КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8902/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Межевича М.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Гуменюк Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві, Управління казначейської служби Деснянського району м.Києва про визнання протиправним та стягнення податкового повідомлення-рішення від 30.01.2015 року № 0010511704, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА _2 звернулась в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві, Управління казначейської служби Деснянського району м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2015 року № 0010511704; зобов'язання Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві надати позивачу податкову знижку на підставі поданої ОСОБА_2 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік; стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві на користь ОСОБА_2 суму надмірно сплаченого у 2013 році податку на доходи фізичних осіб у сумі 10 200,00 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.01.2015 року № 0010511704. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві надати позивачу податкову знижку на підставі поданої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні вимог.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_2, за результатами якої складено акт від 26.12.2014 року № 695/26-52-17-04/2421605941.

Перевіркою встановлено, що відповідно до наданих позивачем копій документів за рахунок іпотечного житлового кредиту придбаваються майнові права на квартиру АДРЕСА_1, яка визначена основним місцем проживання, згідно із відміткою в паспорті про реєстрацію з 10.07.2014 року, тому позивач не мав права скористатися правом на податкову знижку за наслідками 2013 року, зокрема, за користування іпотечним житловим кредитом.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30.01.2015 року № 0010511704, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 10200,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції, Київський апеляційний адміністративний суд виходить із наступного.

Згідно з пп. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пп. пп. 166.1.1, пп. 166.3.1 п. 166.1 ст. 166 Податкового кодексу України, платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року. Платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати: частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до статті 175 цього Кодексу.

Пунктом 175.1 ст. 175 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року. Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла. До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання) (пп. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПК України).

За умовами п. 175.1 ст. 175 Податкового кодексу України таке право виникає у разі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З метою стабілізації будівництва, підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей в умовах світової фінансової кризи прийнято Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25 грудня 2008 року N 800-VI (надалі - Закон N 800-VI).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25 грудня 2008 року N 800-VI, доступне житло - збудовані і ті, що будуються за державної підтримки, житлові будинки (комплекси) та квартири. Державна підтримка будівництва доступного житла полягає у сплаті державою 30 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або наданні пільгового іпотечного житлового кредиту. Право на отримання державної підтримки надається громадянам, які потребують поліпшення житлових умов відповідно до законодавства.

Частинами 4 та 7 ст. 4 вказаного закону визначено, що пільговий іпотечний житловий кредит - фінансовий кредит, що надається громадянинові для будівництва або придбання доступного житла уповноваженим банком, рефінансування якого здійснює Державна іпотечна установа або Національний банк України, чи фінансовою установою - виконавцем державної цільової програми будівництва (придбання) доступного житла. Державна підтримка будівництва (придбання) доступного житла здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів. Кошти, передбачені у державному бюджеті на надання державної підтримки, використовуються з урахуванням оптимізації кількості бюджетних програм шляхом концентрації видатків за єдиним головним розпорядником бюджетних коштів, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння іпотечному кредитуванню» від 5 липня 2012 року N 5059-VI визначено, що фінансування об'єктів незавершеного будівництва, що здійснюється за бюджетними програмами, які передбачають надання громадянам державної підтримки для будівництва (придбання) житла, зокрема шляхом сплати частини його вартості, надання пільгового іпотечного кредиту, компенсації процентів, сплачуваних банкам та/або іншим фінансовим установам за кредитами, отриманими на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла, може здійснюватися шляхом укладення між замовниками будівництва (власниками, управителями) та громадянами договорів купівлі-продажу майнових прав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач разом із сім'єю у складі 5 осіб перебувала на квартирному обліку з 01.12.1989 року, що підтверджується довідкою Відділу обліку та розподілу житлової площі Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 13.07.2012 № 706.

Відповідно до довідки Іпотечного центру в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 07.05.2015 року № 1513, ОСОБА_2 внесена до реєстру громадян, які приймають участь у Програмі «Здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2012 року № 343. В рамках вказаної програми був придбаний об'єкт за адресою: АДРЕСА_1.

В рамках іпотечної програми, між Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 85/М2-100і майнових прав від 25.07.2012 року. За вказаним договором продавець передає у власність, а покупець приймає у власність майнові права на квартиру № 100 у житловому будинку будівельна адреса: житловий будинок № 2 вздовж вулиці Милославської у Деснянському районі м. Києва.

У зв'язку з отриманням покупцем кредиту у банку, уточненням площі за фактичними обмірами та отриманням технічного паспорту квартири № 100 у житловому будинку № 2-Б на вул. Милославській (будівельна адреса: житловий будинок № 2 вздовж вулиці Милославської) у Деснянському районі м. Києва між позивачем та КП з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» укладено дві додаткові угоди № 1 і 2 до договору купівлі-продажу від 25.07.2012 року № 85/М2-100і.

В подальшому, 07.08.2012 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Укргазбанк» було укладено кредитний договір № 40-Ф/12-08, відповідно до умов якого позивачу надається кредит на придбання майнових прав на квартиру № 100 у житловому будинку 2 вздовж вулиці Милославська в Деснянському районі м. Києва. У зв'язку із веденням в експлуатацію об'єкта будівництва та реєстрацією права власності на предмет іпотеки, 01.07.2014 року між позивачем та ПАТ «Укргазбанк» укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору від 07.08.2012 року № 40-Ф/12-08.

Також, 07.08.2012 року між ПАТ «Укргазбанк» та Іпотечним центром в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_2 було укладено договір № 66 про надання часткової компенсації процентів. Відповідно до умов цього договору, згідно із Порядком здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, одержувач від імені держави відшкодовує частину процентів за кредитом, що надається позичальнику на будівництво (реконструкцію) або придбання житла. Кредит надається в порядку та на умовах, визначених кредитним договором від 07.08.2012 року № 40-Ф/12-08.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 кредитного договору № 40-Ф/12-08 від 07.08.2012 року позичальник щомісячно здійснює повернення суми кредиту та сплачує проценти за користування кредитними коштами, виходячи з процентної ставки зазначеної в пункті 1.4 цього договору. Проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальниками згідно умов цього договору та, з урахуванням умов договору про надання часткової компенсації процентів № 66 к від 07.08.2012 року, зокрема, але не виключно, за рахунок власних коштів у розмірі 3 % річних та за рахунок коштів часткової компенсації процентів, внесених одержувачем бюджетних коштів згідно умов договору про надання часткової компенсації процентів у розмірі 13 % річних.

Як вбачається з матеріалів справи, сплата позивачем протягом 2013 року витрат на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту та процентів за ним у сумі 68000,00 грн. підтверджується квитанціями: від 03.01.2013 року № 4455_4 на суму 5600,00 грн., від 08.02.2013 року № 6042_3 на суму 5700,00 грн., від 06.03.2013 року № 6042_3 на суму 5300,00 грн., від 01.04.2013 року № 6042_8 на суму 5800,00 грн., від 13.05.2013 року № 6042_3 на суму 6000,00 грн., від 03.06.2013 року № 6042_4 на суму 6400,00 грн., від 15.07.2013 року № 4455_5 на суму 7000,00 грн., від 01.08.2013 року № 4455_3 на суму 5000,00 грн., від 05.09.2013 року № 4455_1 на суму 5200,00 грн., від 03.10.2013 року № 4455_9 на суму 5200,00 грн., від 04.11.2013 року № 4455_7 на суму 5400,00 грн., від 04.12.2013 року № 4455_2 на суму 5400,00 грн..

Відповідно до приписів пп. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати платника податку фактично здійснення ним за наслідками звітного податкового року повинні бути документально підтверджені. Згідно з пп. 166.3.8 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України суми витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним.

При цьому, загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу (пп. 166.4.2 п. 166 ст. 166 Податкового кодексу України).

Разом з тим, відповідно до п. 164.6 ст. 164 Податкового кодексу України під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Відповідно до довідки Державного університету телекомунікацій від 12.05.2015 року № 377 загальна сума доходу ОСОБА_2 за період роботи з січня 2013 року по грудень 2013 року складає 95 855,02 грн., сума отриманого єдиного соціального внеску складає 3450,79 грн., а податку на доходи фізичних осіб - 13 860,63 грн. При цьому, сума документально підтверджених витрат, дозволених до включення до податкової знижки, складає 68 000,00 грн..

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що законодавство не визначає залежність права платника на податковий кредит з реєстрацією місця проживання за адресою розташування житла, що придбається за рахунок кредитних коштів. Закон пов'язує право на використання податкової пільги у вигляді права на податковий кредит з частини фактично сплачених протягом звітного податкового року сум процентів за іпотечним житловим кредитом з такою умовою, як визначення платником податку житлового будинку (квартири, кімнати), що будується чи придбавається, як основне місце його проживання. При цьому, вільний вибір місця проживання громадян України на території України не пов'язаний з обов'язковою умовою реєстрації в цьому місці проживання; тому реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією та законами України, зокрема, права на отримання податкової знижки. Водночас, наданими позивачем документами підтверджено здійснення позивач витрат на оплату іпотечного договору, а тому позивачем правомірно включено відповідну суму до податкової знижки.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи фактичні обставини справи та недоведеність відповідачем правомірності винесення оскарженого рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 року відповідачу відстрочено сплату судового збору до прийняття апеляційним судом рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.

За подання до суду апеляційної скарги, відповідач мав сплатити судовий збір у розмірі 200,97 грн..

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору у розмірі 200,97 грн..

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві судовий збір за розгляд апеляційної скарги в Київському апеляційному адміністративному суді у розмірі 200 (двісті) грн. 97 коп..

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 18.02.2016 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді : Межевич М.В.

Сорочко Є.О.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Межевич М.В.