ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року м. Київ К/800/63980/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді -

Черпіцької Л.Т.

Суддів -

Розваляєвої Т.С.

Маслія В.І.

при секретарі -

Гуловій О.І.

за участю представників:

ГПУ - Чубенко В.В. ТОВ "Тера Парадіз" - Андраш А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою

Першого заступника прокурора Київської області

на

постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014р.

у справі

№ 2а-18253/10/2670

за позовом

Заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області

до

Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області

треті особи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Тера Парадіз" 2. Управління Держземагентства у Києво-Святошинському районі Київської області

про

визнання недійсними та протиправними розпоряджень

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Києво-Святошинської РДА Київської області у якому просив визнати недійсними, протиправними та скасувати розпорядження голови Києво-Святошинської РДА від 13 травня 2010 року №2954, від 14 травня 2010 року №№ 2955, 2956, від 21 травня 2010 року №2980, 28 травня 2010 року №2988, від 04 червня 2010 року №3009, від 18 червня 2010 року №№3085, 3087, 3088, 3089, від 24 червня 2010 року №3118, від 29 червня 2010 року №3176, від 06 липня 2010 року №3200, від 16 липня 2010 року №3305, від 19 липня 2010 року №3314, від 23 липня 2010 року №№3368-3371, від 09 серпня 2010 року №3462, від 10 серпня 2010 року №3469, 3470, 3496, від 11 серпня 2010 року №3497, від 16 серпня 2010 року №3523, від 17 серпня 2010 року №3539, від 29 вересня 2010 року №4053, від 30 вересня 2010 року №4069, від 01 жовтня 2010 року №№4081, 4082, 4083 та від 07 жовтня 2010 року №4124, якими надані дозволи на розробку технічної документації із землеустрою щодо зміни використання земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва та затверджено технічну документацію із землеустрою щодо зміни використання земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва, змінено використання даних земельних ділянок та надано дозволи на виготовлення державного акту на право власності на землю для ведення індивідуального садівництва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані розпорядження є протиправними та не ґрунтуються на вимогах чинного земельного законодавства України, оскільки чинним на момент видання земельним законодавством України не було передбачено можливості зміни виду користування земельної ділянки в межах певної категорії земель сільськогосподарського призначення органами виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2013 року роз'єднано позовні вимоги в адміністративні справі №2а-18253/10/2670, з урахуванням чого в межах адміністративної справи №2а-18253/10/2670 залишено позовні вимоги Заступника прокурора Києво-Святошинського району до Києво-Святошинської районної державної адміністрації про визнання недійсним, протиправним та скасування розпорядження голови Києво-Святошинської РДА від 16 липня 2010 року №3305.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями Перший заступник прокурора Київської області звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до розпорядження Києво-Святошинської РДА від 16 липня 2010 року №3305 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо зміни використання земельних ділянок площею 5,0000 га ТОВ "Тера Парадіз" з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Чабанівської селищної ради", розглянувши технічну документацію із землеустрою, керуючись статтями 17, 22, 35, 121, 186, розділом Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України та статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації": затверджено технічну документацію із землеустрою щодо зміни використання земельних ділянок площею 5,0000 га, що перебуває у приватній власності ТОВ "Тера Парадіз" в адміністративних межах Чабанівської селищної ради, з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва; змінено використання земельних ділянок площею 5,0000 га ТОВ "Тера Парадіз" з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Чабанівської селищної ради та виготовлено відповідний акт на право власності на земельні ділянки ТОВ "Тера Парадіз" для ведення індивідуального садівництва.

Прокурором Києво-Святошинського району принесено протест на вказане вище розпорядження від 28 липня 2010 року № 5414.

Відповідно до статті 17 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Як передбачено пунктом 7 статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Частина перша статті 19 Земельного кодексу України встановлює, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з частиною першою статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Пункт "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України передбачає, що громадянам землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до положень статей 33 та 35 Земельного кодексу України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства; громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Наведені норми свідчать, що землі для ведення особистого селянського господарства та землі для садівництва належать до однієї категорії земель - сільськогосподарського призначення.

Зазначене також підтверджується Українським класифікатором цільового використання землі (УКЦВЗ), затвердженого листом Держкомзему від 24 квітня 1998 року №14-1-7/1205, пункт 2 якого визначає, що землі сільськогосподарського призначення класифікуються: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби; для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду; для ведення сільського господарства; для ведення підсобного сільського господарства; для ведення селянського (фермерського) господарства; для традиційних народних промислів і підприємницької діяльності; для іншого сільськогосподарського призначення.

За визначенням статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, зміна цільового призначення земельної ділянки передбачає зміну категорії земель, зміна ж використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не має наслідком зміну цільового призначення.

Як свідчать обставини справи, спірне розпорядження приймалось відповідачем на підставі звернення ТОВ "Тера Парадіз" та на підставі технічної документації із землеустрою щодо зміни функціонального використання земельної ділянки.

Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частина четверта статті 373 Цивільного кодексу України передбачає, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

За таких обставин суд дійшли вірного висновку, що прийняття спірних розпоряджень стало наслідком реалізації законних прав власників земельних ділянок використовувати їх на власний розсуд та відповідно до цільового призначення.

Крім того, відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації.

Види документації із землеустрою: а) загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель; б) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень; в) проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень; г) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; ґ) проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів; д) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; е) проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань; є) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; ж) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; з) робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів (далі - робочі проекти землеустрою); и) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); і) технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; ї) спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання.

Як було встановлено вище, згідно спірного розпорядження виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку ТОВ "Тера Парадіз".

Пунктом 1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43 (в редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження), передбачено, що складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановчих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією.

Враховуючи викладене, затверджена спірним розпорядженням технічна документація із землеустрою щодо зміни функціонального використання земельної ділянки з "ведення особистого селянського господарства" на "ведення індивідуального садівництва" фактично є технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка передбачена в підпункті "і" частини другої статті 25 Закону України "Про землеустрій".

Також судами попередніх інстанцій, на виконання вказівок Верховного Суду України, викладених у постанові від 05 березня 2013 року, не встановлено, а позивачем не наведено, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження відповідачем не дотримано механізму зміни виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказане розпорядження виконано у повному обсязі, внаслідок його прийняття виникли правовідносини, пов'язані з оформленням права власності на земельну ділянку (видача державного акту на землю).

Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення (абзац 5 пункту 5 Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 1-9/2009).

Крім того, оскаржене позивачем розпорядження при наявності державного акту на земельну ділянку та набуття відповідно права власності, яке не припиняється і не скасовується рішеннями у цій справі не призведе до ефективного поновлення порушеного права.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-239^{1 Кодексу адміністративного судочинства України.}

Судді: