КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2016 р. Справа№ 910/13176/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Шевченка Е.О.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

від позивача: Гаркавенко С.В.;

від відповідача: Герасименко І.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія

"Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 06.08.2015р.

у справі №910/13176/15 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія

"Київводоканал"

про стягнення 89 635 633,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - відповідач) заборгованості за договором на постачання електричної енергії №116 від 10.01.1991р. (в редакції додаткової угоди від 21.12.2009р.) у загальному розмірі 89 635 633,98 грн. (з них: 55 170 179,17 грн. - борг за спожиту активну електричну енергію, 44 168,34 грн. - борг за спожиту реактивну електричну енергію, 30 942 494,46 грн. - інфляційні втрати, 3 478 792,02 грн. - 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем.

В процесі судового розгляду позивач подав суду заяву про уточнення позовних вимог (том справи - 2, аркуш справи - 1), в якій просив припинити провадження в частині стягнення основного боргу за спожиту активну електроенергію в сумі 284 497,01 грн., припинити провадження в частині стягнення основного боргу за спожиту реактивну електроенергію в сумі 44 168,34 грн., стягнути з відповідача суму основного боргу за спожиту активну електроенергію у розмірі 54 885 682,16 грн., інфляційні втрати в сумі 30 942 494,46 грн., 3% річних в сумі 3 478 792,02 грн., посилаючись на те, що після порушення провадження у справі відповідачем було сплачено суму боргу за активну електроенергію в розмірі 284 497,01 грн. та за реактивну електроенергію в розмірі 44 168,34 грн.

Господарський суд міста Києва частково задовольнив вказану заяву, а саме: провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 284 497,01 грн. було припинено, у зв'язку з погашенням боргу після звернення позивача до суду, а в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 44 168,34 грн. суд відмовив в припиненні провадження у справі, оскільки оплата вказаного боргу відбулася до дати звернення позивача до суду. Тобто, предмет спору в цій частині не існував станом на момент порушення провадження у справі і вказані вимоги суд вирішив не розглядати по суті.

Окрім того, позивач просив вважати вірним періодом, за який підлягає стягненню борг у справі, з 01.07.2012р. по 01.05.2015р., зазначивши про те, що під час виготовлення позовної заяви було допущено описку (том справи - 2, аркуш справи - 21).

Відповідач заперечував проти позовних вимог, зазначаючи наступне:

- позивачем не було надано на підтвердження позовних вимог акти про використану електричну енергію, в яких відповідно до умов Договору мають фіксуватися обсяги поставленої електроенергії, надані позивачем акти прийняття-передавання товарної продукції складені в односторонньому порядку та взагалі не підписані з боку відповідача, у зв'язку з чим обсяги наданих в спірний період послуг не встановлено та не доведено позивачем;

- в порушення умов п.2.2. Додатку №2 до Договору позивач не направляв на адресу відповідача відповідний рахунок на оплату, у зв'язку з чим неможливо встановити початок строку застосування індексу інфляції та 3% річних;

- позивачем не доведено факту користування відповідачем його коштами, натомість наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями підтверджується те, що сплати на рахунки позивача від відповідача в рахунок погашення заборгованості надходили з державних казначейських рахунків в якості погашення заборгованості з "різниці в тарифах", тобто відповідач не користувався коштами позивача;

- між сторонами та іншими учасниками відповідних взаємовідносин (в тому числі підрозділами Київської міської державної адміністрації, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України Київської області) було укладено договори від 13.12.2013р. №167Е/204, від 13.12.2013р. №167Е/203, від 27.05.2014р. №30Е/85, від 13.06.2014р. №30Е/121, від 13.06.2014р. №30Е/122, від 21.10.2014р. №853/30, від 21.10.2014р. №854/30, від 12.12.2014р. №1312/30 про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості виробництва цих послуг тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, предметом яких була організація проведення сторонами взаєморозрахунків згідно з відповідними законами про бюджет і порядку та умов надання у відповідному році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Положеннями вказаних договорів передбачено, що відповідач перераховує на рахунок позивача кошти у відповідних розмірах для погашення заборгованості за спожиту активну та реактивну електроенергію згідно з договором №116 від 10.01.1991р. При цьому сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору і засвідчили, що після виконання договорів про організацію взаєморозрахунків вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договорів;

- в даному випадку відсутні підстави для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачені ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строки, передбачені договорами про організацію взаєморозрахунків.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/13176/15 від 06.08.2015р. позов було задоволено частково. Провадження з розгляду позовних вимог про стягнення 284 497,01 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію припинено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму основного боргу за спожиту активну електроенергію у розмірі 54 885 682,16 грн., інфляційні втрати у розмірі 30 942 494,46 грн., 3% річних у розмірі 3 478 792,02 грн. та 72 962,46 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/13176/15 від 06.08.2015р. в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості на користь позивача відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Загалом доводи апеляційної скарги відповідача ідентичні тим, що наводилися ним під час розгляду справи Господарським судом міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015р. (головуючий суддя: Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Новіков М.М.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.10.2015р.

01.10.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначав про безпідставність та непідтвердженість доводів апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення.

02.10.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

05.10.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

В судове засідання 05.10.2015р. з'явилися представники сторін та надали пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 05.10.2015р. представниками сторін було подано клопотання про продовження строку розгляду справи на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане клопотання було задоволено судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015р., на підставі ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду апеляційної скарги було продовжено на 15 днів.

В судовому засіданні 05.10.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 17.11.2015р.

12.10.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

27.10.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі та клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Клопотання відповідача про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу було задоволено судом.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Зеленіна В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Зеленіна В.О. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.11.2015р.

В судовому засіданні 17.11.2015р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з урахуванням додаткових пояснень до неї, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/13176/15 від 06.08.2015р. в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості на користь позивача відмовити.

В судовому засіданні 17.11.2015р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових письмових поясненнях, просив суд залишити скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/13176/15 від 06.08.2015р. - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 17.11.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 07.12.2015р.

07.12.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі та заява про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Новікова М.М. з посиланням на їх упередженість.

В судовому засіданні 07.12.2015р. представник відповідача підтримав заяву про відвід колегії суддів лише в частині, яка стосується суддів Зубець Л.П. та Мартюк А.І.

В судовому засіданні 07.12.2015р. представник позивача заперечував проти заяви відповідача, просив суд відмовити в її задоволенні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015р., на підставі ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, в задоволенні заяви відповідача про відвід колегії суддів було відмовлено.

В судовому засіданні 07.12.2015р. представником позивача було подано клопотання про продовження строку розгляду справи на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане клопотання було задоволено судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015р., на підставі ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду апеляційної скарги було продовжено на 15 днів.

В судовому засіданні 07.12.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 21.01.2016р.

13.01.2016р. та 20.01.2016р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 21.01.2016р. представник відповідача підтримав раніше надані пояснення, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 21.01.2016р. представник позивача також підтримав пояснення, надані у попередньому судовому засіданні, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 21.01.2016р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 01.02.2016р. для прийняття рішення у справі.

29.01.2016р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

01.02.2016р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення.

В судове засідання 01.02.2016р. з'явилися представники сторін та підтримали свої раніше надані пояснення по суті спору та апеляційної скарги, з урахуванням обставин, викладених у додаткових письмових поясненнях.

В судовому засіданні 01.02.2016р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 15.02.2016р.

15.02.2016р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 15.02.2016р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/13176/15 від 06.08.2015р. в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості на користь позивача відмовити. При цьому представник відповідача погодився з правомірністю нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму заборгованості за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року включно у розмірах, вказаних в контррозрахунку відповідача, доданому до пояснень від 20.01.2016р. №125/12 (том справи - 3, аркуші справи - 56-57, 67).

В судовому засіданні 15.02.2016р. представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, як таке, що було прийнято з повним, всебічним і об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 15.02.2016р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 16.02.2016р.

16.02.2016р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 16.02.2016р. представники сторін підтримали пояснення, які були надані ними у попередньому судовому засіданні.

В судовому засіданні 16.02.2016р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

10.01.1991р. між підприємством Київські кабельні мережі ВЕО "Київенерго" (реорганізовано у філіал АК "Київенерго"), як енергопостачальною організацією, та Дніпровською водопровідною станцією, як абонентом, було укладено договір №116 на користування електричною енергією (том справи - 1, аркуші справи - 20-22), за умовами якого (п.п.2.1, 4.1) енергопостачальна організація зобов'язується відпускати електроенергію, як промислову продукцію абоненту у межах 25900 кВа (кВт), приєднаної (або дозволеної до використання потужності) у відповідності до встановлених йому даним договором умовами та величинами постачання електричної енергії та потужності, вказаними у змінному за ініціативою сторін (Додаток №1). Абонент зобов'язується оплачувати спожиту електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період у відповідності до прейскуранту №09-01 та даного договору.

21.12.2009р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, було укладено додаткову угоду до договору від 10.01.1991р. №116 про постачання електричної енергії (том справи - 1, аркуш справи - 23), в якій сторони дійшли згоди викласти вищезгаданий договір в новій редакції.

21.12.2009р., 29.01.2010р. та 30.07.2010р. між сторонами було складено протоколи узгодження розбіжностей до додаткової угоди від 21.12.2009р. до договору від 10.01.1991р. №161 (о/р 761) про постачання електричної енергії та додатку 2 (Порядок розрахунків) до вказаної додаткової угоди (том справи -1, аркуші справи - 28-32, 35).

За умовами розділу 1 Договору №116 від 21.12.2009р. про постачання електричної енергії (в редакції додаткової угоди від 21.12.2009р. з урахуванням протоколів розбіжностей) (далі - Договір) постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю в точках продажу електричної енергії згідно з умовами цього Договору та додатків до Договору, що є невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємною частиною. Приєднана потужність у точці підключення визначена в Додатку «Перелік об'єктів споживача» (розділ 1 Договору - том справи - 1, аркуші справи - 24-27).

В п.2.2.1, 2.2.2 Договору постачальник зобов'язується: виконувати умови цього Договору; постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (Додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»); повідомляти споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію письмово або через засоби масової інформації за п'ять днів до введення їх у дію.

Відповідно до п.п.2.3.1-2.3.4 Договору споживач зобов'язується: виконувати умови цього Договору; дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору та режиму роботи електроустановок відповідно до Додатків «Перелік об'єктів споживача» та «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»); оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показань засобів обліку електричної енергії»; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з Додатками «Порядок розрахунків» та «Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії».

За внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним Додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком (п.4.2.1 Договору).

В Додатку №2 до Договору наведено порядок розрахунків, згідно з п.п.1, 2.1, 2.2, 3.1, 4.3 якого розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 30 числа попереднього місяця до того ж числа розрахункового місяця. Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. Оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

На поточний рахунок із спеціальним режимом використання перераховують: кошти за спожиту активну електричну енергію; кошти за спожиту активну електричну енергію, які будуть надходити за визнаною претензією або рішенням суду; двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною електричної енергії за розрахунковий період у разі споживання електричної енергії понад договірну величину; двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, зафіксованою протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності у разі перевищення договірної величини потужності.

За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника. Вартість фактично використаної у розрахунковому періоді електроенергії розраховується в такому порядку: період між датами зняття показань засобів обліку на початок та кінець розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу в календарному місяці і величина коштів, які споживач має сплатити, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показань засобів обліку та визначеного згідно з умовами, наведеними у п.4.3 цього Додатка, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду; для споживачів, що розраховуються за роздрібними тарифами, диференційованими за зонами діб, як сума добутків величин обсягів використаної електричної енергії, визначених за даними автоматизованої системи обліку або розрахункових приладів обліку по кожній зоні діб розрахункового періоду, на величини відповідних диференційованих тарифів на кінець розрахункового періоду.

Обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуванням вимог пунктів 4.1.1-4.1.7 цього Додатка та підтверджуються актом про використану електричну енергію за формою, що відображена у Додатку до цього Договору, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

В Додатку №5б до Договору наведено порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії (том справи - 1, аркуші справи - 66-67), який складено відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України №19 від 17.01.2002р., погодженої НКРЕ та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.2002р. за №93/6381.

Згідно з п.7.6 Договору у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому оформлюється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього Договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії. У разі порушення споживачем графіка погашення заборгованості постачальник має право в порядку, визначеному п.6.1.3 цього Договору, припинити постачання електричної енергії споживачу до повного погашення заборгованості.

В п.9.4 Договору передбачено, що останній набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення його печатками сторін і укладається на строк до 31.12.2010р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною стороною не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

На даний час Договір є чинним, що не заперечується сторонами.

Господарським судом міста Києва розглядалася справа №42/288-37/201 за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго» до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про зобов'язання укласти додаток до договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2011р. у справі №42/288-37/201 (том справи - 1, аркуші справи - 38-44) позов було задоволено частково, зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" укласти абзаци 2 та 3 пункту 2.1 додатку 2 "Порядок розрахунків" до додаткової угоди від 21.12.2009р. до договору №116 (о/р 761) від 10.01.1991р. у наступній редакції "Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу. Обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні Споживача" до цього договору". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане судове рішення було залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011р. та Вищого господарського суду України від 19.01.2012р. (том справи - 1, аркуші справи - 45-55).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору позивач поставляв відповідачу електричну енергію, тоді як відповідач лише частково оплатив її вартість, внаслідок чого за період з 01.07.2012р. по 01.05.2015р., утворилась заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 55 170 179,17 грн. та за спожиту реактивну електричну енергію у розмірі 44 168,34 грн.

В процесі судового розгляду відповідач частково сплатив борг за спожиту активну електроенергію, перерахувавши позивачу 284 497,01 грн., у зв'язку з чим заборгованість за спожиту активну електроенергію на час вирішення спору становила 54 885 682,16 грн.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку повністю сплатити заборгованість, окрім вимог про стягнення суми основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 30 942 494,46 грн. інфляційних втрат та 3 478 792,02грн. 3% річних.

Місцевий господарський суд позов задовольнив частково, визнавши обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача 54 885 682,16 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 30 942 494,46 грн. інфляційних втрат та 3 478 792,02 грн. 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В частині вимог про стягнення 284 497,01 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію провадження у справі припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору. При цьому суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив наступне:

- внаслідок несвоєчасного внесення платежів в період з 01.07.2012р. по 01.05.2015р., за відповідачем станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом, рахувався борг в сумі 55 170 179,17 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію, що підтверджується доданими до матеріалів справи звітами про використану активну електричну енергію, актами прийняття-передавання товарної продукції, виставленими рахунками та розшифровками до них;

- після порушення провадження у даній справі, відповідач 28.05.2015р. перерахував позивачу 284 497,01 грн., внаслідок чого основний борг за спожиту активну електроенергію склав 54 885 682,16 грн.;

- відповідач прийняв на себе зобов'язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю її вартість;

- вимоги про стягнення 44 168,34 грн. основного боргу за спожиту реактивну електроенергію не підлягають задоволенню, оскільки відповідач вказану заборгованість погасив до дати звернення позивача до суду;

- доводи відповідача про те, що між сторонами наявні договори про організацію взаєморозрахунків, згідно з якими фактично змінились строки виконання зобов'язань з оплати заборгованості, визнані судом необґрунтованими, оскільки зі змісту цих договорів вбачається, що вони не містять положень, які б свідчили про зміну строків розрахунків між сторонами за Договором №116 від 10.01.1991р. Вказаними договорами було передбачено лише порядок проведення взаєморозрахунків між сторонами за рахунок субвенцій. Доказів виконання вказаних договорів, а саме погашення визначених ними сум заборгованості перед позивачем за спірним Договором, суду не представлено, а тому є необґрунтованими посилання на положення договорів про організацію взаєморозрахунків про те, що сторони не матимуть одна до одної претензій стосовно предмета договору після виконання договору.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ст. ст. 275, 276 Господарського кодексу України).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ст. 714 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов Договору позивач постачав відповідачу електричну (активну та реактивну) енергію, про що свідчать наявні в матеріалах справи звіти про використану електроенергію, Акти приймання-передачі товарної продукції, рахунки на оплату вартості електроенергії та рахунки-розшифровки (том справи - 1, аркуші справи - 77-344).

Отримання від позивача послуг з постачання електричної енергії відповідачем не заперечується. Однак відповідач лише частково розрахувався з позивачем, що призвело до виникнення заборгованості, яка за розрахунком позивача на час звернення з позовом до суду становила 55 214 347,51 грн., з них: 55 170 179,17 грн. - борг за спожиту активну електричну енергію, 44 168,34 грн. - борг за спожиту реактивну електричну енергію.

Судом було з'ясовано, що відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем у сумі 284 497,01 грн. вже під час розгляду справи місцевим господарським судом і на час винесення оскаржуваного рішення у даній справі борг відповідача з оплати за спожиту активну електроенергію становив 54 885 682,16 грн.

Надходження коштів від відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача (том справи - 2, аркуші справи - 85-153).

Окрім того, вже в процесі перегляду справи судом апеляційної інстанції відповідачем було надано платіжне доручення №211 від 25.11.2015р. про перерахування позивачу в оплату заборгованості за спірним Договором у сумі 34 959 835,45 грн., а також контрозрахунок наявної заборгованості перед позивачем, згідно з яким основний борг за період з липня 2012 року по вересень 2014 року було погашено згідно з договорами про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості виробництва цих послуг тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, предметом яких була організація проведення сторонами взаєморозрахунків згідно з відповідними законами про бюджет і порядку та умов надання у відповідному році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. За вказаним контррозрахунком відповідача останнім визнається наявність заборгованості перед позивачем за спірним Договором за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року у сумі 20 210 343,72 грн.

Колегією суддів враховано надане відповідачем платіжне доручення №211 від 25.11.2015р. на суму 34 959 835,45 грн., однак відповідний платіж було здійснено відповідачем на користь позивача майже через чотири місяці після прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі.

Водночас позивач надав суду письмові пояснення від 01.02.2016р. (заперечення на пояснення від 20.01.2016р. та контррозрахунок відповідача), в яких повідомив суд про те, що 30.12.2015р. між сторонами було укладено угоду №234/12/14-У-15 про припинення зобов'язання прощенням боргу. У вказаній угоді (п.п.2-5) сторони зазначили про те, що станом на 01.12.2015р. залишок заборгованості за рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2015р. у справі №910/13176/15 становив 79 137 891,56 грн., в тому числі: 44 643 642,62 грн. основного боргу за активну електричну енергію; 3 478 792,02 грн. 3% річних; 30 942 494,46 грн. інфляційних втрат; 72 962,46 грн. судового збору. У зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості з основного боргу за рішенням суду у грудні 2015 року на суму 34 959 835,45 грн., а також зважаючи на погодження сторонами зарахування в рахунок виконання рішення суду частини платежів в розмірі 4 246 983,20 грн., зазначених у Реєстрі, який є невід'ємною частиною цієї угоди, та здійснених у 2015 році після прийняття судом рішення, на 31.12.2015р. залишок заборгованості з оплати основного боргу за вищевказаним рішенням суду становить 5 436 823,97 грн. Сторони погодили, що строк оплати заборгованості за електричну енергію по договору №116 від 10.01.1991р. в розмірі 4 246 983,20 грн., оплати по якій були здійснені в листопаді та грудні 2015 року та які, згідно даної угоди, зараховуються в погашення заборгованості за грудень 2014 року, відтерміновується до 01.04.2016р. (відстрочується). Керуючись ст. 605 Цивільного кодексу України, сторони погодились, що зобов'язання з погашення інфляційних втрат в розмірі 1 576 893,76 грн. та 3% річних в розмірі 39 095,52 грн. згідно рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2015р. у справі №910/13176/15 припиняються у зв'язку з їх прощенням позивачем відповідачу.

Тобто, уклавши угоду з позивачем, відповідач фактично визнав як наявність у нього основного боргу за Договором в сумі, яку стягнуто рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2015р. у справі №910/13176/15 на користь позивача, так і часткове погашення вказаного боргу вже на стадії апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевказаних обставин в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 54 885 682,16 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію.

Оскільки під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідачем сплачено на користь позивача 284 497,01 грн. основного боргу, то в цій частині вимог провадження у справі було правомірно припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Окрім того, з наданих суду документів вбачається, що основний борг за спожиту реактивну електроенергію у сумі 44 168,34 грн. був погашений відповідачем ще до звернення позивача з позовом до суду, а тому в цій частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Задовольняючи вказані вимоги позивача, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем порушено порядок і строки здійснення розрахунків з позивачем.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, протягом 2013-2015 років за участю позивача, відповідача, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Держаного підприємства «Енергоринок», Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго», Публічного акціонерного товариства «Центренерго», Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» було укладено низку договорів про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та пункту 8, 9 статті 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік») та про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 20.03.2013р. №167, від 29.01.2014р. №30, від 04.06.2015р. №375 (том справи - 2, аркуші справи - 32-63, том справи - 3, аркуші справи - 58-65).

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013р. №167 було затверджено Порядок та умови надання у 2013 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Згідно з п.п.1-4 названого Порядку останній визначає механізм надання у 2013 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція).

Субвенція надається із державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - заборгованість), згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінрегіон. Перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, яка утворилася на початок місяця, в якому проводяться розрахунки, і не погашена на дату складення довідки про суму заборгованості.

Підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію, згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку 2.

Кількість сторін зазначеного договору є необмеженою та визначається такою кількістю учасників розрахунків, виконання договору якими забезпечить погашення заборгованості та надходження до бюджету коштів у сумі, необхідній для її погашення.

29.01.2014р. Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №30 «Деякі питання надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування».

Вказаною постановою було затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - Порядок).

Згідно з п.1 Порядку останній визначає механізм надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція). Субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - заборгованість), у тому числі на компенсацію різниці в тарифах на виробництво теплової енергії для населення на теплогенеруючих установках (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій і атомних електростанцій) з використанням будь-яких видів палива та енергії, крім природного газу (далі - компенсація), за рахунок джерел, зазначених у п.п.14-17 і 20 ст. 11, п.5 ст. 12 і п.10 ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

04.06.2015р. Кабінетом Міністрів України було винесено постанову №375 «Питання погашення у 2015 році заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню», якою затверджено Порядок та умови надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

В п.1 названого Порядку передбачено, що субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - заборгованість), за рахунок джерел, зазначених у статті 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Наведене свідчить про те, що на державному рівні врегульовано питання про погашення заборгованості з різниці в тарифах (в даному випадку на теплову енергію) шляхом виділення з державного бюджету відповідних субвенцій.

Предметом договорів про організацію взаєморозрахунків є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», «Про Державний бюджет України на 2014 рік», Порядку та умов надання у 2013 та 2014 роках субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. За вказаними договорами передбачалося погашення відповідачем за рахунок субвенцій з державного бюджету заборгованості за договором від 10.01.1991р. №116 за період з липня 2012 року по вересень 2014 року, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду у даній справі.

При цьому, з метою виконання зобов'язань за договорами про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися, зокрема, не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договорів, а також засвідчили, що після виконання договору сторони не мають одна до одної жодної претензії щодо предмета договору (розділи «Зобов'язання сторін» та «Інші умови» в договорах про організацію взаєморозрахунків).

Договори про організацію взаєморозрахунків, про які зазначалося вище, були укладені за участю позивача і відповідача ще до звернення позивача до суду з позовом, який розглядається у даній справі.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд не прийняв до уваги укладені за участю сторін договори про організацію взаєморозрахунків, а також не зважив на те, що в даному випадку між позивачем та відповідачем було змінено строк виконання грошових зобов'язань відповідача за період з липня 2012 року по вересень 2014 року включно.

Аналогічні правові висновки викладені в низці постанов Верховного Суду України (у справі №924/406/14 від 07.10.2015р., у справі №924/1236/14 від 07.10.2015р., у справі №924/1230/14 від 01.07.2015р., у справі №924/1265/16 від 25.06.2015р., у справі №922/2339/13 від 30.09.2014р., у справі №5011-35/1271-2012 від 23.09.2014р., у справі №5011-42/1230-2012-69/542-2012 від 16.09.2014р., у справі №5011-35/1533-2012-19/522-2012 від 09.09.2014р.) та Вищого господарського суду України (у справі №913/449/15 від 30.12.2015р., у справі №5023/5356/11 від 28.12.2015р., у справі №911/5643/14 від 22.12.2015р., у справі №902/200/15 від 16.12.2015р., у справі №913/173/15 від 16.12.2015р., у справі №910/24089/14 від 20.10.2015р.), винесених у справах, де розглядалися спори з подібних правовідносин (том справи - 2, аркуші справи - 64-74, 256-258; том справи - 3, аркуші справи - 17-52).

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Натомість відповідні мотиви в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суд відсутні.

В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено, що сторонами було змінено строк виконання грошових зобов'язань відповідача за період з липня 2012 року по вересень 2014 року включно внаслідок укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, колегія суддів не вбачає підстав для нарахування і стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за вказаний вище період, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Водночас, відповідачем не надано доказів на підтвердження здійснення повного і своєчасного розрахунку з позивачем за електроенергію, спожиту у період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року включно.

В наданих суду поясненнях та в контррозрахунку заборгованості (том справи - 3, аркуш справи - 67) відповідач погодився з правомірністю нарахування інфляційних втрат та 3% річних на борг, який виник за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року.

Жодних договорів про організацію взаєморозрахунків між сторонами за рахунок субвенцій з державного бюджету щодо заборгованості відповідача за укладеним з позивачем Договором за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року не укладалося. Доказів, які б свідчили про протилежне ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

За розрахунком колегії суддів, який співпадає з контррозрахунком відповідача, наданого до матеріалів справи, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у загальній сумі 5 824 695,74 грн. та 3% річних у розмірі 176 843,97 грн., які були нараховані на суму основного боргу за жовтень 2014 року - квітень 2015 року і у вказаній частині вимог позов підлягає задоволенню. В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягають.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Доводи апеляційної скарги відповідача частково підтвердилися під час перегляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права в частині позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням вищенаведених обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва №910/13176/15 від 06.08.2015р. має бути скасовано в частині задоволення вимог про стягнення з відповідача 25 117 798,72 грн. інфляційних втрат та 3 301 948,05 грн. 3% річних, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва №910/13176/15 від 06.08.2015р. підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за звернення з позовом до суду та подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/13176/15 від 06.08.2015р. частково скасувати, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Провадження з розгляду позовних вимог про стягнення 284 497,01 грн. (двісті вісімдесят чотири тисячі чотириста дев'яносто сім гривень 01 копійку) основного боргу за спожиту активну електроенергію припинити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" суму основного боргу за спожиту активну електроенергію у розмірі 54 885 682,16 грн. (п'ятдесят чотири мільйони вісімсот вісімдесят п'ять тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 16 копійок), інфляційні втрати у сумі 5 824 695,74 грн. (п'ять мільйонів вісімсот двадцять чотири тисячі шістсот дев'яносто п'ять гривень 74 копійки), 3% річних у розмірі 176 843,97 грн. (сто сімдесят шість тисяч вісімсот сорок три гривні 97 копійок) та 49 869,79 грн. (сорок дев'ять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять гривень 79 копійок) витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити».

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 11 627,03 грн. (одинадцять тисяч шістсот двадцять сім гривень 03 копійки) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

5. Матеріали справи №910/13176/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

Е.О. Шевченко