ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року Справа № 1/198-44/35

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Чернова Є.В. головуючого, Овечкіна В.Е. Черкащенко М.М.за участю представників: від позивача від відповідача розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 Радкевич О.І. Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів НТА "Інститут монокристалів" Національної академії наук України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2015 рокуза заявоюДержавного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів НТА "Інститут монокристалів" Національної академії наук Українипроповорот виконання рішенняу справі№1/198-44/35 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства КвазардоДержавного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів НТА "Інститут монокристалів" Національної академії наук Українипростягнення 2424808,53грн.В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2015 р. (суддя Спичак О.М.) заяву ДП "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України про поворот виконання рішення у справі № 1/198-44/35 задоволено, в поворот виконання рішення Арбітражного суду м. Києва від 12.06.1998, ухвали господарського суду міста Києва від 11.09.2001 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2002 у справі № 1/198-44/35 стягнуто з ПАТ "Квазар" на користь державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут мікрокристалів" Національної академії наук України кошти у розмірі 1262960,10 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р. (судді Хрипун О.О., Власов Ю.Л., Станік С.Р.) ухвалу господарського суду міста Києва від 02.11.2015 у справі № 1/198-44/35 скасовано.

В задоволенні заяви Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України про поворот виконання рішення у справі № 1/198-44/35 відмовлено.

Апеляційна інстанція дійшла висновку про недоведеність державним підприємством "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України факту виконання рішення Арбітражного суду м. Києва від 12.06.1998 на суму 1405000,00 грн., оскільки наявні в матеріалах справи документи виконавчого провадження підтверджують стягнення за наказом Арбітражного суду м. Києва № 1/168 від 07.06.1999 лише 1242700,00, різниця між стягнутим за скасованим рішенням та присудженим до стягнення за новим рішення складає 1100660,13 грн. Саме в цій частині вимога заявника про поворот виконання рішення суду є обґрунтованою.

Крім того суд зазначив, що встановлені обставини про пропуск Державним підприємством "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України позовної давності за вимогою про стягнення безпідставно набутих ПАТ "Квазар" за скасованим рішенням суду коштів свідчать про відсутність правових підстав для задоволення заяви Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України про поворот виконання рішення.

Заявник в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та порушення ноорм процесуального права, ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі.

За доводами скарги суд апеляційної інстанції безпідставно до вимог про поворот виконання судового рішення застосував позовну давність, оскільки вимоги про поворот виконання судового рішення не є позовними, судом не враховано висновки Рішення Конституційного Суду України № 13-рп/2011 від 02.11.2011 р. та розясненням Вищого господарського суду України у інформаціному листі від 12.03.2009 р. № 01-08/163. Стаття 122 ГПК України не встановлює строку в межах якого особа може заявити вимогу про поворот виконання рішення суду.

Суд апеляційної інстанції неправомірно не врахував доказів, що підтверджують виконання судового рішення на суму 1405000 грн відповідно до акту продажу майна на прилюдних торгах від 16.02.2000 р., вимоги суду щодо неналежних доказів не відповідають норсмі ст. 122 ГПК України, якими передбачено, що до заяви додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

ПАТ "Квазар" у відзиві доводи скарги заперечує, вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про поширення позовної давності на заявлену вимогу скаржника про відновлення становища, яке існувало до порушення права, застосування наслідків спливу позовної давності відповідає нормі ст. 267ЦК України, тому просить залишити постанову апеляційного господарського суду без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням арбітражного суду м. Києва від 12.06.1998 року позовні вимоги у справі № 1/198 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Квазар» до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів «Національної академії наук України про стягнення боргу в розмірі 2424808,53 грн. були задоволені частково в сумі 1991088,07 грн.

07.06.1999 р. винесено додаткову ухвалу про видачу наказу відповідно до вимог ухвали суду від 22.04.1999 року щодо стягнення заборгованості за рахунок майна державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» Національної академії наук України в межах суми 1987302,62 грн., а також видано відповідний наказ.

На підставі вказаних ухвал суду Відкрите акціонерне товариство «Квазар» на прилюдних торгах придбало виробничий корпус № 1 (шестиповерхова будівля, площею 10344 кв. м.) за 1405000,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2003 року скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2002 року, ухвалу господарського суду м. Києва від 11.09.2001 р., рішення арбітражного суду м.Києва від 12.06.1998 р..

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2008 року під час нового розгляду справи (з присвоєнням останній номеру 1/198-44/35) позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Квазар» задоволено частково в сумі 142 039,87 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2008 року рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2008 року залишено без змін.

30.07.2008 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2008 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2008 року, видано накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2008 року у справі № 1/198-44/35 постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2008 року та рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2008 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 05.02.2009 року у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 25.11.2008 року у справі №1/198-44/35 відмовлено.

Державне підприємство «Науково-дослідний інститут мікроприладів НТК «Інститут монокристалів» Національної академії наук України через канцелярію Господарського суду м. Києва звернулося з заявою про поворот виконання рішення суду шляхом повернення різниці між вартістю, за якою на прилюдних торгах 14.02.2000 року було реалізовано нерухоме майно відповідача (виробничий корпус № 1 за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3) та сумою, яка була присуджена до стягнення із відповідача за рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2008 року по справі № 1/198-44/35.

Також заявник просив суд видати наказ про стягнення з ПАТ «Квазар» на користь Державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікроприладів НТК «Інститут монокристалів» Національної академії наук України суми у розмірі 1262960,10 грн.

Відповідно до ст. 122 Господарського процесуального кодексу України, якщо виконані рішення або постанова зміненні чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову у позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувана за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.

Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

У п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням військової частини А 1080 щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України від 2 листопада 2011 року N 13-рп/2011 1974 зазначено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

З огляду на те, що вищезазначені судові рішення (рішення арбітражного суду м. Києва від 12.06.1998 р., ухвала господарського суду м. Києва від 11.09.2001 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2002 р.), на підставі яких провадилося стягнення заборгованості з заявника, скасовані постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2003 р., а остаточна сума, яка підлягає стягненню з заявника на підставі чинного рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2008 р. є меншою на 1262960,10 грн., ніж вартість виробничого корпусу № 1, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, придбаного відкритим акціонерним товариством «Квазар» на прилюдних торгах 16.02.2000 р., то місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку стягнути в поворот виконання рішення з ВАТ «Квазар» 1 262 960,10 грн. різниці між вартістю, за якою на прилюдних торгах 14.02.2000 року було реалізовано нерухоме майно відповідача (виробничий корпус № 1 за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3) та сумою, яка була присуджена до стягнення із відповідача за рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2008 року по справі № 1/198-44/35.

Касаційна інстанція визнає невірними висновки апеляційного господарського суду про пропуск позовної давності, оскільки інститут повороту виконання судового рішення покликаний відновити права відповідача, порушені внаслідок виконання рішення суду, що вподальшому скасовано, тому господарський суд першої інстанції, відхиливши доводи стягувача, правомірно зазначив, що позовна давність не може бути застосована до вимоги про поворот виконання рішення суду; нормами статті 122 Господарського процесуального кодексу України не встановлено обмежень по строку в межах яких можливо звернутися до суду з заявою про поворот виконання рішення суду.

Оскільки, ст. 122 ГПК не встановлено строку в межах якого особа може заявити вимогу про поворот виконання рішення суду, а інститут позовної давності не може бути застосований до відносин із повороту виконання рішення суду, так як вони не є ні цивільними, ні господарськими відносинами, тому у апеляційного господарського суду не було достатніх правових підстав для скасування ухвали господраського суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 22.04.1999 р. було змінено спосіб виконання рішення Арбітражного суду м. Києва від 12.06.1998 р., а саме стягнення коштів змінено на стягнення заборгованості за рахунок майна державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікроприладів НТК «Інститут монокристалів» Національної академії наук України в межах суми 1987302,62грн.

Таким чином, касаційна інстанція визнає невірними мотиви з яких суд апеляційної інстанції визнав суперечливими обставини та не знайшов підстав для висновку про виконання скасованого рішення суду, оскільки Інститутом мікроприладів було виконано вимоги ч.2 ст.122 ГПК України та надано суду документи на підтвердження виконання скасованого рішення, а саме - довідку про вилучення Виробничого корпусу №1 державним виконавцем, а також в матеріалах справи наявний акт продажу майна на прилюдних торгах від 16.02.2000 р., затверджений начальником відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві.

З наявного в матеріалах справи актом по продажу майна на прилюдних торгах від 16.02.2000 р., затвердженим начальником відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві та листом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, вбачається, що по нежитловому фонду за адресою вул. Північно-Сирецька, 1-3 в м. Києві нежилий будинок - виробничий корпус № 1 (літ. Р) на праві власності зареєстрований за компанією КМ Сек`юрітіз (Сайпрус) Лімітед на підставі договору іпотеки, посвідченого 11.02.2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мальченко Т.В. зареєстровано в реєстрі за № 157.

Разом з тих касаційна інстанція відхиляє твердження скарги про те, що апеляційне провадження з перегляду ухвали господарського суду першої інстанції підлягало припиненню, оскільки остання не підлягала оскарженню та не погоджується з доводами про порушення апеляційним судом норм ст. 106 ГПК України, ст. 19 Конституції України з таких мотивів.

Згідно з п. 8 частини третьої ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 11.12.2007 р. № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовихй захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанції. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронювваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Статтею 106 ГПК України визначено перелік ухвал місцевого госпоадрського суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Наслідки подання апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду, які не піддягають оскарженню окремо від рішення суду, визначено частиною другою статті 106 ГПК України відповідно з якою заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Як розяснено у п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" якщо ухвали місцевого господарського суду за приписами процесуального закону неможливо оскаржити одночасно з оскарженням рішення господарського суду, то такі ухвали, в тому числі й про відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій, можуть бути переглянуті в апеляційному порядку.

Особливістю ухвали господарського суду про поворот виконання рішення є те, що вона ухвалюється на стадії виконання судового рішення і оскаржити її одночасно з рішенням суду неможливо.

За таких обставин касаційна інстанція приходить до висновку про наявність права на оскарження ухвали госпоадрського суду першої інстанції, якою вирішено питання повороту виконання судового рішення, а доводи скаржника про не оскарження такої ухвали з цих мотивів відхиляє.

Відповідно до ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала господарського суду першої інстанції відповідає нормам господарського процесуального права України, тому доводи касаційної скарги є підставою для її задоволення та скасування оскаржуваної постанови з залишенням ухвали суду першої інстанції в силі.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р. у справі №1/198-44/35 господарського суду міста Києва скасувати.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 02.11.2015 р. залишити в силі.

Головуючий, суддяЄ. Чернов

суддіВ. Овечкін

М. Черкащенко