печерський районний суд міста києва

Справа № 757/27946/15-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2016 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Литвинової І.В.,

при секретарі - Іванові Г.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки,-

В С Т А Н О В И В :

06.08.2015 до суду звернувся позивач з вимогою до відповідачів про визнання недійним договору поруки № П2022390-8 від 28.11.2014, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013, укладеного ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Дельта Банк».

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що, відповідно до п. 1.3. кредитного договору № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013, забезпечення позичальником - позивачем ПАТ «Укргазвидобування» - виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою (іпотекою) вимоги за вказаним договором виступає забезпечення, яке не суперечить вимогам кредитора ПАТ «Дельта Банк» - відповідача у справі, та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме: 1.3.1. договір застави майнових прав на отримання грошових коштів по договорам (контрактам), що належать позивачу.

Натомість, 28.11.2014 між відповідачами укладено договір поруки № П 2022390-8, яким передбачено, що забезпеченням виконання кредитного договору № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013 є порука - вид забезпечення, який не передбачений в договорі кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013, у зв'язку з чим позивач просить договір поруки № П 2022390-8 від 28.11.2014 визнати недійсним, як такий, що суперечить положенням ч. 1 ст. 548 ЦК України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Дельта Банк» у судовому засіданні вимоги позивача визнав, подав суду відповідну заяву про визнання позовних вимог, у яких просив задовольнити позов ПАТ «Укргазвидобування», та клопотання про відкликання та залишення без розгляду попередньо поданих заперечень ПАТ «Дельта Банк» від 12.11.2015 проти позову.

Присутня у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 та одночасно представник третьої особи - ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що висновок позивача про недійсність договору поруки є суб'єктивним і помилковим тлумаченням норми закону, та на недоведеність порушення договором поруки № П 2022390-8 від 28.11.2014 положень ч. 1 ст. 548 ЦК України.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що 29.08.2013 між позивачем та відповідачем ПАТ «Дельта Банк» укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2022390, відповідно до п. 1 якого предметом договору були грошові кошти, які надавалися окремими частинами - траншами - у межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 150000000,00 грн. із сплатою за користування кредитом 24 % річних та кінцевим терміном погашення не пізніше 28.08.2014 /а. с. 29-33/.

До договору кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013 було укладено додатковий договір № 1 від 07.08.2014, додатковий договір № 2 від 31.10.2014, додатковий договір № 3 від 20.11.2014, додатковий договір № 4 від 28.11.2014, додатковий договір № 5 від 01.12.2014 /а. с. 34-38/.

29.08.2013 між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування» укладено договір застави майнових прав № ВКЛ-2022390/S-1 в забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013 /а. с. 146-148/.

01.11.2013 між Національним банком України та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-9 /а. с. 63-69/. Відповідно до п.п. 1.1. вказаного договору, предметом застави є майнові права за договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013 та додатковими договорами до нього, а також із зобов'язань, що виникають з договорів № ВКЛ-2022390/S-1 від 29.08.2013.

Відповідно до п. 1.4. договору застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-9, надана застава забезпечує виконання ПАТ «Дельта Банк» вимог Національного банку України за кредитами для підтримки ліквідності, надані згідно з кредитними договорами, що перераховані в вказаному пункті /а. с. 63/.

27.12.2013 між НБУ та ПАТ «Дельта Банк» було укладеного договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-9 від 01.11.2013 /а. с. 70-71/.

ПАТ «Дельта Банк» 28.11.2014 з ОСОБА_1 укладено договір поруки № П 2022390-8 /а. с. 25-28/, у якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013 /а. с. 29-33/.

Однак, 29.04.2015 Протоколом № 1 засідання Комісії АТ «Дельта Банк» з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями виявлено нікчемний правочин, укладений 28.11.2014 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 за № П 2022390-8 /а. с. 77-78/.

30.04.2015 між відповідачем ОСОБА_1 та третьою особою ОСОБА_2 укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого, ОСОБА_2 отримав право вимоги поручителя, який виконав за позивача ПАТ «Укгазвидобування» забезпечене за договором поруки № П 2022390-8 кредитне зобов'язання /а. с. 173-175/.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 07.05.2015 на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» повідомлено ОСОБА_1 про нікчемність укладеного договору поруки та відповідно нікчемність погашення заборгованості за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013, шляхом договірного списання грошових коштів у лютому 2015 року з рахунків ОСОБА_1 /а. с. 81/. Про зазначене повідомлено і ПАТ «Укргазвидобування» /а. с. 79-80/.

18.05.2015 ПАТ «Укргазвидобування» звернулося до ПАТ «Дельта Банк» з листом за вих. № 2/2-07-2820, в якому повторно повідомляється про те, що позивачу не було відомо про наявність договорів поруки з фізичними особами в забезпечення виконання зобов'язань ПАТ «Укргазвидобування» перед ПАТ «Дельта Банк» /а. с. 83/, у тому числі з ОСОБА_1

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України передбачено, що забезпечення зобов'язання здійснюється виключно у випадку, якщо це встановлено договором або законом та відповідно сторони вправі забезпечити виконання зобов'язання лише тим видом забезпечення, який визначений у договорі або прямо встановлений Законом.

Якщо в основному зобов'язанні передбачений лише такий вид забезпечення як застава, то зазначене зобов'язання може бути забезпечене виключно заставою та не може бути забезпечене іншим видом забезпечення без внесення змін в основне зобов'язання.

В той же час, відповідно до п. 1.3. договору кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013, забезпечення ПАТ «Укргазвидобування» виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою (іпотекою) вимоги за цим договором виступає забезпечення, яке не суперечить вимогам кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме: 1.3.1. договір застави майнових прав на отримання грошових коштів по договорам (контрактам), що належать позичальнику, тобто ПАТ «Укргазвидобування».

Договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013 визначено, що його виконання забезпечується лише одним видом забезпечення - заставою, а відтак забезпечення виконання кредитного договору іншим видом забезпечення, ніж застава, не допускається в силу Закону.

У випадку, якщо в основному зобов'язанні передбачений лише такий вид забезпечення як застава, то зазначене зобов'язання може бути забезпечене виключно заставою та не може бути забезпечене іншим видом забезпечення без внесення змін в основне зобов'язання.

Разом з тим, між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № П 2022390-8 від 28.11.2014, яким передбачено, що забезпеченням виконання кредитного договору є порука - вид забезпечення, який не передбачений в кредитному договорі, у зв'язку з чим договір поруки № П 2022390-8 від 28.11.2014 суперечить ч. 1 ст. 548 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Окрім того, у порушення ст.ст. 554, 555, 557 ЦК України, не було повідомлено та не отримано згоду ПАТ «Укргазвидобування» про введення поручителів, про що свідчить відсутність листів-повідомлень від АТ «Дельта Банк» до ПАТ «Укргазвидобування» щодо згоди на внесення змін до структури забезпечення за договором кредитних ліній.

Відповідно до ч. 2 ст. 586 ЦК України, заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

На порушення ч. 2 ст. 586 ЦК України, ПАТ «Дельта Банк» не отримав згоди Національного Банку України на відчуження предмету застави у випадку погашення заборгованості ОСОБА_1 на виконання договору поруки від 28.11.2014 та, незважаючи на укладення двосторонньої угоди-поруки та рішення кредитного комітету Банку (п. 4 Протоколу), не відбулося внесення змін до Договорів кредитних ліній в частині забезпечення зобов'язань, тобто не були оформлені Додаткові угоди на доповнення п. 1.3. вказаних договорів.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про заставу», відкрите акціонерне товариство, створене у процесі корпоратизації, всі акції якого перебувають у державній власності, здійснює заставу належного йому майна за погодженням із органом, який здійснює управління корпоративними правами держави в цьому товаристві, у порядку, передбаченому для державних підприємств.

Відтак, внаслідок укладення договору поруки здійснено перехід прав вимоги від ПАТ «Дельта Банк» фізичним особам без відома боржника, що суперечить вимогам Закону України «Про заставу».

Відповідач ПАТ «Дельта Банк» визнав, що під час укладення договору поруки зазначених вище норм діючого законодавства та умов договорів застави майнових прав не дотримався, діяв у повній суперечності до цих норм, а саме: письмової згоди НБУ не отримував, про укладення договорів поруки та договірне списання з рахунків поручителів грошових коштів в рахунок виконання зобов'язань за кредитними договорами навіть не повідомляв і погашення заборгованості за кредитами рефінансування, в забезпечення яких були укладені договори застави не здійснював.

Представником відповідача наголошено на тому, що відомості про укладений договір поруки від 28.11.2014 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 повинен був бути внесений до облікової системи Б2, яка є автоматизованою банківською системою, сертифікованою за правилами НБУ, - 28.11.2014, натомість дата внесення запису до цієї системи по зазначеному правочину - 20.02.2015.

Таким чином відомості до облікової системи Б2 були внесені після 4 місяців від дати укладення договору поруки, що підтверджується довідкою головного бухгалтера АТ «Дельта Банк» Шевчук Н. К. від 17.08.2015 та протоколом № 1 від 29.04.2015.

Окрім того, представником позивача надано копію листа з № 12/2-1672 від 18.12.2015 за підписом слідчого СУ ГУ НП у м. Києві Сиченка В. М. та копію витягу з ЄРДР за № 12015100000001060 від 18.11.2015 про кримінальне правопорушення за ознаками, передбаченими ч. 5 ст. 191 КК України, відомості про яке надано ПАТ «Дельта Банк» щодо зловживання службовими особами своїм службовим становищем, шляхом укладання нікчемних правочинів.

Підтвердженням недійсності укладених договорів поруки та як наслідок недійсності погашення кредитної заборгованості ПАТ «Укргазвидобування» є той факт, що права вимоги за договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013 ПАТ «Укргазвидобування» передані в заставу Національному Банку України на підставі договору застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-09 від 01.11.2013.

Згідно з пунктом 1.1.1 договорів застави майнових прав, наводиться перелік забезпечення виконання зобов'язань за кредитними лініями, в якому відсутній договір поруки, отже, оскаржуваний договір поруки був укладений значно пізніше договорів застави та без відома і згоди НБУ.

Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 586 ЦК України).

14.05.2015 на виконання ст. 216 ЦК України, АТ «Дельта Банк» застосував наслідки нікчемності правочинів (договору поруки від 28.11.2014), а саме: повернув ОСОБА_1 кошти, списані з його рахунку в рахунок погашення заборгованості ПАТ «Укргазвидобування» перед АТ «Дельта Банк», що підтверджується банківськими виписками, наданими у якості додатків до заяви про визнання позову ПАТ «Дельта Банк».

На виконання наказів Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» № 309 від 07.05.2015 та № 325 від 13.05.2015, для застосування наслідків нікчемності правочинів був відкритий позабалансовий рахунок на ім'я фізичної особи-поручителя на котрий і відбувалося зарахування сум коштів, списаних з ОСОБА_1 20.02.2015 у рахунок погашення заборгованості ПАТ «Укргазвидобування» по договору кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013. У зв'язку з погашенням заборгованості ПАТ «Укргазвидобування» поручителями в іноземній валюті та необхідністю відновлення заборгованості в національній валюті було здійснено конвертацію коштів за курсом НБУ на день погашення заборгованості через рахунок валютної позиції - дебет рахунку 3800, кредит рахунку 3739 (долари CША) та Д-Т 3739, К-т 3801 (гривня) і відображено курсову різницю на рахунку 6204.

Таким чином, 14.05.2015 повернено ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_2 суму у розмірі 438628,55 доларів США, та всі кошти, що списано з рахунку ОСОБА_1 20.02.2015 у якості погашення заборгованості ПАТ «Укргазвидобування» по договору кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013.

Окрім цього, в системах бухгалтерського обліку АТ «Дельта Банк» було поновлено облік по кредиту № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013 та нарахованими відсотками по ньому, що стало підставою для звернення до суду із позовом у справі № 910/14422/15 до Господарського суду м. Києва.

Також, 22.10.2015 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Дельта Банк» з заявою про кредиторські вимоги до банку, що ліквідується, на суму 2536643,98 доларів США та зазначена вимога включена до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк».

Окрім цього, 25.06.2015 ОСОБА_1 отримав суму відшкодування, гарантовану Фондом Гарантування вкладів фізичних осіб, в розмірі 200000,00 грн.

В межах суми, в розмірі 438628,55 доларів США, що знаходиться на рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 не заявлявся з кредиторськими вимогами, тому, на виконання ч. 1 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначені вимоги вважаються погашеними.

У судовому засіданні представником відповідача ПАТ «Дельта Банк» подано заяву про визнання позовних вимог, відповідно до ст. 174 ЦПК України.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання недійсним договору поруки № П 2022390-8 від 28.11.2014, укладеним між відповідачами ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», а отже позов підлягає задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України, підлягають присудженню з відповідачів понесені та документально підтверджені судові витрати позивача у розмірі 243,60 грн.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 546, 548, 554, 555, 557, 586 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212, 213, 215, 217 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки - задовольнити.

Визнати недійсним договір поруки № П 2022390-8 від 28 листопада 2014р., укладений ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (ідентифікаційний код 30019775) витрати по сплаті судового збору в розмірі 121 грн. 80 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (ідентифікаційний код 34047020) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (ідентифікаційний код 30019775) витрати по сплаті судового збору в розмірі 121 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. В. Литвинова