ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року

Справа № 916/3866/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого

Овечкіна В.Е.,

суддів

Корнілової Ж.О., Чернова Є.В.,

за участю представників:

позивача

- Панкулич В.І.,

відповідача-1 відповідача-2 відповідача-3 третьої особи прокуратури

- Богуш П.М., - Богач М.М., - Богач М.М., - не з'явився, - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Одеської митниці Державної фіскальної служби України

на рішення та постанову

господарського суду м.Києва від 08.07.2015 Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015

у справі

№916/3866/14

за позовом

ТОВ "Аскоп-Україна"

до (третя особа за участю прокуратури та за участю прокуратури

1.Державної казначейської служби України; 2.Державної фіскальної служби України; 3.Одеської митниці Державної фіскальної служби України - ТОВ "Трейн Укрейн") м.Києва Одеської області

про

відшкодування 1510800 грн. шкоди, завданої внаслідок протиправної бездіяльності митниці

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 08.07.2015 (суддя Ломака В.С.) позов задоволено - на підставі ст.1173 ЦК України, ст.ст.27,30,78 Митного кодексу України (в редакції від 05.07.2011р.) та ст.25 Бюджетного кодексу України стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ТОВ "Аскоп-Україна" 1510800 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок протиправних бездіяльності та дій відповідача-3 щодо митного оформлення імпортованого позивачем вантажу (1688700кг соєвого шроту виробництва Бразилії) в період з 23.10.2011р. по 19.01.2012р., які полягали у порушенні встановленого законом строку розмитнення ввезеного вантажу, подальшому неправильному визначенні коду імпортованого товару та обумовленій цим відмові у митному оформленні вантажу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 (судді: Хрипун О.О., Власов Ю.Л., Станік С.Р.) рішення змінено шляхом стягнення з Одеської митниці Державної фіскальної служби України 30216 грн. судового збору на користь Державного бюджету України. В решті рішення залишено без змін.

Одеська митниця Державної фіскальної служби України в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.22,1166,1173 ЦК України, ст.ст.63,72,80,81,86,99 Митного кодексу України від 11.07.2012 №92-ІV, ст.119 Статуту залізниць України та ст.ст.33,35,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що зберігання позивачем у залізничних вагонах товарів під час їх перебування під митним контролем та витрачання ним грошових коштів на відшкодування плати за користування вагонами викликано бездіяльністю самого ТОВ "Аскоп-Україна" і його представника (ТОВ "Трейн Укрейн"), які не вивантажили товар із залізничних вагонів та не розмістили його на складі тимчасового зберігання на території Іллічівського морського торгового порту або не перевантажили товар на інший транспортний засіб, не довівши неможливість вчинення зазначених дій, в зв'язку з чим, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) митного органу та шкодою у вигляді понесених позивачем витрат. На думку заявника, судами необґрунтовано визначено розмір завданої шкоди як реальних збитків з огляду на те, що всупереч вимогам ухвали Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015, якою витребувано від ДП "Одеська залізниця" докази надходження від третьої особи (експедитора) коштів за користування вагонами в період з 23.10.2011р. по 19.01.2012р., станом на час апеляційного перегляду справи (02.12.2015р.) вказані докази отримано не було. Крім того, відповідач-3 наголошує на тому, що постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.12.2011 у справі №2а/17300/11/2670 та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 у справі №2а-19262/11/2670, на які суди послалися в обґрунтування встановлення фактів, що мають преюдиціальне значення, не визнавалися протиправними та не були скасовані картки відмови Південної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 05.12.2011 №№500040403/1/00054, 500040403/1/00055, 500040403/1/00056 та від 18.01.2012 №№500040403/2012/00005, 500040403/2012/00006, 500040403/2012/00007, 500040403/2012/00008, внаслідок чого цими судовими рішеннями встановлювалися фактичні обставини справи до 28.11.2011р., тобто лише до моменту надання митним органом товариству рішень митниці від 17.11.2011 про визначення коду товару.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

14.04.2011 між позивачем (замовник) та ТОВ "Трейн Укрейн" (виконавець) був укладений договір № 14/04-ПР на транспортно-експедиторське обслуговування по прямому варіанту "судно-вагон", на умовах якого позивач доручив ТОВ "Трейн Укрейн" перевалку та транспортування вантажу замовника, що завозиться судами в Іллічівський морський торговий порт для подальшого завантаження у вагони в режимі "імпорт" з перевалкою по прямому варіанту "судно-вагон".

У жовтні 2011 року позивач за Контрактом № SM-2/08 від 01.11.2008, укладеним з Фірмою Гларн Інвест ЛЛЛ, додатковою угодою № 36 від 05.10.2011, інвойсом № SM-36/1-2008 від 12.10.2011, інвойсом № SM-36/2-2008 від 12.10.2011, інвойсом № SM-36/3-2008 від 12.10.2011, інвойсом № SM-36/4-2008 від 12.10.2011, коносаментом № 1 від 12.10.2011, коносаментом № 2 від 12.10.2011, коносаментом № 3 від 12.10.2011, коносаментом № 4 від 12.10.2011 імпортував на територію України соєвий шрот виробництва Бразилії в загальній кількості 1688700кг, визначеній за генеральним актом від 20.10.2011 та актом-повідомленням № 1 від 20.10.2011.

Вказаний вантаж соєвого шроту виробництва Бразилії, який поступив на адресу позивача 14.10.2011 в Іллічівський морський торгівельний порт, ТОВ "Трейн Укрейн" - експедитором був перевантажений з теплоходу "Piper" в 30 залізничних вагонів та 20.10.2011 представником митного брокера заявлений до митного оформлення митному посту Іллічівськ (структурному підрозділу Південної митниці) за вантажними митними деклараціями №№ 500040403/2011/002789, 500040403/2011/002790, 500040403/2011/002791.

У графі 33 МВД "Код товару" позивачем було задекларовано код 2304000000 (Макуха та інші тверді відходи і залишки, одержані під час вилучення соєвої олії, мелені або немелені, не гранульовані або гранульовані). Ставка ввізного мита за таким кодом УКТЗЕД складає 0%.

Однак, під час здійснення митного оформлення товару "Шрот соєвий" у митного органу виникли сумніви щодо визначення коду товару за УКТЗЕД та повноти стягнення митних платежів, у зв'язку з чим, відповідно до ст.75 Митного кодексу України з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товарів за вмотивованим письмовим розпорядженням керівника митниці працівниками митниці разом із співробітником Управління Служби безпеки України в Одеській області 24.10.2011р. здійснено відбір зразків для митної лабораторії.

14 та 26 жовтня 2011 року згідно платіжних доручень №902 та №954 позивачем було сплачено митні платежі на депозитний рахунок митниці у розмірі 1400000 грн.

25.10.2011р. ТОВ "Аскоп-Україна" подало до митного пункту Іллічівськ заяву про надання дозволу на здійснення декларування товару із застосуванням тимчасової декларації відповідно до Порядку №932. Разом з тим, посадовими особами митного пункту Іллічівськ було відмовлено в прийнятті такої заяви.

02.11.2011р. позивач надіслав поштою цінним листом з описом вкладення на адресу митного поста Іллічівськ чотири заяви про надання дозволу на здійснення декларування товару із застосуванням тимчасової декларації (відповідно до кількості товаротранспортних документів) разом з необхідними документами, на які митний пост Іллічівськ не надав відповіді.

02.11.2011р. митною лабораторією була здійснена експертиза товару, однак, жодних результатів експертизи митним органом позивачу надано не було, хоча відповідно до наявної у матеріалах справи копії телеграми позивач звертався до митного органу.

11.11.2011р. позивач надіслав на ім'я керівника Південної митниці телеграму, в якій просив здійснити митне оформлення вантажу та повідомити про причини зволікання з його оформленням.

Враховуючи відсутність рішення про визначення коду товару, 15.11.2011р. позивач подав до митного поста Іллічівськ заяви про надання дозволу на здійснення декларування товару за тимчасовою декларацією разом з необхідними документами. Дана заява була прийнята посадовою особою митного поста Іллічівськ, однак не була нею зареєстрована, про що позивач за участю третіх осіб склав акт №1.

15.11.2011р. позивач надіслав телеграму на ім'я начальника митного поста Іллічівськ, в якій повідомив про чергове подання 15.11.2011р. вищевказаної заяви та просив вжити заходи щодо надання митним постом Іллічівськ дозволу на здійснення декларування товару за тимчасовою декларацією з дотриманням строків, встановлених Порядком № 932.

16.11.2011р. позивач надіслав таку ж телеграму на ім'я керівника Південної митниці, в якій просив останнього вжити заходи щодо дотримання митним постом Іллічівськ строків надання вищевказаного дозволу.

23.11.2011р. позивач додатково надіслав на адресу митного поста Іллічівськ кур'єрською службою "ЕХРRESS МАІL" з описом вкладення у відправлення чергові заяви про надання дозволу на здійснення декларування товару за тимчасовою декларацією разом з необхідними документами, які були отримані митним постом Іллічівськ 25.11.2011р.

Проте, жодних дій щодо розгляду даних заяв та надання дозволів на здійснення декларування товару за тимчасовою декларацією, а також щодо митного оформлення товару митним органом не було здійснено.

У відповідності до наказу Держмитслужби від 20.04.2005 №314 митним органом 11.11.2011р. було надіслані запити до відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Південної митниці ВДМ щодо вирішення питання правильності класифікації та кодування товару (соєвий шрот) вирішення спірного питання визначення митної вартості товару №1 (соєвий шрот).

Митний орган дійшов до висновку, що імпортований позивачем товар є неоднорідною сумішшю на основі соєвих бобів з не видаленою з них олією та класифікував даний товар за УКТ ЗЕД 2308009000, у зв'язку з чим, Південною митницею було прийнято рішення про визначення коду товару № КТ-500-0062-2011 від 17.11.2011, № КТ-500-0063-2011 від 17.11.2011 та № КТ-500-0064-2011 від 17.11.2011.

Копії даних рішень про визначення коду товару були надані Південною митницею під розпис декларанту позивача лише 28.11.2011р.

При цьому, картки відмови в прийнятті вищевказаних митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України були оформлені митницею лише 05.12.2011р., тобто після значного спливу часу з моменту прийняття рішень про визначення коду товару.

В порушення приписів ст.78 Митного кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, митниця остаточно здійснила митне оформлення вантажу лише 19.01.2012р., що підтверджено вантажними митними деклараціями від 19.01.2012 №№500040403/2012/000230, 500040403/2012/000231, 500040403/2012/000232 та 500040403/2012/000233.

Вказані обставини встановлені Окружним адміністративним судом м.Києва під час розгляду справи №2а/17300/11/2670 за позовом ТОВ "Аскоп-Україна" до Південної митниці про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.12.2011 у справі №2а/17300/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.12.2014, було визнано протиправною бездіяльність Південної митниці з митного оформлення вантажу соєвого шроту, імпортованого ТОВ "Аскоп-Україна" на територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту № SM-2/08 від 01.11.2008, додаткової угоди № 36 від 05.10.2011 до зовнішньоекономічного контракту № SM-2/08 від 01.11.2008, інвойсу №/1-2008 від 12.10.2011, інвойсу № SM-36/2-2008 від 12.10.2011, інвойсу № SM-36/3-2008 від 12.10.2011, інвойсу № SM-36/4-2008 від 12.10.2011, коносамента № 1 від 12.10.2011, коносамента № 2 від 12.10.2011, коносамента № 3 від 12.10.2011, коносамента № 4 від 12.10.2011 в загальній кількості 1688700кг, визначеній згідно генерального акта від 20.10.2011 та акта-повідомлення № 1 від 20.10.2011.

Крім того постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 у справі №2а-19262/11/2670, залишеною без змін Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.11.2013, визнано протиправними та скасовані рішення про визначення коду товару Відділу митних платежів та тарифного регулювання Південної митниці №КТ-500-0062-2011 від 17.11.2011, №КТ-500-0063-2011 від 17.11.2011, №КТ-500-0064-2011 від 17.11.2011, якими імпортованому позивачем товару було присвоєно новий код за УКТ ЗЕД 2308 00 90 00.

Відповідно до приписів ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку, що обставини, встановлені постановами у адміністративних справах №2а/17300/11/2670 та №2а-19262/11/2670, не підлягають повторному доказуванню.

Крім того, з пояснень Одеської митниці Державної фіскальної служби України, яка є правонаступницею Південної митниці, вбачається, що після оформлення 05.12.2011р. карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №№500040403/1/00054, 500040403/1/00055, 500040403/1/00056, враховуючи зміну коду товару за УКТ ЗЕД з 2304 00 00 00 на 2308 00 90 00, 13.12.2011р. позивач звернувся до Південної митниці з листом, в якому просив виділити інспектора митниці для здійснення відбору зразків.

У відповідь листом від 10.01.2012 № 29/28-01/357 Південна митниця повідомила позивача, що не заперечує щодо виділення посадової особи ВМО № 2 митного поста Іллічівськ Південної митниці для здійснення державною інспекцією з карантину рослин відбору зразків товару.

14.01.2012р. представник ТОВ "Аскоп-Україна" звернувся до ВМО №2 митного поста Іллічівськ Південної митниці щодо безпосереднього здійснення відбору зразків вказаного товару, на що йому було повідомлено про можливість здійснення відбору зразків державною інспекцією з карантину рослин.

Після здійснення відбору зразків державною інспекцією з карантину рослин та проведення фітосанітарного контролю 18.01.2012р., представником митного брокера (ТОВ "Трейн Укрейн") 18.01.2012р. було подано вантажні митні декларації з присвоєнням реєстраційних номерів №№500040403/2012/000191, 500040403/2012/000192, 500040403/2012/000193, 500040403/2012/000194.

Згідно зі ст.90 Митного кодексу України митному брокеру (ТОВ "Трейн Укрейн") було відмовлено в митному оформленні шляхом надання карток відмови від 18.01.2014 №№500040403/2012/00005, 500040403/2012/00006, 500040403/2012/00007 500040403/2012/00008, оскільки вантажні митні декларації бути подані без повного комплекту документів, необхідних для митного контролю, відсутністю відомостей про складений протокол про порушення митних правил та невірним описом гр. 31 ВМД (в частині терміну придатності товару).

19.01.2012р. митним брокером ТОВ "Трейн Укрейн" було подано вантажні митні декларації з присвоєнням реєстраційних номерів №№500040403/2012/000230, 500040403/2012/000231, 500040403/2012/000232 та 500040403/2012/000233, за якими 19.01.2012р. митне оформлення було завершено.

Частиною 1 статті 27 Митного кодексу України встановлено, що товари, які переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю, можуть підлягати державному санітарно-епідеміологічному, ветеринарно-санітарному, фітосанітарному, екологічному, радіологічному контролю, контролю за переміщенням культурних цінностей та іншим передбаченим законодавством видам контролю.

Відповідно до переліку товарів, що підлягають державному контролю (у тому числі у формі попереднього документального контролю), у разі переміщення їх через митний кордон України, затвердженого постановою КМ України від 05.10.2011 №1031 (чинна з 14.10.2011р.), товарів рослинного походження при ввезенні у пунктах пропуску через державний кордон підлягають екологічному контролю у формі попереднього документального контролю (перевіряється наявність в програмно-інформаційному комплексі ЄАІС Держмитслужби України інформації про державну реєстрацію пестицидів та агрохімікатів, а в зонах митного контролю на митній території України - екологічному контролю посадою особою територіального органу Держекоінспекції України). Сільськогосподарська продукція, сировина рослинного походження при вивезенні з митної території України підлягає фітосанітарному контролю посадовою особою територіального органу Держветфітослужби.

Згідно зі ст.27 Митного кодексу України митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершується лише після здійснення встановлених законодавством України для кожного товару видів контролю.

Беручи до уваги вищевикладене, для митних органів підставою для завершення митного оформлення при ввезенні товарів рослинного походження є відбитки штампів на товарно-супровідних (товарно-транспортних) документах територіальних органів Держекоінспекції України "Ввіз/вивіз дозволено",

Але товар за кодом УКТ ЗЕД 2308 00 90 00, на відміну від товару за кодом УКТ ЗЕД 2304 00 00 00, не підлягав фітосанітарному контролю, тому затримка в митному оформленні вантажу позивача після 05.12.2011р. була прямим наслідком відмови у митному оформленні товару за вантажними митними деклараціями №№500040403/2011/002789, 500040403/2011/002790, 500040403/2011/002791 та невірного визначення Південною митницею коду товару за рішеннями, скасованими в подальшому в судовому порядку.

Стаття 78 Митного кодексу України, чинного на час виникнення спірних відносин, передбачала, що митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред'явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей.

Місцевим господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що за час тривалого митного оформлення товарів позивач вимушений був відшкодувати експедитору (ТОВ "Трейн Укрейн") витрати за період користування вагонами ДП "Одеська залізниця" з 23.10.2011р. по 19.01.2012р. у сумі 1510800 грн. відповідно до рахунків, платіжних доручень, накопичувальних карток ФДУ-92 та відомості плати за користування вагонами ГУ-46, актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), особових рахунків ТОВ "Трейн Укрейн" в ДП "Одеська залізниця", переліків перевізних документів тощо. Таким чином, реальні збитки позивача підтверджені належними доказами.

За встановлених обставин, апеляційна інстанція погодилася з висновком місцевого господарського суду про наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою митниці і шкодою, завданою позивачу у формі додаткових витрат, оскільки у випадку розмитнення спірного товару в строк, визначений ст.78 Митного кодексу України, або його декларування за тимчасовою декларацією, позивач не був би змушений оплачувати користування спірними вагонами протягом часу відповідної затримки.

Твердження митниці про те, що позивач мав змогу перевантажити товар на інший транспортний засіб або на склад, обґрунтовано відхилено місцевим господарським судом, оскільки відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами доводи позивача про відсутність відповідної можливості, враховуючи кількість товару (30 вагонів) та його вид (соєвий шрот).

Однак, колегія не може погодитися з передчасними висновками судів попередніх інстанцій про доведеність завдання позивачу збитків у заявленому розмірі за період з 23.10.2011р. по 19.01.2012р., з огляду на таке.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч.1 ст.226 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми ст.1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини), та на яку помилково послалися суди попередніх інстанцій, спеціальна норма ст.1173 ЦК України допускає обґрунтованість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів, тобто за умов існування трьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками), за відсутності хоча б одного з яких цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ст.25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної здійснюється державою у порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст.546 Митного кодексу України митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і підпорядковується йому. Митниця є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч.2 ст.30 Митного кодексу України шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, організацій або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Згідно з ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Дійсно, відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовано заявником, чинними судовими рішеннями у адміністративних справах №2а/17300/11/2670 та №2а-19262/11/2670 встановлено преюдиціальні факти протиправної бездіяльності Південної митниці (відповідача-3) щодо митного оформлення імпортованого позивачем вантажу (1688700кг соєвого шроту виробництва Бразилії) виключно в період з 23.10.2011р. по 04.12.2011р., яка (бездіяльність) полягала у порушенні митницею встановленого законом строку розмитнення ввезеного вантажу та подальшому неправильному визначенні коду імпортованого товару за рішеннями митниці від 17.11.2011 №КТ-500-0062-2011, №КТ-500-0063-2011 та №КТ-500-0064-2011.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п.п.7,8 ч.2 ст.105 Господарського процесуального кодексу України у постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилася з висновками суду першої інстанції.

В порушення приписів ст.ст.43,84,101,105 ГПК України суди першої та апеляційної інстанцій не спростували доводи відповідача-3 про те, що постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.12.2011 у справі №2а/17300/11/2670 та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 у справі №2а-19262/11/2670, які є носіями фактів, що мають преюдиціальне значення, не визнавалися протиправними та не були скасовані картки відмови Південної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 05.12.2011 №№500040403/1/00054, 500040403/1/00055, 500040403/1/00056 та від 18.01.2012 №№500040403/2012/00005, 500040403/2012/00006, 500040403/2012/00007, 500040403/2012/00008, внаслідок чого цими судовими рішеннями встановлювалися фактичні обставини справи до 28.11.2011р., тобто лише до моменту надання митним органом товариству рішень митниці про визначення коду товару від 17.11.2011.

Крім того, судами належним чином не перевірено обставини понесення позивачем реальних збитків у вигляді відшкодованих експедитору (третій особі) додаткових витрат за період користування вагонами, в тому числі плати за користування вагонами на користь ДП "Одеська залізниця", з огляду на те, що всупереч вимогам ухвали Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015, якою витребувано від ДП "Одеська залізниця" докази надходження від третьої особи (експедитора) коштів за користування вагонами в період з 23.10.2011р. по 19.01.2012р., станом на час апеляційного перегляду справи (02.12.2015р.) вказані докази отримано не було. Твердження скаржника з цього приводу належним чином не відхилено.

За таких обставин, з врахуванням приписів ч.1 ст.21, ст.1173 ЦК України та ч.3 ст.35 ГПК України колегія вважає передчасним висновок судів про доведеність протиправних бездіяльності та дій відповідача-3 і причинно-наслідкового зв'язку між його протиправною поведінкою та завданням позивачу шкоди у спірному розмірі за весь період митного оформлення вантажу (з 23.10.2011р. по 19.01.2012р.), в тому числі й після видачі митницею карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 05.12.2011 №№500040403/1/00054, 500040403/1/00055, 500040403/1/00056 та від 18.01.2012 №№500040403/2012/00005, 500040403/2012/00006, 500040403/2012/00007, 500040403/2012/00008.

У зв'язку з цим, касаційна інстанція визнає непослідовним та суперечливим висновок апеляційного суду про те, що затримка в митному оформленні вантажу позивача після 05.12.2011р. була прямим наслідком попередньої відмови у митному оформленні товару за вантажними митними деклараціями №№500040403/2011/002789, 500040403/2011/002790, 500040403/2011/002791 та невірного визначення Південною митницею коду товару за рішеннями, скасованими в подальшому в судовому порядку.

Таким чином, в порушення вимог ст.ст.43,84,101,105 ГПК України суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки розрахунку розміру позовних вимог, внаслідок чого дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Отже, наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо розмежування дійсного розміру шкоди, завданої в період протиправної бездіяльності митного органу (з 23.10.2011р. по 04.12.2011р.), та розміру витрат позивача після видачі карток відмови у митному оформленні від 05.12.2011 (незаконність їх видачі не встановлено в порядку адміністративного судочинства), з проведенням їх обґрунтованого перерахунку, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.111^{7 ГПК України) та є підставою для скасування оскаржуваних рішення та постанови з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.}

^{При цьому, на підставі ст.22 ГПК України позивач при новому розгляді справи не позбавлений права надати уточнений розрахунок розміру завданої шкоди.}

^{Відповідно до п.3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.}

^{Зважаючи на те, що вищезгадані порушення норм процесуального права (ст.ст.43,84,101,105 ГПК України), які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, допущені судами першої та апеляційної інстанцій, колегія вбачає правові підстави для часткового задоволення скарги шляхом скасування рішення та постанови з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва.}

^{Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,}

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Рішення господарського суду м.Києва від 08.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі №916/3866/14 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Головуючий , суддя В.Овечкін

Судді : Ж.Корнілова

Є.Чернов