Єдиний унікальний номер 236/3152/15-ц

Справа 22ц-775-322-2016 Суддя 1 інстанції Ткачов О.М.

Категорія 47 Доповідач Новосядла В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: судді Новосядлої В.М.,

суддів: Мальованого Ю.М., Новосьолової Г.Г.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 18 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Рідкодубівської сільської ради Краснолиманського району Донецької області, треті особи: міськрайонне управління Держгеокадастру у м. Красному Лимані та Краснолиманському районі Донецької області, фермерське господарство «Нове», про визнання права постійного користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рідкодубівської сільської ради Краснолиманського району Донецької області, треті особи: міськрайонне управління Держгеокадастру у м. Красному лимані та Краснолиманському районі Донецької області, фермерське господарство «Нове», про визнання права постійного користування земельною ділянкою.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 23 квітня 1998 року він отримав Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 у розмірі 100 гектарів. Вказаний акт був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №28.

Позивач зазначає, що в вересні 2015 року він звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю «Земельні ресурси Краснолиманщини» для виготовлення технічної документації по встановленню меж земельних ділянок державної власності, які знаходяться у нього в постійному користуванні за межами населених пунктів. Однак в проведенні вказаних дій позивачу було відмовлено через технічні помилки, які були виявлені у Державному акті, а саме: ім*я позивача вказано як «ОСОБА_1» з однією буквою «н» і в графі «мета призначення» пропущено слово «фермерське».

28 вересня 2015 року на його звернення про виправлення вказаних помилок Міськрайонне управління держгеокадастра у м. Красний Лиман і Краснолиманському районі Донецької області листом від 30 вересня 2015 року за №115 йому була надана відповідь про неможливість виправити вказані помилки.

На думку позивача, технічні помилки в Державному акті на право постійного користування землею позбавляють його можливості отримати кадастровий номер земельної ділянки та виготовити технічну документацію на земельну ділянку, які необхідні йому для внесення в Державний земельний кадастр.

ОСОБА_1 просив визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства.

Представник відповідача Рідкодубівської сільської ради Краснолиманського району Донецької області під час розгляду справи у суді першої інстанції у судове засідання не з*явився, просив розглянути справу у відсутність представника.

Третя особа міськрайонне управління Держгеокадастру у м. Красному Лимані та Краснолиманському районі Донецької області у письмових запереченнях на позов просило у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що на момент отримання Державного Акту на право постійного користування земельною ділянкою діяв Закон України «Про селянське (фермерське) господарство від 1992 року, який на теперішній час втратив чинність. Відповідно до вимог частини 1 статті 9 цього Закону позивач після отримання Державного Акту на право постійного користування землею селянське (фермерське) господарство протягом 30-денного терміну підлягало державній реєстрації в Раді народних депутатів, що передала у користування земельну ділянку. Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява; статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємства; список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови) і документ про внесення плати за державну реєстрацію. У позовній заяві позивач не вказав, чи звертався він до відповідної Ради народних депутатів для Державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (а.с. 53).

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 18 грудня 2015 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Рідкодубівської сільської ради Краснолиманського району Донецької області, треті особи: міськрайонне управління Держгеокадастру у м. Красному лимані та Краснолиманському районі Донецької області, фермерське господарство «Нове», про визнання права постійного користування земельною ділянкою.

Не погодившись із рішенням суду, позивач приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення були порушені норми матеріального і процесуального права, а саме:

- поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що наявність технічних помилок в Державному акті на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданого Краснолиманською міською радою Донецької області від 23 квітня 1998 року позбавляє його можливості реалізувати своє право на державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру,

- висновок суду першої інстанції про ненадання позивачем письмових доказів про виділення йому у користування земельної ділянки не відповідає фактичним обставинам по справі, оскільки його право користування земельною ділянкою підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, який ніким не оспорений,

- посилання в рішенні суду на те, що позивачем не зазначені межі земельної ділянки є неправильним, оскільки при оформленні Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою встановлювались межі земельної ділянки, що також зафіксовано у проекті відводу земельної ділянки (а.с. 8-32).

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції позивач і його представник підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити.

Представник Рідкодубівської сільської ради Краснолиманського району Донецької області у судове засідання не з*явився, надіслав заяву з проханням слухати справу у відсутність його представника.

Представник третьої особи міськрайонного управління Держгеокадастру у м. Красному Лимані та Краснолиманському районі Донецької області у судове засідання не з*явився, надіслав заяву з проханням слухати справу у відсутність його представника.

Представник третьої особи фермерського господарства «Нове» повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить направлена йому телефонограма, яка зареєстрована у журналі телефонограм апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається.

На підставі рішення Краснолиманскьої міської ради Краснолиманського району Донецької області від 19 березня 1998 року ОСОБА_1 був виданий Державний акт на право постійного користування землею від 23 квітня 1998 року площею 100.0 га на території Рідкодубівської сільської ради для ведення селянського господарства (а.с. 10).

Згідно із Листом міськрайонного управління Держгеокадастру у м. Красному Лимані та Краснолиманському районі Донецької області від 2 листопада 2015 року за №222, наданого суду першої інстанції як письмові заперечення по справі, частина земельної ділянки у розмірі 64.4588 га, яку позивач просить передати йому у постійне користування, рішенням Рідкодубівської сільської ради від 27 вересня 2002 року згідно додатку до рішення передавалась у приватну власність членам селянського фермерського господарства «Нове» для ведення особистого селянського господарства на території Рідкодубівської сільської ради. Враховуючи графічні матеріали місця знаходження земельної ділянки позивача ОСОБА_1 та бригадира ОСОБА_4 (сина позивача) міськрайонне управління Держгеокадастру у м. Красному Лимані та Краснолиманському районі Донецької області прийшло до висновку про те, що дані земельні ділянки є однією земельною ділянкою (а.с. 53-64).

В подальшому рішенням Рідкодубівської сільської ради №5\34-285 від 9 лютого 2010 року за протестом Краснолиманської міжрайонної прокуратури №222 від 1 лютого 2010 року рішення Рідкодубівської сільської ради від 27 вересня 2002 року було скасовано (а.с. 78).

Рішенням Рідкодубівської сільської ради №5\3-108 від 1 лютого 2011 року було припинено право власності ОСОБА_4 та зобов*язано його повернути земельну ділянку в землі запасу Рідкодубівської сільської ради (а.с. 62).

Крім того, міськрайонне управління Держгеокадастру у м. Красному Лимані та Краснолиманському районі Донецької області повідомляє, що у 2013 році товариством з обмеженою відповідальністю «Геоінжиніринг» була виготовлена технічна документація з приводу інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Рідкодубівського сільської ради. За результатами інвентаризації земельні ділянки площею 60.3701 та площею 9.97 га відносяться до земель запасу державної власності і на теперішній час обліковуються як землі запасу сільськогосподарського призначення державної власності, які нікому не передані і не знаходяться в постійному користуванні. Що стосується земельної ділянки площею 34.5913 га, яка була передана в оренду селянському (фермерському) господарству «Нове» відповідно до рішення Рідкодубівської сільської ради від 27 вересня 2002 року, то відомості про реєстрацію договору оренди цієї земельної ділянки в Управлінні відсутні (а.с. 54).

Із аналізу документів, наданих міськрайонним управлінням Держгеокадастру у м. Красному Лимані та Краснолиманському районі Донецької області вбачається, що після отримання позивачем Державного Акту на право постійного користування землею від 23 квітня 1998 року, належна йому на праві постійного користування земельна ділянка передавалась в оренду на підставі рішень Рідкодубівської сільської ради, на які в подальшому вносились протести прокурора і ухвалювались судові рішення.

Вказані обставини були підтверджені позивачем в апеляційній скарзі із посиланням на ті самі рішення Рідкодубівської сільської ради.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції позивач пояснив, що на час отримання Державного акту на право постійного користування землею від 23 квітня 1998 року фермерське господарство ним не було зареєстровано.

Позивач просить визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 100.0 гектарів, яка розташована на території Рідкодубівської сільської ради Краснолиманського району Донецької області з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, посилаючись на технічні помилки в Державному акті на право постійного користування землею, які позбавляють його можливості отримати кадастровий номер земельної ділянки та виготовити технічну документацію на земельну ділянку, які необхідні йому для внесення в Державний земельний кадастр.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було надано жодного письмового доказу щодо прийняття рішення про надання йому спірної земельної ділянки після припинення на неї права власності членів селянського фермерського господарства «Нове», а наданий позивачем Державний акт на право постійного користування землею, на думку суду, втратив чинність при розпаюванні цієї земельної ділянки. Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не зазначені межі земельної ділянки і задоволення його вимог може призвести до порушення прав держави, а також фізичних та юридичних осіб. Оскільки позивачем, на думку суду першої інстанції не було доведено його право на постійне користування конкретною земельною ділянкою, то суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних підстав.

Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16 квітня 2004 року захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів захисту (стаття 16 ЦК).

При розгляді вказаної категорії справ суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Згідно із пунктом 4.4. Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №325 від 22 червня 2009 року (яка на теперішній час втратила чинність), у разі виявлення у виданому державному акті орфографічних або технічних помилок землевласником (землекористувачем) такий землевласник (землекористувач) звертається до відповідного територіального органу Держкомзему із заявою (клопотанням) про видачу нового державного акта. У заяві (клопотанні) відображається суть виявлених помилок.

У разі неможливості внести виправлення в правоустановчий документ на землю відповідно до пункту 6 частини 1 статті 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно із статтями 3 і 4 ЦПК України та статті 20 ЦК України право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві. Неправильно обраний спосіб захисту права власності чи іншого речового права може бути підставою для відмови в позові (пункт 3 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року).

Виходячи з наведеного, позивач обрав спосіб захисту права, не передбачений Земельним Кодексом України, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права і у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому позивач не позбавлений можливості звернутись до суду за захистом свого порушеного у спосіб, визначений законом.

Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 18 грудня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Рідкодубівської сільської ради Краснолиманського району Донецької області, треті особи: міськрайонне управління Держгеокадастру у м. Красному Лимані та Краснолиманському районі Донецької області, фермерське господарство «Нове», про визнання права постійного користування земельною ділянкою, відмовити.

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : Судді: