Справа № 815/234/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Гунько О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до заступника Генерального прокурора України - прокурора Одеської області, виконуючого обов'язки прокурора Одеської області, треті особи: Генеральна прокуратура України, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування наказів № 3125к від 14.12.2015 року, № 3151к від 14.12.2015 року та № 3561к від 16.12.2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до заступника Генерального прокурора України - прокурора Одеської області, виконуючого обов'язки прокурора Одеської області, третя особа: Генеральна прокуратура України, в якому, з урахуванням поданої заяви про уточнення позову, просив суд про визнати протиправним та скасувати накази заступника Генерального прокурора України - прокурора Одеської області № 3125к від 14.12.2015 року, № 3151к від 14.12.2015 року та наказ виконуючого обов'язки прокурора Одеської області № 3561к від 16.12.2015 року.

Ухвалою суду від 08.02.2016 року, яка занесена до журналу судового засідання залучено до участі у розгляді справи у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

В обґрунтування вимог, позивач в цілому зазначив, що він прийняв участь у конкурсі на зайняття адміністративних посад в Білгород-Дністровській місцевій прокуратурі Одеської області. За результатами чотирирівневого відкритого конкурсу Одеською конкурсною комісією був затверджений рейтинговий список на зайняття адміністративних посад у Білгород-Дністровській місцевій прокуратурі, в якому він був на другому місці, що підтверджується протоколом засідання Одеської конкурсної комісії з проведення відкритого чотирівневого конкурсу на зайняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників від 04.11.2015 року, та був рекомендований на зайняття адміністративної посади. Проте, відповідачами при призначені кандидатів на адміністративні посади до Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області не були взяті до уваги результати конкурсу і позивача не було призначено на адміністративну посуду, а було призначено осіб, які були нижче за рейтингом, а саме: перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури - ОСОБА_3, заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури - ОСОБА_4, заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури - ОСОБА_2 Також, як зазначив позивач, на його думку, заступником Генерального прокурора України - прокурором Одеської області не належним чином враховані професійні, морально-ділові якості, управлінсько-організаторські здібності кандидата тощо при призначені на посади кандидатів. Не взято до уваги те, що позивач є учасником бойових дій, а відповідно до пункту 13 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що учасники бойових дій, мають переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та в заяві про уточнення позову.

Представник відповідачів та третьої особи - Генеральної прокуратури України у судовому засіданні адміністративний позов не визнав та просив суд в його задоволенні відмовити у повному обсязі, в цілому зазначивши, що відповідачі при прийнятті спірних наказів діяли в межах наданих законом повноважень, не порушуючи прав та законних інтересів позивача.

Треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Відповідно до пункту 5-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» цього Закону:

1) прокурорами місцевих прокуратур призначаються:

а) особи, які не мають досвіду роботи в органах прокуратури, - за умови успішного проходження ними тестування та подальшого стажування строком до одного року. На таких осіб поширюються вимоги частин першої та п'ятої статті 27 цього Закону, крім вимоги щодо наявності стажу роботи в галузі права;

б) особи, які мають досвід прокурорської діяльності, проте на день набрання чинності цим Законом не працюють в органах прокуратури, - за умови успішного проходження ними тестування;

в) прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування.

Проведення тестування, стажування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України;

2) призначення на адміністративні посади, передбачені пунктами 11, 12, 13 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється за результатами чотирирівневого відкритого конкурсу, порядок проведення якого затверджується Генеральним прокурором України. Проведення конкурсу забезпечують п'ять конкурсних комісій, до складу кожної з яких входять:

а ) чотири особи, визначені Генеральним прокурором України;

б) три особи, визначені Верховною Радою України.

Конкурсні комісії є повноважними за умови входження до їх складу не менше п'яти осіб. У разі не визначення Верховною Радою України в установленому порядку жодної особи комісія вважається повноважною за умови входження до її складу чотирьох осіб. Інформація про оголошення конкурсу, умови, строки, час та місце його проведення, про кандидатів, які подали заяву про участь в конкурсі, та результати конкурсу оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України.

При призначенні на адміністративні посади, передбачені пунктами 11, 12, 13 частини першої статті 39 цього Закону, обов'язкового врахування потребують професійні, морально - ділові якості, управлінсько-організаторські здібності кандидата, а також наявність у нього стажу роботи на посаді прокурора не менше трьох років або в галузі права - не менше п'яти років.

Відібрані конкурсною комісією три кандидати на кожну із зазначених адміністративних посад подаються на розгляд осіб, уповноважених цим Законом приймати рішення про їх призначення на ці посади.

Порядок проведення чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників, затверджено наказом Генерального прокурора України №98 від 20.07.2015 року (надалі по тексту - Порядок №98).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийняв участь у конкурсі на зайняття адміністративних посад у Білгород-Дністровській місцевій прокуратурі Одеської області.

За результатами чотирирівневого відкритого конкурсу Одеською конкурсною комісією був затверджений рейтинговий список на зайняття адміністративних посад у Білгород-Дністровській місцевій прокуратурі, в якому ОСОБА_1 був на другому місці, що підтверджується протоколом засідання Одеської конкурсної комісії з проведення відкритого чотирівневого конкурсу на зайняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників від 04.11.2015 року (а.с. 7-9) та був рекомендований на зайняття адміністративної посади (а.с. 45-50).

Наказом виконуючого обов'язки прокурора Одеської області № 3561к від 16.12.2015 року на посаду керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури призначено ОСОБА_2 (а.с. 42).

Наказом заступника Генерального прокурора України - прокурора Одеської області № 3125к від 14.12.2015 року на посаду першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури призначено ОСОБА_3 (а.с. 49).

Наказом заступника Генерального прокурора України - прокурора Одеської області № 3151к від 14.12.2015 року на посаду заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури призначено ОСОБА_4 (а.с. 44).

Не погодившись із вищезазначеними наказами з тих підстав, що відповідачами при призначені кандидатів на адміністративні посади до Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області не були взяті до уваги результати конкурсу та позивача не було призначено на адміністративну посаду, а було призначено осіб, які були нижче за рейтингом ніж позивач, останній оскаржив їх до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Порядок № 98 прийнято на виконання пункту 5-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» з метою кадрового наповнення місцевих прокуратур.

Його положення визначають умови і порядок організації та проведення конкурсу кандидатів на вказані посади.

Згідно з п. 9.3 Порядку № 98 за результатами проведеної конкурсною комісією співбесіди на кожну адміністративну посаду місцевої прокуратури відбирається по три кандидати. Відібрані комісією три кандидати на кожну посаду керівника місцевої прокуратури подаються на розгляд Генеральному прокурору України, а на посади їх перших заступників та заступників - керівнику відповідної регіональної прокуратури (п. 13.1 Порядку).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про прокуратуру» керівник регіональної прокуратури наділений повноваженнями щодо призначення на адміністративні посади та звільнення з адміністративних посад прокурорів у випадках та порядку, встановлених цим Законом.

Як судом встановлено, наказом заступника Генерального прокурора України - прокурора Одеської області від 14.12.2015 року № 3125к ОСОБА_3 призначено на посаду першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області, наказами від 14.12.2015 року № 3151к та від 16.12.2015 року № 3561к ОСОБА_4 та ОСОБА_2 призначено на посади заступників керівника цієї місцевої прокуратури.

Підставами вказаних призначень були рекомендації Одеської конкурсної комісії та заяви кандидатів на зайняття посад першого заступника та заступників керівника - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про згоду на призначення на вищезазначені посади (а.с. 45-50, 88, 90, 92).

З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржувані накази відповідачів видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Щодо тверджень позивача про те, що він, як учасник бойових дій, має переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації, суд зазначає наступне.

Наказом прокурора Одеської області від 19.02.2015 року № 437к у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 увільнено від виконання службових обов'язків з 19.02.2015 року (а.с. 94). Відповідно до ст. 119 КЗпП України та ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за ним зберігається під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, місце роботи та середній заробіток.

З огляду на викладене підстав для звільнення позивача з посади прокурора Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням чисельності прокурорів органу прокуратури станом на 14.12.2015 року не вбачалося.

Відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру» серед обов'язкових умов для призначення прокурорів, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, на посади прокурорів місцевих прокуратур є успішне проходження ними тестування (пункт 5-1 «Перехідних положень» Закону України «Про прокуратуру»).

Пунктом 13.3 Порядку № 98 передбачено, що особи, які не призначені на адміністративні посади у місцевій прокуратурі, мають право взяти участь у відборі кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури згідно з пунктом 1.5 Порядку проведення тестування на зайняття посади прокурора місцевої прокуратури. У цьому випадку повторне тестування для них не проводиться, а отримані за результатами тестування бали враховуються при формуванні рейтингового списку кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури.

Судом встановлено, що у сформованому та направленому робочою групою Одеського регіонального центру до прокуратури Одеської області рейтинговому списку кандидатів на посади прокурорів Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 посів 9 місце (а.с. 103-104).

На підставі вказаного списку, враховуючи підсумковий бал кандидата та відповідно до кількості штатних одиниць, керівник прокуратури області видав накази про призначення працівників прокуратури на посади прокурорів вищевказаної місцевої прокуратури.

Зокрема, наказом заступника Генерального прокурора України - прокурора Одеської області від 15.12.2015 року № 3184к ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури з 15.12.2015 року як такого, що успішно пройшов тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури та звільнено з посади прокурора Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури (а.с. 95). Зазначений наказ позивачем не оскаржувався.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За приписами ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів осіб.

При цьому, порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Такої ж позиції дотримався Вищий адміністративний суд України у своїх рішеннях від 16.10.2013 року № К/800/42957/13, від 25.09.2014 року № К/800/7626/14. Аналогічні роз'яснення надав Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 21 своєї постанови від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» а також висловив Конституційний Суд України у рішеннях від 25.11.1997 №6-рп/1997, 25.12.1997 № 9-рп/1997.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суд зазначає, що оскаржувані накази заступника Генерального прокурора України - прокурора Одеської області та виконуючого обов'язки прокурора Одеської області є правовими актами індивідуальної дії, за якими виникли правовідносини з питань проходження публічної служби в органах прокуратури України, учасниками яких є роботодавець і відповідні працівники - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Водночас ОСОБА_1 не є учасником даних правовідносин, його законних прав, свобод чи інтересів оскаржувані накази не порушують та не зачіпають. Суд вважає, що відсутність у позивача прав чи обов'язків у зв'язку із виданням оскаржуваних наказів, не породжує для нього і права на судовий захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом до суду.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України при вирішенні 15.07.2014 року подібного спору в адміністративній справі № 21-273 а 14.

При цьому, суд наголошує, що наказ заступника Генерального прокурора України - прокурора Одеської області від 15.12.2015 року № 3184к, яким ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури з 15.12.2015 року як такого, що успішно пройшов тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури та звільнено з посади прокурора Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури позивачем не оскаржується. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає тим, що передбачені законодавством, та не забезпечить спосіб захисту або відновлення порушеного, на його думку, права.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених судом фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Разом з тим суд враховує, що в рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 року у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) в п. 3 зазначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т.ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у ст. 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.

Таким чином, позивач, враховуючи свою адміністративну правосуб'єктність, керуючись ст.ст. 48,56 КАС України, скористався своїм правом на судовий захист, при цьому згідно ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року його право не може бути обмежене, однак при встановлених обставинах підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до заступника Генерального прокурора України - прокурора Одеської області, виконуючого обов'язки прокурора Одеської області, треті особи: Генеральна прокуратура України, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування наказів № 3125к від 14.12.2015 року, № 3151к від 14.12.2015 року та № 3561к від 16.12.2015 року - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 18 лютого 2016 року.

Постанова у повному обсязі виготовлена 23 лютого 2016 року.

Суддя С.О. Cтефанов

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до заступника Генерального прокурора України - прокурора Одеської області, виконуючого обов'язки прокурора Одеської області, треті особи: Генеральна прокуратура України, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування наказів № 3125к від 14.12.2015 року, № 3151к від 14.12.2015 року та № 3561к від 16.12.2015 року - відмовити.

23 лютого 2016 року.