КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11026/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

23 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Борисюк Л.П.

Собківа Я.М.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софарма Україна» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Софарма Україна» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.01.2015 року №0000312202 та №0000322202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Софарма Україна» (код ЄДРОПУ 38323318) зареєстроване 07.08.2012 року Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією, з 09.08.2012 року взяте на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку у ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

В період з 05.11.2014 року по 16.12.2014 року, на підставі направлень від 05.11.2014 року №2234/22-01, №2235/22-01, №2236/22-01, №2244/17, №2245/17 та від 25.11.2014 року №2306/22-06, повідомлення від 23.10.2014 року №23242/26-54-22-01-20, а також наказу від 23.10.2014 року №264, виданих ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України, відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Софарма Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.08.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складений Акт від 23.12.2014 року №1412/26-54-22-02/38323318 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Софарма Україна» (код ЄДРОПУ 38323318) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.08.2012 року по 31.12.2013 року», в якому зафіксовано про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

- п.198.3 ст.198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (надалі - ПДВ) на загальну суму 344 916,00 грн., у т.ч.: за листопад 2013 року - на суму 172 458,00 грн.; за грудень 2013 року - на суму 172 458,00 грн.;

- пп.14.1.27 та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 432 677,00 грн., у т.ч.: за 2013 року - на суму 3 432 677,00 грн.

Згідно із зазначеним, 21.01.2015 року, на підставі Акту перевірки №1412, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- за формою «Р» №0000322202, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ на загальну суму 431 145,00 грн. (із яких 344 916,00 грн. - за основним платежем та 86 229,00 грн. - за штрафними санкціями);

- за формою «Р» №0000312202, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на загальну суму 4 290 846,00 грн. (із яких 3 432 677,00 грн. - за основним платежем та 858 169,00 грн. - за штрафними санкціями).

Поряд із цим, за результатами адміністративного оскарження рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 30.03.2015 року №5228/10/26-15-10-05-35 «Про результати розгляду первинної скарги» та рішенням ДФС України від 21.05.2015 року №10675/6/99-99-10-01-01-25 «Про результати розгляду скарги» були залишені без змін прийняті ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві податкові повідомлення-рішення 21.01.2015 року №0000322202 та №0000312202, а скарги ТОВ «Софарма Україна» - без задоволення.

Позивач не погоджуючись з такими рішеннями контролюючого органу, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

В силу абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

В свою чергу, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що до складу інших витрат включаються, зокрема, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона), тощо.

Крім того, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р. V цього Кодексу.

Водночас, згідно пп. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Абзацом 2 п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім того, згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Колегією суддів встановлено, що, відповідно до довідки з ЄДРПОУ №639800, основним видом діяльності ТОВ «Софарма Україна» є оптова торгівля фармацевтичними товарами, роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах, для здійсненні якої ТОВ «Софарма Україна» отримано ліцензію Державної служби України з лікарських засобів серії АВ №599839 від 20.11.2012 року.

З Акту перевірки №1412 вбачається, що в період з 07.08.2012 року по 31.12.2013 року ТОВ «Софарма Україна» для забезпечення своєї господарської діяльності були замовлені та придбані послуги з розробки, друку та розповсюдження рекламних матеріалів фармацевтичних препаратів та біологічно активних добавок (надалі - БАДів), що реалізуються останнім, на телебаченні і радіо, друкованих засобах масової інформації та інших розповсюджувачів реклами у рамках господарських правовідносин із наступними контрагентами (Виконавцями):

- Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція « 361 Україна» за укладеним договором про комплексне рекламне обслуговування №361РА-00022 від 01.04.2013 року та Додатками №№1-10 до нього (надалі - Договір №361РА-00022) позивачу були надані послуги на загальну суму 16 321 492,12 грн. із розміщення рекламних матеріалів на телебаченні, радіо та в мережі Інтернет;

- фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за укладеним договором №15/05 від 15.05.2013 року із відповідними додатками до нього позивачу були надані послуги на суму 470 000,00 грн. із розміщення інформаційних матеріалів у друкованих ЗМІ;

- фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за укладеними договорами про надання послуг №20042013 від 20.04.2013 року та №21042013 від 21.04.2013 року позивачу були надані послуги на загальну суму 825 000,00 грн. із організації семінарів, а за договором №22042013 від 22.04.2013 року - послуги на суму 120 000,00 грн. із розміщення інформаційних матеріалів у друкованих ЗМІ;

- ТОВ «Моріон» за укладеними договорами №188 від 13.09.2013 року та №183/К від 13.09.2013 року із відповідними додатками до них позивачу були надані послуги на загальну суму 181 565,12 грн. із розміщення інформаційних матеріалів у друкованих ЗМІ;

- ТОВ «Пергам» за укладеним договором №02/10 від 02.10.2013 року позивачу були надані послуги на загальну суму 53 261,10 грн. із розміщення інформаційних матеріалів у друкованих ЗМІ.

Як вбачається, з Акту перевірки №1412, в період з 07.08.2012 року по 31.12.2013 року ТОВ «Софарма Україна» у декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 року задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 381 410 637,00 грн., включивши до складу інших витрат витрати на збут, які сформовані із понесених позивачем витрат у розмірі 17 971 318,00 грн., у зв'язку із придбанням рекламних послуг від зазначених вище контрагентів, а саме: від ТОВ «Рекламна агенція « 361 Україна» - на загальну суму 16 321 492,12,00 грн.; від ФОП ОСОБА_4 - на загальну суму 945 000,00 грн.; від ФОП ОСОБА_3 - на загальну суму 470 000,00 грн.; від ТОВ «Моріон» - на загальну суму 181 565,12 грн.; від ТОВ «Пергам» - на загальну суму 53 261,10 грн.

Згідно наданих до перевірки документів, податковим органом було встановлено, що у періоді, який перевірявся, на формування показника витрат на збут вплинули також понесені позивачем витрати у розмірі 95 401,00 грн. на придбання послуг із сервісного обслуговування орендованого останнім нежитлового приміщення (офіс 4-203), розташованого на 2-ому поверсі в будівлі під літерою «Ф» за адресою: м. Київ, пр-т Московський, 9, корпус 4, вхід «В», у рамках виконання умов укладеного ТОВ «Софарма Україна» (Суборендар) із ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» (Орендар) договору суборенди №59-К від 10.12.2012 року.

З Акту перевірки №1412 вбачається, що в ході аналізу податкової звітності ТОВ «Софарма Україна» з ПДВ за період з 07.08.2012 року по 31.12.2013 року податковим органом встановлено, що на загальний розмір задекларованого показника податкового кредиту у сумі 1 761 396,00 грн. вплинуло включення до його складу суми ПДВ у розмірі 344 916,00 грн., яка сплачена позивачем у період листопад-грудень 2013 року у складі вартості придбаних рекламних послуг у ТОВ «Рекламна агенція « 361 Україна» на підставі отриманих від виконавця податкових накладних за Договором №361РА-00022.

Також, з Акту перевірки №1412 вбачається, що на підтвердження правомірності формування задекларованих ТОВ «Софарма Україна» показників податкової звітності за період з 07.08.2012 року по 31.12.2013 року, на які вплинуло понесення останнім витрат, зокрема, на оплату рекламних послуг за господарськими операціями із ТОВ «Рекламна агенція « 361 Україна», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Моріон» та ТОВ «Пергам», позивачем, окрім зазначених вище договорів про надання рекламних послуг та відповідних до них додатків, були надані податковому органу до перевірки: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури та рахунки на оплату, податкові накладні, ефірні довідки та рекламні матеріали.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, підтверджуючи розмір відображеного ТОВ «Софарма Україна» показника інших витрат у частині включення до витрат на збут суму здійснених останнім витрат на оплату ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» вартості послуг із сервісного обслуговування орендованого приміщення за договором суборенди №59-К, позивач надав контролюючому органу підписані сторонами акти прийому-передачі сервісних послуг та рахунки на їх оплату, відповідно до вимог вказаного договору.

Під час здійснення перевірки податковим органом було встановлено, що розрахунки за придбані у вказаних вище контрагентів рекламні та сервісні послуги здійснені ТОВ «Софарма Україна» у повному обсязі у безготівковій формі, про що свідчать надані, як до перевірки, так і до суду банківські виписки.

Однак, з Акту перевірки №1412 вбачається, що за результатами проведеної перевірки податковий орган прийшов до висновку про завищення позивачем задекларованого показника витрат на збут у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 18 066 719,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 3 432 677,00 грн., а також завищення розміру податкового кредиту на суму 344 916,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ на 344 916,00 грн., оскільки такі відображені у податковій звітності дані сформовані за рахунок понесених ТОВ «Софарма Україна» витрат на придбання рекламних послуг у ТОВ «Рекламна агенція « 361 Україна», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Моріон» та ТОВ «Пергам» за укладеними договорами про надання послуг, а також на придбання сервісних послуг по обслуговуванню орендованого позивачем приміщення у ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» в рамках виконання умов договору суборенди №59-К, не пов'язані із веденням платником податку своєї господарської діяльності.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2015 року витребувано від позивача документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення господарських операцій та зв'язок між фактом придання у ТОВ «Рекламна агенція « 361 Україна», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Моріон», ТОВ «Пергам» та ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» послуг із господарською діяльністю ТОВ «Софарма Україна». На вимогу суду першої інстанції, позивачем було надано пакет документів, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують реальність спірних господарських операцій.

Також, з Акту перевірки №1412 слідує, що у період з 07.08.2012 року по 31.12.2013 року для здійснення своєї основної господарської діяльності з оптової (переважно) й роздрібної торгівлі фармацевтичними препаратами та БАДами ТОВ «Софарма Україна» були замовлені та отримані послуги, зокрема, послуги з комплексного рекламного обслуговування, від ТОВ «Рекламна агенція « 361 Україна», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Моріон», ТОВ «Пергам», на підставі укладених із ними договорів про надання рекламних послуг та відповідних до них додатків, в яких сторонами узгоджено кількість, обсяги реклами, а також порядок та строки надання послуг, їх вартість, тощо.

Так, з підписаних позивачем додатків №№1-10 до договору №361РА-00022 вбачається, що ТОВ «Рекламна агенція « 361 Україна» надавались послуги з розміщення рекламних матеріалів (рекламних роликів, банерів) в ефірі телевізійних каналів на території України (« 11 канал», «Новий канал», «Інтер», «ICTV», «National Geographic», «СТБ» та інші згідно із погодженим сторонами переліком), на радіостанціях («Шансон», «Русское радио», «Ретро ФМ», «Мелодія» та «Авторадіо»), у мережі Інтернет щодо наступних препаратів та дієтичних добавок: «Темпалгін», «Табекс», «Карсил», «Трібестан плюс» та «Спазміл-М».

В період, що перевірявся, відповідно до укладеного із ТОВ «Пергам» Договору №02/10, з метою розповсюдження інформації щодо препаратів «Амбролітин», «Бронхолітин» та «Глаувет» ТОВ «Софарма Україна» надавались послуги зі створення інформаційних матеріалів «Методичних брошур для сімейних лікарів» на тему «Педіатрія» у кількості 15000 примірників та розповсюдження їх в медичних закладах сімейним лікарям за погодженою сторонами адресною базою.

На підставі договорів №183/К та №188/К, ТОВ «Моріон» надавало позивачу рекламні послуги із забезпечення розміщення інформаційних матеріалів у друкованих ЗМІ із одночасним розміщенням на Інтернет-ресурсах, таких як:

- розміщення довідкової інформації щодо 10 препаратів («Бронхолітин», «Карсил, Карсил Форте», «Сиднофарм», «Табекс», «Темпалгін» та інші, згідно із погодженим сторонами переліком) із зображенням їх упаковок, а також логотипу компанії «Софарма» у розділі «Вказівник фірм-виробників» щорічної книги «Компендиум 2013 - лекарственные препараты» (кількість тиражу становить 20 екземплярів) та на Інтернет-порталі www.compendium.com.ua;

- розміщення статті «Софарма» - жизнь прекрасна, когда мы здоровы» у газеті «Еженедельник Аптека» №38/2013 та на Інтернет-порталі www.apteka.ua.

Крім того, ТОВ «Софарма Україна» замовляла рекламні послуги у ФОП ОСОБА_3, на підставі Договору №15/5, із забезпечення розміщення інформаційного матеріалу щодо препаратів «Спазмил», «Карсил», «Трибестан» у наступних друкованих ЗМІ: журнали «Здоровье женщины», «Здоровье мужчины», «Семейная медицина».

В період з 07.08.2012 року по 31.12.2013 року за господарськими взаємовідносинами із ФОП ОСОБА_4 позивачу надавались послуги із забезпечення розміщення інформаційного матеріалу щодо препаратів «Бронхолітин», «Глаувет» та «Холосас» у випусках журналу «Сучасна педіатрія» за №4-№8 за 2013 року, що є предметом укладеного між ними Договором №22042013, а також послуги із забезпечення участі ТОВ «Софарма Україна» під час проведення, відповідно до встановленого сторонами плану-графіку, кожного із семінарів на тему «Проблемні питання профілактики та лікування інфекційних і соматичних захворювань у дітей»: «Проблемні питання педіатрії в практичній медицині» у 2013 року шляхом підготовки, організації викладення науково-інформаційної доповіді на погоджену тематику у лекціях Семінарів із забезпеченням технічних умов для їх проведення у режимі відео-конференції та телемостів, що, у, свою чергу, є предметом укладених між сторонами Договорів №21042013 та №20042013.

Так, за результатами дослідження наданих ТОВ «Софарма Україна» до перевірки документів первинного обліку (Договори про надання рекламних послуг та Додатки до них, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, рахунки на оплату, податкові накладні, банківські виписки), що наявні у матеріалах справи, судом першої інстанції вірно встановлено відображення у них необхідної для цілей оподаткування інформації про зміст отриманих рекламних послуг, їх вартість, що свідчить про відповідність таких документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

В силу ч.4 ст.21 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 року №270/96-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), реклама лікарських засобів, медичних виробів, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації повинна містити, зокрема, об'єктивну інформацію про лікарський засіб, медичний виріб, метод профілактики, діагностики, лікування, реабілітації і здійснюватися так, щоб було зрозуміло, що наведене повідомлення є рекламою, а рекламований товар є лікарським засобом, медичним виробом, методом профілактики, діагностики, лікування, реабілітації.

Водночас, ч.1, ч.2 та ч.3 ст.9 Закону №270/96-ВР встановлено, що реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу. Реклама у теле- і радіопередачах, програмах повинна бути чітко відокремлена від інших програм, передач на їх початку і наприкінці за допомогою аудіо-, відео-, комбінованих засобів, титрів, рекламного логотипу або коментарів ведучих з використанням слова «реклама», у той час, як інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, в якому привертається увага до конкретної особи чи товару та який формує або підтримує обізнаність та інтерес глядачів (слухачів, читачів) щодо цих особи чи товару, є рекламою і має бути вміщений під рубрикою «Реклама» чи «На правах реклами».

Разом з тим, згідно ч.1 ст.14 Закону №270/96-ВР, обсяг реклами у друкованих засобах масової інформації визначається ними самостійно. Друковані засоби масової інформації, що розповсюджуються за передплатою, зобов'язані в умовах передплати зазначати кількість реклами в загальному обсязі видання.

З огляду на викладені норми законодавства, під рекламними засобами слід розуміти будь-які засоби, що використовуються для реклами до її споживача в будь-якій формі та в будь-який спосіб. Законодавство не обмежує у способах проведення реклами, тобто будь-яка інформація (усна, письмова), що містить у собі про товариство, товар та його господарську діяльність, є рекламою.

Так, в підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Рекламна агенція « 361 Україна», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Моріон», ТОВ «Пергам» до матеріалів судової справи додано: фото-звіти та прінтскріни розміщених Виконавцями банерів у мережі Інтернет на визначених сторонами WEB-ресурсах; ефірні довідки телеканалів та радіостанцій із зазначенням дати, часу, програм, хронометражу та кількості виходів реклами у ефірах теле- і радіопередач; CD-диск, який містить відео-ролики, а також ксерокопії обкладинок відповідних номерів журналів, сторінок газет, примірники брошур та буклетів, які містять у собі інформацію щодо виробника препаратів, їх складу та методів дії, зображення упаковок, реалізованих позивачем препаратів «Бронхолітин», «Глаувет» та «Холосас» «Карсил», «Табекс», «Трібестан», «Темпалгін» та «Спазміл-М».

З огляду на надані позивачем рекламні матеріали за укладеними договорами про надання рекламних послуг, судом першої інстанції вірно встановлено наявність у них всіх необхідних даних для ідентифікації рекламованих товарів як лікарських засобів та медичних препаратів, так і відповідної до них інформації - як реклами.

Підставою для висновку податкового органу щодо неправомірного формування позивачем показників податкового обліку за рахунок понесених останнім витрат на придбання рекламних послуг у ТОВ «Рекламна агенція « 361 Україна» слугувало ненадання до перевірки документів щодо приймання-передачі рекламних матеріалів від ТОВ «Софарма Україна» до ТОВ «Рекламна агенція « 361 Україна»; медіа планів, у яких викладені узгоджені сторонами графіки виходу реклами, її кількість та обсяги, строки та об'єми оплати, на виконання вимог Додатків до Договору №361РА-00022; рекламних відео-, аудіо- роликів та інших рекламних матеріалів, які підтверджують, що саме рекламується; будь-яких інших документів, які б слугували підтвердженням виконанням рекламних послуг.

Однак, суд першої інстанції в оскаржуваній податковим органом постанові суду звернув увагу на те, що за умовами укладеного позивачем із ТОВ «Рекламна агенція « 361 Україна» договору №361РА-00022 виконавець зобов'язується надавати звіти про надані послуги у вигляді ефірних довідок при розміщенні реклами на телебаченні та радіо, фото-звіти при розміщенні зовнішньої реклами та проведенні BTL та PR-акцій.

З Акту перевірки №1412 вбачається, що під час здійснення податковим органом перевірки позивачем були надані контролюючому органу, як фото-звіти, так і ефірні довідки із зазначенням у них графіку виходу реклами, її кількості та обсягів, строків та об'ємів оплати, що в повному обсязі підтверджують проходження рекламних матеріалів ТОВ «Софарма Україна» на телебаченні, радіостанціях та в мережі Інтернет. Наданим позивачем до суду CD-диском із відео-роликами також підтверджуються рекламування препаратів «Карсил», «Табекс», «Трібестан», «Темпалгін» імпортного виробництва АТ «Софарма» (Болгарія), який ним реалізується.

Як слідує з Акту перевірки №1415, не заперечуючи наявність у ТОВ «Софарма Україна» первинних документів, оформлених за наслідками здійснення спірних господарських операцій у відповідності до положень чинного законодавства, податковий орган зазначає про відсутність у позивача документів, які належним чином підтверджують правомірність використання ним при здійсненні рекламування торгових марок (торгових знаків для товарів) як об'єкта права власності для рекламованих фармацевтичних препаратів імпортного виробництва АТ «Софарма» (Болгарія), оскільки, ані у наданому до перевірки договорі купівлі-продажу №6 від 09.11.2012 року, укладеному між ТОВ «Софарма Україна» (Покупець) та ПАТ «Вітаміни» (Постачальник) на поставку лікарських препаратів, виробів медичного призначення, ані у відповідних до нього додатках не передбачено право та не покладено обов'язок на ТОВ «Софарма Україна» на використання ТМ, які належать АТ «Софарма» (Болгарія) та ПАТ «Вітаміни», з метою рекламування фармацевтичних препаратів виробництва АТ «Софарма» (Болгарія).

Однак, судом першої інстанції було встановлено, що на підтвердження правомірності використання ТМ рекламованих фармацевтичних препаратів за спірними господарськими операціями позивачем були надані до суду ліцензійні договори, які, у свою чергу, також подавались останнім податковому органу до перевірки та разом із запереченнями на Акт перевірки №1412, укладені ТОВ «Софарма Україна» (Ліцензіат) із АТ «Софарма» (Болгарія) та ПАТ «Вітаміни» (Ліцензіари), якими регулюються правовідносини у сфері інтелектуальної власності, що виникають з приводу надання Ліцензіарами за плату дозволу Ліцензіатові на використання ТМ (знаків для товарів і послуг) в порядку та на умовах, визначених у цих договорах (надалі - Ліцензійні договори), а саме:

- за Договором №б/н від 21.12.2012 року АТ «Софарма» (Болгарія) надано Ліцензіатові дозвіл на використання ТМ (знаків для товарів і послуг) препаратів «Карсил», «Табекс», «Трібестан», «Темпалгін», «Бронхолітин» та «Спазміл-М»;

- за Договором №б/н від 20.12.2012 року ПАТ «Вітаміни» надано Ліцензіатові дозвіл на використання ТМ (знаків для товарів і послуг) препарату «Vitaminy anno - 1953».

У даному випадку під використанням Ліцензіатом знаків у цих Ліцензійних договорах розуміється нанесення їх на будь-який товар, для яких зареєстровано знаки, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ними, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із нанесенням зазначеними знаками з метою пропонування для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Не визначається використанням знаку та не підлягає оплаті зазначення знаку під час просування (у тому числі рекламування, пропонування до продажу, продаж тощо) на ринку України лікарських засобів, вироблених Ліцензіаром, ввезених в Україну та випущених в обіг будь-якою особою під таким знаком.

До кожного із вказаних вище Ліцензійних договорів додані свідоцтва права власності, що є невід'ємними їх частинами, на відповідні ТМ фармацевтичних препаратів, а також виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг, які безпідставно не були прийняті податковим органом до уваги ані під час розгляду отриманого 12.01.2015 року від позивача заперечення на Акт перевірки №1412, ані під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Податковим органом в Акті перевірки №1412 не спростовується, що замовлені та отримані від ТОВ «Рекламна агенція « 361 Україна», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Моріон», ТОВ «Пергам» рекламні послуги за укладеними договорами про надання рекламних послуг передбачають виключно рекламування препаратів, які реалізуються позивачем, а не на рекламу ТМ для препаратів, виробником яких є АТ «Софарма» (Болгарія), що постачаються позивачу ПАТ «Вітаміни», на підставі укладеного договору купівлі-продажу №6 від 09.11.2012 року, що свідчить про пов'язаність понесених позивачем витрат на оплату таких рекламних послуг із господарською діяльністю ТОВ «Софарма Україна».

Обґрунтовуючи викладені в Акті перевірки №1412 висновки, податковий орган посилається на відсутність у ТОВ «Софарма Україна» економічного ефекту від придбання у ТОВ «Рекламна агенція « 361 Україна», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Моріон», ТОВ «Пергам» рекламних послуг, оскільки їх здійснення не призвело до збільшення нових потенційних покупців препаратів та дохідної частини (економічної вигоди).

Однак, норми податкового законодавства не ставлять визнання витрат у податковому обліку платника і залежність від факту та часу досягнення платником кінцевого результату у вигляді одержаного доходу.

Податковим органом помилково ототожнено господарський характер витрат платника на оплату рекламних послуг з економічною ефективністю таких витрат, оскільки витрати визначаються такими, що понесені у рамках господарської діяльності платника, якщо вони спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту, є необхідними для забезпечення економічної діяльності платника з отримання прибутку. Економічна ж ефективність витрат відображає лише ступінь умілості ведення господарської діяльності та є якісним показником.

Платник податків здійснює свою фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому вправі самостійно оцінювати її ефективність та доцільність. А відтак платник самостійно вирішує, які саме витрати йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності, та вправі самостійно обирати виконавців послуг.

Податковий кодекс України не містить положень, що дозволяють контролюючому органові оцінювати витрати з точку зору їх доцільності, раціональності та ефективності.

Таким чином, в рамках здійснення податкового контролю податковий орган лише перевіряє реальність операцій з придбання рекламних товарів та послуг, наявність у платника належним чином оформлених первинних документів на підтвердження факту понесення витрат за цими операціями, однак без оцінювання доцільності такої реклами, її ефективності, впливу змістового наповнення такої реклами на результат діяльності платника.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.06.2015 року К/800/21524/13.

Крім того, неотримання доходу від здійснення окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю позивача, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.02.2011 року №21-13а11, а також в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27.01.2014 року №К/9991/21340/12 та від 07.04.2014 року №К/9991/76006/12.

Податковий орган в Акті перевірки №1412 не спростовує факту, що надані контрагентами рекламні послуги за спірними господарськими операціями фактично спрямовані на забезпечення ефективного збуту та стимулювання споживчого попиту виключно тих фармацевтичних препаратів, які реалізуються саме ТОВ «Софарма Україна», шляхом їх популяризації серед кінцевих споживачів.

Як вбачається з Акту перевірки №1412, під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, що за період, що перевірявся, ТОВ «Софарма Україна» співпрацювало з оптовими фармацевтичними компаніями ПАТ «Альба Україна», ТОВ «Фармпланета», ПП «СЕБ-Фармація», ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД», ТОВ «Фра-М», ТОВ «Вента.ЛТД», ТОВ «БаДМ» шляхом продажу їм фармацевтичних препаратів «Бронхолітин», «Глаувет» та «Холосас» «Карсил», «Табекс», «Трібестан», «Темпалгін» та «Спазміл-М», на підставі укладених із ними договорами купівлі-продажу, щодо підтвердження виконання яких в матеріалах справи містяться реєстри видаткових накладних та видаткові накладні, акти звірки взаєморозрахунків із вказаними контрагентами-покупцями, реєстри отриманих від них грошових коштів за 2012 р. та за 2013 р., що відображають збільшення обсягів від реалізації Позивачем рекламованих фармацевтичних препаратів імпортного виробництва АТ «Софарма» (Болгарія).

З огляду на викладене, доводи апелянта про невідповідність інформації, що міститься у рекламних матеріалах позивача, умовам формування витрат та податкового кредиту слід визнати таким, що зроблений з перевищенням визначеної законом компетенції податкового органу, оскільки оцінка змісту рекламних матеріалів, який визначається платником самостійно під час провадження ним господарської діяльності, є втручанням податкового органу у таку діяльність.

Аналогічна позиція міститься в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27.03.2013 року К/9991/8318/11, від 05.01.2015 року К/800/22732/14.

Таким чином, податковим органом не спростовано, що понесені позивачем витрати за господарськими операціями із ТОВ «Рекламна агенція « 361 Україна», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Моріон», ТОВ «Пергам», у зв'язку із придбанням рекламних послуг, були спрямовані на забезпечення ефективного збуту та споживчий попит фармацевтичних препаратів, які реалізуються ТОВ «Софарма Україна», шляхом їх популяризації серед споживачів, що свідчить про господарський характер цих послуг для позивача, отже зміст придбаних позивачем у вказаних виконавців рекламних послуг відповідає основній господарській діяльності ТОВ «Софарма Україна». За даних обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при формуванні у податковому обліку витрат за спірними господарськими операціями з придбання рекламних послуг Позивачем було дотримано законодавчо встановлені вимоги щодо документальної підтвердженості цих операцій та їх спрямування на отримання позитивного економічного ефекту.

Слід зауважити, що в Акті перевірки №1412 зафіксовано, що підставою для висновку податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій ТОВ «Софарма Україна» із його контрагентом ТОВ «Пергам» стала отримана податкова інформація стосовно вказаного Виконавця рекламних послуг, а саме: акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.10.2014 р. №1492/26-59-22-09/30307880 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Пергам» (код ЄДРПОУ 30307880) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин з платником податків ТОВ «Юридично-консалтингова компанія «Зевс» (код ЄДРПОУ 37727193) за жовтень, листопад, грудень 2013 р. та січень, лютий, березень, травень 2014 р.», яким встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності засновника та директора контрагента, відсутність виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

У зв'язку із отриманою інформацією, за якою податковим органом встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Пергам» та ТОВ «Софарма Україна» по ланцюгу постачання послуг від ТОВ «Юридично-консалтингова компанія «Зевс», вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання та не мають реального характеру.

Висновки податкового органу щодо неправомірного віднесення позивачем до складу показника витрат на збут понесені останнім витрати за рахунок оплати отриманих від ТОВ «Пергам» послуг з розробки, друку та розповсюдження рекламної продукції у рамках господарських правовідносин, які сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин ТОВ «Пергам» з іншими суб'єктами господарської діяльності, не є належними доказами порушення позивачем податкового законодавства, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються ТОВ «Софарма Україна».

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 року по справі № 2а-6067/11/1470.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ та понесених витрат до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Вимоги ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлюють, що відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Податковим органом не надано суду доказів припинення як ТОВ «Пергам», так і ТОВ «Рекламна агенція « 361 Україна», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Моріон» (скасування державної реєстрації, виключення його з ЄДРПОУ) внесення недостовірної інформації до ЄДРПОУ, тощо, під час взаємовідносин із позивачем.

На обґрунтування викладених в Акті перевірки №1412 доводів податкового органу щодо неправомірного віднесення ТОВ «Софарма Україна» до складу показника витрат на збут понесені позивачем витрати у розмірі 95 401,00 грн. за рахунок оплати отриманих від ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» послуг із сервісного обслуговування орендованого приміщення за Договором суборенди №59-К, апелянт посилається на відсутність документів, якими підтверджується зв'язок відповідних витрат на придбання сервісних послуг із веденням господарської діяльності ТОВ «Софарма Україна», оскільки приміщення не обліковується на балансі позивача та не є власністю ТОВ «Софарма Україна».

В матеріалах справи наявний договір суборенди №59-К, за умовами якого, ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» (Орендар) зобов'язується передати в суборенду, а ТОВ «Софарма Україна» (Суборендар) зобов'язується прийняти нежитлове приміщення (офіс 4-203), розташоване на 2-ому поверсі в будівлі за адресою: м. Київ, пр-т Московський, 9, корпус 4, вхід «В», будівля під літерою «Ф».

На підтвердження отримання від ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» послуг із сервісного обслуговування позивачем надані до суду акти надання послуг за січень-грудень 2013 року, у яких викладений перелік наданих Орендарем послуг (3% покриття витрат по менеджменту; відшкодування витрат по утриманню Бізнес Центру; відшкодування витрат по страхуванню приміщень; відшкодування витрат з обслуговування котельні; відшкодування витрат з обслуговування трансформаторної підстанції), їх обсяг та вартість, у той час, як на підтвердження здійснення ТОВ «Софарма Україна» оплати за придбані послуги надані банківські виписки, з огляду на які, судом встановлено здійснення Суборендарем щомісячної сплати Орендарю вартості спожитих послуг із сервісного обслуговування відповідно до встановленого у договорі суборенди №59-К переліку.

З Акту перевірки №1412 вбачається, що однією із підстав для висновку податкового органу щодо неправомірного віднесення позивачем до складу витрат на збут здійснені ТОВ «Софарма Україна» витрати зі сплати отриманих від ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» сервісних послуг стало ненадання позивачем до перевірки документів, які саме сервісні послуги отримувало ТОВ «Софарма Україна» від ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» у вигляді 3% покриття витрат по менеджменту та витрат по утриманню приміщення.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що вказані поняття та визначення сервісних послуг, їх вартість та порядок обчислення, на які посилається податковий орган, як на підставу для невизнання витрат ТОВ «Софарма Україна» по господарським операціям із ТОВ «Форум-Менеджмент Груп», визначені сторонами у самому договорі суборенди №59-К, в якому передбачено, що Суборендар, окрім орендної плати, сплачує Орендарю щомісячно вартість спожитих послуг із сервісного обслуговування.

До вартості місячного сервісного обслуговування включається вартість, зокрема: щоденного прибирання площ спільного використання; відшкодування витрат Орендаря на освітлення та забезпечення електроенергією приміщення та приміщень спільного використання; утримання охоронної та пожежної сигналізації; забезпечення вивісок з переліком Суборендарів; відшкодування витрат Орендаря на організаційні заходи по наданню Суборендарю сервісних послуг (менеджмент) в розмірі 3% від суми щомісячної орендної плати; відшкодування витрат по страхуванню приміщень, тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що надані позивачем документи як під час проведення перевірки, так і під час розгляду справи є такими, що у повній мірі посвідчують правомірність відображення ТОВ «Софарма Україна» в податковому обліку господарських взаємовідносин із ТОВ «Форум-Менеджмент Груп», оскільки всі передбачені Договором суборенди №59-К послуги із сервісного обслуговування орендованого позивачем приміщення були фактично надані Орендарем та отримані Суборендарем, при передачі яких були оформлені належним чином складені первинні документи, що не спростовується податковим органом.

Крім того, як вбачається з Акту перевірки №1412, перевіркою було встановлено фактичне місцезнаходження ТОВ «Софарма Україна» за адресою приміщення, орендованого у ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» за договором суборенди №59-К, що свідчить про використання позивачем такого приміщення при здійсненні своєї господарської діяльності, що також не заперечується податковим органом.

Таким чином, понесені позивачем витрати на сплату наданих ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» послуг із сервісного обслуговування орендованого ТОВ «Софарма Україна» приміщення за Договором суборенди №59-К підтверджені належним чином складеними первинними документами та були спрямовані на забезпечення утримання основних засобів, відтак, такі витрати безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю позивача, що свідчить про безпідставність висновків податкового органу щодо завищення ТОВ «Софарма Україна» показника витрат на збут за рахунок оплати сервісних послуг, отриманих від ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» за договором суборенди №59-К.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Софарма Україна» та наявності правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді : Борисюк Л.П.

Собків Я.М.

Повний текст ухвали виготовлено 26.02.2016 року

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Собків Я.М.

Борисюк Л.П.