ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2010 р.

Справа № 2-а-5686/08/1570

Категорія:2.27

Головуючий в 1 інстанції: Хлюстін Ю.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

доповідача судді – Стас Л.В.,

суддів – Косцової І.П, ОСОБА_1,

за участю секретаря - Ридванської Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги ОСОБА_2 на постанову та ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року та 08 квітня 2010 року, по справі за позовом ОСОБА_2 до Голови Верховного Суду України, заступника начальника Головного управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Генеральної прокуратури України, Генеральної прокуратури України про визнання права позивача на касаційне оскарження за справою №22-3948/07, визнання незаконними дій Голови Верховного Суду України щодо порушень ним діючої інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, визнання незаконною бездіяльності заступника начальника Головного управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Генеральної прокуратури України щодо невжиття ним заходів до поновлення порушених прав, захисту законих інтересів позивача, притягнення Голови Верховного Суду України до відповідальності, відшкодування завданої відповідачами матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА _2, звернулася до суду з позовом до вказаних відповідачів про визнання незаконними дій та бездіяльності останніх та зобов’язання їх вчинити певні дії, мотивуючи позовні вимоги тим, що 23.08.2007 року з поштового відділення №1 м. Одеса позивачкою до Верховного Суду України цінним листом № 1839 вагою 0.110 кг була направлена касаційна скарга за справою № 22-3948/07 з доданими документами. Всі рішення з Верховного Суду України надавалися з посиланням на лист від 24.10.2007 року № 6-1714з07 та підлеглі відповідача наполягали на тому, що касаційна скарга за справою № 22-3948/07 не зареєстрована, оскільки до Верховного Суду України нібито не надходила. Крім того, позивачка зазначила, що 30.08.2007 року за вх. № 1121 в Верховному Суді України зареєстровані доповнення та зміни до касаційної скарги за справою № 21-1694во07 в порядку усунення недоліків. Цей процесуальний документ був за № з/п 3 опису вкладення цінного листа, в якому за №№ з/п 1,2 була вкладена касаційна скарга за справою № 22-3948/07.

Представник відповідача голови Верховного Суду України позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідачів заступника начальника Головного управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішені, Генеральної прокуратури України та Генеральної прокуратури України позовні вимоги не визнала та просила в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про забезпечення доказів по справі, шляхом витребування та огляду письмових доказів –постанови Генеральної прокуратури України на заяву про скоєний злочин, та постанови ГПУ на заяву про скоєний злочин від 23.02.2010 року.

Не погоджуючись із ухвалою суду, позивачка подала апеляційну скаргу на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року, у якій посилаючись на порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалу та прийняти нову, якою задовольнити клопотання позивачки про витребування доказів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2, - відмовлено.

На зазначену постанову суду, позивачка подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1, 2 ст.97 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню. По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу, відмовити в порушенні кримінальної справи, направити заяву або повідомлення за належністю. Крім того, позивачка відповідно до КПК України має Прова особисто звернутись до ГПУ щодо отримання рішення стосовно розгляду поданої заяви про скоєний злочин, таким чином позивачем не було не було зазначені обставини, які б свідчили про те, що надання доказів, стане згодом неможливим або ускладненим.

Ухвалюючи постанову по справі суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про судоустрій»від 07.02.2002 року №3018-ІІІ, учасники судового пронесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право па касаційне оскарження судового рішення надане ОСОБА_2, Конституцією та Законами України, а отже не підлягає визнанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 Закону України «Про судоустрій України»від 07.02.2002 року №3018-ІІІ, Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи.

Згідно з нормами ч. 5 ст. 127 згаданого вище Закону, голова Державної судової адміністрації України з питань, що належать до його повноважень, видає накази та розпорядження.

Судом першої інстанції встановлено, що Інструкція діловодства в місцевому загальному суді, затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року за № 68 розповсюджується лише на місцеві суди загальної юрисдикції, оскільки, пунктом 1.1 згаданої Інструкції визначено, що Інструкція встановлює загальні правила ведення судового діловодства в районних, районних у містах, міських, міськрайонних судах, військових судах гарнізонів і регламентує порядок роботи з документами з моменту їх надходження чи створення в суді до відправлення або передавання в архів, звернення до виконання судових рішень.

Разом з тим, нормами ч. 1 ст. 56 Закону України «Про судоустрій України»від 07.02.2002 року №3018-ІІІ, визначено, що організаційно-методичне та інформаційне забезпечення діяльності Верховного Суду України здійснює апарат Верховного Суду України.

Організаційне забезпечення діяльності Верховного Суду України, Конституційного Суду України та вищих спеціалізованих судів здійснюється апаратами цих судів (ч. 2 ст.125 вищезазначеного Закону).

Па підставі викладеного та зважаючи на те, що положення Інструкції діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року за № 68, не розповсюджуються на Верховний Суд України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивачки відносно визнання незаконними дій голови Верховного Суду України, а саме порушень ним діючої Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді є необгрунтованими та безпідставними.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на адресу Генеральної прокуратури України 04.12.2008 року надійшла заява ОСОБА_2, про проведення перевірки по факту знищення матеріалів справи № 22-3948/07 у Верховному Суді України. Генеральною прокуратурою України організовано перевірку, в ході якої направлено запит до Верховного Суду України та листом № 05/1/1-10170-06 від 18.01.2008 року заявницю повідомлено, відповідно до чинного законодавства, що перевірка триває її строк продовжено, про результати буде повідомлено додатково.

За результатами перевірки Генеральною прокуратурою України ОСОБА_2II., надано відповідь № 05/1/1-10170-06 від 18.01.2008 року про те, що за Інформацією Верховного Суду України її касаційна скарга у справі № 22-3948/07 до суду не надходила.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру»прокурору не надано повноважень по здійсненню нагляду за органами судової влади.

Матеріалами справи підтверджується, що у відповіді Генеральної прокуратури України № 05/1/1-10170-06 від 18.01.2008 року, ОСОБА_2, було роз'яснено, що з питань знищення матеріалів касаційної скарги вона вправі звернутися до голови Верховного Суду України або його заступників до повноважень яких згідно з Законом України «Про судоустрій України»від 07.02.2002 року №3018-ІІІ, відноситься організація діяльності та керівництво роботою апарату Верховного Суду України, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників апарату.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що при розгляді заступником начальника Головного управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Генеральної прокуратури України заяви ОСОБА_2, щодо проведення перевірки по факту знищення матеріалів справи № 22-3948/07 у Верховному Суді України, прокурором не порушено принципів встановлених ст. 2 КАС України, а саме вказані дії вичинені у межах повноважень Генеральної прокуратури на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції та вважає, що необгрунтованими є вимоги позивачки щодо стягнення на її користь матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода відшкодовується у разі, якщо її завдано неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно постанови пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода заподіяна особі та майну юридичної особи підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, якщо дії останньої були неправомірними.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом першої інстанції не встановлено порушень головою Верховною Суду України діючої Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді та при розгляді заступником начальника Головного управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Генеральної прокуратури України заяви ОСОБА_2, щодо проведення перевірки по факту знищення матеріалів справи №22-3948/07 у Верховному Суді України, прокурором не порушено принципів встановлених ст. 2 КАС України, а саме вказані дії вичинені у межах повноважень Генеральної прокуратури на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, колегія суддів вважає, що вимоги позивачки про стягнення на її користь матеріальної та моральної шкоди - не підлягають задоволенню.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв постанову із дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому постанова суду скасуванню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст.200, п.1 ч. 1 ст. 205, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Голови Верховного Суду України, заступника начальника Головного управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Генеральної прокуратури України, Генеральної прокуратури України про визнання права позивача на касаційне оскарження за справою №22а-3948/07, визнання незаконними дій Голови Верховного Суду України щодо порушень ним діючої інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, визнання незаконною бездіяльності заступника начальника Головного управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Генеральної прокуратури України щодо невжиття ним заходів до поновлення порушених прав, захисту законих інтересів позивача, притягнення Голови Верховного Суду України до відповідальності, відшкодування завданої відповідачами матеріальної та моральної шкоди –залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Голови Верховного Суду України, заступника начальника Головного управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Генеральної прокуратури України, Генеральної прокуратури України про визнання права позивача на касаційне оскарження за справою №22а-3948/07, визнання незаконними дій Голови Верховного Суду України щодо порушень ним діючої інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, визнання незаконною бездіяльності заступника начальника Головного управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Генеральної прокуратури України щодо невжиття ним заходів до поновлення порушених прав, захисту законних інтересів позивача, притягнення Голови Верховного Суду України до відповідальності, відшкодування завданої відповідачами матеріальної та моральної шкоди - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: