При цьому оцінку суттєвості відповідних обставин здійснює за власним переконанням Голова Відділення АМК, враховуючи при цьому обґрунтовані пояснення суб'єкта господарювання.

Як слідує з вищезгаданих листів позивача № 133 від 13.08.2014 та № 142 від 10.09.2014, які є аналогічними за змістом, позивач в обґрунтування вимоги щодо подовження строку надання інформації за Вимогою на 60 календарних днів, послався на великий обсяг запитуваної інформації, численні вихідні і святкові дні, наявність періоду літніх відпусток, в тому числі керівника та робітників, які безпосередньо будуть збирати інформацію, знаходження засновників (по багатьом пунктам Вимоги надати інформацію можуть лише вони) поза межами міста, країни, проте жодних доказів на підтвердження вказаних обставин до вказаних листів не додав.

Щодо посилань позивача на безпідставне застосуванням відповідачем максимального розміру штрафних санкцій слід зазначити таке.

Не подавши відповідачу інформацію, запитувану Вимогою, у визначений строк, позивач вчинив порушення, яке передбачено п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Виходячи зі змісту ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за порушення, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накладається штраф у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації товарів (робіт, послуг) за останній звітний рік.

З матеріалів справи слідує, що у Вимозі відповідач, серед іншого, просив позивача надати інформацію про задекларований дохід та копію звіту про фінансові результати за 2013, проте вказані документи позивачем надані не були.

За правилом п. 5 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі потреби розмір доходу (виручки) може бути визначений органами Антимонопольного комітету України на підставі адміністративної інформації, отриманої з інших джерел.

За інформацією, наданою Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві листом № 7431/9/26-57-15-02-28 від 22.07.2014, дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) позивача за 2013 рік становить 192 309 705 грн., що підтверджується, зокрема, наданою вказаною особою копією звіту про фінансові результати позивача за 2013 рік (а.с. 123-127 додатку до справи). 1% від вказаної суми, відповідно, становить 1 923 097,05 грн.

Відповідно до п. 6 ст. 52 Закону, рішення про накладення штрафів у розмірах понад чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.

Неоподаткований мінімум доходів громадян з 02.09.1996 становить 17 грн. (Указ Президента України від 25.08.1996 № 762/96). 4 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян становлять, відповідно, 68 000 (17*4 000).

Відповідач наклав на позивача штраф в розмірі 68 000 грн.

Зі змісту Рішення слідує, що при визначенні розміру штрафу відповідачем враховано наступні обставини:

1. Інформаційне порушення законодавства про захист економічної конкуренції товариством вчинено не вперше.

2. Позивач не визнав факт вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

3. Інформація на вимогу позивачем не подана.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що накладення штрафу в сумі 68 000 грн. не суперечить приписам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону, за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

З матеріалів справи слідує, що Рішення позивачем було отримано 10.12.2014, а з цим позовом до суду він звернувся 06.02.2015, тобто в межах встановленого ч. 1 ст. 60 Закону строку.

Частиною 1 статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначені підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Позивачем не доведено, що при прийнятті відповідачем спірного Рішення мала місце будь-яка із зазначених в ч. 1 ст. 59 Закону підстав.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Рішення прийнято відповідачем у межах визначених законом повноважень та за результатами повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи № 105-02/08.14. Підстави для визнання його недійсним відсутні.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека низьких цін ТМ» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 у справі № 910/2943/15-г відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судові витрати по справі за звернення з апеляційною скаргою покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека низьких цін ТМ» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 у справі № 910/2943/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 у справі № 910/2943/15-г залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2943/15-г.

Повний текст постанови складено: 29.02.2016

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха