ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

^{_____________________________________________________________________________________________}

^{П О С Т А Н О В А}

^{ІМЕНЕМ УКРАЇНИ}

"16" лютого 2016 р.

Справа № 916/4299/15

Одеській апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Мирошниченко М.А. та суддів: Аленіна О.Ю. і Лашина В.В.,

(склад колегії суддів сформовано на підставі автоматичного розподілу справ між суддями)

при секретарі судового засідання - Станковій І.М.

за участю представників:

ОСББ „Реставратор 21" - Бесадков О.Г. (на підставі доручення),

Одеської міської ради - Чернова Г.А. (на підставі доручення)

ВК Одеської міської ради - не з'явився,

КП „Житлово -комунальний сервіс „Порто-Франківський" - Янковський Г.А. (на підставі доручення),

ОСОБА_5 - ОСОБА_6 (на підставі доручення),

ОСОБА_7 та її представника - ОСОБА_6 (на підставі доручення),

ОСОБА_8 - не з'явився,

ОСОБА_9 - не з'явився,

ТОВ „Реставратор - 1946" - не з'явився,

ТОВ „Мрія" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Реставратор 21" на рішення господарського суду Одеської області від 17.12.2015 р. по справі № 916/4299/15 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Реставратор 21" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_8, Товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія", ОСОБА_9, Товариства з обмеженою відповідальністю „Реставратор - 1946" до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Порто-Франківський", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 та ОСОБА_7, про зобов'язання передати житловий будинок на баланс,

ВСТАНОВИВ:

22.10.2015 р. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Реставратор 21" (далі позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради (далі ОМР), виконавчого комітету Одеської міської ради (далі виконком) та комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Порто-Франківський" (КП «Порто-Франковський») про зобов'язання останніх передати на баланс позивача багатоквартирний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на приписи Порядку передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1521 від 11.10.2002 р., Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Закон України «Про житлово-комунальні послуги» та зазначив, що на загальних зборах прийнято рішення про прийняття всього житлового комплексу по АДРЕСА_1 на баланс об'єднання. Для прийняття багатоквартирного будинку на баланс позивач звернувся з відповідною заявою до виконкому. Проте багатоквартирний будинок і досі не передали позивачу, відповідачі як стверджує позивач посилаються на те, що будинок непридатний для проживання. У зв'язку із чим позивач вважає, що відповідачі порушують його права щодо утримання та управління зазначеним будинком, встановлені нормами законодавства та рішенням співвласників. (а.с. 3-6)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.10.2015 р. (суддею Желєзною С.П.) за вказаним позовом порушено провадження у справі № 916/4299/15. (а.с.1)

17.11.2015 р. від ОСОБА_7 до місцевого господарського суду подано клопотання про залучення останньої в якості третьої особи по справі № 916/4299/15. (а.с. 54)

17.11.2015 р. від ОСОБА_5 до місцевого господарського суду подано клопотання про залучення останньої в якості третьої особи по справі № 916/4299/15. (а.с. 55)

18.11.2015 р. ОМР подала до місцевого господарського суду відзив на позовну заву в якому зазначила, що проти позову заперечує та просила відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Законодавством визначено ключову ознаку для віднесення будинку до категорії житлових будинків - це придатність такого будинку та квартир в багатоквартирному будинку для постійного проживання в ньому.

Разом з тим ОМР у своєму відзиві на позов зазначила, що рішенням виконкому від 28.05.2015 р. № 126 «Про результати роботи комісії з обстеження житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та визнання його непридатним для проживання» визнано житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, невідповідним санітарним і технічним вимогам та непридатним для проживання; визнано за доцільне проведення консервації з подальшою реставрацією будівлі-пам'ятки «будинок Руссова», зазначеної в пункті 1 цього рішення. На думку ОМР, на власників колишніх та фактично знищених житлових і нежитлових приміщень у непридатному для проживання будинку не може поширюватись дія Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку". (а.с. 56-62)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2015 р. залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_5 та ОСОБА_7. (а.с.76)

27.11.2015 р. ОМР подала до місцевого господарського суду заяву про зупинення провадження у справі, до розгляду пов'язаною із нею справи № 916/4625/15 за позовом Одеської міської ради до ОСББ „Реставратор 21", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: виконавчого комітету Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, КП „ЖКС „Порто-Франківський" про визнання недійсними рішення загальних зборів, статуту та припинення юридичної особи. В обґрунтування поданого клопотання Одеська міська рада посилається на той факт, що в межах справи № 916/4625/15 господарським судом надається правова оцінка на предмет дійсності установчим документам ОСББ „Реставратор 21" та рішенню загальних зборів об'єднання про передачу будинку за адресою: АДРЕСА_1, на баланс об'єднання, тобто документам, які є підставою для здійснення ОСББ „Реставратор 21" своєї діяльності та в яких відображені обставини, на яких ґрунтується пред'явлений в межах даної справи позов про передачу будинку на баланс об'єднання. Розглянувши вказане клопотання відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне. (а.с. 81-82)

30.11.2015 р. від представника ОСОБА_5 та ОСОБА_7 до місцевого господарського суду подано відзив на позов в якому останні проти позову заперечують та просять у задоволенні позову відмовити, з огляду на те, що державний орган, до повноважень якого належить вирішення питання про охорону культурної спадщини позивач у судовий розгляд не долучив. Тим самим не вірно визначив коло учасників похідних зі спору правовідносин. Із позову не вбачається кого саме із відповідачів позивач визнав балансоутримувачем та якими доказами це підтверджується. Крім того, відсутні посилання і на правову можливість передачі із балансу на баланс пам'ятки архітектури, а також позивач не зазначив, яке саме право його порушено та яким нормативно-правовим актом це підтверджується. (а.с. 85-91)

30.11.2015 р. від позивача надійшло клопотання про залучення в якості третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю „Мрія", ОСОБА_9, Товариство з обмеженою відповідальністю „Реставратор - 1946". (а.с. 97-98)

30.11.2015 р. представником ОСОБА_9, також заявлено клопотання про залучення його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача. (а.с. 99-100)

30.11.2015 р. від ОСОБА_8 надійшла заява про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. (а.с. 104-105)

30.11.2015 р. від представника ТОВ „ Реставратор - 1946" надійшла заява про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. (а.с. 107)

30.11.2015 р. від представника ТОВ „Мрія" надійшла заява про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. (а.с. 127-128)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.11.2015 р. залучено ОСОБА_8, Товариство з обмеженою відповідальністю „Мрія", ОСОБА_9, Товариство з обмеженою відповідальністю „Реставратор - 1946" до участі у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача. (а.с. 142-144)

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.12.2015 р. (повний текст якого підписано 22.12.2015 р. суддею Желєзною С.П.) у задоволені позову відмовлено.

Приймаючи рішення суд першої інстанції зазначив, що не находить передбачених ст. 79 ГПК України правових підстав для зупинення провадження у даній справі, що має наслідком відмову у задоволенні відповідної заяви Одеської міської ради.

Після прийняття рішення ОСББ „Реставратор 21" неодноразово звертався на адресу відповідачів з приводу передачі житлового будинку на баланс, але неодноразовими відповідями та з різних підстав позивачу було відмовлено, у зв'язку з чим, ОСББ „Реставратор 21" було змушене звернутись до суду із даним позовом. Посилаючись на приписи ст.ст. 1, 4, 6 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку" від 29.11.2001р. № 2866-III, ст. 11 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (в редакції, що була чинною на час прийняття рішення про передачу будинку на баланс), п. п. 1, 2, 3, 6, 7 Порядку передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. N 1521, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на час прийняття загальними зборами ОСББ „ Реставратор 21" рішення про передачу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, на базі якого створене об'єднання, на баланс останнього, така можливість була прямо передбачена законом.

Проте, як свідчать матеріали справи, а саме: лист Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини №01-07/773 від 17.09.2009 р., лист Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини від 30.11.2015р. № 01-13/109сп, рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 27.12.1991р. № 580 будівлю дома Руссова, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, прийнято під охорону держави як пам'ятку архітектури та містобудування місцевого значення, а наказом Міністерства культури і туризму України від 16.06.2007р. № 662/0/16-07 цю будівлю було внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (охоронний номер № 33-Од). Факт віднесення вказаної будівлі до пам'яток архітектури та містобудування підтверджується також дозволом на розробку інженерно-технічної документації по нерухомій пам'ятці від 14.04.2008р., виданий Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації.

Суд дійшов висновку, що межі реалізації цивільних прав можуть встановлюватись законом в залежності від конкретних обставин спірного правовідношення, як то правовий статус майна, учасників цивільних правовідносин тощо. Обмеження може полягати в покладенні на особу обов'язку утримання від дій, які можуть призвести до порушення прав інших осіб, завдання шкоди культурній спадщині тощо. Таким чином, пред'явлена вимога про захист будь-якого права не може бути спрямована на настання юридичних наслідків, які призведуть до порушення приписів чинного законодавства.

Місцевий господарський суд, зазначив, що будівля дому Руссова, розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 27.12.1991р. № 580 набула статус пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення.

З 12.07.2000р. набув чинності Закон України „Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000р. № 1805-ІІІ, прикінцевими положеннями якого визначено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовий статус вищезазначеного будинку як пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення, встановлений на підставі Закону Української РСР „Про охорону і використання пам'яток історії та культури" від 13.07.1978р. № 3600-IX (з наступними змінами та доповненнями), зберігається і після набрання чинності Законом України „Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000р. № 1805-ІІІ.

На підставі ст. 18 Закону України „Про охорону культурної спадщини" суд дійшов висновку про неможливість передачі будівлі дома Руссова за адресою: АДРЕСА_1, на баланс ОСББ „Реставратор 21", до отримання відповідного погодження органу охорони культурної спадщини або до моменту втрати цією будівлею статусу пам'ятки архітектури, оскільки такі дії можуть завдати шкоди культурній спадщині або створити загрозу її завдання. (а.с. 221-228)

Не погоджуючись з цим судовим рішенням позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у який просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог викладених в апеляційній скарзі скаржник послався на те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що оскільки ОСББ «Реставратор 21» не зверталося до органу охорони культурної спадщини за погодженням на передачу йому багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1, то відповідно передача позивачу будинку буде суперечити законодавству. Однак суд першої інстанції не врахував те, що позивач не є власником зазначеного будинку, оскільки будинок на даний момент знаходиться у власності територіальної громади м. Одеси, від імені якої діє Одеська міська рада та перебуває на балансі КП «ЖКС «Порто-Франківський», що підтверджується листом Приморської районної адміністрації №01-11/1654 від 08.12.2015 р. (копія є в матеріалах справи). Відповідно за отриманням погодження на передачу будинку на баланс позивачу має звернутися саме Одеська міська рада, яка є одним з відповідачів по справі.

Судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення невірно застосовано норми ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Також суд першої інстанції, посилаючись на нову редакцію Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", якою виключена ст. 11 зазначеного Закону, прийшов до невірного висновку, що можливість самостійного вирішення питання, про прийняття об'єднанням на баланс житлового комплексу з 01.07.2015р. на законодавчому рівні не передбачена.

Крім того, суд першої інстанції послався на п. 6 ст. 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», яким передбачено затвердження Кабінетом Міністрів України порядку списання з балансу багатоквартирних будинків, у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності, але який досі не затверджений, що на думку суду першої інстанції додатково свідчить про необґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Однак на даний момент діє Порядок передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс (далі - Порядок) затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1521 від 11.10.2002р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суд від 19.01.2016 р. вказану скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.02.2016 р. о 10:00 год., про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представники виконкому Одеської міської ради ,ОСОБА_8, ОСОБА_9, ТОВ „ Реставратор - 1946" та ТОВ „Мрія" у судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи, про причини свого нез'явлення суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили.

Враховуючи вказані обставини, а також думку інших учасників процесу,суд прийняв рішення про розгляд справи за їх відсутністю.

Суд задовольнив клопотання представника скаржника про залучення до справи додаткових письмових пояснень до апеляційної скарги.

Заявлене представником скаржника клопотання про витребування у відповідача - Одеської міської ради доказів звернення цього відповідача до Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про надання згоди про передачу спірної будівлі на баланс іншій особі, зокрема позивачу, та відповіді вказаного управління на це звернення та відкладення розгляду справи до отримання цих доказів, суд відхилив, оскільки позивач - Одеська міська рада наполягає на тому що не зверталось до вказаного управлянні за таким зверненням і відповідно не може надати вказані заявником докази.

Суд також відхилив клопотання представника скаржника про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, оскільки позивач не довів, а суд не вбачає, що результати цього спору, враховуючи предмет спору, можуть будь-яким чином вплинути на права та обов'язки цієї особи відносно сторін спору, а лише саме при наявності такого зв'язку, згідно приписів ст.27 ГПК України, до участі у розгляді справи залучаються інші особи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Представник скаржника в усних поясненнях наданих суду підтримав скаргу і просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвали нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Представники інших учасників процесу, які були присутні в судовому засіданні, в усних поясненнях наданих суду просили суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Переглянувши згідно приписів ст. 101 ГПК України справу повторно, в повному обсягу, заслухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та це встановив суд першої інстанції будівля дома Руссова, розташована за адресою: АДРЕСА_1, є комунальною власністю територіального громади міста Одеси, в особі Одеської міської ради.

Матеріали справи свідчать, що листом Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини № 01-07/773 від 17.09.2009 р., листом Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини від 30.11.2015р. № 01-13/109сп, рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 27.12.1991р. № 580 будівлю дома Руссова, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, прийнято під охорону держави як пам'ятку архітектури та містобудування місцевого значення, а наказом Міністерства культури і туризму України від 16.06.2007р. № 662/0/16-07 цю будівлю було внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (охоронний номер № 33-Од).

Факт віднесення вказаної будівлі до пам'яток архітектури та містобудування підтверджується також дозволом на розробку інженерно-технічної документації по нерухомій пам'ятці від 14.04.2008 р., виданий Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 14.01.2015р. державним реєстратором було зареєстровано ОСББ „Реставратор 21", номер запису про проведення державної реєстрації 1 556 102 0000 054373.

Згідно з положеннями п.п. 1.1, 2.1. статуту ОСББ „Реставратор 21", який затверджений загальними зборами об'єднання, протокол № 1 від 28.11.2014р., вказане об'єднання створюється на підставі Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку". Місцезнаходженням об'єднання є: АДРЕСА_1. Метою створення об'єднання є забезпечення захисту прав його членів та дотримання ними обов'язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

З наявного в матеріалах справи протоколу загальних зборів ОСББ „Реставратор 21" від 09.02.2015р. вбачається, що співвласниками цього будинку з метою з метою виконання статутних завдань було прийнято рішення про прийняття житлового комплексу за АДРЕСА_1

Матеріали справи свідчать, що після прийняття даного рішення позивач неодноразово звертався на адресу відповідачів з приводу передачі житлового будинку на баланс, але неодноразовими відповідями та з різних підстав позивачу було відмовлено, у зв'язку з чим, позивач звернутись до суду із даним позовом.

Згідно зі ст.ст. 1, 4, 6 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку" від 29.11.2001р. № 2866-III (з наступними змінами та доповненнями; в редакції, що була чинна на час створення ОСББ «Реставратор 21» об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку є юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Житловий комплекс - це єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній жилим багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс. Об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. В одному житловому комплексі може бути створене тільки одне об'єднання. Об'єднання може бути створене в будинку будь-якої форми власності з числа тих, хто приватизував або придбав квартиру, а також власника будинку або його уповноваженої особи, власників жилих приміщень, а також власників нежилих приміщень. Для створення об'єднання скликаються установчі збори. Установчі збори приймають рішення про створення об'єднання і затверджують його статут. Оформлення і реєстрація всіх документів, що засвідчують створення об'єднання, здійснюються безоплатно у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Об'єднання вважається створеним з моменту видачі свідоцтва про державну реєстрацію.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (в редакції, що була чинною на час прийняття рішення про передачу будинку на баланс) об'єднання після набуття статусу юридичної особи може: прийняти на власний баланс весь житловий комплекс; за договором з попереднім власником залишити його балансоутримувачем усього житлового комплексу або його частини; укласти договір з будь-якою юридичною особою, статут якої передбачає можливість здійснення такої діяльності, про передачу їй на баланс усього житлового комплексу або його частини. Рішення про прийняття на баланс основних фондів приймається відповідно до цього Закону, інших нормативно-правових актів та статуту об'єднання. Передача майна з балансу на баланс відбувається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Передача на баланс майна (в тому числі земельної ділянки), яке входить до складу житлового комплексу, але не належить об'єднанню, не тягне за собою виникнення права власності на нього. Балансоутримувач забезпечує управління житловим комплексом. Спори щодо прийняття та передачі на баланс майна вирішуються у судовому порядку.

Отже, на час прийняття загальними зборами ОСББ „Реставратор 21" рішення про передачу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, на базі якого створене об'єднання, на баланс останнього, така можливість була прямо передбачена законом.

Згідно з ч. ч. 18, 19 ст. 6 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку" (в редакції Закону України від 14 травня 2015 року N 417-VIIІ) колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об'єднання, у тримісячний строк з дня державної реєстрації об'єднання забезпечує передачу йому примірника технічної та іншої передбаченої законодавством документації на будинок, а також документа, на підставі якого багатоквартирний будинок прийнято в експлуатацію, технічного паспорта і планів інженерних мереж. У разі відсутності документації на багатоквартирний будинок колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об'єднання, протягом півроку з дня державної реєстрації об'єднання відновлює її за власний рахунок.

З матеріалів справи вбачається, що спірна будівля знаходилась в управлінні та на балансі малого підприємства фірми «Ренессанс-92ЛТД» та його правонаступника ТОВ «Ренессанс-92» (ЖУФ «Ренессанс» ЛТД -92)

Матеріали справи свідчать, що 30.12.213р. виконком Одеської міської ради прийняв рішення №487 згідно якого, з посиланням на закінчення строку дії договору від11.03.2004р. «Про управління жилим та нежитловим фондом, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси» було зобов'язано Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради спільно с Комунальним підприємством «ЖСК «Порто-франківський» вжити відповідні заходи щодо повернення майна згідно додатку до переліку якого серед іншого входить зазначена спірна будівля. Цим же рішення за Комунальним підприємством «ЖСК «Порто-франківський» на праві повного господарського відання було закріплено майно, в т.ч. спірна будівля.

Згідно діючого на час прийняття виконкомом Одеської міської ради вищезазначеного рішення, Порядку передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс (далі по тексту Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. N 1521, який (порядок) діє по цей час, для приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс утворюється відповідна комісія. У разі прийняття рішення про передачу житлового комплексу на баланс об'єднання утворюється комісія у складі представників попереднього балансоутримувача та об'єднання, а у разі прийняття рішення про передачу житлового комплексу або його частини на баланс іншої юридичної особи, статут якої передбачає можливість провадження такої діяльності, - у складі представників попереднього балансоутримувача, юридичної особи, на баланс якої передається майно, та об'єднання.

Комісія визначає технічний стан житлового комплексу або його частини відповідно до вимог законодавства та складає акт приймання-передачі згідно з додатком до цього Порядку.

Передача житлового комплексу або його частини з балансу на баланс проводиться разом з планом земельної ділянки, технічним паспортом будинку та відповідною технічною документацією (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж тощо) у двомісячний термін після надходження відповідного звернення від об'єднання.

У разі втрати план земельної ділянки, технічний паспорт будинку або технічна документація виготовляються чи відновлюються за рахунок підприємства, установи чи організації, з балансу яких передається житловий комплекс або його частина, протягом місяця після надходження відповідного звернення від об'єднання.

Кожній із сторін, що бере участь у прийманні-передачі, надається примірник акта приймання-передачі, підписаний членами комісії та затверджений керівництвом кожної сторони (підписи скріплюються печаткою).

Датою передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс є дата підписання акта приймання-передачі.

Проте як вбачається з пояснень представників відповідачів вищевказані передбачені Порядком дії не були здійснені і акт передачі з балансу ЖУФ «Ренессанс» ЛТД -92) на баланс Комунальному підприємству «ЖСК «Порто-франківський» не складався, тобто вищевказане рішенням виконкому Одеської міської ради реалізовано не було.

Позивач у порушення приписів ст.33 ГПК України не надав суду належних доказів та не довів, що вказана передача відбулась і що зазначений ним відповідач Комунальне підприємство «ЖСК «Порто-франківський» прийняло на баланс спірну будівля згідно встановленою вказаним Порядком процедурою.

Посилання скаржника на лист Приморської районної адміністрації №01-11/1654 від 08.12.2015 р. який, на його думку підтверджує факт знаходження спірної будівлі на балансі Комунального підприємства «ЖСК «Порто-франківський» не приймається судом до уваги та не може бути визнано належним доказом цього факту, оскільки цей лист базується лише на тому що рішення про передачу на баланс цьому підприємству приймалось ( що ніхто не заперечує і що підтверджується матеріалами справи), однак цей лист не свідчить що така передача фактично відбулась, оскільки, як встановлено судом про що зазначалось вище, будь-які дії по реалізації вищевказаного рішення виконкому по передачі цієї будівлі на баланс Комунального підприємства «ЖСК «Порто-франківський» не здійснювались.

З таких обставин суд доходить висновку, що на час прийняття позивачем 09.02.2015р. рішення про прийняття на баланс будівлі дома Руссова, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, ця будівля де-юре знаходилась на балансі «ЖУФ «Ренессанс» ЛТД -92.

Слід зазначити, що позивач у порушення приписів ст.33 ГПК України не надав суду належних доказів та не довів, що вказана будівля на час ухвалення судом першої інстанції рішення по цієї справі і на теперішній час була передана з балансу ЖУФ «Ренессанс» ЛТД -92 будь-якій іншій особі, в т.ч. КП «Порто-франківський» та/або іншим зазначеним позивачем у позові відповідачам.

З таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку що вимоги позивача про зобов'язання визначених ним у позові відповідачів передати йому на баланс цю будівлю не можуть бути задоволені, оскільки ця будівля не знаходиться у вказаних відповідачів на балансі і відповідно вони, не будучи де-юре на цей час балансоутримувачами не можуть та їх не можливо зобов'язати здійснити ці дії, тобто передати на баланс позивачу.

Крім того, як зазначалось вище, з наявних у справі доказів вбачається , що вказана будівля прийнята під охорону держави як пам'ятку архітектури та містобудування місцевого значення, а наказом Міністерства культури і туризму України від 16.06.2007р. № 662/0/16-07 цю будівлю було внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (охоронний номер № 33-Од).

Факт віднесення вказаної будівлі до пам'яток архітектури та містобудування підтверджується також дозволом на розробку інженерно-технічної документації по нерухомій пам'ятці від 14.04.2008р., виданий Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації.

Положеннями ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень ст.ст. 12, 13 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Таким чином, суд доходить висновку, що межі реалізації цивільних прав можуть встановлюватись законом в залежності від конкретних обставин спірного правовідношення, як то правовий статус майна, учасників цивільних правовідносин тощо. Обмеження може полягати в покладенні на особу обов'язку утримання від дій, які можуть призвести до порушення прав інших осіб, завдання шкоди культурній спадщині тощо.

Таким чином, пред'явлена вимога про захист будь-якого права не може бути спрямована на настання юридичних наслідків, які призведуть до порушення приписів чинного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 1, 6 Закону Української РСР „Про охорону і використання пам'яток історії та культури" від 13.07.1978р. № 3600-IX (з наступними змінами та доповненнями) пам'ятками історії та культури є споруди, пам'ятні місця і предмети, зв'язані з історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави, твори матеріальної і духовної творчості, які становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність. До пам'яток історії та культури відповідно до статті 1 цього Закону належать зокрема пам'ятки містобудування і архітектури - архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, вулиці, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів; споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, а також зв'язані з ними твори монументального, образотворчого, декоративно-прикладного, садово-паркового мистецтва, природні ландшафти.

Згідно зі ст.ст. 16, 17 Закону Української РСР „Про охорону і використання пам'яток історії та культури" від 13.07.1978р. № 3600-IX (з наступними змінами та доповненнями) пам'ятки історії та культури, незалежно від того, в чиїй власності вони перебувають, підлягають державному облікові. З метою організації обліку і охорони пам'яток історії та культури нерухомі пам'ятки поділяються на пам'ятки загальносоюзного, республіканського і місцевого значення. Переліки пам'яток історії та культури республіканського значення затверджуються Радою Міністрів Української РСР. Перелік пам'яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів. Виключення об'єктів з переліків пам'яток республіканського і місцевого значення допускається лише з дозволу Ради Міністрів Української РСР.

Таким чином, будівля дому Руссова, розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 27.12.1991р. № 580 набула статус пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення.

З 12.07.2000р. набув чинності Закон України „Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000р. № 1805-ІІІ, прикінцевими положеннями якого визначено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовий статус вищезазначеного будинку як пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення, встановлений на підставі Закону Української РСР „Про охорону і використання пам'яток історії та культури" від 13.07.1978р. № 3600-IX (з наступними змінами та доповненнями), зберігається і після набрання чинності Законом України „Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000р. № 1805-ІІІ.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про охорону культурної спадщини" (в редакції Закону України від 27.04.2007р., чинній на час видання вищезазначеного наказу Міністерства культури і туризму України від 16.06.2007р. № 662/0/16-07) пам'яткою є об'єкт культурної спадщини, який внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Охороною культурної спадщини є система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.

В силу приписів ст. 13 Закону України „Про охорону культурної спадщини" (в редакції Закону України від 27.04.2007р., чинній на час видання вищезазначеного наказу Міністерства культури і туризму України від 16.06.2007р. № 662/0/16-07) об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи поширюється правовий статус пам'ятки.

Положеннями ст.ст. 6, 14 Закону України „Про охорону культурної спадщини" (в редакції Закону України від 27.04.2007р., чинній на час видання вищезазначеного наказу) занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки, а саме пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання. До повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини належить зокрема занесення об'єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток місцевого значення.

З огляду на включення будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятки архітектури і містобудування місцевого значення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції , що на вказаний будинок розповсюджуються засоби правового захисту, передбачені законом для охорони пам'яток культурної спадщини.

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про охорону культурної спадщини" (в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року N 191-VIII, чинній на час вирішення спору) об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Проте, як свідчать матеріали справи та вбачається з пояснення представника позивача, не звертався до уповноважених органів охорони культурної спадщини з приводу отримання погодження на передачу будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яке є пам'яткою архітектури місцевого значення, на баланс позивача, у зв'язку з чим, вчинення таких дій без належного погодження органу охорони культурної спадщини є таким, що суперечить законодавству.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що положеннями ст. 18 Закону України „Про охорону культурної спадщини" передбачена необхідність саме попереднього погодження передачі об'єкту культурної спадщини в управління, користування чи володіння, а не наступного схвалення вже вчиненої дії, що (наступне схвалення) взагалі не передбачено законом.

Таким чином, з урахуванням приписів ст. 18 Закону України „Про охорону культурної спадщини" неможливо зобов'язувати будь-кого, в т.ч. визначених позивачем у позові відповідачів, передати на баланс позивачу будівлю дома Руссова що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на баланс ОСББ „Реставратор 21", до отримання відповідного погодження органу охорони культурної спадщини або до моменту втрати цією будівлею статусу пам'ятки архітектури, оскільки такі дії можуть завдати шкоди культурній спадщині або створити загрозу її завдання.

Посилання скаржника у скарзі на те, що вищевказаний дозвіл передбачений ст. 18 Закону України „Про охорону культурної спадщини" повинен отримувати власник будівлі, а не він, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги та вважає хибними, оскільки в даному випадку питання про прийняття на баланс прийняв саме позивач, а відтак саме він повинен був до прийняття рішення звернутись до відповідного органу з заявою про узгодження такої передачі.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що місцевий суд обґрунтовано відмовив позивачу про задоволення його позовних вимог до визначених ним у позові відповідачів.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 22.03.2012р. Про судове рішення" рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку суду апеляційної інстанції місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав у відповідності до приписів ст.43 ГПК України повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам .

Наведені скаржником в апеляційній скарзі (додаткових письмових поясненнях) доводи, які фактично повторюють його доводи викладені в позові, і яким, як зазначалось вище, місцевий суд дав належну оцінку, на переконання суду апеляційної інстанції не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 33, 34, 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 17.12.2015 р. по справі № 916/4299/15 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Реставратор 21" - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у двадцятиденний строк у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Суддя - доповідач: М.А. Мирошниченко

Судді : О.Ю. Аленін

В.В. Лашин