ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року м. Київ К/800/976/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2014

у справі № 826/8005/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Девенстрой»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Девенстрой» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2013 № 105126552201 та № 105226552201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014, позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, з огляду на те, що прийняті судові рішення є законними та обґрунтованими.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, складено акт № 708/26-55-22-01/37000870 від 29.11.2013, в якому зафіксовано порушення, зокрема: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2.4, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 516 206 грн.; пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 2.4, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 517 808 грн.

16.12.2013 на підставі результатів проведеної перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 105126552201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 647 260 грн., в т.ч.: 517 808 грн. основного платежу та 129 452 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 105226552201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 645 258 грн., в т.ч.: 516 206 грн. основного платежу та 129 052 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що в перевіряємий період ТОВ «БК «Девенстрой» мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Гарант-Сервіс», ТДВ «Інвестиційна будівельна компанія «Трансмост», ТОВ «Агат-1», ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку», ТОВ «КПІ Трейдінг», ТОВ «Розетка.УА».

Так, відповідно до договорів субпідряду № 11-03-12 від 15.03.2012, № 3-09-12 від 26.09.2012, укладених між ТОВ «БК «Девенстрой» (генпідрядник) та ТОВ «Гарант-Сервіс» (субпідрядник), субпідрядник зобов'язується за завданням генпідрядника виконати роботи і передати їх результати останньому у встановлений договором строк, а генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), здійснювати прийняття виконаних субпідрядником робіт та проводити оплату зазначених робіт відповідно до умов цього договору.

05.08.2013 між ТОВ «БК «Девенстрой» (генпідрядник) та ТДВ «Інвестиційна будівельна компанія «Трансмост» (субпідрядник) укладено договір субпідряду № 05/08-13, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується за завданням генпідрядника виконати роботи і передати їх результати останньому у встановлений цим договором строк, а генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику фронт робіт, затверджену генпідрядником проектну та дозвільну документацію, здійснювати прийняття виконаних субпідрядником робіт та проводити оплату робіт відповідно до умов цього договору. Строки виконання робіт, об'єми та вартість, що виконуються субпідрядником згідно з умовами цього договору, а також характеристики матеріалів та ресурсів (технічні, кількісні та вартісні), що використовуються останнім в процесі будівництва, а також строки фінансування робіт вказуються у додатках до цього договору, що є невід'ємними його частинами.

Згідно договору субпідряду № 05/03 від 05.03.2013, укладеному між ТОВ «БК «Девенстрой» (генпідрядник) та ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» (субпідрядник), субпідрядник зобов'язується за завданням генпідрядника виконати роботи з будівництва чаші фонтану, монтажу технологічного водопроводу в чаші фонтану, монтажу електричного живлення в чаші фонтану, монтажу обладнання в кімнаті керування, пусконалагоджувальні роботи та передати їх результати останньому у встановлений цим договором строк, а генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), здійснювати прийняття виконаних субпідрядником робіт та проводити оплату робіт відповідно до умов цього договору.

Договори підписані директорами ТОВ «БК «Девенстрой» та ТОВ «Гарант-Сервіс», ТДВ «Інвестиційна будівельна компанія «Трансмост», ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» та скріплені печатками підприємств.

На виконання вказаних договорів, а також правочинів з ТОВ «Агат-1», ТОВ «Розетка.УА» та ТОВ «КПІ Трейдінг» до суду були надані наступні первинні документи: додаткові угоди та додатки (договірні ціни) до вказаних вище договорів, довідки про вартість виконаних робіт форми № КБ-3, розрахунки, локальні кошториси, відомості ресурсів, акти приймання-здачі виконаних робіт, податкові та видаткові накладні, рахунки на оплату, банківські виписки та платіжні доручення.

Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

В судовому порядку встановлено, що надані акти приймання-здачі виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт містять розшифровки ідентифікації робіт, що є підтвердженням факту їх надання ТОВ «Гарант-Сервіс», ТДВ «Інвестиційна будівельна компанія «Трансмост» та ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» за вказаними вище договорами та укладеними до них додатковими угодами. Відомості щодо поставлених позивачу товарів (змазка для опалубки, ноутбуки) відображені ТОВ «Агат-1», ТОВ «КПІ Трейдінг» та ТОВ «Розетка.УА» у виписаних вказаними контрагентами податкових накладних.

Крім того, згідно пояснень директорів ТОВ «Гарант-Сервіс» ОСОБА_2 та ТДВ «Інвестиційна будівельна компанія «Трансмост» ОСОБА_3, наданих в суді першої інстанції, підтверджено факт укладання та реальності їх виконання, а також достовірність підписів уповноважених осіб на первинних документах.

Відповідно до повідомлення № 25 від 29.08.2014 ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» підтверджено виконання робіт за договором № 05/03 від 05.03.2013 на користь позивача.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції та оскарження судових рішень лише в частині скасування спірних податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 зазначеного Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вказана норма дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Враховуючи наведене, визначення господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для формування витрат та визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено правомірне формування валових витрат та віднесення сум податку, сплаченого у зв'язку з придбанням послуг до податкового кредиту, з огляду на те, що господарські операції позивача з ТОВ «Гарант-Сервіс», ТДВ «Інвестиційна будівельна компанія «Трансмост», ТОВ «Агат-1», ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку», ТОВ «КПІ Трейдінг», ТОВ «Розетка.УА» були фактично здійснені, а придбані роботи (товари) були використані у власній діяльності позивача, а розрахунки за вказаними операціями свідчать про рух активів позивача та підтверджують зміни в майновому стані платника податків.

Враховуючи вказані обставини, межі перегляду, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220^{1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -}

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий

В.В. Кошіль

Судді

І.В. Борисенко

О.А. Моторний