ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05 лютого 2016 року 10 год. 50 хв. № 826/1516/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: комунальне підприємство "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва" та ОСОБА_1, про скасування розпоряджень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) від 25 липня 2014 року закрито провадження у справі №826/1516/14 (далі - справа) за позовом публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - позивач, ПАТ "ХК "Київміськбуд") до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач), треті особи: комунальне підприємство "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва" (далі - третя особа-1) та ОСОБА_1 (далі - третя особа-2, ОСОБА_1.), про скасування розпоряджень, визнання незаконними дій, у частині позовних вимог про скасування розпоряджень відповідача від 04 березня 2013 року №94 в частині пп. 1.1 п. 1 та від 24 квітня 2013 року №203 в частині пп. 2.1.4 п. 2.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2014 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 29 грудня 2014 року справу прийнято до провадження та її призначено до розгляду у судовому засіданні.

При цьому, ухвалою Вищого адміністративного суду України ухвали від 19 грудня 2014 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ "ХК "Київміськбуд" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року, у зв'язку з чим справу витребувано, на виконання чого 29 січня 2015 року її направлено за належністю до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2015 року касаційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року - без змін.

У зв'язку із надходженням 16 грудня 2015 року до суду справи із Вищого адміністративного суду України, її розгляд продовжено у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому, на обґрунтування якого надано письмові докази, а представники відповідача та третьої особи-1 не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Представник третьої особи-2 у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи третя особа-2 повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності її представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2013 року відповідачем прийнято розпорядження "Про розгляд житлових питань окремих громадян" №94 (далі - розпорядження №94), відповідно до пп. 1.1 п. 1 якого задоволено прохання третьої особи-1 (лист від 28 січня 2013 року №45/280) у включенні до числа службової житлової площі 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира).

При цьому, 24 квітня 2013 року відповідачем прийнято розпорядження "Про розгляд житлових питань окремих громадян" №203 (далі - розпорядження №203), відповідно до пп. 2.1.4 якого затверджено спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету підприємств, організацій та установ Дарницького району міста Києва щодо надання службової житлової площі працівникам за місцем роботи, зокрема, третьої особи-1 (протокол від 15 березня 2013 року №2) про надання квартири слюсарю-сантехніку ЖЕД №203 ОСОБА_1 на родину з 3-х осіб.

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Згідно розпорядження виконавчого органу Київської міської ради від 31 січня 2011 року №121 "Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень" (далі - розпорядження №121), районним в місті Києві державним адміністраціям доручено реалізовувати окремі повноваження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), надані виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", зокрема, в частині видачі ордерів на заселення жилої площі та приймання рішень про включення жилих приміщень до числа службових та виключення їх із числа службових, затвердження рішень про надання службових жилих приміщень (п. 13, п.29 додатку №4 до розпорядження №121).

Водночас, повноваження відповідача у спірних правовідносинах також регулюються положеннями Закону України "Про місцеві державні адміністрації", відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 1 якого місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Таким чином, приймаючи розпорядження №94 та №203 відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 118, ст. 121 Житлового кодексу Української РСР, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

Суд звертає увагу, що порядок надання службових жилих приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду і користування ними визначений Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року №37 (далі - Положення №37).

Відповідно до п. 2, абз. 1 п. 3, п.п. 4, 5, абз. 1 п. 7, абз.абз. 1, 2 п. 8, п. 16, абз. 1 п. 21 Положення №37, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).

Підприємства, установи, організації мають використовувати службові жилі приміщення за їх цільовим призначенням.

Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення.

До числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири, розташовані, переважно, на першому поверсі.

Облік службових жилих приміщень у всіх будинках, незалежно від їх належності, здійснюється у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, яка прийняла рішення про включення жилого приміщення до числа службових.

Службові жилі приміщення обліковуються в журналі обліку службових жилих приміщень (додаток N 1).

Оперативний облік належних їм службових жилих приміщень провадять також відповідні підприємства, установи, організації.

Перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Службові жилі приміщення надаються включеним до згаданого в пункті 7 цього Положення переліку працівникам, які постійно проживають, а також прописані в населеному пункті за місцем розташування відповідного підприємства, установи, організації. З дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів службове жиле приміщення може бути надано працівникові, який проживав в іншому населеному пункті.

Зазначені приміщення надаються незалежно від перебування працівників на квартирному обліку, без додержання черговості та пільг, установлених для забезпечення громадян житлом, за винятком надання службових жилих приміщень в будинках радгоспів.

Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація.

У рішенні зазначається, яку займає посаду або виконує роботу особа, якій надається службове жиле приміщення, склад її сім'ї, розмір приміщення, що надається, кількість кімнат у ньому та адреса.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер (додаток N 2), який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення.

Суд звертає увагу, що позивачем не заперечується наявність у третьої особи-2 права на службове жиле приміщення, а також не зазначається про порушення відповідачем вимог Положення №37 при прийнятті розпоряджень №94 та №203.

Також суд звертає увагу на те, що житловий будинок по АДРЕСА_1 прийнятий на баланс та експлуатаційне обслуговування третьої особи-1 з 01 лютого 2010 року.

З пояснень представника відповідача, які сприймаються судом як належний доказ повідомлених в них обставин, за інформацією житлово-експлуатаційної дільниці №207, в період з 01 лютого 2010 року по 13 лютого 2013 року, відомості щодо квартиронаймача або власників квартири були відсутні. Заборгованість по квартирній платі перевищувала 12 тис. грн.

Посилання представника позивача в обґрунтування правомірності позовних вимог на акт №398 від 26 грудня 2011 року судом сприймаються критично, оскільки даний акт необхідно було пред'явити до квартирного відділу району протягом 10 днів, чого позивачем на власний розсуд зроблено не було.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Оскільки позивачем не було вчинено дій, направлених на державну реєстрацію права власності на спірну квартиру, розпорядженням №203 квартиру надано слюсарю-сантехніку ЖЕД №203 ОСОБА_1, сім'я якого складається з 3-х осіб.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 видано ордер №010832 на право зайняття службового приміщення, разом із членами сім'ї.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, зокрема те, що позивачем не вчинено дій по державній реєстрації права власності на квартиру, а також звертаючи увагу на те, що позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування протиправності оскаржуваних розпоряджень, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийнятих відповідачем розпорядження №94, в частині пп. 1.1 п. 1, та розпорядження №203, в частині пп. 2.1.4 п. 2, та, як наслідок, відсутність підстав для їх скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: комунальне підприємство "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва" та ОСОБА_1, про скасування розпоряджень є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд".

Копії постанови направити сторонам та третім особам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин