ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року м. Київ К/800/49392/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді

Горбатюка С.А. (доповідач)

Суддів

Мороз Л.Л.

Шведа Е.Ю.

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Департаменту економіки Чернівецької міської ради до Державної фінансової інспекції (далі - ДФІ) в Чернівецькій області, треті особи: Комунальне підприємство МТК "Калинівський ринок", Приватне підприємство "Карвацький Буд" про скасування вимоги за касаційною скаргою Комунального підприємства МТК "Калинівський ринок" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року та за касаційною скаргою Департаменту економіки Чернівецької міської ради на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року

в с т а н о в и л а :

У вересні 2010 року Департамент економіки Чернівецької міської ради у Чернівецькому окружному адміністративному суді пред'явив позов до ДФІ в Чернівецькій області, треті особи: Комунальне підприємство МТК "Калинівський ринок", Приватне підприємство "Карвацький Буд" про скасування вимоги.

Просив визнати протиправним та скасувати підпункт 2.1 пункту 2, підпункти 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 пункту 3 Вимоги Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області (правонаступником якого є ДФІ в Чернівецькій області) від 03 вересня 2010 року № 24-08-11-15/6463.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано підпункт 2.1. пункту 2 вимог Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області від 03 вересня 2010 року № 24-08-11-15/6463.

В решті позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року апеляційну скаргу Департаменту економіки Чернівецької міської ради залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ДФІ у Чернівецькій області задоволено.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року скасовано в частині визнання протиправними та скасування підпункту 2.1 пункту 2 вимог Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області від 03 вересня 2010 року № 24-08-11-15/6463.

Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В іншій частині постанову Чернівецького окружного адміністративного суд від 18 червня 2013 року залишено без зміни.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Департамент економіки Чернівецької міської ради подав касаційну скаргу. Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги Комунальне підприємство МТК "Калинівський ринок" також послалося на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 31 березня 2010 року по 21 липня 2010 року було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності департаменту економіки Чернівецької міської ради, за результатами якої було складено акт від 28 липня 2010 року № 24-08/340.

В період з 15 червня 2010 року по 21 липня 2010 року відповідачем також було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту економіки Чернівецької міської ради за 2008-2009 роки та завершений період 2010 року, про що 21 липня 2010 року складено довідку.

03 вересня 2010 року за наслідками розгляду акту та довідки на адресу відповідача направлено вимогу № 24-08-11-15/6463 про усунення виявлених ревізією недоліків та порушень, в якій серед іншого, правомірність якого не є предметом оскарження, зазначено:

- підпункт 2.1 пункту 2 вимоги - забезпечити повернення КП МТК "Калинівський ринок" до Державного бюджету кошти в сумі 2035462,80 грн., з яких 1131151,20 грн. матеріальної шкоди, 904311,60 грн. будівництво нового водовідводу;

- підпункт 3.4 пункту 3 вимоги - відобразити в обліку заборгованість кінотеатру "Чернівці" та забезпечити перерахування 43500,00 грн. отриманої орендної плати до спеціального фонду міського бюджету.

20 лютого 2012 року відповідачем листом № 24-08-15-15/1412 уточнені вимоги від 03 вересня 2010 року, зокрема виключені пункти 1, 4, 5 та 23 лютого 2012 року листом № 24-08-15-15/1575 уточнені вимоги від 03 вересня 2010 року, зокрема підпункти 3.1, 3.2, 3.3 пункту 3 викладено у наступній редакції:

- підпункт 3.1. пункту 3 вимоги - зобов'язати ТОВ "Ренесанс" внести, керуючись частиною третьою статті 631 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, зміни до договору суборенди в частині підвищення розміру плати за суборенду нерухомого майна до 100 відсотків від розміру встановленої орендної плати та відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість ТОВ "Ренесанс" в сумі 41465,87 грн., а також забезпечити її стягнення. В разі відмови внести такі зміни, розглянути питання щодо розірвання договору оренди з ТОВ "Ренесанс" в установленому законодавством порядку, або стягнути з осіб, винних у заниженні ставки за суборенду нерухомого майна, заподіяну шкоду та ініціювати перед виконкомом Чернівецької міської ради відміни його рішення від 27 жовтня 2009 року № 762/20, прийнятого всупереч Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальний громад м. Чернівці, затвердженого рішенням 47 сесії міської ради V скликання від 24 грудня 2009 року № 1180 (далі - Положення №1180); або усунути порушення іншим способом, передбаченим чинним законодавством;

- підпункт 3.2. пункту 3 вимоги - керуючись частиною третьою статті 631 ЦК України укласти договори про надання приміщень в оренду та відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість в сумі 195051,51 грн. та забезпечити її стягнення. В разі відмови суб'єктів підприємницької діяльності щодо укладання таких договорів, розглянути питання щодо розірвання договорів позички в установленому законодавством порядку, або стягнути з осіб, винних в укладанні договорів позички нерухомого майна, заподіяну шкоду та ініціювати перед виконкомом Чернівецької міської ради відміни його рішення від 28 липня 2009 року № 535/14, прийнятого всупереч статті 29 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон

№ 280) та Положення № 1180; або усунути порушення іншим способом, передбаченим чинним законодавством;

- підпункт 3.3. пункту 3 вимоги - відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість в сумі 171716,10 грн. та забезпечити її стягнення, або стягнути з винних осіб, винних в зарахуванні в рахунок орендної плати 100 відсотків вартості проведених витрат на ремонт фасадів будівель, заподіяну шкоду; ініціювати перед виконкомом Чернівецької міської ради відміни його рішень від 16 грудня 2008 року № 944/23 та від 30 грудня 2008 року № 1022/24, прийнятих всупереч статті 29 Закону № 280 та Положення про відшкодування коштів орендарям, які виконували ремонт фасадів та покрівель будівель, що є комунальною власністю територіальної громади м. Чернівці, затвердженого рішенням 3 сесії міської ради XXIV скликання від 27 червня 2002 року № 41 (далі - Положення № 41); або усунути порушення іншим способом, передбаченим чинним законодавством.

Не погоджуючись із вказаними пунктами вимоги контролюючого органу позивач звернувся до суду на предмет встановлення їх правомірності.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції та апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові у повному обсязі, виходили з того, що оскаржувані пункти вимоги відповідача є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, разом з тим, щодо вірної мотивації визнання такої вимоги неправомірною вважає зазначити наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Положенням про ДФІ України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення) ДФІ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

ДФІ України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення ДФІ України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також, Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів ДФІ України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, відповідач пред'явив вимогу про усунення порушень, у якій зазначено про необхідність відшкодування збитків.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 10 лютого 2015 року № 21-632а14.

Зважаючи на те, що судами при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішення допущені порушення норм матеріального права, які не призвели до помилки при постановленні судового рішення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність підстав для залишення без зміни рішення суду першої інстанції у не скасованій частині та рішення суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційних скарг не спростовують правильність висновків суду першої інстанції у не скасованій частині та рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційні скарги Комунального підприємства МТК "Калинівський ринок" та Департаменту економіки Чернівецької міської ради залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у не скасованій частині та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року в адміністративній справі за позовом Департаменту економіки Чернівецької міської ради до Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області, треті особи: Комунальне підприємство МТК "Калинівський ринок", Приватне підприємство "Карвацький Буд" про скасування вимоги - без зміни.

Зупинення виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року та постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року, яке було передбачене ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2013 року скасувати.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.