ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 р.

Справа № 820/11132/15

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Яковенка М.М.

Суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання Резніченко Ю.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Даугул В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року по справі № 820/11132/15 за позовом ОСОБА_1 до Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач , ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області (далі-відповідач), в якому просив суд визнати протиправними дії посадових осіб відповідача щодо відмови в реєстрації земельної ділянки;

зобов'язати відповідача зареєструвати належну позивачу земельну ділянку (Державний акт на право приватної власності на землю серія XP-25-00-078440) у Державному реєстрі України з видачею відповідних документів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року задоволено позов.

Визнано протиправними дії Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в реєстрації земельної ділянки, яка розташована на території садівничого товариства "Новий сад" Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області.

Зобов'язано Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківській області зареєструвати ОСОБА_1 земельну ділянку, яка розташована на території садівничого товариства "Новий сад" Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області (Державний акт на право приватної власності на землю серія ХР-25-00-078440) у Державному реєстрі України з видачею відповідних документів (а.с.27-29).

Відповідач не погодившись із судовим рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року та прийняти нову постанову суду, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт наголошує на законності відмови позивачу у проведенні реєстрації земельної ділянки, тому як для проведення держреєстрації земельної ділянки відповідно до держакту на праві приватної власності повинно здійснюватися на підставі виготовленої позивачем технічної документації із землеустрою. Наданий позивачем для реєстрації технічний звіт про інвентаризацію земельної ділянки, не є техдокументацією із землеустрою, а тому з огляду на положення Закону України «Про Державний земельний кадастр», ЗУ «Про землеустрій», Порядок №1051 не може бути проведена на її підставі така реєстрація із внесенням до держреєстру земель по позивачу. Апелянт вказує на неналежному повідомлені про час та місце розгляду справи.

Позивач заперечував проти апеляційної скарги у повному обсязі та наполягав на залишенні її без задоволення.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої та апеляційної інстанції, що 10 вересня 2015 року позивач, на підставі змін п. 2 розд. VII "Заключних та перехідних положень" №418-УІІІ від 14.05.2015 року, звернувся до Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківській області із заявою щодо оформлення документів на земельну ділянку, яка розташована на території садівничого товариства "Новий сад" Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області та належить йому на праві власності на підставі рішення Циркунівської сільської Ради народних депутатів від 18 квітня 2000 року № 165 (Державний акт на право приватної власності на землю серія ХР-25-00-078440 ) (а.с.7).

До заяви, надав копії паспорту, ідентифікованого коду, нотаріально завірену копію держакту, оригінал технічного звіту про інвентаризацію земельної ділянки, заяву на ім'я держкадастрового реєстратора Степанова С.М..

В заяві позивач просив прийняти у нього документи для реєстрації земділянки, надати у встановлений законом строк відповідь або надати документи про таку реєстрацію.

На зазначену письмову заяву, Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківській області (Управління, відповідач) своїм листом від 27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 повідомило про те, що технічний звіт про інвентаризацію земельної ділянки, який було надано ним не відповідає вимогам статей Закону України "Про землеустрій" та Земельного Кодексу України, а в Законі України від 14.05.2015 року № 418-VIII мова йде про зовсім інший вид документації, а саме - про технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Окрім того, відповідач зазначив, що позивачу необхідно звернутись до розробника документації із землеустрою, якими є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням: та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою, з метою виготовлення документації із землеустрою на земельну ділянку згідно та на підставі вимог діючого законодавства.

Зазначені обставини не є спірними між сторонами, як не має спору щодо приналежності ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, земельної ділянки переданої йому на підставі рішення Циркунівської сільської ради від 18.04.2000 р. №165.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням того, що технічна документація із землеустрою про передачу позивачеві в приватну власність земельної ділянки (технічний звіт) була розроблена на підставі рішення виконавчого комітету Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 18 квітня 2000 року № 165 та стала підставою для видачі 15 травня 2000 р. Державного акту на право приватної власності на землю серія ХР-25-00-078440, враховуючи положення п.2 розд. VII "Заключних та перехідних положень" Закону України "Про державний земельний кадастр" відповідно Закону України №418-УІІІ від 14.05.2015 року, а тому відповідач діяв не у відповідності до вимог законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Регулювання відносин та основні питання, що виникають із державною реєстрацією земельної ділянки, з послідуючим внесенням до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера, в тому числі особи, які здійснюють таку реєстрацію, їх повноваження врегульовано положеннями Закону України «Про Державний земельний кадастр», Порядком «Про ведення Державного земельного кадастру» затвердженого КМ України від 17.10.2012 року №1051

Так, статтею 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» №3613-УІ від 07.07.2011 року (Закон №3613) визначено осіб, які уповноваженні на здійснення державної реєстрації земельної ділянки.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 1).

2. Державний кадастровий реєстратор є державним службовцем.

4. Державний кадастровий реєстратор:

здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

5. Державний кадастровий реєстратор має посвідчення Державного кадастрового реєстратора та власну печатку.

6. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

7. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

8. Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Відповідно до ч.3 ст.5 Закону №3613, порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

Таким порядком, на виконання ст.5 цього Закону, є Порядок ведення Державного земельного кадастру №1051

Так, пунктом 4 Порядку №1051 встановлено, що ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.

Пунктом 5 Порядку №1051 передбачено, що до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Державний кадастровий реєстратор має посвідчення Державного кадастрового реєстратора і власну печатку, форми та опис яких визначаються Мінрегіоном.

Пунктами 6-10 Порядку №1051 визначені повноваження держкадастрового реєстратора, серед яких, окрім інших також є внесення або надання відмови у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про землі та земельні ділянки (їх частини), розташовані в межах району, міста республіканського (Автономної Республіки Крим) чи обласного значення; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації.

Окрім законодавчо визначеного суб'єкта, в особі державного кадастрового реєстратора, який здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надає відомості з нього, зазначеними положеннями нормативних актів, визначається сам порядок проведення такої державної реєстрації земельної ділянки.

Так, статтею 24 Закону №3613 встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Крім того (ч.3) державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;

документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа (ч.4 ст.24).

Зазначені положення узгоджуються з приписами п.109 Порядку №1051, якою також детально врегульовано питання щодо підстав для проведення реєстрації, відмові у її проведення та інші пов'язання з цим питання.

Так, п.109 Порядку №1051 встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою:

власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.

П.110 Порядку №1051, для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22;

2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації);

3) електронний документ.

111. Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє:

1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку;

2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій:

здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:

- за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці; - відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки); - робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2 пункту 75 цього Порядку; - надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування;

приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно допунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі:

- невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам законодавства;

- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Положеннями статті 39 Закону №3613 передбачена можливість оскарження дій або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора до суду в порядку, встановленому законом.

З аналізу наведеного законодавства, вбачається встановлення особливого врегульованого порядку звернення власника земельної ділянки, розгляду та прийняття рішення з реалізації повноважень державним кадастровим реєстратором із внесення або надання відмови у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про землі та земельні ділянки, та можливості оскарження дій, бездіяльності та прийнятих держреєстратом рішень.

Здійснюючи апеляційний розгляд постанови, колегія суддів, з огляду на наявну в матеріалах справи заяву позивача від 09.10.2015 року спрямовану на адресу керівника управління Госгеокадастра в Харківському районі Харківській області вважає, що суд першої інстанції, безпідставно не вирішив питання в порядку ст.ст.52, 53 КАС України щодо залучення до участі у розгляді справи або в якості відповідача зазначеного у заяві кадастрового реєстратора Степанова С.М., або в якості третьої особи на стороні відповідача.

В той же час, доводи позивача в судовому засіданні про те, що він у належний спосіб звертався до державного кадастрового реєстратора центра адміністративних послуг Харківського району Степанова С.М., який у прийнятті у нього документів для внесення відповідних записів про право власності відмовив, жодними належними та допустимими доказами не підтверджуються.

Колегія суддів вважає безпідставними заперечення позивача, що він не погоджуючись з безпідставною відмовою державного реєстратора центра адміністративних послуг Харківського району Степанова С.М. у прийнятті у нього документів для внесення відповідних записів про право власності до держземкадастру, обґрунтовано звернувся з належними вимогами проти визначеного відповідача у визначений ним спосіб судового захисту.

Як вбачається із змісту позовної заяви, визначеного позивачем характеру спірних правовідносин, правових підстав звернення до суду та предмету судового оскарження, ОСОБА_5 визначив для себе належним відповідачем в межах спірних правовідносин саме управління Госгеокадастра в Харківському районі Харківській області.

При чому правовою підставою звернення до суду, позивач визначив допущення з боку відповідача порушення вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо формування земельних ділянок та їх державної реєстрації на підставі документації із землеустрою, розробленої до 2013 року» від 14.05.2015 року №418-УІІІ, безпосередньо п.2 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», що стало наслідком протиправної, на його думку, з боку відповідача відмови у здійсненні держреєстрації із внесенням до держреєстру земель відповідних записів по його зверненні з письмовою заявою.

При чому, звертаючись з позовом, позивач не оскаржує протиправність рішень, дій або бездіяльність державного кадастрового реєстратора, який здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр».

Визначаючи предмет позову, позивач просить визнати протиправними дії посадових осіб саме управління Госгеокадастра в Харківському районі Харківській області, тобто невизначеного кола осіб цього відповідача.

В той же час, колегія суддів зазначає, що позивачем обраний невірний спосіб судового захисту, що є підставою для відмови у задоволенні його позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з доводами представника відповідача, що ані положеннями Закону України "Про Державний земельний кадастр", ані Порядком №1051 не встановлено право начальника Управління (який даному випадку не є державним кадастровим реєстратором) і до якого власне звертався Позивач 10.09.2015, втручатися у діяльність державного кадастрового реєстратора (реєстраторів), давати їм вказівки та доручати здійснити державну реєстрацію конкретної земельної ділянки поза межами та всупереч наведеного законодавства.

В даному випадку, саме конкретним Державним кадастровим реєстратором, який має особливий статус та є посадовою особою Управління Держгеокадастру, здійснюються усі дії з державної реєстрації земельної ділянки (присвоєння кадастрового номеру, відкриття Поземельних книг на земельну ділянку та надання витягу з ДЗК), який в тому числі несе самостійну персональну відповідальність, до якого і повинен був звернутися Позивач у порядку, встановленому наведеними вище нормами Закону та постановою КМУ № 1051. Та у випадку протиправної відмови у реєстрації, є встановлена законом правова можливість оскаржити до суду такі дії або бездіяльність, або прийняте певне рішення з подальшим забезпечення захистом права позивача у відповідний спосіб судового захисту.

Подання на ім'я начальника Управління заяви, із сформованими та поставленими альтернативними питаннями у ній, не є належним зверненням для проведення державної реєстрації земельної ділянки. Тобто, в ній сформовані вимоги, як пропозиція прийняття у позивача документів для реєстрації земельної ділянки та у встановлений законом строк надати відповідь на заяву або представити документи про реєстрацію. При чому, колегія суддів звертає увагу, що подана від позивача заява від 09.10.2015 року за своєю формою не відповідає вимогам щодо встановленої форми заяви визначеної Порядком №1051.

А тому таку заяву не можна вважати належною заявою, за якою належна особа в особі державного кадастрового реєстратора, який здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру, повинна була б прийняти те чи інше рішення щодо прийняття такої заяви з документами або у відмові у цьому, або у її задоволенні щодо держреєстрації земельної ділянки. Та відповідно, надає правову можливість для особи у визначений спосіб оскаржити дії, бездіяльність або рішення такого держреєстратора.

З огляду на звернення позивача за невстановленим зразком форми заяви, надана відповідачем відповідь, як на просту заяву, по суті не створює та не породжує фактично юридичних наслідків. За наслідками розгляду в судовому порядку незгоди позивача з наданою відповіддю, не можна зобов'язувати Управління - відповідача зареєструвати належну позивачу земельну ділянку. Тобто, надана Управлінням на таку заяву відповідь, не дає підстави для задоволення вимог про зобов'язання відповідача здійснити відповідну реєстрацію. В даному випадку позивач звертаючись до суду з позовом, передчасно сформував свої позивні вимоги шляхом зобов'язання вчинити певні дії.

В даному випадку, суд першої інстанції вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, що складають його предмет, фактично перебрав на себе функції суб'єкта владних повноважень - посадової особи, Державного кадастрового реєстратора, та поклав такі не притаманні йому функції на інший суб'єкт, який згідно закону не здійснює безпосередньо дії, зазначені в оскаржуваній постанові. Забезпечений у такий непритаманний спосіб судового захисту, фактично суперечить положенням частини 2 статті 19 Конституції України щодо можливості державного органу, їх посадовим особам діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Сформовані позивачем вимоги до Управління є безпідставними та необґрунтованими

В зв'язку з наявною можливістю повторного звернення позивачем до суду із належно обраним способом судового захисту до належного відповідача в особі, державного кадастрового реєстратора, який здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру, колегія суддів вважає за необхідне не надавати правову оцінку щодо застосування положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо формування земельних ділянок та їх державної реєстрації на підставі документації із землеустрою, розробленої до 2013 року» від 14.05.2015 року №418-УІІІ, безпосередньо п.2 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», відповідно до якого виникли спірні питання щодо наявності або відсутності права позивача на реєстрацію належної йому земельної ділянки на підставі техзвіту, а тому доводи позивача та відповідача з цього приводу, до уваги не приймаються.

При вирішенні позовних вимог по суті, суд першої інстанції безпідставно не врахував вищенаведені положення норм як матеріального так і процесуального права, та надав передчасні правові висновки спірним правовідносинам.

Крім того, при прийнятті рішення суд апеляційної інстанції, також враховує факт неналежного повідомлення відповідача щодо розгляду справи, та не врахування при цьому помилковість отримання поштових відправлень іншим суб'єктом владних повноважень, який звертав увагу на помилку в ухвалі про відкриття провадження у справі. На зазначене суд першої інстанції особливої уваги не звернув, що призвело до неможливості належним чином скористатися своїми процесуальними правами, в тому числі щодо приймання участі у розгляді справи та надання з приводу позову заперечень.

Зазначена помилка щодо отримання судового рішення також мала місце при спрямуванні постанови суду першої інстанції до відповідача. Як вбачається з матеріалів справи, постанова суду помилково була отримана 11.12.2015р. відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення та реєстрацією Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, яка не є стороною - відповідачем по справі, яка була спрямована 15.12.2015р. за належністю до належного відповідача Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області та отримана останнім відповідно до реєстрації 18.12.2015 р. за вх.№ 22-2268/0/1-15. Апеляційна скарга була подана до суду 28.12.2015 року, тобто фактично без пропуску строку на подання апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача щодо пропуску строку на апеляційне оскарження та відсутності підстав для відкриття апеляційного провадження без вирішення питання щодо поновлення такого строку.

На підставі викладеного, з огляду надання неналежної правової оцінки та її невідповідність встановленим фактичним обставинам справи, призвело суд першої інстанції до помилкового висновку про правомірність заявлених вимог до відповідача, та як наслідок про їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги в цілому спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, при чому здійснюючи апеляційний перегляд постанови, колегія суддів, з урахуванням приписів ст.195 КАС України, враховує можливість виходу за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції, з урахуванням приписів ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року по справі № 820/11132/15 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі, яка буде складена 22 лютого 2016 року.

Головуючий суддя

(підпис)

Яковенко М.М.

Судді

(підпис) (підпис)

Лях О.П. Старосуд М.І.