ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2016 р. Справа № 922/5549/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

прокурор : Зливці К.О. посвідчення № 013773 від 06.12.2012 р.

позивача: ОСОБА_1 №5196/01-25/0914 від 01.10.2014р

відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 29.10.2015 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (вх. №18 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 08.12.15 р. у справі № 922/5549/15

за позовом заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків

до колективного підприємства "Монтажник", м. Харків

про стягнення 2 176 214,53 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора м. Харкова звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (позивача) до Колективного підприємства "Монтажник" (відповідача) про стягнення з відповідача на користь державного бюджету України шкоди в розмірі 2 176 214,53 грн., заподіяну державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. Прокурор також просив суд покласти на відповідача судові витрати.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що Державною екологічною інспекцією у Харківській області було проведено перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі поводження з відходами, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Механізаторів, 2, за результатами якої було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 02-03.04.2013 р. №458/01-03/07-11 та акт обстеження засміченої земельної ділянки (до акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства) від 02.04.2013 р. №458/01-03/07-11 засм. Даними актами встановлено, що під час натурного обстеження земельної ділянки КП "Монтажник" за адресою: м. Харків, вул. Механізаторів, 2, на відкритому ґрунті зафіксовано відходи, що спричинили засмічення земельних ділянок.

За результатами перевірки державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення від 02.04.2015 р. №000617 про притягнення директора КП "Монтажник" ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 52 КУпАП.

З метою усунення виявлених порушень державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області ОСОБА_5 винесено припис №07-25/121 від 03.04.2013 р., яким було зобов’язано директора КП "Монтажник" ОСОБА_4 усунути порушення природоохоронного законодавства, виявлені під час планової перевірки у строки, визначені в приписі.

Позивачем було складено розрахунки розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, загальний розмір якої становить 2 176 214,53 грн., які разом з претензіями №№86, 87, 88, 89 та 90 від 18.04.2015 р. про сплату шкоди позивач надіслав на адресу відповідача. Однак відповідач в добровільному порядку шкоду в розмірі 2 176 214,53 грн. не сплатив, що і стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на положення ст. ст. ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України, ст. 211 Земельного кодексу України, ст. ст. 47, 55, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 17, 32, 33, 42 Закону України "Про відходи" та ст. ст. 35, 46 Закону України "Про охорону земель".

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.12.2015 р. (суддя Макаренко О.В.) у позові відмовлено повністю. Стягнуто з Державної екологічної інспекції у Харківській області на користь державного бюджету України судовий збір в розмірі 32 643,22 грн.

Заступник прокурора Харківської області з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2015р. у справі № 922/5549/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги заступника прокурора м. Харкова задовольнити, посилаючись на порушення норм чинного законодавства. Крім того, заявник апеляційної скарги звернувся до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору на строк до ухвалення судового рішення у справі в порядку ст. 8 Закону України "Про судовий збір", посилаючись на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" видатки на сплату судового збору не передбачені.

Так, в обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на неправильне застосуванням судом першої інстанції норм матеріального (Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», ст.ст. 17, 32, 33 Закону України "Про відходи", ст.ст. 55, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 22, 1166; ЦЬС України), та процесуального (ст. ст. 4-7, 34, 43 ГПК України) права, а також неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 25.01.2016 р.

19.01.2016 р. Державною екологічною інспекцію у Харківській області надано пояснення в обгрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі.

Прокурором Харківської області 25.01.2016 р. надано письмові пояснення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 р. розгляд справи відкладено на 03.02.2016 р.

01.02.2016 р. Державною екологічною інспекцію у Харківській області надано додаткові письмові пояснення.

В судовому засіданні 03.02.2016 р. колегією суддів оголошено про перерву у розгляді справи до 15.02.2016 р.

15.02.2016 р. за вх. № 1738 Державною екологічною інспекцію у Харківській області надано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з тим, що Держекоінспекцію на виконання вимоги суду направлено запити до відповідних органів щодо надання інформації стосовно фактичної адреси земельної ділянки, яку використовує відповідач на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ХР-38-01-001598. Однак, станом на 15.02.2016 р. відповідь надійшла лише від Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області (копія додається). Інші відповіді до юридичного сектору Держекоінспекції не надходили, що унеможливлює виконати вимоги суду у повному обсягу.

Розглянувши заявлене Державною екологічною інспекцію у Харківській області клопотання, колегія суддів вирішила у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити, оскільки воно є необґрунтованим. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачу та прокурору ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 р. (а.с. 228) р. було запропоновано надати додаткові письмові пояснення щодо розбіжностей між адресою підприємства відповідача, адресою проведення перевірки та місцезнаходженням земельної ділянки відповідача, пояснення щодо наявності засобів обмеження доступу на ділянку відповідача (парканів, огорож, тощо), а не відповіді на запити від відповідних органів.

Жодних перешкод у наданні цих пояснень, складенні фототаблиці до них, колегія суддів не вбачає, що приводить її до висновку, що позивач та прокурор просто не скористалися своїм правом на надання пояснень.

Що стосується мотивації клопотання посиланням на необхідність отримання нових доказів, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Обґрунтувань щодо неможливості надання даних доказів до суду першої інстанції ані прокурором, ані позивачем не надано.

За таких умов задоволення клопотання позивача означало б, що колегія суддів діє упереджено на користь однієї із сторін спору - безпідставно сприяє при шуканню та наданню нових доказів на стадії апеляційного перегляду, що є неприпустимим.

Опираючись на викладене, колегія суддів відхилила заявлене клопотання.

Відповідач 15.02.2016 р. надав за вх. № 1739 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги прокурора заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та пояснення до неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, що з метою розгляду листа прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова від 21.03.2013 р. №04-26-676вих13 стосовно засмічення КП "Монтажник" земельної ділянки по вул. Механізаторів, 2 в м. Харкові, на підставі наказу Державної екологічної інспекції у Харківській області №458/01-03 від 02.04.2013 р. та направлення на проведення позапланового заходу Державною екологічною інспекцією у Харківській області (надалі - позивачем) було проведено позапланову перевірку дотримання КП "Монтажник" вимог природоохоронного законодавства в галузі поводження з відходами, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Механізаторів, 2 (а.с. 19-20).

За результатами перевірки державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області ОСОБА_5, у присутності директора КП "Монтажник" ОСОБА_4 було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 02-03.04.2013 р. №458/01-03/07-11 та акт обстеження засміченої земельної ділянки (до акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства) від 02.04.2013 р. №458/01-03/07-11 засм. (а.с. 21-35), якими встановлено, що під час натурного обстеження земельної ділянки КП "Монтажник" за адресою: м. Харків, вул. Механізаторів, 2 на відкритому грунті зафіксовано відходи, що спричинили засмічення 5 (п'яти) земельних ділянок, а саме:

- на земельній ділянці №1 - площею - 8,81м2, об'ємом - 9,69м3 (довжина - 4,1м, ширина - 2,15м, висота - 1,1м) виявлено розміщення відходів - золи;

- на земельній ділянці №2 - площею - 9,66м2, об'ємом - 4,83м3 (довжина 4,6м, ширина - 2,1м, висота - 0,5м) виявлено розміщення відходів деревини з відходами руберойду;

- на земельній ділянці №3 - площею - 129,68м2, об'ємом - 64,84м3 (довжина - 20,52м, ширина - 6,32м, висота - 0,5м) виявлено розміщення відходів деревини, поліетилену, картону, скла, пластмаси та побутових відходів;

- на земельній ділянці №4 - площею - 62,42м2, об'ємом - 68,66м3 (довжина - 6,55м, ширина - 9,53м, висота - 1,1м) виявлено розміщення відходів деревини, відпрацьованих покришок, скла, поліетилен, пластмасу та побутових відходів;

- на земельній ділянці №5 - площею - 13,18м2, об'ємом - 4,88м3 (довжина 4,12м, ширина - 3,2м, висота - 0,75м) виявлено розміщення відходів - зол.

За результатами перевірки державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення від 02.04.2015 р. №000617 про притягнення директора КП "Монтажник" ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 52 КУпАП.

З метою усунення виявлених порушень державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області ОСОБА_5 винесено припис №07-25/121 від 03.04.2013 р., яким було зобов’язано директора КП "Монтажник" ОСОБА_4 усунути порушення природоохоронного законодавства, виявлені під час позапланової перевірки у строки, визначені в приписі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду міста Харкова від 20.06.2013 р. по справі №820/3054/13-а, яка набрала законної сили, відмовлено в позові КП "Монтажник" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання неправомірними дій державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області ОСОБА_5, що були вчинені нею в ході проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і природних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами КП "Монтажник" від 02.04.2013 р. та про скасування припису №07-25/121 від 03.04.2013 р. (а.с. 78-88).

Позивачем на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 р. №171, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №285/2725 від 05.05.1998 р. (надалі - Методика) було обраховано розмір шкоди, зумовленої засміченням земельних ділянок через порушення природоохоронного законодавства в сумі 2176214,53 грн.

Розрахунки шкоди разом з претензіями №№86, 87, 88, 89 та 90 від 18.04.2015 р. про сплату шкоди у добровільному порядку позивач надіслав на адресу відповідача (а.с. 41-60). Однак відповідач в добровільному порядку шкоду в розмірі 2176214,53 грн. не сплатив, що і стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що ні прокурором, ні позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зафіксовані в актах дії відповідача (засмічення земельних ділянок) призвели або могли призвести до забруднення навколишнього природного середовища, а отже, прокурором та позивачем не доведено факту заподіяння відповідачем шкоди внаслідок засмічення земельних ділянок, що, в свою чергу, означає, що в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, що призводить неможливості притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності.

Проте, з такими висновками суду колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Правовідносини, що склалися внаслідок засмічення земельної ділянки, носять деліктний характер (зобов’язання із спричинення шкоди навколишньому середовищу), тому в силу презумпції вини у цих відносинах (ч. 2 статті 1166 ЦК України), особа, що заподіяла шкоду, звільняється від її відшкодування, лише якщо доведе, що шкода нанесена не з її вини.

Така презумпція відображена і в інших правових нормах, які системно регулюють спірні правовідносини - відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до п. 1.6 Роз'яснень Вищого господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 (із змінами та доповненнями) «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Розмір шкоди визначений належним чином – відповідно до Методики визначення розмірів шкоди зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавств, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 №171, у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 №149 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 за №285/2725) ця методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності. Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Згідно з п. 3.2. Методики №149 землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

В силу викладеного колегія суддів не може погодитися із висновками місцевого господарського суду щодо недоведеності наявності і розміру спричиненої шкоди.

Таким чином, колегія суддів вважає законним і обґрунтованим пред’явлення позивачем вимоги про стягнення шкоди в розмірі 2 176 214,53 грн., заподіяної державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Однак, колегія суддів не вбачає достатніх правових підстав звернення такої вимоги саме до відповідача у справі – КП «Монтажник», що знаходиться на земельній ділянці за адресою м. Харків, вул. Механізаторів, 4.

Так, дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що у постійному користуванні відповідача відповідно до державного акту на право постійного користування земельною землею №214 від 19.09.1997 р. та рішення виконкому Харківської міської ради народних депутатів від 13.08.1997 р. № 633 перебуває земельна ділянка, загальною площею 0,9325 га, розташована за адресою: м. Харків, вул. Механізаторів, 4. Вказана земельна ділянка була надана відповідачу для експлуатації і обслуговування виробничих, складських та допоміжних будівель і споруд цілісного майнового комплексу, які розташовані на вказаній земельній ділянці та належать відповідачу на праві власності.

У вказаному державному акті на право постійного користування земельною ділянкою № 214 від 19.09.1997 р. зазначена наступна адреса земельної ділянки: м. Харків, вул. Механізаторів (с. Фрунзе, ГСП-2).

Рішенням Виконавчого комітету Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради від 12.01.2009 р. №12 було вирішено присвоїти поштову адресу нежитловим будівлям КП «Монтажник», розташованим в с. Фрунзе - вул. Механізаторів, 4.

З урахуванням викладеного, ще з 2009 року поштовою адресою земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача, та нежитлових будівель, які на ній розташовані, є адреса: м. Харків, вул. Механізаторів, 4.

В той же час, у всіх наданих позивачем документах, якими обґрунтовується вимога, в тому числі акті перевірки №458/01-03/07-11 від 03.04.2013 р. та акті обстеження земельної ділянки №458/01-03/07-11 від 02.04.2013 р., зазначено, що було проведено обстеження земельної ділянки зовсім за іншою за адресою, а саме за адресою: м. Харків, вул. Механізаторів, 2.

Кому належить земельна ділянка за адресою: м. Харків, вул. Механізаторів, 2, ані суду, ані позивачу, ані прокурору невідомо.

Колегією суддів неодноразово в ході вирішення спору ставилися питання щодо очевидної суперечності доказових матеріалів, які стосуються засмічення ділянки по вул. Механізаторській,2 в м. Харкові та адреси земельної ділянки відповідача, однак жодних пояснень з цього приводу позивач та прокурор не надали, вимоги ухвали колегії суду від 25.01.2016 р. не виконали.

В цьому аспекті колегія суддів зазначає, що суд намагався самостійно встановити належність земельної ділянки по вул. Механізаторів, 2 в м. Харкові за допомогою публічного державного сервісу http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta, однак це виявилося неможливим з огляду на відсутність даних про кадастровий номер цієї ділянки.

Однак, відповідно до закону, обов’язок доказування належності засміченої ділянки відповідачу покладений на позивача.

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

При цьому згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В пункті 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформаційної мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.

Належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у даній справі, який в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмету доказування, слугувати аргументом (посилками) у процесу встановлення об'єктивної істини. Водночас належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміють наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Отже, виходячи зі змісту ст. 32 ГПК України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивачем жодним чином не усунені суперечності між місцезнаходженням засміченої ділянки та місцезнаходженням ділянки відповідача; не надано пояснень, чия саме ділянка досліджувалася; хто є власником ділянки по вул.. Механізаторів, 2 в м. Харкові.

Більше того, колегія суддів зазначає, що з плану-схеми земельної ділянки, яка додана до акту обстеження б/н від 02.04.2013 р., взагалі неможливо встановити дійсне місцезнаходження виявлених сміттєзвалищ. Вказаний план-схема не містить жодних розмірів як самої земельної ділянки, обстеження якої проводилося, так і виявлених на ній сміттєзвалищ, відсутня жодна прив'язка до місцевості, яка б дала можливість з'ясувати дійсне місцезнаходження таких сміттєзвалищ.

В той же час, факт того, що основні масиви засмічення за №3 та №4 не знаходились на території КП «Монтажник» було встановлено постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.06.2013 р. у справі №638/5213/13-ц, якою скасовано постанову державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області ОСОБА_5 від 02.042013 року №07-26-245 про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 52 КУпАП, а провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно нього закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

З огляду на вищезазначене, твердження позивача про те, що виявлені сміттєзвалища виникли саме на ділянці відповідача, не доведені і не відповідають дійсності, оскільки акт перевірки №458/01-03/07-11 від 03.04.2013 р. та акт обстеження земельної ділянки №458/01-03/07-11 від 02.04.2013 р., було складено за результатами обстеження земельної ділянки, яка не має відношення до земельної ділянки відповідача, а саме за адресою: м. Харків, вул. Механізаторів, 2.

Жодних доказів того, що відповідач здійснював засмічення чужої земельної ділянки, розташованої за адресою м. Харків, вул. Механізаторів,2, матеріали справи також не містять.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь державного бюджету України шкоди в розмірі 2 176 214,53 грн., заподіяної державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, є безпідставними як такі, що не доведені належними доказами.

Оцінюючи необхідність скасування рішення місцевого господарського суду, винесеного з підстав, які колегія суддів вважає хибними, колегія суддів зазначає, що у абзаці 6 пункту 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 07.05.2011 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зазначено про те, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, але з інших підстав, то колегія суддів, опираючись на цитоване вище роз’яснення ВГСУ, залишає оскаржуване рішення без змін.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 року було відстрочено заявнику апеляційної скарги сплату судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі до винесення постанови у справі.

Станом на день прийняття постанови апелянтом не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що за подання апеляційної скарги слід стягнути з Державної екологічної інспекції у Харківській області в доход Державного бюджету 35907,54 грн. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 ГПК України судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 08.12.15 р. у справі № 922/5549/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.12.15 р. у справі № 922/5549/15 залишити без змін.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 1-й під'їзд, 2-й поверх, код ЄДРПОУ 37999518) на користь державного бюджету України державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова, рахунок отримувача - 31216206782003, код отримувача - 37999654, банк отримувача - ГУДКСУ у Харківській області, код банку отримувача - 851011) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 35907,54 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.